3 Розділ 1 icon

3 Розділ 1


Скачать 370.71 Kb.
Название3 Розділ 1
страница2/10
Размер370.71 Kb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Розділ 7


^ СТАТИСТИЧНІ МОДЕЛІ ТА МЕТОДИ.................................................88

7.1. Основні статистики.........................................................................88

7.2. Методи статистичного аналізу.......................................................90

7.3. Прикладні статистичні моделі та методи в економіці..................93

Основні терміни......................................................................................98

^ Контрольні запитання............................................................................99

Тести та задачі......................................................................................99

Список використаної та рекомендованої літератури........................ 100

Розділ 8


^ ЕКОНОМЕТРИЧНІ МОДЕЛІ ТА МЕТОДИ......................................... 101

8.1. Економетрія та прогнозування...................................................... 101

8.2. Прикладні економетрічні моделі Франції та США...................... 103

8.3. Макроеконометричні моделі України........................................... 106

Основні терміни.................................................................................... .108

Контрольні запитання...........................................................................108

^ Тести та задачі.......................................................................................109

Список використаної та рекомендованої літератури...................... 110

Додаток. Математичний апарат процесу моделювання................. 111

Відповіді до задач.....................................................................................116


Розділ 1

^ ВСТУП ДО МОДЕЛЮВАННЯ

Основні поняття моделювання економічних процесів


Предмет моделювання

Основні класифікації моделей

Етапи процесу моделювання

Історичний розвиток предмета моделювання


^ 1.1. ПРЕДМЕТ МОДЕЛЮВАННЯ


Будь-яка наука використовує загальнонаукові та специфічні методи дослідження. Загальнонаукові: 1) метод наукової абстракції; 2) метод аналізу та синтезу; 3) метод єдності історичного та логічного; 4) позитивний і нормативний методи. Моделювання є специфічним методом дослідження економічних наук, таких як макро-, мікроекономіка, економетрика, економічний аналіз.

Модель — спрощене відображення економічного явища чи об'єкта або спрощений опис реальності. У своїй діяльності економісти використовують різноманітні моделі. Модель можна подати у вигляді рівняння, схеми, графіка, діаграми.

Моделі відображають проблеми відповідних дисциплін — макроекономіки: валовий внутрішній продукт (ВВП), економічний цикл, зайнятість (безробіття), інфляцію, макроекономічну політику держави, економічне зростання, макроекономічні процеси відкритої економіки; мікроекономіки: моделі поведінки споживача, фірми, їх взаємодію на ринку.

Усі моделі будуються за певними припущеннями і полегшують розуміння реального світу. В економічному аналізі використовується припущення: припустімо, або "ceteris paribus", що означає "за інших рівних умов" і свідчить про змінність одного параметра та незмінність усіх інших.

Макроекономічні моделі містять у собі екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні) змінні. Одержати ендогенні змінні можна після розв'язання задачі за побудованою моделлю.

Зміна екзогенних параметрів у моделі приведе до зміни ендогенних параметрів (рис. 1.1).





Рис. 1.1 Зв'язок змінних у моделях

Екзогенні змінні задаються до побудови моделі як первісна інфор­мація для розв'язання поставленого завдання. Ендогенні змінні є роз­в'язком побудованої моделі.

Для моделювання економічних процесів використовують також агреговані величини (параметри) — сукупність специфічних еконо­мічних одиниць як одного цілого.



^ 1.2. ОСНОВНІ КЛАСИФІКАЦІЇ МОДЕЛЕЙ


Усі моделі класифікують залежно від обраного критерію.

  1. За загальним цільовим призначенням моделі поділяють на теоре­тичні та прикладні. Теоретичні моделі досліджують загальні власти­вості економіки, застосовуючи дедуктивні методи і формальні припу­щення, наприклад, модель економічного кругообігу. Прикладні мо­делі аналізують функціонування конкретного економічного об'єкта та використовують результати дослідження на практиці. До при­кладних належать економетричні та економіко-математичні моделі планування виробництва.

  2. За ступенем агрегування моделі поділяють на макроекономічні та мікроекономічні. Макроекономічні моделі описують економіку як єдине ціле, використовуючи агреговані величини: валовий внутріш­ній продукт, сукупний попит, пропозицію грошей тощо. Макроекономічні моделі поділяють на відкриті та закриті. Мікроекономічне моделювання — основна складова економіко-математичного моде­лювання. Найбільші успіхи останніх років стосуються досліджень стратегічної поведінки фірм в умовах олігополії з використанням методів теорії ігор. Так, у 1994 р. Нобелівську премію одержали Джон Неш (США), Джон Харсаньї (США) і Рейнхард Зельтен (Німеччина) за теоретичний аналіз конкурентної поведінки і умови стратегії.

  3. ^ За конкретним цільовим призначенням моделі поділяють на п'ять типів. Балансові моделі відображають відповідність наявності ре­сурсів їх використанню. В моделюванні економічних процесів досить популярними є рівноважні моделі ("витрати-випуск"). У трендових моделях розвиток економічної системи, що моделюється, відобра­жається через тренд (тривалу тенденцію) її основних показників. Оптимізаційні моделі призначені для вибору найкращого варіанта з їх певної кількості. Імітаційні моделі призначені для використання у процесі машинної імітації процесів, що вивчаються.

  4. ^ За розмірністю розрізняють малорозмірні, багаторозмірні.

  5. Відносно до чинника часу: статичні, динамічні. Статичні моделі відображають економічний процес на початку та наприкінці певно­го періоду і не розглядають самого процесу переходу. Динамічні мо­делі зображають економічні процеси з урахуванням чинника часу.

  6. ^ З урахуванням чинника невизначеності: детерміновані, стохастичні. В детермінованих моделях використовують жорсткі функціо­нальні зв'язки між змінними. В стохастичних моделях існує чинник випадковості. При дослідженні цих моделей використовують знаряд­дя теорії ймовірностей та математичної статистики.

  7. ^ За характеристикою математичних об'єктів: матричні, лінійні, нелінійні, кореляційно-регресійні, моделі теорії ігор і сіткового плану­вання (наприклад, модель міжгалузевого балансу — матрична, кейнсіанська функція споживання — лінійна С = С(Y), де С — споживан­ня, Y — дохід; виробнича функція Кобба-Дугласа — нелінійна Y= F(К,L), де Y — обсяг виробництва, К — капітал, L — праця.

До комбінованої моделі можна зарахувати, наприклад, економіко-математичну модель міжгалузевого балансу, яка є прикладною, макроекономічною, детермінованою, балансовою та матричною, при цьому вона може бути статичною та динамічною.

^ 1.3. ЕТАПИ ПРОЦЕСУ МОДЕЛЮВАННЯ

Моделювання умовно можна поділити на шість етапів (рис. 1.2).

    1. Постановка економічної проблеми та її якісний аналіз. На пер­шому етапі формулюють суть проблеми, приймають певні припущен­ня, вирізняють важливі риси і властивості та абстрагують об'єкт мо­делювання. Окреслюють первісну гіпотезу, яка пояснює поведінку і розвиток об'єкта.

    2. ^ Побудова аналітичної моделі. Визначають тип, до якого можна зарахувати модель. Аналізують, чи можна визначне завдання зараху­вати до відомої моделі. Якщо ні, пропонується своя модель.

    3. ^ Економічний аналіз моделі. Досліджують загальні властивості моделі, їх розв'язування. Якщо доведено, що розв'язування не має, то наступні етапи моделювання не проводяться. Побудовану модель коректують і дослідження починають спочатку.

4. ^ Підготовка початкової інформації. Обмаль інформації усклад­нює процес моделювання, а відсутність її переводить модель з класу прикладних до класу теоретичних. Цей етап свідчить про системність процесу моделювання, оскільки вихідна інформація одних моделей може стати вхідною для інших.

5. ^ Чисельне рішення. На цьому етапі розробляють алгоритм, скла­дають програми для ПЕОМ і проводять розрахунки.

6. Аналіз чисельних результатів та їх застосування. На останньо­му етапі досліджують коректність чи некоректність побудованої мо­делі. Підтверджують або спростовують висунуту гіпотезу щодо еко­номічного процесу. На основі одержаних результатів визначають напрями вдосконалення побудованої моделі, інформаційної бази та програмного забезпечення.





Рис 1.2. Блок-схема процесу моделювання


^ 1.4. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ПРЕДМЕТА МОДЕЛЮВАННЯ


Перші моделі слугували ілюстрацією при дослідженні. 1576 року француз Жан Боден намагається обґрунтувати зміну рівня цін (інфляцію) як результат зміни співвідношення між кількістю грошей і товарів. Ця теорія стає основою монетарної теорії і першою інфля­ційною моделлю.

У 1758 р. французький фізіократ Франсуа Кене (1694-1774) розроб­ляє першу макроекономічну модель господарського кругообігу — "Економічну таблицю" — за аналогією кругообігу людини. Оскільки хвороба є відхиленням від нормального стану людини, то й економіч­на криза є тимчасовим відхиленням від рівноваги в економіці.

А. Сміт (1723-1790) створює класичну макроекономічну модель, яка пояснює процеси саморегулювання ринку через механізм ціноут­ворення.

Д. Рікардо (1772-1823) пропонує модель міжнародної торгівлі.

К. Маркс (1818-1883) використовує схематичні моделі для відоб­раження процесу розширеного відтворення.

У XIX ст. свій внесок у моделювання економічних процесів зроби­ли математики — представники неокласицизму англієць Артур Пігу (1877-1959) — "ефект Пігу"; швейцарець Леон Вальрас (1834-­1910) — закон загальної економічної рівноваги, теорія економічного добробуту; італієць Вільфредо Парето (1848-1923) — "оптимум за Парето"; австрієць Карл Менгер (1840-1921) — теорія граничної ко­рисності; англієць Френсіс Еджворт (1845-1926) — "скринька Еджворта" — модель, яка ілюструє ефективність обміну.

Ними створено інструментарій макро- та мікроекономічного ана­лізу: еластичність попиту, граничний аналіз, коротко- та довгостро­ковий періоди, взаємозалежність ринків. У їхніх працях сформульо­вані основні принципи маржиналізму (marginal — граничний).

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в економічній науці набуває розвитку статистичний напрям, який досліджує та прогнозує цикліч­ний розвиток економіки на основі моделей і методів математичної статистики. Уперше математична статистика була використана в біо­логії англійським ученим К. Пірсоном для вивчення кривих розподі­лу чисельних характеристик людського організму. В. Парето пропо­нує статистичні моделі по дослідженню доходів населення в різних країнах. Англійський статистик Гукер розглядає модель взаємозв'яз­ку економічних показників. Він пропонує модель впливу кількості банкрутств на товарній біржі на ціну зерна. На початку XX ст. з'яв­ляється величезна кількість праць з теорії математичної статистики. Р. Фішер пропонує моделі дисперсійного аналізу, Кобб і Дуглас ана­лізують виробничі функції.

Світова економічна криза 1929-1933 рр. стає поштовхом створен­ня нової макроекономічної теорії. Англійський економіст Джон Мейнард Кейнс гостро критикує класичну теорію і висуває свої по­стулати: 1. У ринковій економіці може існувати рівновага за непов­ної зайнятості. 2. Для усунення неповної зайнятості необхідне втру­чання держави. 3. Держава втручається в економічні відносини через грошову і бюджетно-податкову політику. 4. Держава впливає на су­купний попит. Фундаментальна праця Д. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936) стає підґрунтям для рівноваж­них моделей і базовою теорією державного регулювання економіки.

Економічні дослідження в СРСР у 20-ті роки проводились під впли­вом непу (нової економічної політики). Російський учений М. Кондратьєв (1892-1938) висуває теорію великих циклів кон'юнктури ("довгих хвиль") періодичністю 40-60 років. Визначним досягненням радянських учених стала розробка першого у світі балансу народного господарства СРСР за 1923/24 рік. Модель економічного зростання радянського уче­ного Г. Фельдмана (1884-1958), створена у 1928 р., розкрила взаємо­зв'язок темпів зростання національного доходу, зміни фондовіддачі і продуктивності праці. Праці Г. Фельдмана були оцінені на Заході лише після Другої світової війни і опубліковані у США 1964 р.

У 30-50 роки відроджується економіко-математичний напрям мо­делювання. У 1938-1939 рр. ленінградський математик Л. Канторо­вич (1912-1986) сформулював задачі лінійного програмування і за­пропонував методи їх розв'язання. Моделі радянської економіки створювались на основі економіко-математичних досліджень. Вони охоплювали багаторівневі системи, були досить складними і пере­важно формальними.

Сучасні моделі вирізняються різноманітністю та потужним вико­ристанням математичного апарату.

^ ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

• Модель • Економіко-математичне моделювання

• Економічна таблиця Ф. Кене • Загальнонаукові та специфічні методи

• Класична модель А. Сміта • Перша інфляційна модель

• Модель міжнародної торгівлі • "За інших рівних умов"

• Неокласичні моделі • Агреговані параметри

• Статистичні моделі • Екзогенні та ендогенні змінні

• Кейнсіанські моделі • Етапи процесу моделювання


^ КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягає суть категорії "модель"?

2. Які типи моделей ви знаєте?

3. В яких моделях існує чинник випадковості?

4. Що таке комбінована модель?

5. На які етапи поділяють процес моделювання?

6. Що означає перша інфляційна модель?

7. Яка існує різниця між класичними та кейнсіанськими моделями?

8. В яких моделях уперше була використана математична стати­стика?

9. Схарактеризуйте моделі неокласицизму.

10. Які сучасні моделі ринкової економіки ви знаєте?


^ ТЕСТИ ТА ЗАДАЧІ

1. Узгодьте модель та її автора:

а) перша інфляційна модель — Д. Рікардо;

б) модель міжнародної торгівлі — Р. Фішер;

в) модель загальної економічної рівноваги — Ж. Боден;

г) модель дисперсійного аналізу — Л. Вальрас.

2. У макроекономічних моделях не відображаються проблеми:

а) зайнятості; б) інфляції;

в) економічного зростання; г) поведінки фірм.

3. До специфічних методів дослідження належить метод:

а) наукової абстракції; б) моделювання;

в) аналізу та синтезу; г) позитивний і нормативний.

4. Змінні, які є розв'язком задачі, називаються:

а) екзогенними; б) ендогенними.

5. За загальним цільовим призначенням моделі поділяють на:

а) теоретичні та прикладні; б) лінійні та нелінійні;

в) рівноважні та балансові; г) макроекономічні та мікроекономічні.


6. Модель, яка відображає економічний процес на початку та на­прикінці періоду, не розглядаючи самого процесу переходу, є:

а) статичною; б) статистичною;

в) динамічною; г) лінійною.

7. Впорядкуйте ланцюжок процесу моделювання (пропущені де­які етапи):

а) аналіз результатів;

б) чисельне рішення;

в) економічний аналіз побудованої моделі;

г) побудова аналітичної моделі.

8. Визначте градієнт функції

F(Х1, Х2) = Х1 у точці з координатами (2, 3).

9. Визначте функцію повних витрат фірми ТС(Q), якщо фіксовані витрати = 20, а граничні витрати МС = 4.


список використаної та рекомендованої літератури

1. Замков О. 0.,Черемных Ю. А., Толстопятенко А. В. Математи­ческие методы в экономике: Учебник. — 2-е изд. — М.: Изд-во МГУ; Дело и сервис, 1999.

2. Макроекономічне моделювання та короткострокове прогнозу­вання / За ред. I. В. Крючкової. — Харків: Форт, 2000.

3. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА, 2000.

4. Селищев А. С. Макроэкономика. — СПб.: Питер, 2000.

  1. Шелобаев С. И. Математические методы и модели в экономи­ке, финансах, бизнесе: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.



Розділ 2

^ МОДЕЛІ СПОЖИВЧОГО РИНКУ

Модель поведінки споживача

Кейнсіанська модель споживання

Модель міжчасового споживчого вибору І. Фішера

Модель життєвого циклу Ф. Модільяні

Модель перманентного доходу М. Фрідмена



^ 2.1. МОДЕЛЬ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА


Для відносного аналізу мікроекономічних процесів використову­ють криві байдужості. Крива байдужості — це лінія рівної корис­ності, усі точки якої характеризують товари, що забезпечують спо­живачу однаковий рівень корисності V = V (рис. 2.1).




Рис. 2.1 Крива байдужості


Приклад. Функція корисності має вигляд:

U(X1, X2)=(2X1+1)(X2+3)

де X1, X2 - споживання товарів X1 та X2 відповідно. Запишіть рівняння кривої байдужості, яка проходить через точку (X1, X2)=(3,1).

Розв’язання.

Підставимо значення (3,1) у функцію корисності.

U(X1,X2)=U(3,1)=(2∙3+1)(1+3)=7∙4=28, U0=28

Отже, (2X1+1)(X2+3)=28. Звідси, рівняння кривої байдужості:



Форма кривих байдужості відображає готовність споживача обмінювати один товар на інший. Коли обидва товари легко замінити, крива байдужості увігнута менше. Якщо товари не замінюються крива байдужості увігнута більше.

Карта кривих байдужості – множина всіх можливих рівнів корисності (U1, U2, U3,…) для певного споживача (рис. 2.2).




Рис. 2.2. Карта кривих байдужості


Гранична корисність MUi блага Xi – це зміна загальної корисності набору двох товарів при зміні кількості даного блага на одиницю . математично гранична корисність блага Xi при незмінній кількості благ є частковою похідної функції корисності:



Кількість блага X2, від якої споживач готовий відмовитись в обмін на додаткову одиницю блага X1 при незмінному загальному рівні корисності, називається граничною нормою заміщення благ (MRS):



Для опуклих кривих байдужості гранична норма заміщення MRS вимірює нахил кривої байдужості.

Приклад. Для даної функції корисності U(X1, X2) підрахувати граничні корисності MU1 і MU2 та граничну норму заміщення благ MRS: U(X1, X2)=2X1+4X2.

Розв’язання.



Наступний етап моделі поведінки споживача аргументується тим, що споживач обмежений фінансовими ресурсами і це не дає йому можливості задовольнити усі свої потреби.

^ Бюджетне обмеження споживача (графічно це – бюджетна лінія) – множина наборів, вартість яких становить R:P1X1+P2X2=R.

Приклад. Споживач має дохід 500 гр. од. на місяць. Припустимо, він купує 2 товари у кількостях X1 та X2 за цінами 2 гр. од. та 4 гр. од. за штуку відповідно. Запишіть бюджетне обмеження споживача. Накресліть бюджетну лінію. Визначте нахил бюджетної лінії.

Розв’язання.

Бюджетне обмеження споживача (рис. 2.3):

2X1+4X2=500. Точка перетину з віссю OX1:X2=0; 2X1=500; X1=250. Точка перетину з віссю OX2:X1=0; 4X2=500; X2=125.




Рис. 2.3. Приклад побудови бюджетної лінії


Нахил бюджетної лінії показує альтернативні витрати споживання товару 1. нахил бюджетної лінії .

На бюджетну пряму впливають знаряддя економічної політики: податки, субсидії, раціональні обмеження.

Для оптимізації поведінки споживача слід сумістити системи кривих байдужості з бюджетним обмеженням (рис. 2.4). Споживач обирає лінії бюджетного обмеження точку (точку оптимуму), яка міститься на кривій байдужості та вища за інші криві байдужості.

У точці оптимуму О гранична норма заміщення двох товарів дорівнює їх відносній ціні. Лінія бюджетного обмеження є дотичною до кривої байдужості. Вибору точці О є оптимальним вибором для споживання.

або



Рис. 2.4. Оптимум споживача

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Похожие:

3 Розділ 1 iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Електричні машини" Розділ "Трансформатори"
Електричні машини”. Розділ “Трансформатори” (для студентів спеціальностей 090601 “Електричні станції”, 090602 “ Електричні системи...
3 Розділ 1 iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Електричні машини" розділ "Асинхронні машини"
Електричні машини”. Розділ “Асинхронні машини” (для студентів спеціальностей 090601 “Електричні станції”, 090602 “Електричні системи...
3 Розділ 1 iconЗміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики
Розділ Завдання, зміст, засоби, форми, методи і прийоми розвитку мовлення дітей
3 Розділ 1 icon3 Розділ 1
Передмова
3 Розділ 1 iconВступ Розділ Особливості засобів навчання та їх роль у ефективному засвоєнні знань учнями
Розділ Особливості засобів навчання та їх роль у ефективному засвоєнні знань учнями
3 Розділ 1 iconКнига розділ І влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту

3 Розділ 1 iconРозділ дидактичні основи використання сучасних інформаційних технологій в навчальному процесі

3 Розділ 1 iconРозділ педагогічні основи вивчення полтавського розпису тарілок на уроках образотворчого мистецтва

3 Розділ 1 iconРозділ гемостаз ТемИ
Пмд при зовнішніх І внутрішніх кровотечах. Особливості догляду й інтенсивної терапії
3 Розділ 1 iconОсновні вимоги до курсових робіт
Другий розділ – практичний, складається з опису завдання, що виконане самостійно
3 Розділ 1 iconРозділ інфузійна терапія. ТемИ
Ускладнення в разі переливання кровозамінників, перша медична допомога при цьому
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы