Історія філософської icon

Історія філософської


Скачать 134.18 Kb.
НазваниеІсторія філософської
страница1/3
Размер134.18 Kb.
ТипПротокол
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ національНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В. Н. Каразіна

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ


Загурська Н. В.

ІСТОРІЯ

ФІЛОСОФСЬКОЇ

ПСИХОЛОГІЇ



Комплекс навчально-методичних матеріалів

ДЛЯ СТУДЕНТІВ Філософського ФАКУЛЬТЕТу




Харків

2011

Затверджено на засіданні кафедри

теоретичної і практичної філософії

Протокол № 14 від 9 червня 2005 р.


Затверджено та рекомендовано до друку на засіданні

вченої ради філософського факультету

Протокол № 10 від 22 червня 2005 р.


РОЗДІЛ І

Цілі та задачі курсу


Поглиблене вивчення спеціальних аспектів філософії людини, пов’язаних з психологічними особливостями її душевного буття, функціонування її психіки та свідомості, а також специфікою розуміння цих особливостей у певних історико-філософських напрямках є актуальним завданням при підготовці філософів-фахівців. Курс становить один з аспектів цілісної історико-філософської підготовки майбутніх фахівців. Також при вивченні курсу має важливе значення встановлення мінливих меж між філософією та психологією.

З часів виділення психології з лона філософії відносини між ними залишалися вельми драматичними, але й плідними та творчими. І якщо у кінці XIX – на початку ХХ сторіччя сепаратистські тенденції в психології набувають критичного масштабу, що призводить до її демонстративного звернення до фізіології та, ширше, біології, ХХ сторіччя позначене як час повернення «блудної дочки», збагаченої, втім, набутим емпіричним матеріалом. Тим більш, що, незважаючи на зростання інтересу до екзистенційної проблематик攬, психологія не втрачає свого зв’язку з природничими науками. Але у цей час стає остаточно ясним, що на відміну від деяких інших психічних функцій (скажімо, сприйняття або пам’яті) душа-психея не піддається емпіричному вивченню, бо викривлюється або навіть руйнується в процесі позитивістськи-зорієнтованого дослідження.

Немає сумнівів, що психологія не повинна бути залежною ані від філософії чи теології, ані від фізіології. В певному сенсі ця проблема редукується розгалуженням «трьох психологій» – донаукової, філософської та наукової (іноді додають ще й четверту – практичну). Але саме в процесі відокремлення психології як самостійної науки, вона поновлює свої зв’язки з філософією. Бо якщо, наприклад, «наївний» Аристотель і вважав мозок «залозою для охолодження розпаленої крові» і не мав аніякого уявлення про нейропсихологію, його розуміння душі-психіки ще й досі визначають загальноприйняті підходи до неї. Те ж саме можна сказати й про багатьох інших видатних філософських психологів, що торкалися «душевної» проблематики. Тому в певному сенсі філософську психологію можна вважати квінтесенцією психології в цілому.

Згідно з менш радикальним підходом, галузь гуманітарного знання, що може бути позначена як філософська психологія, міститься на межі між філософією та психологією. В неї входять, з одного боку, традиційно присутні майже в кожній значній філософській системі уявлення про душу-психіку та її сутність, атрибути, функції тощо, а з іншого – психологічні концепції, в яких присутні елементи філософського осмислення внутрішнього світу людини. І це дозволяє зробити більш цілісним розуміння його сутності в цілому.

В процесі співвідношення різноманітних смислів, «гри» ними, філософська психологія створює можливості для розробок психології наукової. Саме в ході цього процесу й формулюється більшість психологічних питань, відповіді на які потім шукають наукова та практична психології.

Неможливо обминути і ще одно питання, що стосується міждисциплінарного розгалуження. Адже на цілісне розуміння сутності людського спрямована також філософська антропологія і ці претензії вельми обґрунтовані, бо вона дійсно зорієнтована на осмислення всього масиву гуманітарного знання, тоді як філософська психологія тільки тієї його частину, що стосується людської душі та її екзистенції. Можна зупинитися на тому, що філософська психологія у певному сенсі становить галузь філософської антропології. Але не можна також і відкинути можливість існування філософсько-психологічного матеріалу, що виходить за межі філософської антропології. Він може виникати на межах філософської психології з теологією, мистецтвознавством тощо. Скажімо, неабиякий інтерес становить теорія соборності свідомості С. Н. Трубецького, яка виявляється співзвучною трансперсональним концепціям.

Виходячи з цього, в структурі даного курсу представлено багатоманіття філософських підходів до сутності людської душі-психеї та душі-психіки. Особлива увага приділяється психологічним аспектам архаїчної психології, творчості мислителів з яскраво вираженою психологічною та антропологічною спрямованістю: філософам-атомістам, антропоцентрістам, філософам еліністичного періоду, філософським антропологам, екзістенцалістам, представникам так званої «вічної філософії», філософськи зорієнтованим науковим психологам тощо. Серед психологічних концепцій акцент робиться на ті з них, що зорієнтовані на комплексне філософсько-психологічне осмислення: серед таких у першу чергу треба назвати теорії психоаналітичної, а також нео- та постпсихоаналітичної спрямованості, теорії спрямованості психосинтетичної, трансперсональної тощо. Також розглядаються питання взаємовпливу філософії та психології в ситуації постмодерну, філософських засад психотерапії.

Необхідно відзначити, що розгляд концепцій з історії філософської психології здійснюється не тільки через призму концепцій, які передували їх створенню та здійснили на них певний вплив. Залучаються також і пізніші концепції, що, в свою чергу, виникли під впливом концепції, що розглядається, інтерпретують її або дискутують з нею. Таким чином досягається цілісне бачення історичного значення того чи іншого філософсько-психологічного напрямку. Цей підхід виправдовує себе насамперед при вивченні тем, в межах яких розглядаються декілька концепцій, що виникли в означений період але знаходяться у суперечливих відносинах. Залучення ж матеріалу з інших періодів дозволяє дослідити чинники цих протиріч та способів їх подальшого розв’язання, їх вплив на подальшу диференціацію філософсько-психологічного знання.

Попередніми міркуваннями обумовлені мета, завдання, спрямованість даного учбового курсу та вимоги до студентів, що його вивчають.

Метою курсу є поглиблене вивчення філософсько-психологічного надбання, ознайомлення майбутніх фахівців з головними традиціями та підходами до сутності душі та психіки, взаємовідносин філософії та психології, ознайомлення майбутніх фахівців з основними традиціями розуміння психічного та пов’язаних з ним явищ в історії філософії, філософських аспектів сучасної психології. Ці знання разом із відомостями про сутність психічного, отриманими з інших історико-філософських, філософських та психологічних курсів, таких як філософська антропологія, історична і культурна антропологія, загальна психологія, соціальна психологія, сприятимуть цілісності історико-філософських та філософсько-антропологічних знань майбутніх фахівців.

Завдання курсу передбачають вивчення головних філософсько-психологічних концепцій, їх спадкоємності, теоретичного значення та практичного застосування. Також приділяється увага вивченню виникнення та розвитку основних філософсько-психологічних понять – душа, психіка, свідомість, тощо.

Курс спрямовано на розвиток філософсько-психологічної зорієнтованості майбутніх фахівців, врахування психологічних засади філософування та філософсько-психологічного підходу до навчального процесу у вищій школі.

Студенти, які прослухали курс повинні знати:

– вихідні поняття та терміни філософської психології;

– тематику досліджень із філософської психології;

– головні філософсько-психологічні теорії та персоналії;

– особливості філософської психології певного історичного періоду;

– сучасні підходи до вирішення класичних філософсько-психологічних проблем;

– головні концепції спектру постсучасної філософської психології.

Студент, який оволодів даною дисципліною, повинен вміти:

– читати та аналізувати джерела з філософської психології;

– написати реферат із філософської психології певної доби;

– обговорювати характерні аспекти головних концепцій душі та психіки;

– порівняти декілька філософсько-психологічних концепцій та встановити їх взаємовпливи;

– дискутувати з приводу протиріч, властивих певним концепціям.

У підсумкову оцінку по курсу входять оцінки за роботу на семінарських заняттях і колоквіумах, тестові завдання, творчі роботи, а також за вміння усно та письмово розкрити одну з основних філософсько-психологічних тем, дискутувати з філософсько-психологічної проблематики.

^ РОЗДІЛ ІІ

Загальна схема та структура курсу




№№ п/п та назва теми



Лекції


Семінари


Всього


1. Вступ: предмет та основні проблеми курсу

2. Філософські аспекти архаїчних уявлень про душу

3. Антична філософська психологія

4. Філософська психологія Середніх віків

та доби Відродження

5. Раціоналістична традиція розуміння душі та її критика

6. Емпірична та сенсуалістська

філософська психологія

XVII–XVIІI ст.

7. Просвітницька філософська психологія

8. Некласична філософська психологія

9. Персонологічна та екзистенціалістська

філософська психологія та психотерапія

10. Посткласична філософська психологія


Всього



2


2


2


2


2


2


2


2


2


2


20


2


2


2


2


2


2


2


2


2


2


20


4


4


4


4


4


4


4


4


4


4


40

^ РОЗДІЛ ІІІ

Зміст лекційної частини та

плани семінарських занять


Тема 1

Вступ: предмет та основні проблеми курсу

Архаїчна, філософська та наукова психологія: проблема розгалуження. Специфіка філософської психології: поняття та завдання. Основні поняття філософської психології: душа, психіка, суб’єкт. Душевне життя: головні риси та склад. Душа як формуюча єдність, носій знання та єдність духовного життя. Душа та психіка: спільне й відмінне. Душевна норма та патологія.


План семінарського заняття

1. Філософська психологія як галузь філософського знання

2. Філософія душевного життя С. Л. Франка

3. Душевна єдність і соборність свідомості

4. Філософські аспекти сучасної наукової психології

5. Психіатрія, психотерапія та філософська психологія


Джерела:

Вундт В. Душа и мозг. СПб., 1904.

Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. М., 1957.

Трубецкой С. Н. О природе человеческого сознания // Трубецкой С. Н. Сочинения. М., 1994.

Франк С. Л. Душа человека. Опыт введения в философскую психологию // Франк С. Л. Предмет знания. Душа человека. СПб., 1995.

Франк С. Л. Реальность и человек. М., 1997.

Юнг К.-Г. О природе психе. М.; К., 2002.

Юнг К.-Г. Проблемы души нашего времени. М., 1994.


Література:

Абульханова К. А., Славская А. Н. К истории союза психологии и философии // Вопросы философии. ?

Бачериков Н. Е., Петленко В. П., Щербина Е. А. Философские вопросы психиатрии. К., 1985.

^ Брушлинский А. В. Культурно-историческая теория мышления. Философские проблемы психологии. М., 1968.

Мазилов В. Русская православная философия, философская психология и методологические проблемы современной психологии // Ребенок и пространство. Семь шагов к истине. М., 1996.

Психология и новые идеалы научности (материалы «круглого стола») // Вопросы философии. 1993. № 5.

Тема 2

Філософські аспекти архаїчних уявлень про душу

Специфіка архаїчних уявлень про душу. «Тілесна» душа як уособлення життєвих процесів людського організму. «Вільна» душа як нематеріальна частина людського єства. Філософські аспекти шаманських уявлень про душу. Різноманіття розумінь души в міфологіях та релігіях. Давньогрецькі та давньосхідні уявлення про душу: компаративістський аналіз.


План семінарського заняття

1. Людська душа в анімістичному контексті

2. Плинність та безсмертя душі: архаїчні тлумачення

3. Щільний зв’язок душі та любові в античній міфології

4. Душа як метелик: метафора Чжуан-цзи

5. Давньосхідні уявлення про душу та сучасна шокотерапія


Джерела:

Апулей Л. Метаморфозы // Апулей Л. Апология, Метаморфозы, Флориды. М., 1959.

Вундт В. Миф и религия. СПБ., 1913.

Платон. Пир // Платон. Соч.: В 4-х т. М., 1993. Т. ІІ.

Рейнхард Л. Трансформация. Минск; М., 1997.

Тэйлор Э. Б. Первобытная культура. М., 1939.

Чжуан-цзы. Внутренний раздел // Чжуан-цзы. Ле-цзы. Философское наследие ?

Юнг К.-Г. Душа и миф: шесть архетипов. К., 1996.

Юнг К.-Г. О психологии восточных религий и философии. М., 1994


Література:

Андерсон В. Роман Апулея и народная сказка. Казань, 1914. Т. І.

Баскаков Н. А. Душа в древних верованиях тюрков Алтая // Советская этнография. 1973. № 5.

Гроф С. За пределами мозга. Рождение, смерть и трансценденция в психотерапии. М., 1993.

Лафарг П. Про­исхождение и развитие понятия души. М., 1923.

Лосев А. Ф. Античная мифология в её историческом развитии. М., 1957.

Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии. М., 1993.

Малявин В. В. Чжуан-цзы // Чжуан-цзы. Ле-цзы. Философское наследие ?

Чайлахян Л. М. Истоки происхождения психики или сознания. Душа – это божий дар или продукт естественной эволюции. Пущино, 1992.

^ Чернецов В. Н. Представления о душе у обских угров // Исследования и ма­териалы по вопросам первобытных религиозных верований. М., 1959.

Тема 3

Антична філософська психологія

Передфілософські уявлення про душу. Душа як число. Душа як сутність людини за Сократом. Сократівський «даймоніон» як психологічний феномен. Душа як в’язень тіла за Платоном. Душа в просторі парадигм життя. Епікурейське тлумачення індивідуальної душі. Стоїчні психологічні погляди. Плотинівське потрактування душі та її зв’язку з єдиним, духом та тілом.


План семінарського заняття

1. Філософські аспекти античної медицини

2. Біологія та психологія Емпедокла

3. Учение о душе Демокрита

4. Душа як ентелехія за Аристотелем

5. Вплив Аристотеля на становлення наукової психології


Джерела:

Аврелий Антонин М. Наедине с собой. Размышления. К.; Черкассы, 1993.

Аристотель. О душе // Аристотель. Соч.: В 4-х т. М., 1976. Т. І.

Аристотель. Психологические сочинения. Казань, 1885.

Аристотель. Физика // Аристотель. Соч.: В 4-х т. М., 1981. Т. ІІІ.

Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. М., 1986.

Лукреций Кар. О природе вещей. М., 1946. Т. I. О природе вещей. Фрагменты Эпикура и Эмпедокла. М., 1947. т. II.

Платон. Горгий. Кратил // Платон. Соч.: В 4-х т. М., 1990. Т. І

Платон. Государство. Тимей // Платон. Соч.: В 4-х т. М.,Т. ІІІ. 1994

Платон. Федон. Федр // Платон. Соч.: В 4-х т. М., 1993. Т. ІІ.

Плотин

Фрагменты ранних греческих философов. М., 1989. Часть I. От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики.


Література:

Асмус В. Б. Античная философия. М., 1976.

Делёз Ж. Лукреций и натурализм // Интенциональность и интертекстуальность. Томск, 1998.

Делёз Ж. Платон и симулякр // Там же.

Лосев А. Ф. История античной философии в конспективном изложении. М., 1998.

Маковельский А. О. Древнегреческие атомисты. Баку, 1946.

Маковельский А. О. Софисты. ?

Ницше Ф. Рождение трагедии, или Эллинство и пессимизм // Ницше Ф. Соч.: в 2-х т. М., 1997. Т. І.

Тема 4

Філософська психологія Середніх віків

та доби Відродження

Платонічні та аристотелівські мотиви в розвитку. Патрістичні вчення про душу. Особистість і метафізика «душевної глибини» в філософії Августіна Аврелія. Філософська психологія Фоми Аквінського. Гуманістична філософська психологія епохи Ренессансу. Алхімічна та містична психологія. Соціальна психологія Н. Макіавеллі.


План семінарського заняття

1. Впевненість в християнській природі душі.

2. Самопізнання за П. Абеляром.

3. Дискусійне питання про душу Ф. Аквінського

4. Примат душевної активності над споглядальністю Л. Валла

5. Психологія особистості Е. Роттердамського та М. Монтеня


Джерела:

Августин Аврелий. Исповедь. Абеляр П. История моих бедствий. М., 1992.

Макиавелли Н. Государь. М., 1990.

Монтень М. Опыты: В 3-х кн. М., 1979–1980.

Фома Аквинский. Учение о душе. СПб., 2004.

Экхарт М. Духовные проповеди и рассуждения. Бёме Я. Аврора, или Утренняя заря в восхождении. К., 1998.

Эразм Роттердамский. Похвала глупости. М., 1991.

Corpus Hermeticum // Мид Дж. Р. С. Трижды Величайший Гермес. М., 2000.


Література:

Бандуровский К. В. К публикации 14 вопроса из «Дискуссионных вопросов о душе» // Историко-философский ежегодник’98. М., 2000.

Баткин Л. М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. М., 1989.

Кристева Ю. Читая Библию // Интенциональность и интертекстуальность. Томск, 1998.

Рабинович В. Л. Алхимия как феномен средневековой культуры. М., 1979.

Уманская Т. А. Телесность как философская проблема: к постановке вопроса в западной патристике // Философия человека. М., 1988.

Элиаде М. Arcana artis // Теория и символы алхимии. Великое делание. К., 1995.

Юнг К.-Г. Психология и алхимия. М.; К., 1997.

Тема 5

Раціоналістична традиція розуміння душі

та її критика

Вплив розвитку анатомічних досліджень на становлення новочасової філософської психології. Роль вчення про душу в філософії Р. Декарта. Головні риси поняття мисляча субстанція та його співвідношення с поняттям душі. Душа як монада в метафізиці Г. Лейбниця. Вчення про афекти Б. Спінози. Душевні пристрасті як підвалина дивертисментів за Б. Паскалем. Соціальна психологія Дж. Віко.


План семінарського заняття

1. Р. Декарт про пристрасті душі.

2. Критика та поглиблення Н. Мальбраншем психосоматичного дуалізму

3. Сприйняття та мислення за Г. Лейбницем

4. Проблема безсмертя душі у вченні про передусталену гармонію

5. Психологія емоцій Б. Спінози


Джерела:

Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций. Л., 1940.

Декарт Р. Правила для руководства ума. Страсти души // Соч.: в 4-х т. М., 1989. Т. І.

Лейбниц Г. Монадология. Новая система природы и общения между субстанциями, а также о связи, существующей между душою и телом // Лейбниц Г. Соч.: в 4-х т. М., 1982. Т. І.

Лейбниц Г. Новые опыты о человеческом разумении автора учения о предустановленной гармонии // Лейбниц Г. Соч.: в 4-х т. М., 1982. Т. ІІ.

Мальбранш Н. Разыскания истины. СПб., 1999.

Паскаль Б. Мысли. М., 2001.

Спиноза Б. Трактат об усовершенствовании разума. Этика // Спиноза Б. Соч.: в 2-х т. М., 1957. Т. І.


Література:

Васильев В. В. Учение о душе в метафизике XVIII века. М., 2000.

Делёз Ж. Спиноза // Делёз Ж. Критическая философия Канта: учение о способностях. Бергсонизм. Спиноза. М., 2000.

Делёз Ж. Складка. Лейбниц и барокко. М., 1998.

Лазарев В. В. Становление философского сознания нового времени. М., 1987.

Серебренников В. С. Лейбниц и его учение о душе человека. СПб., 1908.

Спекторский Е. Проблема социальной физики в XVII столетии. К., 1917.

Шрамм М. «Passions de l’Ame» Декарта и традиция // Бессмертие философских идей Декарта. М., 1997.

  1   2   3

Похожие:

Історія філософської iconІсторія філософської
Курс становить один з аспектів цілісної історико-філософської підготовки майбутніх фахівців. Також при вивченні курсу має важливе...
Історія філософської icon58. Становлення філософської думки в Україні. 61. Розвиток філософської думки від Г. Сковороди до нашого часу
Становлення філософської думки в Україні. 61. Розвиток філософської думки від Г. Сковороди до нашого часу
Історія філософської iconВступ до курсу Історія України
На питання чи є історія наукою, однозначної відповіді немає. Історична наука відрізняється від інших наук тим, що має свою специфіку,...
Історія філософської iconМетодичні рекомендації до вивчення дисципліни "Історія України"
Савченко С. В. Історія незалежної України (1991-2008 рр.): Матеріали та методичні рекомендації до вивчення дисципліни “Історія України“....
Історія філософської iconІсторія української культури
Кравченко Г. В., Клепалов Б. Я., Піддубська І. В., Шаповалова Н. П. Історія української культури: конспекти лекцій, хрестоматія,...
Історія філософської iconПрограма державного іспиту для студентів окр 02030201 «спеціаліст»
Окр 02030201 «спеціаліст», спеціальність «історія», спеціалізація «нова та новітня історія»
Історія філософської iconПрограма державного іспиту для студентів окр 02030201 «спеціаліст»
Окр 02030201 «спеціаліст», спеціальність «історія», спеціалізація «історія України»
Історія філософської iconПрограма державного іспиту для студентів окр 02030201 «спеціаліст»
Окр 02030201 «спеціаліст», спеціальність «історія», спеціалізація «історія Росії»
Історія філософської iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів «Історія України. Всесвітня історія. 5-9 класи»
Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням...
Історія філософської iconПрограма державного іспиту з історії для студентів окр 020302 «бакалавр історії» вступ. Історія України: основні теоретичні проблеми
Предмет і завдання курсу історії України. Історія України як складова частина загальносвітової історії. Місце вітчизняної історії...
Історія філософської iconМіністерство освіти І науки україни
К.,1993. Методичних посібників: Історія української літератури І половини ХХ століття Ужгород, 1999; Українська література ХХ-ХХІ...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы