Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного icon

Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного


Скачать 78.08 Kb.
НазваниеПрограма для підготовки до державного іспиту студентів денного
Размер78.08 Kb.
ТипПрограма

Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного відділення

спеціальності «етнологія» кафедри археології та етнології України

2013 – 2014 навч. рік

ЗАГАЛЬНИЙ БЛОК ПИТАНЬ

Чинники історичного процесу. Типологія факторів історичного процесу. Природно-географічний фактор, його екологічна складова. Демографічний фактор. Духовний фактор. Соціально-економічний фактор. Політичний фактор. Абсолютизація одного з факторів. Теорія взаємодії факторів.

Історичний час як методологічна проблема. Відмінність часу людського буття від часу фізичних об`єктів. Час хронологічний і час соціальний. Три складові частини часу – минуле, теперішнє, майбутнє. Ціннісний підхід до часу: міф про «золотий час». Проблема історичної періодизації.


Історичний факт та історичне джерело. Теоретичне та емпіричне пізнання. Три типи істориків. Факт як реальність і як пізнавальна одиниця. Джерела – фактологічна основа історичної науки. Аналіз джерел: зовнішня й внутрішня критика.


^ Система історіографічних категорій. Проблемне поле дисципліни. Поняття про історіографічний процес та історіографічну ситуацію. Структура та фактори розвитку історичної науки. Проблема періодизації історії історичної науки в історіографії. Критерії періодизації. Історіографічний факт і історіографічне джерело. Класифікація історіографічних джерел. Типологія історіографічних досліджень Види історіографічних праць. Структура історіографічного аналізу.


Література:

  1. Барг М.А. Эпохи и идеи. Становление историзма. – М.,1987.

  2. Зашкільняк Л.О. Методологія історії від давнини до сучасності. – Львів, 1999.

  3. Історіографічний словник. – Харків, 2004.

  4. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. – К., 2002.

  5. Калакура Я. Українська історіографія. – К., 2004.

  6. Лісовий В. «Культура» та «цивілізація» // Філософська та соціологічна думка. – 1993. – №3. – С. 19-44.

  7. Мизес Л.фон. Теория и история. – М., 2001.

  8. Немировский А.И. Рождение Клио: У истоков исторической мысли. – Воронеж, 1986.

  9. Поляков Ю.А. Историческая наука: люди и проблемы. – М., 1999.

  10. Потульницький В.А. Україна і всесвітня історія. Історіософія світової та української історії ХVII – XX ст. – К., 2002.

  11. Репина Л.П., Зверева В.В., Парамонова М.Ю. История исторического знания. – М., 2004.

  12. Яковенко Н. Вступ до історії. – К., 2007.


Блок дисципліни «ЕТНОПОЛІТОЛОГІЯ»

Типи етнічної ідентичності (нормальна, етноцентрична, етнодомінуюча ідентичність, етнічний фанатизм, етнічна індиферентність, етнонігілізм, амбівалентна етнічність). Теоретичний аспект аналізу поняття “етнічність”. Поняття: етнос, етнічність, етнічна ідентифікація. Місце етнічної ідентифікації серед інших видів сучасних ідентичностей: соціальних, політичних, вікових і т.і.

Засоби ідентифікаційного аналізу етносу. Формування етнічного самоусвідомлення. Поняття етнічна свідомість в сучасній науці. Механізми створення та форми існування індивідуальної і групової етнічної ідентичності. Критерії індивідуальної етнічної ідентифікації. Типи етнічної ідентичності. Нормальна ідентичність. Етноцентрична ідентичність. Етнодомінуюча ідентичність. Етнічний фанатизм. Етнічна індиферентність. Етнонігілізм. Амбівалентна етнічність.

Поняття етнічного середовища, політичної ситуації. Вплив соціального і політичного контексту на формування етнічної ідентичності. Поняття реідентифікації і його політичні наслідки.

Чинники що обумовлюють «стійкість» етнічної ідентичності. Функції етнічної ідентичності. Етнічна ідентичність в ситуаціях соціально-політичної нестабільності. Етнічний парадокс сучасності.

Література:

  1. Картунов О.В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посібник. – К., 1999. – 300 с.

  2. Кресіна І.О. Подвійна етнонацінальна свідомість як феномен поліетнічних держав // Відродження. – 1999. – № 6. – С. 16 – 19.

  3. Сикевич З.В. Социология и психология национальных отношений. Учебное пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А. , 1999. – 203 с.

  4. Смiт Э. Нацiональна iдентичнiсть. – К.: Основи, 1994. – 224 с.

  5. Шульга Н.А. Этническая самоидентификация личности. – К.: Институт социологии НАН Украины, 1996. – 200 с.


Етноцентризм, його види і способи формування. Соціально-психологічні проблеми етнічності. Етнічна свідомість. Психологічна структура етнічної самосвідомості. Типи етнічної самосвідомості.(традиційний, культурно-патріотичний, політизований). Ступінь розвитку і функції етнічної самосвідомості.

Етноцентризм, його види і способи формування. Поняття націоналізму, патріотизму і шовінізму. Ідеологічний рівень етнічної самосвідомості.

Мобілізація етнічності або етнічне відродження: чинники й особливості процесу. Політизація етнічності.

Типології націоналізмів. (Класичні; типологія Л. Грінфельда; інші види типологій). Політичні чинники націоналізму.

Література:

  1. Абетка етнополітолога (авторський колектив: Ю. Римаренко, О. Мироненко та ін.). – 2 Т.– К.: Школяр,1995.

  2. Картунов О.В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посібник. – К., 1999. – 300 с.

  3. Касьянов Г. Теорії нації та нацоналізму: Монографія. –К.Либідь, 1999. 352 с.

  4. Козлов В.И. Проблематика “этничности” // Этнографическое обозрение. – 1995. – № 4. – С.39 – 55.

  5. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. – М., 2000 – 320 с.



Теорії нації (етнологічна, політична, психологічна, культурологічна, історико-економічна). Проблема теоретичного обґрунтування теорії нації і націоналізму. Теорії нації. Трактування нації і націогенезу. Етнічна теорія нації. Історико-економична теорія нації. Культурологічна теорія нації. Політична теорія нації. Психологічна теорія нації. Теорії нації ( М. Вебера «раціоналістична»; К. Дойч - «Комунікативна»; етатична теорія; «інструменталістська»).

Література:

  1. Картунов О.В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посібник. – К., 1999. – 300 с.

  2. Картунов О.В. Західні теорії етнічності, нації та націоналізму: навчальний посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К., 2007. – 192 с.

  3. Касьянов Г. Теорії нації та нацоналізму: Монографія. –К.Либідь, 1999. – 352 с.

  4. Основи етнодержавознавства. Підручник / За редакцією Ю.I. Римаренка. – К.: Либідь, 1997 – 656 с.


Блок дисциплін з фахової підготовки спеціаліста «етнолога»


Поняття „етнічні процеси”. Типологія етнічних процесів. Історія поняття. Етнічні процеси в етнологічних дослідженнях. Дослідження етнічних процесів суміжними дисциплінами. Етнорасові процеси. Етнодемографічні процеси. Етномовні процеси. Етносоціальні процеси. Етнополітичні процеси.

Стадії етнічного розвитку в західній науковій літературі. Стадії етнічних процесів. Етнічне зіткнення. Міжетнічний контакт. Адоптація. Маргінальний період. Аккультурація. Міксація. Інтеграція. Етнічний плюралізм. Міжетнічні процеси.

Проблеми типології етнічних процесів. Внутрішньоетнічні та міжетнічні процеси, їх трактовка в літературі. Поняття етноеволюційних та етнотрансформаційних процесів.

Етногенез. Етногенез, як вид етнічного процесу. Історія розробки терміну «етногенез». Зв'язок понять «етногенез», «антропогенез», «расогенез», «соціогенез». Визначення поняття, співвідношення з етнонімом, конфісонімом, топонімом, політонімом. .Етногенетичні концепції. Умови перебігу етногенетичних процесів. Етногенез, як еволюційний процес. Етногенез, як трансформаційний процес

Етнічна історія: визначення поняття. Співвідношення понять «етногенез» та «етнічна історія» в трудах дослідників. Етнічна територія. Визначення поняття. Мінливість етнічної території. Приклади її збільшення, зменшення та зникнення. Вплив змін етнічної території та перебіг етнічних процесів.

Типи етноеволюційних процесів: етномовні, етнокультурні, етносоціальні, етнодемографічні, етнополітичні процеси.

Типи етнотрансформаційних процесів.

Етнороз’єднувальні процеси. Етногенетична дивергенція: етнічна парціація, етнічна сепарація, етнічна дисперсизація.

Етнооб’єднувальні процеси. Консолідація внутрішньоетнічна. Міжетнічна консолідація, створення суперетносу. Асиміляція (природна та штучна; повна та часткова) та етногенетична міксація (фізичне злиття етносів, які не мають спільного коріння). Поняття «адоптація», «акультурація», «амальгамація», «місцененація». Міжетнічна інтеграція та її особливості. Створення метаетнічної чи міжетнічної спільності.

Література:

  1. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. – М., 1983.

  2. Генинг В.Ф. Этнические процессы в первобытности. – Свердловск, 1970.

  3. Этнические процессы в современном мире. – М., 1987.

  4. Андерсон Б. Воображенные сообщества. М., 2001.

  5. Арутюнов С.А. Народы и культуры: развитие и взаимодействие. – М., 1989.

  6. Тишков В.А. Реквием по этносу. – М., 2003.


Етнокультурні фактори демографічних процесів. Етнокультурні традиції репродуктивної поведінки. Поняття репродуктивної поведінки. Культурні, економічні, соціальні та історично сформовані традиції демографічної поведінки. Динаміка чисельності населення і сімейний склад.

Статевовіковий склад населення. Типи вікових структур і методи їх дослідження.

Динаміка чисельності населення і шлюбний склад. Відношення до шлюбу, умови шлюбних відносин в різних культурах та релігіях. Шлюбний вік у чоловіків та жінок.

Динаміка народжуваності. Історичні типи репродуктивної поведінки. Інституційні фактори репродуктивної поведінки.

Форми браку. Форми сім’ї. Положення жінки в сім’ї, та суспільстві, традиційні відносини в подружжі, статеві табу, відношення до дошлюбних статевих відносин та до позашлюбних дітей. Традиційне відношення до бездітності, малодітності та багатодітності.

Соціально-економічні, культурні та демографічні фактори високої народжуваності в традиційних суспільства. Причини зниження народжуваності. «Потреба в дітях» в країнах з різним господарско-культурним типом. Установка на «дітність» в різних конфесійних та етнічних групах.

Культурно-специфічні фактори впливу на тривалість життя. Основні причини смертності: біологічні, природно-кліматичні, соціально-культурні, поведінкові, економічні, інституціональні.

«Біологічний» рівень смертності. Екзогенна, ендогенна, квазі ендогенна смертність. Здоров’я та фізичний стан населення. Концепції «епідеміологічного» переходу.

Вплив етнічних факторів на рівень смертності. Культурно-побутові та соціально-економічні фактори. Етнічні фактори смертності (генетичні – обумовлені ступенем розвитку ендогамних настанов, чисельністю етносу та формою шлюбних відносин; захворіння, що залежать від природних, кліматичних умов, особливостей господарства та системи життєзабезпечення).

Культурно побутові фактори смертності. Особливості системи етнічного життєзабезпечення: традиційні заняття, особливості одягу, житла, система споживання та харчування (раціон, калорійність, система обробки, приготування та довгострокового зберігання, особливостей споживання). Харчові табу.

Святкова та обрядова їжа. Етнокультурні засоби зміни свідомості. Застосування тютюну, алкоголю, галюциногенів та ін..

Особливості традиційної медичної практики. Пологи та етнокультурні особливості післяпологової поведінки. Піклування за новонародженими. Особливості піклування за дітьми різної статі. Правила поведінки та табуювання поведінки вагітної жінки.

Традиції насильницької смерті. Звичаї родової помсти, та її вплив на смертність. Звичаї вбивства дітей, Стариков, канібалізм та ін. Етнічні аспекти втрат під час військових дій.

Література:

  1. Борисов В.А. Демография; Учебник для вузов. – М., 1999. 2-е изд. 2001. 3-е изд. 2002.

  2. Введение в демографию / Под ред. В.А. Ионцева, А.А. Саградова. – М., 2002.

  3. Валентей Д.И., Кваша А.Я. Основы демографии. – М., 1989

  4. Казьмина О.Е., Пучков П.И. Основы этнодемографии. – М., 1996.

  5. Козлов В.И. Этническая демография. – М., 1977. – 240с.

  6. Кузьмина О. Е., Пучков П. И. Основы этнодемографии. – М., 1994.

  7. Прибиткова І.М. Основи демографії. – К.: АртЕк, 1995. – 256 с.


Дослідження систем термінів спорідненості як субдисципліна етнології. Визначення поняття «система термінів спорідненості» та її зміст. Сутність досліджень систем термінів спорідненості та їх значення для етнології. Історія дослідження систем термінів спорідненості. Соціально-історичний зміст досліджень систем термінів спорідненості. Етнічний зміст досліджень систем термінів спорідненості.

Література:

  1. Крюков М. В. Типы систем родства и их историческое соотношение // Проблемы истории докапиталистических обществ. Кн. 1. М., 1968.

  2. Ольдерогге Д. А. Основные черты развития систем родства // Советская этнография. 1960. № 6.

  3. Попов В. А. Номенклатура родства и система терминов родства: соотношение лингвистического и этнографического. // Алгебра родства. 1998. Вып. 2.

  4. Шабашов А. В. Гагаузы: система терминов родства и происхождение народа. Одесса, 2002.

  5. Шабашов А. В. Мир родства древних тюрков //Науковий вісник Миколаївського державного університету. Вип. 11. Історичні науки. Збірник наукових праць. Миколаїв, 2005.


Типологія систем термінів спорідненості. Типологія систем термінів спорідненості як проблема етнології. Історія типологічних досліджень систем термінів спорідненості: Л. Г. Морган, Р. Лоуї, У. Ріверс, П. Кірхгоф, М. В. Крюков. Історичний метод дослідження типології систем термінів спорідненості: П. А. Лавровський, М. В. Крюков. Основні критерії типологізації: бифуркація, лінійність, генерація. Основні типи систем термінів спорідненості та їх історична спадковість: бифуркативно-злитий, генераційний, бифуркативно-лінійній, лінійній. Соціально-етнічна обумовленість типів систем термінів спорідненості.

Література:

  1. Бутинов Н. А. Родство. Океанийская модель //АР. 1994. Вып. 1.

  2. Крюков М. В. Типы систем родства и их историческое соотношение // Проблемы истории докапиталистических обществ. Кн. 1. М., 1968.

  3. Крюков М. В. Система родства китайцев. (Эволюция и закономерности). М., 1972.

  4. Шабашов А. В. Гагаузы: система терминов родства и происхождение народа. Одесса, 2002.


Методи і методологія етнополітологічних досліджень. Теоретико-методологічні питання етнополітології. Актуальні проблеми етнополітології. (Природа етно-групи. Проблема етнічних форм людства. Роль держави у відношеннях із різноманітними етнічними групами в державі. Форми і напрямок розвитку національних держав. Проблема взаємовідносин етнічних груп, національних меншостей, нації і держави. Право нації на самовизначення в контексті національно-державних і національних інтересів. Проблема використання етнічності для вирішення соціально-політичних проблем).

Етнос та етнічність у політичних концепціях і теоріях. Політичний процес. Місце етносу і етнічності у загальному політичному процесі.

Загальні методи суспільних наук: конкретно-історичний, комплексний, об’єктивності, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, метод критичного аналізу. Системний підхід і структурно-функціональний аналіз. Метод порівняльного аналізу.

Біхевіористський підхід (вивчення поведінки окремих осіб, груп та спільнот під впливом обставин). Метод моделювання - створення моделей суспільно-політичних процесів. Метод аналізу “втрат і надбань”. Використовується при наявності декілька альтернативних варіантів вирішення проблеми.

Методологічні принципи: принцип наукового плюралізму, цивілізаційний принцип, принцип гуманізму.

Теоретико-концептуальні та методологічні засади аналізу етнополітичних процесів. Теорія конфлікту сил. Теорія консенсусу. Теорія плюралізму.

Закони і закономірності етнополітичних процесів.

Література:

  1. Абетка етнополітолога (авторський колектив: Ю. Римаренко, О. Мироненко та ін.). – 2 Т.– К.: Школяр,1995.

  2. Картунов О.В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посібник. – К., 1999. – 300 с.

  3. Основи етнодержавознавства. Підручник / За редакцією Ю.I. Римаренка. – К.: Либідь, 1997 – 656 с.


Національні меншини України: чисельність та розміщення. Історичні особливості формування етнічного складу сучасної України. Етнічна структура України та класифікація її національних меншин. Чисельність основних національних меньшин України на сучасному етапі. Особливості географічного розміщення основних національних меншин України. Динаміка етнічності в Україні на сучасному етапі.

Література:

  1. Заставний Ф. Д. Географія України. К., 1994.

  2. Кабузан В. М. Заселение Новороссии в XVIII – первой половине XIX вв. М., 1976.

  3. Міронова І. С. Національні меншини України. Навчально-методичний посібник. Одеса, Миколаїв, 2006.

  4. Наулко В. И. Развитие межэтнических связей на Украине. К., 1975.

  5. Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. К., 1998.


Теорії походження українців в історіографії. Концепції етногенезу та теорії походження українців в вітчизняній і зарубіжній історіографії.

Концепція етногенезу та формування українського етносу (автохтонна, трипільська (трипільсько-арійська), ранньослов’янська, києворуська (давньоруська), пізньосередньовічна).

Література:

  1. Макарчук С.А. Український етнос (виникнення та історичний розвиток).-К.,1992.

  2. Пономарьов А.П. Етнічність та етнічна історія України.-К.:Либідь,1996.

  3. Пономарьов А.П. Українська етнографія.-К.:Либідь,1994.

  4. Костомаров М. Две русские народности .- К.,-Х.,1991.

  5. Петров В.П. Етногенез слов’ян. -К., 1972.

  6. Півторак Г. Українці. Звідки ми і наша мова.- К.,1993.

  7. Українська етнологія: Навч.посібник /За ред. В.Борисенко.– К.: Либідь, 2007.- 400 с.


Регіональні особливості господарської діяльності українців. Переселення українців у степ: козацька і народна колонізація. Господарсько-побутова адаптація українців. Наслідки адаптаційного процесу та його чинники: природно-географічний, міграційний, міжкультурні взаємини. Особливості розвитку систем землеробства, вівчарства у степу. Господарство українців дельти Дунаю.

Література:

  1. Боровой С.Я., Коциевский А.С. Основные этапы аграрного освоения Степной Украины // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. 1969.- К.,1979.

  2. Кушнір В.Г. Господарсько-побутова адаптація українців південно-західного степу і Нижнього Подунавя.- Одеса, 2013.-190 с.

  3. Павлюк С.П. Традиційне хліборобство україни: Агротехнічний аспект.- К., 1991.


Структура весільного ритуалу українців.Структурно – функціональні особливості весільного ритуалу. Етапи традиційного українського весільного обряду: передвесільний, власне весільний і післявесільний.

^ Передвесільний цикл: розвідки (запити, договір), сватання, договір, заручини. Коровайний і барвінковий обряди, запросини, дівич-вечір (головиця), як передшлюбні дійства власневесільного циклу, як перехідна група обрядів від передвесільного до власневесільного циклу.

Функціонально-санкціонуючі обряди передвесільного циклу: сватання, договір, оглядини, заручини. Структурно-функціональні компоненти обрядів передвесільного циклу. Дівич-вечір (вінок, головиця) як санкціонуючий обряд. Обряд запросин та його варіанти. Архаїчні риси (культ померлих пращурів, прощання молодої з громадою) в обряді запросин.

^ Власневесільний цикл як система обрядів переходу. Весільні чини і весільні атрибути. Інститут нанашества та його роль у весільному обряді.

Обряди весільного дня (вінчання, перейма, викуп молодої, посад молодих, почесна, дружчини, покривання молодої) та їх санкціонуюче значення.

^ Посад молодих як кульмінаційна подія весільного дня та основна санкція шлюбу.

Обряд дружчини як прощання молодіжної громади з своєю товаришкою та обрядодія, що завершувала весільний день у молодої. Весілля в оселі молодого (почесна і покривання молодої). Традиційні магічні дії з вербальним і пісенним фольклором: зустріч молодих з хлібом-сіллю у вивернутому навиворіть кожусі, обсипання їх зерном, очищення вогнем інше.

^ Покривання молодої і обряд комори як завершення весілля.

Післявесільна обрядовість. Післявесільна обрядовість (вшановування батьків та приєднання невістки до родини чоловіка).

Література:

  1. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні (Історико-етнографічне дослідження).-К., 1988.- 192 с.

  2. Борисенко В.К. Нова весільна обрядовість в сучасному селі (На матеріалах південно-східних районів України).-К., 1979. –134 с.

  3. Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні.-К.,1974.

  4. Кушнір В.Г., Петрова Н.О. Традиційна весільна обрядовість українців Одещини (20-80-ті рр. ХХ ст.).-Одеса: Гермес, 2008.- 256 с.

  5. Петрова Н.О. Український весільний ритуал // Методичні рекомендації зі спецпрактикуму для студентів історичного факультету спеціальності «етнологія».-Одеса: Гермес, 2006.- 33 с.


Історико-етнографічне районування України. Умови створення історико-етнографічних регіонів. Господарські, культурно-побутові, мовні особливості регіонів України.

Етапи регіоналізації України. Створення племінних об’єднань (VI-X ст.) - древлян, дулібів, полян, сіверян інші.; князівств (Х-ХІV ст.) - Київське, Переяславське, Чернігівське, Галицьке інші; історико-етнографічних областей-земель (XV-ХІХ ст.) - Волинь, Поділля, Покуття, Брацлавщина, Київщина, Сіверщина, Чернігівщина тощо.

Сучасне історико-етнографічне районування та проблеми його визначення.

^ Центрально-Східний (Південно-Східний) регіон. Середнє Подніпров’я. Слобожанщина (Слобідщина). Південний (Причорноморський) історико-етнографічний район. Специфіка господарської діяльності, побуту, культури.

^ Українське Полісся. Східне (Наддеснянське) Полісся. Західне (Прип’ятське) Полісся. Поліщуки. Архаїчні особливості та специфіка культури, життя поліщуків. Литвини. Територія розміщення. Матеріальна культура.

^ Західний (Південно-Західний) регіон. Волинь. Поділля. Опілля. Покуття. Українська Буковина. Гуцульщина. Особливості господарства, традиційно – побутової культури гуцулів. Бойківщина. Лемківщина. Закарпаття. Специфіка господарської діяльності, побуту, культури.

Література:

  1. Горленко В.Ф. Етнографічне районування //Географічна енциклопедія.-К.,1989.-Т.1.

  2. Етнографія України: навч. посібн. /За ред. проф. С.А.Макарчука.-Вид. 2-ге, перероб. і доп.-Львів: Світ, 2004.- 520 с.

  3. Українська етнологія: Навч.посібник /За ред. В.Борисенко.– К.: Либідь, 2007.- 400 с.

  4. Українське народознавство: Навч.посібник /За ред. С.П.Павлюка.-3-тє вид., виправлене. –К.: Знання, 2006.-568 с.


Календарна обрядовість українців. Календарний цикл українських свят. Християнській розподіл часу. Агарні сюжети. Залишки культу предків. Архетипи та сучасні обряди. Трудові обряди та звичаї.

Зимовий цикл календарних свят. Весняні календарні свята. Літній обрядовий цикл. Осінні календарні свята. Ритуально-міфологічна основа календарноїобдрідовості.

Література:

  1. Борисенко В.К. Традиції і життєдіяльність етносу.-К.:Унісерв,2000.

  2. Етнографія України: навч. посібн. /За ред. проф. С.А.Макарчука.-Вид. 2-ге, перероб. і доп.-Львів: Світ, 2004.- 520 с.

  3. Українська етнологія: Навч.посібник /За ред. В.Борисенко.– К.: Либідь, 2007.- 400 с.

  4. Українське народознавство: Навч.посібник /За ред. С.П.Павлюка.-3-тє вид., виправлене. –К.: Знання, 2006.-568 с.

  5. Календарно-обрядова поезія.- К.,1987.


Степова Україна як історико-етнографічна область. Проблема історико-культурного районування України в етнології. Степова Україна як географічний регіон. Історико-етнографічні особливості Степової України в прадавні часи, в стародавньому часу та середньовіччі. Особливості формування Степової України як сталого до сучасності ареалу. Степова Україна: межи, основні особливості етнічного складу, господарської діяльності, матеріальної та духовної культури. Міжетнічні стосунки в Степової України: традиції та сучасність. Питання внутрішнього розподілу Степової України.

Література:

  1. Культура та побут населення України: навч. посібник. К., 1993.

  2. Пономарьов А. Українська етнографія. Курс лекцій. К., 1994.

  3. Украинцы. М., 2000.

  4. Українське народознавство. Львів, 1994.


Фольклор як історичне джерело. Відображення історичної дійсності в фольклорних творах. Джерелознавче значення фольклорних творів для доповнення та уточнення деяких історичних подій.

Героїчний епос як засіб увіковічнення вчинків народних улюбленців-героїв.

Билини як історичний епос та найдавніший жанр героїчного епосу українського народу. Цикли билинного епосу за М.Грушевським: богатирські, Галицько-Волинська група, казкові, обрядово-символічні та новелістичні. Сучасний поділ циклізації билин: міфологічний цикл, Київський цикл, Волинсько-Галицький цикл, Новгородський цикл, казково-новелістичний.

Думи як епіко-ліричні твори героїчного або соціально-побутового змісту. Класифікація дум. Думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників, проти шляхетсько-польського поневолення. Суспільно-побутові думи. Історія дослідження дум.

Кобзарство як унікальне культурно-історичне явище. Ініціації в кобзарському середовищі. Перші кобзарі. Кобзарство в Україні у XVIII-ХІХ ст. Роль кобзарів у формуванні національної свідомостіукраїнського народуі політичної думки. Кобзарі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Історичні пісні та їх жанрово-стилістичні ознаки. Класифікація історичних пісень (М.Костомаров, М.Драгоманов, Ф.Колесса, сучасні дослідники) та її умовність. Історичні пісні доби козаччини. Історичні пісні часів Коліївщини та Гайдамаччини другої половини XVII-XVIII ст. Пісні визвольних змагань п.п. ХХ ст.

Література:

  1. Петрова Н.О. Українська усна народна творчість // Методичні рекомендації зі спецкурсу для студентів історичного факультету.-Одеса: Гермес, 2006.-37 с.

  2. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручник.-2-ге вид., стер.-К.: Знання-Прес, 2003.-591 с.

  3. Арофикин Е.В. Фольклор как источник изучения материальной культуры (Ткань «китайка» в поэтическом творчестве украинского народа) //Советская этнография.-1978.-№ 5.-С.119-130.

  4. Грица Софія. Фольклор у просторі та часі. Вибрані статті.-Тернопіль: Астон, 2000.-228 с.

  5. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. — Т. 1. — К.: Либідь, 1993. — 392 с.

  6. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору: TheprimitivemythologyoftheUkrainianfolklore.-Луцьк: Вежа, 1997.-295 с.

  7. Дей О.І. Українська народна балада.-К.: Наук. думка, 1986.-263 с.

  8. Рильський М. Героїчний епос українського народу.-К., 1955.- 28 с.

  9. Франко І. Вибрані статті про народну творчість. — К.: Вид-во АНУРСР, 1955. — 289 с.

  10. Франко І. Студії над українськими народними піснями //Франко І. Твори: У 50 т. - Т. 43. - К.: Наук, думка, 1986. - С.7-354.


Напрями та школи фольклористики. Шлях становлення і розвитку, в ході якого змінювались засади, місце серед інших дисциплін та методи дослідження фольклористики. Міфологічна школа. Міграційна школа. Теорія запози­чень чи «мандрівних сюжетів». Антропологічна (етнографічна) школа. Історична школа фольклористики. Ра­дянська школа фольклористики. Етнопсихологічна школа. Соціологічна школа. Теорія дифузіонізму. Географічно-історична школа. Школа струк­туралізму. Ритуально-міфологічна (неоміфологічна) школа.

Міфологічна школа в руслі загальноєвропейського романтизму (Ф.В.Шеллінг, Август і Фрідріх Шлеґелі). «Теорія символів» німецького вченого Ґ.В. Крайцера. Символічно-міфологічна школа Крайцера та його послідовників (Ґотфрід, Міллер, Швенк, Велькер та ін.). Виникнення порівняльно-міфологічної школи (Вільгельм та Яків Ґрімм). Поширення ідей братів Ґрімм у країнах Європи: Німеччині (А. Кун, В. Шварц, В. Манґардт), Англії (М. Мюллер, Дж. Кокс), Італії (А. де Губернатіс), Франції (М. Бреаль), Швейцарії (А. Пікте), Росії (А.Н. Афанасьев, Ф.І. Буслаев, О.Ф. Міллер, ранні праці О.Н. Пита та О.Н. Веселовського). Розвиток порівняльно-міфологічної школи у «етимологічному» (дослі­дження початкової суті міфу на основі лінгвістичних реконструкцій), «аналогічному» (зіставлення подібних за походженням міфів) та «символічному» (вивчення міфу як символу явищ життя, при чому міфологія є низкою символів) напрямах. «Солярна теорія» Мюллера, «метеорологі­чна теорія» Куна. Виникнення демо­нологічної («натуралістична теорія») Шварца і Мангардта у межах «аналогічного» напряму.

Міфологічний напрям в Україні: М. Максимович, Йосип Бодянський, Ізмаїл Срезневський, Панте­леймон Куліш та ін. Ідеї міфологічної школи у теоретичних працях Миколи Костомарова. Олександр Потебня як послідовник та виразник ідей міфологічної школи. Ак­тивізація збирацької роботи представниками міфологічної школи, посилення інтересу до історичного та духовного життя народів, розширення уявлення про міфологію, ево­люцію мови, філософські, морально-етичні, естетичні погляди людей, їх життя та побут. Початок порівняльного аналізу фольклору, міфології та літера­тур різних народів, їх взаємозв'язків. Основи розвитку міґраційної та історичної шкіл фольклористики.

Міграційна школа в Європі: Т.Бенфей. Теорія запози­чень чи «мандрівних сюжетів». Вплив теорії Т.Бенфея на подальший розвиток фольклористики. Прихильники і послідовники Бенфея: в Німеччині — М. Ландау, І. Больте; у Франції — Г. Паріс, Е. Коскен; в Англії — А. Клоустон, в Італії — А. д'Акона, Д. Помпаретті, в Росії — М. Мюллер, М. Буслаєв, В. Стасов, О. Пипін, О. Веселовський та ін. Введення у науковий обіг представниками міґраційної школи фольклорних матеріалів сусідніх народів. Вплив ідей прихильників міґраційної теорії на українських учених. Науково-дослідницька діяльністьМиколи Сумцова. Чужоземні запозичення у ранній діяльності М. Драгоманова. Ідеїміграційної теорії в працях М. Грушевського.

Антропологічна (етнографічна) школа:Е.Б. Тайлор та А. Ланг. Теорія самозародження сюжетів (у працях українських учених, зокрема Ф. Колесси: теорія полігенізму). Школа еволюціонізму в етнографії. Закон «тотожності людської приро­ди» відповідно до антропо­логічної суті людини. Теорія «побутового психологічного самозародження» та її поширення у країнах Європи: в Англії Е.С. Ґартленд, А.Б. і Л.Б. Ґомм, Р.Р.Маретт, у ранніх працях Дж.Дж. Фрезер; у Німеччині — В. Манґардт, Г. Узенер, Е. Роде, А. Дітеріх, у Франції — С. Рейнак і Е. Дюркґейм, в Росії — О. Веселовський, у США - Ф. Боас.

Історична школа фольклористики. Збирацько-дослідницька діяльність М. Максимовича, Й. Бодянського, П. Куліша, М. Костомарова, О. Котляревського. Аналіз усної народноїтворчості на тлі історичного розвитку.Цілісне оформлення школи у вченні Миколи Дашкевича. Вивчення української усної народної твор­чості як самобутнього явища. Ідеї історизму народної словесності впрацях Миколи Сумцова.

Традиції історичної школи у працях П.Житецького, В.Антоновича, П.Чубинського, К.Студинського та С.Єфремова. Михайло Драгоманов як представник історичної школи.

Історично-порівняльний методта ідеїеклектизму в працях Михайла Грушевського. Історія як тло виникнення та побутування усної народної творчості. Науковці-фольклористи Іван Франко та Володимир Гнатюк. Перерваність розвитку історичної школи на українських землях за радянської доби.

Ра­дянська школа фольклористики та її матеріа­лістичне «розуміння світу», трактування явищ дійсності. Розгляд творів словесності як вираження класових інтересів «трудового народу». Вульгарна політизація, ідеологізація фольклористики. Невизнання фольклористичної спадщини П.Чубинського, М.Грушевського, С.Єфремова, О.Потебні та ін.

Тексти так званого «радянського фольклору» (думи про Леніна, Сталіна, думи про партію, твори про досягнення колективізації та соціалістичного будівництва тощо).

Етнопсихологічна школа:А. Кардинер.

Соціологічна школа: Е. Дюркгейм.Пояснення виникнення фольклору, культури, релігії соціальними явищами, їх розвитку — соціальною зумовленістю. Теорія дифузіонізму (Ф.Боас, США). Ідея абсолютної різноманітності культур, що порушуються там, де існують запозичення: Л.Фробеніус, Ф. Ґребнер – „культурна дифузія”.

Географічно-історична школа (фінська школа Ю. та К. Крунів).Виявлення етногра­фічної належності, місця і часу виникнення того чи іншого казкового сюжету. Теорія про первинну форму та шляхи поширення казок.

Школа струк­туралізму.Леві-Строс, М. Фуко, Р. Барт, Ж. Лакан.Орієнтування на виявлення структурних закономірнос­тей об'єктів вивчення, з'ясування синхронного та діахронного зв'язків між ними. Культура та фольклорна творчість як сукупність знакових систем(мова, релігія, міфологія, звичаї тощо).

Ритуально-міфологічна (неоміфологічна) школа.Синтез ритуально-міфологічної теорії (Р.Сміт, Дж. Дж. Фре­зер і т. зв. «кембриджська група», Великобританія; їх послідовники Д. Гаррісон, А.Б. Кук, Ф.М. Корнфорд) з аналітичною психологією та вченням про архетипи К.Г. Юнга.

Утвердження переваги ритуалу над міфом. Першорядне значення ритуалу в походженні культури, мистецтва, літе­ратури, філософії, соціальних інституцій. Представники школи — Е. Миро, Ш. Отран, П. Сентив (Франція); Г.Р. Леві, Ф. Реглан (Анг­лія), Е. Хайман (США).Теорія архетипів (Н. Фрай, Канада; Р. Чейз, Ф. Уотс, США; М. Бодкін, Англія).Риту­ально-міфологічні моделі. Ідея про абсолютну єдність ритуалу, міфу, архетипу.

Ідеї ритуально-міфологічної школи в колишньому СРСР:М. Бахтін, В. Пропп, О.М. Фрейденберг.

Завдання сучасної науки: переосмислення досвіду минулого, узагальнення наукової спадщини, залученняновітніх методологій до вивчення та ана­лізу української усної народної творчості, пошуки нових шляхіврозвитку сучасної української фольклористики.

Література:

  1. Петрова Н.О. Українська усна народна творчість // Методичні рекомендації зі спецкурсу для студентів історичного факультету.-Одеса: Гермес, 2006.-37 с.

  2. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручник.-2-ге вид., стер.-К.: Знання-Прес, 2003.-591 с.

  3. Аникин В.П. Отношение фольклористики к смежным дисциплинам //Этнопоэтика и традиция: К 70-летию чл.-корр. РАН В.М.Гацака /Отв. ред. В.А.Бахтина; Ин-т мировой литературы им.А.М.Горького.-М.: Наука, 2004.-С.52-57.

  4. Дмитренко М. М.І.Костомаров про міф і символ //Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць. Випуск 3 (6).-Київ, 2003.-С.132-141.

  5. Дмитренко М. Українська фольклористика другої половини ХІХ століття: Школи, постаті, проблеми.-К.: Вид-во «Сталь», 2004.-384 с.

  6. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика.-К.: Ред. Часопису «Народознавство», 2001.- 576 с.

  7. Кирчів Р. Фольклор у системі новочасної української культури (Основні аспекти предметного окреслення проблеми) //Записки Наукового Товариства імені Шевченка. Том CCXLII. Праці Секції етнографії і фольклористики.-Львів, 2001.-С.271-307.

  8. Колесса Ф. Українська усна словесність /Вступ. ст. М. Мушинки. — Едмонтон, 1983.

  9. Потебня А.А. Слово и миф.-М.: Правда, 1989.

  10. Франко І. Дві школи в фольклористиці //Франко І. Твори: У 50 т. - Т. 29. - К.: Наук, думка, 1981. - С. 416—424.

  11. Франко І. Студії над українськими народними піснями //Франко І. Твори: У 50 т. - Т. 43. - К.: Наук, думка, 1986. - С.7-354.


Основні світоглядні системи українського фольклору. Магія і міфологія. Дохристиянські вірування давніх слов’ян. Християнство і його вплив на розвиток української народної словесності. Магія як найдавніший пласт народної творчості та її форми. Давня праслов’янська міфологія.

Елементи анімізму у світогляді праслов'ян та в системі культів. Тотемізм як сукупність уявлень та вірувань у надприродній зв'язок між людьми та окремими вида­ми рослин, птахів і звірів. Давні тотемні тварини: ведмідь, вовк, лисиця, коза; тотеми-птахи — лебідь, лелека, зозуля та ін.; тотеми-дерева — дуб, ясен, липа, явір, сосна та ін. Фетишизм як система уявлень про надприродні властивості предметів і речей та поклоніння їм. Використання рослин і тварин, а також різноманітних предметів у багатьох ритуалах, обрядах та магічних діях. Образи тотемів у народній поезії та епосі.

Культ як інститут вшанування та поклоніння речам, явищам, істотам, божествам.Культ предків.Річка як межа між світами. Символіка вогню. Лісяк місце проживання предків-тварин, душ дерев і т. ін., поріг як символ по­чатку і закінчення хати. «Пограниччя» у жанрах народної творчості.

Культи вогню. Родинне та домашнє вог­нище уфольклорі. Похідний культ коваля. Похідний культ «вогняного напитку». Культ води. Культ грози. Культ вітрів. Культ землі. Культ орача. Культ зерна та хліба. Культ дерев, тварин та рослин. Об'єкти культу у системі національної символіки. Зооморфні образи у фольклорі.

Поєдннання елементів культів вогню, землі, води та тва­рин у культі змія. Культ небесних світил у давніх слов'ян. Люнарний культ, солярний культ, астральний культ, поклоніння сузір'ям та скупченню зір.

Поєднання культів вогню та небесних світил у культ світла чи світлопоклоніння.

Культ предметів на основі анімістичних вірувань та фетишизму. Яйце — як символ зародження та виникнення життя та смерті. Культи землеробських знарядь, поклоніння ритуальному посуду, культ музики та музичних інструментів, культ руху та танцю.

Прасло­в'янської міфологія як етап у розвитку українського фольклору. Пантеїзм та політеїзм.

Дослідження праукраїнської теогонії (М. Костомаров, І. Нечуй-Левицький, О. Потебня).

Український пантеон в усній народній творчості. Божества, пов'язані з днями тижня.

Первісні язичницькі обряди та ритуали як першооснова та дже­рело виникнення усної народної творчості.

Початкове розшарування суспільства та його відображення у фольклорі. Священича верства чаклунів-відунів, військова верства. Чоловічі орга­нізації («воєнні доми»). «Жіночі доми».

Дохристиянський світогляд, вірування, народна психологія в системі усної народної творчості давніх часів. Історично-етнографічні знання про минуле (незважаючи на часову віддаленість та різнобій у поглядах) як джерело пояснення жанрово-образних елементів народної словесності.

Боротьба християнства зі старими традиціями. Двовір'я як поєднання у свідомості народу язичницького та християнського світоглядів.

Магія: теоретична та практична. Магічне мислення за Дж.Фрезером.

Вірування як релігійні уявлення людей.

Обряд. Ритуал. Види та форми давніх обрядів. Ініціації та їх види. Словесний супровід обрядів та ритуалів. Словесно-поетичні магічні формули: замовляння, заклинання, прокляття (закляття), клятви. Ворожіння як система словесно-обрядових дій. Поетика жанрів магії.

Міф як явище світової на національної культури. Міфічне мислення. Міфи: героїчні, космогонічні, антропогонічні та антропологічні, тотемічні, теогонічні, анімістичні, календарні, культовобіографічні, історичні, есхатологічні.

Повір’я як пласт народної творчості. Забобони як вірування та уявлення.

Література:

  1. Петрова Н.О. Українська усна народна творчість // Методичні рекомендації зі спецкурсу для студентів історичного факультету.-Одеса: Гермес, 2006.-37 с.

  2. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручник.-2-ге вид., стер.-К.: Знання-Прес, 2003.-591 с.

  3. Головацький Я. Виклади давньослов'янських легенд або міфологія, укладена Я.Ф. Головацьким — К., 1991. — 93 с.

  4. Грица Софія. Фольклор у просторі та часі. Вибрані статті.-Тернопіль: Астон, 2000.-228 с.

  5. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. — Т. 1. — К.: Либідь, 1993. — 392 с.

  6. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору: TheprimitivemythologyoftheUkrainianfolklore.-Луцьк: Вежа, 1997.-295 с.

  7. Дмитренко М. М.І.Костомаров про міф і символ //Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць. Випуск 3 (6).-Київ, 2003.-С.132-141.

  8. Костомаров М. Слов'янська міфологія. — К.: Либідь, 1994. — 283 с.

  9. Москаленко М. Фольклорний алфавіт давньоруського космосу //Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. — К., 1988. — С. 7—46.

  10. Потебня А.А. Слово и миф.-М.: Правда, 1989.

  11. Тимченко Н.Ф. Степ як модель світу в регіональному фольклорі //Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку. Наукові доповіді. Міжнародна науково-методична конференція. Частина друга. Херсон, 1997.-С.227-231.

  12. Франко І. Вибрані статті про народну творчість. — К.: Вид-во АНУРСР, 1955. — 289 с.

  13. Франко І. Дві школи в фольклористиці //Франко І. Твори: У 50 т. - Т. 29. - К.: Наук, думка, 1981. - С. 416—424.

  14. Франко І. Студії над українськими народними піснями //Франко І. Твори: У 50 т. - Т. 43. - К.: Наук, думка, 1986. - С.7-354.


Типологія субкультур. Поняття «субкультура», «молодіжна субкультура». Типологія субкультур. Історія вивчення молодіжної субкультури.

Література:

  1. Щепанская Т.Б. Символика молодежной субкультуры: Опыт этнографического исследования системы: 1986-1989 гг. – СПб: Наука, 1993.

  2. Сикевич З.В. Молодежная культура: за и против. – Л., 1990.

  3. Сергеев С.А. Молодежные субкультуры в республике // Социологические исследования - № 11.- 1998.

  4. Субкультурные объединения молодежи: критический анализ. – М., 1987.


Символіка та її роль у збереженні субкультурної ідентичності. Молодіжні субкультури. Поняття «субкультура», «молодіжна субкультура». Типологія субкультур. Історія вивчення молодіжної субкультури. Напрямки молодіжної субкультури: хіппі, панки, металісти, рольові ігри (толкієністи) та ін. Поняття “тусовки”. Її типи. Молодіжний фольклор. Сленг.

Література:

  1. Щепанская Т.Б. Символика молодежной субкультуры: Опыт этнографического исследования системы: 1986-1989 гг. – СПб: Наука, 1993.

  2. Сикевич З.В. Молодежная культура: за и против. – Л., 1990.

  3. Сергеев С.А. Молодежные субкультуры в республике // Социологические исследования. - № 11.- 1998.

  4. Субкультурные объединения молодежи: критический анализ. – М., 1987.


Святкова традиція в міській культурі. Сучасна обрядова практика. Трансформація традиційної обрядовості. Виникнення нових обрядів. Загальноміські та локальні обряди. Сучасні домашні, суспільні свята, випускні вечори, вечори зустрічей і т.д. Свята в місті в різні історичні періоди.

Шлюб – особливості у різних груп городян. Місця знайомств. Сватання. Церковний та громадський обряд. Родильна обрядовість (залишки давніх обрядів, безрелігійні обряди). Поховально-поминальні обряди та звичаї: традиційне та нове.

Вірування сучасного городянина. Магія і його житті. Міфологія повсякденності.

Література:

  1. Богданов К. Повседневность и мифология: Исследования по семиотике фольклорной действительности. – Санкт-Петербург: Искусство-СПб, 2001. – 438 с.

  2. Будина О.Р., Шмелева М.Н. Общественные праздники в современном быту русского городского население // Советская этнография. – 1979. - №6.

  3. Орлова Э.А. Современная городская культура и человек. – М.: Наука, 1987. абинович М.Г., Шмелева М.Н. К этнографическому изучению города // Советская этнография. – 1981. - №1.

  4. Цивьян Т.В. Мифологические программирование повседневной жизни // Этнические стереотипы поведения. – Л., 1985. – С. 154-178.

Похожие:

Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма для підготовки до державного іспиту студентів денного
Чинники історичного процесу. Типологія факторів історичного процесу. Природно-географічний фактор, його екологічна складова. Демографічний...
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма до державного іспиту з археології для студентів денного
Чинники історичного процесу. Типологія факторів історичного процесу. Природно-географічний фактор, його екологічна складова. Демографічний...
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма державного іспиту для студентів окр 02030201 «спеціаліст»
Окр 02030201 «спеціаліст», спеціальність «історія», спеціалізація «нова та новітня історія»
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма державного іспиту для студентів окр 02030201 «спеціаліст»
Окр 02030201 «спеціаліст», спеціальність «історія», спеціалізація «історія України»
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма державного іспиту для студентів окр 02030201 «спеціаліст»
Окр 02030201 «спеціаліст», спеціальність «історія», спеціалізація «історія Росії»
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconМетодичні вказівки до підготовки І проведення комплексного державного іспиту за фахом „Економіка підприємства
Економіка підприємства” (для студентів 4 курсу денної форми навчання бакалаврів за напрямом 050100 „Економіка І підприємництво”,...
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма виробничої практики для студентів 3-го курсу економіко-статистичного факультету
Програма виробничої практики для студентів 3-го курсу економіко-статистичного факультету напряму підготовки “Прикладна статистика”,...
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма для студентів напряму підготовки 030401 «Правознавство»
Україні. Вона належить до циклу професійно орієнтованих дисциплін напряму підготовки «Правознавство», вивчення яких є обов’язковим...
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма державного іспиту з історії для студентів окр 020302 «бакалавр історії» вступ. Історія України: основні теоретичні проблеми
Предмет і завдання курсу історії України. Історія України як складова частина загальносвітової історії. Місце вітчизняної історії...
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма державного іспиту для студентів 6 курсу заочного
Чинники історичного процесу. Типологія факторів історичного процесу. Природно-географічний фактор, його екологічна складова. Демографічний...
Програма для підготовки до державного іспиту студентів денного iconПрограма державного іспиту для студентів 6 курсу заочного
Чинники історичного процесу. Типологія факторів історичного процесу. Природно-географічний фактор, його екологічна складова. Демографічний...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы