Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів icon

Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів


НазваниеМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
страница7/13
Размер0.63 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13
Тема 6. „Художній образ, зміст і форма в мистецтві”


Зміст

6.1. Мистецтво як обۥєкт естетичного аналізу. Функції мистецтва

6.2. Художній образ – форма художнього мислення в мистецтві

6.2. Зміст і форма художнього твору

Ключові слова: мистецтво, функції мистецтва, художній образ, художнє мислення, форма, зміст, художній твір

Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяє Вам:

  • одержати знання щодо функцій мистецтва в культурі; ознайомитися з ознаками художнього образу як форми художнього мислення в мистецтві, з принципами організації єдності змісту і форми в художніх творах різних видів мистецтва

  • володіти ключовими поняттями художній образ, художнє мислення, форма, зміст, художній твір

^ Методичні рекомендації до вивчення теми 6. При вивченні теми шість слід звернути особливу увагу на функції мистецтва в культурі, на образність як головну ознаку мистецтва в його (мистецтва) відмінності від інших культурних форм (науки, релігії, моралі), проаналізувати виміри художнього образу як форми художнього мислення в мистецтві, на конкретних прикладах ознайомитися з принципами організації художньої єдності творів різних видів мистецтв

Вивчаючи пункт 6.1, проаналізуйте функції мистецтва, зверніть увагу на феномен художності мистецтва, на мистецькі засоби пізнання та засвоєння світу. Спробуйте за допомогою естетичних понять визначити галузь мистецтва, окреслити відмінності мистецтва в його взаємодії з оточуючим світом від моралі, політики, філософії, релігії, науки та ін. форм суспільної свідомості. Для детального опрацювання даного питання зверніться до посібника: Афонін В. О., Шелупахіна Т. В. Етика. Естетика. : Навчальний посібник для організації самостійної роботи студентів. – Луганськ. «Елтон – 2», 2009. – Розд У.

Вивчаючи пункт 6.2. проаналізуйте загальні гносеологічні, культурологічні та естетичні ознаки образу в мистецтві, зверніть увагу на історичний розвиток форм художнього мислення, вивчіть специфічні ознаки образної мови різних видів мистецтв. У чому полягає відмінність мистецтва від інших форм культури? У чому полягає спільність між науковим та художнім мисленням? Для відповіді на ці запитання зверніться до посібника: Афонін В. О., Шелупахіна Т. В. Етика. Естетика. : Навчальний посібник для організації самостійної роботи студентів. – Луганськ. «Елтон – 2», 2009. – Розд У.

Вивчаючи пункт 6.3 проаналізуйте феномен змістовно-формальної єдності художнього твору, зверніть увагу на функції форми щодо змісту твору, опрацюйте категорії аналізу змісту, виявіть значення понять поетичної ідеї, пафосу, інтерпретації для аналізу самобутності твору мистецтва. Для належного опрацювання цих та інших питань зверніться до роботи: Бычков В. В. Эстетика. – М.: Гардарики, 2004. – Розд. Ш, п. 2.; до посібника: Афонін В. О., Шелупахіна Т. В. Етика. Естетика. : Навчальний посібник для організації самостійної роботи студентів. – Луганськ. «Елтон – 2», 2009. – Розд У.

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Випишіть і поясніть функції мистецтва, окресліть галузь мистецтва в культурі, використовуючи естетичні поняття.

Центральне мистецтво в естетиці посідає проблематика мистецтва. Мистецтво існує в системі естетичного й художнього ставлення людини до світу, тому мистецтво є складовою предмету естетики. Усі закономірності естетичного, прекрасного та їх модифікації в найбільш концентрованому, «чистому» вигляді репрезентовані в мистецтві.

Мистецтво, подібно до науки, релігії, міфології, моралі є культурною формою, засобом пізнання світу. Мистецтво віддзеркалює природу, життя суспільства, почуття людей за допомогою художніх образів. Мистецтво передає оцінку явищ природи та суспільного життя з точки зору певного ідеалу, відповідного культурі певного історичному часу. У метафоричній формі мистецтво містить інформацію щодо життя людей, історичні подробиці, факти тощо. Але засоби художнього пізнання, його мета й форми суттєво відрізняються від засобів наукового пізнання, від моральної рефлексії, від релігійної або міфологічної свідомості. Тому актуальним для естетики всіх часів було питання щодо сутності мистецтва в його відмінності від інших культурних форм, питання місця, яке посідає мистецтво в суспільному житті, питання культурного впливу мистецтва на людей. У чому ж полягає унікальність мистецтва, що сприяє непересічному значенню мистецької діяльності в культурі різних історичних часів? Попри існування значної кількості думок та естетичних теорій з цього приводу, ніхто з дослідників не зміг дати остаточної відповіді на ці питання.

З давніх часів мистецтво є важливим обۥ єктом естетичного аналізу. Мистецтво акумулює в собі важливий соціальний досвід, накопичує інформацію, гармонізує духовний світ людини. Зазначені ознаки мистецтва були відмічені давно, в історії естетики з давніх часів існує низка концепцій мистецтва.

В античну добу філософ Геракліт вважав, що мистецтво є наближеним до краси в природі. Для Платона навколишній світ був лише відблиском ідей, тому мистецтво, що наслідує речам природного світу, створює лише «копії копій». З огляду на такий підхід, Платон цінив мистецтво не дуже високо, хоча й визнавав його сильний емоційний вплив на людину. Для Аристотеля мистецтво було наслідуванням (мимезисом). З цієї точки зору Аристотель розрізняв види мистецтва у відповідного до того, що є предметом наслідування та які засоби наслідування використовуються. Аристотель зазаначав, що твори мистецтва дають насолоду, тому визнавав виховний вплив мистецтва на людину.

Принцип історизму в підході до вивчення мистецтва використав німецький філософ Г. Гегель. На думку Г. Гегеля, мистецтво в свойому розвитку проходить три стадії:

1). – символічне мистецтво. До даної стадії належить мистецтво архітектури Давнього Сходу;

2). – класичне мистецтво. До цієї стадії належить мистецтво античності, та її найбільш значущий вид, архітектура;

3). – романтичне мистецтво. До цієї стадії належить мистецтво Середніх віків, Відродження та Нового часу. Найбільш важливими видами є живопис і поезія.

У ХІХ столітті в науковій теорії марксизма виник погляд на мистецтво як форму суспільної свідомості, обумовлену дією сукупності суспільних факторів. Дана теорія дозволила порівняти мистецтво з іншими формами суспільної свідомості, такими як релігія, мораль, право, міфологія, наука та ін. Було виявлено, що названі форми суспільної свідомості відмічені певними загальними рисами. Так, форми суспільної свідомості розвиваються яв відзеркалення форм суспільної практики, відповідають потребам суспільного життя. У той же час форми суспільної свідомості відносно самостійні, кожній формі притаманні специфічні властивості, свій предмет, метод, особливості вираження думки.

Мораль – сукупність історично і культурно сформованих принципів взаємодії між людьми. Мистецтво є повۥязаним з мораллю тим, що відзеркалює в своїх творах провідні моральні ідеї. Звۥязок мистецтва з мораллю, етики з естетикою виражає принцип калокагатії (принцип едності прекрасного й доброго).

Політика – відображає взаємодію між різними соціальними групами в суспільстві. Взаємозвۥязок політики з мистецтвом виражається, по-перше, в існуванні так званого «соціального замовлення», в існуванні творів на актуальну соціально-політичну тематику; по-друге, вплив політики на мистецтво виявляється в існуванні жанрів політичного роману, політичного детективу, політичного плакату, памфлету тощо. Мистецтво літератури дає яскраву картину вираження певної соціальної тематики, політичної ідеї через прозовий твір, поезію, пісню. У цьому сенсі доречно згадати творчість українських письменників і поетів Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, творчість українських поетів-«шістидесятників» Василя Стуса, Ліни Костенко та ін.

Філософія – галузь науково-теоретичного вивчення узагальнених закономірностей природи, суспільства, мислення, наукового й художнього пізнання. Звۥязок філософії з мистецтвом є досить потужним. Довгий час стилі мистецтва формувалися з урахуванням певної філософської концепції, зокрема концепцій раціоналізму (стиль классицизму), концепцій творчої уяви (стиль романтизму), концепції психоаналізу (сюрреалізм, напрямки авангардного мистецтва). У ХХ столітті звۥязок філософії з мистецтвом виразився в існуванні жанру філософського роману, коли та чи інша філософська концепція набуває безпосередньої реалізації в літературній творчості. Прикладами такого звۥязку є філософія і література екзистенціалізму, творчість письменників-філософів А. Камю, Ж. – П. Сартра.

Релігія – уособлює звۥязок людини з вищими духовними силами, які визнаються більш потужними та досконалими, джерелами існування природи, суспільства, людського роду та окремої людини. Взаємодія релігії з мистецтвом найбільш активно відбувалася за часів Середньовіччя, коли був створений цілий комплекс релігійних мистецтв. До складу такогокомплексу входили мистецтво літератури, живопису, музики та архітектури. Прикладом синтезу мистецтв на релігійній основі є також художня культура Київської Русі.

Право – сукупність принципів, що забезпечують функціонування держави. Дієвість правових принципів забезпечується державною підтримкою (силові структури). Взаємодія права з мистецтвом виражається в проникненні правової або морально-правової проблематики в мистецтво, в його теми та сюжети. Морально-правова проблематика довгий час слугувала одним із мотивів літературних творів, утім в ХІХ столітті виник жанр, цілком присвячений морально-правовій проблематиці через відтворення скоєння та розкриття злочину. Назва такого жанру детектив. У культурі ХХ – ХХІ століть склалися багаті художні традиції детективного жанрі, існують письменники-класики детективу. До них належать засновник детективного жанру, автор безсмертного образу Шерлока Холмса, англійський письменник ХІХ – початку ХХ століть Конан Дойл; письменники Едгар Аллан По, Гилберт Честертон, Агата Крісті та інші.

Наука – форма суспільної свідомості, присвячена дослідженням навколишнього світу, пізнанню закономірностей його розвитку, висуванню наукових теорій та гіпотез. Взаємодія науки з мистецтвом намітилась у ХІХ столітті, коли на основі науково-технічного прогресу виник жанр науково-фантастичного роману.

Розглянувши існуючі форми суспільної свідомості, ми відмітили історичний звۥязок мистецтва з кожною. Утім слід зазначити, що ні одна із форм не замінює мистецтво, так само як і мистецтво не соіл ототожнювати з релігією, міфологією, мораллю, правом. Природа мистецтва визначається структурою людської діяльності, націленою на пізнання, оцінку, творчість, спілкування. Така комплексна діяльність дозволяє мистецтву набути унікального значення серед інших форм суспільної свідомості: мистецтво, з одного боку, пізнає й відображає світ в художніх образах; з іншого боку, мистецтво за допомогою творчої уяви та фантазії перетворює світ, створює специфічну художню реальність. Художня реальність, притаманна мистецтву частково відьворює реальний світ, а частково створює нові вимірі цього світу, художньо-естетичні.

Художньо-естетична сутність мистецтва зумовлює функції мистецтва в культурі. Серед множини функцій, відмічених сучасними дослідниками, ми зазначимо такі:

  • пізнавально-евристична функція – пізнаючи ототчуючий світ, мистецтвозбагачує культуру новими формами, відміченими вишуканістю та досконалістю. У мистецьких формах зберігається чуттєве багатство світу, що є відсутнім у абстрактних формах наукового пізнання;

  • компенсаторна функція – мистецтво за допомогою гармонійних образів відновлює гармонію людської душі, знімає психічну напругу, скасовує одноманітність буденного життя;

  • функція спілкування – базується на спорідненості мистецтва з мовою, на давньому звۥязку мови мистецтва з феноменами вербальної мови. Сучасні дослідники розглядають мистецтво як певну знакову систему. Мистецькі знаки є універсальною мовою, що не потребують перекладу. Художнє спілкування в сучасному світі є потужним засобом налагодження діалогу між культурами, між представниками окремих культур, уникнення конфліктів та непорозумінь.

  • виховна функція мистецтва полягає у здатності мистецтва впливати на почуття лююдей, а відтак формували їх думки, вчинки;

  • гедоністична функція повۥязана із здатністю мистецтва формувати почуття щастя та надавати насолоду під час спілкування з мистецтвом, у процесі сприйняття художніх творів. Витоками почуття щастя та насолоди є, з одного боку, професійна майстерність митця, а з іншого, досконалість твору, гармонія форми та змісту. Радість, що виникає під час сприйняття твору, є незацікавленою естетичною насолодою.


^ Прочитайте та законспектуйте наступний текст. Випишіть ознаки художнього образу в мистецтві, спробуйте повۥязати феномен мистецької образності з функціями мистецтва в культурі.

Формою художнього мислення і художньої творчості є художній образ. Образ називають «живою клітиною» мистецтва, основою художньої реальності. Сутність мистецтва часто виражається за допомогою виразу «мистецтво є мисленням в образах». Поняття художнього образу належить до найбільш вагомих в естетиці, дане поняття за змістом перетинається в поняттями художнього відображення, змісту та форми художнього твору тощо. Художній образ має безпосереднї відношення до творчого процесу митця (як результат творчості) та до процесу естетичного сприйняття (як предмет сприйняття).

Художньому образу властива складна структура. Будь-які образи, що виникають в людській свідомості, відмічені ідеальною природою. Але художній образ не є простим відзеркаленням буття. Специфічними рисами художнього образу є універсальність, діалектичність, метафоричність, конкретність, багатозначність.

Розглянемо таку рису художнього образу, як метафоричність. Метафора є давнім мистецьким засобом, метафора замінює пряме тлумачення явищ на непряме, асоциативне, умовне. Значення метафори полягає в тому, що вона допомагає побачити тотожнє в різному, тим самим метаформа сприяє виникненню нового смислу, нового погляду на звичайні речі.

Мистецтво створює світ подібних до реальності, й одночасно фантастичних образів. Подвійна, безумовно-умовна природа мистецтва впливає на таку складову художнього образу, як умовність. Умовність образу забезпечує «відліт» творчої уяви митця від реальності, а тим самим збагачує світ реальних речей вигаданими, умовними, такими, що продукуються в творчому процесі митця.

Художній образ є діалектичною єдністю думки і почуття, раціонального й емоціонального. Емоціональність, багатство почуттів, яскраві емоції є поштовхом до художньої творчості. Утім намагання зробити твір зрозумілим, доступним, врешті-решт, прекрасним спонукає до раціональної обрабки почуттів, до пошуку розумових законів творчості.

Художній образ є діалектичною єдністю субۥєктивного й обۥєктивного. Зміст художнього люразу містить не тільки матеріал реальної дійсності, але й матеріал субۥєкттивного ставлення митця, його оцінку. Особистість митця відіграє величезну роль в мистецтві. Відомо, що кожний актор індивідуально виконує ту чи іншу роль, намагаючись знайти щось своє в інтерпретації навіть давно знайомих образів. Так само і режисер, беручись за втілення на екрані або на сцені знайомих сюжет, намагається відтворити нове бачення, власний погляд на передіг подій. Обۥєктивне в образі є матеріалом самого життя, опрацьований і перекладеним на мову мистецтва. Субۥєктивним в образі є особистий вклад митця в творення художньої реальності мистецтва. У цьому сенсі авторська інтонація, авторський жест, авторське бачення стають ознаками художньої обдарованості, мистецького таланту.

Під час створення художнього образу митець шукає типове й індивідуальне в оточуючому житті. Типізація є методом художньої творчості, націленим на відбір найбільш суттєвих рис образу; індивідуалізація передбачає дещо інше, а саме: пошук самобутнього, такого, що могло б акцентувати унікальність, непересічність даного художнього образу. Відтак типове та індивідуальне слід також віднести до вимірів художнього образу, до засобів відтворення дійсності в художній творчості.

Прочитайте наступний матеріал, законспектуйте визначення форми та змісту в мистецтві. Зверніть увагу на значущість єдності форми та змісту як естетичну ознаку твору мистецтва, підкресліть принципи досягнення єдності форми та змісту.

Однією з естетичних ознак твору мистецтва, універсальним критерієм художньої майстерності в мистецтві є гармонійна єдність форми та змісту. Гармонійна єдність розуміється яе принцип зовнішньої та внутрішньої раціональної організації твору, коли формальні елементи слугують втіленню змісту, а зміст відповідає обраним елементам форми.

У практиці мистецтва художній твір існує як цілісна система, відмічена єдністю форми та змісту. Розщеплення цілісного твору на елементи форми та змісту здійснюється умовно, в цілях естетичного аналізу будови твору. Зміст повۥязаний з ідеєю твору, містить його проблематику, тематичні й сюжетні лінії, перелік певних фактів тощо. Отже, тема, сюжет, головні ідея, ідейно-тематичний зміст – це категорії аналізу змісту твору.

Форма твору є засобом організації змісту. Зміст при цьому є більш активним елементом, оскільки той чи інший зміст, тема, ідей потребують для свого втілення певної художньої форми. Наприклад, тема історичного минулого, героїчної боротьби, патріотичних вчинків потребує для свого втілення великої форми, зокрема, епосу, трагедії, роману. Ліричні почуття особистості можуть буті втіленими в формах поетичного твору, вірша, сонета тощо. Одночасно форма є активним елементом щодо досягнення єдності твору, в цьому сенсі форма здатна диктувати відбів змістовних елементів, здійснення акцентів на окремих деталях тощо.

Важливою складовою формально-змістовної єдності твору є інтерпретація теми, тодто осмислення, трактовка теми митцем, автором. Обираючи тему, митець часто стикається з фактом існування творів на обрану тематику. У даному випадку митцю необхідно здійснити певне переосмислення теми, знайти моменти, здатні актуалізувати обрану тему в очах сучасників. Так виникає феномен поетичної ідеї твору як ознаки унікальності та самобутності даного твору. Поетична ідея в художній формі уособлює те, що митець прагнув висловити в творі, його звернення до сучасників (або до нащадків), здійснене в художньо-образному змісті твору. Поетична ідея твору відмічена субۥєктивністю, оскільки творцем поетичної ідеї є автор твору. Але інколи поетична ідея може співпадати з істинами моральних, правових, наукових оцінок. У такому випадку поетична ідея твору як субۥєктивне явище стає обۥєктивним феноменом, художньою істиною. Існування художній істин в творах мистецтва обумовлене художнім досвідом і талантом митця. Художня істина інколи дорівнює до художнього відкриття, унікальної ідеї, що знайде підтвердження в майбутньому. Цілком зрозуміло, що таці художні відкриття не дорівнюють науковим гіпотезам, а стосуються радше закономірностей суспільного життя в їх моральному значенні.

Єдність авторської думки та почуття, єдність зображення дійсності та її оцінки складає пафос твору. Пафос – це особлива пристрасть митця, стан його почуттів, особливості індивідуального світовідчуття. Пафос надає твору мистецтва особливої сили, сприяє специфічному «зараженню» публіки творчими ідеями. Домінуючим елементом пафосу є емоціональна і моральна спрямованість художнього твору, заснована на особистих переконаннях автора-митця.

Питання для самоконтролю:

  1. У чому полягає відмінність мистецтва від інших форм суспільної свідомості?

  2. Назвіть та проаналізуйте функції мистецтва.

  3. Назвіть складові художньої образності.

  4. Проаналізуйте художній твір (за вибором), використовуючи поняття форми та змісту твору.

  5. Проаналізуйте художній твір (за вибором) з точки зору його самобутності, використовуючи поняття поетичної ідеї, пафосу, інтерпретації.

Висновкі по темі 6. Здійснений у ході викладення матеріалу теми аналіз дозволив зосередити увагу на функціях мистецтва в культурі, виходячи з такої фундаментальної ознаки мистецтва як образність. Феномен образного пізнання та засвоєння світу, притаманний мистецтву дозволив нам проаналізувати образ як засіб художнього мислення, зролити наголос на мистецьких функціях художнього пізнання та перетворення як засадничих. В ходячи з принципів художнього пізнання та перетворення оточуючого світу за допомогою образів ми, по-переш, теоретично виокремили мистецтво від інших форм суспільної свідомості; по-друге, ми проаналізували такі функції мистецтва, як пізнавально-евристична, компенсаторна, функція спілкування, виховна функція та гедоністична функція. Ми зробили застереження, що даний перелік не вичерпує повністю функцій мистецтва в культурі, отже в даному випадку слід підкреслити феномен поліфункціональності, притаманний мистецтву як формі суспільної свідомості, виду діяльності, націленому на пізнання світу, на перетворення світу на образній основі, на спілкування. Слід зробити висновок, що поліфункціональність мистецтва сприяє налагодженню культурних контактів, встановленню плідного діалогу між представниками різних культур; мистецькі контакти в сучасних умовах є дієвим засобом знайомства з іншими культурами, а відтак дієвим засобом запобігання міжкультурних конфліктів.

У ході викладення матеріалу даної теми ми проаналізували художній образ як ознаку художнього мислення, виявили метафоричність та умовність як джерела образності в мистецтві. Ми звернули увагу на складові художньої образності, відмітили, що художній образ є діалектичною єдністю раціонального й емоціонального, субۥєктивного й обۥєктивного, типового й індивідуального. Ми зосередили увагу на проблемі пошуку типових та індивідуальних рис як на специфічній методиці художнього пізнання та перетворення на основі створення художнього образу. Творча робота митця передбачає процеси художнього узагальнення (типизація) та подальшої конкретизації в структурі образу найбільш важливих життєвих феноменів (індивідуалізація).

Вивчаючи проблематику, повۥязану з питаннями форми і змісту художнього твору, ми звернули увагу на формально-змістовну цілісність твору як ознаку його (твору) краси й досконалості. Форма і зміст твору є обۥєктами естетичного, культурологічного та мистецтвознавчого аналізу. Ми наголосили на тому, що пошук засобів досягнення формально-змістовної єдності художнього твору становить важливу складову творчої роботи митця. У структурі твору вибір форми опосередковується змістом і навпаки, форма як естетичний феномен впливає на художню змістовність. У мистецькій практиці склалися певні категорії аналізу змісту: тема, ідея, сюжет та ін. До ознак краси та досконалості твору належить також поетична ідея, пафос, інтерпретація. Дані поняття повۥязані з моментами унікальності та самобутності твору як вимірами художньої цінності, художньої істинності, правдивості, тобто ознаками непересічного художньо-естетичного значення твору в історії культури, його впливу на людей. Ми наголосили на тому, що моменти поетичної ідеї, пафосу (моральної спрямованості ідеї твору), інтерпретації теми в своїй сукупності дорівнюють художньому відкриттю. Художнє відкриття означає актуалізацію в творі найбільш вагомих ідей часу, здебільшого морального спрямування. Ми зробили висновок, що поетична ідей та пафос є субۥєктивними вимірами змісту художнього твору, повۥязаними з особистими переконаннями митця, його моральністю, вірою, духовністю.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

Похожие:

Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Англійська мова і література»; 020303 «Українська мова і література»; 010102 «Початкова освіта» напрямів підготовки 0203 «Філологія»...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Культурологія», 020203 «Кіно-, телемистецтво», 020204 «Музичне мистецтво», 020200 «Музичне мистецтво* (Художня культура)» напрямів...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації організації самостійної роботи студентів, критерії оцінювання. Призначено для студентів спеціальності «Правознавство» окр «Бакалавр»
Гринюк Р. Ф., Щебетун І. С., Нікітенко Л. О., Нікольська О. В., Багрій О.І. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Комунальне...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні матеріали з написання курсової роботи з дисципліни «Політична економія»
Курсова робота – одна із найважливіших форм самостійної роботи студентів по оволодінню нормативним курсом “Політична економія”, яку...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації до проведення практичних занять та індивідуальної роботи з дисципліни
Методичні вказівки до проведення практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “Бухгалтерський облік” для студентів спеціальності...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни " хімічний захист рослин" для студентів окр «Бакалавр»
Викладено методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи студентами окр «Бакалавр» напряму підготовки 09010501 «Захист рослин»...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки щодо виконання самостійної роботи курсантів мета самостійної роботи курсантів: Подальше розширення та поглиблення знань, отриманих на аудиторних заняттях
Формування навичок та вмінь в організації самостійного вчення нового матеріалу, з яким курсанти не знайомились у ході аудиторних...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconКафедра загальноправових дисциплін навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Адміністративний процес»
Навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Адміністративний процес» для студентів за напрямом підготовки (спеціальністю)...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМ. П. Драгоманова Кафедра культурології " затверджую " Проректор з навчально-методичної роботи " " 20 р. Робоча програма
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за Галуззю знань 0201, напрямом підготовки 020105 «Документознавство та інформаційна...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи з дисципліни «екологічна безпека» для курсантів І студентів напряму підготовки
Екологічна безпека. Методичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи для курсантів і студентів напряму підготовки...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств» для студентів напряму «Економіка І підприємництво»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств та фінанси» 050104 «Фінанси» усіх форм навчання...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы