\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" icon

"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна"


Скачать 222.94 Kb.
Название"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна"
страница1/4
Размер222.94 Kb.
ТипДокументы
  1   2   3   4

"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна"

Замість вступу

Більшість народів України зберігає свої традиції, свою релігію, культуру, менталітет. Приміром, євреї проводять свої заходи і святкують свої свята. Мають свої театри, синагоги, школи, спортивні зали — тільки для євреїв. Татари регулярно проводять своє свято Сабантуй. І так більшість народів і народностей. Мусульмани і буддисти, скажімо, добиваються дозволу відкрити свої мечеті і храми на території нашої країни. І це добре, що люди підтримують свої традиції, не забувають законів своїх пращурів. Ті ж таки малі народи намагаються зберегти чистоту своєї нації, одружуючись із жінками своєї нації.

Немає жодного українця, який би звинувачував інші народи в тому, що вони намагаються зберегти чистоту своєї нації, своєї крові. Та варто самим українцям повести мову про українців, про чистоту своєї нації і крові, про свою прадавню віру, про український уряд і українську Верховну Раду, умить здіймається ґвалт: націоналісти, антисеміти, і ще дошкульніше — нашисти, тобто фашисти. Чого б то? Чому українці не можуть обстоювати право мати в паспортах графу «національність» та вимагати створення українського уряду, парламенту, зрештою, право мати українського прем'єр-міністра? Варто комусь лиш обмовитися про таку необхідність, відразу логічні докази заглушуються виттям про націоналізм або ж навіть шовінізм українців. А як же бути з «націоналізмом» і «шовінізмом» інших? Не логічно. Купи не тримається. Сьогодні найнезахищеніший — саме український народ. Бібліотеки, архіви, музеї — знищуються. Не виділяються кошти на придбання книг, на утримання обслуговуючого персоналу, на ремонт і охорону приміщень. Більшість українців глибоко впевнені, що цього б не було, якби в уряді і Верховній Раді України домінували УКРАЇНЦІ!

На жаль, це не так! Багато років проти українського народу ведеться інформаційно-психологічна війна. Ця війна сьогодні розглядається Заходом як ефективний і універсальний засіб досягнення зовнішньополітичних цілей.

У таких умовах інформаційно-психологічна безпека є найважливішим критерієм оцінки системи соціальних, духовних, політичних відносин сучасного суспільства в інформаційно-психологічній сфері. Забезпечення інформаційно-психологічної безпеки є пріоритетним напрямом державної інформаційної політики. Нерозуміння цього веде до інформаційного неоколоніалізму, що й спостерігаємо нині на території України. Руський геній Ф. Достоєвський наголошував, що чим багатша духовно нація, тим вона й матеріально багатша, і що нації повинні жити справжнім життям, а не бути «гальванізованим трупом в руках жидів і біржовиків». Багато дечого передбачав пророк. На його думку, мине століття чи, може, більше, і брати-слов'яни «будуть підлещуватися до європейських держав, будуть зводити наклеп на Росію, поширюватимуть плітки про неї й інтригуватимуть проти неї… Особливо приємно буде для звільнених слов'ян висловлюватися й волати на увесь світ, що вони племена освічені, здатні до найвищої європейської культури, тоді як Росія — країна варварська, похмурий північний колос, навіть не чисто слов'янської крові, гонитель і ненависник європейської цивілізації…».

Усе справдилося. Та й не могло бути інакше, тому що у час найбільшої небезпеки для кожної нації завжди з'являються люди, які на надтонкому рівні свідомості відчувають небезпеку і намагаються попередити про неї свій народ. Українська нація не є винятком з цього правила, і серед нас є такі люди. Найвпливовіші серед них сьогодні: народні депутати України поет Борис Олійник, Юрій Кармазін, Валентина Семенюк і Герой України Левко Лук'яненко, президент Міжрегіональної Академії управління персоналом Георгій Щокін, голова Харківської релігійної общини Едуард Ходос та інші.

Вороги намагаються нейтралізувати цих людей і навіть знищити, про що свідчать численні спроби замаху на життя Едуарда Ходоса, побиття минулого року Георгія Щокіна, якого тільки випадок врятував від трагічного фіналу, незрозумілі проблеми зі здоров'ям і декотрих інших патріотів України. Все це свідчить про те, що Четверта світова війна, яка триває у всьому світі, не оминула й нашу країну і ведеться не тільки з використанням інформаційної і матеріальної зброї, а й за допомогою терору.


Нічого не навчило нас життя.

Згадаймо, що в революційні часи на початку минулого століття для завоювання життєвого простору використовувалися сіоністські сили й ресурси. У 1900–1902 роках у США отримали підготовку 10 000 осіб, здебільшого євреїв — вихідців із Росії. Їхнім завданням було: отримати професійну підготовку і зі зброєю повернутися до Росії для терору і знищення імперії. Більшу частину коштів на ці цілі виділив єврейський мільйонер і сіоніст Яков Шіфф та інші банкіри США. Саме вони й фінансували революцію в Росії 1905 року і війну Японії з Росією. А ось ще одне свідчення відомого німецького дослідника Яна ван Хельзінга: «В 1916 р. на зустрічі «Бней-Бріт»… Якоба Шіффа, президента «Кхун Лоеб & К°» вибрано головою революційного «Сіоністського руху в Росії». Зрозуміло, хто стояв біля джерел і фінансував цю гидоту проти народів Росії, названу «великою пролетарською революцією». Нині використовується інша зброя — інформаційно-психологічна (згадайте, в чиїх руках телебачення), але наслідки її дії — аналогічні.

Революції в Російській імперії закінчилися для українського народу голодоморами, знищенням інтелігенції (а в подальшому й промисловості) та тотальним пограбуванням українського населення. Якими єзуїтськими і підлими видаються вимоги єврейських емісарів про повернення майна єврейським общинам, коли вже навіть школярам відомо, що революція робилася руками єврейських комісарів.

Проте випробування ще не закінчилися. Кожен українець повинен зрозуміти, що нам сьогодні загрожує знищення і рабство. І це не істерія, це реалії сьогоднішнього життя нашої держави. Якщо хтось ще не розуміє цього й не знає, що треба робити, то, прочитавши цю працю, зможе визначитися зі своєю життєвою позицією. Слід пам'ятати, що справу нині вирішують не емоції, не категоризм, а вміння напружено, цілеспрямовано і наполегливо займатися самоорганізацією і щоденною роз'яснювальною роботою. Ця діяльність, на відміну від дій в бойових умовах, вимагає від кожного ентузіаста якостей викладача, пропагандиста і патріота. Запитайте себе, чи вам це під силу.

^ Четверта світова війна

На нашій планеті триває Четверта світова війна. Це війна нового типу, та, на превеликий жаль, для переважної більшості людей факт війни не є очевидним. Люди звикли до традиційної класичної війни, війни зі звичайною зброєю, яку нинішні фахівці зараховують до зброї найнижчого пріоритету. Для більшості населення війна — це коли свистять кулі, вибухають бомби й снаряди, коли видно ворога. Особливість сучасної війни в тому, що більшість людей не відчувають воєнних дій, не здогадуються, що вона перманентна і відбувається щоденно, щогодини і щохвилини. Вона невидима і її бойові дії відчуває тільки та частина людства, яка добре поінформована. Сучасна війна має три театри воєнних дій: геополітичний або фізичний, інформаційний чи психологічний, духовний або цивілізаційний.

Різні театри воєнних дій характеризуються різними видами зброї, технологіями, способами ведення війни, сприйняттям і різним ставленням до них. Усі три театри воєнних дій між собою пов'язані, а їхнє об'єднання і становить Четверту світову війну. Війна не обов'язково передбачає застосування збройного насильства у різноманітних формах. Головне у війні не засоби, а цілі.

Пограбувавши до нитки під час «холодної війни» африканський світ, західна демонічна цивілізація гарячково шукала нові жертви. Фінансовий молох, в основі якого виробництво паперового долара, постійно повинен розширятися. Якщо б не було жертв у вигляді країн соціалістичного табору, цьому долару довелося б зайнятися самоїдством. Тож, перемігши СРСР, він перейшов до другої стадії розв’язання проблеми, яка має назву «зачистка захоплених територій».

Згідно з роздумами видатного руського філософа і письменника О. Зінов'єва, у переможця є тільки один спосіб убезпечити себе — фізично знищити носіїв альтернативної ідеї чи створити для них такі умови, за яких вони вимиратимуть.


Проте згідно з популяційною біологією, фізично знищити всіх носіїв іншої ідеї неможливо: за законом сполучених посудин частина переможців неминуче опиниться на місці поваленого противника, переорієнтуючись через зміну світогляду. «Холодна війна» насправді була Третьою світовою війною, а тепер США вступили в Четверту світову війну, яка триватиме багато років», — визнав колишній директор Центрального розвідувального управління США (ЦРУ) Джеймс Вулсі, виступаючи в Каліфорнійському університеті 3 квітня 2003 року.

Вони ведуть війну, а ми протистоїмо утопічним реформами. Вони ведуть війну, а ми обстоюємо ідеали соціалізму. Вони ведуть війну, а ми критикуємо демократів. Стратеги цієї війни задоволені, тому що вони добре знають, що доки ми зайняті політичними дискусіями, вони будуть перемагати нас, а ми поступово зникати в небуття. Батько ЦРУ генерал Донован визначив суть нової війни таким чином: «Пропаганда на закордон повинна використовуватися як інструмент війни — дотепна суміш чуток і брехні, правдивість — лише приманка, щоб підірвати єдність і посіяти розгубленість… За сутністю пропаганда — жало початкового проникнення… Це перший крок, потім вступає в дію п'ята колона».

Ніхто не відміняв уже не таємну доктрину Ради національної безпеки США від 18 серпня 1948 року, розроблену під керівництвом наступника генерала Донована, колишнього директора ЦРУ масона Алена Даллеса (1893–1969), що реалізується й нині. Ось цитата із його доповіді: «Посіявши в Радянському Союзі хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві й змусимо їх повірити в ці цінності. Ми знайдемо своїх однодумців і спільників у самій Росії. Епізод за епізодом буде розігруватися грандіозна за своїми масштабами трагедія загибелі найнепокірнішого народу на Землі, остаточного, необоротного згасання його самосвідомості. Із літератури і мистецтва ми, скажімо, поступово витруїмо їхню соціальну сутність, відучимо художників, відіб'ємо у них бажання займатися зображенням, дослідженням тих процесів, які відбуваються у глибинах народних мас. Література, кіно, театри — все буде зображати і прославляти найцінніші людські інстинкти. Ми будемо всіляко підтримувати і піднімати так званих митців, які стануть насаджувати і вдовбувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зрадництва — словом, всілякої аморальності.

В управлінні державою ми створимо хаос і безладдя. Ми будемо непомітно, але активно і постійно сприяти самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності. Чесність і порядність висміюватимуться і нікому не будуть потрібні, вони перетворяться в пережиток минулого. Хамство і нахабство, брехня та обман, пияцтво і наркоманія, тваринний страх одне перед іншим, зрадництво, націоналізм, ворогування народів і, перш за все, зненависть до російського народу, — все це ми будемо вміло й непомітно культивувати, все це буятиме махровим цвітом. І лише незначна кількість людей буде здогадуватися, чи навіть розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпорадне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати і оголосити покидьками суспільства. Спотворюватимемо і знищуватимемо основи моралі. Будемо завжди робити головну ставку на молодь. Станемо розкладати, розбещувати, розпаскуджувати її». Зупинімо на мить хід наших думок, зосередимося на словах Даллеса, порівняймо з процесами, що відбуваються в нашому повсякденному житті, — ми змушені констатувати, що тотожність його слів і нашої дійсності абсолютна. Наведені вище слова А. Даллеса могли б стати епіграфом до життєпису вождів української революції 1992–1998 рр. — організаторів і провідників політики геноциду народу України. Як похмуро констатує О. Зінов'єв, «навряд чи можливо знайти в історії людства інший такий приклад, коли частина населення країни з таким завзяттям, майстерністю і успіхом безборонно знищувала свій же народ заради корисливих і, частіше за все, примарних інтересів».

Ніхто не відміняв Закон 86–90, прийнятий Конгресом США в 1959 році, в якому тільки руського народу не було у списку націй, пригноблених комуністичним режимом, який на території колишнього Радянського Союзу був встановлений юдобільшовиками. Більше того, було прямо вказано, що саме руський народ є гнобителем усіх націй.


Ніхто не відміняв «Гарвардський проект», директив і законів, прийнятих зовсім недавно Конгресом США, де відверто задекларовано: у максимально стислий термін скоротити населення колишнього СРСР до 50 млн, а простір, що звільниться, заселити англосаксонською расою. Вказано й способи досягнення цієї мети — створення соціальних умов, що призведуть до вимирання народів, розпалювання братовбивчих сепаратистських конфліктів і зумисне розповсюдження інфекційних захворювань на рівні епідемій.

Немає підстав сумніватися, що в правовій державі США ці закони будуть неухильно виконуватися. Майже 400 найпотужніших мозкових центрів США ведуть роботу з аналізу обстановки й моделювання ситуації в нашій країні. Вони беруть базові дані, що для них збирають численні «незалежні» організації, враховують економічну ситуацію в країні, фінансують екстремістські структури, під прапором демократії використовують людей, що вболівають за країну і організовують революції.

Найважливіша технологія цієї невидимої перманентної війни полягає в тому, щоб український народ і його найбільш соціально активна частина не почали діяти так, як того вимагає війна і воєнна ситуація.

Тому ми всі повинні визнати факт розгорнутої проти нашої країни війни і перевести все наше мислення і наші дії в координати війни.

Проте яка ж мета цієї війни?

На поставлене питання інший американський політик, віце-президент США Ричард Чейні, відповів так: «Сполучені Штати вступили у війну, до кінця якої ми не доживемо, маючи мету управління світом».

Офіційно Четверту світову війну ніхто не оголошував. У цьому її відмінність від Першої (1914–1918 рр.), Другої (1939–1945 рр.) і навіть Третьої (1946–1991 рр.) світових воєн. Формальним початком Третьої світової війни, широко відомої як «холодна війна», прийнято вважати виступ колишнього прем'єра Великобританії Черчілля в Фултоні (1946 р.), коли він у присутності американського президента Трумена оголосив «хрестовий похід» союзу англомовних націй проти комунізму, проти Радянського Союзу. Тим самим Черчілль позначив тоді нову епоху в міжнародних відносинах. За аналогією з Третьою світовою війною за точку відліку Четвертої світової війни можна прийняти 1991 рік, коли президент США Буш-старший після перемоги над Радянським Союзом заявив про необхідність встановити новий світовий порядок. Доктрина нового світового порядку розроблялась американськими геополітиками починаючи з 70-х років, і вперше була оприлюднена президентом Сполучених Штатів Америки Джорджем Бушем у 1991 році. Після закінчення війни в Перській затоці президент Джордж Буш і радник з безпеки генерал Брент Скаукрофт проголосили кінець війни як початок нового світового порядку. Фактично президент США публічно заявив, що загибель Кувейту не була така вже істотна. Єдине суттєве досягнення — це пришестя нового світового порядку. 29 січня 1991 року президент Буш звернувся до свого народу і до Конгресу США зі словами: «На карту поставлено дуже багато і значно важливіше, ніж одна маленька країна. Це велика ідея нового світового порядку, в якому розрізнені нації з'єднаються, поставивши перед собою велику спільну мету — досягти головної мрії людства: миру і безпеки, свободи і справедливого закону. Такого штибу мир вартий нашої боротьби, вартий майбутнього наших дітей».

Сьогодні на планеті Земля ведеться невидима війна світових правителів з країнами і народами за скорочення населення (тому що ресурсів на всіх невдовзі не вистачатиме), перетворення сучасної людини на своєрідного біоробота, поведінку якого можна запрограмувати й промоделювати на комп'ютерах.

Мета війни — створення нового світового порядку, в якому контроль над країнами і народами здійснюватиме світовий уряд.


Небагато політиків і аналітиків кажуть відверто про цю таку очевидну істину. А тим більше майже ніхто не розуміє глибоко і не говорить, що більшість західних держав і Сполучені Штати Америки діють під диктування світового уряду — цих фарисейських містиків, що стоять на вершині етнокультових структур.

На сьогодні явно можна спостерігати дві концепції прагнення світового панування. «Перша: держава США на чолі світової імперії, в яку вона намагається загнати всі інші країни і народи; з іншого боку, аналогічні претензії світового фінансового капіталу, який, спираючись на розгалужену мережу сіоністських центрів і прикуплені еліти деяких держав, намагається встановити свій світовий порядок і забезпечувати контроль планети через фінансові потоки. Там, де потрібно, — фінансовий зашморг затягується, а де не потрібно — ослаблюється. Міжнародний тероризм — це дитя їхніх спецслужб, інструмент глобальної політики», — так бачить ситуацію у світі віце-президент Академії геополітичних наук (Росія) генерал-полковник Л. Г. Івашов.

На мій погляд, Л. Івашов, розділяючи США і світовий фінансовий капітал, помиляється, тому що сіоністські лідери давно вже керують Америкою і не тільки нею. Закономірно постає питання: а яка ж істинна ситуація у самих США? Для відповіді звернімося до роботи обізнаного сіоніста М. Князева — ось його узагальнюючі висновки: «Якщо подивитися останнє, за 1988 р., енциклопедичне видання довідника «Сполучені Штати Америки», то жах проймає від того, що ця країна ще існує в межах своїх кордонів. Стан у соціальній сфері, сімейні відносини, хвороби, рівень і розвиток злочинності, освіти, культури, імпорт товарів й інтелекту, екологія, наркоманія, гомосексуалізм і лесбіянство — все це перебуває в такому стані, що складається несхибна впевненість: від держави залишилася лише сама оболонка. Але це ж — країна сіонізму, що переміг». А перед цим було зроблено зізнання, хто і в ім'я чого керував і керує процесами руйнування і розкладання як в СРСР, Росії і Україні, так і в США: «Окрім Росії і російського етносу під ніж етнічної м'ясорубки потрапили й США. Ту роль, яку цій державі відводив сіонізм, вона вже практично відіграла. Не зі своєї вини, безумовно. Якби її політику визначали англосакси, цього б не сталося».

Якщо обізнаний сіоніст М. Князєв стверджує, що істинним господарем США є сіонізм, то й шлях до світового панування буде проходити через смерть, кров, масове винищення «неповноцінних», пограбування й будь-які інші форми насильства. Але це вже було. Ось що говорив Троцький в 1916 р. напередодні революції: «Ми повинні перетворити її на пустелю, заселену білими неграми, яким ми дамо таку тиранію, яка й не снилася ніколи найстрашнішим деспотам Сходу… Якщо ми виграємо революцію, розчавимо Росію, то на похоронних уламках її зміцнимо владу сіонізму і станемо такою силою, перед якою увесь світ уклякне на коліна. Ми покажемо, що таке справжня влада. Шляхом терору, кривавих бань ми доведемо руську інтелігенцію до повного отупіння, до ідіотизму, до тваринного стану…».

Усе це відбувається й тепер на українській землі, але іншими методами, за допомогою інших видів зброї та з аналогічними результатами.

Ключовим питанням для захисту національної безпеки України, для нашого виживання й творчого розвитку є питання: що таке війна в сучасних умовах і в майбутньому? Якщо в Першій і Другій світових війнах домінували воєнні засоби і традиційна збройна форма боротьби, то в Третій і Четвертій світових війнах явно переважають невоєнні засоби і нетрадиційні, не збройні форми війни. Третю і Четверту світові війни можна цілковито віднести до нового типу війн.

«На мій погляд, — пише російський генерал-майор Л. Шершнєв, — найглибшим дослідником цього нового типу війни є руський офіцер-білоемігрант, видатний політолог XX століття Є. Е. Месснер (1891–1974 рр.), який закінчив свої дні в Аргентині. У своїй праці «Всемирная мятежевойна» він пише: «… я передбачив форму і властивості Третьої світової війни, що тепер розгорнулася на очах незрячого людства в усьому світі». І справді, «незряче людство» в цілому фактично прогледіло Третю світову війну, що завершилася нищівною поразкою Радянського Союзу і комуністичної системи, і не помічає Четверту світову війну, що набирає обертів. Ці війни дуже схожі на ту, яку Месснер називає «всесвітньою заколотвійною», глобальною за масштабами і тотальною за охопленням усіх сфер людського суспільства».


Для розуміння Четвертої світової війни важливе методологічне значення має така рекомендація Месснера: «Щоб зрозуміти заколотвійну, зрозуміти, що заколотвійна є сучасна форма війни, потрібно відмовитися від віками усталених понять про війну. Потрібно позбутися думки, що війна — це коли воюють, а мир — коли не воюють». На жаль, наші військові (судячи з відкритих публікацій) так і не змогли відійти від усталеного уявлення про війну й адекватно відреагувати на історичний виклик невидимої війни. В армії, в суспільстві та інститутах влади зберігається традиційне бачення війни і миру, що може з великою часткою вірогідності так само фатально позначитися на долі незалежної України, як свого часу «холодна війна» на долі Радянського Союзу. Немає навіть спроб на офіційному рівні визначити реальну багатогранну, складну й суперечливу сутність сучасної Четвертої світової війни в усьому її історичному, політичному і воєнному різноманітті.

^ Характерні особливості четвертої світової війни

Шлях до нового світового порядку — це, перш за все, економічна війна за перетворення світу в єдиний ринок, економічну надімперію, своєрідний аналог західного супермаркета. Державам визначено стати його відділами з управляючими у вигляді урядів. Керівництво такою гігантською суперсистемою буде виконувати світовий уряд. Задля досягнення поставленої мети й було розв'язано Четверту світову війну.

В чому полягають її особливості?

1. У конкретно-історичному плані вона перебуває у тісному зв'язку з новою епохою — глобалізацією, що чітко простежується з початку 1990-х років минулого століття. Це війна за глобалізацію і вона носить глобальний всеохопний характер. Війна охоплює не тільки фізичний простір (Землю, моря й океани, повітря, космос), а й інформаційний, психологічний, економічний, духовний, ідеологічний і цивілізаційний простори. Напрями глобальних ударів збігаються з напрямами глобалізації.

2. Якщо в Третій світовій війні протиборчими сторонами виступали, головним чином, дві протилежні системи капіталізму (США та їх спільники) і соціалізму (СРСР і країни соцтабору), то в Четвертій світовій війні лінія розколу проходить між представниками «золотого мільярда» (20 відсотків населення) і рештою людства. США є знаряддям глобалізації, головним її рушієм. Проте є багато свідчень того, що за Америкою стоїть певна «світова еліта», що має претензії на роль світового уряду й управління світом. Чимало відомих учених вважають думку про наявність центрів, що виношують ідеї світового панування, бездоказовими. Однак поява в російській «Независимой газете» за 7 вересня 2000 року статті генерального директора інформаційного аналітичного агентства при управлінні справами президента Російської Федерації (РФ) Олександра Ігнатова «Стратегія «глобалізаційного лідерства» для Росії. Першочергові непрямі стратегічні дії для забезпечення «національної безпеки»» підтверджує існування і вплив світового уряду на процеси глобалізації, що відбуваються у світі. «Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, — пише О. Ігнатов, — є діяльність Світового уряду. Не вдаючись у жахітливі подробиці, які змальовують нам численні теорії змови, треба визнати, що ця наддержавна структура цілком ефективно виконує роль штабу «Нового світового порядку». Однак у своїй роботі ця організація орієнтується на інтереси нечисленної еліти, об'єднаної етнічною родинністю й ініціацією в ложах деструктивної спрямованості. Ця обставина — узурпація влади у Світовому уряді хасидсько-парамасонською групою — потребує якомога скорішого виправлення».


Звернувши увагу на слова «хасидсько-парамасонською групою», ми повинні зрозуміти, що саме ця група і стоїть за спиною США. Зверніть увагу, яким щільним кільцем оточили лідери ХАБАДУ президентів США Рональда Рейгана і Джорджа Буша-старшого (фото 1, 2). Тяжко вирватися з такого оточення.


До того ж, на боці «золотого мільярда» об'єктивно виступає організована світова кримінальна спільнота, транснаціональні злочинні угруповання, які намагаються вбудуватися в глобальний процес за виживання, взяти участь у перерозподілі власності, фінансів і ресурсів. З урахуванням цього фактора можна впевнено говорити про кримінальний характер Четвертої світової війни і навіть віднести її до розряду великих кримінальних війн.

3. Мета, яку переслідує та чи інша сторона, що виступає в Четвертій світовій війні як агресор (хасидсько-парамасонська група, Захід на чолі з США, «золотий мільярд»), суттєво відрізняється від мети головних протиборчих сил у минулих світових війнах, що в першу чергу пов'язано з глобалізацією. Якщо мета Третьої світової війни зводилася в цілому до поразки Радянського Союзу і країн соціалістичного табору, то в Четвертій світовій війні, поряд з традиційним намаганням конкретних країн-учасниць отримати для себе матеріальні та інші вигоди у випадку перемоги, вирішуються надзавдання глобального характеру. Мова йде про насильницьке розповсюдження нового мережевого світового порядку, котрий вишиковує людство в єдину мережеву структурно-функціональну систему без державних національних утворень, з єдиною космополітичною ідеологією і мораллю, що ґрунтуються на ницих інстинктах, з новим примітивним способом життя, підконтрольним новій глобальній расі панів («золотому мільярду»). По суті, виконується завдання формувати майбутню модель світу, основану на західних юдоліберальних цінностях із запереченням усіх інших, з уніфікацією світогляду, манери поведінки, міжцивілізаційних відмінностей. Тому можна стверджувати про гомогенність Четвертої світової війни, яка полягає в тому, що вона організовує нову юдоліберально-ринкову світобудову на засадах єдиних принципів, єдиних юдоліберальних цінностях, єдиній ідеології споживання, на засадах стирання національних, етнічних, релігійних відмінностей, створення унітарної держави, керованої світовим урядом. Четверта світова війна покликана реалізувати західну, американську філософію експлуатації всього людства, використовуючи фінансово-кредитну систему і тотальний вільний ринок.

4. Модель Четвертої світової війни є принципово іншою, ніж Першої і Другої. Вона також значно відрізняється від Третьої світової війни, яку за багатьма характеристиками повторює. Відмінність стосується, в першу чергу, співвідношення у використанні воєнних і не воєнних засобів ведення війни.

Що стосується збройної боротьби, то в ній явно проявилася тенденція ведення бойових дій безконтактним способом. Так, США з 1991 року провели шість війн шляхом завдавання масованих і довготривалих високоточних ударів безпілотними засобами повітряного і наземного базування через повітряно-космічний простір. При цьому в безконтактній агресії застосовувалась і випробовувалася зброя нового покоління. Якщо вести мову про невоєнні засоби боротьби, то їхня роль в Четвертій світовій війні різко зросла. Можливості США, НАТО в цій сфері значно зросли у зв'язку з поразкою Радянського Союзу в Третій світовій війні і ліквідацією головної перепони на шляху їхньої експансії. З іншого боку, в умовах глобалізації подальший розвиток отримала революція в технічній базі засобів масової інформації і комунікацій, а також у способах їх застосування, що дає можливість чинити вплив практично на кожну людину на Землі. Ефективність інформаційної зброї проявляється в тому, що вона вражає сутнісну основу людини, її культурне ядро, мораль, ментальність. Людина не встигає і не здатна усвідомити безперервні великі потоки інформації і тому часто діє в запропонованій противником площині.

Інформаційну війну ведуть ідейні кілери — найманці з числа політиків, духівництва, інтелектуалів, які зраджують інтереси народу, проституюючи совість і розум. В умовах криміногенного режиму відбувається конкурс на підлість. Чим жахливіший негідник, тим вища його посада і тим більше можливостей у нього робити зло. Єврейський фашизм виховує фанатиків, націлених на знищення всього і всіх, хто їх перевершує, хто не втратив здатності думати й усвідомлювати загрозу мракобісся. У книжках відомих сатаністів Кроулі і Лавея настійливо проводиться думка: щоб відірвати людину від Бога й морально розкласти, її потрібно позбавити піднесеного почуття любові. Прагнення до цього завжди було головним напрямом розтлінної діяльності ідейних кілерів юдо фарисейської (демонічної) цивілізації в боротьбі із християнством. З розвитком і зміцненням демонічної цивілізації велична християнська етика любові витіснялася і її місце зайняли уявлення про «свободу сексу» і «право» кожної людини потурати своїм низьким матеріалістичним бажанням. Тривалий час, саме у цій частині, боротьба юдеїв і масонів проти християнства не мала успіху. І лише наприкінці XX століття юдофарисейська цивілізація почала брати гору у боротьбі, головними інструментами якої є засоби масової інформації й кінематограф.


Значно досконалішою стала технологія підготовки й використання «п'ятих колон», або внутрішньої опозиції, в країнах-жертвах агресії. В цілому ряді країн США вдалося насадити бажані їм режими, сприяючи приходу до влади політиків, які орієнтуються на Захід.

5. Четверта світова війна, на відміну від усіх попередніх, є перманентною, що безперервно розширюється в часі і просторі. США і НАТО послідовно освоюють регіон за регіоном, сферу за сферою життєдіяльності, створюючи мережу контрольованих опорних просторів на шляху до світового панування і встановлення нового світового порядку. Є всі підстави вважати, що Четверта світова війна може бути тривалішою за усі попередні війни разом узяті. Вона може розтягнутися на століття через великі масштаби і складність завдань, що їх поставили перед собою закулісні правителі. їм не просто потрібні території, сировинні ресурси і ринки збуту. Вони націлені на зміну вектора еволюційного розвитку всього людства, способу життя, на нову світобудову.

Усе свідчить про те, що ця затяжна війна матиме кілька етапів з визначеними цілями. Нинішній етап передбачає закріпити результати Третьої світової війни, оволодіти Україною, Російською Федерацією і всім пострадянським простором з метою створення плацдарму для захоплення Китаю. Цей етап може тривати до 2020 року. Якщо події у світі будуть розвиватися у такому ж напрямі, як сьогодні, то війна західної демонічної цивілізації з Китаєм неминуча. Проте Захід боїться Китаю. Ще в 1951 році після доповіді А. Даллеса в Сенаті, йому поставили запитання: «Чим пояснити, що, незважаючи на величезні витрати на нові системи зброї, СРСР все ще існує?» — Відповідь була такою: «У нас достатньо атомних бомб і бомбардувальників, щоб зруйнувати всі великі міста і всю промисловість СРСР, але ми боїмося Китаю, який, виконуючи свої зобов'язання перед Й. Сталіним, перейде на власних трупах Тихий океан і передушить нас голими руками в теплих ліжках». Сенатори більше не ставили таких «безглуздих» питань… Минуло 50 років…

Десь 2000 року до Китаю приїздить делегація об'єднаних соціал-демократів Європи. їй показали все, що вони хотіли бачити, зокрема й закриті об'єкти. Перед від'їздом делегація зустрілася з прем'єр-міністром Китаю. Після обміну люб'язностями і дифірамбів на адресу Китаю стосовно успіхів в економіці було заявлено протест про порушення «прав людини». На що прем'єр відповів: «Кожен із вас може викласти всі свої претензії з «прав людини» в Китаї. Я вам обіцяю, що вони всі будуть виконані, але за однієї умови — об'єднана Європа щорічно забиратиме у нас 100 млн бомжів». Після цієї заяви протестів більше не було, а в Китаї склалася «ідеальна система з прав людини». Справді, сьогодні Китай є головним болем для різноманітних адептів світового панування. Але й проти Китаю ведеться невидима війна.

^ Внутрішня громадянська інформаційно-психологічна війна

Четверта світова війна має дві складові: зовнішню і внутрішню. Зовнішня війна ведеться США і НАТО проти різних країн за допомогою звичайної зброї. Найзначущими традиційними збройними конфліктами були війни проти Югославії (1999 р.), Афганістану (2001 р.), Іраку (2003 р.). В умовах звичайної війни ми маємо множину діючих осіб, до яких належать:


• ворог, який веде цілеспрямовані дії з захоплення території і ресурсів;

• підсобники ворога — ті, хто свідомо перейшли на бік ворога й намагаються мати щось за свою зраду;

• жертви війни — вбиті воїни і мирні жителі;

• велика кількість поранених, інвалідів, контужених;

• армія, що веде бій.

Внутрішня громадянська інформаційно-психологічна війна ведеться проти багатьох країн, в тому числі й проти країн колишнього Радянського Союзу. В умовах інформаційно-психологічної війни можна також виокремити діючих осіб, тільки основний удар спрямовано не на тіло людини, а на її душу, на моральні якості людини.

Російський вчений В. Задерей зробив досить вдалу спробу охарактеризувати сучасне суспільство на пострадянському просторі. Він визначив п'ять типів людей, які беруть участь у внутрішній громадянській інформаційній війні. Згідно з його класифікацією, до громадянського суспільства належать такі дійові особи:


1. «Явні паразити», які свідомо і цілеспрямовано ведуть захоплення території і ресурсів країни (1–2 %).

2. «Мародери» — підсобники ворога, які поспішають нажитися в умовах безладу і хаосу (5–7 %).

3. Основна маса населення (80–85 %) — «живі трупи», жертви інформаційно-психологічної війни, які фізично ще виживають, але моральних сил для опору вже немає. Це основний суб'єкт маніпуляції, що діє на них як допінг. Але час минає і вимагає значно сильнішу дозу допінгу, щоб маси в потрібний час проявили активність, зокрема й на виборах.

4. «Контужені» в інформаційній війні (5–7 %). Вони розуміють усі процеси, що відбуваються, але втішають себе різними ілюзіями, готові до боротьби, але не здатні бачити шляхи цієї боротьби і стають заручниками різних лідерів, у тому числі й штучно саме для них створюваних.

5. «Передовий загін» (1–2 %), це саме ті бійці, які не тільки розуміють, що триває Четверта світова війна, а й ведуть посильну боротьбу за свободу й незалежність Батьківщини.

Така класифікація характерна для України, і хто цього не бачить і не розуміє процесів, що відбуваються в нашій державі, той уже нічого й ніколи не зрозуміє.

Проте що ж ми отримаємо, якщо перейдемо на мислення у воєнних координатах? Багато проблем, що їх ми не можемо до сьогодні розв'язати, перестануть існувати.
  1   2   3   4

Похожие:

\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" icon"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна"
Мусульмани І буддисти, скажімо, добиваються дозволу відкрити свої мечеті І храми на території нашої країни. І це добре, що люди підтримують...
\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconТема Друга світова війна
Семінари й творче завдання для курсу ні країн Західної Європи та Північної Америки, ІІ період
\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconНазвание лагеря Страна (сегодня)
Котляр Ю. Богданівська трагедія — Голокост проти єврейського населення. Друга світова війна і доля народів України: 3-я Всеукраїнська...
\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconЛекція 13. Види, структура та зміст інформаційно-аналітичних документів
Результатом інформаційно-аналітичної роботи є вторинні документи, які являють собою інформаційну модель досліджуваної проблеми, а...
\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconСпецсемінар „Світова література в перекладацькій, критичній та художній діяльності Івана Франка” інформацій пакет для студентів V курсу
Спецсемінар „Світова література в перекладацькій, критичній та художній діяльності Івана Франка”
\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconВизначення еталонності групи в сприйнятті її членів Визначити еталонність спільноти в сприйнятті її членів можна за допомогою методики Р. Нємова «Соціально-психологічна самоатестація колективу»
Визначити еталонність спільноти в сприйнятті її членів можна за допомогою методики Р. Нємова «Соціально-психологічна самоатестація...
\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconЗміни в розкладі на 136група Світова література 211 Математика 108 137 група

\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconОснови неврозології і псіхіатрії
Наукові платформи дослідження неврозів: нейрофізіологічна, антинозологічна, психологічна
\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconПравила роботи учнів у кабінеті інформатики
Методичних рекомендацій щодо облаштування і використання кабінету інформатики та інформаційно- комунікаційних технологій загальноосвітніх...
\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconЗміни в розкладі на 136 група Світова література 103 137 група

\"Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна\" iconРічний план Практичного психолога та соціального педагога
Консультація для батьків: «Психологічна готовність до шкільного навчання. Адаптація їх дітей»
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы