Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України icon

Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України


Скачать 441.56 Kb.
НазваниеСанітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України
страница1/4
Дата публикации01.05.2013
Размер441.56 Kb.
ТипДокументы
  1   2   3   4

Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України


1.Структура державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України.

2.Карта санітарно-епідеміологічної розвідки.


Актуальність теми: Усяка війна є причиною різкого погіршення санітарно-гігієнічного і епідеміологічного стану як населення так і особового складу військ. Тому реалізація комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів має виключно важливе значення для збереження та зміцнення здоров’я особового складу, підтримання стійкої санітарно-епідеміологічної благополучності військ.


ІІ Основна частина


1.Значення і місце санітарно-гігієнічних і протиепідеміологічних заходів, які проводяться у військах в бойовій обстановці

Санітарно-гігієнічні та протиепідеміологічні заходи являють собою єдину систему, яка направлена на збереження та зміцнення здоров’я військовослужбовців, підвищення боєздатності особового складу, на запобігання і ліквідацію інфекційних захворювань у військах. Ці заходи проводяться, як правило, в єдиному комплексі, але за своїм складом, переліком необхідних спеціалістів і засобів їх поділяють на санітарно-гігієнічні та протиепідемічні.

Особливого значення організація проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів набуває в умовах воєнного часу. Досвід минулого підтверджує, що епідемії є постійним і невід’ємним супутником усіх війн. В минулих століттях розповсюдження інфекційних захворювань у воюючих арміях набувало настільки широких розмірів, що втрати від інфекційних захворювань значно перевищували санітарні втрати, спричинені дією зброї противника. В середньому це співвідношення в різні періоди складало 4-5:1. Так, наприклад, у війні Наполеона проти Росії санітарні втрати від інфекційних захворювань за літню кампанію склали біля 80 тис. чоловік, в цей же час втрати від вогнепальної та холодних видів зброї не перевищували 7-8 тисяч.

Відомі випадки навмисного розповсюдження інфекційних захворювань у військах противника, які мали мету зараження особового складу для досягнення перемоги у війні.

ХХ століття визначилось широкими розробками високоефективної і дешевої бактеріологічної зброї. Сьогодні бактеріологічна зброя офіційно залишається ще на озброєння багатьох країн світу.

Знання основ військової епідеміології, причин та умов виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань робить можливим запобігання цих хвороб, а у випадку їх появи – проведення ефективних заходів щодо їх ліквідації.

У цьому відношенні наглядним є досвід військової медицини у війні 1941-1945 років, який свідчить про те, що в умовах напруженої обстановки при правильній організації протиепідемічних заходів можна запобігти епідемії як у військах, так і серед цивільного населення.

Необхідно пам’ятати, що і без зброї масового ураження умови воєнного часу завжди різко погіршували епідемічну обстановку, чим створювали передумови для виникнення епідемічних захворювань.

Швидка зміна районів та умов розташування військ, неблагонадійна в епідемічному стані місцевость, фізичне і психоемоційне навантаження, стомлення, порушення в організації харчування, водопостачання, недотримання правил особистої та громадської гігієни – це якраз ті фактори, що сприяють виникненню епідемій.


2.Санітарний нагляд за пересуванням та розташуванням військ, за харчуванням, водопостачанням, лазнево-пральним обслуговуванням військ і умовами праці

Основним завданням гігієнічного забезпечення розташування військ є створення найбільш сприятливих умов для відпочинку та відновлення боєздатності особового складу.

Розташування військ може бути постійним — казарменним (в місцях постійної дислокації) та тимчасовим — польовим.

Казарменне розташування — розташування військ в будівлях розрахованих на тривале перебування. Такі будівлі будують з урахуванням клімато-географічних зон. Розрізняють казарменні та військово-технічні споруди.

Польове розташування — всі види тимчасового розташування військ поза межами стаціонарних об'єктів. Цей вид розташування застосовується як в мирний, так і у воєнний час. В мирний час у польових умовах війська розташовуються під час навчань, відпочинку на марші тощо.

Санітарний нагляд за розташуванням особового складу складається з контролю за виконанням гігієнічних норм та санітарних правил при розквартируванні військ і включає гігієнічну оцінку умов розташування та санітарного стану споруд та навколишньої території.


Розташування в казармі.

Казарма призначена для постійного розміщення солдатів та сержантів строкової служби. В ній військовослужбовці відпочивають, зберігають особисті речі та озброєння. Тут проводиться також виховна та культурно-масова робота. В ЗС України будуються казарми з обов'язковим розміщенням роти як самостійного підрозділу (ротні секції).

Для казарми передбачені такі приміщення: спальне приміщення, канцелярія, народознавча світлиця, кімната для зберігання та чищення зброї, комора для зберігання майна роти та особистих речей військовослужбовців, кімнати для вмивання, побутового обслуговування, кімната (місце) для паління та чищення взуття, сушарня для обмундирування та взуття. Для проведення занять обладнуються навчальні класи.

В спальних приміщеннях на одного військовослужбовця має відводитись площа 2,5-4 м2 з об'ємом повітря 9-12 м3. Ліжка повинні бути встановлені рядами в один ярус не ближче 0,8-1 м від зовнішніх стін та вікон. Кожен військовослужбовець забезпечується ліжком та комплектом постільної білизни. На ніч повсякденне обмундирування акуратно складається на табуреті, взуття ставиться біля кожного кінця ліжка. Спеціальне обмундирування зберігається в шафах поза спальним приміщенням, а парадно-вихідне — в коморі для зберігання особистих речей. Температура повітря в приміщеннях для особового складу повинна бути не нижчою 18 ?С. В спальному приміщенні на висоті 1,5 м від підлоги на внутрішній стіні має бути вивішений термометр.

Штучне освітлення в народознавчих світлицях та навчальних класах повинно бути 150 лк.

Вентиляція казарм здійснюється за допомогою кватирок, вікон та фрамуг.

У всіх житлових приміщеннях мають бути встановлені зачинені на замок ємності з кип'яченою питною водою обладнані фонтанчиками.

В кожній ротній секції кімната для куріння та чищення взуття, умивальник, сушарня та туалет, як правило, об'єднані в санітарний блок. В ньому також повинна бути встановлена ванна для ніг з проточною водою.

В туалеті промивного типу розраховують 1 вічко на 10-12 військовослужбовців. Зовнішні туалети обладнують водонепроникними вигрібами не ближче 75 м від житлових приміщень та об'єктів харчування. На кожні 25 військовослужбовців — 1 вічко та 0,5 м пісуару.

Підтримання чистоти з вологим прибиранням в приміщеннях казарми та місцях загального користування покладається на чергову зміну. Генеральне прибирання приміщень казарми здійснюєтья 1 раз на тиждень під керівництвом старшини роти.

Поточний санітарний нагляд за санітарним станом житлових, службових та військово-спеціальних приміщень та споруд складається з систематичної перевірки підтримання встановленої чистоти та порядку в приміщеннях та на території, ефективної роботи системи водопостачання, каналізації, опалення, вентиляції та видалення твердих покидьків і сміття.

Пересування військ.

Пересування військ здійснюється двома основними способами — маршем та військовими перевезеннями.

Перевезення водним та залізничним транспортом є найбільш поширеними. Під час пересування залізничним та водним транспортом формуються ешелони. Військовий ешелон — організована для перевезення в одному поїзді або на одному судні військова частина, або окремий її підрозділ.

За гігієнічне забезпечення ешелону відповідає начальник ешелону та його заступники. У військовому ешелоні мають бути вагони для особового складу, ізолятор для інфекційних хворих, кухня, вагон для запасів продовольчих продуктів.

На час слідування лікар щоденно перевіряє санітарний стан вагонів; контролює дотримання правил особистої гігієни; перевіряє умови зберігання та якість харчових продуктів; веде санітарний контроль за приготуванням та видачею їжі; постачанням питною водою; керує санітарною обробкою особового складу; проводить санітарно-просвітню роботу.

Постачання ешелону питною холодною та гарячою водою здійснюється адміністрацією залізної дороги з розрахунку 6-10 л/добу на одного військовослужбовця. В ешелоні повинен бути запас питної води в бачках та індивідуальних флягах.

Гаряча їжа готується не менше 2 разів на добу. Якщо ешелон не обладнаний кухнями, то гарячою їжею військовослужбовці забезпечуються 1 раз на добу на військовопродовольчих пунктах, де отримують не менше 50 % добової норми продуктів харчування. Інша частина добового пайку видається у вигляді сухого пайку.

Перед завантаженням в ешелон весь особовий склад проходить позачергове миття в лазні, при необхідності — з дезинфекцією білизни, обмундирування та особистих речей.

Найбільш поширеним способом пересування підрозділів є марш на автомобілях, бронетранспортерах та бойових машинах. Автомобільний підрозділ або група автомобілів, які слідують одним маршрутом під єдиним командуванням і мають одне завдання називають автомобільною колоною. Середня швидкість руху колони на марші вдень 30-40 км/год., вночі — 25-30 км/год., середньодобовий пробіг колони - 150-350 км. Час доби розподіляється: пересування — 10-12 год., завантаження (вивантаження) — 3-4 год., технічне обслуговування — 1-2 год., відпочинок особового складу — 7-8 год.

Для відпочинку особового складу здійснюють малі та великі привали, а також нічний (денний) відпочинок. Малі привали тривалістю 20-30 хвилин призначають через кожні 2-3 години слідування для розминки, прийому їжі та води. На початку другої половини добового переходу (через 6-8 год. слідування) здійснюють великий привал на 2-4 год. для відпочинку, прийому гарячої їжі та огляду техніки, озброєння.

При завантаженні розраховують 0,27 м2 підлоги кузова на одного військовослужбовця.

Під час автомобільних перевезень на організм військовослужбовців здійснює негативний вплив комплекс чинників навколишнього середовища, сумарним ефектом якого може бути передчасний розвиток втоми та зниження боєготовності. Перш за все це перегрівання або переохолодження, обмороження, простудні захворювання, головний біль, статистичне напруження окремих груп м'язів, укачування. Небезпечним чинником може бути отруєння вихлопними газами під час порушення дистанції між автомобілями, при зниженні темпу пересування, зупинках з ввімкнутими двигунами тощо.

Харчування здійснюється на військово-продовольчих пунктах, або особовий склад готує їжу з консервів та консервантів, або харчуються сухим пайком. Водопостачання здійснюється за рахунок води з запасів, які перевозяться в колоні.

Марш пішим строєм війська здійснюють в горах, лісисто-болотистій місцевості та важкопрохідних районах. Марш ділиться на звичайний, форсований та марш-кидок. Протяжність добового переходу звичайним маршем в середньому 25-30 км, швидкість пересування 4-5 км/год. При форсованому марші добовий перехід складає 40-45 км. Під час марш-кидку швидкість складає 8-9 км/год., а відстань — 5-15 км.

Режим пересування: перший малий привал на 10-15 хв. здійснюється через 1 год., далі — на 20-30 хв. через кожні 2-3 год. руху. В другій половині добового переходу здійснюється великий привал тривалістю 2-4 год.

Марш пішим строєм — важка фізична праця з витратами до 4000 ккал на добу, які повинні бути повернуті під час відпочинку достатнім харчуванням. Режим харчування: за 40-60 хв. до початку маршу видається м'ясний сніданок. На великому привалі після короткочасного відпочинку видається другий сніданок у вигляді другої страви і чаю, або консервів з хлібом та чаєм. Обід видається після закінчення маршу або перед ночівлею.

При пересуванні військової частини (або підрозділу) своїм ходом до місця призначення має бути організована розвідувальна група до складу якої обов'язково має входити медичний працівник. Він зобов'язаний проводити санітарно-епідеміологічну розвідку маршруту та місць відпочинку особового складу. В ході розвідки необхідно оцінити санітарно-епідеміологічний стан маршруту пересування, виявити неблагополучні в санітарному відношенні населені пункти, для того щоб не допустити розміщення в них особового складу на відпочинок; провести оцінку джерел водопостачання щодо можливості використання їх для водозабезпечення особового складу.


Польове розташування військ.

Організація польового розташування військ починається з розвідки району, який призначений для розташування особового складу.

Розрізняють 4 типи польового розташування військ: в навчальних центрах, військово-польових таборах, поквартирне та змішане.

У навчальних центрах війська розміщуються в стаціонарних приміщеннях (наближених до казарм) або в навчальних таборах (військово-польові табори). Поквартирне розташування — розміщення особового складу на відпочинок в населених пунктах. Змішане розташування — поєднання всіх видів розташування для розміщення особового складу та службових приміщень.

Для розташування особового складу в польових умовах вибирають незабруднену, забезпечену доброякісною водою місцевість, захищену від вітрів, на якій будуються тимчасові споруди (намети, розбірно-щитові казарми, польові вагончики або модулі). Безпосереднє керівництво будівництвом табору здійснюється начальником інженерної служби. Начальник медичної служби здійснює попередній санітарний нагляд за вибором місць, розміщенням житлових, службових та господарських будівель, за територіальним зонуванням табору. В його обов'язки входить також проведення поточного санітарного нагляду за санітарним станом району дислокації табору, приміщень, за організацією водопостачання, харчування, лазнево-пральним забезпеченням тощо.

При розміщенні особового складу в наметах їх обладнують ліжками або дерев'яними нарами. В кожному підрозділі встановлюється бачок з питною водою. На кожен підрозділ обладнуються вмивальники польового типу з розрахунку 1 кран на 5-7 військовослужбовців. Стічні води від вмивальників по відвідним ровикам направляються у фільтрувальні колодязі, які заповнюються шлаком або щебенем. Перед спуском ці води проводять через милозатримувачі (можуть бути використані ящики з дірчастим дном, заповнені соломою, стружками або сухою травою).

Туалети та канава для покидьків мають бути розташовані не ближче 75 м від наметів та об'єктів харчування. В туалеті передбачується 1 вічко та 0,4 похідних метри пісуару на 10-12 військовослужбовців. Підлогу та стіни на висоту до 1 м щодня дезінфікують 1%-ним розчином хлорного вапна та ДТСГК, а вміст вигрібів — 10%-ним розчином тих же препаратів.

Вся територія табору повинна щоденно прибиратись. Для збору твердих покидьків та сміття мають бути обладнані сміттєзбірники, які повинні герметично закриватись. Сміття вивозять влітку щоденно, а взимку не рідше ніж 1 раз на 3 дні. Регулярно проводяться протимушині заходи та дератизація.

З гігієнічної точки зору польове розташування має ряд негативних особливостей: зниження рівня комунально-побутового забезпечення, скупченість, низька захищеність від несприятливого впливу кліматичних та геофізичних чинників, постійний контакт з грунтом, можливість контакту з дикими тваринами та гризунами, труднощі з організацією водопостачання та харчування.


Санітарний нагляд за харчуванням військ у польових умовах

Організація харчування військовослужбовців, забезпечення продуктами харчування та відповідним майном, підтримання належного санітарно-гігієнічного стану покладається на продовольчу службу військової частини.

Харчування військовослужбовців за своїм характером є громадським, а постачання продуктів харчування — централізованим і здійснюється за встановленими нормами довольства. Розрізняють пайки котлового довольства, сухі пайки та додаткові. Пайки котлового довольства призначені для приготування гарячої їжі в стаціонарних умовах дислокації та при польовому розташуванні. Сухі пайки комплектуються з консервів та концентратів. Вони призначені для харчування особового складу в умовах, коли приготування гарячої їжі неможливе.

Військові пайки складені таким чином, що повністю компенсують енергетичні витрати особового складу під час навчально-бойової підготовки. Енергетичні витрати військовослужбовців становлять 3500-4500 ккал.

Додаткові пайки існують для військовослужбовців повітряно-десантних військ, є високогірні пайки; льотні пайки; водолазні пайки та пайки для офіцерського складу.

Основний загальновійськовий пайок подано у таблиці 3.

Таблиця 3

Норма № 1

Загальновійськовий пайок


Найменування продуктів Кількість на

1 людину на добу, грамів

1 2

Хліб із суміші житнього обдирного і пшеничного борошна першого сорту

350

Хліб з пшеничного борошна першого сорту 400

Борошно пшеничне другого сорту 10

Крупа різна 120

Макаронні вироби 40

М'ясо 200

Риба 100

Жири тваринні топлені, маргарин 20

Олія 20

Молоко коров'яче 100

Масло тваринне 30

Яйця курячі (штук на тиждень) 4

Цукор 70

Сіль 20

Чай 1,2

Лавровий лист 0,2

Перець 0,3

Гірчичний порошок 0,3

Оцет 1

Томат-паста 6

Картопля і овочі, всього 900

у тому числі: картопля 600

капуста 130

буряк 30

морква 50

цибуля 50

огірки, помідори, коріння, зелень 40

Концентрат киселю на плодових і ягідних екстрактах, 30

або фрукти сушені 20

або соки фруктові (плодово-ягідні) 100

Полівітамінний препарат "Гексавіт" драже

(видавати з 15 березня по 15 липня)

1

Хворі, які знаходяться на лікуванні в лазареті медичного пункту отримують харчування за госпітальною нормою. Їжа для них готується на кухні медичного пункту. Для осіб з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту організовується дієтичне харчування. Відповідальність за організацію дієтичного харчування та харчування в лазаретах покладається на начальника медичної служби.

Військові фахівці, які працюють в умовах впливу шкідливих чинників отримують додатково лікувально-профілактичне харчування.

Обов'язки лікаря по контролю за харчуванням особового складу полягають в:

- участі у розробці раціонального режиму харчування з врахуванням особливостей навчально-бойової підготовки;

- санітарно-гігієнічному контролі за повноцінністю харчування;

- контролі за санітарним станом об'єктів харчування;

- участі у розробці заходів з санітарно-технічного благоустрою об'єктів харчування;

- контролі за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог під час перевезення, зберігання харчових продуктів, при їх кулінарній обробці, приготуванні та роздачі їжі;

- контролі за станом здоров'я працівників харчових об'єктів і дотримання ними правил особистої гігієни.

У військових частинах встановлено такий режим харчування: гаряча їжа видається тричі на добу — на сніданок, обід та вечерю, а чай двічі — на сніданок та вечерю. Сніданок має бути виданим до початку занять, обід — після закінчення основних занять, а вечеря — за 2-3 години до відбою. Інтервали між окремими прийомами їжі не повинні перевищувати 7 годин. Години прийому їжі встановлюються розпорядком дня, який затверджується командиром частини. Добова норма довольства розподіляється по калорійності таким чином: на сніданок — 30-35 %, на обід — 40-45 % та на вечерю — 20-30 %. Режим харчування може змінюватись командиром частини в залежності від конкретних умов бойової підготовки з урахуванням рекомендацій лікаря.

В польових умовах харчування військ організовується через польові пункти харчування. Основними серед них є батальйонні пункти харчування. Для приготування їжі використовується мінімум кухонного обладнання. Їжу готують з консервів та концентратів. З цією метою на постачанні військових частин знаходяться польові автокухні (ПАК-170, КП-125).

В польових умовах харчування може бути котловим, самостійним (індивідуально-груповим) та змішаним.

Котлове харчування в польових умовах не має принципових відмінностей від котлового харчування у місцях постійної дислокації. Гаряча їжа готується тричі на добу з використанням свіжих продуктів.

При самостійному або індивідуально-груповому харчуванні військовослужбовці готують гарячу їжу самі або використовують її без теплової обробки. Для приготування гарячої їжі використовуються малолітражні кухні, таганці або багаття.

При змішаному харчуванні гаряча їжа видається 2 рази на добу — на сніданок та вечерю, а в інтервалах між ними військовослужбовці вживають продукти з сухого пайку.

В основу роботи польових пунктів харчування покладено принцип поточності обробки продуктів, приготування їжі та видачі її військовослужбовцям. Польові кухні та технологічне обладнання розташовуються в тимчасових розбірно-щитових спорудах або у наметах. При харчуванні особового складу з казанків на відстані 25 м від кухні обладнуються місця для їх очищення та миття.

До часу, призначеного розпорядком для прийому їжі, її приготування повинно бути закінчено. Зберігання її дозволяється лише для військовослужбовців, які не можуть бути присутні на прийомі їжі за службовими обов'язками. Для цього готові страви дозволяється зберігати в холодильнику не більше ніж 4 години, або на гарячій (80?С) плиті не більше 1,5 год., або у термосах 2 год.

В польових умовах під час приготування їжі ніякі відхилення від кулінарних та санітарних правил не допускаються.

Деякі особливості в кулінарній обробці встановлені саме для польових умов. Так заморожене м'ясо попередньо не потребує розморожування. Його розрубують на шматки 1,5-2 кг, які після зачищення та обмивання відразу закладають в казан. Розділене на порції варене м'ясо викладають на деко, заливають бульйоном та проварюють протягом 15 хвилин після закипання. Видача м'яса без додаткової теплової обробки заборонена. Консервні бляшанки відкривають безпосередньо перед закладкою в казан. Перед розкриттям бляшанки очищують від змащування, розігрівають у гарячій воді 10-15 хвилин. Перед роздачею м'ясні консерви проварюють в казанах не менше 20 хвилин. Відкриті консерви зберігати забороняється.
  1   2   3   4



Похожие:

Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconСанітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України
Структура державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconВивчення цивільної оборони здійснюється на 4 курсі (0,5 кредиту) в обсязі 15години, у тому числі 10 годин практичних занять та 5 годин самостійної роботи студентів. Лекційні години програмою не передбачені
...
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconПро затвердження Інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів
Ня санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів усіх форм власності з урахуванням сучасного стану та динаміки розвитку фармацевтичного...
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconМодуль №1 тематичний план практичних занять з дисципліни «цивільний захист»
Організація Цивільної оборони в сучасних умовах. Система Цивільної оборони України та її основне завдання
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconДодаток №1 до наказу Міністерства освіти І науки України від 03. 12. 2013 р. №1689 українська мова І література програма зовнішнього незалежного оцінювання
Зно) розроблено з урахуванням чинних програм з української мови для 5–9 класів (лист Міністерства освіти І науки України №1/11-6611...
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconАнкет а кандидата-волонтера для участия в XX всероссийском фестивале студенческого творчества «Российская студенческая весна – 2012»
Предпочитаемая служба Фестиваля (служба встречи и проводов, служба этикета, служба питания и проживания, служба сопровождения жюри,...
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconДержавна служба молоді та спорту України Федерація пауерліфтингу України
Чемпіонат України з станової тяги серед юнаків, м. Тернопіль, 17-19 травня 2013р
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України icon2. 3 Гігієна харчування з методами санітарно-гігієнічних досліджень
Хто з посадових осіб санітарно- епідеміологічної служби має право виносити постанову
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconДержавна служба молоді та спорту України Федерація пауерліфтингу України
Чемпіонат України з пауерліфтингу без використння спеціального екіпіювання серед юніорів, м. Луцьк, 02-06 квітня 2013 р
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconДержавна служба молоді та спорту України Федерація пауерліфтингу України
Чемпіонат України з пауерліфтингу без використння спеціального екіпіювання серед юнаків, м. Луцьк, 02-06 Квітня 2013 р
Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства оборони України iconТема планування заходів цивільної оборони
Планування заходів цивільної оборони. Структура і зміст плану цивільної оборони об’єкта на воєнний і мирний час. Вихідні дані для...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы