41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів icon

41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів


Скачать 190.14 Kb.
Название41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів
страница3/4
Размер190.14 Kb.
ТипДокументы
1   2   3   4
тематичних відтворюють тему композиційної одиниці; в напівнімих — вказують лише назву рівня, до якого належить одиниця, та її порядковий номер ("Частина 8, Розділ V, "Підрозділ V); у німих — спеціальними засобами (спуском, порожніми рядками, зірочками тощо) лише фіксують, що в цій позиції є рубрика. Вважають, що абзацний відступ, який розділяє НФЄ, також є німою рубрикою. Крім того, рубрики ділять на нумеровані та ненумеровані. В нумерованих біля назви кожної рубрики стоїть її номер, а в ненумерованих — ні. Є також рубрики, що, крім тематичних назв, містять назви композиційних рівнів ("Частина", "Розділ", "Підрозділ", параграф), а також рубрики, що назв цих рівнів не включають. Ті рубрики, що позначають частини, розділи, підрозділи та параграфи, як правило, включають у зміст. Залежно від того, як розташовані рубрики стосовно основного тексту, їх ділять на перериваючі, паралельні та внутрішньо-текстові Перериваючі відділяють одну композиційну одиницю від іншої та викликають паузу під час сприймання повідомлення; паралельні дають змогу реципієнтові сприймати рубрику паралельно з основним текстом; внутрітекстові належать безпосередньо до основного тексту, а тому сприймаються як його складова частина. Таку класифікацію рубрик називають видавничою.

^ Поліграфічна класифікація виділяє рубрики: а) на окремій сторінці—шмуцтитули (основний текст, крім самої рубрики, на такій сторінці відсутній); б) на спуску сторінки — "шапки" (текст розташований внизу під рубрикою); в) збоку сторінки — "ліхтарики" (рубрика заверстана текстом лише справа чи зліва); г) упоперек сторінки — "поперечні" (текст розташований зверху та знизу рубрики); ґ) збоку сторінки — "кватирки " (рубрика із трьох боків — згори, знизу та зліва чи справа — заверстана текстом); д) всередині сторінки — "врізи " (рубрика із чотирьох сторін заверстана текстом). Наведені типи рубрик можна комбінувати різними способами.

^ Способи нумерації рубрик Нумерація рубрик у повідомленні не є обов'язковою. Проте досить часто, щоби полегшити пошук потрібних композиційних одиниць і спростити посилання на них, рубрики нумерують.

^ Види нумерації рубрик. Нумерація рубрик може бути лінійною, ієрархічною (індексною) та комбінованою (лінійно-індексною). Лінійна нумерація передбачає, що всім композиційним одиницям згідно з місцем їх розташування в повідомленні присвоюють номери за порядком зростання. Індексна передбачає, що композиційні одиниці нумерують так, як і в лінійній, але окремо в межах кожного композиційного рівня і в межах своєї "гілки"; між номерами ставлять спеціальні розділювачі (найчастіше крапки). Комбінована нумерація дає змогу вводити для дворівневої композиції наскрізну нумерацію композиційних одиниць.

Способи нумерації рубрик. Лінійна нумерація може бути цифрова (позначена арабськими чи римськими цифрами) або літерна (позначена кириличними чи латинськими літерами). Недоліками такого способу нумерації є те, що: а) зміна номера однієї композиційної одиниці (при видаленні одних чи вставленні інших) вимагає зміни номерів тих одиниць, які йдуть далі; б) для літерної нумерації кількість композиційних одиниць не може перевищувати кількості літер в алфавіті. При використанні літерної нумерації до тематичних рубрик часто додають назви композиційних рівнів: Розділ 1, Розділ 2, Розділ 5. Індексна нумерація має кілька способів організації: індексна цифрова крапкова, індексна цифрова (або літерна) безкрапкова та індексна літерно-цифрова з використанням вербальних назв композиційних рівнів. Можливі й інші способи нумерації , проте вони надто складні для реципієнтів і незручні в користуванні. Індексна цифрова крапкова нумерація полягає в тому, що фрагменти кожного композиційного рівня нумерують арабськими цифрами від 0 до N і записують послідовно, відокремлюючи крапками. Отже, для внутрітекстових посилань номери розділів будуть зручними: 1.2; 2.1.2; 2.2 і т. д. Перевагою цього способу нумерації є також і те, що зміна номера рубрики однієї композиційної одиниці не призводить до перенумерації рубрик в інших "гілках". Наведений варіант індексної нумерації є найпоширенішим. Варіантом індексної цифрової крапкової нумерації є додавання до індексних номерів назв композиційних рівнів. Індексна цифрова (або літерна) безкрапкова нумерація має подібну структуру індексних номерів, але крапок між індексами не використовує. Суттєвим недоліком такого способу нумерації є те, що на кожному ієрархічному рівні в цифровій нумерації може бути найбільше 10, а в літерній — 33 для кирилиці та 26 для латиниці композиційних одиниць. Таке обмеження не завжди може бути дотримане у видавничій практиці, що й звужує сферу використання цієї нумерації. В індексному літерно-цифровому способі нумерації для утворення номерів використовують одночасно і цифри, і літери. До рубрик можуть додавати назви композиційних рівнів і тоді вони заміняють частину індексного номера. Приклад. Частина А. Ххххххх Недоліком такої нумерації є незручність внутрітекстових посилань, оскільки і Частина А, і Частина Б можуть мати Розділ 1. Комбінована лінійно-індексна нумерація, як зазначено вище, передбачає існування в повідомленні не більше двох ієрархічних рівнів. Композиційним одиницям вищого рівня дають одну наскрізну нумерацію (цифрову або літерну), а одиницям нижчого — іншу, як правило, — цифрову. Крім того, композиційним одиницям можуть давати назви рівнів, до яких вони належать. Приклад. Розділ 1. Ххххххх §1. Хххххххххх Недоліком такої нумерації є те, що вона не може мати більше, ніж два рівні ієрархії, а при виправленнях одного номера вимагає виправлення всіх наступних.

Під час редагування рубрикації слід користуватися такими двома нормами. • Чим більше за обсягом повідомлення, тим більша необхідність у ньому рубрикації. • Коли у повідомленні є тематичні або напівнімі рубрики, то в його апарат необхідно включити рубрикацію (зміст). • Рубрика (назва) фрагмента повинна відповідати його темі. Як свідчить видавнича практика, в багатьох випадках (за деякими оцінками до 10%) рубрики хибно описують тему композиційної одиниці чи навіть повідомлення. Контроль цієї норми базується на використанні логічного закону тотожності, тобто передбачає тотожність змісту рубрики з темою композиційної одиниці. • Довжина рубрики (в кількості слів) не повинна перевищувати обсягу коротко-часової пам'яті групи реципієнтів, для якої призначене повідомлення, тобто 7±2 слова (див. розділ 14.3.2). До числа винятків із цього правила належать понятійні повідомлення (наукові, технічні, ділові тощо). • Коли в рубриках повторюються однакові елементи тексту, їх слід усувати. Очевидно, що вцьому випадку з рубрик другого рівня слід видалити абревіатуру КВП (комп'ютеризація видавничого процесу), яка постійно повторюється, залишивши її в рубриці першого рівня. • Лінійну нумерацію слід використовувати для однорівневих композицій, а індексну — для багаторівневих. • Треба використовувати: — для найменш кваліфікованих реципієнтів — лінійні цифрові (на основі арабських цифр) нумерації; — для реципієнтів середньої кваліфікації — комбіновані лінійно-індексні (наскрізні); — для реципієнтів високої кваліфікації — всі інші види індексних нумерацій (цифровій нумерації слід віддавати перевагу перед літерною, а крапковій—перед безкрапковою). • Чим нижча кваліфікація реципієнтів, тим більша потреба у використанні вербальних назв композиційних одиниць. • Рубрики одного композиційного рівня повинні мати однакові назви. Рубрики одного й того ж композиційного рівня в одній частині повідомлення не можуть називатися Розділами, а в другій — параграфами (§). • Коли метою повідомлення є задоволення естетичних, емоційних чи пізнавальних потреб реципієнтів, тоді рубрики повинні мати форму називних речень. Крім того, коли метою повідомлення є задоволення пізнавальних потреб (детальне заучування матеріалу), тоді рубрики можуть мати форму речень-тез. Коли метою повідомлення є досягнення політичних або комерційних цілей, тоді рубрики можна оформляти у вигляді питальних речень1. • В індексній рубрикації графічне оформлення повинно засвідчувати, до якого композиційного рівня належить та чи інша рубрика. В основному тексті таке оформлення найперше слід реалізувати за допомогою різних кеглів, а після цього — за допомогою різних накреслень шрифтів. У змісті рубрики різних рівнів слід виділяти лівосторонніми втягуваннями різної величини. Внутрітекстові рубрики слід виділяти накресленням. • Шмуцтитульні, "шапкові" та "поперечні" рубрики використовують у всіх видах повідомлень. • Шмуцтитульні рубрики слід використовувати для найвищих композиційних рівнів тоді, коли повідомлення є складним, має великий обсяг, багаторівневу композицію чи складну верстку. • Рубрики середніх композиційних рівнів слід оформляти у вигляді "шапок", а нижчих — у вигляді "поперечних" рубрик. • "Ліхтарики", "кватирки" та "врізи" застосовують лише в окремих видах літератури ("ліхтарики" — у мистецьких, "кватирки" — у навчальних, а "врізи" — у публіцистичних виданнях, особливо газетах).


55. Сторінка складання. Визначення розмірів сторінки складання.

Сторінка складання (донедавна — полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання. Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні. Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника. Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів.Сторінки складання можуть бути: текстовими, ілюстративними, мішаними, початковими, кінцевими, одно- і багатошпальтовими.

^ Текстова сторінка складання - сторінка, що містить тільки текст.

Ілюстративна сторінка - це сторінка, яка містить тільки ілюстрацію (ї).

Мішана сторінка складання - сторінка, що містить як текст, так й ілюстрації.

^ Початкова сторінка складання - перша текстова або мішана сторінка видання чи його частини.

Кінцева сторінка складання - остання текстова або мішана сторінка видання чи його частини, яка, як правило, заповнена не до кінця.

Шпальта -частина сторінки складання, що складається з рядків тексту одного формату, які утворюють вертикальний ряд і відокрешіені від іншої (их) шпальти(т) по вертикалі проміжком чи лінійкою.

^ Початкова шпальта - перша шпальта видання або його частини. Кінцева шпальта - остання шпальта видання чи його частини, як правило, заповнена текстом не до кінця.

^ Спуск на сторінці складання - це відстань від її верхнього краю до початку рядків тексту на початковій сторінці видання, його розділів та інших структурних частин, які можуть бути заповнені заголовками і прикрасами

^ Композиція сторінки складання - ЇЇ побудова із складових елементів згідно із заданим форматом.

Існує три варіанти оформлення видань.

Перший варіант оформлення найекономніший, він пе­редбачає максимально допустимі за технічними можливос­тями та гігієнічними нормами розміри сторінок складання при мінімальних полях. Він застосовується для книг довго­вічного користування, журналів, які комплектуються вкла­данням.

Другий варіант оформлення, який характеризується дос­татньо великою сторінкою складання і великими полями, використовуються як основний варіант для більшості видань (художня література, посібники, підручники і т.п.).

Третій варіант оформлення (у нього мінімальні розміри сторінок складання та максимальні поля) використовують для покращених видань, подарункових книг і книг особли­вого оформлення та видань, які випускаються за індивідуаль­ними макетами.

^ Визначення розмірів сторінки складання:

Спосіб двох діагоналей - придатний для будь-якого формату видання (ін-фоліо, ін-кварто, ін-октаво, ДІН та квадратних). Суть методу полягає в тому, що на книжковому розвороті проводять дві діагоналі цілого розвороту та по одній кожної сторінки окремо. Вибравши ширину чи висоту сторінки та провівши лінії згідно з вказаною схемою, можна побудувати будь-яку потрібну сторінку певного формату. За будь-якої побудови сторінки таким методом корінцеве поле буде найменшим, верхнє — більшим, бокове — ще більшим і нижнє — найбільшим. Крім вищесказаного, існує ще декілька способів визначення фор­мату сторінки складання.

Спосіб однієї діагоналі - на аркуші паперу викреслюють контур сторінки після обрізки. Проводять діагональ з лівого верхнього кута у правий нижній. На верхньому боці сторінки відмірюють від лівого кута необхідний розмір ширини сторінки. З точки, яка є кінцем відміряного відрізка, проводять перпендикуляр до перетину його з діагоналлю і точку перетину з'єднують прямою лінією паралельно відкладеному відрізку з лівим боком сторінки. При такому способі сторінка складання подібна до сторінки видан­ня. Розкладку полів визначають візуально.

Спосіб золотого перетину - базується на лінії, діленій таким чином, щоб менша частина відносилася до більшої, як велика відноситься до всієї лінії. Це відношення становить 5 :8. За допомогою цього відношення, знаючи величину одного боку сторінки складання, можна вирахувати інший. Наприклад:

ширина сторінки складання 6 кв., висота (х) невідома. Звідси, 1) 6 : х = 5 : 8, 2) х = 6 х 8 : 5 = 9,6 = 9 1/2

При визначенні таким способом другого боку сторінки складання обов'язково роблять поправку на величину, яка є кратною цицеро.


56. Сучасні орфографічні норми української мови. Важливість їх дотримання під час редагування рукопису

Нині чинним є четвертий український правопис, на основі якого розроблено

орфографічний словник. • Літерний запис загальновживаних слів у повідомленні повинен бути тотожним їх

поданню в орфографічному словнику. Як нормативну базу не слід використовувати діаспорні орфографічні словники, оскільки вони в багатьох позиціях суперечать прийнятим нормам четвертого правопису. Між першим—третім і четвертим правописами існує певна кількість суттєвих відмінностей у написанні загальновживаних слів. Це пов'язане з тим, що попередня система правил була підлаштована під орфографічні норми російської мови. Сучасний же, четвертий, правопис відповідає особливостям саме української мови і порівняно з попередніми, має деякі відмінності. Перелічимо найважливіші з них.

^ Відмінність перша. В український алфавіт введена літера "ґ". Відповідно, в орфографічному словнику змінилося написання частини слів, які раніше передавали звук "ґ" за допомогою літери "г". Тому редакторові доцільно всі сумнівні слова, що мають у своєму складі цю літеру , перевіряти за вказаним вище орфографічним словником. Не рекомендуємо використовувати для перевірки інші, незатверджені відповідними організаціями словники, де перелічено слова з літерою «ґ». При літерних нумераціях цю літеру редакторові також слід уводити в нумерацію. Відмінність друга. Слова, до складу яких входить два прикметники і які називають географічний об'єкт, потрібно писати також разом {Східноєвропейська рівнина). Відмінність третя. Упорядковано ідеологізоване вживання великої літери, зокрема в назвах найвищих міжнародних і державних посад, державних, партійних, профспілкових та громадських установ (великою пишуть лише першу літеру в першому слові). Винятки зроблено для назв найвищих державних установ України {Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України). Відтепер з великої літери пишуть також назви релігійних книг {Біблія, Коран), свят {Великдень, Різдво) тощо. Відмінність четверта. Змінено написання багатьох слів іншомовного походження, в тому числі назв цілої низки країн. Так, тепер слід писати Чилі, Аргентина, Сирія. Тому для перевірки нормативного написання слів іншомовного походження редакторові слід звертатися тільки до вказаного вище орфографічного словника. Користуватися виданим раніше «Словником іншомовних слів» можна лише за умови, що редактор враховує норми четвертого правопису.

• У випадку, коли літерний запис загальновживаних слів має дві нормативні дублетні форми, в межах одного повідомлення слід використовувати лиш якусь одну. Приклад. Дублетними є дві форми написання назви мови програмування {Бейсік і Бейсик)] вони мають однакове право на вживання. Проте в межах одного повідомлення використання одночасно двох форм заборонено. Те саме стосується й іншої дублетної пари — жирафа й жираф.

• При виборі нормативного варіанта написання слова слід враховувати його семантичне та контекстуальне значення. Приклад. Сорт винограду пишуть з малої літери (ізабелла), а жіноче ім'я — з великої

(Ізабелла). Приклад. Із повідомлень у пресі: Відомий у парламентських колах своєю "пролетарською" непоступливістю Більшовик (його імені не називаємо) заявив, що підготовку до президентських виборів... Слово більшовик — загальна назва, але оскільки воно вжите щодо конкретної особи, то його слід писати з великої літери.

• Лише у випадку відсутності слова в орфографічному словнику контроль орфографічної правильності його написання слід здійснювати за правилами орфографії. Редактор повинен завжди надавати перевагу словнику, оскільки правила, як відомо, не завжди враховують усі мовні реалії, а тому мають винятки. Та й, застосовуючи правила, редактор, як і будь-хто, також може помилитися. Редактор не повинен сприймати правопис як щось застигле й незмінне. Так, зараз готують до затвердження наступний (п'ятий) правопис. Тому в роботі редактор постійно повинен враховувати динамічність правопису.

• У перехідний період (з одного правопису на інший) редактор повинен готувати повідомлення на основі лише одного правопису. Готувати видання одночасно за нормами двох правописів чи двох відповідних їм словників заборонено.

• Редактор повинен слідкувати за змінами в правописі. Крім того, звичайно, бажано, щоби редактори як кваліфіковані мовці-практики подавали свої пропозиції щодо вдосконалення правописних норм у відповідні комісії Національної академії наук України.

• Перехідний період у зміні правопису не повинен перевищувати часу опрацювання одного видання, максимум — року.


^ 58. Фактори, що впливають на якість видання. Гігієнічні вимоги до видань. Особливості шрифтового оформлення видань, розрахованих на дітей (до 10 років, 11-17 років)

Видання, залежно від вікової категорії читачів, розподіляють на чотири групи:

перша група - видання для дiтей дошкiльного вiку (до 6-ти рокiв);

друга група - видання для дiтей молодшого шкiльного вiку (6-10 рокiв включно);

третя група - видання для дiтей середнього шкiльного вiку (11-14 рокiв включно);

четверта група - видання для дiтей старшого шкiльного вiку, пiдлiткiв (15-18 рокiв включно).

Видання для абітурієнтів слід відносити до четвертої вікової групи.

Для друкування основного тексту на кольоровому, сірому фоні та на ділянках багатоколірних iлюстрацiй потрібно застосовувати таке шрифтове оформлення видання (з урахуванням вимог п.4.1.4):

- рублені шрифти широкого світлого прямого накреслення з місткістю не більше 5 знаків у рядку;

- кегель шрифту не менше 20 пунктів для обсягу тексту більше 200 знаків;

- кегель шрифту не менше 16 пунктів для обсягу тексту до 200 знаків;

- збiльшеня iнтерлiньяжу (не менше, ніж на 4 пункти);

- довжина рядка та місткість шрифту - відповідно до вимог таблиці 2 та п. 4.2.1.

^ ДЛЯ ПЕРШОЇ ГРУПИ:

4.2.3. Для основного тексту видання, що випускається з застосуванням шрифтiв на латинській графiчній основі, потрібно застосовувати шрифт кеглем не менше 16 пунктiв, відповідно до вимог, викладених у таблицi 1 та п. 4.2.1.

4.2.4. Забороняється друкувати основний текст:

- виворітним шрифтом;

- кольоровими фарбами (окрім виокремленого тексту). Слід застосувати шрифти напiвжирного накреслення кеглем, не меншим від кеглю шрифту основного тексту. Дозволяється застосування рисованих шрифтiв кеглем не менше 20 пунктiв зі збiльшенням iнтерлiньяжу на 6 пунктiв. . Для друкування виокремленого тексту кольоровими фарбами потрiбно застосовувати кегель шрифту не менше кегля шрифту основного тексту. Не дозволяється друкувати виокремлений текст кольоровими фарбами на кольоровому фонi, багатоколiрних iлюстрацiях i друкувати виворотним шрифтом.

^ ДЛЯ ДРУГОЇ ГРУПИ

Для друкування основного тексту на кольоровому, сірому фонi чи на ділянках багатоколiрних iлюстрацiй потрiбно застосовувати таке шрифтове оформлення видання:

- рубленi шрифти широкого свiтлого прямого накреслення місткiстю не бiльше 6, 4 знакiв;

- кегль шрифту не менше 16 пунктiв;

- збiльшення iнтерлiньяжу не менше ніж на 4 пункти;

- довжина рядку вiд 4 до 9 квадратів (81-167 мм).

4.3.3. Для основного тексту видання, що випускається із застосуванням шрифтiв на латинській графiчній основі, повинно бути застосовано шрифт кеглем не менше 14 пунктiв, для учнів 3-4 класів - не менше 12 пунктів відповідно до вимог викладених у таблицi 2. та п. 4.3.1.

4.3.4. Забороняється для основного тексту використовувати:

- виворітний шрифт;

- кольоровi фарби;

- багатошпальтовий набiр (окрiм вiршiв та науково-популярних видань). Дозволяється застосування шрифтiв напiвжирного та курсивного накреслення кеглем не менше кегля шрифту основного тексту.

У разі застосування рисованих шрифтiв кегль шрифту повинен бути не менше 16 пунктiв зі збiльшенням iнтерлiньяжу не менше нiж на 4 пункти.

Для друкування виокремленого тексту кольоровими фарбами потрiбно застосовувати шрифт кеглем не менше кегля шрифту основного тексту. В усьому обсязі видання для основного, додаткового та виокремленого тексту (окрім заголовків) дозволяється застосовувати не більше чотирьох гарнітур або чотирьох накреслень однієї гарнітури. Для виокремленого тексту дозволяється використання не більше трьох кольорових фарб (синя, червона, чорна).

4.3.10. Для текстівок рекомендовано застосовувати шрифти кеглем не менше 12 пунктiв i розміщувати їх вiд краю iлюстрацiї на вiдстанi не менше 16 пунктiв (4 мм). 4.3.13. Для шрифтового оформлення тексту Букварів дозволяється використання рублених шрифтів нормального, прямого напівжирного або жирного накреслення кеглем не менше 18 пунктів. Для зображення окремих букв у букварній частині Букварів дозволяється використання рублених шрифтів прямого напівжирного або жирного накреслення кеглем не менше 36 пунктів. Текст Букваря повинен бути складений шрифтом однієї гарнітури.

^ ДЛЯ ТРЕТЬЇ ГРУПИ

Для друкування основного тексту на кольоровому, сірому фоні, багатоколірних iлюстрацiях потрібно застосовувати кегль шрифту не менше 12 пунктів.

4.4.3. Забороняється для основного тексту застосовувати:

- виворітний шрифт;

- кольоровi фарби;

- багатошпальтовий набiр (окрiм вiршiв і науково-популярних видань). Текст у науково-популярних виданнях iлюстративністю не менше 30% допускається розміщувати на двох шпальтах тiльки у такому шрифтовому оформленнi:

- малоконтрастнi шрифти з широким свiтлим прямим накресленням вічка з місткiстю не бiльш 9, 5 знакiв;

- кегель шрифту не менше 10 пунктiв;

- збiльшення iнтерлiньяжу не менше нiж на 2 пункти;

- довжина рядка не менше 4 квадратiв (72 мм);

- вiдстань мiж шпальтами не менше 9 мм. Обсяг додаткового тексту на сторінці має бути не бiльше 1000 знакiв безперервного читання. Шрифтове оформлення додаткового та виокремленого тексту повинно вiдповiдати вимогам, викладеним у таблицi 3 та п.4.4.2.

Дозволяється зменшення довжини рядка до 3 квадратiв (63 мм) та застосування шрифтiв з напiвжирним та курсивним накресленням вічка та кольорових фарб.

При друкуванні чорною фарбою дозволяється подавати додатковий текст без збільшення iнтерлiньяжу.

4.4.6. Для додаткового та виокремленого тексту забороняється застосовувати кольорові фарби на кольоровому чи сiрому фонi, кольорові фарби на багатоколiрних iлюстрацiях.

4.4.7. Для додаткового та виокремленого тексту дозволяється застосовувати виворітний шрифт кеглем 12-14 пунктiв з оптичною густиною не менше 0.5 Б. Шрифтове оформлення тексту виворітним шрифтом повинно вiдповiдати вимогам, викладеним в таблиці 4 для шрифту кеглем 12 пунктів. В усьому обсязі видання для основного, додаткового та виокремленого тексту (окрім заголовків) дозволяється застосовувати не більше чотирьох гарнітур або чотирьох накреслень однієї гарнітури.

4.4.10. Для виокремленого тексту дозволяється використання не більше трьох кольорових фарб (синя, червона, чорна).

4.4.11. Для текстівок рекомендовано застосовувати шрифти кеглем не менше 10 пунктiв i розміщувати їх вiд краю iлюстрацiї на вiдстанi не менше 16 пунктiв (4 мм).

1   2   3   4

Похожие:

41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів icon41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів
Перед журналістом і редактором періодичних видань найперше висуваються дві вимоги
41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconЗвіт про виконання лабораторної роботи №1 з дисципліни: "Офісне програмне забезпечення" на тему : Редагування текстів у редакторі ms word
Як знайти слово з урахуванням регістру символів, а також відрізняти слова від частини слів?
41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconМ.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» М. Д. Волчанська, І. Л.Іванова, Л.І. Волчанська збірник технічних текстів навчальний посібник
Волчанська М. Д. Збірник технічних текстів: навч посібник / М. Д. Волчанська, І. Л. Іванова, Л.І. Волчанська. – Х.: Нац аерокосм...
41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconЛабораторна робота №11 Тема: Побудова і редагування малюнка за допомогою графічного редактора Paint. Мета: Набути вміння та навички роботи з Paint
Мета: Набути вміння та навички роботи з Paint: відкриття, створення, збереження малюнка; редагування виділеного фрагмента малюнку,...
41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconОсобливості дворівневої схеми когнітивних процесів Структура діяльності фахівця юридичної сфери
Особливості професійної само реабілітації для психологів, працюючих в організації
41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconПравила переносу слів. Засоби милозвучності української мови. Особливості правопису власних імен людей. Прізвища іменникові. Граматичні особливості відмінювання іменникових прізвищ
Орфографічні норми: вживання апострофа, правопис префіксів, вживання великої літери
41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconНавчальна дисципліна «Рекламознавство та розробка рекламних текстів» Семінар 1

41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconРоди І жанри літератури
«співавторами» змін до текстів, всі твори обмежені традицією i спираються на неї
41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconДата Пiдпис № докум
Тема роботи: Введення управляючої програми в пристрій чпу багатоцільового верстату її контроль та редагування
41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconТема: Методика перевірки й оцінювання творчих робіт
Значення навчального редагування у запобіганні помилок у письмових зв’язних висловлюваннях учнів
41. Особливості редагування журнальних і газетних текстів iconПсихолінгвістичний текстовий аналіз
Метод психолінгвістичного текстового аналізу (плта) спрямований на дослідження вербальних характеристик текстів. До уваги беруться...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы