Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів icon

Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів


Скачать 439.47 Kb.
НазваниеУрок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів
страница1/2
Дата публикации18.12.2013
Размер439.47 Kb.
ТипУрок
  1   2

Тема 14:„Урок - основна форма організації навчального процесу

з музичного виховання ”


План

  1. Урок – основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів.

  2. Види музичної діяльності на уроці музики, їх значення та взаємозв’язки.

  3. Сучасні вимоги до уроку музики в початкових класах.



Ключові поняття: специфіка, закономірність, макростуктура уроку, мікроструктура уроку, види діяльності, типи уроків музики, урок-концерт.

Завдання для самостійної роботи:

  1. Опрацювання теми “Структурні компоненти уроку музики” за посібником “Уроки музики в загальноосвітній школі” О.Гумінської .

  2. Конспектування основних положень статті Д.Кабалевського “ Основні принципи і методи програми з музики для загальноосвітньої школи”(в кн. “ Виховання розуму й серця”).

  3. Реферати “Сучасні вимоги до уроків музики”, “Становлення урока музики як урока мистецтва в історичній ретроспективі”, ”Загальнодидактичні та методичні вимоги до уроку музики в початковій школі”, “Типи та структура уроків музики”, “Міжпредметні зв’язки уроку музики з іншими уроками в початкових класах” (індивідуальні завдання за вибором)..


Література:

  1. Державний стандарт початкової загальної освіти// http://www.mon.gov.ua/education/average.

  2. Масол Л.М. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у

загальноосвітніх навчальних закладах / Інформаційний збірник

Міністерства освіти і науки України. – 2004. - №10. – С.4-9.

  1. Масол Л., Ганнусенко Н., Комаровська О., Ничкало С., Оніщенко О., Рагозіна В. Комплексна програма художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах. / Інформаційний збірник міністерства освіти і науки України. – 2004. - №10. – С. 9-32.

  2. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1- 4 класи. – К.: Початкова школа, 2006.

  3. Про організацію навчально-виховного процесу в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2011/12 навчальному році / Авт. О. В. Єресько// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, №17-18, 2011.

  4. Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у основній та старшій школі у 2011/12 навчальному році: Предмети художньо-естетичного циклу// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, №18-21, 2011.

  5. Абдуллин А. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе.- М.,1983. с. 73-76.

  6. Гадалова І.М. Методика викладання музики у початкових класах. - К., 1994.

  7. Гумінська О. Уроки музики в загальноосвітній школі.- Т.,2003.

  8. Дмітрієва Л., Черноіваненко Н. Методика музичного виховання в школі.-М.,2000, с. 37-42, 5-11, 218-224. - М.,1989,с. 34-51.

  9. Кабалевський Д. Прекрасне пробуджує добре. – К.,1982.

  10. Масол Л. та ін. Методика навчання мистецтва у початковій школі. – Х.: Ранок, 2006.

  11. Печерська Е. Уроки музики в початкових класах.- К.,2001,с.89-101,157-166.

  12. Ростовський О. Методика викладання музики в початковій школі.-Т., 2001, с.81-90.


Додаткова література

  1. Алиев Ю. Настольная книга школьного учителя-музыканта. – М.: ВЛАДОС, 2002.

  2. Апраксина О. Методика музыкального воспитания в школе.- М.,1983

  3. Кабалевський Д. Виховання розуму та серця – К., 1982.

  4. Кабалевський Д. Як розповідати дітям про музику. – К., 1982.

  5. Пометун О. та ін. Інтерактивні технології навчання. – К.:А.С.К., 2004.

  6. Інтегровані уроки з предметів естетичного циклу. – К.: Шкільний світ, 2006.


1. Урок – основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів.

  1. Особливості уроку музики як уроку мистецтва.

  2. Особливості уроку музики як шкільного предмету.

Завдання музичного виховання визначають і зміст і форму занять. Уроки різних типів включають загальні педагогічні елементи: пояснення, бесіду, демонстрацію, виконання завдань окремими учнями, фронтальну діяльність учнів тощо. Але уроки розрізняють за їх основним змістом: пояснення, закріплення, робота з підручником та літературою, виконання письмових та усних завдань. Структура уроку повинна бути стандартною, вона залежить від мети, конкретних задач та специфіки самого предмету. Учителю музики не потрібно будувати урок за прикладом Іншого уроку будь-якого шкільного предмету або без якихось правил. /Спроби закріпити положення уроку музики на рівні інших уроків, веде до штампів, до зниження емоційності занять. А підкреслювання, що урок музики це "цікава діяльність" веде до його легковажного сприйняття – урок музики другорядний, необов’язковий/.

^ ОСОБЛИВОСТІ УРОКУ МУЗИКИ

  • Це урок мистецтва, в якому найважливішими е почуття, емоційна сфера. Пізнання, що відбувається в процесі навчання музиці, специфічно, воно не може бути діяльністю тільки думки, а обов’язково повинно являти собою єдність емоцій та розуму, свідомості та почуттів.

  • Музика впливає на людину комплексно, на його психіку, моторику, фізіологічні процеси. Особистість не тільки відчуває різні почуття, стани радості, суму, бадьорості, не тільки думає, усвідомлює виникаючі почуття, але під впливом музики в організмі людини можуть виникати фізіологічні зміни /пульс, тиск.../

  • Єдність емоційного і свідомого, кожний елемент уроку повинен викликати активне, зацікавлене відношення дітей.

  • Єдність художнього і технічного. Всі компоненти уроку повинні бути художніми /не тільки репертуар, але й вправи/. Один звук, і той повинен бути художньо красивим. Але для того, щоб домогтися художності", потрібна праця, необхідно технічно володіти матеріалом.

  • Колективна форма роботи /в основному/.

^ УРОК МУЗИКИ ЯК ШКІЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ

  • всі предмети, що входять до навчального плану мають загальну мету: формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості. Загальноосвітня школа не готує музиканта-профессіонала.

  • В основі побудови будь-якого шкільного уроку – психолого-педагогічні закономірності; враховуються вікові особливості учнів, що проявляються в своєрідності їх уваги, пам’яті, уяви. Урок музики будується з урахуванням загальних закономірностей розвитку учнів, відповідно, наприклад, а характером їх мислення, інтересів.

  • Викладання в школі будується на основі загальнодидактичних принципів, що реалізуються по-різному, у відповідності з особливостями кожного предмету /виховуюче навчання, систематичність, науковість, доступність, емоційність, наочність – притаманні уроку музики як і будь-якому шкільному предметові/.

  • Поєднує музику з іншими предметами форма організації уроку: клас має один і той самий склад учнів певної вікової групи; обов’язковість уроку для всіх учнів, незалежно від їх інтересів та нахилів; тривалість уроку; подача нового, закріплення, повторення, перевірка засвоєння вивченого матеріалу.

  • При наявності різних форм роботи /спів, слухання музики, музична грамота/ урок повинен бути цілісним. Включення різних видів діяльності, їх зміст визначаються певною метою певного уроку, і в цьому, в їх спрямованості повинне здійснюватися цілісність уроку.

  • Загальними є і основні методи навчання: показ-пояснення, бесіда, створення проблемних ситуацій для виконання певних завдань тощо.

Висновок: урок музики не копіює шкільні предмети, а зберігає своєрідність, Результати музичної роботи обумовлені:

  • змістом навчального матеріалу.

  • рівнем розвитку пізнавальних здібностей дитини, їх загальним і спеціальним музичним розвитком.

  • ефективністю методів навчання, що застосовуються.

  • використанням технічних засобів навчання.

  • особистістю вчителя.

В побудові уроку необхідні гнучкість, творчий підхід до вибору шляхів, засобів, методів при постійній опорі на загально-дидактичні принципи і на принципи єдності емоційного і свідомого, художнього і технічного.

(Апраксина О.А. Методика музикального воспитания в школе. – М.: Просвещение, 1983, с. 27-30.)


^ Сучасні вимоги до уроку музики в школі та до підготовки вчителя.

Урок музики в структурі уроків інших шкільних дисциплін. Головна особливість уроку музики - це урок мистецтва. Завдання уроків музики: емоційно впливати на учнів, організувати їхню художньо -

пізнавальну діяльність, спонукати до активної й плідної музичної творчості.

Урахування специфічності пізнання музики школярами: пізнання в єдності емоцій і розуму, свідомості та почуття. Забезпечення обов'язкової єдності емоційною і свідомого, художнього (мета) і технічного( шлях до мети ).

Досягнення цілісності уроку музики, об'єднання його елементів у єдине поняття - музичне мистецтво. Творчий підхід до вибору шляхів, засобів і методів музичного навчання і виховання дітей. Забезпечення художньо - творчого розвитку дітей.

Спрямованість будь-якої музично-освітньої роботи па виховання учнів, розвиток їхньої музичної культури. Створення на уроці умов для творчої активності кожного учня для самостійних пошуків форм втілення виконавського задуму.

Роль особистості вчителя його світогляду, педагогічного таланту і майстерності, багатства інтелекту і душевної чуйності у музичному навчанні та вихованні дітей. Вимоги до професійної підготовки вчителя: пристрасна любов до музики, здатність захопити нею дітей; знання і розуміння музики в значно більшому обсязі, ніж хоче навчити цьому школярів; висока інструментально - виконавська і співацька культура (гра на музичному інструменті, володіння чіткою і виразною диригентською технікою, уміння співати чіпати по нотах, підбирати супроводи до мелодії тощо); добра обізнаність у питаннях теорії та історії музики, естетики і мистецтвознавства; достатня педагогічна і загальнокультурна підготовка; розуміння музичного навчання і виховання як творчого процесу, нерозривно пов’язаного з вирішенням завдань розвитку особистості; досконале володіння шкільним репертуаром.

^ Особливості проведення уроків музики в загальноосвітній школі.

Вплив специфіки музичною мистецтва на особливості проведення шкільного уроку музики. Урок музики як шкільний предмет і як урок мистецтва (єдність емоційного і свідомою, художньою і технічного, переважання колективних форм роботи, часта зміна видів діяльності тощо).

Зумовленість результату музичного навчання і виховання змістом

уроку, рівнем розвитку музичних і художньо – пізнавальних здібностей дітей, ефективністю методики, особистістю вчителя Творчий підхід до вибору шляхів, засобів і методів музичною навчання і виховання. Цілісність уроку музики, звільненість від схеми, штампу, творча свобода вчителя.

Типи уроків музики: урок введення в тему, урок заглиблення в тему, урок узагальнення теми, заключний урок-концерт. Головна ознака уроку введення в тему. Особливості уроку заглиблення в тему. Головна ознака уроку узагальнення теми. Завдання заключного уроку-концерту. Драматургія уроку музики, його кульмінаційні моменти. Співвідношення ігрових і навчальних форм діяльності учнів на уроці,

чільне місце діяльності сприймання і виконання. Критерій доцільності використання художньої гри на уроці.

Проблема створення умов для активності кожного учня. Музична творчість як засіб активізації фантазії учнів, спонуки до самостійної інтерпретації творів, поглиблення сприймання музики.

Мозаїчний принцип побудови уроків музики у початкових класах, його позитивні та негативні моменти. Залежність структури уроку музики від його змісту.

Наслідувальний спосіб навчання, його позитивні та негативні аспекти. Заохочення дітей до вільного вираження у співі та грі власних почуттів і уявлень: уникання готових оцінок і суджень, які мають запам'ятати учнів; самостійній пошук відповідей.

Система запитань і завдань, яка допомагає організовувати музичну діяльність школярів. Спрямованість запитань на розкриття внутрішнього світу дітей, почуттів і вражень, викликаних музикою. Створення ситуацій успіху як шлях розвитку інтересу учнів до музичної діяльності.

Урахування особливостей дитячої уваги і сприймання, ситуативної поведінки школярів. Психо - фізіологічна основа ситуативної поведінки.

Залежність музичної діяльності молодших школярів від уміння вчителя вступити в безпосередній контакт з кожним учнем. Прийоми спілкування: натяк, вказівка, запитання, підтвердження, приязне слово, підбадьорливий кивок, засуджуючий чи запитальний погляд тощо.

Причини, які послаблюють увагу учнів, викликають байдужість до музики, знижують музичну сприйнятливість

Методика опитування учнів, труднощі організації опитування. Оцінювання результатів навчальної діяльності школярів. Головне призначення оцінки.

Основні критерії оцінки якості та ефективності уроку музики: чи сподобався учням урок? Як була організована їхня художньо - пізнавальна й музично-творча діяльність? Як учні працювали ? Чому саме воші навчилися?

Відповідність уроку означеним критеріям як свідчення високої педагогічної майстерності вчителя музики, його здатності успішно вирішувати музично - освітні й виховні завдання.


^ Сучасні вимоги до уроку музики в початкових классах

Сучасна педагогіка підкреслює, що структура уроку не може бути стандартною, що вона залежить від мети, конкретних завдань та специфіки самого предмета. Вчителю слід пам’ятати про це, і не прагнути будувати урок музики так само, як з будь-якого іншого предмета, або взагалі поза всякими правилами. При формальному здійсненні такі прагнення призводили до сумних наслідків.

Сама назва предмета “Музика” говорить про те, що він відрізняється від таких предметів, як математика, фізика, біологія тощо, які носять назви відповідних наук. Музика є одним з видів мистецтва, що складає основний зміст предмета. Разом з літературою та образотворчим мистецтвом вони складають естетичний цикл.

Спроби доказати, що урок музики такий же, як і інші уроки веде до зниження емоційності занять, зате підкреслення специфічності уроку музики, прагнення показати його як “не серйозний” предмет, а захоплюючу діяльність, приводило до думки, що раз це “легкі” занятя, відповідно вони розважальні, другорядні, можливо навіть бажані та не обов’язкові. Це веде до недооцінки музичного виховання в цілому. Урок музики в школі, як урок мистецтва, звичайно, має свої особливості, і, разом з тим, як шкільний предмет, він подібний до інших уроків.

Така подібність полягає:

По- перше:

всі предмети, що входять в навчальний план, мають загальну мету –

формування всесторонньо розвинутої, гармонійної особистості. І хоча в кожному випадку мета досягається різними засобами (в даному випадку – засобами музики), вона єдина. Школа не готує музиканта-професіонала, як не готує професійних маематиків, фізиків, хіміків тощо.

По-друге:

в основі побудови будь-якого шкільного уроку лежать психолого-педагогічні закономірності, тобто, враховуються вікові особливоті учнів, які проявляються в своєрідності їх пам’яті, уваги, уяви і т. д.

По-третє:

все викладання в школі базується на загальнодидактичних принципах, які знову ж таки реалізуються по-різному, у відповідності до особливостей кожного предмета.

По-четверте:

об’єднує музику з іншими предметами і форма організації уроку – в класі однаковий віковий склад учнів, тривалість уроку, обов’язковість уроку для всіх учнів, повторення, закріплення, новий матеріал, перевірка пройденого матеріалу, оцінювання тощо.

По- пяте:

при наявності різних форм роботи (наприклад, читання, письмо, сухання розповіді вчителя; або спів, слухання музики), урок повинен бути цілісним.

По-шосте:

загальними є і основні методи навчання – показ-пояснення, бесіда, створення проблемних ситуацій для виконання якогось завдання іт. д.

 

Відмінність уроку музики від інших уроків витікає –

По-перше:

з головної особливості уроку музики – це урок мистецтва. Саме пізнання, що відбувається в процесі навчання музиці, є специфічним, воно не може зводтитись тільки до діяльності думки, а обов’язково повинно бути єдністю емоцій та розуму, свідомості та почуття.

Друга відмінність

полягає втому, що музика діє комплексно на людину, на її психіку, моторику, фізіологічні процеси. В неї не тільки з’являються різні почуття (радість, печаль, бадьорість), вона не тільки мислить, усвідомлюючи ці почуття, але під впливом музики в організмі людини можуть відбуватися й фізіологгічні зміни: мінятися пульс, артеріальний тиск тощо.

Третя відмінна риса уроку музики –

обов’язкова єдність емоційного і свідомого. Кожен елемент уроку повинен викликати активне, зацікавлене ставлення дітей.

Четверта особливість –

обов’язкова єдність художнього і технічного. Музичний урок як урок мистецтва вимагає, щоб всі його компоненти були художніми (репертуар для слухання, співу, вправи, розспівки тощо). Але для того, щоб добитися художньості на уроці, необхідна праця, необхідне технічне володіння матеріалом.

Пята особливість –

переважно колективна форма роботи (слухають і виконують музику діти в більшості випадків одночасно).


Література

1.Апраксниа О.А. Методика музикального воспитания. М., 1983.

2.Леонтович М.Д. Практичний курс навчання співу у середніх школах України. - К . 1989. 3.

3.Музика в школі: Зб.ст.. - Вип..9. -- К., 1983.

4.Стулова Г.П. Дидактические основы обучения пению. - М., 1988.

5.Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі.: Навч.-метод, посібник -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001.-272с.

6.Печерська E.U. Уроки музики в початкових класах: Навч. Посібник.- К.: Либідь,200І -272с.

7.Хлебнікова J1.O. Навчання музики у школі за системою Д.Б.Кабалевського. - К., 1986.

8.Стулова Г.П. Дидактичекие основні обучения пению. - М., 1988.


^ ЗАГАЛЬНІ ТА СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УРОКУ МУЗИКИ

Урок музики в загальноосвітній школі, як і кожен інший навчальний предмет, є взірцем застосування учителем знань педагогіки, психології та методики викладання навчальної дисципліни у навчально-виховному процесі, в чому й полягають його загальні особливості.

^ Підпорядкованість завданням формування особистості. Усі предмети, що входять у навчальний план, поєднує загальна мета: формування всебічно розвинутої, гармонійної особистості. І хоч у кожному випадку ціль реалізується різними засобами (у даному випадку — засобами музики), вона — єдина. Тому одним із принципових положень масового музичного виховання є те, що загальноосвітня школа не готує музиканта-професіонала, як не готує вона і фахівця з хімії, фізики, літератури, історії тощо.

^ Урок музики, як й інший шкільний урок, мусить вважати на виховні вимоги:

  1. відповідність мети, змісту, методів і засобів уроку загальнолюдським цінностям;

  2. постановка виховної мети уроку й відповідних завдань щодо розумового
    виховання учнів, виховання у них високих моральних якостей — національної
    самосвідомості, формування естетичних смаків, культури поведінки й праці тощо;

  3. забезпечення тісного зв’язку змісту уроку з життям, його потребами й вимогами формування в учнів прагнення до активної діяльності;

  4. врахування індивідуальних особливостей учнів з метою забезпечення різнобічного розвитку на основі їхніх нахилів, інтересів та обдарувань.

^ Підпорядкованість психологічним закономірностям. В основі побудови будь-якого шкільного уроку лежать психологічні закономірності. Наприклад, враховуються вікові особливості школярів, що виявляються у своєрідності їхньої уваги, пам’яті, уяви, мислення. Урок музики також будується з урахуванням вікових та психологічних особливостей кожного учня, реалізації особистісно-гуманного підходу до дитини, дотримання педагогічного такту, уміння володіти собою, здатності за допомогою музичних засобів здійснювати інтелектуальний, емоційно-вольовий та моральний вплив на учнів, уміння збуджувати й підтримувати увагу та інтерес дітей до навчання.

^ Підпорядкованість організаційним закономірностям навчально-виховного процесу. Урок музики — основна форма практичної реалізації музичного виховання у загальноосвітній школі, в якій беруть участь усі без винятку школярі, тобто він є обов’язковим для всіх учнів, незалежно від їхніх інтересів і схильностей.


Урок музики, як й інші уроки, триває 45 хвилин, а клас має той самий склад учнів визначеної вікової групи (однакова форма організації уроку).

На кожному уроці мають місце повідомлення нової інформації, закріплення, повторення та перевірка засвоєння вивченого матеріалу.

При наявності різних форм роботи (наприклад, робота над вправою, слухання розповіді вчителя, написання твору — чи спів, слухання музики, музична імпровізація) урок повинний бути цілісним: різні види діяльності, їх зміст повинні визначатися конкретною метою та завданнями уроку.


Єдиними для усіх є й такі організаційні вимоги, як наявність продуманого плану уроку; організованість учнів; вчасна підготовка навчально-матеріального забезпечення уроку (ТЗН, наочність, дошка тощо).

В організації уроків важливим є також дотримання гігієнічних вимог: підтримання температурного режиму, норм освітлення, чистоти приміщення тощо; уникнення одноманітності у навчальній роботі з метою запобігання перевтоми у школярів.

^ Підпорядкованість педагогічним закономірностям. Викладання у школі будується на основі загальнодидактичних принципів, що реалізуються по-різному відповідно до особливостей кожного предмета. Принципи виховуючого та розвивального навчання, систематичності, природовідповідності, доступності, наочності, активності й інші — властиві уроку музики, як і викладанню будь-якого іншого предмета. Принцип комплексності спрямований на розв’язання взаємопов’язаних навчальних, розвиваючих та виховних завдань, організацію різнопланової діяльності на уроці музики та комплексне використання методів навчання.

Загальними є й основні методи навчання, які поділяються за зовнішньою (формальною) і внутрішньою (змістовою) сутністю.

^ За джерелом отримання інформації (зовнішня форма прояву) методи класифікують на:

  1. словесні методи навчання: лекція, бесіда, розповідь, пояснення, дискусія,
    робота з книгою;

  2. наочні методи: ілюстрування, демонстрування, спостереження;

практичні методи: самостійна робота, вправи, лабораторний дослід.
^ За внутрішньою сутністю, а саме:

за характером пізнавальної діяльності учнів—репродуктивні, пояснювально-ілюстративні, проблемні, частково-пошукові, дослідницькі методи;

за характером логічного шляху мислення — індуктивні, дедуктивні, традук-тивні (аналогії) методи;

за принципом розчленування чи об’єднання знань — аналіз, синтез, порів
няння, узагальнення, класифікація.

^ За успішністю учнів у навчанні виділяють різноманітні методи контролю і самоконтролю: усний контроль, письмовий контроль, спостереження, самоконтроль.

Для свідомого застосування методів навчання на уроці виділяють групу методів, яка відповідає основним цільовим завданням уроку:

  1. методи усного викладу знань учителем і активізації пізнавальної діяльності
    учнів (розповідь, пояснення, шкільна лекція, ілюстрація та демонстрація);

  1. методи закінчення вивченого матеріалу (бесіда, робота з підручником);

  1. методи самостійної роботи учнів над осмисленням нового матеріалу (ро
    бота з підручником, роздатковим матеріалом);

  2. методи формування умінь, навичок та застосування їх на практиці (прак
    тичні та письмові вправи);

  3. методи перевірки та оцінки знань, умінь та навичок (щоденні спостере
    ження за роботою учнів, усне опитування різними формами, перевірка домаш
    ніх завдань, контрольні роботи).

Педагогічна теорія і шкільний досвід свідчать, що на практиці усі методи тісно пов’язані й переплітаються між собою, тобто не існує „чистих” методів.

^ Виходячи з дидактичних особливостей уроку зрозумілі й вимоги до уроку музики:

  1. організаційна чіткість проведення уроку, правильна постановка теми, зро
    зумілої та досяжної мети й конкретних завдань, раціональне використання часу;

  2. уміле володіння методикою навчання і виховання — досконала організація
    навчальної праці учнів на уроці, продумана й майстерно реалізована, гнучка й
    різноманітна, динамічна й емоційна тактика управління навчально-виховним
    процесом;

  3. раціональне управління пізнавальною і практичною діяльністю учнів, їх ви
    хованням та інтелектуальним розвитком;

  4. комплексна реалізація на уроці загальноприйнятих, а також специфічних
    дидактичних принципів навчання.

Добираючи зміст, форми, методи навчання, учитель музики повинен враховувати, якою мірою вони будуть сприяти більш ефективному сприйманню, глибині розуміння й засвоєння знань, розвитку умінь та навичок учнів. Підготовка й проведення ефективного уроку вимагає високих професійно-педагогічних знань, навичок та вмінь, бажання працювати з учнями, відповідального ставлення до своїх учительських обов’язків, нового рівня педагогічного мислення.

Урок музики, маючи риси, що наближують його до інших шкільних уроків,

водночас має специфічні особливості, що закономірно випливають з головної особливості уроку музики як уроку мистецтва.

Специфічні принципи навчання. .Оскільки на уроці музики використовуються твори мистецтва як навчальний матеріал, то досить важливим аспектом є дотримання принщаіу єдності емоційного і свідомого. Оскільки музичне мистецтво — особлива форма відображення дійсності, у якій найважливішу роль відіграють почуття, емоційна сфера, то саме пізнання, що відбувається у процесі навчання мушки, специфічне; воно не може зводитися тільки до діяльності думки, з обов’язково має виявляти собою єдність емоцій і розуму, свідомості і почуття. Тому кожен елемент уроку музики повинен викликати активність, зацікавленість дітей, тому надзвичайно важлива єдністьемоційного й свідомого.

Принцип єдності художнього і технічного вимагає, щоб усі компоненти уроку були художніми. Художнім має бути не тільки репертуар для слухання й. співу, але й кожна вправа. І йдеться не тільки про матеріал, як іноді думають, а й про саму якість його звучання. Та для того, щоб домогтися „художності” на уроці, необхідна праця й технічне володіння матеріалом. Є різні точки зору на співвідношення художнього і технічного. Згідно з однією, спочатку повинна бути техніка, і тільки тоді, коли усе виходить технічно, можна приступати до художньої обробки. Є й протилежна думка — спочатку потрібно осягнути художній образ (задум, зміст, характер) і вже потім домагатися його технічного втілення., Однак практика спростувала таку думку, бо одержати художній результат, оминаючи техніку, неможливо. Тому правильною є точка зору про єдність художнього і технічного, коли художнє (ціль) увесь час висвітлює технічне (шлях до мети), коли робота над технікою одночасно є й роботою над художністю (виразністю, образністю).

^ Принцип комплексності на уроці музики своєрідний у розумінні комплексності впливу на людину — її психіку, моторику, фізіологічні процеси. Дитина відчуває, переживає різні стани (радості, суму, зосередженості, бадьорості), не тільки мислить, усвідомлюючи виникаючі почуття — під впливом музики в її організмі відбуваються фізіологічні зміни: змінюється пульс, артеріальний тиск тощо.

Специфічні методи навчання застосовуються під час вивчення окремих предметів. У музичній педагогіці, наприклад, Д. Кабалевським та Е. Абдуліним запропоновані так звані „ведучі” методи музичного виховання.

Перший із них —метод музичного узагальнення. Він спрямований на організацію засвоєння учнями теми уроку, має узагальнюючий характер і поєднує усі форми й види занять. Узагальнені знання можна засвоїти за умови опори на музичне сприймання. Цей метод відрізняється від методу художнього узагальнення, що застосовується на уроках літератури й образотворчого мистецтва.

Другий метод —забігання наперед і повернення назад до пройденого матеріалу. Необхідність цього методу зумовлена тим, що в умовах системи взаємопов’язаних між собою тем жодну з них не можна розглядати ізольовано. Тому учитель щоразу повинен знати, наскільки учні готові до сприймання нового матеріалу не тільки найближчої теми, а й наступних. З другого боку, потрібно постійно повертатися до пройденого матеріалу, щоб усвідомити його на новому, вищому рівні. Завдяки забіганню наперед і поверненню до вже відомого у свідомості учнів створюється цілісне враження про музичне мистецтво.

Третій—метод емоційної драматургії— пов’язаний з урахуванням специфічних умов роботи в певному класі, з певним складом учнів. Залежно від цих умов учитель повинен уміти реалізувати на уроці різну „режисуру”, залишаючись у межах вимог програми щодо опрацювання певної теми. Наприклад, зважаючи на стомлюваність класу, його „настрій” та багато інших причин, які роблять один урок несхожим на інший, пропонувати учням для слухання чи виконання музику повільну або, навпаки, жваву, енергійну, веселу. А може статися, що вчителеві взагалі доведеться з метою кращого закріплення певної теми випустити з даного уроку якусь із його складових ланок, а потім надолужити пропущене на наступному уроці.

^ Специфічні види діяльності. Відмінності уроку музики специфічно впливають і на загальні моменти, і на проведення його окремих елементів. Так, жоден шкільний урок не має стільки видів діяльності (форм роботи): хоровий спів, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, музична творчість, теоретичне вивчення музики, кожен з яких потребує певної методики його освоєння. Завдяки даному різноманіттю і тематичній побудові багатьох сучасних програм з музики досягається цілісність уроку, де різні твори й види діяльності є гранями музики як єдиного цілого.

Особливістю музичних видів діяльності є, переважно, колективна форма роботи: слухають і виконують музику всі діти одночасно. Наприклад, під час хорового співу клас ніби утворює єдиний інструмент.

^ Специфічні психологічні особливості. Музику називають дзеркалом душі людської. Це мистецтво прямого і сильного емоційного впливу, тому що в ньому людські почуття стають предметними. Музика емоційна за своєю сутністю, за своїм безпосереднім змістом. Завдяки цій особливості вона стає, за висловом Б. Теплова, „емоційним пізнанням” і дає незрівнянні можливості для розвитку емоційної сфери людини, особливо в дитинстві — найбільш сприйнятливому віці.

Говорячи про гармонічний розвиток особистості, Л. Виготський у якості найважливішої його умови називав єдність формування емоційної й інтелектуальної сфер психіки дитини, єдність афекту й інтелекту. Музичне виховання—унікальний засіб формування цієї єдності, оскільки воно має величезний вплив не тільки на емоційний, але й на пізнавальний розвиток дитини. Останнє пов’язане з тим, що музика несе в собі не тільки емоції, але й величезний світ ідей, думок, образів. Однак цей зміст стає надбанням дитини тільки за умови спеціальної організації його засвоєння, формування „музичного вуха” у процесі художніх музичних занять.

Вплив уроків музики на розвиток пізнавальної сфери школярів дуже великий і пояснюється специфікою мистецтва як форми відображення дійсності. Мистецтво поєднує в собі властивості науково-теоретичного мислення й образного бачення світу. В музиці особливості сприйняття яскраво проявляються завдяки високому ступеню абстрактності музичних художніх образів. При цьому план виникаючих асоціацій посідає центральне значення. Л. Виготський писав, що музичний твір викликає у людини цілий складний світ переживань і почуттів. Це розширення і поглиблення почуттів, їх творча перебудова і складає психологічну основу мистецтва музики [2]. Творчий характер носить не тільки створення і виконання музики, але і її сприйняття. Усі основні види музичної діяльності щодо психологічного механізму зв’язані з уявою, індивідуальною переробкою наявного в суб’єкта життєвого і музичного досвіду.

„Мистецтво глибоко захоплює усілякі сторони психіки людини — не тільки уяву і почуття, але і думку, і волю. Звідси його величезне значення у розвитку свідомості і самосвідомості, у вихованні морального почуття і формуванні світогляду. Тому-то художнє виховання і є одним із могутніх засобів, що сприяють всебічному і гармонійному розвитку особистості” [6].

Література:

  1. Абдуллин 3. Новая программа. Ведущие методи // Музика в школі. — 1983. —№2.—С.9-14.

  2. Виготский Л.С. Воображение й творчество в детском возрасте, 1930. — С.16.

  3. Дидактика средней-школьї // Под ред. М.А.Далилова, И.М.Скаткина. — М.: Просвещение, 1975.

  4. Тарасова К.В. Онтогенез музикальних способностей: (Педагогическая наука —реформе школы). —М.: Педагогика, 1988. —176 с.

  5. Тевлина В. Творческий поиск учителя как необходимое условие проведення современного урока музики // Музикальнеє воспитание в школе. — Вьш. 14. — С.32-36.

  6. Теплов Б.М. Психология музикальних способностей. — 1947. —С.7.

^ ДИДАКТИЧНА СТРУКТУРА УРОКУ МУЗИКИ

Під поняттям структури уроку розуміють елементи або етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв’язки між ними.

Як і всі уроки в загальноосвітній школі, урок музики має свою дидактичну структуру. Педагогіка визначає її як сукупність складових елементів у побудові уроку, послідовність і кількість яких визначається навчальною метою уроку, віковими особливостями дітей, специфікою предмета, та забезпечує цілеспрямованість і завершеність уроку [6»396].

Найпоширенішою є класична чотириетапна структура, яка бере свій початок від Я. Коменського і Й. Гербарта. Вона спирається на формальні ступені (рівні) навчання: підготовка до засвоєння нових знань, умінь, їх закріплення і систематизація, застосування яа практиці. Зважаючи на це, етапи уроку визначаються так:

  1. повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація учіння школярів;

  2. перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок, умінь;

  3. відтворення і корекція опорних знань учнів;

  4. сприймання та осмислення, узагальнення та систематизація учнями нових
    знань;

  5. підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання [2,208].

У деяких монографіях з педагогіки подано близько 6-7 модифікацій даної структури. Етапи розглядаються у тісному зв’язку з типами уроків. Із педагогів минулого найбільш чітку та науково обґрунтовану класифікацію уроків дав К.Ушинський. Він виділив такі типи уроків: уроки усних та практичних вправ, на яких здійснюється перевірка та закріплення знань, умінь і навичок; уроки письмових вправ; уроки оцінки знань; уроки мішані, або комбіновані, які мають на меті повторити вивчений матеріал, пояснити та закріпити новий. Останній тип нині набув найбільшого поширення. До уроку музики частіше застосовують назву „комбінований”, бо він поєднує (комбінує) різноманітні цілі та види навчальної діяльності (види музичної діяльності) у будь-якій послідовності — це робить урок гнучким та придатним для вирішення широкого кола навчально-виховних завдань.

Специфікою уроку музики є різноманітність видів діяльності: слухання музики, її виконання (спів, музикування, рухи), творчість у галузі музики, теоретичне вивчення музики. Саме поєднання цих видів діяльності з дидактичною структурою визначає структуру уроку музики (див. схему).

У музичній педагогіці найчастіше застосовують три види діяльності: хоровий спів, вивчення музичної грамоти та слухання музики. Деякі вчителі музики доповнюють урок музикуванням на елементарних музичних Інструментах, рухами під музику. Іноді видаляють в окремий елемент уроку вправи (ритмічні, звуковисотні, вокально-хорові), бесіду за темою уроку, слухання музики, ігри та творчі завдання, У практиці став традиційним музичний початок та кінець уроку: вхід до класу та вихід під музику, музичне вітання. Таким чином, структура уроку музики може бути розширена за рахунок різноманітних форм спілкування учнів із музичним мистецтвом: танцювальних рухів під музику, пластичного інтонування; диригування, інсценізації, гри, музичних, живописних, літературних творчих завдань тощо.

Вибір форм роботи на уроці залежить перш за все від теми. Саме їй підпорядковано усі види діяльності на уроці, всі деталі, окремі твори та коментарі, запитання вчителя та відповіді учнів. Саме тема робить єдиним цілим такі різні види діяльності, як слухання музики і спів, гру й музикування...

Урок, завдяки темі, не розпадається на малопов’язані між собою складові частини. А визначена структура, розчленування уроку, які відповідають робочому плану, повинні існувати лише у свідомості вчителя. Для учнів урок має бути цілісним, подібним до художнього твору з єдиною драматургією, неослабним емоційним зарядом.

Побудова уроку музики залежить також від його змісту, тобто навчального матеріалу. Починати урок потрібно з творів, які вимагають підвищеної уваги та зосередженої роботи думки. Це може бути перше знайомство з інструментальною п’єсою чи піснею, повторне слухання, яке супроводжується більш глибоким аналізом. У робочій частині уроку варто звернути увагу на деталі, пояснення, тренування, музикування, творчі завдання. Наприкінці уроку можна повторювати розучені пісні, слухати улюблені твори, грати в музичні ігри.

Вивчення музичної грамоти не є окремим видом діяльності на уроці, а має бути складовою слухання, виконання музики. „Учням не слід пропонувати жодних відокремлених від живої музики правил і вправ, які вимагають заучування та багаторазових повторень. Протягом уроку повинно панувати захоплююче мистецтво.” [4,8].

Структура уроку музики в початкових класах та в основній школі відрізняються. Молодший школяр швидко втомлюється від одноманітної діяльності, шаблонного проведення уроку, у нього невеликий об’єм довільної уваги — це викликає необхідність її постійної активізації. Він засвоює найрізноманітніший матеріал — вправи, поспівки, твори для слухання та виконання, ритмічні та музичні імпровізації, ігри, декламації, а тому в розпорядженні вчителя музики мають бути різноманітні складові структури уроку, їх жваве чергування допомагає підтримувати увагу та інтерес дітей.

Дидактична структура уроку музики на практиці залежить від педагогічної майстерності вчителя музики, його музично-естетичних та педагогічних уподобань. Кожен учитель надає перевагу певному компоненту даної структури: один зосереджується на вокально-хоровій роботі, другий —• на захоплюючій бесіді та слуханні музики, третій—на інструментальному музикуванні, четвертий — на вивченні музичної грамоти. Варто погодитися з тими, хто органічно поєднує різноманітні форми спілкування учнів з музикою. Адже кожна дитина, залежно від своїх музичних здібностей та вподобань, може відчути задоволення та радість від цього одного з найпрекрасніших видів мистецтва.

Література:

Абдуллин 3. Новая програмна. Ведущие методи // Музика в школе. —1983. — №2.—С.9-14.

Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. 2-е вид. —К.,1999. —350с. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума й сердца: Кн. для учителя. —2-е изд., испр. й доп. —М.:Просвещение,1984. —206с.

Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі: Навч.-метод, посібник. —2-е вид., доп. —Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2000. — 216с.

Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. —К.: Абрис, 1997. —416с.


Структура уроку музики


^ ДИДАКТИЧНА СТРУКТУРА УРОКУ




ВИДИ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ




^ СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ УРОКУ МУЗИКИ

Організаційний момент

СЛУХАННЯ музики

1. Вхід до класу під музику. Музичне вітання

Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація учіння школярів

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація учіння школярів; бесіда за темою уроку

Перевірка, оцінювання і корекція засвоєних раніше знань, навичок, умінь

ВИКОНАННЯ музики: СПІВ

3. Бесіда та слухання музики 4. Розспівування, робота над вокально-хоровою вправою 5. Робота над поспівкою 6. Розучування та виконання пісні

Відтворення і корекція опорних знань учнів

ВИКОНАННЯ музики: МУЗИКУВАННЯ

7. Гра на елементарних музичних інструментах

Сприймання та осмислення, узагальнення та систематизація учнями нових знань

ВИКОНАННЯ музики: РУХИ

8. Рухи під музику: танці, пластичне інтонування, диригування, інсценізація, гра




ТВОРЧІСТЬ в галузі музики

9. Музичні творчі завдання, живописні та літературні творчі завдання...




Теоретичне ВИВЧЕННЯ музики

10. Музична грамота як необхідна складова структурних компонентів

Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання




11. Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання; вихід із класу під музику


  1   2



Похожие:

Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconУрок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів
...
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconУрок №1 Тема. Урок математики в початковій школі (1 клас). Мета. Формувати вміння аналізу уроку, визначення особливостей структури і способів організації навчальної діяльності першокласників
Під час спостереження зробити запис структури уроку, змісту, засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності...
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconПоложення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах форма н-н затверджую
Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconУправління освіти виконкому Миколаївської міської ради Науково-педагогічна бібліотека Психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу
Рекомендовано до друку науково-методичною радою Науково-педагогічної бібліотеки. Протокол №8 від 22 грудня 2009 року
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconОсобливості організації навчально-виховного процесу в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2012-2013 навчальному році
Створити оптимальні умови для розвитку і навчання особистості, яка здатна втілювати оригінальні ідеї, критично мислити, приймати...
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconУрок №2 Тема. Урок математики в початковій школі (3-4 клас)
Мета. Формувати навички аналізу уроку, визначення його типу, структури; вміння виділяти види роботи, методи і прийоми навчання математики;...
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconВиховання як педагогічна категорія Розкрийте зміст рушійних сил виховного процесу
Зміст і методика процесу виховання залежать від об'єктивних та суб'єктивних чинників і рушійних сил
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconпоказати логіку процесу управлінської праці; визначити особливості управлінської праці;
Управління як специфічний вид людської діяльності відокремився в ході розподілу і кооперації суспільної праці. Сутність управління,...
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconПосадова інструкція практичного психолога навчально-виховного закладу
України від 27. 08. 2000р. №1/9-352 «Про планування діяльності, ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби...
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconПитання до іспиту з дисципліни „Потенціал і розвиток підприємства”
Сутність виробничого потенціалу підприємства і його відмінність від економічного потенціалу
Урок основна форма організації навчально-виховного процесу. Специфіка уроку музики, відмінність його від уроків з інших предметів iconФорма № н 04 Кутовий штамп (підприємства, організації, установи) Надсилається у вищий навчальний заклад не пізніше як через три дні після прибуття студента на підприємство (організацію, установу) /початку практики/ повідомлення
Наказом по підприємству (організації, установі) від „ ” 20 року № студент зарахований на посаду
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы