Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів icon

Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів


НазваниеМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
страница5/13
Размер0.63 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Тема 3. „Основні етапи розвитку української естетики”.


Зміст

3.1. Українська естетика в контексті національної культури:

3.1.1.Становлення естетичних уявлень в добу Київської Русі;

3.1.2. Естетика ХУШ століття: розвиток наукової проблематики

3.1.3.ХІХ століття в історії української естетики

3.2. Українська естетика ХХ – ХХІ століть


Ключові слова: естетичні уявлення, естетичні ідеї, калокагагтія, калокагативний принцип, естетичний комплекс, естетична школа


Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення даного розділу дозволяє Вам:

  • одержати знання щодо історичного розвитку української естетики в контексті національної культури, починючи від доби Київської Русі до ХІХ століття;

  • ознайомитися з досягненнями української естетики ХХ – ХХІ століть, оцінити внесок представників київської естетичної школи в розвиток світової естетичної думки;

  • володіти ключовими поняттями: естетичні уявлення, естетичні ідеї, калокагагтія, калокагативний принцип, естетичний комплекс, естетична школа

^ Методичні рекомендації до вивчення теми 3. При вивченні теми три слід звернути увагу те, що в історичному розвитку український народ пройшов довгий і складний шлях. Важливу роль у формуванні національної свідомості українського народу відіграла естетика як складова української духовності. Естетика як наука філософського циклу, повۥязана, з одного боку, з теоретичним знанням, а з іншого, з практикою народного та професійного українського мистецтва сприяла узагальненню на теоретичному рівні художнього досвіду українського народу. Естетичні пошуки, що здійснювалися в контексті української національної культури наголосили на значущості емоційно-поетичного сприймання світу, притаманного українській ментальності. Естетичні теорії різних часів, створені в контексті національної культури сприяли оцінці самобутності українського образотворчого мистецтва, вказали на історичну цінність української народної музично-пісенной культури, допомогли осягнути багатства української літератури та поезії, проаналізували шлях розвитку української драматургії та українського театру.

Вивчаючи пункт 3.1.1, зверніть увагу на джерела української ментальності, якими є культура і світогляд давніх словۥян, на міфологію, легенди і перекази про минуле стародавньої доби. Які види духовної діяльності є характерними для доби Київської Русі? Яка форма духовного життя є такою, що впливає на формування естетичних уявлень про красу, досконалість, витонченість? Які твори давньогрецьких філософів вплинули на становлення естетичних уявлень доби Київської Русі? Для відповіді на ці запитання зверністься до підручника Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с. – Розд. П.

Вивчаючи пункт 3.1.2. проаналізуйте діяльність Києво-Могилянської академії як навчального закладу ХУШ століття, відкритого новим культурним та освітнім тенденціям Відродження та Нового часу. Зверніть увагу на культурно-творчу діяльність М. Березовського, В. Григоровича-Барського. Спробуйте відповісти на питання впливу науково-освітньої діяльності Києво-Могилянської академії на формування естетичних ідей в Україні. Яке значення мала діяльність Ф. Прокоповича та Г. Сковороди для становлення естетичних ідей в Україні ХУШ століття? Для відповіді на ці запитання зверніться до монографії Л. Т. Левчук «Українська естетика: традиції та сучасний стан. – К. : МАКЛАУТ, 2011. – Розд. 1, п. 1.2.

Вивчаючи пункт 3.1.3. зверніть увагу на досить своєрідну модель української естетики, що склалася в ХІХ столітті. Якій вплив на формування української естетичної думки здійснювали твори діячів українського мистецтва ХІХ століття? Якій вплив на розвиток естетичної теорії здійснювали викладачі-науковці Київського та Харківського університетів? Для відповіді на ці питання зверніться до монографії Л. Т. Левчук «Українська естетика: традиції та сучасний стан. – К. : МАКЛАУТ, 2011. – Розд. 1., п. 1.3.

Вивчаючи пункт 3.2. проаналізуйте стан української естетики кінця ХХ – початку ХХІ століття. Зафіксуйте моменти спадковості, моменти оновлення проблематики, напрямки розширеного теоретичного пошуку. Які проблеми є головними для сучасної української естетики? У чому полягає значення діяльності київської естетичної школи 2000-2010 років для розбудови української естетики? Для відповіді на ці питання зверніться до монографії Л. Т. Левчук «Українська естетика: традиції та сучасний стан. – К. : МАКЛАУТ, 2011. – Розд. У.

^ Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Зверніть особливу увагу на пояснення змісту опорних понять

Київська Русь була однією із найбільш культурно розвинених країн Середньовічної Європи. Ще до прийняття християнства в Київській Русі існували правові і моральні норми, язичницька релігія та писемність. Подібно до мешканців інших країн, для жителів Київської Русі актуальними були питання сенсу життя, цілей людського існування, історичної долі власного народу. Ці та інші сенсово-життєві проблеми та засоби їх розв’язання втілювалися в міфах, народній творчості, у звичаях та ритуалах.

Починаючи з Х-ХІ століть роздуми над проблемами культури починають здійснюватися у контексті християнства, християнських цінностей, християнського світогляду. Слід відмітити, що духовні здобутки Київської Русі у той час зазнали значного впливу з боку античності. Своєрідним „провідником” античних ідей для Київської Русі була Візантія. Крім того, Київська Русь підтримувала торгові та економічні зв’язки з народами європейських країн, з країнами Близького Сходу, Кавказу та Закавказзя. Ці обставини також сприяли розширенню культурного досвіду східних слов’ян.

Культурне життя Київської Русі ХІ-ХП століть було відмічене, з одного боку, розвитком комплексу мистецтв (архітектури, живопису, літератури, музики), а з іншого, розвитком наукових знань, започаткуванням власної філософської традиції. У той час активно здійснювалися переклади відомих робіт античних філософів (Платона, Аристотеля) та впливових християнських мислителів, засновників християнського вчення та християнської філософії (Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, Іоанна Дамаскіна, Василія Великого).

У добу ХІ-ХП століть складалися писемні твори – географічні описи, літописи, опрацьовувались морально-правові аспекти культури. Особливої популярності набували „Повчання” – твори морально-релігійного спрямування, котрі на прикладах із життя аналізували питання моралі, моральної поведінки, висвітлювали історичні події та суспільні відносини. Подібний твір морально-релігійного спрямування уклав київський князь Володимир Мономах, назва твору – „Повчання Володимира Мономаха дітям”. У цьому творі підкреслюється значення мирного життя у порівнянні з війною, заперечуються конфлікти у людських та міждержавних стосунках. Автор рішуче виступає проти смертної кари як такої дії, що суперечить нормам християнської моралі.

Відомими мислителями Київської Русі були Іларіон Київський та Данила Заточеник. Іларіон Київський був автором твору „Слово про закон і Благодать”. Відповідно до традицій того часу „Закон” означав Старий Заповіт, а „Благодать” – Новий Заповіт. Концепція Іларіона розглядала культурну історію як таку, у котрій реалізується Божественний задум. Тим не менш, у відповідності до богословських традицій, автор висловлював думки стосовно людської свободи, сенсу людського існування, божественної природи князівської влади, необхідності її наслідування. Твори Данила Заточеника містять політичні та життєві поради новгородському князю Ярославу. Данила – прихильник та шанувальник розуму. Людському розуму підкоряється сила, а мудрість керує долею, вважав автор. Звертаючись до думок античних філософів, до авторитету Святого Письма Данила намагається возвеличити духовність, затвердити цінність мудрої, мислячої людини.

За даними досліджень естетичні ідеї в добу Київської Русі формувалися опосередковано, в контексті моральних, правових та релігійних настанов. Досить переконливе уявлення щодо процесу поступового нашарування естетичних уявлень на сферу морально-правових та релігійних роздумів дають нам писемні джерела «Повість минулих літ», «Київський літопис», «Галицько-Волинський літопис», що спираються на більш ранні твори, зокрема на «Ізборник» 1073 року. «Ізборник» цікавий перш за все естетичністю зовнішнього оформлення. Крім зовнішнього оформлення в «Ізборнику» містяться «повчальні» статті, що мають певну естетичну зорієнтованість. У творі досліджується феномен краси через співставлення краси розумового та краси витонченого, тобто краси внутрішньої та краси зовнішньої. Важливо підкреслити, що вже перші спроби осмислення естетичної проблематики, теоретичного оформлення естетичних уявлень спиралися на застосування принципу калокагатії, принципу поєднання краси й моральності. За допомогою принципу калокагатії в писемних джерелах осмислювалася краса людини, що полягала в гармонії розуму і почуттів, зовнішнього і внутрішнього, краси і добра. Дія калогативного принципу чітко прослідковується на різних етапах історичного становлення естетичного комплексу в Україні. На думку української дослідниці Л. Т. Левчук дію калокагативного принципу можна виявити, по-перше, в естетичних дослідженнях проблем художньої творчості. що створювались у різні часи; по-друге, калокагативністю просякнута суто українська традиція поклоніння герою, герою-воїну, герою-поету та герою-філософу. У цьому сенсі, зазначає Л. Т. Левчук, «реальні історичні особи переживали процес легендаризації, перетворювались на літературно-поетичні образи». Як наслідок, узагальнене етико-естетичне знання впливало на морально-естетичний світ конкретної людини, а автори найбільш впливових, визнаних історичною спільнотою художніх або філософських творів трансформувалися в народній уяві на рівень народних наставників. У різні часи цю функцію могли виконувати Ярослав Мудрий, Петро Могила, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко ... (Цит. по: Л. Т. Левчук. Українська естетика: традиції та сучасний стан. – К. : МАКЛАУТ, 2011. – С. 18-19).

Прочитайте за законспектуйте наступний текст. Зверніть увагу на відкриття в Україні кінця ХУП – початку ХУШ століть низки науково-освітніх закладів, виявіть вплив цих закладів на розвиток української та європейської культури, зробіть наголос на формуванні естетичних ідей в структурі українського наукового та філософського знання.

Наприкінці ХУП та на початку ХУШ століть в Україна створюється низка науково-освітніх закладів, що сприяє, передусім, збільшенню кількості людей, залучених до культурного розвитку. У той час «надзвичайно важливим був сам факт кількісного охоплення освітою і клуьтурою різних верств населедння, оскільки кількісний фаток врешті-решт трансформується в якісний – формування особистостей, здатних забезпечити Україні безперервний рух в культурному розвитку» (Цит. по: Л. Т. Левчук «Українська естетика: традиції та сучасний стан. – К. : МАКЛАУТ, 2011. – С. 27).

Серед освітньо-наукових закладів, відкритих наприкінці ХУП та у ХУШ століттях слід назвати такі: Львівський університет (1661), колегії (семінарії) у Чернігові (1700) та Харкові (1727). Києво-братська колегія, заснована у 1633 році митрополитом Петром Могилою в Києві у 1701 році була перетворена в Києво-Могилянську академію. Як зазаначає український філософ В. Нічик, «протягом усього свого існування Києво-Могилянська академія була основним чинником розвитку освіти, науки, культури не лише в Україні, а й у всьому православному регіоні».

Києво-Могилянська академія від початку створення була відкрита новим тенденціям, притаманним Відродженню та добі європейського Просвітництва. Завдяки науково-освітній діяльності діячів Києво-Могилянської академії наукове та філософське знання в Україні ХУШ століття здійснило крок в напрямку від схоластичної середньовічної до раціоналістичної новочасної культури мислення. Києво-Могилянська академія в своїй наукові та філософській діяльності акумулювала доробок ранніх українських гуманістів, братських шкіл, Острозського освітнього осередку, письменників-полемістів. Науково-освітня діяльність Києво-Могилянської академії знаменувала докорінні зміни в способах осягнення світу і філософствування (Цит. по: В. Нічик. Києво-Могилянська академія і німецька культура. – К., 2001).

Дослідженнями українських істориків сьогодні детально відтворений процес інтеграції українських студентів, випускників Києво-Могилянської академії до європейських університетів. Деякі з них після закінчення університетів повертались до України. Інші залишались там, де вони здобули освіту, ставали викладачами, професорами, деканами, науковцями-дослідниками, брали безпосередню участь в загальноєвропейському процесі розвитку науки, культури, мистецтва. Випускником Болонського університету був український композитор М. Березовський (1745-1777). В університеті м. Болонья він вивчав музику під керівництвом професора Болонської музичної академії Дж. Мартіні, неодноразово брав участь у постановці опер. З Україною та Італією повۥязані життя та творчість В. Григоровича-Барського (1701-1747), який, народившись в Україні, отримав освіту в Києво-Могилянській академії, продовжив навчання у Львові та в Італії. Письменник, живописець, мандрівник, В. Григорович-Барський створив 150 малюнків під час подорожів по країнах Європи, Азії та Африки. На малюнках В. Григорович-Барський відтворив пейзажі, міста та архітектурні споруди різних країн світу. Крім того В. Григович-Барський брав участь у народних святах, описав італійські маскаради, діалоги та комедії, залишив свої спостереження щодо викладання наук у Римській академії (Цит. по: В. Нічик. Києво-Могилянська академія і німецька культура. – К., 2001). Сьогодні відомі імена багатьох українців, що навчалися в університеті м. Падуя, в Римському університеті, в учбових закладах Польщі та Німеччини. Постійні звۥязки Києво-Могилянській академії з навчальними закладами європейських країн сприяли інтелектуальному збагаченню молоді й опосередковано впливали на розвиток культури мислення. Усі ці обставини вплинули на рівень зацікавленості мистецтвом з боку студентської молоді, опосередкували увагу до художньої творчості, до естетичних ідей.

Безпосередній вплив на теоретичне оформлення естетичних понять, на розвиток естетичного знання в Україні ХУШ ст. здійснили шкільні курси риторики та поетики. Риторика є наукою й мистецтвом красномоства, що сформувалался ще в давньогрецькій культурі й продовжувала існувати в добу Середньовіччя та Відродження. Крім того в основу викладання курсів риторики була покладена робота давньогрецького філософа Аристотеля «Риторика». Саме на традиції греко-римської античності спиралися викладачі риторики у ХУШ столітті. Поетика була досить складною наукою, в якому поєднувалося поетичне мистецтво з правилами поетичної творчості. Відтак у змісті даного курсу приділялася увага питанням походження поезії, її художнім можливостям, котрі визначалися, з одного боку, принципами наслідування, а з іншого, творчою фантазією автора. Під час викладання поетики використовувалося поняття «стиль». Залучення цього поняття давало можливість порушувати певну проблематику, відмічену естетичною спрямованістю. Йдеться, зокрема, про питання родів і видів поезії, специфіку епічних та комічних творів, специфіку індивідуальної творчої обдарованості поета тощо.

У контексті наукових пошуків і естетичних надбань викладачів Києво-Могилянській академії заслуговує на увагу постать Феофана Прокоповича (1677-1736), вихованця й ректора цього учбового закладу. Серед естетичної проблематики, представленої в курсах риторики й поетики Ф. Прокоповича виокремлено проблему краси. Красу науковець розглядав як, по-перше, красу людини, втілену в гармонії духа й тіла; по-друге, краса залучалась до аналізу природи та побуту.

З ХУШ століттям повۥязана діяльність Г. Сковороди (1722-1794). Естетичні погляди Г. Сковороди формувалися на основі літературознавчих, етичних та філософських ідей. Крім того у спадщині Г. Сковороди чітко прослідковується його зацікавленість питаннями художньої творчості. Теоретичні міркування Г. Сковороди опосередковані ідеєю створення «філософії сердця», однією із складових якої є естетико-художнє пізнання світу. У своїх ідеях Г. Сковорода сприрається на Платона, Аристотеля, звертається до праць візантійських богословів. Тим не менш теоретичний доробок Г. Сковороди не слід вважати простим копіюваням. Оригінальність мислення Г. Сковороди виявляється в його прагненні поєднати філософію з поезією. У своїх роздумах про щастя Г. Сковорода пише про «справжнє життя», відмічене знанням того, що складає істинне щастя і де його знайти». Г. Сковорода аналізує почуття людини, намагається виявити ті духовні стани, що допомагають досягти гармонії світовідчуття. Серед морально-етичних станів його цікавлять щастя, зло й невіра. Читачі робіт Г. Сковороди постійно стикаються із намаганням філософа найти калокагативні ситуації, поєднати естетичні й етичні принципи. Калокагативність світобачення, яка простежувалася в умовах формування естетичних ідей доби Київської Русі, отримує подальший розвиток в творчості Г. Сковороди. Підхід до питань краси у Г. Сковороди досить широкий. Він показує красу як життєво-побутове явище, як феномен природи, що «благолєвпнєє сонця», і, нарешті розглядає красу як божественне явище, ідеал. На тлі динаміки уявлень щодо краси Г. Сковорода використовує суміжні поняття «пафос» «насолода», «нетлінність» тощо. Теоретичне розшарування феномену краси відбівається в поезії Г. Сковороди. Міркування Г. Сковороди щодо краси, щастя й добра узагальнюється в поняття «сродної праці». Феномен «сродної праці» мислиться Г. Сковородою як основа «морального і прекрасного життя, джерело свободи, радості, задоволення, праці і насолоди». (Цит. по: Л. Т. Левчук «Українська естетика: традиції та сучасний стан. – К. : МАКЛАУТ, 2011. – С. 35-47).

Прочитайте наступний матеріал. Зробіть письмовий аналіз стану української естетичної думки ХІХ століття. Зверніть увагу на своєрідність моделі української естетики ХІХ століття.

У ХІХ століття мистецтво Україні демонструє потужні творчі здобутки. У цей період мистецтво, мистецтвознавство плідно спіпрацюють з естетикою завдяки діяльності видатних українських письменників, живописців, діячів театру. Аналіз української естетики ХІХ століття вказує на відсутність усталених звۥязків з представниками європейської естетичної думки. Дана обставина спричинила подвійний вплив на модель української естетики ХІХ століття. Українська естетика в цей час, по-перше, на власний розсуд відпрацьовувала складні проблеми естетичного комплексу. Дана обставина виявилася певною мірою позитивною, оскільки в умовах вимушеної ізоляції від європейських наукових розвідок українські естетики спромоглися зберігти свою своєрідність, зокрема орієнтацію на принципи калокагатії. З іншого ж боку, відсутність контактів з європейськими теоретичними напрацюваннями спричинила орієнтацію українських естетиків ХІХ століття не стільки на розвиток теорії, скільки на порушення соціальних проблем у складі естетичних теорій.

На початку ХІХ століття в Харкові завдяки відкриттю університету склався цікавий колектив вчених, що доклали чимало зусиль для розробки естетичних проблем. У цьому плані слід назвати імۥя І. Рижського, першого ректора Харківського університету. Він викладав естетику, був автором теоретичних робіт з естетики та літературознавства. Харківські вчені активно залучали до розробки естетичних ідей досвід французської естетичної школи. У полі зору науковців Харківського університету поставали такі питання теорії естетики, як питання прекрасного, спроби теоретичного осмислення синтезу мистецтв, визначення поняття «вид мистецтва». Як суміжні з естетикою вивчалися мовознавчі та літературознавчі питання естетико-художньої виразності української мови, проблема своєрідності української мови та її можливості щодо перекладу європейських поетичних творів, зۥясовувалася роль жанру байки в українській культурі.

«Поступове утвердження естетики як науки та усвідомлення її значення в розвитку національної культури було властиве для різних регіонів України в першій половині ХІХ століття», - пише Л. Т. Левчук. Слід відмітити, що крім літератури, монументального мистецтва й живопису в другій половині ХІХ століття почався активний розвиток театрального мистецтва. У містах Києві, Полтаві, Харкові, Одесі виникли театральні трупи, почали виходити друком драматичні твори, написані українськими авторами.

Особливого значення в ХІХ столітті набувють ідеї Т. Г. Шевченка. Поет не залишив теоретичних праць з естетики, тим не менш аналіз його поетичної творчості свідчить про наступне. Т. Г. Шевченка цікавила низка проблем, безпосередньо повۥязаних з естетичним комплексом. Йдеться про специфіку прекрасного, психологію творчого процесу, соціальну спрямованість мистецтва.

Початок 60-х років ХІХ століття виявився драматичним періодом розвитку української культури. У цей перід. За певних обставин набирає обертів практика жорсткого переслідування національних культур, у тому числі й української. У 1863 році виходить циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону вживання української мови; у 1876 році імператор Олександр П видає Ємський указ. Що забороняє вивчення української мови в школах, друкування творів і перекладів на українській мові. У цих складних умовах патріотично налаштована українська інтелігенція продовжувала роботу зі ствердження української національної культури. Звۥязок історико-культурної й естетичної проблематики виявився в роботах М. Костомарова, українського письменника, історика, фольклориста й літературного критика (1817-1885). Естетичні погляди М. Костомарова сприрались на ідеї німецьких романтиків. Утім, усупереч характерному для німецької естетики наголосу на професійному мистецтві як «царині прекрасного». М. Костомаров зосередив увагу на фольклорі. Естетичні погляди М. Костомарова виразно характеризує його гасло: «пісня – це істина».

Паралельно з діяльністю М. Костомарова розгорталася діяльність П. Куліша, історика, письменника, етнографа (1819-1897). П. Куліш поділяв естетичні погляди німецьких філософів, наголошував на значенні естетичної спадщини Шеллінга та Гегеля. Теоретична позиція П. Куліша засновувалася на ідеї національної замкнутості України. Відповідно до даної ідеї П. Куліш вважав, що Україна повинна не стільки опікуватися майбутнім, скільки зберігати минуле. Саме цінності минулого, наголошував П. Куліш, забезпечать моральність нації, самобутність її мистецтва. Краса, істина, добро в інтерпретації П. Куліша є застиглими формами, що мають бути засвоєними народом.

Значної підримки українській естетиці другої половини ХІХ століття надала художня практика. Упродовж кількох десятиліть Україна збагатилася творчими досягненнями письменників Марка Вовчка, Леоніда Глібова, Степана Руданського, Івана Нечуй-Левицького. Літературний процес дозволив чіткіше усвідомити роль мистецтва в соціально-політичному житті суспільства, наголосити на просвітницькій та художньо-естетичній функції мистецтва, звернути увагу на виховний вплив мистецтва на маси. Поряд із літературою в другій половині ХІХ століття активно заявили про себе театральне мистецтво, музичне мистецтво та образотворче мистецтво.

Прочитайте і законспектуйте наступний матеріал. Проаналізуйте діяльність київської естетичної школи 2000-2010 років, визначте актуальні напрямки естетичних досліджень останніх років.

Аналіз естетичних досягнень київських науковців 2000-2010 років показує їх своєрідність та міждисциплінарність. Суто естетичні проблеми, повۥязані з дослідженнями художньої творчості, вивчення естетичного досвіду обۥєднується з культурологічними, антропологічними, літературознавчими пошуками. Дослідження в галузі теорії та історії художньої культури, естетичний аналіз художньої творчості, особистості митця здійснювали Володимир Мазепа, Віктор Малахов, Лариса Левчук, Мирослав Попович, Катерина Шудря.

У дослідженнях українських естетиків 2000-2010 років чітко прослідковується інтерес до історії української та зарубіжної культури. Продуктивним для подальшого розвитку естетики є звернення українських науковців до історико-естетичного аналізу краси, здійснення естетичного аналізу сучасної мистецької практики, дослідження досвіду українського мистецтва ХХ століття, зокрема творчості Л. Курбаса та К. Муратової. Не менш активним є використання біографічного методу в контексті естетичних досліджень. Це дало змогу проаналізувати творчість найвідоміших представників культури і мистецтва ХХ століття П. Флоренськго, Т. Манна. В. Кандинського, К. Штокгаузена. У роботах київських естетиків широко представлений аналіз західноєвропейських та американських естетичних концепцій, обۥєктом аналізу стають естетичні концепції сучасного мистецтва постмодернізму (наукові роботи Т. Гуменюк). Сучасні дослідження київської естетичної школи продовжують роботу над проблематикою, закладеною на початку 2000-х років, а саме: виявлення наукового потенціалу біографічного методу в естетиці, історична реконструкція теоретичного доробку європейської естетики, вивчення міжпредметних звۥязків естетики з етикою, культурологією, філософською антропологією, психологією та мистецтвознавством.

^ Питання для самоконтролю

  1. Проаналізуйте естетичні ідеї доби Київської Русі, акцентуйте звۥязок етичних та естетичних уявлень в змісті писемних творів

  2. Розкрийте значення принципу калокагатії для формування естетичних ідей в Україні ХУШ століття.

  3. Назвіть освітньо-наукові центри в Україні ХУШ століття. Які навчальні предмети сприяли розробці естетичної проблематики?

  4. Дайте характеристику естетичної моделі в Україні ХІХ століття. Яка проблематика стає провідною для естетико-мистецтвознавчих пошуків в Україні другої половини ХІХ століття?

  5. Визначте напрямки наукових естетичних пошуків представників київської естетичної школи 2000-2010 років.


Висновки по темі 3. У ході вивчення теми 3 предметом обговорення стали питання формування і розвитку естетичних ідей в Україні. Наша увага в звۥязку із цим зосередилась на реконструкції давніх етико-естетичних ідей, на аналізі діяльності українських освітньо-наукових центрів, на виявленні особистого вкладу видатних діячів української культури, мистецтва та освіти у формування естетики як наукової дисципліни.. Ми наголосили на значення української естетики як частки національної духовності. Історична реконструкція розвитку української естетики дозволила нам сформулювати певні ознаки української естетики, котрі надають їй специфічності та самобутності. Першою ознакою української естетики було те, що розробка естетичних ідей в структурі українського гуманітарного знання довгий час здійснювалася опосередковано, в широкому міжкультурному, міждисциплінарному просторі, в полікультурному діалозі з філософсько-естетичною думкою країн Західної та Східної Європи. Дана обставина дозволяло українським мислителям, дослідникам-науковцям, викладачам українських університетів, діячам мистецтва акумулювати та узагальнювати національний культурно-мистецький досвід на рівні загальноєвропейських естетичних ідей та естетичних теорій. Другою ознакою української естетики є запровадження принципу калокагатії як принципу гармонійного поєднання естетичного з етичним, прекрасного з добрим, зовнішньої людської краси з духовністю. Принцип калокагатії довгий час зберігав свої провідне значення і застосовувася до аналізу краси природи, краси суспільних стосунків, краси людських вчинків, до людської краси як поєднання краси фізичної з духовною красою. Специфічністю мислення представників української естетики була висока оцінка народного мистецтва, шанобливе ставлення до народних митців як хранителів традицій народного мистецтва та народної моралі, стремління до узагальнення художніх надбань народного й професійного мистецтва на теоретичному рівні.

У викладенні навчального матеріалу ми послідовно проаналізували найбільш значущі з точки зору нашої проблематики етапи історії української культури. Ми виділили етап Київської Русі як відзначений значним розквитом мистецтв, формуванням мистецьких комплексів та синтезом видів мистецтва. Ми відмітили вплив античних та візантійських культурних традицій на культуру і мистецтво Київської Русі. Одночасно ми зупинилися на писемних памۥятниках доби Київської Русі й наголосили на тому, що естетична проблематика формується в контексті моральних повчань та морально-релігійних роздумів, зосереджується на аналізі питань краси, моральних вчинків.

Наступним етапом формування естетичних ідей в Україні був період ХУШ століття. Ми відмітили кілька напрямків формування естетичних ідей, зокрема освітньо-наукову діяльність Києво-Могилянської академії як учбового закладу європейського рівня, відкритого для культурного діалогу з європейськими країнами. Ми проаналізували практику викладання курсів риторики та поетики, як таких, що сприяли теоретичному оформленню естетичної проблематики, відмітили міжкультурну діяльність випускників Києво-Могилянської академії, їх вклад у культурно-мистецьке життя європейських країн, звернули увагу на подальшу розробку калокагативного принципу як принципу естетики в «філософії серця» Г. Сковороди.

ХІХ століття було складним періодом розвитку української національної культури. Стосовно першої половині ХІХ століття ми звернули увагу на на комплекс естетичних ідей, властивий поезії Т. Шевченка. Ми звернули увагу на те, що в першій половині ХІХ століття розробка естетичних ідей здійснювалася на тлі значного пожвавлення мистецької діяльності в різних регіонах України. Друга половина ХІХ століття важлива з точки зору діяльності університетів Харкова й Києва. Ми відмітили наполегливу працю викладачів українських університетів з розробки навчальних курсів естетики. Для даного періоду формування української естетики важливою була також творчість талановитих українських митців, письменників, музикантів, акторів і драматургів. Українське мистецтво другої половини ХІХ століття сприяло акцентуванню соціальної проблематики в структурі естетичного знання. У підсумку ми розглянули діяльність київської естетичної школи 2000-2010 років, визначили напрямки наукових пошуків, акцентували місце української естетики в структурі міжпредметних звۥязків.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Похожие:

Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Англійська мова і література»; 020303 «Українська мова і література»; 010102 «Початкова освіта» напрямів підготовки 0203 «Філологія»...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Культурологія», 020203 «Кіно-, телемистецтво», 020204 «Музичне мистецтво», 020200 «Музичне мистецтво* (Художня культура)» напрямів...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації організації самостійної роботи студентів, критерії оцінювання. Призначено для студентів спеціальності «Правознавство» окр «Бакалавр»
Гринюк Р. Ф., Щебетун І. С., Нікітенко Л. О., Нікольська О. В., Багрій О.І. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Комунальне...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні матеріали з написання курсової роботи з дисципліни «Політична економія»
Курсова робота – одна із найважливіших форм самостійної роботи студентів по оволодінню нормативним курсом “Політична економія”, яку...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації до проведення практичних занять та індивідуальної роботи з дисципліни
Методичні вказівки до проведення практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “Бухгалтерський облік” для студентів спеціальності...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни " хімічний захист рослин" для студентів окр «Бакалавр»
Викладено методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи студентами окр «Бакалавр» напряму підготовки 09010501 «Захист рослин»...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки щодо виконання самостійної роботи курсантів мета самостійної роботи курсантів: Подальше розширення та поглиблення знань, отриманих на аудиторних заняттях
Формування навичок та вмінь в організації самостійного вчення нового матеріалу, з яким курсанти не знайомились у ході аудиторних...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconКафедра загальноправових дисциплін навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Адміністративний процес»
Навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Адміністративний процес» для студентів за напрямом підготовки (спеціальністю)...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМ. П. Драгоманова Кафедра культурології " затверджую " Проректор з навчально-методичної роботи " " 20 р. Робоча програма
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за Галуззю знань 0201, напрямом підготовки 020105 «Документознавство та інформаційна...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи з дисципліни «екологічна безпека» для курсантів І студентів напряму підготовки
Екологічна безпека. Методичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи для курсантів і студентів напряму підготовки...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств» для студентів напряму «Економіка І підприємництво»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств та фінанси» 050104 «Фінанси» усіх форм навчання...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы