Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів icon

Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів


Скачать 263.02 Kb.
НазваниеБибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів
страница3/6
Размер263.02 Kb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6

^ Когнітивна лінгвістика – 1) розділ мовознавства, що вивчає процеси породження, сприймання, розуміння мови; роль мови в пізнавальній діяльності людини; тлумачення текстів з погляду логічного членування позамовної діяльності (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.77);

2) напрям мовознавства, у якому мова розглядається як засіб отримання, зберігання, обробки, переробки й використання знань, спрямований на дослідження способів концептуалізації й категоризації певною мовою інтеріоризованої дійсності та внутрішнього рефлексивного досвіду (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.213).


^ Когнітивно – ономасіологічний аналіз – методика дослідження номінаційних процесів і встановлення типу мотивації номінативних одиниць, яка передбачає два етапи: інтерпретацію ономасіологічної структури й концептуальне моделювання структури знань про позначене або її фрагмента (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.217).

^ Квантитативна лінгвістика – розділ мовознавства, спрямований на розроблення способів кількісного опису природних і штучних мов, статистичні підрахунки частотності різних мовних явищ у текстах (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.205 ).


^ Комунікативна лінгвістика – 1) галузь мовознавства, спрямована на дослідження закономірностей, складників, чинників комунікативної діяльності, яка здійснюється на базі природної мови (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.234);

2) розділ мовознавства, який вивчає мову як діяльність, здійснення спілкування в певних ситуаціях, спрямованість мовних засобів на повідомлення певної інформації, передавання емоційного стану мовця, спонукання до дії тощо (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.78).

^ Комп’ютерна лінгвістика – маргінальна галузь мовознавства, спрямована на розробку автоматизованих методів зберігання, обробки, переробки й використання лінгвістичних знань й інформації, репрезентованої знаками природної мови (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С. 223 ).

^ Концепція тесеї – семіотична теорія античних філософів, яка відстоювала довільний, конвенційний зв'язок імен і речей, виходячи з ідеї Платона щодо Номоса – закону, принципу, який упорядковує Логос, ім’я. К.т. була покладена в основу теорії довільності мовного знака Ф. де Соссюра, яка стала канонізованою в європейській семіотиці (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.266).


^ Концепція фісеї – семіотична теорія античних філософів, яка відстоювала природний зв'язок імен і речей: річ позначена словом невипадково, адже воно відображає її суть. К.ф. покладена в основу деяких гіпотез походження мови (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.267).

Кінема – 1) одиниця системи пара вербальних засобів комунікації як знакових супровідників вербального мовлення у процесі спілкування. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 207).

2) одиниця кінетики. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 327.)

Кінесика – 1) сукупність жестів, міміки; руху очей і контакту очима (окулістики), рухів тіла, торкання (гаптики), постави, ходи, манери одягу, що використовуються як допоміжні, паравербальні (супровідні) засоби комунікації.

(Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 208).

2) рухи, що сприймаються комуні кантами за допомогою зору: жести, міміка, постави тіла, оформлення зовнішності, почерк тощо. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 326.)

^ Когнітивна лінгвістика – 1) розділ мовознавства, що вивчає процеси породження, сприймання, розуміння мови; роль мови в пізнавальній діяльності людини; тлумачення текстів з погляду логічного членування позамовної діяльності (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.77);

2) напрям мовознавства, у якому мова розглядається як засіб отримання, зберігання, обробки, переробки й використання знань, спрямований на дослідження способів концептуалізації й категоризації певною мовою інтеріоризованої дійсності та внутрішнього рефлексивного досвіду (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 213).

^ Когнітивна прагматика – напрям прагматики як між наукової галузі знань, який вивчає взаємодію соціокультурних, ситуативно-поведінкових, статусних чинників комунікативної взаємодії суб’єктів із лінгвокогнітивними і відношення їх до певної знакової системи, використаної у процесі спілкування. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 215).

^ Когнітивний дисонанс – стан дискомфорту та психологічної напруги людини, що виникає при її прагненні узгодити свої думки й дії з іншою людиною, зокрема, у процесі комунікації. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 217).

Комісив – 1) тип мовного акту за ілокутивною силою; згідно класифікацією Дж. Остіна, є виявом обіцянки, наміру; за Р. Бахом і Р. Харнішом, - обіцянки та пропозиції. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 223).

2) тип мовленнєвого акту, ілокутивна мета котрого – накласти на адресанта зобов’язання виконати певні дії у майбутньому або дотримуватись певної лінії поведінки. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 328.)

Комунікант – 1) особистість, яка здійснює комунікативний акт передачі інформації або сприймає й інтерпретує її. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 232).

2) особи, які беруть участь у спілкуванні: у діалозі – адресант (мовець) і адресант (мовець) і адресант (слухач); у полілозі – адресант, адресати, учасники. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 326.)

^ Комунікативна адаптивність – особистісний чинник комунікації, який ґрунтується на готовності комунікантів до перегляду звичних уявлень і рішень, здатності до гнучкого реагування на обставини, що змінюються у процесі спілкування, до коригування власної комунікативної поведінки, але без утрати особистісної свободи, упевненості в собі, наполегливості. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 233).

^ Комунікативна компетенція – здатність мобілізувати різноманітні знання мови (мовну компетенцію), паравербальних засобів, ситуації, правил і норм спілкування, соціуму, культури для ефективного виконання певних комунікативних завдань у відповідних контекстах чи ситуаціях.

(Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 234).

^ Комунікативна кооперація (співробітництво) – тип інтерактивності адресанта та адресата в комунікативній ситуації, який характеризується узгодженістю намірів, стратегічних програм комунікантів, симетричними відношеннями між ними, балансом комунікативних статусів, ефективністю й оптимальністю спілкування. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 234).

^ Комунікативна лінгвістика – 1) галузь мовознавства, спрямована на дослідження закономірностей, складників, чинників комунікативної діяльності, яка здійснюється на базі природної мови. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 234).

2) розділ мовознавства, який вивчає мову як діяльність, здійснення спілкування в певних ситуаціях, спрямованість мовних засобів на повідомлення певної інформації, передавання емоційного стану мовця, спонукання до дії тощо (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.78).

3) розділ і водночас новий напрям сучасної динамічно і антропоцентрично зорієнтованої науки про мову, предметом якого є процеси спілкування людей з використанням «живої» природної мови, а також з урахуванням усіх наявних складових комунікації (фізичних, фізіологічних, психологічних, соціальних, контекстних, ситуативних та ін.). (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 326.)

^ Комунікативна метамодель – абстрактна схема, що представляє системну кореляцію складників інформаційного обміну й комунікативних дій, а також співвідношення здійснюваних ними супровідних операцій результатом чого є передача інформації від адресанта до адресата. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 236).

^ Комунікативна стратегія – 1) складник евристичної інтенційної програми планування дискурсу, його проведення й керування ним із метою досягнення кооперативного результату, ефективності. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 239).

2) правила і послідовності комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення певної комунікативної мети. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 339.)

^ Комунікативна сумісність – особистісний чинник комунікації, який ґрунтується на готовності та вміннях комунікантів співробітничати, створювати невимушену атмосферу взаємного задоволення спілкуванням, психологічної комфортності; виникає на підставі узгодженості спільної позиції, взаємного розуміння і т. ін. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 239).

^ Комунікативна тактика – підпорядкований комунікативній стратегії конкретний спосіб реалізації інтенційної програми дискурсу. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 240).

^ Комунікативне середовище – 1) територіально локалізована лінгвоетнічна спільнота, що історично склалася й характеризується відносно стабільними, регулярними й інтенсивними комунікативними контактами з використанням кількох мов або їхніх варіантів. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 240).

2) сукупність мовних і позамовних (психологічних, психічних, соціальних, рольових, вікових, гендерних тощо) чинників, а також тональність і атмосфера, в яких відбувається спілкування. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 337.)

^ Комунікативне суперництво – тип інтерактивності адресанта й адресата в комунікативній ситуації, який характеризується прагненням здобути інтелектуальну перевагу, здійснити свої наміри в диспуті, дискусії, підвищити власний статус обличчя. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 240).

^ Комунікативний канал – способи інформаційного обміну й комунікативного впливу. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 241).

^ Комунікативний самоконтроль – особистісний чинник комунікації, який ґрунтується на самоспостереженні й самоаналізі комуні кантів у ситуації спілкування, зважаючи на реакції й поведінку партнера, із метою досягнення відповідності соціальній нормі й формування необхідного враження. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 241).

^ Комунікативний статус – 1) комунікативні права й обов’язки учасників комунікації. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 241).

2) відносно постійна , внутрішньо зв’язана і очікувана іншими система комунікативних (зокрема, мовленнєвих) вчинків індивіда, значною мірою визначена його соціальним статусом, віковими, тендерними та іншими чинниками. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 337.)

^ Комунікативний хід – ланка діалогу як блок інтерактивної програми комунікантів, обмежена висловленням, реплікою одного з комунікантів. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 242).

^ Комунікативний шум – 1) один із складників комунікативної ситуації, що являє собою перешкоди різного рівня та природи, які знижують ефективність комунікації, дестабілізують процес сприйняття й розуміння інформації, що передається, і можуть призвести до припинення комунікації. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 243).

2) різноманітні форми порушень або деформації повідомлень, які утруднюють процес передавання або сприйняття інформації. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 342.)

Комунікація – 1) цілеспрямований процес інформаційного обміну між двома і більше сутностями за допомогою певної семіотичної системи. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 244).

2) один із модусів існування явищ мови (поряд змовою і мовленням).

3) смисловий та ідеально-змістовний аспект соціальної взаємодії, спілкування; операції з інформацією у спілкуванні; складова спілкування поряд з перцепцією та інтеракцією. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 328.)

^ Конверсійний аналіз – методика емпіричного дослідження діалогічного усного мовлення, що застосовується в соціолінгвістиці й дискурс-аналізі. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 245).

Констатив – 1) тип мовного акту за ілокутивною силою; є виявом твердження, інформування, розпорядження тощо. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 250).

2) тип повідомлення, яке позначає стан речей, констатує факт об’єктивної (чи такою, яка вважається обєктивною) дійсності. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 329.)

^ Контекстуальність комунікації – ознака певної етнічної культури, що передбачає різний ступінь важливості контексту комунікативної ситуації , фонових знань для розуміння змісту вербального висловлення.

(Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 253).

^ Критичний аналіз дискурсу – теорія й методика емпіричного дослідження відношень між дискурсом та соціальним і культурним станом суспільства, а також їхнім розвитком. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 271).

Койне – міждіалектна, переважно побутова форма існування мови, сформована на базі одного з групи близьких йому діалектів із їхніми можливими ознаками, що служить торговельним, військовим, культурним, судовим потребам змішаного складу населення певного регіону.С.221

^ Комунікативна лінгвістика – галузь мовозхнавства, спрямована на дослідження закономірностей, складників, чинниківкомунікативної діяльності, які здійснюються на базі прориродної мови.С.234

Креолізована мова – мова, частково схожа за структурними ознаками із креольською, сформована в результаті взаємодії між мовою-джерелом й іншою мовою без піджинізації.С.269

Креольська мова – мова певного етносу, сформована в результаті етнічного процесу інтеграції на базі піджину, що перетворюється на повноцінну, хоч і вторинну субстратну мову.С.269

^ Лінгвістична гендерологія – маргінальна галузь мовощнавства, яка досліджує вплив на особливості мовленнєвої поведінки, мовної компетенції, ментального лексикону і соціальної статі людини, що визначається розподілом між чоловіком і жінкою соціальних функцій, форм діяльності, специфіки поведінки, культурних норм тощо.С.286

^ Лінгвістична статистика – розділ мовознавства, спрямований на статистичний аналіз частотності різнорівневих явищ мови в текстах і мовленні.С.289

Лінгвокультурологія – маргінальна галузь мовознавства, яка вивчає вияви культури народу в його мові й мовленнєвій діяльності.С.303

Лінгвопрагматика – галузь мовознавства, що досліджує використання й функціонування мовних знаків у процесі комунікації у взаємозв’язку з інтерактивністю його суб’єктів, їхніми особливостями й самою ситуацією спілкування.С.287

^ Літературна мова – головна загальнонародна, унормована й регламентована, культурно оброблена форма існування мови, що забезпечує певні сфери спілкування етносу та здебільшого отримує широку стилістичну диференціацію.С.308


^ Лінгвістика тексту - 1) напрям лінгвістичних досліджень, об’єктом яких є правила побудови зв’язного тексту та його смислові категорії, що виражаються за цими правилами (Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С.267).


^ Лінгвістична філософія – 1) філософський напрям, який ставить своїм основним завданням аналіз природної мови строгими методами. Аналіз застосовуються з метою визначення філософськи вагомих концептів, спираючись на контексти вживання відповідних слів у буденному мовленні. Інша мета аналізу – виявлення особливої «логіки» функціонування мови в умовах щоденної комунікації (Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С.269);

2) напрям аналітичної філософії неопозтитвізму, закладений Дж.Муром (Кембріджська й Оксфордська філософські школи) на межі 19-20 ст. і «пізнім» Л.Вітгенштейном (1929-1951), головним положенням якого були розгляд філософії як діяльності, спрямованої на дослідження природної мови й мовної комунікації в різних соціальних умовах; необхідність аналізу мови з метою усунення неправомірного розширення її нормального вживання, а також визнання фіксації мовою певних загальних достовірних знань і мовної гри як форми мовленнєвої взаємодії за відповідними правилами (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.293).


Лінгвосеміотика – розділ лінгвістики й семіотики, об’єктом якого є мовні знаки (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.304).


^ Логічна семантика – маргінальна галузь лінгвістики й логіки, сильна (за У.Куайном) зовнішня семантика, яка досліджує співвідношення значення мовних висловлень з об’єктами предметної дійсності під кутом зору його істинності/неістинності (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.309).


^ Логічний аналіз мови – напрям аналітичної філософії, завданням якого була розробка штучної, апріорної метамови з метою виправити мову науки відповідно до норм науковості, заданих формальною математичною логікою, і визначити природу істинного знання (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.310).

^ Лінгвістика тексту – 1) галузь мовознавства, що вивчає семіотичну, структурно-граматичну, семантико-змістовну, комунікативно-прагматичну організацію текстів, їхню категорійну систему й мовні засоби її репрезентації, а також процеси породження, розуміння й інтерпретації текстів у семіотичному універсамі культури. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 283).

2) напрям лінгвістичних досліджень, об’єктом яких є правила побудови зв’язного тексту та його смислові категорії, що виражаються за цими правилами (Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С.267)

^ Лінгвістична прагматика (лінгвопрагматика) – галузь мовознавства, що досліджує використання й функціонування мовних знаків у процесі комунікації у взаємозв’язку з інтерактивністю його суб’єктів (мовця й адресата), їхніми особливостями й самою ситуацією спілкування. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 287).

^ Лінгвогенеристика (лінгвістична генологія) – напрям лінгвістичних досліджень, об’єктом яких є структурно-семантичні, комунікативно-прагматичні, когнітивні, етнопсихолінгвістичні, соціолінгвістичні, культурологічні особливості різних мовленнєвих жанрів. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 299).

Локуція – 1) один із складників мовного акту, який забезпечує його цілісність разом з ілокуцією та перлокуцією, згідно з концепцією мовних актів англійського логіка й філософа Дж. Остіна, і містить фонетичний, фатичний (лексикалізацію та граматикалізацію висловлення), риторичний (смислопородження й референтне співвіднесення) компоненти.

(Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 312).

2) побудова фонетично і граматично правильного висловлювання певної мови з певним смислом і референцією. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 330.)

^ Лінгвістична типологія – галузь мовознавства, що вивчає структурні, граматичні, функціональні риси мов світу й на підставі цього встановлює їхній типологічний різновид (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.291 ).

1   2   3   4   5   6

Похожие:

Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconБибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів
Антропонім – 1) будь – яке власне ім’я людини (особисте ім’я, по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім) (Єрмоленко...
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconВикладач: доцент Л. В. Лучкіна
Українська мова національна мова українського народу. Літературна українська мова. Державна українська мова
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconПитання до іспиту з української мови за професійним спямуванням
Українська мова – державна мова України. Українська мова серед мов народів світу
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconУкраїнська мова
К64 Конкурсні тестові завдання для вступників: Українська мова / Г. І. Вов­чен­ко, А. М. Галас, О. Д. Пискач, Т. М. Розумик, М. І....
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconСумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка
Робоча програма навчальної дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів за напрямом підготовки 020303 Філологія....
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconВульвич Марія Володимирівна дата народження: 18. 11. 1995
Російська мова (вільно), українська мова (рідна), англійська – базова (розмовна, письмова)
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів icon1. сучасна українська літературна мова
У вузькому розумінні — літературна мова, яку вживають три останні покоління учасників мовної комунікації, тобто часові межі її охоплюють...
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconМетодичні вказівки до практичних занять з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів ІІІ курсу спеціальності
Тема: Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Англійська мова і література»; 020303 «Українська мова і література»; 010102 «Початкова освіта» напрямів підготовки 0203 «Філологія»...
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconПротокол № від 2013р. Програмові вимоги
До складання іспиту з навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconПрограма для студентів спеціальності 07010103 Українська мова та література
Міністерство освіти і науки України Глухівський державний педагогічний університет
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы