Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів icon

Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів


Скачать 263.02 Kb.
НазваниеБибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів
страница5/6
Размер263.02 Kb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6

^ Народна етимологія – 1) переосмислення запозиченого незрозумілого слова за зразком близького за звучанням слова рідної мови, встановлення між ними семантичних зв’язків на підставі зовнішнього випадкового збігу, без урахування походження (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.103);

2) походження слова від іншого слова, що ґрунтується на їхній уявній, зовнішній схожості й пояснюється прагненням народу пояснити невідоме через відоме, семантично зблизити формально схожі елементи (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.407).

^ Невербальна комунікація – цілеспрямований процес інформаційного обміну, знаковими системами якого можуть бути біологічно доцільні поведінкові сигнали тварин, спрямовані на сумісну адаптацію до навколишнього середовища, парами жестів і міміки, математична й комп’ютерна символіка, мистецтво, гра, телепатичний зв'язок і т. ін. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 412).

^ Наївна картина світу – уявлення про світ пересічних носіїв мови, що ґрунтується на донаукових загальних поняттях, представлених у мові. // Селіванова О. … – С.404 - 405.

^ Наукова картина світу – система знань, що синтезує теоретичний доробок різних наук із знаннями світоглядного характеру як результатом цілісного узагальнення пізнавального досвіду людства. // Селіванова О. … – С.408 - 409.

Нейролінгвістика – наукова дисципліна, що виникла на межі неврології й лінгвістики та вивчає систему мови у співвідношенні з мозковим субстратом мовної поведінки. // Лингвистический энциклопедический словарь. … – С.327.


Онім – будь – яке власне ім’я (слово, сполука, речення), яке служить для виокремлення названого ним об’єкта сереж інших об’єктів, його індивідуалізації й ідентифікації (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.426).


^ Ономасіологічна категорія – інтегрувальна ознака сукупності номінативних одиниць певної мови, що характеризує регулярний, однаковий механізм їхнього творення, який відповідає певній спільності семантики, понятійного змісту й частиномовного статусу (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.427).


^ Ономасіологічна структура – номінативна структура мовного знака, результата мотивації як лінгвопсихоментальної операції, що опосередкує формальний і семантичний зв'язок мотиватора з мотивованим (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.427).


Ономасіологія – 1) розділ семасіології, в якому вивчаються способи номінації, принципи називання (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.115);

2) розділ лінгвістичної семантики, об’єктом якого є номінативна структура мовних знаків і її зв'язок із значеннями та структурами знань про позначене (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.428).

Ономастика – 1) розділ мовознавства, що вивчає історію виникнення, розвитку власних імен у літературній мові та діалектах (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.115);

2) розділ лінгвістики, який вивчає власні імена (оніми) у різних аспектах: географічному, лексикографічному, лексикологічному, текстовому, логічному, психологічному, семіотичному, когнітивному, соціологічному, і т. ін.; має кілька розділів відповідно до класифікації власних імен: топоніміку, антропоніміку, астроніміку, теоніміку, зооніміку і т.ін. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.430).

Об’єкт(ив) (від лат. objectus – предмет) – 1. а) У вченні про члени речення те саме, що додаток. б) У теорії відмінків і в теорії станів уживається в значенні предмета, який підпадає дії. // Ганич Д.І., Олійник І.С. … – С.158.

2. Термін семантичного синтаксису, відмінкової граматики, логічної семантики; мисленнєвий аналог істоти чи неістоти, на які спрямовано дію, у структурі пропозиції або предикатно-аргументній структурі (Літак скинув бомбу. Я танцюю вальс). // Селіванова О. … – С.422.

Орієнтир – член опозиції траектора й О. як протилежності та єдності змісту певних мовних одиниць, одна з яких (орієнтир) може служити відправним моментом для існування іншої (траектора). // Селіванова О. … – С.434.

Пам'ять – когнітивна здатність утримувати й систематизовано інтегрувати в мозку людини різнобічну інформацію, отриману в результаті переробки чуттєвого та внутрішнього рефлексивного досвіду. // Селіванова О. … – С.440.

Партитив (від лат. parts – частина) – 1) граматичний відмінок у фінно-угорських мовах із значенням частини цілого, невизначеності або відсутності, протиставлений генітиву; 2) глибинний відмінок із значенням частини по відношенню до цілого (парціальності). // Селіванова О. … – С.449.

^ Пацієнс (пацієнтив) (від лат. patiens – той, хто терпить, страждає) – 1. а) мисленнєвий аналог істоти чи неістоти, на які спрямовано інформативну, донативну й емотивну дію, у структурі пропозиції або предикатно-аргументній структурі; різновид об’єкта (Я даю тобі годину на роздуми. Я розповідаю дітям казку). б) У широкому розумінні П. є об’єктом дії або пасивним носієм якогось стану, що ускладнює його розмежування із суб’єктом-елементивом,

екперієнтивом, релятивом. // Селіванова О. … – С.451.

2. Типова семантична характеристика (роль) пасивного учасника ситуації, що описується у реченні. Терміном «П.» позначають учасника ситуації, яку він не контролює і не виконує. // Лингвистический энциклопедический словарь. … – С.369.

Перцептив (від англ. perception – сприйняття) – мисленнєвий аналог істоти чи неістоти, на які спрямовано духовну дію, у структурі пропозиції або предикатно-аргументній структурі; різновид об’єкта (Мені пригадалося дитинство. Я ображена на тебе). // Селіванова О. … – С.461.

План – 1. а) Точка зору, спосіб розгляду явищ мови. б) Один з двох функтивів (двох сторін) мовного знаку як один з двох його аспектів. // Ахманова О.С. … – С.325.

2. У штучному інтелекті й комп’ютерній лінгвістиці сукупність процедур, породжених сценарієм, які сприяють досягненню мети. // Селіванова О. … – С.466.

Почуття – за К.Юнгом, одна із психічних функцій свідомості, що є різновидом емоційних переживань, порівняно стійким і предметним. // Селіванова О. … – С.483.

Предикат (від лат. praedicatum – висловлене) – 1. а) У вченні про члени речення те саме, що присудок. б) Ознака, яка приписується суб’єкту в певному часовому й модальному плані, тобто те, що говориться про предмет думки. // Ганич Д.І., Олійник І.С. … – С.212.

2. Центральний компонент диктуму пропозиції, судження, який виражає зміст події як процес, відношення, ознаку, притаманні певному суб’єктові. // Селіванова О. … – С.487.

Предикатно-актантна рамка – мисленнєвий аналог ситуації, який репрезентує зв'язок предиката з глибинними відмінками. // Селіванова О. … – С.490.

^ Предикатно-аргументна структура – термін семантичного синтаксису й ситуаційного моделювання; глибинний синтаксичний аналог судження, центром якого є предикат, що корелює з аргументами й ад’юнктами. // Селіванова О. … – С.490.

^ Прикладна лінгвістика – розділ мовознавства, спрямований на розв’язання практичних завдань різних галузей науки і техніки, повсякденного життя людини, суспільства на підставі теоретичного доробку досліджень мови й мовлення. // Селіванова О. … – С.494.

^ Комп’ютерна лінгвістика – маргінальна галузь мовознавства, спрямована на розробку автоматизованих методів зберігання, обробки, переробки й використання лінгвістичних знань й інформації, репрезентованої знаками природної мови. // Селіванова О. … – С.223.

Пропозиція (від лат. propositio – основне положення) – структура репрезентації знань про певну ситуацію (подію), що характеризується істинністю й несуперечливістю. // Селіванова О. … – С.501.

Прототип – 1. Те саме, що архетип (у 2 знач.). // Ахманова О.С. … – С.371.

2. Мисленнєвий корелят найкращого зразка певного класу об’єктів, згідно з концепцією «родинної схожості» Л.Вітгенштейна; або найбільш типовий представник певної категорії, вибір якого пов'язаний із досвідом людини, виробленим шляхом її пізнавальної діяльності, й особливостями її мислення. // Селіванова О. … – С.504 - 505.

Профілювання – принцип когнітивної граматики американського лінгвіста Р.Ленекера, згідно з яким будь-яка мовна одиниця викликає у свідомості певну базу й виокремлює в ній відповідні підпорядковані когнітивні структури – профілює їх відносно бази. // Селіванова О. … – С.506.

^ Процедурна семантика – напрям лінгвістичної семантики, який розробляє метамову опису значення тексту чи речення та встановлює сукупність інструкцій як операцій над знаками, що сприяють уведенню нового знання до моделі світу реципієнта. // Селіванова О. … – С.507.

Процедурне знання – автоматична й переважно неусвідомлена інформація в довгочасній пам’яті людини про певні дії й відповідні умови їхнього здійснення. // Селіванова О. … – С.507.

Психолінгвістика – 1. Розділ мовознавства, що вивчає процеси мовотворчості, а також сприйняття і формування мовлення у їх співвіднесеності з системою мови. // Ганич Д.І., Олійник І.С. … – С.229.

2. Маргінальна галузь лінгвістики, спрямована на дослідження розвитку й застосування мовленнєвої здатності як психічного феномена, її реалізації у механізмах породження й сприйняття мовлення у проекції на психічну діяльність людини в її соціально-культурній взаємодії й кодову систему мови. // Селіванова О. … – С.508 – 509.

Психонетичність – принцип дослідження мови з урахуванням інших, ніж мислення, смислопороджувальних механізмів свідомості людини (відчуттів, почуттів, інтуїції, трансценденції) і колективного позасвідомого. // Селіванова О. … – С.510.


Псевдоетимологія – установлення походження слів від іншого слова, що ґрунтується на їхній уявній, зовнішній схожості й пояснюється прагненням народу пояснити невідоме через відоме, семантично зблизити формально схожі елементи (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.508).

^ Прикладна лінгвістика – 1) напрям у мовознавстві, пов’язаний із практичним розв’язанням питань застосування мови : створення систем транскрипції усної мови, транслітерації іншомовних слів, систем стенографії; стандартизація термінології; створення штучних мов, автоматизованих систем інформаційного пошуку; розроблення методів автоматичного анотування, реферування, машинного перекладу; створення синтезаторів мовлення (Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – С.137);

2) розділ мовознавства, спрямований на розв’язання практичних завдань різних галузей науки й техніки, повсякденного життя людини, суспільства на підставі теоретичного доробку досліджень мови й мовлення. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.494 ).

Посесивність – функціонально-семантична категорія мови, універсалія, яка виражає широкий спектр значень присвоєння посесором різних субстанцій предметного та непредметного статусу й ситуацій (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С. 479).

^ Паравербальні засоби комунікації – супровідні для вербального мовлення знакові засоби, що відіграють значну роль у процесі спілкування , зокрема, реалізують протишумову програму мовлення, доповнюють й уточнюють його, надають емотивності й експресивності і т. ін. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 441).

^ Парадокс обличчя – регуляторний комунікативний механізм, що характеризується наявністю у комуні канта публічного стабільного образу (обличчя), якого він дотримується й який він репрезентує у процесах спілкування. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 445).

Паралінгвістика – 1) мовознавча галузь, що вивчає правербальні засоби комунікації, їхні типи, семіотичну природу, функції, походження, зв'язок із вербальними засобами мовлення і т. ін. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 445).

2) розділ науки про мову, який вивчає роль пара лінгвістичних засобів, парамови (кінетики, проксеміки та ін.) та їх зв’язків з вербальними засобами у спілкуванні. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 333.)

Парамова – 1) окрема знакова система спілкування, план вираження якої будується на жестикуляторно-мімічній і пантонімічній основі (мови глухонімих, мові жестів деяких племен). (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 447).

2) семіотична система, яка ґрунтується на сукупності пара лінгвістичних засобів спілкування. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 333.)

^ Перемикання кодів – комунікативна стратегія переходу адресанта на мовний регістр адресата з метою досягнення кооперативного результату.

(Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 456).

^ Перлокутивна реакція – тип будь-якого реагування адресата на мовленнєвий акт мовця, відповідний й не відповідний його ілокутивній силі.

(Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 458).

^ Перлокутивний акт – тип мовленнєвого акту, що має установку різноманітного впливу на адресата (спонукання до певних дій; інтелектуальних, психологічних, фізичних тощо). (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 458).

^ Перлокутивний ефект – досягнення мовцем у мовленнєвому акті адекватного власним намірам (ілокуції) реагування адресата. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 459).

Перлокуція – 1) один із трьох складників мовленнєвого акту, що, згідно з концепцією англійського філософа й логіка Дж. Остіна, представляє мовленнєву дію як спрямованість висловлення на досягнення відповідної наміру мовця реакції адресата. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 459).

2) наслідки впливу іллокутивного акту на конкретного адресата. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 333.)

^ Перформативне речення – висловлення у процесі здійснення дії, що вводить істинну пропозицію, яка відповідає діям і нормам мовця. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 460).

^ Перформативні невдачі – випадки мовленнєвих актів, коли зміст комунікативної спрямованості перформативного висловлення, що позначає намір мовця відносно адресата, не відповідає очікуваним діям адресата, у результаті чого його реакція є неадекватною. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 461).

^ Політична лінгвістика – галузь мовознавства, спрямована на дослідження мовних засобів політичної сфери спілкування, політичної комунікації й маніпулювання, взаємодії мови, ідеології та влади. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 469).

Прагматика – 1) міжнаукова галузь знань, що вивчає соціокультурні, ситустивно-поведінкові, статусні, психологічні, когнітивні й мовні чинники комунікативної взаємодії суб’єктів. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 484).

2) складова спілкування, пов’язана з виявом у мовленнєвому коді інтерактивних співвідношень комуні кантів, а також їх ставлення до конситуації. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 334.)

Прагматограма – протокол взаємних дій комуні кантів у діалогічному розмовному мовленні, методика побудови якого застосовується у лінгвопрагматиці. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 485).

^ Прикладна лінгвістика – розділ мовознавства, спрямований на розв’язання практичних завдань різних галузей науки й техніки, повсякденного життя людини, суспільства на підставі теоретичного доробку досліджень мови й мовлення. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 494).

Проксеміка – 1) просторові параметри, які використовуються в комунікації як допоміжні, паравербальні (супровідні), зокрема, територія, де відбувається спілкування, дистанція між співрозмовниками; спосіб їхнього розташування, локалізація сторонніх осіб, предметів, явищ природи тощо.

2) галузь паралінгвістики, що вивчає особливості локалізації спілкування, комунікантів відносно один одного. Їхнього розташування й переміщення у просторі у процесі комунікації. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 500).

3) просторові взаємостосунки людей у процесі спілкування: відстань між мовцями, розташування робочих місць. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 334.)

Психолінгвістика – 1) маргінальна галузь лінгвістики, спрямована на дослідження розвитку й застосування мовленнєвої здатності як психічного феномена, її реалізації у механізмах породження та сприйняття мовлення у проекції на психічну діяльність людини в її соціально-культурній взаємодії й кодову систему мови. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 508).

2) розділ теорії мовленнєвої діяльності, у межах якого з психологічних і лінгвістичних позицій вивчаються процеси породження і сприйняття мовлення. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 335.)

Піджин – редукована допомідна мова, створена в результаті змішування мов на різномовній території, виконує обмежені функції і не є рідною для тих, хто нею користується.С.463

^ Політична лінгвістика – галузь мовознавства, спрямована на дослідження мовних засобів політичної сфери спілкування, політичної комунікації й маніпулювання.С.469

^ Прескриптивне мовознавство – розділ мовознавства, що вивчає проблеми унормування мовних форм, їхньої оцінки під кутом зору правильності, прийнятності, естетичності, раціональності.С.491

Просторіччя – сукупність засобів усного розмовного мовлення, які не мають системного характеру, не є внормованими, характеризуються грубуватістю й факультативністю вживання переважно неосвіченими носіями мови у побутовій сфері спілкування.С.504

^ Професійні мови – додаткові лексичні системи для певних форм існування мови, властиві представникам відповідної галузі виробництва, професії, роду занять.С.506


Референт – 1) предмет думки, який відображає предмет або явище об’єктивної дійсності і утворює той понятійний зміст, з яким співвідноситься дана мовна одиниця (Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь – справочник лингвистических терминов. – М.: ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ», 2001. – С. 416);

2) об’єкт позамовної дійсності, який співвідноситься з мовним знаком у системі мови або акті мовлення (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.514).


Референція – 1) віднесеність мовленнєвих одиниць до позначених ними об’єктів дійсності (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – К., 2006. – С.515);

2) віднесеність актуалізованих (включених у мовлення) імен, іменних виразів або їх еквівалентів до об’єктів дійсності (референтів, денотатів) (Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С.411).

Регістр – 1) сукупність соціальних ситуацій, які характеризуються певними правилами поведінки й визначають інтерпретацію дискурсу в конкретному спілкуванні разом із комплексом мовних засобів, властивих типологічно схожим комунікативним ситуаціям;

2) комплекс мовних засобів, властивих типологічно схожим комунікативним ситуаціям, які визначаються соціальними ситуаціями і певними правилами поведінки в них. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 511).

3) різновид дискурсу (тексту), що сформувався під впливом ситуативного контексту в спілкуванні соціалізованих особистостей;

(Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 336.)

Репрезентатив – 1) тип мовного акту за ілокутивною силою; згідно з класифікацією Дж. Сореля, є виявом похвальби, скарги, зобов’язань мовця відповідати за істинність висловлення. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 513).

2) тип мовленнєвого акту, іллокутивна мета котрого полягає в експлікації почуттів та ставлення адресанта до ситуацій, подій, фактів тощо, про які йдеться у його повідомленні, зважаючи на те, що саме ці почуття та індивідуальні оцінки можуть вплинути на адекватність та істинність повідомлення. (Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Короткий термінологічний словник – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – С. 336.)

^ Ретіальна комунікація – різновид вербальної комунікації за способом адресованості, що характеризується адресованістю будь-якому адресатові. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 513).

Рефреймінг – зміна фрейму, переміщення певного образу чи переживання до нового фрейму на підставі трансформацій сенсової актуальності певних подій і розмежування наміру й поведінки. (Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля, 2006 – С. 517).

Рефреймінг – зміна фрейму, переміщення певного образу чи переживання до нового фрейму на підставі трансформації сенсової актуальності певних подій і розмежування наміру й поведінки. // Селіванова О. … – С.517.

^ Реципієнтна зона – предметна сфера, яка обирає знаки іншої предметної сфери (донорської) на позначення власних складників, що зумовлює набуття ними метафоричного характеру. // Селіванова О. … – С.517.

Реципрокант – термін семантичного синтаксису, відмінкової граматики, логічної семантики; мисленнєвий аналог учасника взаємної симетричної дії, один з аргументів у структурі пропозиції або предикатно-аргументній структурі (Вони торгують з багатьма країнами. Вони сплутали мене з Петром). // Селіванова О. … – С.517.

Риторична структура – когнітивні зв’язки між висловленнями в дискурсі. // Селіванова О. … – С.519.

Результатив – семантичний глибинний відмінок із значенням результату дії; різновид об’єкта. // Селіванова О. … – С.512.

Релятив – термін семантичного синтаксису, відмінкової граматики, логічної семантики; мисленнєвий аналог носія певного відношення у структурі пропозиції або предикатно-аргументній структурі, різновид суб’єкта (Продавець отримав гроші. Він не має будинку). // Селіванова О. … – С.512.

Розмовне мовлення – особлива усна форма існування мови як стилістично однорідна функціональна система, яка застосовується в повсякденному побутовому спілкуванні носіїв мови.С.521

Сленг – нелітературна додаткова лексична система, яка представлояє паралельну експресивно-оцінну, найчастіше стилістично знижену синонімію позначень загальновідомих понять і належить певній соціальній субкультурі; різновид соціолекту-соціально маркованої лексики певної суспільної групи у межах національної мови.С.560

Соціолект – соціально марковані лексеми та словосполуки певної суспільної групи у межах національної мови.С.568

Соціолінгвістика – маргінальна галузь мовознавства, що вивчає вплив суспільних явищ і процесів на виникнення, розвиток, соціальну й функціональну диференціацію й функціонування мов, а також зворотний зв’язолк мови й соціуму.С.568

^ Соціолінгвістичні зони – об’єднання комунікативних середовищ, що характеризується спільними ознаками мовної ситуації, тобто перевагою певних мов, специфікацією інших мов у різних сферах спілкування, вибором мови-підгрунтя для літературної мови тощо.С.570

^ Соціологічний напрям мовознавства – сукупність лінгвістичних шкіл й окремих концепцій, які розглядають мову насамперед як засіб спілкування й діяльності людини в соціумі у зв’язку з її суспільним статусом і роллю.С.570

Суржик – наявні в мовленні певні частини населення штучно й неприродно поєднані елементи двох або кількох мов, що порушують норми літературної мови.С.593

^ Сфери мовлення – певний вид суспільної діяльності, який зумовлює відповідне застосування мови.С.598

1   2   3   4   5   6

Похожие:

Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconБибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів
Антропонім – 1) будь – яке власне ім’я людини (особисте ім’я, по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім) (Єрмоленко...
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconВикладач: доцент Л. В. Лучкіна
Українська мова національна мова українського народу. Літературна українська мова. Державна українська мова
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconПитання до іспиту з української мови за професійним спямуванням
Українська мова – державна мова України. Українська мова серед мов народів світу
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconУкраїнська мова
К64 Конкурсні тестові завдання для вступників: Українська мова / Г. І. Вов­чен­ко, А. М. Галас, О. Д. Пискач, Т. М. Розумик, М. І....
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconСумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка
Робоча програма навчальної дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів за напрямом підготовки 020303 Філологія....
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconВульвич Марія Володимирівна дата народження: 18. 11. 1995
Російська мова (вільно), українська мова (рідна), англійська – базова (розмовна, письмова)
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів icon1. сучасна українська літературна мова
У вузькому розумінні — літературна мова, яку вживають три останні покоління учасників мовної комунікації, тобто часові межі її охоплюють...
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconМетодичні вказівки до практичних занять з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів ІІІ курсу спеціальності
Тема: Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Англійська мова і література»; 020303 «Українська мова і література»; 010102 «Початкова освіта» напрямів підготовки 0203 «Філологія»...
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconПротокол № від 2013р. Програмові вимоги
До складання іспиту з навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів iconПрограма для студентів спеціальності 07010103 Українська мова та література
Міністерство освіти і науки України Глухівський державний педагогічний університет
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы