Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ icon

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ


НазваниеДніпропетровський державний університет внутрішніх справ
страница8/16
Размер0.89 Mb.
ТипВитяг
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16
^

Психологія як наука. Місце психології в житті і діяльності сучасного спеціаліста.


  • Основні етапи розвитку психологічної науки.

  • Місце психології в системі наук про людину.

  • Психіка та її функції.

  • Психіка, нервова система, мозок.

  • Психіка, поведінка і діяльність.

  • Методи психології.

  • Основні форми прояви психіки людини та їх взаємозв’язок.

  • Галузі психології.

  • Предмет, задачі, методи юридичної психології.

  • Правова психологія.

  • Судова психологія.

  • Кримінальна психологія.

  • Психологія виправної діяльності.

  • Роль психології в оптимізації професійної діяльності.

  • Біхевіоризм.

  • Гештальтпсихологія.

  • Когнітивна психологія.

  • Фрейдизм, психоаналіз.

  • Потреби. Мотивація за А. Маслоу.

  • «Я-концепція» К.Роджерса.

  • Відчуття: види, основні якості та характеристика.

  • Поняття про сприйняття. Властивості та види сприйняття.

  • Пам’ять. Види пам’яті.

  • Поняття про уяву. Види уяви.

  • Поняття про мислення. Мислення як процес.

  • Поняття про увагу. Властивості та види уваги.

  • Склад і структура особистості.

  • Вікові періоди розвитку особистості.

  • Темперамент. Врахування особливостей темпераменту в правоохоронній діяльності.

  • Характер. Акцентуації характеру.

  • Здібності та їх класифікація.

  • Воля. Вольова регуляція поведінки.

  • Психічні стани особистості.

  • Емоції й почуття.

  • Агресія і агресивна поведінка.

  • Потреби й мотиви.

  • .Мотивація та пізнавальні процеси.

  • Сутність спілкування, його функції

  • Структура спілкування.

  • Засоби спілкування.

  • Види спілкування.

  • Конфліктні ситуації та шляхи їх розв’язання.

  • .Функції та типологія конфліктів.

  • . Педагогіка як наука. Етапи розвитку педагогіки.

  • Основні категорії педагогіки.

  • Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.

  • Предмет та завдання пенітенціарної педагогіки.

  • Предмет та завдання превентивної педагогіки.

  • . Сімейна педагогіка. Моделі сімейного виховання.

  • Освіта як система і як процес.

  • Законодавче забезпечення освіти в Україні.

  • Основні тенденції розвитку освіти в Україні.

  • Сутність та мета Болонського процесу.

  • Освіта дорослих та її особливості.

  • Процес навчання та його основні категорії.

  • Психологічні фактори, яки впливають на процес навчання.

  • Виховання: сутність, зміст, організація.

  • Основні напрями виховання.

  • .Правове виховання.

  • . Засоби і методи педагогічного впливу.

  • Процес самовиховання, його специфіка.

  • Перевиховання: сутність, функції, принципи.

  • . Виховна система Антона Семеновича Макаренка.

  • . Сутність і види девіантної поведінки.

  • Профілактична робота по попередженню девіантної поведінки


    ^ ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

    1. Бандурка О.М. Основи психології та педагогіки. - Підручник. – К.: Вид. Алерта., 2003.

    2. Варій М.Й. Основи психології та педагогіки. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2007.

    3. Волкова Н.П. Педагогіка. Серія «Альма-матер». - К.,2007.

    4. Законодавство України про освіту. – К., 2002.

    5. Згуровський М. Болонський процес: головні принципи та шляхи структурного реформування вищої освіти України. - К., 2006.

    6. Колесниченко Л.А. Основи психології та педагогіки. Навч.-метод. пос. для самост. вивчення. – К., 2002.

    7. Макарова Л.І., Гах Й.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. – Київ. Центр навч. літератури, 2005.

    8. Максименко С.Д. Загальна психологія. Навчальний посібник. К: ЦУЛ, 2004.

    9. Нємов Р.С. Психологія. – К., 2002.

    10. Палеха Ю.І., Герасимчук В.І., Шиян О.М. Основи психології та педагогіки. – К.: Вид-во Європ. ун - ту, 2005.

    11. Психологія /За ред. Ю.Л. Трофімова. – К., 2001.

    12. Семенова А.В. Основи психології та педагогіки. Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2006.

    13. Степанов О.М., Фібула М.М. Основи психології та педагогіки: Навч. посіб.- К.: Академвидав. 2006.

    14. Серьожнікова Р.Н. Основи психології і педагогіки. Навч.посібник.- К.: ЦУЛ, 2005.

    15. Цимбалюк І.П.Психологія: Навчальний посібник .- К.: В.Д. «Професіонал», 2004.

    16. Яворська І.А. Педагогіка для правників: Навчальний посібник. -К.,2004.

    17. Якса Н.В. Основи педагогічних знань. – К.: ЦУЛ, 2007.


    ^ ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

    1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України. Підручник. К.: ЦУЛ, 2007.

    2. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії і технології; досвід (Дидактичний аспект) – К., 2000.

    3. Дрозденко К.С. Загальна психологія в практичному вимірі. Кредитно-модульний курс. Підручник. – К. «Професіонал», 2007.

    4. Загальна психологія / І.М. Цимбалюк: Навчальний посібник рекомендовано МОН України.-К.,В.Д. ”Професіонал”, 2004.

    5. Загальна психологія в таблицях і схемах/ К.С.Дразденко: Навчальний посібник -К:В.Д. ”Професіонал”, 2004.

    6. Загальна педагогіка / Т.Г.Веретенко: Навчальний посібник .-К:В.Д. ”Професіонал”, 2004.

    7. Змановская Е.В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения),М., 2004.

    8. Ковальчук М. Історія психології. Навчальний посібник.-К., 2004.

    9. Левківський М.В. Історія педагогіки. Підр.- К:ЦУЛ.,2003.

    10. Левчук Л. Психоаналіз: історія, теорія, мистецька практика.- К.,2002.

    11. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання. Навч. посібник. – К., 2002.

    12. .Мартиненко С. Загальна педагогіка. – К., 2002.

    13. Статіонова Н.П. Психологія.Опорний конспект лекцій..-К.,2004.

    14. Фіцул М.М. Педагогіка. Посібник. – К., 2003.

    15. Освітні технології: Навч.– метод. посібник. Рекомендовано Мін. освіти і науки України/ За ред. О.М. Пехода – К.: А.С.К.,2003.

    16. Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги/ А.М.Бойко: підручник затверджено МОН України.- К:В.Д «Професіонал», 2004.

    17. Основи психології /за ред. О.В. Киричука, В.А. Романця. – К., 1999.

    18. Пальчевський С.С. Педагогіка., К.: ЦУЛ, 2007.

    19. Педагогіка: Хрестоматія. / Кузьмінський А.І.,Омеляненко В.Л. – К.,2003.

    20. Психологія суіциду / За ред. В.П.Москальця.-К., 2004.

    21. Роменець В. Психологія творчості. – К., 2001.

    22. Синьов В.М., Кривуша В.І. Пенітенціарна педагогіка: в основних запитаннях та відповідях. Навчальний посібник. – К., 1998.

    23. Сисоєва С.О. Нарис з історії розвитку педагогічної думки. Навч.посіб.-К: ЦУЛ.-2003.

    24. Статіонова Н.П. Психологія. Опорний конспект лекцій.-К., 2004.

    25. Хустудінова Т.Л. Виховання громадянина. Історія, правознавство: методичний посібник. – К., 2000.

    26. Цимбалюк І.М. Психологія спілкування . Навчальний посібник.- К.:В.Д «Професіонал», 2004.

    27. Щербань П. Прикладна педагогіка. – Навч.-метод. пос. – К., 2002.



    ^ ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ


    ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА


    Нормативна література:

    1. Конституція України. – К., 1996.

    2. Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення): Збірник нормативних актів / Автори-упорядники: С. В. Лінецький, М. І. Мельник, А. М. Ришелюк. – К.: Атіка, 2000. – 896 с.

    3. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України (далі – ВВРУ). – 1993. – № 9. – Ст. 62.

    4. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. // ВВРУ. – 2002. – № 20. – Ст. 134.

    5. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // ВВРУ. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243.

    6. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

    7. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // ВВРУ. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

    8. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

    9. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. // ВВРУ. – 2004. – № 50. – Ст. 540.

    10. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

    11. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // ВВРУ. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

    12. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВРУ. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

    13. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // ВВРУ. – 1993. – № 8. – Ст. 56.

    14. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // ВВРУ. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.


    Навчальна література:

    1. Бандурка О. М., Скакун О. Ф. Юридична деонтологія: Підруч. для вищ. закл. освіти МВС України / Національний ун-т внутрішніх справ. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2002. – 336 с.

    2. Біленчук П. Д., Сливка С. С. Правова деонтологія: Підручник для вузів / Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України / Петро Дмитрович Біленчук (ред.). – К.: АТІКА, 1999. – 319 с.

    3. Бризгалов І. В. Юридична деонтологія: Стислий курс лекцій / Міжреґіональна академія управління персоналом. – К., 1998. – 42 с.

    4. Бризгалов І. В. Юридична деонтологія: Короткий курс лекцій / Міжреґіональна академія управління персоналом. – 2 вид., випр. – К.: МАУП, 2000. – 48 с.

    5. Гусарєв С. Д., Карпов О. М. Юридична деонтологія: Учбовий посібник / Національна академія ВС України. – К., 1997. – 40 с.

    6. Гусарєв С. Д., Карпов О. М.. Юридична деонтологія: Навч. посібник / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 1998. – 156 с.

    7. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти): Науково-метод. та навч. посіб. / В. В. Копейчиков (ред.). – К.: Віра-Р, 1999. – 505 с.

    8. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти): Наук.-метод. та навч. посібник / В. В. Копейчиков (ред.). – 2 вид. – К.: ВІРА-Р, 2000. – 505 с.

    9. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д.. Юридична деонтологія. (Основи юридичної діяльності: теоретичні і деонтологічні аспекти): Наук.-метод. посіб. / Національна академія внутрішніх справ України / В. В. Копейчиков (ред.). – К.: НАВС, 2000. – 376 с.

    10. Жалинский А. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Учеб. пособ. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 330 с.

    11. Коваль Н. В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): Курс лекций. – Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998. – 192 с.

    12. Медична деонтологія в художній літературі (проза і драматургія): Хрестоматія: Навч. посібник для студ. вищих мед. закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації / Литвиненко Г. С. (уклад.), Р. А. Литвиненко (уклад.). – Кн. 1. – К., 1999. – 200 с.

    13. Медична деонтологія в художній літературі (проза і драматургія): Хрестоматія: Навч. посібник для студ. вищих мед. закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації / Литвиненко Г. С. (упоряд.). – Кн. 2. – К., 1999. – 168 с.

    14. Методичні рекомендації до навчальної програми та семінарських занять з курсу “Юридична деонтологія” / Ужгородський держ. ін-т інформатики, економіки і права. Факультет права і міжнародних відносин. Kафедра права; Юридично-видавничий концерн “Срібна земля”. Адвокатське бюро / В. Ю. Ганчин (підгот.). – Ужгород, 1997. – 26 с.

    15. Міжнародна поліцейська енциклопедія. У 10 т. / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. – Т. 1. Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре””, 2003. – 1232 с.

    16. Навчальна програма з дисципліни “Юридична деонтологія” / Укладачі: Р. Ю. Васковський, О. В. Талдикін. – Д.: Юридична академія Міністерства внутрішніх справ, 2002. – 8 с.

    17. Навчально-методичні матеріали з курсу “Психологічна деонтологія” для студентів психологічних факультетів / Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя / В. В. Турбан (упоряд.). – Ніжин: НДУ, 2005. – 116 с.

    18. Овчаренко И. Н., Скакун О. Ф. Юридическая деонтология: Учебник / Под ред. проф. Скакун О. Ф. – Х.: Основа, 1999. – 304 с.

    19. Пірен М. І. Деонтологія конфліктів та управління: Навч.-практ. посіб. / Українська академія держ. управління при Президентові України; Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України – К.: УАДУ, 2001. – 378 с.

    20. Плани семінарських занять з дисципліни “Юридична деонтологія” / Укладачі: Р. Ю. Васковський, О. В. Талдикін. – Д.: Юридична академія Міністерства внутрішніх справ, 2005. – 17 с.

    21. Плани семінарських занять з навчальної дисципліни “Юридична деонтологія”: Для студ. 1 курсу заоч. ф-ту / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Ткаченко В. Д. (уклад.). – Х., 2000. – 10 с.

    22. Плани семінарських занять з навчальної дисципліни “Юридична деонтологія”: Для студ. 1 курсу заоч. ф-ту / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Ткаченко В. Д. (уклад.). – Х., 2003. – 9 с.

    23. Програма навчальної дисципліни “Юридична деонтологія” / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Ткаченко В. Д. (уклад.). – Х., 2002. – 6 с.

    24. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология: Учебник. – Х.: Эспада, 2002. – 504 с.

    25. Сливка С. С. Правнича деонтологія: Підруч. для вищих навч. закладів / Львівський ін-т внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ. – К.: Атіка, 1999. – 336 с.

    26. Сливка С. С. Юридична деонтологія: Загальнотеоретична характеристика та методичні рекомендації до практичних занять / Львівський ін-т внутрішніх справ. – Л., 1996. – 66 с.

    27. Сливка С. С. Юридична деонтологія: Навч.-метод. посібник / Львівський ін-т внутрішніх справ. – Рівне, 1997. – 108 с.

    28. Сливка С. С. Юридична деонтологія: Навч.-метод. посібник. – Л.: Світ, 2003. – 115 с.

    29. Сливка С. С. Юридична деонтологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Львівський ін-т внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. – К.: Атіка, 2001. – 303 с.

    30. Сливка С. С. Юридична деонтологія: Правнича етика. Професійна культура / Львівський ін-т внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ. – 2 вид., перероб. і доп. – К.: Атіка, 2003. – 320 с.

    31. Установчі лекції з фундаментальних юридичних дисциплін для слухачів (студентів) першого курсу заочної форми навчання: Юрид. деонтологія. Теорія держави і права. Історія держави і права заруб. країн. Історія держави і права України: Спец. 7.060.101 “Правознавство” / Університет внутрішніх справ. Кафедра теорії та історії держави і права / І. М. Овчаренко (розроб.). – Х., 1998. – 44 с.

    32. Хрестоматия по юридической деонтологии. Сборник нормативных актов (международных, отечественных, зарубежных) об основных стандартах профессиональной деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): Для юридических вузов и факультетов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АПрН Украины, засл. юрист Украины О. Ф. Скакун. – Харьков: Эспада, 2002. – 448 с.

    33. Цирфа Г. О. Юридична деонтологія: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини “Україна”. – К.: Університет “Україна”, 2004. – 209 с.

    34. Юридична деонтологія: [Навч.-метод. матеріали для студ. Юридичного ін-ту спец. 7.060101 – “Правознавство”] / Тернопільська академія народного господарства. Кафедра теорії держави і права / М. В. Кравчук (авт.-упоряд.), Г. М. Грабовська (авт.-упоряд.). – Т.: Юридичний ін-т ТАНГ, 2001. – 48 с.


    ^ ТЕМА № 1. ЮРИДИЧНА ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ:

    СПЕЦИФІКА Й РІЗНОВИДИ


    Семінар – 2 год.


    Ключові поняття: “юридична практична діяльність”, “професіограма юридичної професії”, “судова система”, “оперативно-розшукова діяльність”, “практика юридичної служби”.


    План.

      1. Місце й соціальне призначення юриста у суспільстві та державі.

      2. Суддівська юридична практична діяльність

      3. Практика прокурорського нагляду.

      4. Адвокатська практична діяльність.

      5. Нотаріальна юридична практика.


    Рекомендовані теми рефератів.

    1. Професіограма оперуповноваженого.

    2. Слідча практична діяльність.


    Питання для самостійного вивчення.

    1. Практика юридичної служби.

    2. Державна виконавча служба.


    Література:

    1. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України (далі – ВВРУ). – 1993. – № 9. – Ст. 62.

    2. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // ВВРУ. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243.

    3. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

    4. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

    5. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

    6. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // ВВРУ. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

    7. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВРУ. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

    8. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // ВВРУ. – 1993. – № 8. – Ст. 56.

    9. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // ВВРУ. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.

    10. Алексеев А. И. Ястребов В. Б. Профессия – прокурор: Введение в юридическую специальность. – М.: Юрист, 1998. – 144 с.

    11. Бандурка А. М. Судебные и правоохранительные органы в Украине. – Х.: Ун-т внутр. дел, 1999.

    12. Бандурка О. М., Скакун О. Ф. Юридична деонтологія: Підручник. – Х.: Вид-во НУВС, 2002. – 336 с.

    13. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти): Наук.-метод. та навч. посібник / В. В. Копейчиков (ред.). – 2 вид. – К.: ВІРА-Р, 2000. – 505 с.

    14. Клименко Н. И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя. – К., 1990. – 130 с.

    15. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология: Учебник. – Х.: Эспада, 2002. – 504 с.

    16. Хрестоматия по юридической деонтологии. Сборник нормативных актов (международных, отечественных, зарубежных) об основных стандартах профессиональной деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): Для юридических вузов и факультетов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АПрН Украины, засл. юрист Украины О. Ф. Скакун. – Харьков: Эспада, 2002. – 448 с.

    17. Чуфаровский Ю. В. Психология в оперативно-розыскной деятельности правоохранительных органов. – М., 1996. – 120 с.




      ^ ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ:




    1. Деонтологія: дефініція та зміст поняття.

    2. Становлення системи деонтологічних знань.

    3. Медична деонтологія як професійна етика медиків.

    4. Формування кодексів моральних вимог до лікаря: від античності до сьогодення.

    5. Розвиток правничої деонтології.

    6. Місце юридичної деонтології в системі гуманітарних наук.

    7. Мета і завдання юридичної деонтології.

    8. Функції правничої деонтології.

    9. Принципи юридичної деонтології.

    10. Методологія правової деонтології.

    11. Основні засади освіти в Україні.

    12. Чинне законодавство України про освіту й освітню діяльність.

    13. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес.

    14. Система вищих навчальних закладів юридичної спеціалізації. Вища освіта в системі МВС України.

    15. Перепідготовка та підвищення кваліфікації юридичних кадрів.

    16. Шляхи удосконалення юридичної освіти в Україні.

    17. Місце й соціальне призначення юриста у суспільстві і державі.

    18. Загальна характеристика основних видів юридичних професій.

    19. Судова система України та її компоненти.

    20. Суддівська юридична практична діяльність

    21. Практика прокурорського нагляду.

    22. Адвокатська практична діяльність.

    23. Нотаріальна юридична практика.

    24. Професіограма оперуповноваженого.

    25. Слідча практична діяльність.

    26. Практика юридичної служби.

    27. Державна виконавча служба.

    28. Поняття моральної культури.

    29. Етична культура юриста, її структура.

    30. Моральна деформація правника та її причини.

    31. Етичні кодекси професійної поведінки юристів.

    32. Моральні норми і норми права: характеристика співвідношення.

    33. Етичні кодекси працівників правоохоронних структур.

    34. Правнича обітниця, її види і значення.

    35. Професійний обов’язок юриста.

    36. Професійна таємниця правника.

    37. Юридична психологія та психологічна культура працівника-юриста.

    38. Особа, її види й психологічна структура.

    39. Поняття психіки і психічного складу особи.

    40. Темперамент, здатності і характер особи.

    41. Спрямованість особи і система її психічних мотивацій.

    42. Психологія ділового спілкування і міжособистісних стосунків у службовому колективі.

    43. Конфлікт у юридичній практиці та його види.

    44. Психологічна сумісність і психологічний клімат у службовому колективі.

    45. Стилі вирішення конфліктів у правовій практиці.

    46. Правова естетика й естетична культура юриста

    47. Форми прояву естетичної культури.

    48. Службовий етикет юриста (юридичний етикет).

    49. Державна і професійно-правова символіка.

    50. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах.

    51. Естетика: дефініція та зміст поняття.

    52. Службовий етикет юриста.

    53. Традиції та ритуали в юридичній практиці.

    54. Естетичні вимоги до оформлення правових документів.

    55. Роль і місце юриста в інформаційному суспільстві.

    56. Поняття і структура інформаційної культури правника.

    57. Функції інформаційної культури, її значення для формування професійної культури юриста.

    58. Захист правником інформативних відносин у суспільстві.

    59. Інформаційні технології в юридичній практиці.

    60. Документи про стандарти правничої професії як офіційне джерело юридичної деонтології.

    61. Значення і роль міжнародно-правових документів як стандартів юридичної практичної діяльності.

    62. Характеристика міжнародних нормативних актів, що стосуються змісту юридичних професій.



    ^ ПЕРЕЛІК ЗАЛІКОВИХ ПИТАНЬ

    з дисципліни „Долікарська допомога”


    1. Загальні питання першої медичної допомоги при невідкладних станах.

    2. Основні правила при наданні долікарської допомоги.

    3. Поняття реанематології та їх значення для запобігання термінальних станів.

    4. Термінальні стани (процес згасання функцій організму та можливості відновлення життя).

    5. Клінічна смерть.

    6. Ознаки клінічної смерті.

    7. Головні ознаки клінічної смерті: відсутність пульсу, відсутність самостійного дихання та методи їх встановлення.

    8. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

    9. Потрійний прийом при забезпеченні прохідності дихальних шляхів.

    10. Методика проведення штучної вентиляції легень.

    11. Найпростіші методи видалення твердих і рідких сторонніх тіл із верхніх дихальних шляхів.

    12. Методика штучного масажу серця.

    13. Ознаки оживлення постраждалого.

    14. Можливості ускладнення реанімації та їх попередження.

    15. Поняття та види травматизму.

    16. Основні вимоги до долікарської допомоги.

    17. Обморок: ознаки перша допомога та догляд за потерпілими.

    18. Поняття та види травм.

    19. Профілактика травм та організація долікарської допомоги при різних видах ушкоджень.

    20. Особливості огляду травмотологічних хворих при ушкодженні м’яких тканин, переломах, розтягах та розривах.

    21. Ушкодження грудної клітини, живота та хребта.

    22. Травматичний шок: причини та ознаки.

    23. Попередження шоку.

    24. Черепно-мозкова травма.

    25. Ушкодження грудної клітини (живота).

    26. Ушкодження кісток та суглобів.

    27. Закриті ушкодження м’яких тканин голови.

    28. Переломи черепа, тріщини, осколкові та тиснені переломи.

    29. Діагностика переломів.

    30. Закриті травми мозку.

    31. Струс головного мозку.

    32. Долікарська допомога при ушкодженні грудної клітини та живота.

    33. Закриті ушкодження грудної клітини та їх органів.

    34. Травма плеври та легень, серця, розірвання внутрішніх судин.

    35. Синдром травматичної асфіксації.

    36. Клінічні прояви закритих травм живота.

    37. Ушкодження кісток та суглобів.

    38. Види переломів.

    39. Долікарська допомога при ушкодженнях хребта.

    40. Розрив анатомічних утворень хребта.

    41. Повне переривання спинного мозку.

    42. Вивих та переломи кісток: ознаки.

    43. Переломи ребер та грудини: ознаки.

    44. Долікарська допомога при кровотечі.

    45. Кровотечна система людини та кровообіг.

    46. Кровотечі та їх види.

    47. Травматичні та нетравматичні кровотечі.

    48. Артеріальна та венозна кровотечі.

    49. Капілярна кровотеча.

    50. Зовнішні та внутрішні кровотечі.

    51. Засоби зупинки кровотечі.

    52. Тимчасова та постійна зупинка кровотечі.

    53. Пальцева зупинка кровотечі.

    54. Правила накладання пов’язки.

    55. Накладання кровозупиняючого джгута.

    56. Умови накладання джгута та контрольні заходи.

    57. Кровозупинні лікарські засоби та засоби гомеопатії.

    58. Вікасол, анальгетики та інші ліки, як засоби при кровотечі.

    59. Долікарська допомога при раптовому припиненні дихання.

    60. Визначення справжнього, асфіксичного і синкопального утоплення та їх клінічні ознаки.

    61. Види механічної асфіксії та їх ознаки.

    62. Повішання. Особливий догляд за потерпілим після надання їм невідкладної допомоги.

    63. Долікарська допомога при отруєннях.

    64. Отруйні речовини та їх токсична дія.

    65. Отруєння грибами та недоброякісними харчовими продуктами.

    66. Отруєння продуктами побутової хімії.

    67. Отруєння угарним газом.

    68. Діагностика отруєння та його симптоми.

    69. Промивання шлунка.

    70. Застосування активізованого вулю та вітамінних препаратів.

    71. Долікарська допомога при тепловому та сонячному ударах, опіках, ураженнях електричним струмом.

    72. Термічні, електричні, хімічні та променеві опіки.

    73. Сонячні опіки. Перша допомога при опіках.

    74. Використання ацетилсаліцилової кислоти та демідрола.

    75. Долікарська допомога при ураженні електричним струмом.

    76. Перша допомога при ураженні низькою температурою.

    77. Відновлення кровообігу.

    78. Допомога при утопленні.

    79. Масаж серця та штучне дихання.

    80. Долікарська допомога при потраплянні в організм людини сторонніх тіл та речовин.

    81. Долікарська допомога при попаданні сторонніх тіл у дихальні шляхи та шлунково-кишковий тракт.

    82. Долікарська допомога при укусах змій, бджіл, ос та павуків.

    83. Долікарська допомога при укусах тварин хворих сказом.

    84. Долікарська допомога при психічних розладах та гострих захворюваннях серцево-судинної системи.

    85. Ознаки та перша допомога при захворюваннях центральної нервової системи.

    86. Порушення мозкового кровообігу: істеричний та епілептичний припадки.

    87. Галюцинації: ознаки та перша медична допомога.

    88. Перша медична допомога при гострих захворюваннях серцево-судинної системи


    Затверджена наказом ректора

    Дніпропетровського державного

    університету внутрішніх справ

    від 03 квітня 2007 р. № 123


    ^ ВИТЯГ З ІНСТРУКЦІЇ

    щодо порядку підготовки, оформлення, перевірки, рецензування та захисту

    письмових робіт


    1. Загальні положення

    1.1. Виконання письмових робіт здійснюється відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року №161.

    3. Загальні вимоги оформлення письмових робіт

    3.1. Вимоги до оформлення письмової роботи.

    3.1.1. При оформленні роботи слід дотримуватись таких вимог:

    Письмові роботи оформлюють рукописним, друкарським способами або за допомогою комп'ютерної техніки з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Кегль – 14. Шрифт – Times New Roman. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту повинна бути однаковою. Можна також подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

    3.1.2. Титульний аркуш має бути оформлений відповідно до вимог, які зазначені у зразку (Додаток 1). На титульному аркуші роботи обов'язково вказується назва навчального закладу; кафедра; дисципліна, з якої виконується робота; тема реферату чи курсової роботи або варіант контрольної роботи; прізвище та ініціали автора роботи із зазначенням факультету, курсу, номеру навчальної групи, року набору і номеру контактного телефону; науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали керівника курсової роботи; місце та рік написання.

    3.1.3. Текст письмової роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм, верхній - не менше 20 мм, нижній - не менше 20 мм. Абзацний відступ повинен дорівнювати 5 знакам.

    3.1.4. У разі, якщо робота виконана у вигляді рукопису, до неї висуваються додаткові вимоги:

    • текст повинен бути написаний розбірливо, акуратно та чітко;

    • кількість рядків тексту на сторінці - не менше, ніж 30 (при цьому враховуються назви структурних підрозділів письмової роботи);

    • абзацний відступ дорівнює 15-20 мм, інтервал між словами - 3-6 мм.

    3.1.5. Вписувати в текст письмової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

    3.1.6. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням коректором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом.

    3.1.7. Текст основної частини письмової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

    3.1.8. Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ" , "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

    3.1.9. Кожну структурну частину письмової роботи треба починати з нової сторінки.

    3.1.10. Сторінки письмової роботи повинні бути пронумеровані.

    Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

    Першою сторінкою письмової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

    3.1.11. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.

    Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

    Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

    Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

    3.1.12. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в письмовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

    3.1.13. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

    Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу).

    Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в письмовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

    3.1.14. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу).

    Якщо в письмовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

    При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2".

    3.1.15. Формули в письмовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

    3.1.16. Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

    Примітки:

    1....

    2....

    Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.

    3.2. При написанні письмової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання письмової роботи. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, надають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

    Загальне число посилань у роботі не може бути меншим числа використаних джерел. Робота, що містить меншу кількість посилань, не допускається до захисту.

    3.2.1. Якщо у роботі використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

    Посилання на джерела в тексті письмової роботи слід зазначати порядковим номером за переліком посилань (списком використаної літератури), виділеним квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...". Якщо вказується номер сторінки, її ставлять че­рез кому після номера видання.

    Допускається розташування посилання на джерела у виносках у нижній частині роботи, використовуючи або наскрізну нумерацію, або окрему нумерацію на кожній сторінці. При цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

    Приклад: цитата в тексті:

    " ...які знаходяться під охороною закону про кримінальну відповідальність [6]1).

    Відповідний опис у переліку посилань:

    1. [6] Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти /М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – С. 90.

    3.2.2. Джерела у списку використаних джерел можна розміщувати одним із таких способів:

    • в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

    • у порядку появи посилань у тексті;

    • у хронологічному порядку.

    Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Приклад оформлення відомостей подано у Додатку 2.

    3.3. У кінці роботи після списку використаної літератури ставиться дата виконання і особистий підпис виконавця та залишається один чистий аркуш для написання рецензії.


    ^ ІНОЗЕМНА МОВА


    Особливу увагу під час підготовки до іспиту слід звернути на граматику та спеціальну юридичну лексику у межах тематичних блоків І-ІІ курсів.


    Тематика монологічних висловлювань з іноземної мови:


    1. Вища освіта в Україні та країні, мова якої вивчається.

    2. Професія юриста.

    3. Держава (загальні поняття).

    4. Державне (конституційне) право України та країни, мова якої вивчається.

    5. Захист навколишнього середовища.

    6. Судова система.

    7. Права і свободи людини.

    8. Адміністративне право.

    9. Трудове право.

    10. Цивільне та сімейне право.

    11. Кримінальне право.

    12. Діяльність правоохоронних органів.

    13. Міжнародне право.

    14. Україна та країна, мова якої вивчається.



    Примірник екзаменаційного білету з іноземної мови


    Білет № 1


    1. Ознайомитися із загальним змістом фахового тексту та зробити письмовий переклад (за допомогою словника) на українську мову.




    1. Монологічне висловлювання з іноземної мови відповідно до теми: „Вища освіта в нашій країні”.




    1. Бесіда з країнознавчої тематики.



    ^ Education in Ukraine


    Ukraine has always shown a great concern for education. The right to education is guaranteed by Article 53 of the Constitution of Ukraine. It is ensured by compulsory secondary schools, vocational schools and higher educational establishments. It is also ensured by the development of extramural and evening courses.

    After finishing the 11th form of a secondary school, a lyceum or a gymnasium one can go on in higher education. All applicants must take competitive examinations. Higher educational institutions offer a 5-year programme of academic subjects for students in a variety of fields, as well as a post - graduate course. If one finishes a post-graduate course and writes a thesis, he or she receives a candidate’s degree or a doctorate degree.

    Higher educational establishments are headed by Rectors. Prorectors are in charge of academic and scientific work. A university has a number of faculties, each specializing in a field of study. Faculties have specialized councils which confer candidate’s and doctorate degrees.


    ^ Higher Education in Great Britain

    Pupils at secondary schools in England have two main exams: both called General Certificate of Education. The first exam is called “O” (ordinary) level. Most people take “O” level in about seven or eight different subjects at the age of 15. But if you want to go to a university you start working for the second exam: “A” (advanced) level. Most people take “A” level when they are about 28. It is quite a difficult exam, so people don’t usually take it in more than three subjects. Three “A” levels are enough to get you into most universities. For others, such as Oxford and Cambridge you have to take special exams as well. However, good exam passes are not enough. Universities choose their students after interviews, and the competition for places at university is serious.

    For all British citizens a place at a university brings with it a grant from their Local Education Authority. The grants cover tuition fees and some of the living expenses. The amount depends of the parents’ income. If the parents don’t earn much money, their children will receive a full grant which will cover all their expenses.

    There are 36 universities in England and Wales and 8 in Scotland. The universities of Oxford and Cambridge date from the 12th and 13th centuries.

    The typical academic programme for university students in Great Britain is composed of a varying number of courses or subjects within a field of specialization. There are three categories of academic activity – lectures, tutorials and examinations.

    The academic year is divided into three terms. Each term consists of eight or ten weeks. The vocations between the terms - a month at Christmas, a month at Easter and three or four months in summer – are mainly periods of intellectual digestion and private study. A person studying for a degree at a British University is called an undergraduate, one who has taken a degree is called a graduate.

    Degree titles vary according to the practice of each University. The most common titles for a first degree are Bachelor of Arts (BA) or Bachelor of Science (BC) and for a second degree Master of Arts (MA) or Master of Science (MSc) or Doctor of Philosophy (PhD). Each higher degree is awarded by thesis supplemented by an oral examination and where required, by written examination.


    ^ The Profession of a Lawyer

    It is obvious to everyone that in a community such one in which we live, some kind of law is necessary to try to prevent people from committing crimes. If it were not for the law, you could not go out in a broad daylight without the fear of being kidnapped, robbed or murdered.

    Every country tries to provide laws which help its people to live safely and as comfortable as possible. This is not at all an easy thing to do, and no country has been successful in producing laws which are entirely satisfactory. As there are people committing crimes, our society needs people preventing them. Among the juridical professions there are such ones which need calling and education, knowledge of life and many professional skills. The professions of a judge, an investigator and an arbitrator are to meet the community demands.

    In accordance with Ukrainian Legislation all criminal cases pass through the stage of preliminary investigation before they are heard in court.

    The investigator’s job is to detect crimes, to disclose and to expose person’s guilty of them, to ascertain all the circumstances of cases and to take crime-preventing measures. While fulfilling his duties, the investigator has the right to detain a person suspected of a crime. He may question citizens and officials as witnesses to the crime, make requisite search and inspections, order an expert investigation, etc. The investigator’s job is to prepare the materials of the case for the court hearing.

    The Procurator’s Office of Ukraine constitutes a uniform system which is entrusted to uphold the state prosecution in court:

    • to represent the interests of citizens or the state in court in the cases defined by the law;

    • to supervise the observance of laws while executing judicial decisions on criminal cases and also while using other enforcement measures connected with the restriction of personal freedoms of citizens.

    No person can be arrested without the sanction of the procurator or the court order. A search may be conducted only with the sanction of the procurator.


    ^ TYPES OF LEGAL PROFESSIONS IN GREAT BRITAIN

    If you are prosecuted for a crime in Great Britain, you may meet the following people:

    Magistrates. Magistrates are unpaid judges, usually chosen from well-respected people in the local community and have no formal qualification.

    Solicitors .After the accused person has been arrested, the first person he needs to see is a solicitor. They deal with all day-to-day work of preparing legal documents for buying or selling houses, making wills, etc. Solicitors also work on court cases for their clients, prepare cases for barristers to present in the higher courts, and may represent their clients in a Magistrates’ court.

    Barristers. In more serious cases it is usual for a solicitor to hire a barrister to defend the accused. Barristers are experts in the interpretation of law and are also experts on advocacy (the art of presenting cases in Court). If you desire representation in any court except the Magistrates’ court, you must have a barrister.

    Judges. Judges are trained lawyers, nearly always ex-barristers. They deal with the most serious crimes, such as those for which the criminal might be sent to prison for more than a year. The judge does not decide on the guilt or innocence of an accused – that is the jury’s job. However, if the jury finds the accused guilty, then the judge will pass sentence.

    Jury. The jury consists of twelve people from the local community. The jury listens to the evidence given in court in certain criminal cases and decides whether the defendant is guilty or innocent. If the person is found guilty the jury renders a verdict.


    ^ THE MODERN STATE

    The state is usually identified as a primarily political entity, historically defined as the defender of territorial integrity and law and order. Today it is involved in a very extensive range of activities, reaching into every aspect of life.

    The modern state is hugely important in our everyday lives. It takes nearly half of our income in taxes. It registers our births, marriages and deaths. It educates our children and pays our pensions. It has a unique power to compel, in some cases exercising the ultimate sanction of preserving life or ordering death.

    A democratic state is one where

    -government is accountable to the people through free and fair elections to public office;

    -adults have equal rights to vote and to stand for election;

    -civil and political rights are respected; and

    -a form of civil society can function where social associations independent of state, exist.

    The Rule of law is said to prevail in a state where all individuals and institutions are subject to the law and no person or institution is above the law.


    ^ The Constitution of the USA

    The Constitution of the USA was adopted in 1787 in Philadelphia. The oldest still in force in the world, it sets the basic form of government: three separate branches, each one having powers (“checks and balances”) over the others. It specifies the powers and duties of each federal branch of government, with all powers and duties belonging to the states. The Constitution has been repeatedly amended to meet the changing needs of the nation, but it is still the “supreme law of the land”. All governments or governmental groups, federal, state and local, must operate within its guidelines. The ultimate power under the Constitution belongs to “We the People”, in fact and in spirit.

    The first 10 amendments to the Constitution, called the Bill of Rights assure individual rights and freedoms. Added in 1791, they include provisions for freedom of the religion and of speech; the right of citizens to assembly peacefully; the right to be guarded in one’s own home against unreasonable search and seizure of person or property; and the right of any person charged with breaking the law to have a speedy trial by a jury of fellow citizens.

    The Constitution divides the powers of government into three branches; the executive, headed by the President; the legislative, which includes both houses of Parliament (the Senate and the House of Representatives) and the judicial which is headed by the Supreme Court. The Constitution limits the role of each body to prevent any one branch from gaining undue powers.


    ^ THE CONSTITUTION OF UKRAINE

    The Constitution of Ukraine was adopted on June 28, 1996.

    The Constitution establishes the country's political system and is the basis for its laws.

    The Constitution asserts that Ukraine is a sovereign and independent, democratic, social, legal state. It is a unitary state with single citizenship.

    Ukraine is a republic. The people are the only source of power which is exercised directly and through the bodies of state power and local self-government.

    The land, mineral raw materials, air space, water and other natural resources which are on the territory of Ukraine are objects of the property right of Ukrainian people.

    The state language in Ukraine is Ukrainian.

    The state symbols of Ukraine are the State Flag, the State Emblem and the State Anthem of Ukraine

    The capital of Ukraine is Kyiv.

    The Constitution assures human and civil rights, freedoms and obligations It states that every person has the right to the free development of his/her personality. Citizens have equal Constitutional rights and freedoms and are equal before the law. There are no privileges or restrictions based upon race, color of skin political and other beliefs, gender, ethnic and social origin, property, ownership, position, place of residence, language, religion or other circumstances.

    The Constitution includes provisions for freedom of thought and speech, and the free expression of views and beliefs, of conscience and religion.

    The articles of the Constitution guarantee the rights to life, personal inviolability and the inviolability of dwelling, non-interference in private and family life, free choice of residence, work, rest, education, social security, housing, health protection, medical care and medical insurance, legal assistance.

    Citizens of Ukraine have the right of association to public parties and public organizations for the execution and protection of their political, cultural and other interests. They may participate in the administration of state affairs, in all-Ukrai­nian and local referendums, to elect freely and to be elected to bodies of state power and local self-government.

    The right of private property is inviolable. Every person has the right to own, use and manage his/her property and results of the intellectual and creative work.

    Defense of the Motherland, of the independence and terri­torial integrity of Ukraine, and respect for the state's symbols are the duty of citizens. Citizens of Ukraine perform military services in compliance with the law. No person may damage the environment, cultural heritage. Every person shall pay taxes and duties in the order and amount determined by law.

    The Constitution outlines the structure of the national gov­ernment and specifies its powers and duties. Under the Con­stitution the powers of the government are divided into three branches - the legislative which consists of the Verkhovna Rada, the executive, headed by the President, and the judi­cial, which is led by the Supreme Court.

    The Constitution of Ukraine consists of 15 chapters, 161 articles.

    The day of its adoption is a state holiday - the Day of the Constitution of Ukraine.


    ^ Environmental Protection

    Mankind long believed that, whatever we did, the Earth would remain much the same. We know now that it is untrue. Nature is under threat. One country’s pollution can be every country’s problem. So we all need to work together to safeguard our environment.

    There are many consequences of damaging the environment. One of them is acid rain. Another one is water shortage resulting from abuse of arable lands in agriculture. The third one is destroying the ozone layer of the Earth through pollution from factories and plants. The fourth problem is damage to water and soils. The fifth one is damage to wildlife; numerous species of animals and plants can disappear.

    We have a moral duty to look after our planet and to hand it on in good order to future generations. That does not mean trying to halt economic growth. We need growth to give us the means to live better and healthier lives. We must not sacrifice our future well-being for short-term gains, nor pile up environmental debts which will burden our children. Where there are real threats to our planet we have to take great care. Prevention can often be better and cheaper than cure.

    By the decision of the United Nations General Assembly a special organ for dealing with the problem of environmental protection was set up - the United Nations Environmental Program. The main trends of this organisation are:

    • combating air and water pollution;

    • development of technological systems producing little or no waste;

    • making the environment healthier.

    The Ministry of Environmental Protection was founded in Ukraine. Its task is to control the state of environment, to prevent the pollution of fresh water, the air and the seas, to search for methods of combating the main pollutants.

    If we are unable to learn to use the environment carefully and protect it from damage caused by man’s activities, very soon we’ll have no world to live in.

  • 1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

    Похожие:

    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconДніпропетровський державний університет внутрішніх справ

    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconУкраїни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
    ...
    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ факультет з підготовки фахівців міліції громадської безпеки Кафедра адміністративної діяльності органів внутрішніх справ
    Програма навчальної практики та методичні рекомендації для курсантів 3 курсів Харківського національного університету внутрішніх...
    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін
    Розробники: Юшкевич О. Г., Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2013
    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconПрограма навчальної дисципліни історія україни
    України. Програма навчальної дисципліни / Укладач: заруба в. М. доктор історичних наук, професор. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський...
    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Навчально-науковий інститут підготовки фахівців кримінальної міліції
    Рекомендовано Методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № від )
    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право”
    Овс харківського національного університету внутрішніх справ, професор, д ю н., О. П. Рябченко
    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство освіти І науки україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені е. О. Дідоренка затверджую
    Розробник: Є. О. Несвіт, старший викладач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності лдувс ім. Е. О. Дідоренка,...
    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені е. О. Дідоренка кафедра кримінального процесу та правосуддя
    Робоча програма навчальної дисципліни «Кримінальний процес» для студентів, курсантів, слухачів за напрямом підготовки/спеціальністю...
    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін затверджую
    Україні для студентів та слухачів факультету права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ...
    Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconХарківський національний університет внутрішніх справ Навчально-науковий інститут права і масових комунікацій
    Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять з дисципліни „Нотаріат України” для студентів денної форми навчання....
    Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
    Документы


    При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

    контакты
    Документы