Книга україни icon

Книга україни


Скачать 44.11 Kb.
НазваниеКнига україни
Размер44.11 Kb.
ТипДокументы



Міні проект:

«ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ».


Виконав учень 2-А класу

Гунченко Єгор


Червона книга України — анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та підвидів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні; основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних, і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавством України та Автономної Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері.

Історія

Перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана у 1980 році під назвою «Червона Книга Української РСР». Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах і 151 вид вищих рослин.

Після набуття Україною незалежності у видавництві «Українська енциклопедія» було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році — том «Тваринний світ» (наклад — 2400 примірників), в 1996 році — том «Рослинний світ» (наклад — 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами. Друге видання нараховувало 382 види тваринного та 541 вид рослинного світу.

У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України. До нього занесено 542 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) та кільчасті (9) черви, ракоподібні (31), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69), земноводні (8), плазуни (11), птахи (87), ссавці (68). Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 160 видів, а у другому порівняно з першим — на 297 видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття окремих таксономічних груп фауни України. Разом з тим, викликає занепокоєння суттєве збільшення у Червоній книзі України кількості видів риб та ссавців.

До третього видання «Червона книга України» (рослинний світ) занесено 826 видів рослин і грибів: судинні рослини (611), мохоподібні (46), водорості (60), лишайники (52), гриби (57). Кількість видів рослин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 285 видів, а у другому порівняно з першим — на 390 видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття видів рослин і грибів України.

Структура


^ Том «Тваринний світ» складається з наступних розділів:

Том «Рослинний світ» складається з наступних розділів:
^

Природоохоронні статуси

Видання 1994 року


У виданні 1994 року залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, було застосовано наступні категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI).

  • Зниклі: види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;

  • Зникаючі: види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;

  • Вразливі: види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;

  • Рідкісні: види, популяції яких невеликі, які у наш час[Коли?] не відносяться до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека;

  • Невизначені: види, про які відомо, що вони відносяться до категорії «зникаючих», «вразливих» чи «рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити, до якої із зазначених категорій вони відносяться — відсутня;

  • ^ Недостатньо відомі: види, які можна було б віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним;

  • Відновлені — види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.
^

Видання 2009 року


У виданні Червоної книги 2009 року для видів застосовано наступні критерії:

  • Зниклі: види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах;

  • ^ Зниклі в природі: види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

  • Зникаючі: види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

  • Вразливі: види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

  • Рідкісні: види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;

  • Неоцінені: види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;

  • Недостатньо відомі: види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації.
^

Впорядкування інформації


У Червоній книзі України про кожний із видів тварин і рослин, занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження або розведення в неволі (культурі), заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформації. У Книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин. Загальний обсяг кожного нарису був обмежений 2300 знаками.

Форма подання відомостей у Червоній книзі України про занесені до неї види тварин і рослин визначається Національною комісією з питань Червоної книги України.
^

Функціонування та законодавче регулювання


Функціонування Червоної книги України регулюється Законом України «Про Червону книгу України» від 07.02.2002. № 3055-III

Згідно з цим Законом:

Ведення Червоної книги України покладене на колишнє Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, що було 9 грудня 2010 року реорганізоване в Міністерство екології та природних ресурсів України.

Для наукового забезпечення ведення Червоної книги України, підготовки пропозицій про занесення до Червоної книги України та вилучення з неї видів тварин і рослин, організації наукових досліджень, розробки заходів щодо охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, контролю за їх виконанням, координації діяльності державних органів та громадських організацій створена Національна комісія з питань Червоної книги України.

Види тварин і рослин, занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів і Європейського Червоного списку, які зустрічаються на території України, заносяться до Червоної книги України або одержують інший особливий статус відповідно до законодавства України про охорону та використання тваринного і рослинного світу.

Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги України не рідше одного разу на 10 років.

Наукові та інші установи, підприємства, організації та громадяни повідомляють Міністерству охорони навколишнього природного середовища України наявну у них інформацію про поширення, чисельність, стан видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, та негайно інформує про факти їх знищення, пошкодження, загибелі чи захворювання.


^

Вечірниця мала Nyctalus leisleri (Kuhl, 1817)


вечірниця мала (nyctalus leisleri (kuhl, 1817))

^ Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). Один з 3-х видів роду та один з 26-ти видів родини у фауні України.

^ Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в Україні: Охоплює смугу листяних лісів Палеарктики, простягаючись від Зх. Європи до Пд.-Зх. Азії. Вид є рідкісним і спорадично поширеним на більшій частині території України. Загалом в Україні відмічено більше 50 місцезнаходжень виду.

^ Чисельність і причини її зміни: Є низькою. Протягом 100 років в Україні відмічено реєстрації понад 500 особин (переважно самиць). Спостерігається деяке зниження кількості знахідок (на 15–20%) протягом півстоліття. Зниження чисельності та збільшення спорадичності поселень відбулось на фоні зменшення площ лісів Лісостепу, омолодження лісостанів та змін їх порідного складу з формуванням дефіциту сприятливих дупел.

^ Особливості біології та наукове значення: Є лісовим дендрофільним видом, помешкання якого в Україні приурочені до широколистяних лісових і лісопаркових масивів Лісостепу та до річково-долинних лісів Степу. Полює на лісових галявинах, узліссях, ділянках лісових культур, а також над водоймами. Основу раціону складають лускокрилі (Lepidoptera), двокрилі (Diptera), рідше жуки, ручайники та сітчастокрилі. Є типовим сезонним мігрантом. Розмножується раз на рік. Виводкові колонії розміщуються у дуплах листяних дерев, іноді у будівлях. У червні–липні народжується 1–2 малят. Забезпечує активну регуляцію чисельності комах-філофагів.

^ Морфологічні ознаки: Кажан середнього розміру. Довжина тіла — 48–68 мм, хвоста — 35–45 мм, передпліччя — 39–46,4 мм; розмах крил — 260–320 мм; маса тіла — 13–20 г.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид має охоронний статус згідно з додатками Бернської конвенції (1979, додаток II), Боннської конвенції (1985, ІІ), Директиви ЄС про природні помешкання і види (1992, IV), Угодою про збереження популяцій європейських кажанів (1999); Червоним списком МСОП (IUCN, 2009) — кат. LC. В ЧКУ (1994) мав охоронну категорію «рідкісний». Необхідне виявлення ключових помешкань виду з наданням лісовим чи парковим ділянкам охоронного статусу та запровадження тут моніторингових досліджень. Слід закріпити на законодавчому рівні порядок збереження масивів старовікових дуплистих дерев зі сховищами вечірниць.

^ Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Не має.

Джерело: Абелєнцев, Попов, 1956; Дулицкий, 1979; Крочко, 1994; Загороднюк, Годлевська, 2001; Петрушенко та ін., 2002; Тищенко, 2003; Bashta, Kovalyova, 2005; Селюнина, 2008; Годлевская, Гхазали, 2008; Вла- щенко, 2009. Автор: В.М. Тищенко Фото: С.П. Гащак


^

Горностай Mustela erminea (Linnaeus, 1758)


горностай (mustela erminea (linnaeus, 1758))

^ Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Куницеві (Mustelidae). Один з 20-ти видів роду, один з 6-ти видів роду в фауні України.

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

^ Ареал виду та його поширення в Україні: Більша частина Європи, гори Кавказу та Середньої Азії, Сибір, Пн. Монголія, Китай та Пн. Америка. В Україні поширений скрізь, окрім Криму та деяких степових р-нів.

^ Чисельність і причини її зміни: Невідома. У 1999 р. у Дунайському заповіднику було обліковано 330-470 особин. На о-вах Кременчуцького водосховища, у Чорноморському заповіднику, в дельті Дністра мешкає по 10–50 тварин. У Донецькій та Луганській областей чисельність оцінюють у 500–600 особин. Причини змiни чисельностi: трансформація водно-болотних угідь. Суттєво погіршило ситуацію депресія популяцій водяної нориці — основної жертви хижака.

^ Особливості біології та наукове значення: Горностай віддає перевагу зволоженим ділянкам з високим травостоєм. Мешкає у дуплах, під хмизом та в різних порожнинах. Він харчується норицями, мишами, ховрахами, пацюками, ондатрами та водоплавними птахами, хоча також їсть риб, амфібій, рептилій та плоди рослин. Робить схованки харчів. Самки дуже рано стають статевозрілими. Тривалість вагітносі разом з ембріональною діапаузою становить 240–393 доби. Шлюбний період триває близько 6 місяців, у виводках буває 3–14 щенят. Береги водойм, болота, заплавні та байрачні ліси, іноді агроценози та населені пункти.

^ Морфологічні ознаки: Невелика тварина, довжина тіла самців — 26–31, самок — 20,5–26,8 см; маса, відповідно: 158,3–320 та 142,5–205 г. Має невисоке щільне хутро, яке влітку набуває коричневатожовтувато-сірого, а взимку, окрім кінцевої чорної третини хвоста, — білого забарвлення.

^ Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до ІІ видання ЧКУ, Червоного списку МСОП і як вид, що підлягає охороні, до Бернської конвенції. Охороняється на території державних заповідників (Дунайський, Луганський, Український степовий, Чорноморський, Карпатський, Канівський, Розточчя, Поліський та ін.), національних парків та інших об`єктів ПЗФ.

^ Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Добре розмножується, але в Україні не розводять.

Господарське та комерційне значення: Був мисливським видом.

Джерело: Браунер, 1923; Сокур, 1960; Гептнер и др., 1967; Абелєнцев, 1968, 1977; Татаринов, 1973; Тернов- ский, 1977; Туманов, 1984; Химин та ін., 1999; Ру- сев, 1999; Жмуд, 1999; Роженко, 2004, 2006; Роман, 2000; Селюнина, 2002, 2003; Сребродольська та ін., 20
^







Гадюка степова Vipera renardi (Christoph, 1861)


гадюка степова (vipera renardi (christoph, 1861))

^ Таксономічна належність: Клас — Плазуни (Reptilia), ряд — Змії (Serpentes), родина — Гадюкові (Viperidae). Один з приблизно 30 видів роду, один з 2 або 3 видів роду у фауні України. Представлений номінативним підвидом — V. r. renardi (Christoph, 1861), одним з 4–5 підвидів виду. У Гірському Криму мешкає ще одна форма, якій може бути надано підвидового статусу.

^ Природоохоронний статус: Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Від України на зх. до Алтаю (Росія) на сх. і до Азербайджану та пн.-зх. Китаю на пд. у ме жах степової, напівпустельної і значної частини лісостепової зон. В Україні населяє пд. частину Лісо степу та Степ, а також пн. макросхил Гірського Криму до висоти 1100 м н. р. м.

^ Чисельність і прічини її зміни: На більшій частині території України чисельність виду низька, у деяких районах він вже зник. У багатьох степових заповідниках Лівобережжя та на о. Джарилгач це звичайна змія (1–10 ос./га), у Присивашші та на Керченському п-ві подекуди численна (20–60 ос./га, інколи більше).

^ Причини зміни чисельності: розорювання, забудова, суцільне заліснення, перевипас або регулярне випалювання степових діля нок, знищення змій людиною, а також нелегальні масові заготівлі гадюк для утримання у серпентаріях.

^ Особливості біології та наукове значення: Активна з другої половини лютого–березня до кінця жовтня — початку грудня. Ховається переважно у норах гризунів. Живиться весною дрібними гризунами (в основному полівками) та ящірками, влітку і восени майже виключно прямокрилими. Парування — у квітні–травні. Яйцеживородний вид. Молодь (1–31 ос.) народжується з середини липня до середини вересня. Отруйна, але загрози життю людини не становить. Має велике наукове значення.

^ Морфологічні ознаки: Змія невеликих розмірів: довжина тулуба, як правило, менше 60 см; хвіст короткий, завдовжки 4–6 см у самок і 5–8 см у самців. Луска з вираженим реберцем, навколо середи ни тулуба 21 ряд лусок. Зверху тіло бурувато-сіре, з бурою або чорною зигзагоподібною смугою вздовж хребта. Черево пістряве або майже чорне.

^ Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид перебуває під особливою охороною Бернської конвенції (додаток ІІ) і занесений до Червоного списку МСОП у категорії Endangered. Охороняється у 9 ПЗ і НПП України, у багатьох з яких є звичайним видом. Зважаючи на те, що степова гадюка навіть за умови активної пропаганди серед населення щодо її корисності буде і надалі зазнавати винищення, місця мешкання виду слід максимально включати до заповідних територій.

Господарське та комерційне значення: Приносить користь, знищуючи мишоподібних гризунів та саранових. У степових екосистемах України може відігравати значну роль. Отрута використовується у медицині. І отрута, і самі змії мають велике комерційне значення.

Джерело: Ардамацкая, 1958 а; Таращук, 1959; Щербак, 1966; Ко- тенко, 1977, 1978, 1981, 1983, 1987, 1989, 1990, 1998, 2000, 2007 а, 2007 б; Таращук, 1985; Kotenko, 1989, 2002; Кармишев, Заброда, 1992; Котенко и др., 1998; Селюнина, 1998; Кармышев, 1999; Kotenko

Похожие:

Книга україни iconКнига україни
України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони. Занесені до Червоної книги...
Книга україни iconМiнicтру внутрiшнiх справ України Захарченко В. Ю. Мальцева Івана Івановича
«Порушення права…», ст. 363 365 «Зловживання владою або службовим становищем, та перевищення влади або службового становища» Крiмiнального...
Книга україни iconПрокуратура України ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ
З метою визначення основних засад організації та діяльності єдиної системи органів прокуратури України щодо виконання покладених...
Книга україни iconПояснювальна записка до проекту Закону України “Про забезпечення прав І свобод громадян на тимчасово окупованій території України”
Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка...
Книга україни iconЗакон україни про Дисциплінарний статут Збройних Сил України Верховна Рада України постановляє: Затвердити Дисциплінарний статут Збройних Сил України (додається)
Статтю 3 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав І основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів...
Книга україни iconЗвернення депутатів Козятинської міської ради Вінницької області щодо суспільно-політичної ситуації, яка склалася в Україні Президенту України В.
Президенту України В. Ф. Януковичу, Прем’єр-міністру України М. Я. Азарову, Голові Верховної Ради України В. М. Рибаку
Книга україни iconТема інститути в'їзду на територію україни, виїзду за її межі та свобода пересування територією україни людини І громадянина в міграційному праві україни

Книга україни iconДержавна служба молоді та спорту України Федерація пауерліфтингу України
Чемпіонат України з станової тяги серед юнаків, м. Тернопіль, 17-19 травня 2013р
Книга україни iconПояснювальна записка до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"
України та невідкладної стабілізації фінансової ситуації підготовлено зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014...
Книга україни iconЗакон України "Про цивільну оборону України", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України
України "Про цивільну оборону України", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України,...
Книга україни iconДержавна податкова адміністрація україни національний університет державної податкової служби україни київський фінансово-економічний коледж національного університету дпс україни
Тема роботи
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы