Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" icon

Конспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"


Скачать 205.48 Kb.
НазваниеКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
страница1/3
Размер205.48 Kb.
ТипКонспект
  1   2   3

  1. Українська державна академія залізничного транспорту

  2. Факультет економіки транспорту

  3. Кафедра економіки, організації і управління підприємством

  4. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

  5. з дисципліни




  1. ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА”




  1. для студентів спеціальності „Економіка підприємства”

  2. освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

  3. усіх форм навчання

  4. Частина 3




Харків 2011

Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня 2011 р., протокол № .


Рекомендується для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” спеціальності “Економіка підприємства” всіх форм навчання.


Укладачі:


доц. І.Л. Назаренко

доц. В.О. Маслова


Рецензент:


Тема 11. Трудовий потенціал підприємства та його оцінка


1. Концепція людських ресурсів

2. Підходи до обліку людських ресурсів

3. Оцінка кадрового потенціалу підприємства


1. Концепція людських ресурсів


Якість трудових ресурсів безпосередньо впливає на конкурентні можливості фірми створення конкурентних переваг. Теоретичною основою нових економічних форм роботи з кадрами виступає концепція «людських ресурсів». Ця концепція складається в застосуванні економічних критеріїв до оцінки ролі людського фактору у виробництві, організації й керуванні, при побудові системи кадрової роботи. У рамках зазначеного підходу використовується поняття «цінності людських ресурсів».

Концепція «людських ресурсів» - ґрунтується на можливості застосування економічних оцінок здатності людей створювати певний доход. Чим вище індивідуальна продуктивність праці працівника й більше період його діяльності, тим більший він приносить доход і приносить більшу цінність для підприємства. Людський капітал більше коштовний, чим фізичний, він повинен бути внесений у балансовий звіт організації.


^ 2. Підходи до обліку людських ресурсів


Існують два принципових підходи до обліку людських ресурсів: так називані моделі активів (або «витратні») і моделі корисності. Перші пропонують ведення обліку витрат на капітал (за аналогією з основним капіталом) і його амортизації. Другі моделі пропонують безпосередньо оцінювати ефект тих або інших кадрових інвестицій. Витрати на «людські ресурси» залежно від змісту розглядаються або як довгострокові вкладення, що збільшують розмір функціонуючого «людського капіталу», або списуються як втрати. Крім того, установлюється «нормальний строк амортизації». Описана методика обліку витрат капіталу одержала назву «хронологічної моделі витрата». «Моделі корисності». З їхньою допомогою можна оцінити економічні наслідки зміни трудового поводження працівників у результаті тих або інших заходів. Реально мова йде про здатності працівника приносити більшу або меншу прибавочну вартість в умовах фірми. Розходження в цінності визначаються характером посади й індивідуальними розходженями працівників, що займають однакову посаду.


^ 3. Оцінка кадрового потенціалу підприємства


Трудовий потенціал підприємства визначає крайню величину можливої участі робітників у виробництві з урахуванням психофізіологічних особливостей, професійних знань рівня та накопиченого досвіду. Трудовий потенціал розглядається як форма прояву людського фактора виробництва, діалектична єдність здатностей людини й можливостей їхньої реалізації в умовах виробництва, що змінюються. Структура трудового потенціалу підприємства – співвідношення демографічних, соціальних, функціональних, професійних характеристик робітників. Трудовий потенціал підприємства включає кадрову, професійну, кваліфікаційну та організаційну складові. Основним обсяговим показником трудового потенціалу підприємства є сукупний потенційний фонд робочого часу. Система управління трудовим потенціалом на будь-якому рівні повинна включати три підсистеми: управління формуванням і розподілом трудового потенціалу; управління його функціонуванням у процесі виробництва; управління розвитком і просуванням працівників. Вихідною структуроутворюючою одиницею трудового потенціалу є трудовий потенціал працівника. Трудовий потенціал працівника включає: психофізіологічний потенціал; кваліфікаційний потенціал; особистісний потенціал.

Науково-практичний і професійно-кваліфікаційний потенціал робітників визначає можливість ефективного використання майна. Кількісна і якісна характеристика кадрового потенціалу, таким чином, може вплинути на ціну підприємства, зменшуючи або збільшуючи її. Як результат реальне перевищення ринкової ціни підприємства над його балансовою вартістю. Існують різні трактування змісту кадрового потенціалу підприємства. З точки зору оцінки вартості підприємства, під кадровим потенціалом розуміють сукупність здатностей і можливостей кадрів забезпечувати ефективне функціонування організації. Можна зробити висновок про принципову можливість його якісної, кількісної й вартісної оцінки. Головною методологічною проблемою оцінки кадрового потенціалу є визначення того, що саме варто оцінювати, за якими критеріями й що враховувати при характеристиці кадрового потенціалу підприємства. При розгляді цієї проблеми треба, насамперед, виходити із цілей оцінки кадрового потенціалу. Цілі можна розділити на три групи:

1) для визначення ступеня впливу кадрового потенціалу на підвищення або зниження ринкової ціни підприємства;

2) для визначення ступеня впливу кадрового потенціалу на інвестиційну привабливість підприємства;

3) для визначення обсягу витрат на реструктуризацію кадрового потенціалу у випадку передпродажної або післяприватизаційної реструктуризації самого підприємства, а також при антикризовому керуванні або інноваційному проектуванні.

Кадровий потенціал визначає здатність організації виконати поставлені перед нею завдання. Оскільки організація являє собою сукупність взаємодіючих один з одним працівників, кадровий потенціал можна описати, з одного боку, чисельними показниками складу працівників, з іншого боку – особистісно-кваліфікаційними характеристиками потенціалу кожного працівника. Крім того, кадровий потенціал характеризується соціально-психологічними й організаційними параметрами групової динаміки: груповою згуртованістю, соціально-психологічним кліматом, організаційною культурою, корпоративним духом, діловим кредо й цінностями організації.

Кадровий потенціал може бути описаний у різних показниках і характеристиках, у тому числі таких як: чисельність персоналу; професійно-кваліфікаційний склад кадрів; статево-віковий склад; укомплектованість організації персоналом, тобто рівень заміщення посад організації працівниками; індивідуально-кваліфікаційний потенціал; індивідуальні об'єктивні характеристики працівників: стать, вік, стан фізичного й психічного здоров'я й т.д. Індивідуально-кваліфікаційний потенціал працівника визначають професійні характеристики, обумовлені відповідно до кваліфікаційних довідників посад керівників, фахівців, службовців і робітників, рівень освоєння знань. До професійних характеристик також відносять рівень професіоналізму й галузевий досвід, що складаються протягом багатьох років; соціально-психологічні властивості особистості, що мають безпосереднє відношення до професійної діяльності (морально-етичні якості, організаторські здатності й виконавські якості, рівень культури й ін.); конкурентноздатність працівника, ступінь розвитку здатностей індивіда, використовуємих у процесі трудової діяльності. Цей параметр показує, якою мірою вікові, професійні, кваліфікаційні, фізіологічні, соціально-побутові характеристики даного працівника відповідають умовам найму робочої сили на ринку праці, що відображає кон'юнктуру попиту та пропозиції на робочу силу певної якості. Величина кадрового потенціалу носить змінний характер і залежить від багатьох факторів, зокрема, від руху (ротації) кадрів, у тому числі звільнення працівників; зміни кваліфікації як у результаті її підвищення, так і зниження (старіння знань, втрата вмінь); виникнення конфліктних ситуацій у колективі.

При визначенні кадрового потенціалу використовують індивідуальні характеристики окремих працівників, включаючи професійно-особистісні якості й ін., і групові, що характеризують здатність декількох працівників за певних умов поділу й кооперації праці з урахуванням інших організаційно-технологічних факторів виконувати поставлені перед ними завдання.

При оцінці підприємства в цілому як основний об'єкт оцінки кадрового потенціалу повинен розглядатися «сукупний працівник». Уява про сукупного працівника даного підприємства повинна складатися з кількісних, професійно-кваліфікаційних, організаційних і соціально-психологічних показників і характеристик, що дозволяють оцінити адекватність кадрового потенціалу підприємства його завданням.

Тут можливе застосування певного набору кількісних показників й якісних характеристик. Кількісні показники для оцінних цілей повинні бути у виді абсолютних і відносних величин. Якісні характеристики служать важливим доповненням до кількісних оцінок та використовується при оцінці організаційних умов і соціально-психологічних факторів. Для виходу на кількісні показники застосовуються експертні оцінки. Поряд з якісною й кількісною оцінкою кадрового потенціалу для всіх груп оцінних цілей, і особливо для третьої, застосовується вартісна оцінка. Найбільше це необхідно при визначенні витрат на реструктуризацію кадрового потенціалу.

В оцінці кадрового потенціалу застосовуються затратний, доходний, експертний, і ринковий підходи. Затратний метод реалізується непрямим способом співвідношенням ринкової вартості об’єкту оцінки з вартістю заміщення цього об’єкту та прямим способом визначення усіх витрат, що необхідно здійснити для створення необхідного кадрового потенціалу. Доходний підхід заснований на оцінці кадрового потенціалу по ступені участі сукупного працівника в доходах організації. Експерті методи дають якісні оцінки й дозволяють використати в оцінці не тільки групові характеристики, розглядаючи потенціал організації як сукупного працівника, але й індивідуальні характеристики. Згідно порівняльного методу проводиться оцінка кадрового потенціалу на основі парних порівнянь із компаніями-аналогами. У методичному відношенні проведення економічних оцінок у зв'язку з обліком людських ресурсів вимагає експертних суджень або складних аналітичних розрахунків.

Для оцінки значимих індивідуальних, індивідуально-кваліфікаційних характеристик необхідно проводити кадровий аудит, що включає в себе соціометричне обстеження, психодіагностичні процедури й кваліфікаційне тестування членів колективу. Проведення комплексу психодіагностичних процедур (індивідуальне психологічне комп'ютерне тестування) дозволяє з достатньою точністю побудувати профіль особистості працівників, включаючи їхні організаторські здатності. За допомогою кваліфікаційного тестування визначається рівень професійних знань, практичних умінь і навичок працівників. Значимість впливу різних категорій працівників може бути визначена шляхом побудови системи поправочних коефіцієнтів, що підвищують і знижують вартість підприємства. Крім розрахункового коефіцієнтного методу використовуються й методи цілісної експертної оцінки впливу якості кадрового потенціалу підприємства на його вартість. Загальну оцінку вартості кадрового потенціалу підприємства одержують виходячи із припущення про зменшення у часі кадрового потенціалу за інших рівних умов його використання. Крім ринкової вартості кадрового потенціалу можна оцінити інвестиційну вартість. Інвестиційна вартість кадрового потенціалу виміряється розміром фінансових коштів, необхідних для забезпечення необхідного рівня потенціалу працівників, задіяних у конкретному інвестиційному проекті або це вартість реструктуризації кадрового потенціалу всього підприємства, необхідних для успішної реалізації конкретного інвестиційного проекту.


^ Тема 12. Оцінювання вартості бізнесу


1 Необхідність і мета оцінки бізнесу

2 Принципи оцінки бізнесу

3 Підходи й методи оцінки бізнесу

4 Процес оцінки бізнесу


^ 1 Необхідність і мета оцінки бізнесу


Ринкова оцінка повинна враховувати не тільки цінність складових елементів певного об'єкта - сукупність факторів виробництва, але й економічних відносин, що реалізують право власності на нього. Особливий інтерес при цьому представляє бізнес як процес одержання доходу, як власність, що приносить доход. Основу бізнесу, його суть становить капітал.

Бізнес - це конкретна діяльність, організована в рамках певної структури. Головна його ціль - одержання прибутку. Капітал є основою, внутрішнім змістом будь-якого процесу створення продукту або послуги, здійснюваного з метою одержання доходу. Одержання доходу - це мета й кінцевий результат діяльності в багатьох сферах, галузях економіки, тобто мета й результат бізнесу. Любий бізнес має свою економіко-організаційну форму у вигляді підприємства. Бізнес є об'єктом угоди, товаром з усіма властивими йому властивостями.

Корисність і витрати в сукупності становлять ту величину, що є основою ринкової ціни, що розраховується оцінювачем і яку можна визначити як ринкову вартість. Таким чином, бізнес, як певний вид діяльності, підприємство й фірма, як його організаційна форма в ринковій економіці, задовольняють потреби власника в доходах, для одержання яких витрачаються певні ресурси.

Бізнес, підприємство й фірма мають всі ознаки товару й можуть бути об'єктом купівлі-продажу. Ці особливості визначають принципи, моделі, підходи й методи оцінки. Це товар інвестиційний, тобто товар, вкладення в який здійснюються з метою віддачі в майбутньому. Бізнес є системою, але продаватися може як вся система в цілому, так й окремо її підсистеми і навіть елементи. У цьому випадку руйнується його зв'язок із власним конкретним капіталом, конкретною організаційно-економічною формою, елементи бізнесу стають основою формування іншої, якісно нової системи. Потреба в цьому товарі залежить від процесів, які відбуваються як усередині самого товару, так і в зовнішнім середовищі. З огляду на особливе значення стабільності бізнесу для стабільності в суспільстві, необхідна участь держави не тільки в регулюванні механізму купівлі-продажу бізнесу, але й у формуванні ринкових цін на бізнес, у його оцінці.

Під оцінкою бізнесу розуміють оцінку майнового комплексу функціонуючого підприємства. Найчастіше до оцінки бізнесу звертаються інвестори, коли розглядають питання про вкладення коштів шляхом покупки пакетів акцій підприємств. Оцінка бізнесу проводиться також у ході конкурсу при банкрутстві підприємства.

При оцінці бізнесу застосовують підходи: дохідний, порівняльний і витратний.

Оцінку бізнесу проводять із метою:

підвищення ефективності поточного керування підприємством, фірмою;

визначення вартості цінних паперів у випадку купівлі-продажу акцій підприємств на фондовому ринку;

визначення вартості підприємства у випадку його купівлі-продажу цілком або вроздріб;

реструктуризації підприємства;

розробки плану розвитку підприємства;

страхуванні, у процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів напередодні втрат;

оподатковування;

прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

періодична переоцінка майна незалежними оцінювачами підвищення реалістичності фінансової звітності;

здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

Залежно від мети оцінки, кількості й підбору факторів, що враховуються, оцінювач розраховує різні види вартості.

Розрізняють ринкову вартість і вартість, що розраховується нормативно. Ринкова вартість - це найбільш імовірна ціна при здійсненні угоди між типовим покупцем і продавцем. Ринкова вартість розраховується виходячи із ситуації на ринку на конкретну дату, тому при зміні ринкових умов ринкова вартість буде мінятися. Вартість, що розраховується нормативно, - це вартість об'єкта власності, що розраховується на основі методик і нормативів, затверджених відповідними органами. При цьому застосовуються єдині шкали нормативів.

З погляду оцінки розрізняють ринкову, інвестиційну, страхову, оподатковувану, утилізаційну вартості. При оцінці власності як об'єкта продажу на відкритому ринку використається ринкова вартість. При обґрунтуванні інвестиційних проектів розраховують інвестиційну вартість. Інвестиційна вартість - вартість власності для конкретного інвестора при певних цілях інвестування. На відміну від ринкової вартості, обумовленої мотивами поводження типового покупця й продавця, інвестиційна вартість залежить від індивідуальних вимог до інвестицій, пропонованих конкретним інвестором. Страхова вартість - вартість власності, обумовлена положеннями страхового контракту або поліса. Оподатковувана вартість - вартість, що розраховується на базі визначень, що містяться у відповідних нормативних документах, що відносяться до оподатковування власності. Утилізаційна вартість - вартість об'єкта власності (за винятком земельної ділянки), що розглядається як сукупна вартість матеріалів, що містяться в ньому, без додаткового ремонту.

Залежно від характеру аналога розрізняють вартість відтворення й вартість заміщення. Вартість відтворення - це вартість об'єкта власності, створюваної по тому ж плануванню й з тих же матеріалів, що й оцінювана, але по нині діючих цінах. Вартість заміщення - це вартість близького аналога оцінюваного об'єкта.

Розрізняють балансову вартість і залишкову вартість. Балансова вартість - витрати на будівництво або придбання об'єкта власності. Балансова вартість буває первісною й відбудовною. Первісна вартість відображається в бухгалтерських документах на момент уведення в експлуатацію. Відбудовна вартість - вартість відтворення раніше створених основних коштів у сучасних умовах і визначається в процесі переоцінки основних фондів.

Залежно від перспектив розвитку підприємства розрізняють вартість діючого підприємства й ліквідаційну вартість. Вартість діючого підприємства - це вартість підприємства, що сформувалося, як єдине ціле, а не якої-небудь його складової частини. Оцінка діючого підприємства припускає, що бізнес має сприятливі перспективи розвитку, тому можна чекати збереження підприємства як системи, а цінність цілого звичайно завжди більше, ніж проста сума вартостей окремих елементів.

Якщо ж передбачаються закриття підприємства й реалізація активів бізнесу окремо, то важливо визначити його ліквідаційну вартість.

Ліквідаційна вартість, або вартість змушеного продажу - грошова сума, що реально може бути отримана від продажу власності в строк, занадто короткий для проведення адекватного маркетингу. При її визначенні необхідно враховувати всі витрати, пов'язані з ліквідацією підприємства.

Основою вартості будь-якого об'єкта власності, у тому числі бізнесу, є його корисність.

Фактори, що впливають на величину оцінної вартості:

Попит.

Дійсний і майбутній прибуток оцінюваного бізнесу.

Витрати на створення аналогічних підприємств

Час одержання доходів

Ризик очікуваних у майбутньому доходів.

Контроль власника.

Ліквідність власності

Обмеження, які має бізнес.

Співвідношення попиту та пропозиції.


^ 2 Принципи оцінки бізнесу


Можна виділити три групи взаємозалежних принципів оцінки:

засновані на уяві власника;

пов'язані з експлуатацією власності;

обумовлені дією ринкового середовища.

У кожному випадку виділяються основні й допоміжні принципи.

Розглянемо першу групу принципів. Ключовим критерієм вартості будь-якого об'єкта власності є його корисність. Корисність для кожного споживача індивідуальна, але якісно й кількісно визначена в часі вартості. Однак як загальну корисність об'єкта для власника в ринковій економіці можна виділити його здатність приносити доход. Корисність бізнесу - це його здатність приносити доход у конкретному місці й протягом даного періоду. Принцип корисності укладається в тім, що чим більше підприємство здатне задовольняти потреби власника, тим вище його вартість. З погляду будь-якого користувача оцінна вартість підприємства не повинна бути вище мінімальної ціни на аналогічне підприємство з такою же корисністю. Крім того, за об'єкт не розумно платити більше, ніж може коштувати створення нового об'єкта з аналогічною корисністю в прийнятний термін. Якщо інвестор аналізує потік доходу, то максимальна ціна визначається за допомогою вивчення інших потоків доходів з аналогічним рівнем ризику і якості.

Можна виділити ще один методологічний принцип оцінки вартості підприємства – це принцип заміщення. Він визначається в такий спосіб: максимальна вартість підприємства визначається найменшою ціною, по якій може бути придбаний інший об'єкт із еквівалентною корисністю

Принцип очікування або передбачення. Корисність будь-якого бізнесу, підприємства визначається тим, у скільки сьогодні оцінюються прогнозовані майбутні вигоди (доходи). На оцінці підприємства безпосередньо позначаються уява про чисту віддачу від функціонування підприємства й очікуваний виторг від його продажу. При цьому дуже важлива величина, якість і тривалість очікуваного майбутнього доходу. Однак очікування щодо доходу можуть мінятися. Принцип очікування укладається у визначенні поточної вартості доходу або інших вигід, які можуть бути отримані в майбутньому від володіння даним підприємством.

Друга група принципів оцінки обумовлена експлуатацією власності й пов'язана з уявою виробників.

Прибутковість будь-якої економічної діяльності визначається факторами виробництва: землею, робочою силою, капіталом і керуванням. Для оцінки підприємства потрібно знати внесок кожного фактору у формування доходу підприємства. Звідси принцип внеску зводиться до наступного: включення будь-якого додаткового активу в систему підприємства економічно доцільно, якщо одержуваний приріст вартості підприємства більше витрат на придбання цього активу.

Кожен фактор повинен бути оплачений з доходів, створюваних даною діяльністю. Залишкова продуктивність може бути результатом того, що земля дає можливість користувачеві отримувати максимальні доходи або до краю зменшувати витрати. Залишкова продуктивність земельної ділянки визначається як чистий доход після того, як оплачені витрати на менеджмент, робочу силу й експлуатацію капіталу. Це принцип залишкової продуктивності.

Фактори виробництва оцінюються тільки з урахуванням періоду їхнього відтворення, місця в обороті капіталу. Зміна того або іншого факторів виробництва може збільшувати або зменшувати вартість об'єкта. Із цього важливого положення економічної теорії випливає ще один принцип оцінки бізнесу, зміст якого можна звести до наступного: у міру додавання ресурсів до основних факторів виробництва чиста віддача має тенденцію збільшуватися швидше темпу росту витрат, однак після досягнення певного рівня загальна віддача хоча й росте, однак уже темпами, що сповільнюються. Це вповільнення відбувається доти, поки приріст вартості не стане менше, ніж витрати на додані ресурси. Цей принцип базується на теорії граничного доходу й називається принципом граничної продуктивності.

Підприємство – це система. Закономірністю розвитку і існування системи є збалансованість, пропорційність її елементів. Найбільша ефективність підприємства досягається при об'єктивно обумовленій пропорційності факторів виробництва. Отже, при оцінці вартості підприємства необхідно враховувати принцип збалансованості (пропорційності), відповідно до якого максимальний доход від підприємства можна одержати при дотриманні оптимальних величин факторів виробництва.

Одним з важливих моментів дій даного принципу є відповідність розмірів підприємства потребам ринку. Так, якщо підприємство є занадто великим для задоволення потреб ринку, то його ефективність падає, особливо якщо утруднено доставку ресурсів або товарів.

Третя група принципів прямо обумовлена дією ринкового середовища.

Провідним фактором, що впливає на ціноутворення в ринковій економіці, є співвідношення попиту та пропозиції. Якщо попит та пропозиція перебувають у рівновазі, то ціни залишаються стабільними.

Корисність визначена в часі й просторі. Ринок ураховує цю визначеність насамперед через ціну. Якщо підприємство відповідає ринковим стандартам, характерним у конкретний час для даної місцевості, то ціна на нього буде коливатися навколо середньоринкового значення; якщо ж об'єкт не відповідає вимогам ринку, то це, як правило, відображається через більш низьку ціну на дане підприємство.

Принцип відповідності відзначає, що підприємства, які не відповідають вимогам ринку по оснащеності виробництва, технології, рівню прибутковості й т.д., швидше за все будуть оцінені нижче середнього.

Принципи регресії й прогресії. Регресія має місце, коли підприємство характеризується зайвими стосовно до даних ринкових умов поліпшеннями. Прогресія має місце, коли в результаті функціонування сусідніх об'єктів, наприклад об'єктів, що забезпечують поліпшену інфраструктуру, ринкова ціна даного підприємства швидше за все виявиться вище його вартості.

На ціноутворення впливає конкуренція. Якщо галузь, у якій діє підприємство, приносить надлишковий прибуток, то у вільній ринковій економіці в цю область намагаються проникнути й інші підприємці. Це збільшить пропозицію в майбутньому й знизить норму прибутку. При оцінці вартості підприємств необхідно враховувати ступінь конкурентної боротьби в даній галузі в цей час і у майбутньому. Принцип конкуренції зводиться до наступного: якщо очікується загострення конкурентної боротьби, то при прогнозуванні майбутніх прибутків даний фактор можна врахувати або за рахунок прямого зменшення потоку доходів, або шляхом збільшення фактору ризику, що знизить поточну вартість майбутніх доходів.

Вартість бізнесу визначається не тільки внутрішніми факторами, але багато в чому – зовнішніми. Вартість підприємства, його майно значною мірою залежить від стану зовнішнього середовища, ступеня політичної й економічної стабільності в країні. Отже, при оцінці підприємства необхідно враховувати принцип залежності від зовнішнього середовища.

Зміна політичних, економічних і соціальних чинностей впливає на кон'юнктуру ринку й рівень цін. Вартість підприємства змінюється. Отже, оцінка вартості підприємства повинна проводитися на певну дату. У цьому суть принципів зміни вартості. При розгляді альтернатив розвитку може виникнути питання про економічний поділ майнових прав на власність, якщо таке дозволить збільшити загальну вартість. Економічний поділ має місце, якщо права на об'єкт можна розділити на два або більше майнові інтереси, у результаті чого загальна вартість об'єкта зростає. Принцип економічного поділу говорить, що майнові права варто розділити й з'єднати таким чином, щоб збільшити загальну вартість об'єкта.

Результатом такого аналізу є визначення найкращого й найбільш ефективного використання власності. У цьому укладається принцип найкращого й найбільш ефективного використання.


^ 3 Підходи й методи оцінки бізнесу


Оцінку бізнесу здійснюють на основі трьох підходів: доходного, витратного й порівняльного. При оцінці з позиції доходного підходу доход єосновний фактор, що визначає величину вартості об'єкта. Чим більше доход, принесений об'єктом тим більше величина його ринкової вартості. При цьому мають значення тривалість періоду одержання можливого доходу, ступінь і видb ризиків, що супроводжують даний процес. Доходний підхід – це визначення поточної вартості майбутніх доходів, які виникнуть у результаті використання власності й можливого подальшого її продажу. У цьому випадку застосовується оцінний принцип очікування.

У деяких випадках витратний або порівняльний підхід є більше точним й ефективним. Порівняльний підхід особливо ефективний у випадку існування активного ринку порівнянних об'єктів власності. Точність оцінки залежить від якості зібраних даних, тому що, застосовуючи даний підхід, оцінювач повинен зібрати достовірну інформацію про недавні продажі порівнянних об'єктів. Ці дані включають: фізичні характеристики, час продажу, місце розташування, умови продажу й фінансування. Дієвість такого підходу знижується, якщо угод було мало й моменти їхнього здійснення й оцінки розділяє тривалий період, якщо ринок перебуває в аномальному стані, тому що швидкі зміни на ринку приводять до перекручування показників. Порівняльний підхід заснований на застосуванні принципу заміщення. Для порівняння вибираються конкуруючі з оцінюваним бізнесом об'єкти. Звичайно між ними існують розходження, тому варто провести відповідне корегування даних. В основу приведення виправлень покладений принцип внеску.

Витратний підхід найбільш застосовується для оцінки об'єктів спеціального призначення, а також нового будівництва, для визначення варіанта найкращого й найбільш ефективного використання землі, а також з метою страхування. Інформація, що збирається, включає дані про ціни на землю, будівельні специфікації, дані про рівень зарплати, вартість матеріалів, витрати на встаткування, про прибуток і накладні витрати будівельників на місцевому ринку й т.п. Необхідна інформація залежить від специфіки оцінюваного об'єкта. Даний підхід складно застосовувати при оцінці унікальних об'єктів, що володіють історичною цінністю, естетичними характеристиками, або застарілих об'єктів.

Витратний підхід найпоширеніший, особливо в умовах слаборозвиненого фондового ринку. Серед методів, що використовуються при витратному підході найбільш характерним є метод нагромадження активів, що передбачає аналіз і корегування кожної статті активу останнього балансу підприємства для одержання їх поточної ринкової вартості.

Витратний підхід заснований на принципі заміщення, найкращого й найбільш ефективного використання, збалансованості, економічної величини й економічного поділу.

Всі три підходи взаємозалежні.

При виборі підходу перед оцінювачем відкриваються різні перспективи. Хоча ці підходи ґрунтуються на даних, зібраних на тому самому ринку, кожний має справу з різними аспектами ринку. На ідеальному ринку всі три підходи повинні привести до однієї й тій же величині вартості. Однак більшість ринків є недосконалими, пропозиція та попит не перебувають у рівновазі. Потенційні користувачі можуть бути неправильно інформовані, виробники можуть бути неефективні. Дані підходи можуть давати різні показники вартості.

Кожний із трьох розглянутих підходів припускає використання при оцінці властивих йому методів.

Дохідний підхід: метод капіталізації ринкова вартість бізнесу як відношення чистого доходу бізнесу за рік до коефіцієнту капіталізації, метод дисконтування грошових потоків заснований на прогнозуванні цих потоків від даного бізнесу, які потім дисконтуються по ставці дисконту, що відповідає необхідній інвесторам ставці доходу.

Методи витратного підходу: ринкова вартість бізнесу методом чистих активів визначається як різниця між сумами ринкових вартостей всіх активів підприємства і його зобов'язань; ліквідаційна вартість підприємства являє собою різниця між сумарною вартістю всіх активів підприємства й витратами на його ліквідацію.

Методи порівняльного підходу:

метод ринку капіталу заснований на ринкових цінах акцій аналогічних компаній, інвестор, діючи за принципом заміщення (або альтернативної інвестиції), може інвестувати або в ці компанії, або в оцінювану компанію, дані про компанії, чиї акції перебувають у вільному продажі, при використанні відповідних коректувань повинні служити орієнтиром для визначення ціни оцінюваної компанії.

Метод угод заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій подібних компаній.

Метод галузевих коефіцієнтів дозволяє розраховувати орієнтовну вартість бізнесу по формулах, виведеним на основі галузевої статистики.

^ 4 Процес оцінки бізнесу


Процес оцінки бізнесу передбачає визначення завдання, збір й аналіз інформації з метою одержання обґрунтованої оцінки вартості.

Процес оцінки бізнесу може бути розділений на етапи:

1. Визначення завдання.

2. Складання плану оцінки.

3. Збір і перевірка інформації.

4. Вибір доречних підходів до оцінки.

5. Узгодження результатів і підготовка підсумкового висновку.

6. Звіт про результати оцінки вартості.

7. Подання й захист звіту.


Тема 13. Прикладні аспекти оцінювання потенціалу підприємства


1 Характеристика методичних і правових основ оцінки майна в Україні.

2 Оцінка вартості підприємства як діючого та особливості визначення ліквідаційної вартості.

3 Оцінка вартості підприємства з метою інвестування і реструктуризації.


^ 1 Характеристика методичних і правових основ оцінки майна в Україні


Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, відповідають положенням (національним стандартам) оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна містять визначення, принципи оцінки, методичні підходи та особливості проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування і є обов'язковими до виконання. Якщо не зазначається вид вартості, який повинний бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Оцінка проводиться винятково на основі державних нормативно-правових актів фахівцями, що мають ліцензію Фонду держмайна України. Основними документами в цій області є Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльності», постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки майна». Значно розширена сфера застосування експертної оцінки. Оцінка земель регламентована в постанові Кабінету Міністрів України «Про експертну оцінку земельних ділянок», у наказі Держкомітету України по земельних ресурсах «Про затвердження проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок»

Необхідність оцінки об'єктів нерухомості виникає в наступних випадках: об'єкт приватизується; продаж об'єкта або його частини іншому власникові; одержання кредиту під заставу об'єкта; страхування нерухомого майна; передача об'єкта або його частини в оренду; переоцінка основних фондів; передача вартості об'єкта або частини в статутний фонд створюваного спільного підприємства або акціонерного товариства; розробка інвестиційного проекту.

Оцінювана вартість, або експертна оцінка об'єкта нерухомості є показником прогнозним. Він визначає ймовірний розмір оплати покупцем за придбання об'єкта у свою власність при цьому повинні бути дотримані такі правила: для продажу власності надано досить часу; покупці й продавці не піддаються яким-небудь формам зовнішнього впливу; покупці й продавці добре інформовані про предмет й умови угоди; угода відбувається в типових умовах ринку.

У практиці зазвичай використовують три методи: витратний; аналогових продажів; прибутковості або капіталізації.

При витратному методі може використовуватися підхід, коли в поточних цінах визначаються витрати на будівництво точного дубліката оцінюваного об'єкта з використанням таких же матеріалів і фізичних параметрів, а також підхід визначення в поточних цінах будівництва з нових матеріалів і за новою технологією об'єкта, корисність якого еквівалентна оцінюваному.

Використання методу аналогових продажів включає етапи: вивчення ринку нерухомості, аналіз інформації, виявлення відмінностей оцінюваного об'єкта із прийнятими для порівняння, визначення аналогової ціни оцінюваного об'єкта з урахуванням відмінностей.

В основу методу прибутковості покладено дисконтування або пряма капіталізація. Майбутній доход включає чистий доход власника нерухомості протягом строку володіння власністю у вигляді дивідендів або орендованої плати й майбутній виторг від продажу об'єкта за винятком витрат по оформленню угоди.

Документом, що містить відомості про проведену оцінку і результати, є висновок про оцінку. Висновок про оцінку обов'язково містить відомості про найменування замовника оцінки; найменування виконавця оцінки; підстави проведення оцінки; найменування об'єкта оцінки, його адреса; опис об'єкта; ціль оцінки. З метою застави, для страхування, для бухобліку потрібно вказувати на яку дату або період визначається оцінка; вимога замовника з точності розрахунків; особливі вимоги й умови оцінки; обсяг вибірки; кінцевий результат оцінки, підпис виконавця оцінки. Результати оцінки можуть бути перевірені іншими фахівцями шляхом проведення незалежних вибірок, а їх детальний статистичний аналіз дозволить виявити допущені помилки.


^ 2 Оцінка вартості підприємства як діючого та особливості визначення ліквідаційної вартості


Визначення ринкової вартості підприємства засновано на принципі найбільш ефективного використання, що, визначається як найбільш імовірне використання майна.

Поняття вартості підприємства як діючого (бізнесу в цілому) містить у собі оцінку функціонуючого підприємства й одержання із загальної вартості діючого підприємства величин для складових його частин, що виражають їхній внесок у загальну вартість, однак сама по собі жодна із цих компонентів ринкової вартості не утворить. Вартість підприємства як діючого є вартістю, створюваною діяльністю бізнесу, для якого засноване дане підприємство. Вона виражає вартість деякого сформованого бізнесу й виводиться шляхом капіталізації його прибутку. У концепції визначення вартості підприємства як діючого найбільше яскраво одержав своє вираження принцип внеску. Для оцінки підприємства необхідно знати внесок кожного фактору виробництва у формування доходу підприємства. Кожний з них повинен бути оплачений (компенсований) з доходів, створюваних діяльністю підприємства.

Найбільш характерні особливості концепції оцінки підприємства як діючого:

визначення вартості підприємства для конкретного користувача (власника підприємства), що відображає її неринковий характер;

оцінка що продовжує діяти підприємства, що має сприятливі перспективи розвитку зі збереженням існуючого використання активів;

визначення вартості підприємства шляхом капіталізації його доходу (прибутку); загальний показник вартості при цьому можна розподілити по складових частинах відповідно до їх внеску в ціле. Однак жодна з отриманих компонентів сама по собі не буде виражати показник ринкової вартості.

Найбільш підходящим підходом для оцінки підприємства як діючого є дохідний підхід. При застосуванні дохідного підходу необхідно враховувати такі фактори, як:

прогнозні темпи росту й тривалість періоду одержання прибутку;

ризик одержання прогнозованих доходів;

зміна вартості грошей у часі.

При оцінці очікуваних доходів або прибутку повинні враховуватися структура капіталу підприємства й положення на ринку, очікувані перспективи, галузеві й загальноекономічні фактори. Конкретний метод дохідного походу визначається характером одержуваного підприємством доходу. Це може бути метод капіталізації доходу (прибутку), метод дисконтування майбутніх доходів. Визначення вартості підприємства як діючого припускає розрахунок вартостей кожного активу (групи активів), використовуваного в процесі функціонування підприємства.

Кожен актив розглядається з погляду альтернативних можливостей його використання: якщо вартість активу для бізнесу дорівнює вартості активу у використанні, то приймається рішення про збереження даного активу на балансі; якщо вартість активу для бізнесу дорівнює чистій вартості реалізації активу, власник ухвалює рішення щодо продажі активу; якщо вартість активу для бізнесу дорівнює чистим поточним витратам на заміщення даного активу, власник заміняє цей актив на іншій.

При визначенні вартості підприємства як діючого в результаті суми вартостей у використанні активів підприємства необхідно до отриманої підсумкової вартості додати ринкову або іншу вартість надлишкових активів з альтернативним поточним варіантом використання.

Оцінка ліквідаційної вартості підприємства необхідна при ліквідації підприємства; при фінансуванні підприємства боржника; при фінансуванні реорганізації підприємства; при санації підприємства; при виробленні плану погашення боргів підприємства-боржника, що є під погрозою банкрутства; при аналізі й виявленні можливості виділення окремих виробничих потужностей підприємства в економічно самостійні організації; при оцінці заявок на покупку підприємства; при експертизі угод по передачі прав власності третім особам; при експертизі програм реорганізації підприємства.

Цей вид оцінки ставиться до так називаних активних видів, коли на основі отриманих результатів багатьма зацікавленими сторонами приймаються відповідні управлінські рішення, інша особливість – високий ступінь залежності третіх сторін від результатів оцінки.

Оцінка ліквідаційної вартості підприємства здійснюється у випадках: компанія перебуває в стані банкрутства або є серйозні сумніви щодо її здатності залишатися діючим підприємством; вартість компанії при ліквідації може бути вище, ніж при продовженні діяльності.

Ліквідаційна вартість являє собою чисту грошову суму, що власник підприємства може одержати при ліквідації підприємства й роздільному розпродажу його активів.

Ліквідаційна вартість підрозділяється на три види. Упорядкована ліквідаційна вартість. Розпродаж активів підприємства здійснюється протягом розумного періоду часу, щоб можна було одержати високі ціни за продаваємі активи. Примусова ліквідаційна вартість. Активи розпродаються настільки швидко, наскільки це можливо, часто одночасно й на одному аукціоні. Ліквідаційна вартість припинення існування активів підприємства. Активи підприємства списуються В цьому випадку вартість підприємства є негативною величиною.

Ліквідаційна вартість підприємства розраховується шляхом вирахування зі скоректованої вартості всіх активів балансу суми поточних витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства, а також величини всіх зобов'язань.


^ 3 Оцінка вартості підприємства з метою інвестування і реструктуризації


Інвестиції представляють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиційний проект може виступати або як самостійний об'єкт оцінки, або як один з елементів власності, що виділений у витратному підході. Інвестування передбачається при купівлі-продажу власності.

Проблема оцінки інвестиційної привабливості складається в аналізі передбачуваних вкладень у проект і потоку доходів від його використання. Необхідно визначити наскільки передбачувані результати відповідають вимогам інвестора за рівнем прибутковості й строку окупності.

Розрізняють статичні методи оцінки й засновані на теорії зміни вартості грошей у часі.

Оцінка інвестиційної привабливості проектів припускає порівняння витрат і доходів по проекту з урахуванням фактору часу. При оцінці інвестиційних проектів з урахуванням часового фактору частіше використовують наступну систему показників:

строк окупності.

чиста поточна вартість доходів.

ставка прибутковості проекту.

внутрішня ставка прибутковості проекту.

модифікована ставка прибутковості.

ставка прибутковості фінансового менеджменту.

Остаточне рішення про інвестиційну привабливість проекту приймається на основі інтегральної інформації, що одержується при використанні всієї системи показників.

Під реструктуризацією розуміється процес забезпечення ефективності використання виробничих ресурсів, що приводить до збільшення вартості бізнесу. У ході реструктуризації визначаються джерела розвитку підприємства (бізнесу) на основі внутрішніх і зовнішніх факторів. Внутрішні стратегії засновані на створенні вартості в операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності. Зовнішні стратегії створення вартості засновані на реорганізації видів діяльності й структури підприємства. При розрахунку вартості підприємства з метою реструктурування застосовується метод дисконтованих грошових потоків.

Оцінка вартості підприємства з метою реструктуризації припускає оцінку, що проводиться виходячи з даних про поточний стан підприємства й передбачуваного проекту реструктуризації грошових потоків з обліком синергетичного ефекту. Можливість реструктурування виникає при вартісному розриві.


^ Тема 14. Розвиток підприємства: зміст, сучасні концепції та передумови


1 Сутність і види розвитку підприємства

2 Технічний та організаційний розвиток підприємства

3 Сучасні тенденції розвитку підприємств


^ 1 Сутність і види розвитку підприємства


Формування ринкової економіки в України істотно вплинуло на умови діяльності підприємств: змінилася форма власності, методи та принципи державного регулювання, посилилася міжнародна конкуренція. Традиційні методи управління підприємством мало ефективні у швидкозмінному конкурентному середовищі на зовнішньому та внутрішньому ринках. Оптимальним процесом, який спрямований на виживання й стабільне функціонування підприємства в подібних умовах, є розвиток.

Проблема розвитку підприємства досліджується в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, а саме: Афанасьєва Н.В., Раєвнєвої О.В., Василенко В.О., Пономаренко В.С., Тридіда О.М., Кизима М.О., Пушкаря О.І., Богатирьова І.О., Кононенко І.В., Масленікової Н.П.  та інших.

Кожна соціально–економічна система має дві рушійні сили — бажання вижити (зберегти себе, мати визначену стабільність) і прагнення розвиватися (самоудосконалюватися).

Останніми роками на зміну старої парадигми: “Спочатку збереження, потім розвиток” прийшла нова парадигма “Збереження через розвиток”, тому що якщо постійно займатися самозбереженням, не звертаючи увагу на навколишнє середовище і покладатися на власне суб'єктивне сприйняття, може відбутися саморуйнування соціально-економічної системи [1].

В науковому світі існує декілька поглядів на сутність терміну “розвиток”. Розвиток розглядається як вищий тип руху, зміни матерії і свідомості; перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового. Розвиток являє собою не всяку зміну в структурі об'єкта, а тільки якісну зміну, зв'язану з перетвореннями у внутрішній будівлі об'єкта, у його структурі, що представляє собою сукупність функціонально зв'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей.

О.В. Раєвнєва у своїй монографії [2, с. 99] стверджує, що „існує два основні шляхи розвитку: конструктивний, заснований на висхідній тенденції функціону­вання системи, та деструктивний, заснований на спадній тенденції” та припускає наявність третього шляху розвитку системи - нейтрального, тобто стагнаційного

О.М. Тридід зауважує, що „будь-які трансформаційні процеси на підприємстві можуть бути розглянуті як процеси розвитку. У стратегічному аспекті до розвитку слід відносити: традиційні інноваційні процеси, поєднані в програми розвитку; зростання підприємства; реінжиніринг бізнес-процесів підприємства; процеси реструктуризації та прива­тизації підприємств; процеси кризового розвитку й антикризового управління розвитком підприємства” [3, с. 82].

На наш погляд, трактування поняття розвитку як таке, що включає і процеси деградації, є занадто широким. У Великому тлумачному словнику української мови [4, с. 1043] зазначено, що „Розвиток – процес, уналідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого”, а не до будь-якого іншого, що відбувається при деградації системи. У Великій економічній енциклопедії [5, с. 529] вказано, що економічний розвиток „передбачає необратиму спрямованість об’єктів матеріального і духовного виробництва, результатом якого є новий якісний стан об’єкта, у тому числі перетворення його складу і структури. Ці якісні зміни здійснюються у процесі економічного зростання, тобто, якісного збільшення споживаних ресурсів та збільшення обсягів виробничого продукту. Економічний розвиток передбачає і кількісні, і якісні зміни”.

Отже, ми будемо виходити з визначення розвитку економіко-виробничих систем як „процесу переходу економіко-виробничої системи в новий, більш якісний стан за рахунок нагромаджен­ня кількісного потенціалу, зміни й ускладнення струк­тури і складу, у результаті чого підвищується її опір руйнівним впливам зовніш­нього середовища і ефек­тивність функціонування” [6].

Трактування терміну “розвиток підприємства” з позицій різних науковців представлене в табл. 14.1.

  1   2   3

Похожие:

Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconПрограма курсу І завдання до самостійної роботи з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Програму та завдання розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Методичні вказівки розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconНавчальний посібник з дисципліни " економіка І організація інноваційної діяльності " для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Рекомендовано до друку вченою радою Української державної академії залізничного транспорту (протокол №. від року)
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconПитання до іспиту з дисципліни „Потенціал і розвиток підприємства”
Сутність виробничого потенціалу підприємства і його відмінність від економічного потенціалу
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconЕкзаменаційні питання з дисципліни «Економічна діагностика» для студентів спеціальності «Економіка підприємств»
Зміст діагностичних процесів в галузі оцінювання конкурентного середовища підприємства
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до підготовки І проведення комплексного державного іспиту за фахом „Економіка підприємства
Економіка підприємства” (для студентів 4 курсу денної форми навчання бакалаврів за напрямом 050100 „Економіка І підприємництво”,...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до виконання та оформлення дипломної роботи для студентів спеціальності 050107 "Економіка підприємства"
Економіка підприємства”; в них наведено мету і завдання дипломної роботи, вибір теми, поетапні процедури організації дипломування,...
Конспект лекцій з дисципліни \" потенціал І розвиток підприємства\" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" icon1. Економіка підприємства є наукою
...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы