Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів icon

Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів


Скачать 263.02 Kb.
НазваниеБибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів
страница1/6
Размер263.02 Kb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6

Антропонім – 1) будь – яке власне ім’я людини (особисте ім’я, по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім) (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.17);

2) власне ім’я людини (Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь – справочник лингвистических терминов. – М.: ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ», 2001. – С. 28).


Антропоніміка – 1) розділ лексикології (ономастики), який вивчає власні імена людей, закономірності їх виникнення, розвитку, функціонування (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.17);

2) розділ мовознавства, який вивчає власні імена людей (Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь – справочник лингвистических терминов. – М.: ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ», 2001. – С. 28);


Апелятив – іменники, які є узагальненими найменуваннями однорідних предметів (людина, орел, книга, перемога) (Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь – справочник лингвистических терминов. – М.: ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ», 2001. – С. 29).


Аспектологія – розділ граматики, що вивчає дієслівний вид (аспект) у системі його позиції й кореляції, спектр значень і функцій дієслів, які не мають видових пар, і суміжні з видом категорії (роди дії), а також аспектуально важливі засоби контексту (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С. 45 ).

Автокомунікація – 1) мовлення, спрямоване на самого адресанта як внутрішній монолог мовця із самим собою. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 10).

2) внутрішній діалог людини з самим собою; спілкування «Ego» і «Alter ego» особи. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004 – С. 344)

Адресант – 1) один із комуні кантів; той хто породжує висловлення, тобто мовець або автор тексту. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля.– К., 2006 – С. 14).

2) джерело повідомлення; у міжособистісному спілкуванні – особа, яка ініціює комунікацію, кодує своє повідомлення засобами мови або парамови і передає адресату (слухачеві, читачеві, аудиторії). (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004 – С. 344)

Адресат – 1) один із комуні кантів, на якого спрямована й розрахована мовленнєва дія того, хто породжує висловлення, тобто співрозмовник або читач, реципієнт повідомлення. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 16).

2) кінцевий споживач повідомлення; у міжособистісному спілкуванні – особа, яка сприймає повідомлення у відповідності зі своїми когнітивними стратегіями і конкретними конситуативними умовами інтерпретує повідомлення адресанта. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004 – С. 344)

^ Аксіальна комунікація – різновид вербальної комунікації за способом адресованості; характеризується адресованістю конкретній особі чи особам, персональна комунікація. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 19).

^ Аналіз дискурсу – сукупність течій, лінгвістичних шкіл, окремих досліджень, спрямованих на всебічний опис і характеристику мовного спілкування людей у конкретних, зокрема, і стандартних комунікативних ситуаціях з урахуванням соціальних, культурних, когнітивних, психологічних, етнічних і т. ін. детермінантів. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 26).

Аттітюд – сукупність уявлень й оцінок, думок мовця щодо обговорюваного стану справ; установка, яка відображається в семантичній і прагматичній структурі мовних висловлень і керує діяльністю людини, зокрема, й мовленнєвою. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 46).

Агенс (від лат. agens, agentis – діючий) – 1. Семантичний відмінок; мисленнєвий аналог активного діяча-істоти (за Ч.Філлмором) або суб’єкта дії у структурі пропозиції чи предикатно-аргументній структурі (Студент складає іспит. Мати пече пиріжки). Термін семантичного синтаксису, відмінкової граматики, логічної семантики, історичної типології (у теорії діатез). У структурі висловлення мов номінативного строю А. звичайно відповідає підметові, вираженому номінативом (активний стан), в ергативних мовах А. позначається ергативом (при двовалентних дієсловах) або абсолютивом (при одновалентних). // Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля. – К., 2006. – 716 с. – С.13.

2. Джерело дієслівної дії, що позначається в індоєвропейських мовах в активній конструкції формою називного відмінка, а в пасивній – формами непрямих відмінків, особливо орудного. // Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М.: Советская энциклопедия, 1966. – 608 с. – С.31.

3. Типова семантична характеристика (роль) учасника ситуації, що описується у реченні. Терміном «А.» позначають учасника ситуації, її ініціатора, який контролює ситуацію, безпосередньо виконує відповідну дію і є «джерелом енергії» цієї дії. // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. – 709 с. – С.17.

Ад’юнкт (від лат. adjunctus – приєднаний) – компонент предикатно-аргументної структури, який представляє різні обставини ситуації, фіксованої цією структурою, або факультативні валентності предиката. У «Філософії граматики» О.Єсперсена А. уживається у значенні вторинного, залежного від іменника слова (розумна людина, біла стіна тощо). Таке саме значення отримав А. у германістиці поряд із більш уживаним – вільним членом речення, який поширює речення в цілому (те саме, що й детермінант). // Селіванова О. … – С.14.

Актант (від лат. ago – дію) – 1. Семантичний (мисленнєвий) аналог особи чи предмета, який репрезентує обов’язкову валентнісну ознаку предиката й корелює з ним у певній ситуації, представленій структурою висловлення. // Селіванова О. … – С.19.

2. а) Будь-який член речення, що позначає особу, предмет, який бере участь у процесі, визначеному дієсловом. б) В теорії тексту – типова функція особи (предмета) в оповіді. Співвідношення А. утворюють актантну модель оповіді. в) Те саме, що а г е н с. // Лингвистический энциклопедический словарь… – С.22.

Активація – збудження певних ділянок мозку у процесі мисленнєвої чи мовленнєвої діяльності (при породженні та сприйнятті мовлення) під впливом відповідних стимулів, що супроводжується фокусуванням уваги на певних структурах знань. // Селіванова О. … – С.20.

Аналогізація – у когнітивній лінгвістиці одна з найважливіших когнітивних операцій, що опосередковує процеси метафоризації, результатом яких є використання знака однієї предметної (концептуальної) сфери на позначення іншої. // Селіванова О. … – С.28.

Аргумент – компонент предикатно-аргументної структури; мисленнєвий аналог особи, предмета, поняття, який корелює із предикатом у певній ситуації, репрезентованій висловленням. // Селіванова О. … – С.36.

Архетип (від гр. arche – початок і typos - образ) – 1. Первісна вроджена психічна структура, вияв родової пам’яті, історичного минулого етносу, людства, їхнього колективного позасвідомого, що забезпечує цілісність і єдність людського сприйняття й виявляється у знакових продуктах культури (у вигляді архетипних образів). // Селіванова О. … – С.39.

2. Вихідна форма для пізніших утворень. // Ахманова О.С. … – С.56.

Асоціація – 1. Динамічний тимчасовий нервовий зв’язок між двома й більше психічними явищами (відчуттями, уявленнями, почуттями, думками, образами тощо), а також їхніми позначеннями в мові, який утворюється за певних умов на підставі рефлексу суб’єктивного реагування на відповідні стимули. // Селіванова О. … – С.43.

2. Об’єднання мовних одиниць за формальною або логіко-семантичною ознакою. // Ахманова О.С. … – С.58.

Аттітюд – сукупність уявлень й оцінок, думок мовця щодо обговорюваного стану справ; установка, яка відображається в семантичній і прагматичній структурі мовних висловлень і керує діяльністю людини, зокрема, й мовленнєвою. // Селіванова О. … – С.46 – 47.

Адстрат – сукупність рис мовної системи як результат нейтрального, порівняно із субстратом і суперстратом, типу взаємодії мов, при якому обидві мови не змішуються, не відбувається асиміляції етносів, а лише формується прошарок між цими мовами в умовах тривалого співіснування й контактів народів.С18

Акролект – найбільш престижна мова у процесі змішування мов при креолізації та створенні нового етнічного субстрату. С.19

Арго – соціальний різновид мовлення, лексикон вфдносно замкнених професійних і соціальних груп, у тому числі декласованих, призначений для конспіративних потреб відокремлення групи від суспільного загалу, а також для збереження таємниць ремесла, роду занять, власної безпеки.С.35

Бехабітив – тип мовного акту за ілокутивною силою; згідно з класифікацією Дж. Остіна, є виявом вибачення, подяки, співчуття, вітання, похвали, лайки. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 52.). Бенефактив – глибинний семантичний відмінок, мисленнєвий аналог особи, на користь якої здійснюється відповідний процес. Термін відмінкової граматики. // Селіванова О. … – С.52.

Бленд (з англ.) – термін загальної теорії інтеграції, у лінгвістиці застосовується як для аналізу метафоричних аномалій, так і для опису граматичної й синтаксичної інтеграції. // Селіванова О. … – С.54.

Білінгвізм – двомовність як ознака мовної ситуації країни, регіону чи мовного стану індивіда, тобто володіння й користування особистістю або певною групою етносу одночасно двома мовами: однією як рідною, іншою набутою, але важливою для спілкування в деяких комунікативних сферах.С.52


Вибір – когнітивна процедура, яка передбачає вибір одного з компонентів парадигми з метою реалізації синтагматичних потенцій цього елементу. Таким чином відбувається взаємодія парадигматики й синтагматики мовної системи. В. є терміном когнітивної лінгвістики. // Селіванова О. … – С.59.

^ Відмінкова граматика – напрям граматичного опису семантичної структури речення на підставі актантних валентностей предиката й мисленнєвих аналогів обставин ситуації, представлених як семантичні відмінки. // Селіванова О. … – С.63.

^ Внутрішній лексикон – вербалізована частина етносвідомості чи свідомості носія мови, організований упорядкований фонд номінативних одиниць і знань, які вони позначають. // Селіванова О. … – С.68.

Вузол – елемент семантичного або концептуального графа, семантичної мережі, дерева безпосередніх складників, дерева залежностей, фрейму, який є мисленнєвим аналогом певного параметра або складника ситуації (часу, мети, суб’єкта, об’єкта, локатива, темпоратива, каузатива тощо) або структури знань. Термін когнітивної та комп’ютерної лінгвістики. // Селіванова О. … – С.73.

^ Вербальна комунікація – цілеспрямована лінгвопсихоментальна діяльність адресанта й адресата у процесі інформаційного обміну та впливу на співрозмовника за допомогою знаків природної мови. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 58).

Вердиктив – тип мовного акту за ілокутивною силою; згідно з класифікацією Дж. Остіна, є виявом вироку, ухвали, оцінки, схвалення. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 59).

^ Власне ім’я – іменник, що означає одиничний предмет із ряду однорідних. До них належать імена осіб, клички тварин, назви планет, географічні назви, назви установ, підприємств, газет, пароплавів та ін. індивідуальні назви, які пишуться з великої літери (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.33).


^ Внутрішня форма слова - 1) співвіднесеність морфологічного із звукового складу певного слова з іншими мовними одиницями, що зумовили утворення його нового лексичного значення (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.33);

2) морфологічний склад основи, який вказує на мотивований зв'язок її звучання з даним значенням (Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь – справочник лингвистических терминов. – М.: ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ», 2001. – С. 64);

3) семантична та структурна співвіднесеність морфем, які складають слово, з іншими морфемами даної мови; ознака, покладена в основу номінації при утворенні нового лексичного значення слова (Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С.85)

Генеративізм (від лат. generativus - породжуючий) – одне з відгалужень формального напрямку в лінгвістиці, яке виникло під впливом ідей Н.Хомського у 50-60-х рр.. ХХ ст. і ґрунтується на описі мови у вигляді формальних моделей певного типу. // Лингвистический энциклопедический словарь. … – С.98.

Гештальт (від нім. Gestalt – фігура, структура, образ) – константний цілісний складник свідомості, що існує у вигляді фігур, структур, образів і формується через прагнення до структурування поля сприйняття і його усвідомлення незалежно від зміни й варіювання ознак об’єкта. // Селіванова О. … – С.84.

^ Гіпотеза асиметрії – концепція сучасної когнітивної лінгвістики щодо асиметричного співвідношення концептуального й мовного планів свідомості. Г.а. передбачає невідповідність цих планів. // Селіванова О. … – С.88.

^ Глибинний відмінок – семантико-синтаксична одиниця відмінкової (рольової) граматики, яка є репрезентантом однієї з валентностей предиката, мисленнєвим аналогом складника ситуації, описуваної висловленням. // Селіванова О. … – С.92.

Граф – 1) у графології варіант графеми (алограф); 2) у когнітивній лінгвістиці спосіб графічного представлення зв’язку між значеннями слова-полісеманта (семантичний Г.), між компонентами семантичної або синтаксичної структури речення, предикатно-аргументної структури, пропозиції, а також між фреймами-схематами і схемами (концептуальні Г.). // Селіванова О. … – С.103.

Гаптика – 1) тактильна взаємодія, що використовується в комунікативній ситуації як допоміжний, паравербальний засіб спілкування;

2) галузь пара лінгвістики, що вивчає особливості тактильної комунікативної взаємодії як супровідного засобу вербального спілкування. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006– С. 74).

Герменевтика – 1) окрема наука, спрямована на тлумачення глибинного змісту текстів, їхніх перекладів шляхом досліджень структури і семіотичної природи мови, вивчення історичних, філософських, релігійних й ін. даних, пов’язаних із конкретним типом літературного твору. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 81).

2) між наукова галузь гуманітарних досліджень і одночасно філософсько-методологічне вчення про інтерпретацію та розуміння тексту з опертям лише на сам текст. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 344.)

Гендер – стать людини з огляду на розподіл між чоловіком і жінкою соціальних функцій, форм діяльності, специфіки поведінки, культурних норм тощо.С.108


^ Декларативне знання – інформація у довгочасній пам’яті про факти, події, предмети, ситуації тощо, яка може мати візуальний характер (у вигляді образів) і вербальний у вигляді пропозиційних структур. // Селіванова О. … – С.110.

Делібератив – 1) спосіб дії у деяких мовах або різновид модального значення зі змістом вираження сумніву щодо ситуації, позначеної реченням; 2) термін семантичного синтаксису, відмінкової граматики, логічної семантики; мисленнєвий аналог змісту мовномисленнєвої, соціальної дії чи сприйняття, один з аргументів у структурі пропозиції або предикатно-аргументній структурі. // Селіванова О. … – С.111.

Дестинатив – 1. Термін семантичного синтаксису, логічної семантики; мисленнєвий аналог призначення предмета, один з аргументів у структурі

пропозиції або предикатно-аргументній структурі. // Селіванова О. … – С.116.

2. Цільовий відмінок; у баскській мові категоріальна форма відмінка зі значенням руху до чогось, прагнення до якоїсь мети. // Ахманова О.С. …– С.129.

Диктум (від лат. dictum – сказане) – компонент пропозиції, основний логічний блок судження, об’єктивна семантична константа, що характеризується істинністю й несуперечливістю. // Селіванова О. … – С.118.

Дистрибутив (від лат. distributio – поділ, розподіл) – термін семантичного синтаксису, відмінкової граматики, логічної семантики; мисленнєвий аналог результату розподілення, один з аргументів у структурі пропозиції або предикатно-аргументній структурі (Він складав папір у стоси. Платити будемо погодинно). // Селіванова О. … – С.122.

Донорська зона – предметна (концептуальна) сфера, що постачає власні знаки на позначення іншої предметної сфери (реципієнтної), у якій вони стають метафоричними найменуваннями. // Селіванова О. … – С.134.


Декларатив – 1) тип мовного акту за ілокутивною силою; згідно з класифікацією Дж. Сьорля, є виявом установлення відповідності між пропозиційним змістом і дійсністю. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 110).

2) тип мовленнєвого акту, ілокутивна мета котрого – встановити відповідність між пропозиційним змістом повідомлення та реальністю. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 344.)

Директив – 1) тип мовного акту за ілокутивною силою; за класифікацією Дж. Сьорля є виявом запитання, наказу, примусу, вимоги, поради, запрошення, благання тощо. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 118).

2) тип мовленнєвого акту, ілокутивна мета котрого – змусити адресата виконати певну дію. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 344)

^ Дискретність дискурсу – категорійна ознака комунікації, яка представляє реальність у часі або у просторі фаз проходження та сприйняття повідомлення навіть в умовах спілкування «тут і зараз». (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 118).

Дискурс – 1) зв’язний текст у контексті численних супровідних фонових чинників – онтологічних, соціокультурних, психологічних тощо; текст занурений у життя;

2) замкнена цілісна комунікативна ситуація (подія), складниками якої є комуніканти й текст як знаковий посередник, зумовлена різними чинниками, що опосередкують спілкування й розуміння (соціальними, культурними, етнічними і т. ін.);

3) стиль, підмова мовного спілкування;

4) зразок мовної поведінки в певній соціальній сфері, що має певний набір змінних. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 119).

5) тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), відбувається в межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психологічних, психічних) чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя», залежними від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 322.)

^ Дискурсивна практика – використання мови в межах сфери спілкування якоїсь соціальної чи професійної групи при обговоренні відповідної цій сфері проблеми з огляду на стереотипний заданий спосіб бачення дійсності за умови забезпечення групової ідентичності. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 12122).

^ Дискурсивна психологія – напрям соціальної психології, який розробляє певний тип дискурсу з метою вивчення способів формування, корекції та зміни особистості, її думок, емоцій у процесі соціальної взаємодії. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 123).

^ Дискурсивний час і простір – час і простір комунікативної ситуації. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 126).

Діалог – форма мовлення; ситуаційно зумовлене спілкування двох або кількох (полілог) осіб, комунікативні ролі яких інверсуються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця, адресатом якого є перший мовець), за умови визнання учасниками спілкування спільної мети й напрямку комунікації. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 128).

Діалогічність – дослідницький принцип лінгвістики тексту, теорії мовної комунікації, що ґрунтується на концепції діалогічності гуманітарного пізнання російського філолога М. Бахтіна. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 130).

Денотат – 1) позначуваний предмет. Вживається як синонім до референт, тобто значення відповідного мовного відрізка. Д.називають також сукупність об’єктів дійсності (речей, явищ, відношень, ситуацій, процесів, дій тощо), що мають те саме мовне вираження (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.45);

2) предмет або явище оточуючої дійсності, з якою співвідноситься дана мовна одиниця (Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь – справочник лингвистических терминов. – М.: ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ», 2001. – С. 102).

^ Дистрибутивно-статистичний аналіз – 1) метод дослідження мови, заснований на вивченні оточення (дистрибуції, розподілення) окремих одиниць у тексті і не використовуючий відомостей про повне лексичне чи граматичне значення цих одиниць (Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С.137);

2) методика статистичного підрахунку суми всіх можливих позицій елементу відносно інших елементів того самого рівня; сукупність формальних алгоритмічних процедур, спрямованих на опис дистрибуції будь-яких емпірично доступних об’єктів у тексті (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.123 ).

Диглосія – 1) різновид мовного стану особистості, коли вона володіє двома чи більше формами існування певної мови. 2) ситуація функціонування двох стилістично й функціонально розподілених мовних кодів, які можуть сприйматися як одна мова.С.118

Діалект – 1) форма мовного існування, що використовується як засіб безпосереднього повсякденного побутового спілкування на певній обмеженій території й характеризується відносною єднісю різних мовних рівнів системи й відповаідними відбитками культурних традицій. 2) різновид мови, який використовується як засіб безпосереднього спілкування певних соціальних і професійних груп.С.125

Діалектологія – мовознавча дисципліна, що вивчає територіальні діалекти певної мови.С.127

Діафон – 1) звук рідної мови, що вживається при користуванні нерідною, другою мовоюв умовах двомовності як результат інтерференції рідної й нерідної мов на фонетичному рівні. 2) абстрактна фонологічна одиниця, яка встановлює відповідність між звуками різних діалектів однієї мови.С.130

Декреолізація – процес руйнації креольської мови й формування на її основі стандартної «посткреольської» мови.С.111

Екзерситив – тип мовного акту за ілокутивною силою; згідно з класифікацією Дж. Остіна, є виявом наказу, примушування, попередження, поради, призначення. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 137).

Еколінгвістика – розділ мовознавства на межі соціолінгвістики та психолінгвістики й лінгвістичної філософії, спрямований на розгляд мови як складника системи взаємного існування людини, суспільства і природи. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 138).

Експозитив – тип мовного акту за ілокутивною силою; згідно з класифікацією Дж. Остіна, є виявом пояснення, доведення, визнання, припущення, тлумачення. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 139).

Експресив – 1) мовного акту за ілокутивною силою; є виявом привітання, співчуття, ставлення, вибачення, подяки, побажання. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 139).

2) тип мовленнєвого акту, ілокутивна мета котрого – експлікувати психологічний стан адресанта, його ставлення до того, про що він повідомляє адресата. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 323.)

^ Етнографія мовлення – 1) напрям дискурс-аналізу, який вивчає вплив культурних і соціальних чинників на процеси мовленнєвого спілкування, зокрема, соціокультурну зумовленість зміни комунікативних ролей, процедур інтерпретації, правил виведення (conversational inferences) тощо.

(Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 147).

2) вивчає мову у її співвідношенні з культурою, взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні, еволюції мови, а також у процесі між культурної комунікації. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 324.)

Ефектив – тип мовного такту, що є словом зміни службового становища (призначаю), соціального статусу (позбавляю звання), форм власності (дарую, конфіскую, присвячую і т. ін.), а також владного дозволу (санкціоную, погоджую і т. ін.), зміни суспільних інститутів (легалізую, розпускаю тощо). (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 151).

^ Ефективність комунікації – комунікативний параметр, що визначає досягнення комунікативного співробітництва (кооперації) між адресантом й адресатом і спрямований на такий спосіб організації концептуальної структури тексту, який сприяє розумінню тексту з мінімальними зусиллями для читача. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 152).

  1   2   3   4   5   6

Похожие:

Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconБибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів
Антропонім – 1) будь – яке власне ім’я людини (особисте ім’я, по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім) (Єрмоленко...
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconВикладач: доцент Л. В. Лучкіна
Українська мова національна мова українського народу. Літературна українська мова. Державна українська мова
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconПитання до іспиту з української мови за професійним спямуванням
Українська мова – державна мова України. Українська мова серед мов народів світу
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconУкраїнська мова
К64 Конкурсні тестові завдання для вступників: Українська мова / Г. І. Вов­чен­ко, А. М. Галас, О. Д. Пискач, Т. М. Розумик, М. І....
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconСумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка
Робоча програма навчальної дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів за напрямом підготовки 020303 Філологія....
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconВульвич Марія Володимирівна дата народження: 18. 11. 1995
Російська мова (вільно), українська мова (рідна), англійська – базова (розмовна, письмова)
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів icon1. сучасна українська літературна мова
У вузькому розумінні — літературна мова, яку вживають три останні покоління учасників мовної комунікації, тобто часові межі її охоплюють...
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconМетодичні вказівки до практичних занять з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів ІІІ курсу спеціальності
Тема: Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Англійська мова і література»; 020303 «Українська мова і література»; 010102 «Початкова освіта» напрямів підготовки 0203 «Філологія»...
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconПротокол № від 2013р. Програмові вимоги
До складання іспиту з навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconПрограма для студентів спеціальності 07010103 Українська мова та література
Міністерство освіти і науки України Глухівський державний педагогічний університет
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы