Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" icon

Конспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"


Скачать 184.81 Kb.
НазваниеКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
страница1/3
Размер184.81 Kb.
ТипКонспект
  1   2   3

  1. Українська державна академія залізничного транспорту

  2. Факультет економіки транспорту

  3. Кафедра економіки, організації і управління підприємством

  4. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

  5. з дисципліни




  1. ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА”




  1. для студентів спеціальності „Економіка підприємства”

  2. освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

  3. усіх форм навчання

  4. Частина 2




Харків 2011

Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня 2011 р., протокол № .


Рекомендується для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” спеціальності “Економіка підприємства” всіх форм навчання.


Укладачі:


доц. І.Л. Назаренко

доц. В.О. Маслова

доц. О.М. Синіговець


Рецензент:


^ Тема 6 Теоретичні основи оцінювання потенціалу підприємства


План


1 Особливості потенціалу підприємста як об'єкту оцінки

2 Поняття вартості. Історія оцінної діяльності в Україні

3 Законодавча база оцінної діяльності в Україні. Міжнародні стандати оцінки

4 Принципи оцінки майна

5 Види вартості, їх сутність


^ 1 Особливості потенціалу підприємста як об'єкту оцінки


Підприємство, бажаючи зайняти свою власну ринкову нішу, формує певний потенціал, який потребує кількісної оцінки, при чому основною характеристикою потенціалу в процесі оцінки повинна бути його цінність для досягнення мети підприємства.

Найбільш універсальною представляється концепція вартісної оцінки, тому що вона враховує всі необхідні вимоги до потенціалу, як до об'єкту оцінки, а саме:

1) комплексність;

2) поточні і майбутні результати для діяльності підприємства;

3) поточний стан і перспективи розвитку зовнішнього середовища.

Початковою передумовою вартісної оцінки потенціалу підприємства, є те, що підприємство можна оцінювати, як товар, оскільки підприємство володіє споживчою цінністю.

Властивості підприємства як товару:

1) корисність для покупця;

2) витрати на створення, отримання доходу, а також відтворення елементів потенціалу (оновлення основних фондів) або створення нового підприємства супроводжується певними витратами.

Специфічні особливості:

1) це товар інвестиційний (капіталовкладення здійснюються з метою віддачі в майбутньому);

2) підприємство є системою, але продаватися може як система в цілому, так і окремі її елементи, в цьому випадку руйнується взаємозв'язок між елементами, і вони стають основою формування іншої, нової системи; фактично товаром стає не саме підприємство, а окремі його складові;

3) потреба в цьому товарі (підприємстві) залежить від процесів тих, що відбуваються усередині підприємства, так і в зовнішньому середовищі. При чому нестабільність в суспільстві обумовлює нестійке положення самого підприємства. А з іншого боку, збільшення кількості нестабільних підприємств проводить до наростання нестабільності в суспільстві. Звідси випливає ще одна особливість підприємства як об'єкту ринкових операцій - потреба в регулюванні купівлі – продажі.

^ 2 Поняття вартості. Історія оцінної діяльності в Україні


Перш ніж розглядати питання оцінки вартості, власності слід визначитися з поняттям «вартість».

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови приведено три визначення вартості:

1) вартість - виражена в грошах ціна чого-небудь;

2) позитивна якість, цінність;

3) вартість – економічна категорія, властива товарному виробництву, яка становить втілену й уречевлену в товари суспільно необхідну працю.

Якщо третє визначення більшою мірою відноситься до політекономії, перше – до сфери людських відносин, то перше  - до конкретної економіки, у тому числі і до економіки нерухомості і бізнесу.

Тому, щоб «виразити в грошах цінність чого-небудь або визначити витрати на створення чого-небудь» необхідно оцінити це саме «що-небудь», тобто провести оцінку його вартості. Об'єктами оцінки можуть бути нерухомість, бізнес і майнові права на власність.

Формування і розвиток оцінки землі та нерухомості як дисциплінарної науки припадає на ХХ століття. У 30-ті роки ХХ ст. в США та в інших розвинутих країнах світу, як необхідність розвитку ринкової економіки, появилася професія оцінника нерухомості. До сорокових років ХХ століття в багатьох розвинутих країнах були розроблені переважно подібні між собою принципи і методики оцінки, проте тільки у другій половині ХХ століття почав розвиватися підхід до поняття оцінки як до професії. Це пов’язано з тим, що:

- в умовах ринку неможливо ефективно керувати будь-якою компанією без реальної оцінки її бізнесу;

- оцінка вартості підприємства виступає універсальним показником ефективності будь-яких управлінських стратегій;

- реальна оцінка об’єктивно необхідна: при купівлі та продажу майна, при переоцінці основних фондів, при здійсненні амортизаційної політики та при здійсненні значної кількості інших ринкових дій.

Щоб розібратися в тих напрямах оцінки, які сьогодні практикуються в Україні, слід звернутися до історії питання. Ще кілька років тому в Україні мало хто знав про експертну оцінку і усвідомлював необхідність проведення такої. Проте трансформація економіки України у напрямку ринку створила передумови для введення в сферу ринкових відносин такого поняття як оцінка нерухомості, бізнесу, майнових прав. Тому навіть в колі фахівців з оцінки існує думка, що українська оцінна діяльність існує всього декілька років, тоді як за кордоном вона існує більш за півстоліття. Цю думку можна прийняти, але лише частково, тільки щодо відновлення оцінної діяльності. Історія свідчить про те, що в Російській Імперії успішно функціонував ринковий механізм господарювання і склався стабільний ринок нерухомості, яка оцінювалася переважно на базі прибуткового підходу. У архівах збереглися матеріали про функціонування ринків нерухомості в Києві, Катеринославі (нині Дніпропетровську), Харкові та інших українських містах.

Після Жовтневої революції і ліквідації приватної власності на землю і засоби виробництва, оцінна діяльність практично припинила своє існування. У радянський період оцінка об'єктів державної власності проводилася з використанням нормативних методів, заснованих на розрахунку кошторисної і балансової вартостей, типових для економіки командно-адміністративного типу, тобто методів, не пов'язаних з ринковими умовами господарювання.

З отриманням Україною незалежності і появою ознак ринкової економіки почала відроджуватися і українська оцінна діяльність.

З набуттям незалежності в нашій країні булі започатковані економічні перетворення, основні напрямки яких тісно пов'язані із майновімі відносинами та власністю. Поштовхом до цього стало прійняття в 1991 році Верховною Радою Закону України "Про власність", який задекларував рівність поряд із державною інших форм власності: приватної і колективної.

Істотним імпульсом для становлення і розвитку оцінної діяльності в Україні з'явилося ухвалення в березні 1992 року Законів України «Про приватизацію майна державних підприємств» і «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)», а також інших законодавчих і нормативних документів, що стосуються приватизації державного майна.

Спочатку оцінна діяльність здійснювалася окремими ентузіастами, не базуючись практично ні на якій нормативно-правовій основі.

Істотним поштовхом до офіційної появи професії оцінювачів і розвитку оцінної діяльності в Україні багато в чому сприяв початок «малої приватизації», законодавчі основи якої вимагали оцінки будівель, споруд, приміщень, цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств, незавершених будівництвом об'єктів і т.д. В подальшому, у зв'язку з приватизацією крупних державних підприємств (особливо з переходом до її грошової форми), з'явилася реальна потреба в експертній оцінці бізнесу  діючих підприємств, пакетів акцій (долей, паїв в господарських суспільствах відкритого і закритого типів, а також нематеріальних активів).

Перехід до формування ринкових умов обумовив потребу розробки нових підходів і методик до оцінки майна і нерухомості. В листопаді 1992 р. був створений пакет нормативних документів і перша Методика оцінки вартості об’єктів приватизації і оренди на основі використання даних бухгалтерського обліку. Ця методика загалом задовольняла вимоги швидкої приватизації з метою створення в країні прошарку власників і вторинного ринку засобів виробництва. Одночасно вона потребувала вдосконалення, бо вартість оцінюваних об’єктів була дуже низькою. У 1995 році розроблена нова Методика оцінки вартості об’єктів приватизації (18.01.95 р.). В основу методики було покладено застосування при оцінці об’єктів, які приватизуються шляхом викупу, експертної оцінки, котра визначалася з врахуванням світового досвіду. У цьому ж році розроблені та затвердженні ФДМУ положення про проведення експертної оцінки державного майна при приватизації.

У 1995 році створюється ^ Українська спілка оцінників (УСО), першим головним напрямком якої було розроблення Норм професійної діяльності оцінника, в яких найшли відображення етичні норми і професійні прийоми роботи оцінника, а також навчання спеціалістів основам оцінки майна, майнових і немайнових прав, та бізнесу, їх сертифікація. УСО – всеукраїнська громадська організація, яка об’єднує спеціалістів в області оцінки. Головні задачі УСО полягають у наступному:

  • надання допомоги спеціалістам-оцінникам та захисту їх інтересів;

  • становлення професії оцінювача в Україні;

  • нормативне і методологічне забезпечення діяльності за оцінкою майна, майнових прав і бізнесу;

  • сертифікація оцінювачів;

  • встановлення міжнародних контактів.

Також УСО займається підготовкою посібників з оцінки майна і розповсюдженням відповідної навчальної літератури, проведенням науково-практичних конференцій оцінників.

У 1996 році утворений Український інститут оцінки, що об'єднав на добровільних засадах юридичних осіб, що займаються оцінною діяльністю.

Органом державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні, є Фонд державного майна України (ФДМУ), створений в 1992 році. ФДМУ забезпечує широке інформування суспільства з питань оціночної діяльності, стану та особливостей ціноутворення на майно та майнові права в Україні, в тому числі й нерухомість.

Представники УСО є консультантами ФДМУ, ними разом здійснюється підготовка і сертифікація експертів-оцінників, підписаний договір про сумісну діяльність цих організацій.


^ 3 Законодавча база оцінної діяльності в Україні


З червня 2001 року оціночна діяльність в Україні регульована - прийнято Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, з 1 січня 2002 року вступив в дію Земельний Кодекс, з 11 грудня 2003 року Закон України „Про оцінку земель” з 1 січня 2004 року – Цивільний кодекс і Закон про іпотеку.

Розглянемо основні положення головного нормативного акту, що регламентує оцінну діяльність в Україні - Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (із змінами).

Цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні [1, Стаття 1. Сфера дії Закону].

Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору [1, Стаття 2. Законодавство про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність].

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

^ Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

  • створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

  • реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

  • виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

  • визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

  • приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

  • переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

  • оподаткування майна згідно з законом;

  • визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

  • в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін [1, Стаття 7. Випадки проведення оцінки майна].

Не обов'язкові випадки оцінки майна:

        1. формування статутного фонду господарського суспільства без участі держави;

        2. розробка плану розвитку підприємства;

        3. оцінка ефективності управління;

        4. вибір варіанту розпорядження власності;

        5. обгрунтування ціни купівлі – продажі;

        6. встановлення розміру страхових внесків і страхових виплат;

        7. перевірка обгрунтованості котирувань цінних паперів та інші.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи.

Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна [1, Стаття 9. Методичне регулювання оцінки майна].

Національне законодавство в галузі оцінки майна базуються на міжнародних стандартах оцінки.

Розглянемо їх зміст докладніше.

У 2000 р. в світі завершився важливий етап глобальної гармонізації у сфері фінансового менеджмента. Глобальна гармонізація досягнута в результаті розумного компромісу між представниками різних дисциплін, складових в цілому фінансовий менеджмент  фахівцями з цінних паперів, бухгалтерами і оцінювачами.

Наслідком цього, зокрема, стали опубліковані восени 2000 року нові редакції Міжнародних і Європейських стандартів оцінки (МСО 2000, ЄСО 2000), до яких внесені істотні зміни, пов'язані із змінами і доповненнями до Міжнародних стандартів фінансової звітності в редакції 1999 р. (МСФО), які, у свою чергу, узгоджені з міжнародною організацією, об'єднуючою регіональні і національні комісії з цінних паперів (МОКЦБ).


^ 4 Принципи оцінки майна


Теоретичним фундаментом процесу оцінки є система оцінних принципів, на яких ґрунтується розрахунок вартості об'єктів нерухомості. Принципи оцінки формують вихідні погляди суб'єктів ринку на величину вартості об'єкта нерухомості.

Згідно з Національним стандартом №1, принципи оцінки – це покладені в основу методичних підходів основні правила оцінки майна, які відображають соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості майна.

У світовій практиці, а також у Національних стандартих оцінної діяльності України прийнято виділяти чотири групи оцінних принципів (рис. 6.1):

1) принципи, засновані на уявах потенційного власника;

2) принципи, що випливають із процесу експлуатації нерухомості;

3) принципи, обумовлені дією ринкового середовища;

4) принцип найкращого і найбільш ефективного використання.





Рисунок 6.1 - Принципи оцінки нерухомості


Використання тих чи інших принципів залежить від конкретної ситуації, яка складається на момент оцінки.

До першої групи входять такі принципи:

  • принцип корисності, який означає, що чим більше об'єкт нерухомості здатний задовольнити потребу власника, тим вище його корисність і вартість. З метою визначення корисності під час оцінки розглядається корисність окремого майна у складі об'єкта оцінки як складова частина корисності об'єкта оцінки в цілому та корисність майна як окремого об'єкта оцінки; враховується сучасний стан використання об'єкта оцінки, що може не відповідати його можливому найбільш ефективному використанню, а також випадки, коли окремі об'єкти оцінки стають тимчасово зайвими, використовуються з іншою метою або не використовуються; прогнозується можливий вплив соціально-економічних та інших факторів на зміни в корисності об'єкта оцінки; оцінюються витрати на поліпшення об'єкта оцінки з урахуванням впливу цих витрат на збільшення його ринкової вартості;

  • принцип заміщення означає, що при наявності визначеної кількості однорідних (за корисністю чи прибутковістю) об'єктів нерухомості найвищим попитом будуть користуватися об'єкти з найменшою ціною;

  • принцип очікування визначається тим, який доход або зручності від використання об'єкта нерухомості, включаючи виторг від наступного перепродажу, очікує отримати потенційний власник.

До другої групи принципів входять:

  • принцип внеску (граничної продуктивності) передбачає врахування впливу на вартість об'єкта оцінки таких факторів, як праця, управління, капітал та земля, що є пропорційним їх внеску у загальний дохід. Вплив окремого фактора вимірюється як частка вартості об'єкта оцінки або як частка вартості, на яку загальна вартість об'єкта оцінки зменшиться у разі його відсутності;

  • принцип внеску (вкладу) полягає в тім, що для оцінки вартості об'єкта нерухомості необхідно визначити внесок кожного чинника - землі з будівлями (якщо ділянка незабудована, то тільки землі), устаткування і технічних засобів (для забудованої ділянки, також будинків і споруд), робочої сили і менеджменту - і його найважливіших елементів у формування корисності і вартості об'єкта;

  • залишкової продуктивності землі визначається як залишок доходу, віднесений до об'єкта нерухомості, після того як оплачені витрати на працю, устаткування і технічні засоби, менеджмент;

  • принцип збалансованості припускає, що для кожного типу землекористування відповідає оптимальне поєднання різних чинників виробництва (різних покращень), при поєднанні яких досягається максимальна вартість нерухомості;

  • принцип зростаючої та спадаючої віддачі – в міру збільшення будь-якого ресурсу (при незмінності інших чинників) ріст чистої віддачі спочатку збільшується, а потім починає зменшуватися. Відповідно для кожної ділянки землі (об’єкта нерухомості) є оптимальне значення вкладів у її покращення;

  • принцип економічного поділу означає, що майнові права на об’єкт нерухомості варто розділяти і поєднувати таким чином, щоб її вартість при цьому збільшувалась.

Третя група принципів включає:

  • принцип попиту та пропозиції означає, що ціна нерухомості змінюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції. Він виражає взаємозалежність між зростаючою потребою в об'єктах нерухомості в умовах соціально-економічного розвитку суспільства й обмеженістю пропозиції, обумовленою природною обмеженістю земельних ділянок і економічних витрат на будівництво (реконструкцію) покращень;

  • принцип конкуренції означає, що ціни на об'єкти нерухомості встановлюються за допомогою постійного суперництва суб'єктів ринку, які прагнуть отримати максимальний прибуток;

  • принцип відповідності полягає в тому, що максимальна вартість об'єкта нерухомості виникає тоді, коли наявний розумний рівень архітектурної однорідності і сумісний характер землекористування. Принцип відповідності виявляється через прогресію і регресію. Ефект прогресії полягає в позитивному впливі зовнішнього оточення чи сусідніх об'єктів на вартість нерухомості. Регресія має місце, коли об'єкт нерухомості характеризується зайвими покращеннями, які не затребувані ринком або, коли зовнішнє оточення впливає негативно на процес експлуатації об'єкта;

  • принцип зміни – вартість нерухомості за звичай не залишається постійною, а міняється з часом, тому професійні стандарти оцінки потребують фіксувати дату оцінки, на яку визначена вартість об’єкту нерухомості;

  • принцип залежності (зовнішнього впливу) припускає, що вартість об’єкту залежить від характеру і вартості навколишньої власності.

Принципом, що узагальнює вплив зазначених раніше трьох груп принципів оцінки, є принцип найкращого і найбільш ефективного використання. Принцип найкращого і найефективнішого використання передбачає розумне і можливе використання об’єктів нерухомості, шляхом перевірки відповідності варіантів, що розглядаються, критеріям:

а) фізично можливо – ділянка або об’єкт нерухомості технологічно придатні для використання;

б) юридично дозволено – використання цього об’єкту нерухомості не суперечить законодавству країни, де здійснюється відповідна оцінка;

в) фінансово виправдано - обґрунтовано з погляду окупності інвестиційного капіталу;

г) забезпечує найвищу вартість чи прибутковість нерухомості – який із запропонованих варіантів принесе максимальний чистий доход.

На практиці принцип найкращого і найбільш ефективного використання є вихідною передумовою, на якій ґрунтується вибір конкретного виду вартості нерухомості, що оцінюється, і будується висновок про її величину.


  1   2   3

Похожие:

Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconПрограма курсу І завдання до самостійної роботи з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Програму та завдання розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Методичні вказівки розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconНавчальний посібник з дисципліни " економіка І організація інноваційної діяльності " для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Рекомендовано до друку вченою радою Української державної академії залізничного транспорту (протокол №. від року)
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconПитання до іспиту з дисципліни „Потенціал і розвиток підприємства”
Сутність виробничого потенціалу підприємства і його відмінність від економічного потенціалу
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconЕкзаменаційні питання з дисципліни «Економічна діагностика» для студентів спеціальності «Економіка підприємств»
Зміст діагностичних процесів в галузі оцінювання конкурентного середовища підприємства
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до підготовки І проведення комплексного державного іспиту за фахом „Економіка підприємства
Економіка підприємства” (для студентів 4 курсу денної форми навчання бакалаврів за напрямом 050100 „Економіка І підприємництво”,...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до виконання та оформлення дипломної роботи для студентів спеціальності 050107 "Економіка підприємства"
Економіка підприємства”; в них наведено мету і завдання дипломної роботи, вибір теми, поетапні процедури організації дипломування,...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" icon1. Економіка підприємства є наукою
...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы