Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури icon

Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури


Скачать 33.27 Kb.
НазваниеМіністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Размер33.27 Kb.
ТипДокументы

Міністерство Культури України

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

Кафедра теорії та історії мистецтва


Есе на тему:

« Історичні корені та морфологія руської народної казки «Про Івана-дурника, Летючого старця та лукаву царівну» за працями В.Я. Проппа»


Виконала

Студентка I курсу

факультету теорії та історії мистецтва

відділення арт-менеджменту

Ященко Анастасія Сергіївна


Київ 2013


Метою мого есе є практичне застосування праць В.Я. Проппа «Історичні корені чарівної казки» та «Морфологія чарівної казки» у аналізі руської народної казки «Про Івана-дурника, Летючого старця та лукаву царівну». Хоча вибрана мною казка за своєю структурою не є ідеально «чарівною», але методологія та дослідження В. Проппа мають важливе значення для розуміння історичних коренів казки в цілому. У своєму дослідженні я буду відходити від сюжета казки з метою більшого заглиблення у походження та розвиток деяких загальновживаних казкових елементів та образів. Основною цілюю мого есе є розбір структури казки та її «розчищення» від історичних нашарувань та дослідження викривлень та видозмін структури чарівної казки, тому у квадратних дужках я буду фіксувати її структурні елементи на основі «Морфології чарівної казки» В. Я Проппа.

Зав’язка казки у декількох словах: троє братів ( двоє розумних, третій – не дуже) на чолі з батьком вирішили посіяти ріпу[нестача ]. За Проппом, вони мали б страждати від нестачі ріпи, як це буває при відсутності молодильних яблук чи нареченої, але текст казки не відображає додаткової мотивації героїв, тому й роблять вони це не дуже охоче: розумні брати (за Проппом – псевдогерої) безвідповідально ставляться до нічної варти на місці посіву(можливо, це молодші або старші брати,які ще або вже не зацікавлені в ініціації) , а дурний, наймолодший, ще й наділений богатирською силою( все перечислене – атрибути героя) , все працює і, як не дивно, стає головним героєм. Але чому саме ріпа?

Звернемося до інтерпритацій образу ріпки у одноіменній казці. Гіпотези про походження цього образу та його трактування різноманітні. Перш за все, це символ єднання роду, його коріння. Крім того, ріпка може асоціюватися з образом молодої дівчини, це ілюструється руськими приказками «Хороша девка, как мытая репка!», «Хороша репка, да в чужом огороде!», «Горох да репка в поле – вдова да девка в людях!», а також зображенням ріпки у казках, що нагадує жіночі форми, при чому в дійсності цей коренеплід таким не виростає. Його силует також нагадує превернуту масть пік. Поєднання останніх двох витоків виливає образ пікової дами .

У Німеччині піки були символом, пов'язаним з лезом лопати. Англійський термін «spade» спочатку не стосувався інструмента (лопати), а походив від італійського слова spada - меч, від назви італо-іспанської масті. Пізніше символ був замінений на лопату, щоб уникнути плутанини. У Німеччині та Голландії масть називалася відповідно Schüppen і schoppen (ківш). У деяких районах Англії, масть іноді називається «капуста» або «капустяний лист», що вказує на прямий зв'язок з німецькою назвою масті «листя». [ Валерий Мершавка, Русская народная сказка «Репка»:культурологическая, фрейдистская и юнгианская интерпретация]

Та в нашому випадку значення ріпи у житті героїв не таке вже й велике: «Хоть бы ты, сынок, сходил где-нибудь бугорок присмотрел, мы бы репу посеяли малым ребятам , ну да и ты сам при случае репку сьел бы!» [посередництво, з'єднувальний момент - B2]Тут також зустрічаються елементи «народної магії»: заговори типу «Рости, репа, с каретное колесо», які, звичайно ж, у казці діють.

Вердикт: перефразовуючи Фрейда, іноді ріпа – це просто ріпа, сільськогосподарська культура, відома на Русі понад 40 століть. Нічого феноменального.

Шукаємо далі. І наштовхуємося на ще одного цікавого персонажа – летючого старця. Преамбула до його появи і настрашуючий вигляд певною мірою висвітлюють появу біди: «Зашумел сильный ветер, даже деревья затрещали и земля задрожала, прилетело огромное чудовище-старик» . Ми маємо справу з залишками образа Змія, який був ласий до дівки-ріпки, але цей міфологічний пласт лежить глибоко під шарами історії. Тому класифікуємо цей випадок з висмикуванням ріпи як[] – псування або крадіжка врожаю.

З цього місця, зі свого «городу» в лісі герой віправдяється у першу свою мандрівку, і , переслідуючи крилатого злодія, одночасно гамселячи його палкою. І потрапляє до хатинки старого, який слід вважати «тим світом», де герой отримує дари. [С ↑]

Об’єднуючи , B2 і С ↑, ми досягаємо логічного кінця зав’язки казки.

У образі летючого старигана асимілюються 2 функції: шкідника та дарителя. Друга його функція– передача чарівних предметів Івану; за Проппом, це завдання Яги-дарувальниці. Але Яга – це «класична» форма, та Пропп не виключає можливість появи дарителя у образі тварини (ведмедя) або старця. Прослідкуємо тотожність Баби-Яги і старого з крилами. У грецькій міфології ми знаходимо потрібного нам персонажа – Морфея, що зображувався старцем або юнцем з крилами. Дари Морфея, тобто сни, є путівкою у іншу реальність, а хатинка на курячих ніжках натомість – прикордонний пункт на шляху у потойбічний світ. І те, і інше – продукт гіпертрофаціїї реальності підсвідомістю юнака, що проходить обряд ініціації. Мабуть, тому і після відходу обряду ініціації у минуле, спогад про нього, тобто казки, стали розповідати дітям на ніч. В « Морфології чарівної казки» Пропп, посилаючись на конкретні казки слов’янського фольклору, визначає такого персонажа (старого чоловіка з крилами, або чоловічка, який перетворюється на пташку) як мідного мужичка.


Іван отримує від старого, перед цим добренько поколотивши його, чарівні дари. [Д5] – [Г4 ].

Розлянемо ближче дари, отримані героєм [Z1].

Перший дар – бик та баран. Це тварини, яких зазвичай прносили у жертву, і так як далі по сюжету баран вичиняє бика, проводить маніпуляції зі святою водою і це призводить до оживлення героя, бик, баран та вода були необхідними в проведенні обрядів.

Другий дар - пляшечка з кров’ю, артефакт , який уособлює життєву силу. В казці він виступає «індикатором» стану героя, що сигналізує його родичам про його загибель : «Ты повесь его где-то в особом месте, на железном крюке. Когда тебя убьют, пузырёк сразу кровью нальется. Тогда пусть выпустят из хлева барана с быком: они тебя оживят».

Третій дар – кремінь і кресало, уособлюють джерело вогню, як перше первісне надбання людства, що робило людину людиною, підносячи її над тваринним світом, бо звірі боялися вогню . Тому хлопчикам, які вступали у доросле життя, могли вручатися ці артефакти в якості первісної зброї. Тож у казці ми бачимо «несметную силу, уж комната полным полна солдат », в алегоричній формі – це міг бути саме вогонь. В. Я. Пропп характеризує кресало (огниво) як «волшебный предмет, служащий для вызова духов», зокрема Агні та коня, що за своєю норовливою природою належав до вогняної стихії, також Пропп наводить влучний приклад з білоруської казки, що стосується нашого третього дару: «… герой в лесной избушке находит кисет, в котором нет табаку, но есть огниво "кремешок и мысатик". "Дай, я попробую сикануть! Это подорожному человеку сгодится. Си-канул он мысатиком по кремешку -- выскакивают 12 молодцов. "Что тебе от нас нужно?" (Добровольский 557)».

Дивує перш за все факт такої жорстокості ( опісля дарування Іван розрубує дідка на мілкі шматочки ), адже це юнака зазвичай у казках б’ють, садять в казан або примушують здолати непосильну роботу, за логікою казки . Але за логікою первісного ладу в цьому епізоді ми спостерігаємо схожість з випадками канібалізму, але, звичайно ж , не ті, що були пов’язані з голодом.

Одним з найпотужніших первісних мотивів канібалізму була лють, інстинктивне бажання знищити ворога в буквальному сенсі цього слова. І в такому випадку наш летючий стариган – ворог, який посягнув на власність сім’ї як згуртованої родо-племінної формації. Приклади такої люті представляє і історія культурних народів, коли розлючений натовп, убивши ненавидимого нею людини, терзала його на частини, пожирала його серце, легені і т. д. Такі випадки були відзначені у різних країнах і в різні епохи. Сліпа лють осмислюється згодом уявленням, що при акті поїдання ворога останній абсолютно знищується, або що його дух переходить у дух його переможця, дає йому нову силу і хоробрість. Внаслідок цього з'їдаються переважно відомі частини тіла: очі, серце, печінка, мозок, або п'ється кров і т. д., в яких особливо вміщується життєва сила. У деяких народів побивалися і з'їдалися старики, щоб душа їх не померла разом з тілом шляхом поступової старезності, а продовжувала б жити в їхніх нащадках і родичів. Але про родинні стосунки Івана та летючого дідка, як і про сам акт канібалізму, казка, як не дивно ніяких відомостей не зберегла. Такий «канібалізм» пізніше трансформувався в таке явище як лінчування.

Епізод з розрублюванням “на мелкие кусочки” потім неодноразово буде повторюватися у казці, така несамовита жорстокість – прояв первісного фундаменту твору.

Коли первинна біда ліквідована - [ Л7 ], Іван повертається додому [↓], віддає бика, барана та пляшечку батьку та залишає вказівки щодо їх чарівних функцій, прощається та знову відправляється у подорож [R3 ].

«Долго ли, коротко ли шёл, а прошёл в одно королевство, прямо в столицу, а в ней все жители в черном трауре ходя и в печали плачут».

Як ми бачимо, герой знов наштовхується на біду, яку йому сповістив старий перехожий [B4 ], тобто повторюються елементи, характерны для зав’язки, але на другому етапі, [A16] – «неприятель грозит нашему королю: « Коли не отдашь свою дочь за меня, все твое войско побью, город сожгу, а дочь твою силой возьму!». Реакція героя - героїчна, ще б пак: маючи кресало, дар отриманий у попередньому епізоді, гордовито відмовившись від допомоги , він йде на бій.

Відбувається бій [Б1], «Побил и растоптал Иван всё их войско, той король чуть живой ноги унёс»[ *П1 ]. Іван отримує як визволитель міста руку і серце царівни [Л4].Відбувається весілля [C]. За класичним сюжетом чарівної казки вони б мали жити довго і щасливо, але у контексті даної історії – залишаються невикористаними ще 2 дари, які зберігаються у батьківському домі і мають бути приуроченими до смерті головного героя. Так само залишається нерозкритим образ лукавої царівни, яка була згадана у назві казки. Тож далі оповідач розкриває секрет її «лукавості»: царівна після весілля постає хитрою, допитливою дружиною, яка перебуваючи у змові з Антагоністом, вищезгаданим ворожим королем, різними шляхами випитувала відомості про чарівні дари (з метою їх підміни і передачі Антагоністу ): «женским лукавством ублажала мужа», «заплакала горькими слезами и повалилась наземь», «прикинулась больной». Така царівна, відсутність функції таврування, і в загальному такий інститут шлюбу, не відповідає прикладам ранніх міжродових зв’язків Проппа у «Морфології чарівної казки». Тож введення такого образу лукавої іноземної царівни з її підступними міждержавними інтригами, а також поява у героя рушниці та коня фактично нізвідки ( у казці момент їх отримання не був згаданий), часті військові походи, підступні свідчить про історичні трансформації сюжетних елементів казки, їх мімікрію, адаптацію до історичної реальності, очевидно у другій половині другого тисячоліття нашої ери. Наша царівна цілком можливо мала прототипа серед історичних персоналій. Але у «Історичних коренях» Пропп все ж таки розділяє наречених героя на два типи, один з яких – «существо коварное, мстительное и злое, она всегда готова убить, утопить, искалечить, обокрасть своего жениха», але її приборкання, як головна задача головного героя буде розглянуте пізніше.

Із-за підступів лукавої царівни, герой, тепер вже ніяк не завуальовано , в дійсності помирає у нерівному бою з недобитим ворогом минулого. З’являэться мотив бочка-море, який відомий перш у за все з «Казки про царя Салтана» Пушкіна. У російську літератру він перекочував з фольклору східних народів та народів Середземномор’я, подекуди приймаючи форму скриня-ріка. У більшості випадків у бочці (скрині) запроторювали та відправляли у плавання по морю (річці) дівчину, з дитям, яке було зачате і народжене при досить сумнівних обставинах і є ймовірним політичним суперником, претендентом на престол, тож мотив такої розправи, як і у нашому випадку – злоба та заздрість, жага влади.

Далі казка повертається знов у фантастичне русло. Як і було обіцяно Летючим старцем,чарівні дари свовіщають про загибель героя: «А дома у Ивана тем временем бык ревет, а баран блеет. Отец Ивана и говорит:

- Верно, нет моего меньшего в живых!

Пошел посмотреть на пузырёк, а тот висит полный крови. Тогда взял он и выпустил на волю быка с бараном»

Баран та бик у казці поводять аж ніяк не характерно для тварин. Вони піднялися та полетіли до моря, але барану (!) зненацька захотілося з’істи рибу. Ми спостерігаємо введення нового персонажу, якщо бути більш точними – тандему героїв, на яких покрадена функція оживлення головного героя. З побутово-соціального казка на деякий час повертає у тотемічно-кумулятивне русло. В рамках виконання своєї функції, бик та баран дізнаються про біду [ , здійснюють просторове переміщення [R], щука та ворона просять змилуватися над їхніми дитятками, за що «любую службу когут сослужит» і допомагають витягти бочку та оживити Івана [Д5 ], таким чинам формуюючи історію в історіїї, казку в казці. Введення анімалістичних персонажів у міфах має пов’язане з особливостями первісного світобачення, неможливістю виділити себе зі світу природи, огранічне єднання з нею. А у казках ми бачимо дещо зворотній процес – алегорію, тобто перенесення певних людських якостей на конкретких тварин. Так чи інакше, у нашій казці бик та баран – вірні помічники Івана, будь-то образи його першопредків або братів.

Ще один чудотворний обряд в казці, якому я б хотіла приділити увагу – маніпуляції з живою та мертвою водою.

«Заплакал ворон, а баран сбрызнул воронёнка мертвой водой - и все снова срослись; потом сбрызнул живой водой – и вороненок ожил. А как сбрызнул его баран прекрасной водой – и без того пригожий вороненок еще краше стал, поднялся и полетел с вороном под облака.

Тогда баран сбрызнул быка мертвою водою – бык стал целехонек, сбрызнул его живой водой – бык стал живехонек, глазами мигает, а встать не может. Как сбрызнул его прекрасной водой – бык и вскочил. Тогда стал баран брызгать и своего хозяина. Сбрызнул мертвою водою – тот стал целехонек, сбрызнул живой водой – стал живехонек. Сбрызнул прекрасной водой – он и встал.

- Ах, и долго же я спал!»

До традиційних для казок усіх індоєвропейських народів живої та мертвої води, у цій казці додається ще прекрасна вода, яка робить героїв ще сильнішими, сміливішими, і в загальному підсилює притаманні їм якості. Але такий тип чарівної води зустрічається куди рідше, аніж вищезгадані жива та мертва (сильна та слабка). Жива (сильна,богатирська) вода в казках усіх індоєвропейських народів є символом весняного дощу, що пробуджує землю від зимового сну. Поділ води на живу та мертву існує лише у слов’янському фольклорі і , власне, більше ніде не зустрічається. Мертва вода, не дивлячись на її назву, має цілющі властивості: загоює рани, зрощує розчленовані чатини мертвого тіла, але не воскрешає, тільки окроплення живою водою повертає до життя. За Афанасьєвим, мертва вода – «это первый весенний дождь, сгоняющий с полей льды и снега и как бы стягивающий рассечённые части матушки-земли, а следующие за ним дожди дают ей зелень и цветы».

У В.Я. Проппа питання живої та мертвої води розглянуте крізь призму грецької міфології, що не стосується історичних коренів нашої казки. Але гіпотеза , яку він висуває, влучно характеризує наш випадок та підтверджує вищенаписане:

«Таким образом, я предполагаю, что "живая и мертвая вода" и "слабая и сильная вода" есть одно и то же. Ворон, улетающий с двумя пузырьками, приносит именно эту воду. Мертвец, желающий попасть в иной мир, пользуется одной водой. Живой, желающий попасть туда, пользуется также только одной. Человек, ступивший на путь смерти и желающий вернуться к жизни; пользуется обоими видами воды.»

Після оживлення Іван за порадою бика та барана під виглядом прислужника або кухаря прокрадається у замок короля, який його вбив; служить кілька місяців, поки нарешті не помічає, що кремінь на кресало король ховає у кишеню жилету; повертає собі чарівні дари і вбиває кривдника. Залишається невирішеним питання з лукавою царівною – дружиною, що підступно зрадила Івана. Приборкання норовливої – одна із останніх, але також важливих (особливо при патріархальному устрої суспільства ) задач героя. В прикладах Проппа «Он делает это весьма просто: трех сортов прутьями он избивает ее до полусмерти, после чего наступает счастье.» У нашому випадку « Пожалел он ёё, не стал губить. Однако посадил в наказанье на двенадцать дней под замок на хлеб – на воду: в сутки ломоть хлеба да кружка воды». В кінці я хочу додати делька слів про символіку чисел, адже ця тема впродовж всього мого аналізу казки не була порушена. Звичайно ж, як і в будь-якій казці, у розповіді «Про Про Івана-дурника, Летючого старця та лукаву царівну» багато разів використовується число три: три сини, три дари, три спроби і т.д. Але символізм числа три – настільки поширене і багате на різноманітні трактування явище, що може стати окремою темою для дослідження, тому я вважаю за потрібне зазначити єдину та універсальну для усіх казок версію: три – це єдниство земного, небесного та підземного світів. А ось число дванадцять у кінці казки, хоча є також досить поширеним в казках, символізує цикл: на цій циклічності побудовані численні календарі та зодіаки. Циклічність – це впорядкованість Всествіту, а отже – гармонія, в тому числі і гармонія подружнього життя Івана та царівни. За очищення, покаянням та прощенням дружини впродовж 12 днів послідувало довгоочікуване «хорошо и мирно».

Отже , в ході проведеного мною аналіза руської народної казки «Про Івана-дурника, Летючого старця та лукаву царівну» я виявила, що структура чарівної казки може зазнавати змін (у даній казці зав’язка представлена двома ходами, після логічного завершення сюжета весіллям, історія не закінчується), так само як і сама казка може увібрати в себе різні казкові елементи, атрибути тощо, що розширюють географічні та хронологічні рамки її витоків .

Похожие:

Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconМіністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
...
Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconМіністерство культури України Луганська державна академія культури і мистецтв Факультет музичного мистецтва Кафедра музичного мистецтва естради
...
Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconПам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкові для розпізнавання абітурієнтами
Відповідно до Програми зовнішнього незалежного оцінювання з історії України, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки, молоді...
Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconДля самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни "соціологія" (відповідно до вимог естs)
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconНАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "МІЖНАРОДНЕ ПРАВО" (відповідно до вимог ЕСТБ)
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconМіністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ кафедра кримінального процесу
Л. Д. Удалова, начальник кафедри кримінального процесу, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Миколаївський Національний Університет імені В. О. Сухомлинського
Національна система виховання, яка ґрунтується на міцних підвалинах культури рідного народу минулих епох і сучасності, найбільшою...
Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «юридична академія україни імені ярослава мудрого»

Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту харківська національна академія міського господарства
Державне соціальне страхування від нещасних випадків І професійних захворювань на виробництві
Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconТеорія архітектури 2 курс (екзаменаційні питання)
Які завдання виконує архітектор у сфері архітектурного проектування, об’ємно-просторової композиції, містобудування, історії мистецтва...
Міністерство Культури України Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури iconМіністерство освіти І науки україни національний технічний університет україни «київський політехнічний інститут»
Секція №1. Національна правова система в умовах формування європейського правового простору
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы