Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття icon

Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття


Скачать 110.26 Kb.
НазваниеМетодичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття
страница1/2
Размер110.26 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2


Мнісерство освіти і науки, молоді та спорту України

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ будівництва та архітектури

Кафедра філософії, політології, психології та права


ПОЛІТОЛОГІЯ

плани семінарських занять, методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття


Одеса – 2012 р.


Ф01 я 7

ЗАТВЕРДЖЕНО

ВЧЕНОЮ РАДОЮ ФАКУЛЬТЕТУ

ПРОМИСЛОВОГО ТА ЦИВІЛЬНОГО

БУДІВНИЦТВА ОДАБА

Протокол №2 від 5 жовтня 2006 р.


Навчально-методичний посібник розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри філософії, політології та права протокол №2 від 14 вересня 2006 р.


Автори-упорядники:


Кандидат філософських наук, доцент Сазонов В.В.

Кандидат філософських наук, доцент Крижантовський А.В.

Кандидат філософських наук, доцент Кучанська С.В.

Рецензент:

Кандидат політичних наук, доцент, начальник кафедри суспільних наук ОІСВ Самуйлік М.М.


Стисла анотація

Поданий навчально-методичний посібник «Політологія» містить плани семінарських занять, рекомендації щодо написання рефератів, підготовки до семінарських занять, вимоги до відповідей студентів під час їх проведення, список рекомендованої літератури. В кінці кожного семінарського заняття є ключові поняття, які сприяють засвоєнню навчального матеріалу.

Посібник містить перелік тем рефератів, контрольних робіт, питання для підготовки до екзамену.


^ 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, ТЕМИ РЕФЕРАТІВ, РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА, КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ ДО НИХ З ДИСЦИПЛІНИ “ПОЛІТОЛОГІЯ”


ПЛАН
семінару № 1 з “Політології” по темі
”Політика як соціальне явище”



П и т а н н я:

  1. Предмет політичної науки.

  2. Сутність, структура, ознаки та засоби політики.

  3. Основні види та функції політики.

  4. Основні етапи розвитку політичної думки.


Р е ф е р а т и:

Політичні погляди Конфуція.

Арістотель про політику, державу, політичну справедливість.

Н. Макіавелі – засновник світської політичної науки.

І. Кант про правову державу, етичні основи політики.

Політична думка Київської Русі.

Порівняльний аналіз політичної думки в Україні й Західної Європи часів середньовіччя та в XVII-XVIІI ст.

Політичні ідеї українських просвітителів.

Політичні концепції часів УНР.

М. Драгоманов – основоположник політичної науки в Україні.

Духовно-моральний підхід до політики Г.Сковороди.

Поле політики.

Політика як практична діяльність, наука та мистецтво.

Взаємозв’язок політики з економікою, мораллю , правом, релігією.

Л і т е р а т у р а:


  1. Конституція України. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006.

  2. Універсал національної єдності // Думська площа. - 2006. 18 серпня.

  3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I-IV рівнів акредитації. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ 2000”, 2001. – С. 6-51

  4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Львів: “Новий Світ 2000”, 2003. – С. 16-71.

  5. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка – К.: Академія, 1998. – С. 10-15, 25-68.

  6. Політологія. Кінець ХІХ - перша половина ХХ ст. Хрестоматія / за ред. О.І. Семківа, Львів: Світ, 1996.

  7. Юрій М.Ф. Основи політології: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – С. 9-24.



Ключові поняття:

політологія, політика, егалітаризм, етатизм, парадигма, політичний менталітет, політична історія, політична думка, політичні міфи, політична концепція, політична доктрина, конституція.


ПОЛІТОЛОГІЯ – наука про політику в її субстанціональному, інституціональному і функціональному вираженні, а також про технологію політичного процесу.

ПОЛІТИКА – це діяльність осіб, мікро- і макро- груп та інститутів, спрямована на завоювання, утримання і використання влади. Це система відносин у суспільній організації, що регулюється упорядкованою ієрархією підпорядкування.

ЕГАЛІТАРИЗМ – концепція суспільного устрою, яка виходить з принципу зрівняння всіх людей у різних галузях життя суспільства.

ЕТАТИЗМ – активне втручання держави та її структур у всі сфери життя суспільства, яке призводить до надмірної централізації, регламентації та бюрократизації суспільних процесів, їх омертвіння.

ПАРАДИГМА (в політології) – сукупність пізнавальних принципів і прийомів відображення політичної реальності, які задають логіку організації знань, модель теоретичного обґрунтування даної групи соціальних явищ.

ПОЛІТИЧНИЙ МЕНТАЛІТЕТ – сукупність стійких, загально розповсюджених в тій або іншій групі уяв, які виражають особливе бачення приналежними до неї людьми, політичної і соціальної реальності. Використовується головним чином для позначення оригінального способу мислення.

ПОЛІТИЧНА ДУМКА – галузь суспільної думки, яка вивчає політичне життя суспільства, у сфері якого створюються політичні, ідеологічні концепції, доктрини, прогнози, що впливають на формування політичної свідомості та перебіг політичних подій.

ПОЛІТИЧНІ МІФИ - форми оманливих уявлень (переважно емоційного забарвлення) про політичну дійсність, які обумовлені особливостями людської свідомості.

ПОЛІТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ – форма знання, в якій змістовно виражене цілісне розуміння об’єкта пізнання.

ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА – прийнята державою, партіями, фронтами чи рухами на конкретний час і за певних обставин система поглядів щодо мети, характеру, засобів і форм політичної діяльності.

КОНСТИТУЦІЯ – основний закон держави, якій закріплює основи суспільного та економічного ладу країни, форму правління і форму державного устрою, правовий статус особи, порядок організації і компетенцію органів влади й управління, організацію і основні принципи правосуддя та виборчої системи.


ПЛАН
семінару № 2 з “Політології” по темі
”Політична влада”



П и т а н н я:

  1. Сутність, концепції та структура політичної влади.

  2. Ознаки, ресурси політичної влади та її функції.

  3. Засоби та форми реалізації політичної влади.

  4. Проблеми легітимності та тенденції розвитку політичної влади в Україні.


Р е ф е р а т и:


Історія політичної думки про роль влади в суспільстві.

Основні концепції походження та сутності влади.

Політична та економічна влада: особливості, взаємозв’язок, взаємодія.

Політична наука про необхідність та механізм розподілу політичної влади.

Ш.-Л. Монтеск’є про форми держави і поділ влади.

М.Вебер про типи легітимної політичної влади.

Конституція України про структуру і функції політичної влади.


Л і т е р а т у р а:


  1. Конституція України. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006.

  2. Універсал національної єдності // Думська площа. - 2006. 18 серпня.

  3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I-IV рівнів акредитації. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ 2000”, 2001. – С. 84-88.

  4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Львів: “Новий Світ 2000”, 2003. – С. 136-147.

  5. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка – К.: Академія, 1998. – С. 129-145.

  6. Політологія. Кінець ХІХ - перша половина ХХ ст. Хрестоматія / за ред. О.І. Семківа, Львів: Світ, 1996.

  7. Юрій М.Ф. Основи політології: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – С. 81-94.



Ключові поняття:

влада, політична влада, державна влада, бюрократія, лобі, олігархія, охлократія, плутократія, харизматична влада, юрократія розподіл влади, легальність, легітимація, легітимність влади.

ВЛАДА – реальна здатність тих або інших соціальних сил чи особи здійснювати свою волю відносно інших соціальних сил або осіб.

ПОЛІТИЧНА ВЛАДА – це здатність і можливість суб’єктів політики здійснювати організований вплив на діяльність і обумовлювати поведінку людей чи соціальних груп за допомогою різних засобів і методів примусу.

ДЕРЖАВНА ВЛАДА – вища форма виразу політичної влади, яка здійснюється за допомогою монопольного права видавати закони, обов’язкові для всього населення, управлінсько-організаційного і спеціального апарату примусу, а також особливої верстви осіб – професійних управлінців.

БЮРОКРАТІЯ – влада канцелярії, вища чиновницька адміністрація в державі.

ЛОБІ – представники фінансових, промислових корпорацій, військових структур, окремих соціальних і національних верств населення, які прагнуть впливати на законодавчі органи чи окремих його членів, на державних чиновників з метою прийняття або відхилення тих чи інших рішень в інтересах того, кого вони репрезентують.

ОЛІГАРХІЯ – влада небагатьох; політичне та економічне панування, влада і правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

ОХЛОКРАТІЯ – влада натовпу, зневаження законів, демонстративне ігнорування демократичних правил, процедур, певної регламентації при здійсненні політичних дій (виборів, мітингів, демонстрацій і т.п.), спроби за допомогою погроз впливати на органи влади, громадських діячів. Крайні форми охлократії – безчинства, бешкетування, бездумне руйнування, самоуправство, самосуд.

ПЛУТОКРАТІЯ – влада багатих, панування грошей; група найбагатших представників панівного класу; політичний лад, при якому влада зосереджена в руках небагатьох, тобто олігархії, багатих.

ХАРИЗМА – божий дар, особливий тип легітимності, організації влади та лідерства, заснований на виняткових якостях особи (релігійного, політичного діяча тощо), що дозволяють їй здійснювати в суспільстві функції пророка, вождя, реформатора.

ЮРОКРАТІЯ - влада права, панування правових засад і законності у суспільстві.

УЗУРПАЦІЯ - протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав, повноважень. Найчастіше здійснюється насильницькими методами.

РОЗПОДІЛ ВЛАДИ – механізм функціонування всіх видів політичної і неполітичної влади, який передбачає розподіл єдиної влади на декілька незалежних, але взаємопов’язаних влад, які могли б співпрацювати та контролювати одна одну. Наприклад: законодавча, виконавча та судова влади.

ЛЕГАЛЬНІСТЬ – дозволеність, відповідність чинним законам, прийняття якогось політичного явища чи події, проти те, що вони можуть комусь не подобатись. Настає внаслідок здійснення встановлених процедур легітимації, дотримання законів і регламентів, офіційної реєстрації у відповідних державних органах.

ЛЕГІТИМАЦІЯ – визначення або підтвердження відповідності праву або законності якогось органу влади, державно-політичного рішення, повноважень громадських представників, прийняття учасниками політичної взаємодії умов та правил політичної гри.

ЛЕГІТИМНІСТЬ ВЛАДИ – позитивна оцінка прийняття населенням влади, визнання ним правомірності влади управляти і згода підпорядковуватися.


ПЛАН

семінару № ^ 3 з “Політології” по темі:

Держава у політичної системі суспільства”


П и т а н н я:


  1. Сутність, структура, функції політичної системи суспільства.

  2. Походження і сутність держави як головного інституту політичної системи суспільства.

  3. Структура, форми та функції держави.

  4. Правова та соціальна держава, проблеми її розбудови в Україні.



Р е ф е р а т и:


Поняття системи в політології.

Порівняльний аналіз сучасних політичних систем.

Особливості політичних систем країн СНД.

Політична система України.

Процеси трансформації політичної системи в Україні.

“Ідеальна держава” Платона.

Концепції походження та сутності держави.

Атрибути держави.

Конституція П.Орлика як втілення української державницької ідеї.

Проблеми української держави у спадщині Івана Франко.

Український федералізм: історія і сучасність.

Конституція України про ознаки та форму української держави.

Проблеми функціонування парламентсько-президентської республіки в Україні.

Л і т е р а т у р а:


  1. Конституція України. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006.

  2. Універсал національної єдності // Думська площа. - 2006. 18 серпня.

  3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I-IV рівнів акредитації. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ 2000”, 2001. – С. 54-57.

  4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Львів: “Новий Світ 2000”, 2003. – С. 87-95,107-124.

  5. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка – К.: Академія, 1998. – С. 146-168.

  6. Політологія. Кінець ХІХ - перша половина ХХ ст. Хрестоматія / за ред. О.І. Семківа, Львів: Світ, 1996.

  7. Юрій М.Ф. Основи політології: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – С. 135-151, 203-213.



Ключові поняття:

політична система, політична реформа, держава, монархія, республіка, імперія, унітарна держава, федерація, конфедерація, суверенітет, імпічмент.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА – інтегрована сукупність державних і недержавних соціальних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними групами, націями, державами, що забезпечують стабільність, мир та прогрес суспільства.

ПОЛІТИЧНА РЕФОРМА – перетворення, зміна політичного життя суспільства (відносин, інститутів, установ), що здійснюються без зміни основ існуючого ладу.

ДЕРЖАВА – виділений з суспільства, сформований панівними верствами апарат управління громадянськими справами, наділений монополією влади, незаперечними повноваженнями підпорядкувати волю громадян певної території, встановлювати закони і домагатися їх виконання, збирати податки, застосовувати силу для забезпечення цілісного та впорядкованого існування спільності.

МОНАРХІЯ – форма правління, за якої верховна влада в державі цілком або частково здійснюється однією особою, що належить до царюючої династії.

РЕСПУБЛІКА – форма державного правління, яка ґрунтується на виборності органів влади, що обираються усім населенням на визначений термін.

ІМПЕРІЯ – позначення великої держави, яка складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусовим чином інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв’язків.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА – це цілісна, єдина держава, частини якої є тільки адміністративно-територіальними підрозділами (областями, районами, департаментами тощо).

ФЕДЕРАЦІЯ – це союзна держава, яка складається з кількох державних утворень (штатів, кантонів, земель тощо), кожне з яких більшою або меншою мірою має державний суверенітет, власну компетенцію у певному колі питань, власну систему законодавчих, виконавчих і складових органів, інші ознаки державності.

КОНФЕДЕРАЦІЯ – це не союзна держава, а міждержавний союз, члени якого, зберігаючи свою незалежність, створюють на договірних засадах тільки спеціальні спільні органи для координації дій у розв’язанні конкретних проблем.

СУВЕРЕНІТЕТ – це стан незалежності державної влади від будь-якої іншої влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання якоїсь іншої сили керувати своїм внутрішнім і зовнішнім життям. Державний суверенітет – це самостійність і неподільність влади держави в межах її території: верховенство законодавчої, виконавчої та судової влади, незалежність у здійсненні зовнішніх стосунків.

ІМПІЧМЕНТ – передбачена конституціями низки англосаксонських країн процедура відлучення від влади посадових осіб держави; певний порядок притягнення до парламентської відповідальності вищих посадових осіб держави аж до президента включно.


ПЛАН

семінару № ^ 4 з “Політології” по темі:

Громадянське суспільство і політичні режими”


П и т а н н я:

  1. Сутність, структура та риси громадянського суспільства.

  2. Типологія політичних режимів.

  3. Принципи та ознаки ї демократії.

  4. Умови становлення громадянського суспільства в Україні.


Р е ф е р а т и:


Сутність тоталітаризму, його наслідки та шляхи подолання в Україні.

Поняття громадянського суспільства, його сутність, структура, фактори формування.

Порівняльний аналіз демократичного та тоталітарного політичних режимів.

Концепція трансформації посткомуністичних суспільств З.Бжезінського

Теорії модернізації.

Засоби масової інформації як фактор демократії.


Л і т е р а т у р а:


  1. Конституція України. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006.

  2. Універсал національної єдності // Думська площа. - 2006. 18 серпня.

  3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I-IV рівнів акредитації. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ 2000”, 2001. – С. 52-54, 80-83

  4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Львів: “Новий Світ 2000”, 2003. – С. 79-86, 125-135.

  5. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка – К.: Академія, 1998. – С. 168-193.

  6. Політологія. Кінець ХІХ - перша половина ХХ ст. Хрестоматія / за ред. О.І. Семківа, Львів: Світ, 1996.

  7. Юрій М.Ф. Основи політології: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – С. 135-151.



Ключові поняття:

диктатура, етатизм, політичний режим, тоталітаризм, плюралізм, тероризм, “макіавеллізм”, авторитаризм, путч, демократія, опозиція, поліархія, громадянське суспільство, “паблік рілейшенз.

ДИКТАТУРА – необмежене володарювання однієї особи або якоїсь верстви чи групи, яке спирається на насильство і не пов’язане жодними законами.

ЕТАТИЗМ – підпорядкування державі всіх царин життя суспільства, проникнення її в усі його “шпарини”, на всі рівні, повне й цілковите підпорядкування його всеохопному, тотальному впливові держави.

ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ – це поняття, яке позначає конкретні форми того, як уряд володіє державою, контролює й управляє процесами в суспільстві. Будь-який політичний режим визначається, у першу чергу, вживаними процедурами та способами організації установ влади і врядування, стилем прийняття громадських рішень, відносинами між державою та громадянами. Це засоби, методи здійснення політичної влади.

ТОТАЛІТАРИЗМ – це режим всеохопного репресивного примусу громадян до виконання владної волі, яке ніяк не відбиває існуючого права, не спирається на закон, це суспільство, яке тотально, всеохопно, цілком регламентоване владою, етатизоване суспільство, що є придатком держави, в якому панує цілковитий, тотальний державний контроль над усіма царинами життя.

ПЛЮРАЛІЗМ – демократичний політичний принцип, який означає визнання множини існуючих у суспільстві цінностей, інтересів, уподобань, думок, позицій і, відповідно, політичних сил та інституцій, партій, які їх виражають і відстоюють; визнання права й поважання свободи виразу різних думок, протилежних позицій у засобах масової інформації, на зборах тощо.

ТЕРОРИЗМ – здійснення політичної боротьби засобами залякування, насильства аж до фізичної розправи з політичними противниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом систематичного насильства і політичних вбивств, провокацій.

“МАКІАВЕЛЛІЗМ” – поняття для позначення стилю здійснюваної політики, політичної залученості, які характеризуються домінуванням політизованості й зайнятості, корпоративного егоїзму, переконання буцімто для досягнення політичних цілей усі способи й методи є прийнятими, а доблесть політики полягає в умінні ними скористатися. Термін “макіавеллізм” вживається як синонім політичної аморальності, штукарства. Це поняття пов’язане з ученням італійського мислителя, державного діяча, історика, письменника Нікколо Макіавеллі /1469-1527/.

АВТОРИТАРИЗМ – державно-політичний режим, стиль громадського життя, яки характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або окремої групи, обмеженням, звуженням політичних прав і свобод громадян та суспільно-політичних організацій, строгою регламентацією їх активності, різним обмеженням прерогатив та повноважень представницьких установ.


ПУТЧ – державний переворот (або його спроба) шляхом виступу противників існуючої влади із залученням армійських підрозділів. Путч здійснюється вузьким колом замовників і, як правило, призводить до встановлення військово-авторитарного режиму.

ДЕМОКРАТІЯ – організація та функціонування державної влади на засадах визнання її джерелом народу, дотримання права громадян на участь у формуванні організації державної влади.

ОПОЗИЦІЯ – форма протистояння влади і певної соціальної групи, протидія партії офіційному курсу правлячих кіл, її прагнення боротися, коли й не за владу, то хоча б за вплив на неї, за прихильність виборців; партійні угрупування, парламентські фракції, які перебувають у меншості.

ПОЛІАРХІЯ – тип політичного режиму, який характеризується розподілом та розосередженням влади між її різними центрами та носіями.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО – вища стадія і форма людської спільності, яка містить в собі як структурні елементи добровільно сформовані недержавні, неполітичні спільності людей, їх недержавні, неполітичні відносини. Сфера саморозвитку вільних індивідів законодавчо захищена від безпідставного втручання держави. Це механізм соціального партнерства в державі.

“ПАБЛІК РІЛЕЙШЕНЗ” – сфера суспільної діяльності, стиль роботи, засадами яких є вміння налагодити контакт з людьми, взаємний зв’язок політика, уряду, корпорації, агенції тощо з громадськістю.


ПЛАН

семінару № ^ 5 з “Політології” по темі:

Партії, партійні системи, громадські об’єднання та їх ідеологічні основи”


П и т а н н я:

  1. Сутність, ознаки, типи політичних партій та громадських об’єднань.

  2. Основні політичні партії та громадські об’єднання в Україні.

  3. Партійні системи та виборча практика.

  4. Основні політичні ідеології та їх ознаки.


Р е ф е р а т и:


Механізми впливу правлячої партії на політику держави

Багатопартійність як необхідна умова становлення демократії.

Електоральна стратегія сучасних партій і рухів України.

Становлення партійної системи в Україні.

Порівняльний аналіз програмних положень провідних партій України.

Політичні об’єднання України як суб’єкти політичного процесу.

Політична опозиція в демократичному суспільстві.

Жіночій організації в Україні.

Сучасні молодіжні організації в Україні.

Українське козацтво як чинник відродження та розвитку України.

Ідеологія як чинник соціального прогресу.

Система цінностей ліберальної моделі суспільства.

Праві та правоцентристські ідеології: історія і сучасність.

Ліві та лівоцентристські ідеології: історія і сучасність.

Концептуальні засади та риси фашизму.

Вплив політичних ідеологій на розвиток політичного процесу в Україні.

Національно-самостійницька концепція М.Міхновського.

Український консерватизм В.Липинського й сучасність.

Інтегральний націоналізм Д.Донцова й сучасність.


Л і т е р а т у р а:


  1. Конституція України. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006.

  2. Універсал національної єдності // Думська площа. - 2006. 18 серпня.

  3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I-IV рівнів акредитації. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ 2000”, 2001. – С. 98-106, 125-33.

  4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Львів: “Новий Світ 2000”, 2003. – С. 148-170, 204-220, 275-286.

  5. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка – К.: Академія, 1998. – С. 95-104,231-263.

  6. Політологія. Кінець ХІХ - перша половина ХХ ст. Хрестоматія / за ред. О.І. Семківа, Львів: Світ, 1996.

  7. Юрій М.Ф. Основи політології: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – С. 152-175,370-285.



Ключові поняття:

демократія, партологія, партійна система, багатопартійна система, політичний плюралізм, політична партія, політична програма, парламентські партії, політичній центризм, громадські організації, громадські рухи, партійна коаліція, опозиція, толерантність, мажоритарна виборча система, “праймеріз”, пропорційна виборча система, “exit poll”, мішана (пропорційно-мажоритарна) виборча система, ідеологія, деідеологізація, реідеологізація, лібералізм, соціал-демократія, консерватизм, комунізм, анархізм, популізм, радикалізм, расизм, екстремізм, фашизм, альтернативні ідеї, утопія політична.

ДЕМОКРАТІЯ – організація та функціонування державної влади на засадах визнання її джерелом народу, дотримання права громадян на участь у формуванні організації державної влади.

ПАРТОЛОГІЯ – наукова теорія, підрозділ політичної науки, що займається дослідженням феномена політичних партій, їхнього формування і функціонування.

ПАРТІЙНА СИСТЕМА – політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх стійкими зв’язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади.

БАГАТОПАРТІЙНА СИСТЕМА – форма суспільного управління, за якою боротьба кількох політичних парій за державну владу виступає як механізм використання розбіжностей у політичних програмах, які відбивають реальні соціальні інтереси та цілі суспільного прогресу.

ПОЛІТИЧНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ – принцип політичного життя, система влади, заснована на взаємодії і протилежності дій політичних партій і громадсько-політичних організацій.

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ – це спільність людей, об’єднаних ідеологічно та організаційно з метою завоювання (в результаті виборів або іншими шляхами), утримання і використання державної влади для реалізації інтересів тих чи інших соціальних груп; це інституціолізована форма політичних рухів.

ПОЛІТИЧНА ПРОГРАМА – форма викладу або конкретизації політичної доктрини, а також сам документ, де вона фіксується.

ПАРЛАМЕНТСЬКІ ПАРТІЇ – це об’єднання громадян, які в результаті перемоги на парламентських виборах розподілили між собою депутатські мандати.

ПАРТІЙНА КОАЛІЦІЯ – об’єднання, союз, угода політичних партій для досягнення спільних політичних цілей.

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ – об’єднання громадян, котрі виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгострокових цілей.

ГРОМАДСЬКІ РУХИ – структурно не оформлені масові добровільні об’єднання громадян і організацій різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність котрих, як правило, має тимчасовий характер і спрямована на виконання певних часткових завдань.

ПОЛІТИЧНИЙ ЦЕНТРИЗМ – у парламенті назва проміжних (між лівими і правими) політичних партій, груп; в політичних партіях – групи і фракції, які стоять між правими та лівими.

ОПОЗИЦІЯ – форма протистояння влади і певної соціальної групи, протидія партії офіційному курсу правлячих кіл, її прагнення боротися, коли й не за владу, то хоча б за вплив на неї, за прихильність виборців; партійні угрупування, парламентські фракції, які перебувають у меншості.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ – терпиме ставлення політичних сил до думок і діяльності політичної опозиції, вміння визнавати свою поразку в політичній боротьбі.

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА – порядок проведення виборів та визначення результатів голосування, за яким обраними до представницького органу вважаються кандидати або партійні списки, які отримали абсолютну більшість (50 відсотків плюс ще один голос) або відносну більшість (хоча б на один голос більше, ніж суперник) голосів.

“ПРАЙМЕРІЗ” - первісні (первинні) вибори.

ПРОПОРЦІЙНА ВИБОРЧА СИСТЕМА – порядок проведення виборів, коли голосування проводиться за багатомандатними виборчими округами та партійними списками, а його результати визначаються у такий спосіб, за яким партія отримує кількість мандатів, що пропорційно відповідає кількості здобутих нею голосів.

“EXIT POLL” – опитування виборців у день голосування на виборчих дільницях.

МІШАНА (пропорційно-мажоритарна) ВИБОРЧА СИСТЕМА – виборча система, за якою частина мандатів представницького органу (як правило половина) розподіляється по одномандатних виборчих округах, а решта – за пропорційним принципом представництва по багатомандатних округах.

ІДЕОЛОГІЯ – система ідей, які лежать в основі і наповняють політичну діяльність і виправдовують легітимним підкорення однією групи іншою.

ДЕІДЕОЛОГІЗАЦІЯ – поняття, яке означає відмову будь-яких ідеологій на масову політичну свідомість і суспільні процеси.

РЕІдеологізація – концепція, яка стверджує, що ідеї правлять світом і всіма подіями в ньому і вимагає вироблення ідеології та ідеалів, здатних привабити народні маси.

лібералізм - (від „вільний”) – це політична ідеологія, яка об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод.

соціал-демократія – це політична ідеологія, яка виступає за реалізацію ідей демократичного соціалізму. Базові цінності соціал-демократії: свобода, справедливість, рівність, солідарність, еволюційний шлях розвитку політичного процесу.

консерватизм – (від „зберігання”) - це політична ідеологія, яка орієнтується на збереження, підтримання існуючих форм економічного, соціального, політичного життя, традиційних духовних цінностей.

комунізм – (від „спільний”) – це політична ідеологія, яка передбачає побудову суспільства на основі принципів колективізму, соціальної рівності та справедливості. Основа комуністичної ідеології – вчення про класову боротьбу, орієнтація переважно на насильницьку реалізацію класових завдань.

Анархізм – (від „безвладдя”) – це течія в суспільно-політичній думці, головним принципом якої є заперечення держави і будь-якої влади.

популізм (від „народ”) – політична течія, яка характеризується грою державної влади (політичних діячів) з народом, обіцянками різних пільг, демагогічними гаслами тощо, які не будуть в майбутньому виконані.

Радикалізм – (від „корінь”) – прагнення до рішучих методів і дій в політиці.
  1   2

Похожие:

Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconМетодичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття
Навчально-методичний посібник розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри філософії, політології та права протокол...
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconМетодичні рекомендації до них, теми рефератів, контрольних робіт, література, питання до заліку
Вченою радою факультету конструювання в промисловому та цивільному будівництві одаба
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconМетодичні рекомендації щодо написання контрольних робіт та їх тематика з курсу історія інженерної справи ' для студентів заочного відділення
Методичні рекомендації щодо написання контрольних робіт та їх тематика курсу "Історія інженерної справи" для студентів заочного відділення...
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconМетодичні вказівки до виконання. Контрольної роботи з дисципліни "Економіка праці"
Завдання даної роботи – самостійне виконання студентами контрольних теоретичних питань і практичних завдань з метою засвоєння знань...
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconОрієнтовний перелік питань для підготовки до іспиту з курсу «Мікроекономіка»
Поняття: корисність блага; сукупна та гранична корисність; принцип спадної граничної корисності
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconМетодичні рекомендації до них завдання контрольної роботи
Теми і питання, що винесені на самостійне опрацювання студентом та методичні рекомендації до них
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів за напрямом підготовки
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів за напрямом підготовки 050202 “Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані...
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття icon2013/2014 навчальний рік Приблизний перелік питань для самостійної підготовки до державного іспиту з навчальної дисципліни «Кримінальне право України»
Поняття кримінальної відповідальності та її підстави. Форми реалізації кримінальної відповідальності
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconЦивільне право (Загальна частина) перелік питань для підготовки до іспиту
Поняття цивільного права як галузі права. Місце і значення цивільного права в системі галузей права
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconМетодичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи з дисципліни «екологічна безпека» для курсантів І студентів напряму підготовки
Екологічна безпека. Методичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи для курсантів і студентів напряму підготовки...
Методичні рекомендації до них, перелік тем рефератів, контрольних робіт, питань для підготовки до екзамену і ключові поняття iconПерелік тестових питань для проведення державної атестації бакалаврів з напряму підготовки 030509 «Облік і аудит» з дисципліни «Фінансовий облік1»
Перелік тестових питань для проведення державної атестації бакалаврів з напряму підготовки 030509 «Облік і аудит»
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы