2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи icon

2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи


Скачать 443.73 Kb.
Название2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи
страница2/3
Дата публикации25.10.2014
Размер443.73 Kb.
ТипДокументы
1   2   3

Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо цей факт викликає юридичне значення. На вимогу заявника судом водночас зі встановленням цього факту може бути встановлений факт перебування заявника на утриманні померлого або того, хто пропав безвісти 3.


Встановлення факту належності правовстановлюючих документів. Такі справи в судах виникають внаслідок помилок у документах, тому суд повинен переконатися, що документ належить саме заявнику і що організація, яка видала даний документ, не має можливості внести необхідні виправлення. При цьому суд не може встановлювати ідентичність імен, по батькові і прізвищ осіб, по-різному іменованих у різних документах.

При розгляді справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з відповідними даними цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження чи паспорті, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про належність йому документа. Виправлення в документах можуть вносити тільки органи, що їх видали.

Встановлення факту смерті особи. У судовому порядку можливе встановлення факту смерті особи у певний час при відмові органу РАЦС зареєструвати факт смерті. Встановлення факту смерті слід відрізняти від справ про оголошення громадянина померлим і від справ про встановлення факту реєстрації смерті. Встановлення факту смерті проводиться на підставі обставин, які свідчать про те, що громадянин за певних умов помер, але органи РАЦС відмовилися зробити реєстрацію факту смерті. Отже, підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, що достовірно свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.

В порядку окремого провадження допускаються також встановлення і незазначених фактів за умови, що вони є юридичними і чинним законодавством не передбачено інший (несудовий) порядок їх встановлення (факт батьківства у разі смерті передбачуваного батька; реєстрації батьківства; прийняття спадщини і місця відкриття спадщини; володіння будівлею на праві приватної власності тощо).

Письмова заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинна відповідати загальним вимогам, встановленим ст. 119 ЦПК щодо змісту і форми позовної заяви, а також спеціальним вимогам, які передбачені ст. 258 ЦПК. У заяві має бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують даний факт. До заяви додаються докази, які підтверджують викладені у ній обставини і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Заява за підсудністю подається до районного (міського) суду за місцем проживання заявника (ст. 157 ЦПК). При прийнятті заяви суд перевіряє її відповідність вимогам статей 119 і 258 ЦПК. Порушення цих норм тягне застосування судом санкцій, передбачених ст. 121 ЦПК (постановлення ухвал про залишення заяви без руху, про повернення заяви). Суддя також може постановити ухвалу про відмову в прийнятті заяви на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства; у разі якщо справу було порушено, суд закриває провадження у ній на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК. Суддя відмовляє у прийнятті заяви також у випадку, якщо заявник не звертався до органу, який за законом повинен був вирішити питання про можливість видачі необхідного документа чи відновлення втраченого документа, а якщо справу було порушено, то залишає заяву без розгляду. Аналогічні наслідки настають, якщо судом буде виявлено, що встановлення факту пов’язане з вирішенням спору про право (ч. 6 ст. 235 ЦПК).

Підготовка справи до судового розгляду здійснюється відповідно до статей 127-156 ЦПК, а судовий розгляд – у порядку, передбаченому статтями 157-196 ЦПК, з викликом та участю заявників та заінтересованих осіб.

Рішення суду, ухвалене у справі, має відповідати вимогам статей 213-218, 259 ЦПК. У рішенні повинно бути зазначено відомості про факт, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Після набранням рішенням законної сили воно згідно зі ст. 14 ЦПК стає обов’язковим для органів, які реєструють факти, що мають юридичне значення, або оформлюють права, які виникають у зв’язку з встановленим судом фактом.


2.6. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника

та векселі


Захист прав власника при втраті ним цінного папера може здійснюватися в судовому порядку (ст. 260-268 ЦПК). Втрачений цінний папір на пред’явнника або вексель може бути у судовому порядку визнаний недійсним і в такому ж порядку може бути відновлено право особи, яка втратила їх. Судовий порядок відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника поширюється як на випадки втрати цих документів, так і на випадки, коли документи втратили ознаки платіжності внаслідок неналежного їх зберігання або з інших причин.

Якщо власник втраченого папера на пред’явника знає, хто є його держателем, то витребування цього документа можливе шляхом пред’явлення позову. Коли ж особа, яка втратила цінний папір на пред’явника, не знає, хто є його держателем, то захистити свої права та інтереси вона може в порядку окремого провадження.

Для порушення справи подається заява до суду за місцем знаходження емітента цінного папера на пред’явника (установи, яка видала цінний папір) або за місцем платежу за векселем. Заява має відповідати загальним правилам статей 119 і 120 ЦПК. У ній має бути зазначено: ім’я і місце проживання заявника, найменування та місце знаходження юридичної особи – заявника; обставини, за яких втрачено цінний папір на пред’явника або вексель; повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред’явника і його реквізити, а для векселя – вид, номер бланка, сума векселя, дата і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших відомих заявнику зобов’язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя (ст. 261 ЦПК).

^ Підготовка до судового розгляду справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі за загальним правилом полягає у визначенні кола осіб, які мають брати участь у процесі, предмета доказування і обсягу доказів, необхідних для встановлення фактів, покладених в основу заявленої вимоги, у вжитті заходів для забезпечення своєчасної явки в судове засідання учасників процесу.

Суддя з прийняттям справи до провадження своєю ухвалою постановляє зробити публікацію про виклик держателя цінного папера на пред’явника або векселя до суду та забороняє установі, яка видала цінний папір, здійснювати за ним будь-які операції. Публікація друкується коштом заявника у місцевій пресі за місцем знаходження емітента цінного папера або за місцем платежу векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань. За змістом така публікація повинна містити інформацію, визначену пунктами 1 і 3 статті 261 ЦПК, а також пропозицію держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя повідомити суд у тримісячний строк про свої права на цінний папір або вексель.

Держатель втраченого цінного папера на пред’явника або векселя зобов’язаний у встановлений строк подати до суду, який постановив ухвалу, разом з їх оригіналом заяву про те, що він є їх держателем (ст. 264 ЦПК). При надходженні такої заяви суд постановляє ухвалу про залишення заяви про відновлення прав на втрачений цінний папір на пред’явника або вексель без розгляду та встановлює особі, яка заявила про визнання недійсним цього папера чи векселя, строк не більше двох місяців для пред’явлення в загальному порядку позову до держателя цінного папера про його витребування. Якщо такий позов не буде пред’явлено, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред’явника або за векселем (ст. 165 ЦПК).

Копія ухвали надсилається емітенту втраченого цінного папера на пред’явника, а у справі про визнання недійсним втраченого векселя та відновлення прав на нього, ухвала суду надсилається зобов’язаним за векселем особам, якщо їхні адреси відомі суду, а також якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всії нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем.

Інакше відбувається провадження у справі, якщо протягом тримісячного строку з дня публікації про виклик держателя цінного папера на пред’явника або векселя до суду від нього не надійде разом з оригіналом цінного папера заява про те, що він є його держателем. Суд призначає справу до розгляду, про час і місце якого повідомляється заявник, емітент втраченого цінного папера або зобов’язані за векселем особи.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або векселя недійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Рішення про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або векселя недійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред’явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов’язаними за векселем особами передавальних написів. Рішення суду про визнання недійсним втраченого цінного папера на пред’явника або векселя публікується за рахунок заявника у місцевій газеті за місцем знаходження емітента цінного папера або за місцем платежу векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань (ст. 267 ЦПК).

З метою забезпечення захисту майнових прав держателя цінного папера на пред’явника або векселя ст. 268 ЦПК надає йому право на відшкодування збитків. Якщо він не заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цінний папір на пред’явника або вексель, то може пред’явити позов до особи, за якою визнано право на цінний папір або вексель. Він має право також стягнути із заявника збитки, завдані йому забороною здійснювати будь-які операції за цінними паперами на пред’явника або за векселем за умови, якщо заявникові було відмовлено у задоволенні заявленої ним вимоги про визнання недійсним втраченого цінного папера на пред’явника або векселя.


2.7. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність


Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність (ст. 335 ЦК).

Процесуальний порядок розгляду і вирішення судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність визначається статтями 259-273 ЦПК.

^ Право на звернення до суду має орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (ст. 269 ЦПК, ст. 172 ЦК).

Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади подається до суду за місцем знаходження цієї речі. За змістом заява має відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК і особливостям, встановленим ст. 270 ЦПК. У заяві має бути зазначено: яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади (комунальну власність); основні характеристики нерухомої речі; посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно; посилання на друковані засоби масової інформації, у яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік.

Суд відмовляє в прийнятті заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня прийняття її на облік (ст. 271 ЦПК).

^ Розгляд справи відбувається у судовому засіданні за участю заявника та з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб (наприклад, органів державної податкової служби, органу, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та ін.).

Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади (с. 273 ЦПК). Право комунальної власності на таку річ виникає з моменту набрання рішенням законної сили.


2.8. Визнання спадщини відумерлою


Відповідно до ст. 1277 ЦК у разі відсутності спадкоємців за заповітом і зазаконом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява відповідного органу місцевого самоврядування може бути подана після закінчення одного року з часу її відкриття.

Порядок розгляду справ про визнання спадщини відумерлою встановлений статтями 274-278 ЦПК.

^ Право на звернення до суду має орган місцевого самоврядування, який претендує на передачу відумерлої спадщини у комунальну власність.

Заява про визнання спадщини відумерлою має відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК і особливостям, передбаченим ст. 275 ЦПК, містити відомості про: час і місце відкриття спадщини; про майно, що становить спадщину; докази, що свідчать про належність цього майна спадкодавцю; про відсутність спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або про відмову від її прийняття.

Якщо орган місцевого самоврядування подасть заяву про визнання спадщини відумерлою до закінчення однорічного строку з часу відкриття спадщини, суд відмовляє у прийнятті такої заяви до свого провадження (ст. 276 ЦПК).

Якщо заява за змістом відповідає вимогам закону, суд відкриває провадження у справі про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається з обов’язковою участю заявника та обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб (ст. 277 ЦПК).

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини (ст. 278 ЦПК).


2.9. Надання психіатричної допомоги у примусовому порядку


Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється з дотриманням Закону України “Про психіатричну допомогу”, відповідно до якого у судовому порядку вирішуються питання про:

    • проведення психіатричного огляду у примусовому порядку (ч. 7 ст. 11);

    • надання амбулаторної психіатричної допомоги особі без її усвідомленої згоди або згоди її законного представника у випадках, коли наявні відомості дають підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги (ч. 2 ст. 12);

    • продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців (ч. 5 ст. 12);

    • відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (ч. 7 ст. 12);

    • госпіталізацію особи (ч. 1 ст. 16);

    • продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців (ст. 17);

    • відмову в продовженні госпіталізації особи у примусовому порядку (ч. 3 ст. 18).

Процесуальний порядок розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку визначається статтями 279-282 ЦПК). Суд розглядає справи:

  1. про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку; про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження.

Заява про відкриття провадження у цих справах подається лікарем-психіатром до суду за місцем проживання такої особи (ч. 1 ст. 279 ЦПК);

  1. про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку; про продовження такої госпіталізації.

Заява про відкриття провадження у цих справах подається представником психіатричного закладу до суду за місцем знаходження такого закладу (ч. 1 ст. 279 ЦПК);

  1. про припинення амбулаторної психіатричної допомоги, яка надається за рішенням суду у примусовому порядку; про припинення госпіталізації.

Заява про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку подається особою, якій за рішенням суду надається така допомога, або її законним представником до суду за місцем проживання такої особи. Заява про припинення госпаталізації подається до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу (ч. 2 ст. 279 ЦПК).

Законом України “Про психіатричну допомогу” встановлено, що виключним правом на звернення до суду із заявою про проведення примусового психіатричного огляду, надання амбулаторної допомоги і продовження надання особі амбулатоної психіатричної допомоги у примусовому порядку, госпіталізації особи понад 6 місяців наділений лікар-психіатр. Інші особи можуть клопотати перед ним про звернення до суду.

У випадках, коли відповідно до закону госпіталізацію у примусовому порядку було проведено за рішенням лікаря-психіатра і визнано доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин (ч. 4 ст.280 ЦПК).

Заява має відповідати змісту статей 119 і 280 ЦПК і містити: назву суду, до якого вона звернена; точну назву заявника і заінтересованих осіб (лікаря-психіатра, психіатричного закладу, особи, якій надається психіатрична допомога, законного представника цієї особи); зміст клопотання; виклад обставин, якими зумовлена необхідність звернення до суду; обгрунтування необхідності вчинення тієї чи іншої дії, що стосується надання особі психіатричної допомоги; підпис заявника або його представника. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, примусову госпіталізацію чи її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали (ч. 7 ст. 11, ч.ч. 3, 5, 8 ст. 12, ч. 2 ст. 16, ч.ч. 2, 4 ст. 17 Закону “Про психіатричну допомогу”, ст. 280 ЦПК).

Заява про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана до суду цією особою або її законним представником через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження (ч. 5 ст. 180 ЦПК). У заяві про припинення надання особі психіатричної допомоги мають бути наведені обставини і докази, на яких грунтуються ці вимоги (ч. 3 ст. 280 ЦПК).

Заяви розглядаються судом у встановлені ст. 281 ЦПК строки: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу – протягом 24-х годин; про психіатричний огляд – протягом трьох днів ; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації – протягом десяти днів з дня надходження заяви до суду у всіх випадках (ст. 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”). Ці строки обчислюються з дня надходження заяви до суду (ст. 281 ЦПК).

Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядаються судом колегіально у складі одного судді та двох народних засідателів. Справи цієї категорії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про психіатричну допомогу”, мають вирішуватися у закритому судовому засіданні, про що суд постановляє ухвалу.

Зазначені справи розглядаються судом у присутності особи, щодо якої вирішується заява про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, а також з обов’язковою участю законного представника такої особи, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, прокурора (ст. 25 Закону України “Про психіатричну допомогу”, ч. 2 ст. 281 ЦПК).

За результатами розгляду справи суд ухвалює відповідне рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Рішення про задоволення заяви лікарі-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку. Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги (ст. 282 ЦПК).

Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов’язаних з розглядом питань щодо захисту прав та законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги. Також їм належить право на безоплатну юридичну допомогу з питань, пов’язаних із наданням такої допомоги (ст. 32, 25 Закону України “Про психіатричну допомогу”, п. 3 ч. 4 ст. 81 ЦПК).


1   2   3



Похожие:

2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи icon2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи
Правовий статус громадянина характеризується його дієздатністю – тобто здатністю своїми діями набувати цивільні права та обов’язки....
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи iconПитання для державного іспиту з «Цивільнe правo України»
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи iconКарне право; кримінальне право галузі права
...
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи iconПитання на іспит з Цивільного права(особлива частина)
Загальні підстави відшкодування шкоди. Способи відшкодування шкоди. Врахування вини потерпілого матеріального становища фізичної...
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи iconЗаява № року
Найменування особи-чекодавця (юридичної особи, її структурних підрозділів та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності)
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи iconКонтрольна робота на тему: «реєстрація зміни імені громадян україни, які постійно проживають за кордоном» Головний спеціаліст Орджонікідзевського
України, які постійно проживають за кордоном, провадиться консулом за їх заявою. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України,...
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи iconОсоблива частина модуль №1 Змістовий модуль №2: Злочини проти життя та здоров’я особи. Злочини проти волі, честі та гідності особи Тема № Злочини проти життя та здоров’я особи Практичне заняття №1 Навчальна мета заняття
Змістовий модуль №2: Злочини проти життя та здоров’я особи. Злочини проти волі, честі та гідності особи
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи icon267 Платники збору
Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують...
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи iconМикола Руденко
Енерґія проґресу” (Нариси з фізичної економії). – Тернопіль. В-во “Джура”, 2004 р
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи iconАвтоматизація процесу призначення ip-адрес вузлам мережі (dhcp)
Принципи фізичної реалізації передачі та прийому сигналів в локальній мережі (коди nrz та “Манчестер – іі”)
2 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи iconЗатверджую завідувач сектору з питань фізичної культури та спорту Тячівської державної адміністрації
Проведення відкритого Фестивалю здорового способу життя «Не межа…» серед молоді та населення Тячівського району
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы