2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру icon

2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру


Скачать 46.19 Kb.
Название2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру
Размер46.19 Kb.
ТипДокументы

2. Характеристика об’єкту автоматизації


2.1. Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру


Державний земельний кадастр являє собою “єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів”.

Згідно з основними положеннями сучасної концепції дер­жавного земельного кадастру, земельний кадастр - це сис­тема, до якої входять інформаційна база, комплекс робіт, в результаті яких вона створюється, а також інформаційна система, яка може цю інформацію накопичувати і обробля­ти.

Всі відомості про правовий режим земельних ділянок, їх місцезнаходження, кількісні та якісні характеристики містяться в кадастрових базах даних, тому з формальної точки зору об’єктом автоматизації є сукупність процесів створення та функціонування баз даних державного земельного кадастру. Основними процесами ДЗК є: облік земельних ділянок, власників та користувачів, правових документів; реєстрація прав на земельні ділянки (та іншу нерухомість); ведення чергового кадастрового плану; надання інформаційних послуг та інші. Ведення державного земельного кадастру є нерозривним процесом, який починається з формування земельної ділян­ки як об'єкта земельної власності і державного кадастрово­го обліку (до якого входить реєстрація земельних ділянок і правоустановлювальних документів), грошової оцінки зе­мельних ділянок з подальшим переданням інформації для системи реєстрації юридичних прав на земельні ділянки. Автоматизації підлягають процедури збору, контролю, накопичення, адміністрування та ведення баз даних, а також процедури, пов’язані з забезпеченням та регламентацією доступу до баз даних, їх обробкою та аналізом за допомогою прикладного програмного забезпечення з метою інформаційно-аналітичного обслуговування користувачів системи.

Структура та склад об’єктів автоматизації встановлюється шляхом декомпозиції процесів створення та функціонування баз даних державного земельного кадастру на їх складові (окремі задачі, процедури, операції тощо). При цьому моделюванню підлягають як об’єкти земельного кадастру, так і процеси пов’язані з його веденням. Об’єктами земельного кадастру є земельні ділянки, кадастрові (територіальні) зони, власники та користувачі, правові документи, Державний реєстр земель, Поземельна книга, компоненти картографічного забезпечення, документи статзвітності та інші документи, що генеруються в процесі інформаційно-аналітичного обслуговування користувачів системи. Об’єкти представляються в вигляді інформаційних моделей, а процеси моделюються комп’ютерними програмами (технологічними моделями) і по суті зводяться до перетворення інформаційної моделі об’єкта із початкового стану в кінцевий або до встановлення інформаційних зв’язків між моделями об’єктів.





Рис.1.Функціональна схема ведення державного земельного кадастру


Під формуванням земельної ділянки розуміється встановлення її технічних і економічних показників, право­вого статусу, опис та індивідуалізацію об'єкта земельної власності, завдяки чому її можна виділити серед інших зе­мельних ділянок.

Основні етапи ведення державного земельного кадастру ілюструє рис.1.

Відповідно, автоматизована система ведення державного зе­мельного кадастру має підтримувати виробничі процеси, пов'язані із кадастровим зонуванням території, формуванням земельних ділянок, кадастрової справи, веденням реєстрів об'єктів і суб'єктів земельної власності, інших реєстрів, при­своєнням кадастрових номерів тощо. Окремі фрагменти ви­робничої діяльності слід об'єднати в єдиний інформаційний комплекс з підтримкою набору необхідних інформаційних зв'язків.

Згідно Земельного Кодексу України [3] Державний земельний кадастр України має ієрархічну схему, яка складається з трьох рівнів:

  • базового (на рівні міст Києва і Севастополя, міст обласного значення, адміністративних районів, крім районів у містах);

  • регіонального (на рівні Автономної Республіки Крим, областей);

  • національного (по Україні в цілому).

Базовим є районний (міський) рівень, на якому забезпе­чуються ведення основної земельно-кадастрової документа­ції, збір, актуалізація, аналіз та обробка первинної земельно-кадастрової інформації, проведення основних видів земель­но-кадастрових робіт (рис.2).





Рис.2. Схема "вертикальних" зв'язків АСДЗК


На базовому рівні в Державному земельному кадастрі формуються і зберігаються відомості про земельні ділянки, розміщені на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, сільська рада, місто, район), про межі земельних ділянок, населених пунктів та відповідних адміністративно-територіальних одиниць в цілому, про розподіл земельних ділянок серед власників землі, землекористувачів (у тому числі орендарів), про правовий режим земельних ділянок, їх кількісну та якісну характеристику та оцінку земель.

На регіональному рівні в Державному земельному кадастрі містяться відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, сільських рад, міст, районів, областей, Автономної Республіки Крим) та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику і оцінку земель. На регіональному рівні передбачається ведення регіональних централізованих кадастрових баз даних, до складу яких входять бази даних базового рівня.

На національному рівні в Державному земельному кадастрі містяться відомості про державний кордон України, межі Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику і оцінку земель. На національному рівні передбачається ведення централізованої бази даних державного земельного кадастру України.


^ 2.2. Принципи централізації кадастрового обліку


Розвиток інформаційних технологій, зростання об'єму і складнощі кадастрових бізнес-процесів зумовили перехід від децентралізованої системи ведення кадастру і інформаційних ресурсів на рівні окремих міст і районів до централізованої схеми з формуванням єдиних інформаційних ресурсів на рівні держави.

Земельним Кодексом передбачено, що "... державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів". На сьогодні, коли широкого розмаху набувають роботи по створенню різного роду відомчих та галузевих кадастрових систем (містобудівний кадастр, водний, лісовий, кадастр природних ресурсів, кадастр курортних територій тощо), ця стаття 3емедьного Кодексу має надзвичайно важливе значення. Більшість задекларованих кадастрових систем мають багато спільних рис і компонентів. Тому доцільно проводити роботи по створенню кадастрових систем, виходячи з єдиних вимог по інформаційній сумісності цих систем, запобіганню дублювання робіт та інформації, які характерні для всіх систем, використання єдиної державної системи просторових координат та уніфікованих кадастрових номерів земельних ділянок та інших ідентифікаторів, прийняття єдиних форматів та протоколів обміну даними, використання єдиної системи класифікаторів та забезпечення інтеграції кадастрових систем в єдину систему геопросторових даних України.

Централізація кадастрового обліку забезпечує більш високий рівень автоматизації основних бізнес-процесів, переклад всіх кадастрових матеріалів в електронний вигляд, упровадження систем електронного документообігу і геоінформаційних систем.

Централізована схема істотно підвищує оперативність і якість кадастрових послуг, якість і достовірність кадастрових даних, забезпечує розвиток інформаційного обміну і оперативного надання інформації зацікавленим користувачам. Така схема приводить до уніфікації процедур, формування єдиного технологічного процесу ведення кадастру, істотному зниженню операційних витрат за рахунок скорочення числа кадастрових офісів і більш високої інтенсивності робіт.

АСДЗК мусить підтримувати також розвинені горизонтальні інформаційні зв'язки з іншими структурами (установами), галузевими кадастрами, інформаційними системами для створення єдиного інформаційного простору у державі.




Рис.3. Загальна структурна схема організації АСДЗК


Проекти по централізації і автоматизації кадастрового обліку і реєстрації прав реалізуються, або вже успішно завершені в Данії, Швеції, Нідерландах, Норвегії.

Наприклад, в Швеції кількість органів кадастрового обліку після завершення проекту централізації скоротилася з 89 до 7. Істотно скорочені витрати на ведення кадастру за рахунок високого ступеня автоматизації бізнес-процесів. Створений електронний архів документів, до якого увійшли всі кадастрові документи, починаючи з 1630 роком до наших днів.


^ 2.3. Картографічне забезпечення державного земельно­го кадастру.

Згідно з Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, його ведення забезпе­чується результатами топографо-геодезичних, картогра­фічних робіт, внаслідок яких створюється картографічна база. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечуються використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів ДЗЗ, GPS вимірюваннями.

Відповідно до основних положень щодо створення планово-картографічної основи для реформування земельних відносин, ведення державного земельного кадастру, землевпорядкування, охорони та моніторингу земель основним фактором, що визначає усі параметри земельно-кадастрових зйомок, є вимоги до точності та детальності відображення кадастрових об'єктів. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються:

  • цільовим призначенням;

  • якістю земель;

  • максимальними можливостями відображення в плані облікової одиниці площі.


Такими обліковими одиницями мають бути:

• у містах республіканського і обласного підпорядкуван­ня-1 м2 (0,0001 га);

• для ділянок садово-городніх товариств - 2,5 м2 (0,00025 га);

• у містах районного підпорядкування і селищах -15м2 (0,0015га);

• у селах- 100м2 (0,010га).


^ На основі вищезгаданого рекомендовано такі масштаби створення земельно-кадастрових карт (планів):

• у містах республіканського і обласного підпорядку­вання - не крупніше 1:500;

• у містах районного підпорядкування і селищах - не крупніше 1:1000;

• у селах- 1:2000.


Для забезпечення необхідної точності відображення прийнятої облікової одиниці площі, похибка (межова) по­ложення точок знімального обґрунтування і межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної сітки не має перевищувати, см:

• у містах республіканського і обласного підпорядкування -10;

• у містах районного підпорядкування і селищах - 20;

• у селах - 40.


Помилка взаємного положення суміжних точок межі не має перевищувати 0,1 мм у масштабі плану.

За межами населених пунктів базовим є масштаб 1:10000, і межова похибка визначення координат точок межі не має перевищувати 1 м.


Межові похибки положення точок знімальних мереж відносно планової опори не мають перевищувати: у містах республіканського і обласного підпорядкування - 0,1; у містах районного підпорядкування і селищах - 0,2; у селах -0,4м.


Базовими для земельного кадастру є масштаби:

• для України - 1:1 000 000 - 1:750 000;

• для Автономної Республіки Крим, областей - 1:100 000;

• для адміністративних районів - 1:50 000;

• для сільських та селищних рад -1:10 000 - 1:5000;

• для сільських населених пунктів - 1:2000;

• для міст і селищ - 1:2000 - 1:500.


Кадастрові карти (плани).

Кадастрова карта (план) має достатньо складну структуру (рис.5), в якої за функці­ональними ознаками можна виділити три основних блоки шарів:

  • індексний (межі кадастрових зон, кадастрових кварта­лів, населених пунктів);

  • базові (межі земельних ділянок, будівель, споруд, зон обмежень, сервітутів, угідь, агровиробничих груп грун­тів, інші спеціальні та тематичні шари);

  • ситуаційні (межі водних об'єктів, шляхи, комунікації, інженерні споруди, рельєф тощо).



Рис.5. Структура кадастрового плану


Для створення індексних кадастрових карт в основному необхідно використовувати планово-картографічні матеріали масштабу 1:10000. З появою космічних знімків метрової роздільної здатності (IRS, QuickBird, IKONOS) стало можливим використовувати ці матеріали для підготовки кадастрових карт.

Базові шари кадастрового плану створюють переважно шляхом наземної зйомки, а також цифрування планово-картографічних матеріалів масштабу 1:500-1:5000, мате­ріалів аерофотозйомки відповідного масштабу. Як ситуа­ційну підкладку використовують матеріали масштабу 1:2000-1:10000.

Базові та індексні шари створюють у векторному фор­маті, а для ситуаційних шарів, як правило, використовують комбіновану векторно-растрову або растрову модель. Це пов'язано з великими людськими і часовими витратами на підготовку цифрових векторних карт.


Індексні кадастрові карти.

Індексні кадастрові карти (ІКК) створюють для відображення розташування і нумера­ції облікових кадастрових одиниць на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

ІКК є для різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць: України загалом, області (міста республіканського підпорядкування), адміністративного району (міста облас­ного підпорядкування), міст, сільських (селищних) рад, сільських населених пунктів.

^ На ІКК області наносять адміністративні райони і міста обласного підпорядкування.

На ІКК району наносять і нумерують сільські (селищні) ради, населені пункти районного підпорядкування.

^ На ІКК міста (районів міста) наносять межі районів міста, кадастрових зон (якщо вони існують), а також межі кадастрових кварталів.

В електронному вигляді ІКК створюють у векторному форматі, як правило, на планово-картографічній основі масштабу 1:10 000. ІКК різного рівня поєднують між собою у вигляді ієрархії.

ІКК верхнього рівня (України загалом) містить межі та кадастрові номера областей та міст республіканського підпорядкування (Київ, Севастополь. У цьому разі коди збігаються з КОАТТУ. Кожна з областей має зв'язок з ІКК нижчого рівня - тут ІКК області, кожний з об'єктів якої та­кож зв'язаний з ІКК нижчого рівня - ІКК району. ІКК районів, міст, у свою чергу, зв'язані з ІКК сільських (селищних) рад, населених пунктів. ІКК сільських (селищ­них) рад, населених пунктів містять розбивку території по кадастрових зонах, кварталах.


^ 2.4. Система кадастрової нумерації земельних ділянок.

Для забезпечення створення і функціонування АСДЗК, можливостей ефективної обробки і управління інформацією, підтримки зв'язку з іншими галузевими кадастрами, інформаційними системами в Україні запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельних ділянок (рис.6).




Рис.6. Структура кадастрового номера земельної ділянки


Система забезпечує унікальність кадастрового номера кожної земельної ділянки претягом усього періоду її існу­вання, підтримує механізм обігу земельних ділянок (напри­клад, відчуження частини земельної ділянки, об'єднання декількох земельних ділянок тощо), є зручною та гнучкою з погляду процедур комп'ютерної реалізації, а також несе в собі додаткову інформацію щодо географічного місцезна­ходження земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою - код об'єкта адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ).

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною як для сільської місцевості, так і для населених пунктів і діє на всій території України. Кадастрові номери надають всім земельним ділянкам, які знаходяться у влас­ності або користуванні юридичних та фізичних осіб.

У процесі запровадження системи кадастрової нумерації земельних ділянок проводиться розмежування міст (районів міст), сільських (селищних) рад на кадастрові зони, кадаст­рові квартали. Передбачається стабільність цих територіальних утворень. Розподіл території по кадастрових зонах, кадастрових кварталах і їх нумерацію відображують на відповідних індексних кадастрових картах.

Структура кадастрового номера земельної ділянки є од­норідною на всій території України.

З переходом прав на земельні ділянки новому право-власникові або зі зміною переліку прав стосовно земельної ділянки номер ділянки не змінюється. У разі відокремлення частини земельної ділянки, об'єднання земельних ділянок або інших операцій, пов'язаних з регулюванням меж зе­мельних ділянок, новим ділянкам після їх формування на­дають нові кадастрові номери. Облік земельних ділянок у графічному і цифровому виразах ведеться на чергових када­стрових планах. Під час проведення операцій із земельними ділянками попередні кадастрові номери земельних ділянок зберігають на черговому кадастровому плані та в архіві.


^ 2.5. Сучасне розуміння кадастрових систем в контексті "Кадастр 2014"

Загальний напрям розвитку європейських кадастрових систем був заданий ініціативою «Кадастр 2014», прийнятої в 1994 році Міжнародною федерацією землевпорядників (FIG). В рамках проекту «Кадастр 2014» було проведено обстеження кадастрових систем 31 держави, визначені їх сильні і слабі сторони. Основною задачею роботи було формування сумісного представлення фахівців різних країн про те, якими будуть кадастрові системи через 20 років.


Як основні напрями розвитку кадастрових систем концепція «Кадастр 2014» визначає наступні:

  • Повнота опису правового положення земель, включаючи публічні права і обмеження. “Кадастр 2014” є інституцією, яка фіксує та реєструє всі види прав та обмежень, що впливають на визначений контур земної поверхні відповідно до чотирьох принципів традиційної кадастрової системи, а саме: реєстрації, дозволу, відкритості та спеціалізації. В умовах зростання споживання землі, підвищенням контролю з боку фізичних і юридичних осіб вкрай необхідно виявити повну правову ситуацію із землею, державні права та обмеження включно. Підтримка системою всіх фактів землеволодіння в реальному вигляді необхідно для забезпечення захисту землеволодіння;

  • Повна відповідність правового і документального опису об'єкту і його просторового опису на кадастрових картах. Кадастр 2014 встановлює базові визначення землі, кадастру, земельної реєстрації та земельних записів. Архаїчне відокремлення понять «карта» і «реєстр» повинно бути скасовано. Кожна окрема одиниця кадастрового обліку повинен мати повну комплексну інформацію про об’єкт;

  • Перехід від використовування карт лише як ілюстрацій до побудови інформаційної моделі реального миру з використанням можливостей картографічних інформаційних систем. Концепція “Кадастр 2014” передбачає максимальне використання інформаційних технологій. Традиційне поняття «картографії» повинно бути замінено поняттям «картографічного моделювання» в якості інструменту для кадастрової роботи. Ця технологія дозволить ефективно вирішувати проблеми населення, навколишнього середовища та раціонального землекористування. Користування сучасними технологіями забезпечить нове якісне мислення землевпорядників, – мислення моделями;

  • Автоматизація бізнес–процесів і процедур опису об'єктів, кадастрового обліку і реєстрації;

  • Активне залучення приватного сектора в роботи по формуванню і опису об'єктів кадастрового обліку. Розвиток ринку землевпоряджувальних послуг. “Кадастр 2014” буде надзвичайно приватизованим, в якому державні і приватні сектори будуть співпрацювати дуже тісно. Державні системи у порівнянні з приватними є менш гнучкими та менш орієнтованими на клієнта, тому основними функціями покладеними на Державний сектор будуть функції нагляду і контролю;

  • Самоокупність кадастрових систем. “Кадастр 2014” повинен мати таку економічну структуру, яка б дозволила йому бути самоокупним.


^ 2.6. Роль і місце земельного кадастру в національній інфраструктурі геопросторових даних

На сучасному етапі інформатизації суспільства однією з найбільш важливих проблем є створення єдиного національного інформаційного середовища, яке б акумулювало всі наявні види інформаційних ресурсів. До них, в першу чергу, відносяться просторові дані, інформація економічного та народногосподарського характеру, науково-технічні та інші дані, пов'язані з навколишнім середовищем та людською діяльністю. Інтеграція таких даних в єдину систему дає можливість створення та багатоцільового використання комплексного інформаційного середовища як в окремих регіонах, так і по країні в цілому. В першу чергу така інформація необхідна для оптимізації управлінських рішень на всіх рівнях. Вирішення цієї проблеми стало можливим завдяки інтенсивному розвитку та широкому запровадженню геоінформаційних технологій. В міжнародній практиці такі просторові дані отримали назву геопросторових даних (geospatial data), а все, що пов'язано з їх формуванням, супроводом, підтримкою, технологічним забезпеченням та використанням - інфраструктурою геопросторових даних.

Проблема створення інфраструктури геопросторових даних сформувалась в самостійний науково-технічний напрямок, який інтегрує в собі методологію ведення відомчих та галузевих кадастрів, геодезії та картографії, дистанційного зондування, ГІС- та Іпіегпеї-технологій тощо.

Найбільші успіхи в галузі створення національних інфраструктур геопросторових даних досягнуті в США, Австралії, Великобританії, Нідерландах, Новій Зеландії та Канаді. В цих країнах зазначена проблема вирішується на рівні національних програм на основі прийнятих планів заходів та створення відповідних інституцій по збору, обробці та розповсюдженню геопросторової інформації. В США національна інфраструктура геопросторових даних створюється у відповідності з директивою Президента США від 3 квітня 1994 року, в якій наведено найбільш поширене на сьогодні визначення національної інфраструктури геопросторових даних -"націона.льна інфраструктура геопросторових даних - це технологія, політика, стандарти та людські ресурси, які необхідні для отримання, обробки, зберігання, розповсюдження та покращення використання геопросторових даних". Згідно з директивою "Геопросторові дані означають інформацію яка визначає просторове місцезнаходження і характеристики природних та штучних об'єктів місцевості та меж на землі. Ця інформація може бути отримана, разом з іншими, методами дистанційного зондування, картографування та геодезії".

Головна мета створення інфраструктури геопросторових даних полягає в інтеграції просторових даних, підвищенні їх якості та забезпеченні оперативного доступу до даних та багатоцільового їх використання. Створення в Україні державної інфраструктури геопросторових даних дасть можливість проведення єдиної науково-технічної політики та системної координації робіт в галузі формування та використання інформаційних ресурсів, запровадження єдиних стандартів та уніфікованих технологій збору та обробки даних, уникнути дублювання робіт та інформації та забезпечить широкий доступ і ефективне використання даних.

В Україні стан робіт по створенню національної інфраструктури геопросторових даних характеризується як початковий, але цій проблемі останнім часом приділяється значна увага. Так створений технічний комітет ТК -103, який займається питаннями щодо гармонізації міжнародних стандартів до потреб і особливостей України та розробкою на базі їх та рекомендацій OpenGIS національних стандартів.

Особлива роль в створенні інфраструктури геопросторових даних належить державному земельному кадастру. Аналіз функціонального призначення кадастрів, на основі міжнародного досвіду, показує, що інтеграція баз даних кадастрів, корпоративний підхід до формування та використання баз даних кадастрів можливий тільки за умов їх ведення на одному просторовому базисі, на єдиній системі ідентифікації та класифікації об'єктів обліку кадастрів (в першу чергу земельних ділянок), на основі застосування загальноприйнятих стандартів представлення та обміну даними за чітко регламентованими умовами і порядком надання та обміну інформацією.

Просторовою основою ведення кадастрів є базові геопросторові дані, які представляють собою стандартизований набір геопросторових даних, що є достатним для достовірної просторової прив'язки найбільшої кількості інших даних та їх оптимального застосування і обробки засобами ГІС.









Похожие:

2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру icon2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру
Згідно з основними положеннями сучасної концепції дер­жавного земельного кадастру, земельний кадастр це сис­тема, до якої входять...
2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру icon5. Архітектура ас дзк функціональна схема ас дзк
Ас дзк призначена для автоматизації процесів формування І ведення державного земельного кадастру шляхом здійснення автоматизованих...
2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру iconКонцепція створення автоматизованої системи державного земельного кадастру прийняття Земельного кодексу України, радикальні перетворення які
Тому автоматизована система ведення земельного кадастру та реєстрації прав на землю та нерухомість повинна створювати гарантії надійності...
2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру icon3. реалізація стратегії автоматизації земельного кадастру
За оцінками фахівців однією з най відповідальних стадій проекту інформаційної системи є стадія проектування, на якій здійснюється...
2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру iconФорма № н 04 міністерство освіти І науки україни двнз «Приазовський державний технічний університет» Факультет Інженерно-педагогічний Кафедра соціології та соціальної роботи затверджую
Спеціальністю: 05060101 теплоенергетика, 05070103 електротехнічні системи електроспоживання, 05070106 системи управління виробництвом...
2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Електричні машини" Розділ "Трансформатори"
Електричні машини”. Розділ “Трансформатори” (для студентів спеціальностей 090601 “Електричні станції”, 090602 “ Електричні системи...
2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Електричні машини" розділ "Асинхронні машини"
Електричні машини”. Розділ “Асинхронні машини” (для студентів спеціальностей 090601 “Електричні станції”, 090602 “Електричні системи...
2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру iconПитання до модульного контролю для студентів стоматологічного факультету загальна неврологія
Екстрапірамідна система (функціональна анатомія). Синдроми ураження екстрапірамідної системи
2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру iconСтруктурно-логічна схема дії радіації на організм людини

2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру iconТема: SWOT-аналіз діяльності обраного об'єкту. .
За результатами аналізу факторів мікромаркетингового та макромаркетингового середовища функціонування обраного об'єкту на українському...
2. Характеристика об’єкту автоматизації Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру icon6. Інформаційне забезпечення ас дзку
Традиційні (паперові) технології ведення кадастру не дають можливості реалізувати ті функції кадастру, які передбачені законодавчою...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы