ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ icon

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ


Скачать 167.54 Kb.
НазваниеЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
страница1/3
Размер167.54 Kb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3
1a4e63b7.gif" ALIGN=LEFT>МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ


Л. Г. Кириченко


ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ


Навчальний посібник

для студентів напрямів підготовки

7.02020501 образотворче мистецтво і

7.02020801 декоративно-прикладне мистецтво

ВНЗ культури і мистецтв


ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

(протокол № 3 від 13.10.2010 р.)


ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні науково-методичної комісії

(протокол № 8 від 13.04.2011р.)


Луганськ

2010

УДК 37.013.46

ББК 74.580.2

К 43


Рецензенти:

А. Є. Зеленов,

доктор педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки

Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля;

^ О. Г. Лук’янченко,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Луганського державного інституту культури і мистецтв.


^ Відповідальний за випуск

К. В. Токар



К 43

Кириченко Л.Г. Основи педагогічної майстерності : навчальний посібник для студентів ВНЗ культури усіх форм навчання / Л.Г. Кириченко ; Луган. держ. ін-т культури і мистецтв. – Луганськ : Вид-во ЛДІКМ, 2010. – 48 с.



У посібнику зібрані й систематизовані теоретичні та практичні матеріали, що можуть бути використані під час навчального процесу та для самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв із курсу «Основи педагогічної майстерності».

Навчальний посібник адресовано студентам ВНЗ культури і мистецтв.


УДК 37.013.46

ББК 74.580.2

К 43


© Кириченко Л. Г., укладання, 2010

© Луганський державний інститут

культури і мистецтв, 2010

ЗМІСТ



Пояснювальна записка…………………………………………...

4

Розділ 1. Основи теоретичних знань про майстерність і творчість педагога…………………………………………………...

5

Тема 1.1. Педагогічна майстерність і творчість педагога……...

5

Тема 1.2. Педагогічне спілкування як творчий процес………...

8

Тема 1.3. Майстерність навчальної діяльності педагога……….

11

Тема 1.4. Видатні майстри педагогічної праці – А. Макаренко, В. Сухомлинський……………………………………………………

17

Розділ 2. Самовиховання педагогічної техніки…………………

25

Тема 2.1. Культура самоуправління й самовдосконалення педагога………………………………………………………………..

25

Тема 2.2. Техніка педагогічного спілкування……………………

30

Завдання для самостійної роботи студентів……………………

34

Тематика рефератів із курсу………………………………………

38

Перелік питань до заліку…………………………………………..

40

Список рекомендованої літератури………………………………

42

Список використаних джерел……………………………………..

44



^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Навчальний посібник з основ педагогічної майстерності для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв укладено відповідно до державних стандартів гуманітарної освіти в Україні, що відповідає сучасним вимогам до гуманітарної підготовки фахівців, а саме: умінню працювати творчо, нестандартно, постійно вдосконалюючи свою професійну діяльність, мати власну творчу концепцію педагогічної праці, володіти необхідними професійними й особистісними якостями особистості.

Зміст навчального посібника відповідає меті – ознайомити студентів із важливими проблемами педагогічної діяльності, творчої орієнтації та особистісної готовності до неї педагога, з основами педагогічної майстерності й творчості з урахуванням сучасних тенденцій розвитку суспільства; сприяти ефективності самостійної роботи, розвитку творчих і педагогічних здібностей.

Посібник складається з двох розділів та завдань для самостійної роботи студентів. У посібнику подані наукові й біографічні відомості про класиків педагогіки й уривки їх педагогічних праць.

У посібнику систематизовано навчальний і методичний матеріал, що може бути використаний під час навчального процесу та для самостійної підготовки студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв.


РОЗДІЛ 1.


^ ОСНОВИ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ ПРО МАЙСТЕРНІСТЬ І ТВОРЧІСТЬ ПЕДАГОГА


Тема 1.1.

Педагогічна майстерність і творчість педагога


План

  1. Поняття: «педагогічна майстерність», «педагогічна творчість».

  2. Структура педагогічної майстерності.

  3. Критерії майстерності педагога.

  4. Із історії розвитку педагогічної майстерності і творчості педагога.

  5. Шляхи формування педагога-майстра.


^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Волкова Н. П. Педагогіка. – 2-ге вид., перероб. й доп. – К.: Академія, 2007. – 616 с.

  2. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХ1 ст.). – К.: Радуга, 1994. – 61 с.

  3. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти від 13.05.2009 р.

  4. Педагогічна майстерність : Підручник / За ред. І. А. Зязюна. – К. : СПД Богданова А.М., 2008. – 376 с.

  5. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: підручник. – К. : Міленіум, 2006. – 346 с.

  6. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи : Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – 352 с.

  7. Якушева С. Д. Основы педагогического мастерства для преподавателей и студентов вузов и колледжей : Учебное пособие. – Оренбург : ГОУ ОГУ, 2004. – 230 с.


^ КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  1. Основні поняття

У Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти від 13.05.2009 р про сутність виховання на Україні, про особистість педагога і завдання його творчості наголошується, що педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі [13].

Властивості педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість діяльності вчителя, професійні знання, вміння та навички, педагогічні здібності (забезпечують швидкість самовдосконалення), педагогічна техніка (гармонізує структуру педагогічної діяльності). Педагогічна діяльність – це творчий процес.

Творчість – це процес створення чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і мета дій його одержання.

Характеристики творчості: новизна і перетворення. Педагогічна творчість – процес створення і перетворення особистості вихованця. Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в творчій педагогічній роботі (оригінальне вирішення педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з учнями педагог передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу, пізнавальну діяльність учнів, а також звертається до педагогічного перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом.

У праці «Розмова з молодим директором школи»
В.О. Сухомлинський зазначив: «Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної творчості є думка, ідея, яка пов’язана з тисячами повсякденних явищ. Педагогічна ідея – це, образно мислячи, повітря, на якому пливуть крила педагогічної майстерності» [27, с. 426].

Форми виявлення творчих сил педагога: творче самопочуття, творче натхнення, творчий пошук чи експеримент, творча педагогічна діяльність, науково – дослідна діяльність.

Особливості педагогічної творчості: обмеженість часу; необхідність завжди давати позитивні результати; публічність обставин творчості; співтворчість усіх учасників процесу тощо. Приклади творчої діяльності Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, О. Духновича, М. Корфа, С. Русової,
А. Макаренка, В. Сухомлинського, педагогів сучасності.


  1. Структура педагогічної майстерності:

  1. Гуманістична спрямованість (ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації) – спрямованість на іншу людину (дитина - центр уваги педагога), утвердження найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки та взаємовідносин. Це виявлення професійної ідеології вчителя, його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її змісту, мети, засобів, суб'єктів. Ціннісні орієнтації педагога: а) на себе - самоутвердження («Я» – справжній вчитель); б) на вихованця – (дитина – найбільша цінність, допомогти їй бути щасливою); в) на засоби впливу (програма, способи впливу, заходи); г) на мету педагогічної діяльності (гуманізм – сприяння всебічному розвитку кожної дитини). Відповідальність педагога перед майбутнім, любов до дітей; усвідомлення мети.

  2. Професійна компетентність: знання, вміння, навички, критичні погляди і оцінки, постійне самовдосконалення, високий рівень загальної культури . «Головне в житті - не самі знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд» (А.С. Макаренко. - Твори у 8 т. – М, 1986. – Т. 8. – Письмо Л. Конисевичу).

  3. Педагогічні здібності: комунікативність, перцептивність (розуміння інших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу), емоційна стабільність (саморегуляція) , оптимістичне прогнозування (віра в позитивне в кожній людині, у перспективу її розвитку), креативність (творчість) тощо.

  4. Педагогічна техніка (форма організації поведінки педагога) :

  1. уміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент виховного впливу (володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом; голосом, мімікою, пантомімікою);

  2. уміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування ). Внутрішня і зовнішня техніка.




  1. Критерії майстерності педагога: доцільність (за спрямованістю), продуктивність (за результатами), діалогічність (характер взаємовідносин з усіма учасниками виховного процесу), оптимальність (у виборі засобів), творчість (за змістом діяльності). Рівні майстерності: елементарний, базовий, досконалий, творчий.




  1. Із історії розвитку теорії про педагогічну майстерність

Першим увів поняття «майстерність вихователя» і «педагогічна техніка» А.С. Макаренко у своїй статті «Деякі висновки з мого педагогічного досвіду»: «Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта» [15, с. 46].

В. О. Сухомлинський продовжив розвиток теорії про педагогічну майстерність. У працях В.О. Сухомлинського «Сто порад вчителю», «Павлиська середня школа», «Як виховати справжню людину», «Розмова з молодим директором школи» та багатьох інших велика увага приділяється творчості вчителя в становленні справжньої людини, громадянина, патріота Батьківщини. «Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя»
(Сухомлинський В.О. Вибрані твори. — Т. 2. — С. 420).

Основні ідеї педагогів-новаторів: 1) співробітництво з усіма учасниками навчально-виховного процесу; 2) навчання без примусу, з оптимізмом, без конфліктів; 3) використання опори в навчанні; 4) система випередження у навчанні; 5) гуманістична система оцінювання;
6) демократизація виховання особистості; 7) самоаналіз, саморозвиток, самовдосконалення особистості тощо.


  1. Шляхи формування педагогічної майстерності:

  • самовиховання загальної та педагогічної культури (потреба, самопізнання, планування, реалізація, контроль, корекція);

  • засвоєння професійних знань, вмінь, навичок;

  • громадська активність;

  • педагогічна практика; вивчення передового педагогічного досвіду (Для детального вивчення рекомендовано ознайомитися із системою самовиховання та етапами її розробки у підручнику
    Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи : Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – С. 41 – 45; Приклади програм самовиховання К. Ушинського, Л.Толстого. План роботи на кожен день В. Сухомлинського тощо).



Тема 1.2.

^ ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК ТВОРЧИЙ ПРОЦЕС


План

  1. Концепція національного виховання про завдання реорганізації школи.

  2. Поняття «педагогічне спілкування», «культура педагогічного спілкування».

  3. Функції педагогічного спілкування.

  4. Педагогічний такт і стиль спілкування.

  5. Розвиток комунікативних здібностей.

  6. Шляхи вдосконалення культури спілкування.


^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Ващенко Г. Праці з педагіки та психології. – К.: Школяр – Фада ЛТЦ, 2000 – 416 с.

  2. Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя : учеб.-метод. пособие. – М.: Академия, 2002. – 208 с.

  3. Педагогічна майстерність : Підручник / За ред. І. А. Зязюна. – К. : СПД Богданова А.М., 2008. – 376 с. – Розділ 7.

  4. Педагогічна творчість і майстерність: Хрестоматія /
    Укл. Н. В. Гузій. – К.: ІЗМН, 2000. – 168 с.

  5. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: підручник. – К. : Міленіум, 2006. – 346 с.

  6. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. Сто порад вчителю // Вибр.твори в 5 т. – К., 1997. – Т. 2.

  7. Сухомлинский В. А. Избранные педагогические сочинения в 3 т. – Т. 3. – М.: Педагогика, 1981. – 639 с.

  8. Філоненко М.М. Психологія спілкування: підручник. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 224 с.


Короткий зміст


  1. У Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти від 13.05.2009 р розглядаються основні завдання, принципи роботи середньої школи в Україні, вимоги до організації виховної роботи в системі української освіти XXI ст. [13].




  1. Основні поняття

Педагогічне спілкування – це професійне спілкування педагога з усіма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання. Культура педагогічного спілкування включає загальну культуру людини, психолого-педагогічні знання, уміння та навички, відповідний емоційний настрій та спрямованість педагога на ефективну діяльність. Стадії педагогічного спілкування: моделювання майбутнього спілкування; початок взаємодії; корекція і уточнення прийомів впливу, вербальне та невербальне спілкування; керування спілкуванням і корекція; аналіз здійсненої системи спілкування; моделювання майбутньої діяльності. Видатні педагоги А. Макаренко, В. Сухомлинський та інші про мудру владу педагога в спілкуванні: «Мистецтво і майстерність виховання полягають у тому, щоб уміти бачити себе в образі вихованця, в тій істоті, що мислить, відчуває, переживає, істоті, яку ми творимо з маленької дитини» (Сухомлинський В. О. – Вибрані твори. – Т.2. – С. 559).


3. Функції педагогічного спілкування:

1) інформаційно-комунікативні;

2) регуляційно-комунікативні (регулювання поведінки);

3) афективно-комунікативні (визначення, вплив емоцій людини). Функції спілкування проявляються на різних етапах навчально-виховного процесу. (Приклади з практики роботи вчителів).


4. Педагогічний такт і стиль спілкування

Стиль педагогічного спілкування – прояв педагогічної техніки (методики) у взаєминах. Залежить від особистих якостей людини, загальної культури, професійної компетенції, педагогічної інтуїції. Класифікація стилів: демократичний, авторитарний, ліберальний, змішаний стилі. Інша класифікація: активно-позитивний, ситуативний, пасивно-позитивний, пасивно-негативний, активно – негативний. Характеристика стилів.

Такт (доторкання) — норма прояву моральності в спілкуванні. Педагогічний такт – форма функціонування педагогічної етики, норма моральної поведінки вчителя. Вимоги до вироблення педагогічного такту: максимум інформації про педагогічну ситуацію; уміння оцінювати ситуацію; враховувати характер взаємодій, особливості учнів, об’єктивні і суб’єктивні обставини тощо; передбачати ефективність результату, наслідки впливу; особлива чуйність до «складних» дітей; витримка, об’єктивність, гуманізм, педагогічний оптимізм; вміння «піднятися до рівня дитини» (Я. Корчак). «Ми, вчителі, повинні розвивати, поглиблювати в своїх колективах нашу педагогічну етику, стверджувати гуманний початок у вихованні як найважливішу рису педагогічної культури кожного вчителя» (В. Сухомлинський). Приклади культури поведінки вчителів.

Вимоги до культури педагогічного спілкування: виправдовувати довіру держави, суспільства; дотримуватися педагогічної етики; поважати людей; бути готовим до діалогу з людиною у кожній ситуації; розвивати фізичну й духовну витривалість, загальну культуру спілкування.

Правила спілкування:

1) єдність слова і справи;

2) вимогливість до себе та інших;

3) зібраність у справах, вчинках, словах;

4) чесність, обов’язок, педагогічна і громадська відповідальність;

5) увага, чуйність, терпіння, наполегливість;

6) самоаналіз ефективності педагогічного впливу;

7) самокритичність, вміння виправляти власні помилки;

8) педагогічний оптимізм, відвага в педагогічній творчості, мудра влада над вихованцями.


5. Розвиток комунікативних здібностей відбувається на основі:

    • соціальної перцепції (розуміння стану людини);

    • мускульної мобільності, зібраності; керування психічним й емоційним станом;

    • ініціативності (зовнішній вираз, мовлення, комунікативна атака, створення умов позитивного спілкування);

    • застосування прийомів вербального впливу (тональність, темп, емоційність, виразність, образність);

    • використання невербальних засобів спілкування (міміка, жести, пантоміміка);

    • вміння «подати» себе в спілкуванні;

    • організації і творчого розвитку спілкування;

    • мудрого оптимістичного прогнозування й аналізу тощо.


6. Шляхи вдосконалення культури спілкування: ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, спостереження, спеціальні вправи, постійне спілкування, громадська активність, розвиток педагогічних, комунікативних, ораторських здібностей, вдосконалення загальної культури. 

Заповіді педагогічного спілкування:

  1. Відносини з дітьми - фундамент діяльності педагога.

  2. У спілкуванні виходити з мети, завдань виховання, інтересів дитини.

  3. Орієнтуватися на співрозмовника.

  4. Не обмежуватися інформацією, аналізувати мотиви.

  5. Усвідомлювати психологічну атмосферу (співпереживати).

  6. Самокритичність. Не жалітися на учнів.

  7. Вміти слухати і поважати співрозмовника.

  8. Тактовність. Взаємність у спілкуванні.

  9. Динаміка, розвиток, ініціативність у спілкуванні.

  10. Уникати моралізму та негативних установок спілкування.

  11. Виключати «голу» критику. Вчасно похвалити чи пожурити. «Не бійтеся бути ласкавими» (В. Сухомлинський). Частіше посміхатись, схвалювати, заохочувати.

  12. Розвивати комунікативну пам’ять, уяву, увагу, загальну культуру.



Тема 1.3.

Майстерність навчальної діяльності педагога


План

  1. Протиріччя сучасного процесу навчання.

  2. Урок як діалог педагога з учнями.

  3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії.

  4. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів.

  5. Сучасні технології навчання.


Рекомендована література:


  1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник: Інтерактивні технології в курсах навчальних дисциплін – К.:Кондор, 2008. – 271 с.

  2. Волкова Н. П. Педагогіка. – 2-ге вид., перероб. й доп. – К.: Академія, 2007. – 616 с.

  3. Загвязинский В. И. Исследовательская деятельность педагога: учеб. пособ. для студ. высш. пед. учеб. завед. – М.: Академия, 2006. – 176с

  4. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка – 3-тє вид., випр. – К. : Знання-прес, 2008. – 447 с.

  5. Нісімчук А.С. Педагогіка: Підручник. – К.: Атіка, 2007. – 344 с.

  6. Педагогічна майстерність : Підручник / За ред. І. А. Зязюна. – К. : СПД Богданова А.М., 2008. – 376 с. – Розділ 8.

  7. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навч. посіб. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2005. – 360 с.


Короткий зміст


  1. Протиріччя сучасного процесу навчання

Зростання науково-технічної інформації за останні роки змінюються кожні 5 років. Відбувається збільшення вимог до якості навчання, зростає кількість тих, хто навчається (за статистикою – кожний другий). Людині ХХІ ст. потрібне постійне самовдосконалення, перепідготовка й універсальні кваліфікації. Збільшується час навчання, одержання освіти і професії. Загострюються протиріччя між можливостями та інтересами особистості (фізичними, психічними, матеріальними, соціальними) та потребами й вимогами суспільного розвитку. Звідси виникає необхідність постійного вдосконалення навчально-виховного процесу в інтересах кожної людини і розвитку нової державності України.


  1. Урок як діалог вчителя з учнем

Шкільні уроки мають бути уроками «духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості» (В.Сухомлинський).

Діалог – форма спілкування, у якій людина сприймається як партнер з правом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кожного із партнерів спілкування. Учні — активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера порозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уроку-діалогу [Сухомлинський, Т І, с. 271 – 273].

Характеристики уроку-діалогу:

  1. рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв'язанні дидактичних завдань уроку;

  2. наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і учнями; відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

  3. високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяльності, свідомий характер навчання;

  4. оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;

  5. творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільному визнанні [Сухомлинський, Т І, с. 274].




  1. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії

Головні технологічні елементи організації навчання на уроці:

  1. мета уроку, її спрямування;

  2. завдання і професійна позиція педагога;

  3. механізм педагогічної співпраці у навчанні;

  4. характер пізнавальної діяльності і позиція учнів у навчанні;

  5. оцінка навчання.

Порівняльна таблиця моделей «урок – діалог» і «урок-монолог» за Сухомлинським.

№ з/п

Елементи технології побудови уроку

Модель «урок-діалог»

Модель «урок-монолог»

1.

Мета уроку, її спрямування

Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами засвоєння основ наук. Добровільне і зацікавлене збагачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень-співавтор власної освіти. Уважне ставлення вчителя до особистісного розвитку учнів, врахування їх індивідуальних інтересів і проблем. Формування ставлення до навчання як передумова особистісного розвитку учнів.

Інформаційне насичення учнів, виклад готових знань, перевірка їх засвоєння відповідно програми. Кінцева мета – оволодіння учнями заданими еталонами, стандартами, оцінка знань, вмінь, навичок. Вивчення предмета як засіб підвищення освіти.

2.

Завдання, професійна позиція

Знайомство з учнями і встановлення продуктивної комунікації. Створення умов для активного навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб розвитку. Допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей. Особистісна позиція у спілкуванні з учнями, співпраця, довіра. Стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистісно-деструктивних цілей. Зосередженість на учнях, зацікавленість в їх зростанні.

Викладання навчальної інформації без активної самостійної діяльності учнів, перевірка знань; контроль за обов'язками і правилами поведінки. Домінування функціонально-рольової позиції, перевага адміністративних методів впливу. Дистанція у спілкуванні. Зосередження на власних завданнях уроку.

3.

Головний механізм педагогічного керівництва навчанням

Орієнтація на контактну взаємодію з учнями, на їх інтереси, досвід, потреби. Рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, корегування на основі поведінки, стану, характеру цієї діяльності.

Прямий вплив на учнів з частковим урахування їх потреб, інтересів. Керування пізнавальною діяльністю засобами примусу, дисциплінарного впливу, вимоги до учнів підкоренні вимогам вчителя. Приховане програмування думок і знань учня.

4.

Характер пізнавальної діяльності і позиція учня

Активна пізнавальна діяльність, самостійна робота, ініціативність, творчість. Учень - рівноправний суб’єкт навчання, відповідальність за його результати. Суб’єктний характер пізнавальної діяльності. Учень проявляє своє ставлення до знань, використання їх на практиці. Співпраця з учителем.

Перевага репродуктивної діяльності, несвідоме засвоєння знань, брак ініціативи, творчості, власної думки, безпосереднє керівництво вчителя. Учень- об’єкт діяльності вчителя. Неактивне сприймання навчальної інформації. Учень - пасивний споглядач або виконавець.

5.

Оцінка навчання

Вчитель оцінює конкретну людину з її унікальними можливостями пізнання і творчості, інтересами і цінностями, а також якість досвіду та переживання учнів. Оцінювання учнів з урахуванням докладених ними зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінки — не тільки контроль, а й заохочення до самопізнання, самооцінки, самонавчання і розвитку.

Оцінюються лише точні знання і смисли у жорсткій логічній схемі бінарних позицій «знає - не знає», «вміє – не вміє», «вихований– невихований». Оцінка — формальний показник результату навчання, не враховує рівня розвитку учнів, не орієнтує в навчанні. Оцінка - форма персоналізації учня для вчителя, підміна оцінкою особистості учня.













Показники ефективності уроку-діалогу:

  1. Високий рівень мотивації, учні виявляють зацікавленість у розвитку проблеми.

  2. Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати визнання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.

Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В. Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки – від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів.
В. Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистості, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.



  1. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів:

  1. Формування мотивів діяльності через: використання актуального нового матеріалу; унаочнення, застосування новітніх технологій навчання, дидактичних ігор, змагань; зв’язок матеріалу з життям, досвідом учнів; постановку проблемних питань, завдань.

  2. ^ Формування системи знань, умінь, навичок завдяки: виділенню головного в матеріалі; прийомів логічного мислення (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, протиставлення); інтеграції навчального матеріалу з різних дисциплін,

  3. ^ Застосування спеціальних завдань на розвиток критичного і самостійного мислення (завдання з нестандартними або «зайвими» даними, «помилками» вчителя, завдання, які вчасно і розумно оцінюються вчителем або вимагають самооцінки чи самостійної роботи.

  4. Індивідуалізація, диференціація навчання: самостійна постановка учнями питань, доповнення, власні приклади, доповіді, виступи; надання учням індивідуальних завдань з декількома розв’язками, підвищеної складності тощо; застосування диференційованих завдань; поєднання індивідуальних, групових, колективних форм роботи, використання методів програмного, проблемного навчання.

Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є проблемне навчання, тобто такий спосіб навчання, в якому активізується пізнавальна діяльність учнів шляхом створення проблемної ситуації на основі розв’язку проблемних завдань. Наслідками створення проблемної ситуації є інтерес учнів до нової пізнавальної проблеми, яку поступово розбивають на окремі проблеми. На всіх етапах проблемного навчання учні беруть активну участь у процесі пізнання.

Причини невдач на уроці діалогічної взаємодії: недостатнє моделювання вчителем роботи; погане самопочуття вчителя; невміння впровадити задумане в реальну дію на уроці; перевантаження учнів інформацією; відсутність чіткої системи роботи, композиції уроку; непродумане опитування; неприйняття учнями матеріалу уроку, що викликане незнанням матеріалу або моральними, фізичними, психологічними причинами; нетерпіння, роздратованість вчителя; непідготовленість уроку; відсутність комунікативних навичок; нелюбов вчителя до даного матеріалу; неприязнь вчителя до учнів або незадоволеність вчителя собою, яка зривається на учнях; відсутність взаємодії, взаєморозуміння.


  1. Сучасні технології навчання. Педагогічні технології

Педагогічна технологія є предметом вивчення багатьох наукових напрямів у сучасній педагогіці. Характерними ознаками педагогічної технології є процеси програмування, проектування, конструювання, моделювання тощо.

За визначенням В. Сєрікова, технологія навчання – це законовідповідна педагогічна діяльність, яка реалізує науково обґрунтований проект дидактичного процесу і якій притаманний більш високий ступінь ефективності, надійності та гарантованості результату, ніж традиційним способам навчання (Див. Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практика проектирования образовательных систем. – М.: Логос, 1999).

Диференційоване навчання (П. Сікорський). Диференційоване навчання шляхом оволодіння прийомами розумової діяльності
(В. Ананьєв, М. Менчинська, З Калмикова), шляхом розвитку здібностей до навчання і працездатності (А. Бударний). Проблемне навчання
(І. Богомазов). Ігрові технології в навчанні (В. Трайнєв). Система всебічного розвитку особистості, система естетичного виховання особистості (І. Зязюн, О. Семашко, О. Рудницька, Л. Хлєбнікова,
Г. Шевченко, М. Верб). (Для детального вивчення рекомендовано ознайомитися із прикладами різних систем та прийомів)


Тема 1.4.

^ Видатні майстри педагогічної праці А. Макаренко,

В. Сухомлинський

  1   2   3

Похожие:

ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
Кириченко Л. Г. Основи педагогічної майстерності : навчальний посібник для студентів внз культури усіх форм навчання / Л. Г. Кириченко;...
ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconКиївський національний університет культури І мистецтв інститут дизайну та реклами

ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconМіністерство культури України Луганська державна академія культури і мистецтв Факультет музичного мистецтва Кафедра музичного мистецтва естради
...
ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет інститут психолого-педагогічної освіти та мистецтв Кафедра психології
Практична психологія» та положень «Про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в університеті», «Про європейську...
ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет інститут психолого-педагогічної освіти та мистецтв Кафедра психології
Практична психологія» та положень «Про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в університеті», «Про європейську...
ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconАсоціація сучасного та естрадного танцю України Танцювальний союз «Позитив»
Місце проведення: Україна, м. Київ, вул Дегтярівська 49-г, Центр культури І мистецтв кнєу ім В. Гетьмана
ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний унівеpситет» Інститут інформатики І штучного інтелекту

ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
ЛУГАНСЬКИЙ\nДЕРЖАВНИЙ\nІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ\nІ МИСТЕЦТВ iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы