Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств icon

Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств


Скачать 36.55 Kb.
НазваниеФінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств
Размер36.55 Kb.
ТипДокументы

ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ

1. Сутність і основи організації фінансів підприємств

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який базується на принципах:

• саморегулювання;

• самоокупності;

• самофінансування.

На організацію фінансів підприємств впливають:

• сфера діяльності (матеріальне виробництво, невиробнича сфера);

• галузева підпорядкованість (промисловість, транспорт, будівництво, сільське господарство, торгівля тощо);

• види (напрямки) діяльності (експорт, імпорт);

• організаційно-правова форма підприємницької діяльності (проявляється у процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах із бюджетом тощо).

Принципи сучасної організації фінансів підприємств

1. Принцип плановості — забезпечує відповідність обсягу продажу і витрат, інвестицій потребам ринку.

2. Фінансове співвідношення термінів — забезпечує мінімальну різницю в часі між отриманням і використанням коштів, що особливо важливо в умовах інфляції і зміни курсів валют. При цьому під використанням коштів розуміється і можливість їх збереження від знецінення при розміщенні в швидко-ліквідні активи (цінні папери, депозити тощо).

3. Гнучкість (маневрування) — забезпечує можливість маневру у випадку недоотримання планових обсягів продажу, перевищення планових витрат із поточної чи інвестиційної діяльності.

4. Мінімізація фінансових витрат — фінансування фінансових інвестицій та інших витрат має забезпечуватись "найдешевшим" способом.

5. Раціональність — вкладення капіталу в інвестиції повинно мати достатньо високу ефективність і забезпечити мінімальні ризики.

6. Фінансова стійкість — забезпечення фінансової незалежності, тобто дотримання критичної межі частки власного капіталу в загальній його величині (0,5) і платоспроможність підприємства, тобто його здатність погасити свої короткострокові зобов'язання.

У період розвитку ринкової економіки в сучасних умовах в Україні ці принципи доповнюються іншими принципами перехідного періоду, а саме:

7. Зацікавленість в результатах діяльності підприємства — означає, що форми, системи та розмір оплати праці, стимулюючі, компенсаційні виплати та інші види доходів самостійно встановлюються господарюючим суб'єктом.

8. Матеріальна відповідальність — означає, що за порушення договірних, кредитних, податкових зобов'язань підприємство несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафів, пені, неустойки; застосування цього принципу залежить від правового поля, в якому функціонує підприємство, яке в сучасних умовах в Україні збалансоване не за всіма нормативними та законодавчими актами та є досить недосконалим.

9. Здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю — передбачає розвиток внутрішнього та зовнішнього вартісного контролю; в Україні достатнього розвитку набув зовнішній контроль за виконанням податкових зобов'язань та використанням державних коштів, а інші види фінансового контролю потребують розвитку та удосконалення.

10. Створення достатніх фінансових резервів — забезпечує захищеність підприємства в умовах недосконалого ринку, інфляції, нерозвинутого правового поля, фінансових та інших страхових ризиків; з розвитком держави, підприємства та ринкових відносин, системи фінансового менеджменту та поліпшення економічного стану в країні значення цього принципу буде поступово знижуватись.

^ 2. Організація грошових розрахунків підприємств

Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі.

Маса грошей, яка знаходиться в обороті, має дві форми:

• готівкову;

• безготівкову.

Сферу дії готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано.

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення: виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Переважна кількість міжгосподарських розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Використовують два методи безготівкових платежів — це запис на рахунках і залік взаємних боргів, які в результаті завершуються записами на рахунках.

У здійсненні безготівкових розрахунків активну участь бере банківський кредит, коли для здійснення платежів позикові кошти зараховуються на поточний рахунок позичальника або безпосередньо на рахунки постачальників.

Суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, а також їх відокремлені підрозділи, мають право відкрити поточні, бюджетні, кредитні та депозитні рахунки.

Для відкриття поточних рахунків до установи банку подають:

• оформлену заяву на відкриття рахунка встановленого зразка;

• свідоцтво про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

• копію статуту або положення, засвідчену нотаріально чи реєструю чим органом;

• довідку, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

• картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів;

• зразок відбитки печатки, присвоєної підприємству;

• копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Підприємства використовують (залежно від форми розрахункового документа) такі форми безготівкових розрахунків:

^ Платіжні вимоги-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник і направляє покупцеві. Покупець, у разі згоди оплатити товар, заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

^ Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник.

Акредитив — це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товаротранспортних документів за відвантажений товар.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Інкасове доручення (розпорядження) застосовується у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет із податків, штрафів, нарахованих державними податковими органами.

^ 3. Формування і використання прибутку

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток — це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву — чистий прибуток.

Валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами).

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) продаж іншого майна; в) позареалізаційні операції.

^ 4. Оподаткування підприємств

Функції податків:

1. Фіскальна функція полягає у формуванні грошових доходів держави (мобілізація коштів у розпорядження держави і формування централізованих фінансових ресурсів).

2. Регулююча функція податків проявляється через вплив їх на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання (держава регулює розвиток економіки і соціально-економічні процеси в суспільстві).

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об'єкта оподаткування. Вона має фізичний (гектар, квадратний метр) і вартісний виміри (в гривнях).

Прямі податки включають:

- податок на прибуток;

- податок на доходи з фізичних осіб;

- плата за землю;

- податок на майно підприємств;

- податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів.

Валовий дохід - це загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, протягом звітного періоду, у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

^ 5. Обігові кошти

Обігові кошти - це сукупність грошових коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів та фондів обігу з метою забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції.

Оборотні виробничі фонди: 1. Виробничі запаси:

- сировина, основні матеріали і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара запасні частини для ремонту (тощо)

- засоби праці з терміном служби не більше ніж один рік - малоцінні і швидкозношувальні предмети та інструмент, пристосування й інвентар

2. Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництв

3. Витрати майбутніх періодів

Фонди обігу: 4. Готова продукція на складі і відвантажена, яка знаходиться в оформленні

5. Товари відвантажені, але не оплачені покупцями

6. Грошові кошти в касі і на рахунках у банку

7. Дебіторська заборгованість

8. Засоби в інших розрахунках

Норматив обігових коштів - це мінімальна сума грошових коштів, постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності. Норма обігових коштів - це виражена у відносних величинах (днях або відсотках) мінімальна потреба в окремих видах товарно-матеріальних цінностей, яка забезпечує безперебійний, ритмічний процес виробництва. Норматив обігових коштів (Н) у грошовому виразі за основними елементами виробничих запасів визначається таким чином:

Н=В*Д

де В - середньоденні витрати матеріалів за кошторисом витрат на виробництво за даним елементом витрат, грн; Д - середня норма запасу для даного елемента обігових коштів, тобто часовий період, протягом якого передбачається робота на даному запасі, днів або відсотків.

Коефіцієнт оборотності (Коб) показує кількість оборотів, здійснених обіговими коштами за рік (півріччя, квартал), і визначається за формулою:


^ 6. Кредитування підприємств

За характером і способом сплати відсотків виділяють позики з:

- фіксованою відсотковою ставкою;

- плаваючою відсотковою ставкою;

- сплатою відсотків у міру використання позичених коштів (звичайні позики);

- сплатою відсотків одночасно з отриманими позиченими коштами (дисконтний кредит).

За методами надання розрізняють:

- позики, які надано у разовому порядку;

- позики, які надано відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантовані кредити.

Для аналізу кредитної діяльності кредити поділяють за:

- позичальниками;

- строками надання кредитів;

- ступенем ризику;

- наявністю і характером забезпечення позики;

- об'єктами кредитування.

Наведена класифікація не є вичерпною, оскільки кредити можна класифікувати і за іншими параметрами й ознаками. Узагальнену класифікацію кредитів наведено.

^ КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТІВ

за видами кредиту

* національний, міжнародний, банківський,

* державний, комерційний, споживчий,

* лізинговий, консорціумний

за сферами спрямування

-спрямований у сферу обороту

- спрямований у сферу виробництва

за призначенням і характером використання позичкових коштів

- позички торгово-промисловим підприємствам

- кредити під нерухомість

- споживчі та сільськогосподарські позички

- кредит під цінні папери та кредити, пов'язані з вексель ним оборотом

- контокорентний кредит та міжбанківські позички

- позички небанківським фінансовим установам та позички органам влади

за характером забезпечення

*забезпечені (ломбардні), гарантовані (банками, третьою особою)

* незабезпечені (бланкові)

за строками використання

-строкові

- безстрокові

-прострочені

- відстрочені

за кількістю кредиторів

- надання кредитів одним банком

- синдиковані, консорціальні

- паралельні


^ 7. Оцінювання фінансового стану підприємств

Фінансовий стан підприємства – це сукупність економічних параметрів, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Метою оцінювання фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і використання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

• балансу;

• звіту про фінансові результати;

• звіту про рух грошових коштів;

• звіту про власний капітал;

• дані статистичної звітності та оперативні дані.

Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання І прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Вона характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналіз платоспроможності здійснюється шляхом порівняння наявності і надходження коштів із платежами першої необхідності. Найбільш чітко платоспроможність виявляється при аналізі її за відносно короткий строк (тиждень, півмісяця). Платоспроможність виражається коефіцієнтом платоспроможності, тобто співвідношенням наявних грошових коштів із сумою термінових платежів на визначену дату або на очікуваний період.

Якщо коефіцієнт платоспроможності дорівнює або перевищує одиницю, це означає, що господарюючий суб'єкт платоспроможний.

Фінансово стійким вважається таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

^ 8. Фінансове планування на підприємствах

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

• які грошові кошти може мати підприємство у своєму розпорядженні;

• які джерела їх надходження;

• чи достатньо засобів для виконання запланованих завдань;

• яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

• як повинен здійснюватись розподіл прибутку на підприємстві;

• як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

Методи фінансового планування — це конкретні способи планових розрахунків.

Балансовий метод — полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. Застосовується при прогнозі надходжень і виплат їх грошових фондів, квартального плану доходів та витрат, платіжного календаря та ін.

Нормативний — полягає в тому, що на основі встановлених норм та техніко-економічних нормативів (ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів) розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

Розрахунково-аналітичний — планові показники розраховуються на основі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни у плановому періоді.

Оптимізація планових розрахунків — полягає у складанні кількох варіантів планових розрахунків. З метою отримання найоптимальнішого варіанта планових рішень проводять їх оптимізацію.

Економіко-математичне моделювання — дає змогу знайти кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів.

Фінансовий план — це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю.

Платіжний календар складають на квартал із розбивкою за місяцями або на місяць із розбивкою за декадами. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито суму грошових коштів відповідно до їх надходження та використання

Касовий план — це план обігу готівки підприємства, необхідний для контролю за Ті надходженням і витрачанням. Він розробляється на квартал і у встановлений строк подається до комерційного банку, з яким підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування.

Похожие:

Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconФінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств
Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації
Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств» для студентів напряму «Економіка І підприємництво»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств та фінанси» 050104 «Фінанси» усіх форм навчання...
Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconПрактикум Для студентів 3 курсу напряму підготовки 030508 "Фінанси і кредит" денної та заочної форми навчання
Предметом навчальної дисципліни є вивчення сукупності фінансових відносин, які формуються в економічному просторі з приводу функціонування...
Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconМетодичні вказівки до курсової роботи з дисципліни «Фінанси підприємств» для студентів всіх форм навчання за напрямом підготовки
Методичні вказівки розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри «Фінанси» №
Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconМетодичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни «Економіка підприємств» на тему: Визначення основних показників
Економіка підприємств в теперішній час – це 85% всієї світової економіки. Щоб розвивати ринкові відносини, забезпечувати національну...
Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconРезультат роботи сільськогосподарських підприємств істотно залежить від
Додатковими показниками, що характеризують спеціалізацію сільськогосподарських підприємств є
Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств icon1. Фінанси беруть участь у
За вплив держави через ціновий, кредитний, фіскальний механізм на фінансову діяльність підприємств відповідає
Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconПравові основи та напрями діяльності підприємств у ринкових умовах господарювання

Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconПо курсу “Фінансове право”
Походження терміну “фінанси”. Передумови виникнення фінансів. Роль фінансів на сучасному етапі розвитку держави та економіки
Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconФінанси суть І функції фінансів
Фінанси це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами щодо акумуляції та використання грошових засобів...
Фінанси підприємств сутність І основи організації фінансів підприємств iconКонтроль І ревізія господарський контроль в Україні: стан, сутність, перспективи
Контроль – перевірка виконання господарських рішень з метою визначення їх законності, встановлення причин порушення законодавства...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы