Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів icon

Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів


НазваниеМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
страница9/13
Размер0.63 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Тема 9. „Мистецтво на зламі ХІХ - ХХ століть, його основні стилі та напрямки”

Зміст

9.1. Мистецтво на зламі ХІХ-ХХ століть: напрямки оновлення художньої мови, жанрів та видів мистецтва

9.2.Мистецтво авангарду. Художня програма авангарду, види та жанри авангардного мистецтва європейських країн на початку ХХ століття.

9.3. Українське мистецтво на початку ХХ століття.


Ключові слова: реалістичне мистецтво; оновлення мистецтва; символізм; конструктивізм; авангард і модернізм; художня програма авангарду; види та жанри мистецтва авангарду; український авангард

^ Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяє Вам:

  • одержати уявлення стосовно напрямків розвитку мистецтва на зламі ХІХ – ХХ століть, проаналізувати витоки некласичного мистецтва;

  • ознайомитись із художньою програмою мистецтва авангарду, видами і жанрами авангардного мистецтва;

  • володіти ключовими словами авангард і модернізм, художня програма авангарду, український авангард

^ Методичні рекомендації до вивчення теми 9. При вивченні девۥятої теми слід звернути увагу на ті суспільно-політичні та культурні процеси, котрі обумовили оновлення художньої мови, жанрів та видів мистецтва на зламі ХІХ – ХХ століть. При вивченні пункту 9.1. проаналізуйте сутьність суспільних трансформацій, що відбувалися на початку ХХ століття, визначте вплив суспільних подій на художню культуру європейських країн, на зміст та форми мистецької діяльності. Чи можна стверджувати, що мистецтво на початку ХХ століття намагалося активно втрутитися в процеси революційної перебудови суспільства, шукаючи для цього принципово нову мову та нові засоби художньої виразності? Чи зберігали в даний період значення твори минулих століть? Для відповіді на ці питання та для загального опрацьювання проблеми зверніться до підручника: Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття / Г. С. Мєднікова. – Київ : Знання, 2002. – 214 с.

При вивченні пункту 9.2. проаналізуйте художню програму авангарду, спробуйте встановити моменти спадковості програми з ідейними настановами стилів мистецтва минулих століть. Наскільки справедливою є думка, що мистецтво авангарду є принципово новим мистецтвом, відміченим нечуваними в історії мистецтва знахідками. Для пошуку відповіді на ці запитання зверніться до монографії: Дуганов Р. В. Велимир Хлебников : природа творчества / Р. В. Дуганов. – М. : Советский писатель, 1990. – 352 с.

Вивчаючи пункт 9.3. ознайомтесь із творчістю представників українського авангарду. Чи можна вважати роботи українських майстрів-авангардистів самобутніми досягненнями образотворчого мистецтва світового рівня? Аргументуйте свою думку. Для опрацювання даного питання та наочного знайомства з роботами митців українського авангарду зверніться до альбомів з мистецтва: 1). Мистецтво України. 1991 – 2003 : (Альбом) / Т. Придатко, З. Чегусова (упорядники). – К. : Мистецтво, 2003. – 416 с. : іл. 2). Мистецтво України : Художня виставка в рамках «Року України в Російській Федерації». – Київ, 2002.

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Зверніть особливу увагу на пояснення змісту опорних понять

У мистецтві, що розвивалося на зламі ХІХ - ХХ століть відбувалися глибокі якісні зміни, дійсна природа й масштаби яких і в наш час остаточно не вивчені.. Мова йде про стрімке оновлення і створення нових структур художнього мислення, що виникали в мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ століть, про небачене оновлення художньої мови, зміну жанрів і видів мистецтв, виникненні нових стилів і напрямів.

Було б спрощенням думати, що зміни, які розпочались у мистецтві на початку ХХ століття, стосувались лише модерністських течій, які дійсно були охоплені духом експериментаторства, пошуком небачених раніше художніх рішень. Модернізм і авангард початку століття великою мірою були пов’язані з якісними змінами в культурі і свідомості суспільства, але не менш інтенсивно змінювалось і реалістичне мистецтво.

Величезне значення в цей період зберігає класична реалістична традиція, представлена в літературі (романи Д.Голсуорсі, Т.Драйзера, творчість М.Горького, драматургія Б.Шоу і К.Гамсуна).

У той же час всередині реалізму, в системі його течій відбуваються суттєві зрушення. Починаючи з межі століть виникає література, яка прагне до відтворення соціального буття, використовуючи значний елемент умовності, фантазії (романи Г.Уеллса, К.Чапека). У цей же час активізується психологічна течія в реалістичній літературі, яка отримала міцний стимул у творчості письменників 19 століття (Л.М.Толстой, Ф.М.Достоєвський).

Можна згадати й документальну літературу, у якій знайшла відображення тенденція відображати життя «у формах самого життя». Документальна література 20 століття не є щось нове. «Література факту» існує давно (мемуари, щоденники, спогади). 20 століття лише продовжує традицію, але в новій якості і в різних видах і жанрах мистецтва (наприклад, радіо- або телерепортаж, публіцистика, документальний фільм та ін.).

Говорячи про інші художні напрями перших двох десятиліть ХХ століття, варто згадати про модернізм, підкресливши, що модернізм був не тільки породженням кризи буржуазного суспільства, «хворобою духу», що вразила певні прошарки суспільства, але включає в себе й бунтарське, стихійно-революційне мистецтво, нереалістичне за природою.

Різні модерністські течії (символізм у поезії, експресіонізм у літературі й живописі, фонізм, кубізм, абстракціонізм, сюрреалізм в образотворчому мистецтві, атональна музика) важко взаємодіяли один з одним, виростали на різному культурно-історичному ґрунті, мали можливості як занепаду, так і творчого зросту.

Так, символізм був одним з перших великих рухів декадентського плану, особливо в російській поезії (ранній О.Блок, В.Брюсов, А.Бєлий). З загальним напрямом символізму можна співвіднести творчість художника М.Врубеля. творчість цього майстра певною мірою суперечить імпресіонізму, оскільки художник не прагне до фіксації безпосереднього враження. М.Врубель тяжіє до історичних сюжетів, які тлумачить відсторонено, прагнучи до створення вічних образів-символів, наповнених великою духовною силою («Демон, що сидить», «Демон переможений»).

У 1898 році виникає об’єднання «Світ мистецтва», куди ввійшли майстри найвищої культури, художня еліта Росії початку століття. В об’єднанні взяли участь найвидатніші художники Бенуа, Сомов, Бакст, Лансере, Головін, Врубель, Добужинський, Серов, Нестеров, Реріх, Кустодієв, Петров-Водкін, Малявін. Величезне значення для формування об’єднання мала особа Сергія Дягілєва – мецената, талановитого організатора, імпресаріо гастролей російського балету й опери за кордоном. Знамениті «Російські сезони», організовані С.Дягілєвим, познайомили європейських глядачів з мистецтвом Ф.Шаляпіна, А.Павлової, С.Лифаря, В.Ніжинського.

^ Музичне мистецтво початку століття досить різноманітне й багате на імена молодих музикантів, чия творчість прокладала шляхи в майбутнє. Десятиліття 1900 – 1910 років було десятиліттям А.Скрябіна й С.Рахманінова (Росія), К.Дебюссі й М.Равеля (Франція). У цей же час бурхливо входило в життя нове покоління: І.Стравінський, С.Прокоф’єв, М.Мясковський. А.Шенберг розробляє нову музичну систему, додекафонну (дванадцятиступеневу), яка позначить собою новий напрям у музичній творчості – комбінаторику («серіальну музику»).

Особливо варто сказати про новий напрям у мистецтві 20-х років – конструктивізмі. Конструктивізм як новаторська творчість виникає в різних видах мистецтва – літературі, архітектурі, живописі, театрі. Поява нового напряму була викликана напруженими пошуками нових засобів мистецтва, адекватних змінам у суспільному житті. Елементи конструктивізму з’являються на межі століть, коли у твори художників входить образ міста. Ставлення до нового героя спочатку було неоднозначним. Адже урбанізація (характерний для ХХ століття процес промислового розвитку й зосередження населення у великих міських центрах) несла з собою «згладжування» суб’єктивно-особистісного начала, заперечення романтичного сприйняття життя.

Розуміння урбанізму як явища виправданого, творчого формувалось з великим трудом. Але саме урбанізм і пов’язані з ним новаторські архітектурні рішення (роботи Ле Корбюз’є, архітектора Франції) дозволили показати й новий анти романтичний образ міста, і настрої захопленості перед майбутнім.

Конструктивістські засоби використовувались у різних видах мистецтва й були загальними у своїй основі. Їх відрізняє перш за все величезна функціональність усіх складових елементів і суворий відбір тільки найважливішого, конструктивно необхідного. Крім того, конструктивізм виходив з проголошення пріоритету дії, енергії. Звідси активне пересування учасників й дійствах (масові театрально-музичні дійства перших років революції в Росії), закручені спіралі в архітектурі, рух фігур по колах у живописі, остинатні формули й ритми в музиці.

В українській літературі на початку ХХ століття плідно працювали письменники старшого й середнього поколінь (Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська). У 20-ті роки минулого століття вступили на ниву літературної праці й молоді письменники й поети (М.Рильський, П.Тичина, М.Бажан, М.Семенко, В.Сосюра, М.Зеров, М.Хвильовий, Ю.Яновський, П.Панч, З.Тулуб та інші).

На період 20-х років припадає початок творчої діяльності класика українського кінематографу, кінодраматурга й режисера О.Довженка (всесвітньо відомою стала його кінострічка «Земля», фільми «Арсенал», «Щорс», кіноповість «Поема про море»); розвивається новаторський театр Л.Курбаса «Березіль»; значний внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва зробили видатний художник-графік Г.Нарбут, художники О.Богомазов, О.Екстер, В.Єрмолов. Молоді митці сповідували різні стильові ідеї (неоромантизм, неокласицизм, імпресіонізм, символізм, футуризм-авангард), але на перших порах більшість із них підтримувала радянську владу на Україні, про що потім гірко жалкували.

У 1934 році в Москві на Першому з’їзді радянських письменників був проголошений як основний метод художньої творчості соціалістичний реалізм. Новий метод був штучним, політизованим утворенням і вимагав від митців «правдивого відображення дійсності у її революційному розвитку». Таким чином розмаїття творчих пошуків мусило змінитися на однодумність. Новаторські твори багатьох українських митців (М.Семенка, М.Хвильового, М.Зерова, Г.Шкурупія, І.Багряного, В.Поліщука, В.Підмогильного, М.Бойчука та інших) були забуті, самі ж автори жорстоко покарані.

^ Уважно прочитайте наступний текст, випишіть основні положення художньої програми авангардного мистецтва

У художній культурі ХХ століття часто виникали такі течії мистецтва, представники яких категорично відмовлялися від будь-якого наслідування або спадковості відносно минулого. Більш того, упродовж ХХ століття й у сучасну добу представники новітніх течій мистецтва час від часу наголошують на такому:

  • Мистецтво минулого є застарілим мистецтвом, воно повністю вичерпало свій творчий потенціал, тому слід відмовитися від такої спадщини

  • У той же час слід створювати повністю нове мистецтво, яке буде відповідати завданням нової доби, звертатися до людей за допомогою принципово нової художньої мови та відкривати нові обрії життя.


^ З метою кращого засвоєння матеріалу зверніть особливу увагу на зміст поняття авангард.

Поняття „авангард” походить від французького «avantgarde», що означає „передовий загін”. Поняття авангард у мистецтвознавстві вказує на сукупність усіх новаторських, революційних, бунтарських, епатажних течій художньої культури першої третини минулого століття (1900-1930 рр.) Авангардні течії виникали у мистецькому житті і раніше. Загальною прикметою таких течій було намагання певного мистецького угруповання або мистецького об’єднання репрезентувати принципово нове мистецтво.

^ Уважно прочитайте наступний матеріал:

На початку ХХ століття авангардні рухи охопили практично всі види мистецтва. Художники-авангардисти у декларативній формі оголошували початок нової ери мистецтва, претендували на роль винахідників нової художньої творчості. Молоді митці дуже енергійно пропагували власні здобутки, вдавалися до публічних дискусій, не звертаючи увагу на суперечливу реакцію глядачів. Тому виставки авангардного мистецтва, мистецькі маніфести супроводжувалися або палкими дискусіями, або скандалами та заборонами.

Сьогодні, аналізуючи мистецтво авангарду на тлі історії ХХ століття, ми можемо підкреслити таке:

Авангардний рух фактично знаменував собою закінчення класичного періоду розвитку мистецтва. У той же час авангард відкривав новий період розвитку мистецтва - некласичний. Свідчення тому – гранично експериментальний характер мистецтва авангарду, його потужний революційно-руйнівний пафос стосовно класичного мистецтва. Експериментаторські зусилля молодих митців на початку ХХ століття загалом були спрямовані на таке:

  • Заперечення всього, що здавалося на той час застарілим, буржуазним, міщанським тощо.

  • Відмова від головних принципів класичного мистецтва – 1). принципу наслідування; 2). принципу подібності мистецьких форм природнім формам або формам суспільного життя.

  • Стирання відмінностей між окремими видами мистецтва, намагання щодо синтезу видів мистецтва. Наприклад, такий синтетичний вид мистецтва як кінематограф розвивався багато у чому завдяки тому, що майстри образотворчого мистецтва прагнули подолати межі мистецтва живопису та відобразити у своїх дворах ритм, динаміку життя, різку зміну емоцій.


^ Після опрацювання матеріалу занотуйте такий висновок:

На тлі глобальних суспільних змін, що відбувалися на початку минулого століття, мистецтво авангарду виконувало функції руйнування старої культури й одночасно намагалося стати пророком і творцем нового мистецтва.

Тим не менш наслідки таких намагань були суперечливими. Відмова від кращих традицій світового мистецтва сприяла пошукам чогось „нового”, штучно створеного зусиллями окремих митців-винахідників або творчих угруповань. На цьому шляху були дійсні здобутки і дійсні відкриття нових обріїв творчості. Але непоодинокими були випадки, коли пошуки нового, наприклад нової художньої мови у літературі, у живопису або у музичному мистецтві приводили або до так званого „заумного” мистецтва або до абсурду. Сказане означає, що мова, форми, прийоми окремих творів нового мистецтва часто були настільки складними, штучними, що їх не розуміли сучасники. Багато творів авангардного мистецтва просто не витримали перевірку часом і були забуті. Тому, хоча до наших часів дійшла велика кількість творів авангардного мистецтва, багато з них сьогодні викликають не стільки естетичний, скільки академічний (науковий) інтерес. Такі твори вивчаються як художні артефакти, у контексті доби, стилю мистецтва або у контексті біографії автора.

Напрямків авангардного мистецтва існувало дуже багато. У першій третині 20 століття найбільш впливові авангардні течії мали такі назви: кубізм, експресіонізм, футуризм, абстрактне мистецтво, сюрреалізм, наївне мистецтво, конструктивізм. До мистецтва авангарду тимчасово могли приєднуватися окремі відомі митці, творчість яких була самобутньою і цілком не належала до вказаних напрямків. Це Пабло Пікассо, Марк Шагал, Альберт Філонов (єдиний теоретик і практик „аналітичного мистецтва”) та інші.

Уважно прочитайте наступний матеріал. Випишіть імена представників українського авангарду, зробіть висновки стовоно вкладу українських майстрів у світову художню культуру.

Український літературний журнал «Всесвіт» у 2009 році відзначив 100-річчя українського авангарду. У журналі був поданий перелік європейських міст, які відіграли значну роль у становленні авангардного мистецтва та авагардної естетики. Йшлося про Барселону, Белград, Берлін, Брюссель, Будапешт, Київ, Лісабон, Лондон, Москву, Нью-Йорк, Париж, Рим, Санкт-Петербург, Харків, Цюріх. Цілком природнощо до європейських міст потрапили Київ та Харків, які на початку ХХ сторіччя були справжніми форпостами нового мистецтва в Україні. Київ та Харків подарували європейській авангардній скарбниці українські доробки (йдеться не лише про авангардні футуристичні угруповання, а й про сам спосіб модерного письма, нові форми художньої репрезентації, які маємо в Юліана Шпола, Майка Йогансена, Валер’яна Підмогильного тощо .

У цьому ж журналі наведена хронологічна таблиця, в якій події історичного життя європейських країн на початку ХХ століття співставлені з етапами розвитку мистецтва європейського авангарду.


Рік

Події суспільного життя

Події мистецького життя

1900

Росія захоплює Маньчжурію

У Парижі відбулася виставка Пікассо

1905

Завершується будівництво Транссибірської залізниці

Зۥявляється твір Аполлінера «Пікассо».

1906

Початок роботи Першої російської Думи

Відбувається виставка Кандинського в Берліні; починає роботу виставка Архипенка та Богомазова в Києві

1908

Австрія анексує Боснію та Герцеговину

Організовано виставку групи «Звено» в Києві

Дана хронологічна таблиця допомагає побачити історичну ходу європейського та українського авангарду в зіставленні та відносній хронології. Поряд із європейськими подіями суспільного та мистецького життя ми спостерігаємо за аналогічними подіями, що розгорталися в Росії та в Україні. Подібне зіставлення не тільки сприяє формуванню цілісного бачення розвитку авангардного мистецтва. Такий прийом доводить, наскільки українська традиція існувала в гармонії (якщо це поняття припустиме для авангарду) з європейськими та світовими тенденціями.

Розглянемо більш детально окремі факти з історії українського авангарду. Перша публічна виставка робіт московських та київських художників-авангардистів під назвою «Звено» відбувалася у Києві 2 листопада 1908 року. Безпосереднім організатором виставки стала художниця Олександра Екстер. Московський авангард презентували художники Давид, Володимир та Людмила Бурлюки, Михайло Ларіонов, Наталя Гончарова, а київський – Олександра Екстер, Олександр Богомазов та їхні однодумці. У дослідженні О. Кашуби, присяченій першим виставкам авангардного мистецтва Києві 1908-1910 років зазначається: «Київські глядачі та критики шквалом обурених відгуків накинулися на учасників цієї акції… Епітети, якими критики наділяли живопис, були суто негативними: «потворне, дике явище», «виставка стає огидною», «нездарні живописці» і таке інше» [29, с. 112]. Найбільш активно критикували Володимира Бурлюка, котрий саме тоді, у 1908 році, винайшов нову манеру живописної виразності – геометризацію, метод оздоблення речей, або навіть людських тіл геометричними та негеометричними фігурами. Другою авангардною акцією в Україні стало проведення у Одесі та Києві «Інтернаціональної виставки картин, скульптур, гравюр та малюнків» («Салон»), яку організував скульптор Володимир Іздебський у 1909 та 1910 роках. Перша виставка відкрилася 4 грудня в Одесі й включала близько 800 полотен французьких, італійський, німецьких, російських та українських малярів. Переважали французи – Ж. Брак, М. де Вламінк, А. Матісс, Ж. Метценже та інші, з італійців – Дж. Балла, мюнхенська група – В. Кандинський, Г. Мюнтер. Із росіян були представлені Л. Бакст, І. Білібін та інші, українські художники – П. Волокидін, Г. Нарбут, В. Заузе й багато інших. З авангардистів можна назвати В. і Д. Бурлюків, М. Ларіонова, О. Екстер та інших. Твори охоплювали практично всі тогочасні напрямки живопису, давали уявлення про розмаїття пошуків митців. Крім виставок живопису в місті проводилися й інші культурні заходи, націлені на популяризацію нового мистецтва: читалися лекції, влаштовувалися концерти. Відтак у атмосфері міста сформувалося чекання «нового», й авангардистські прийоми зарубіжних та вітчизняних малярів змогли знайти підтримку у глядачів. У Києві «Салон» пройшов більш спокійно, відкрившись 12 лютого 1910 року, та викликав навіть доброзичливе ставлення у деяких критиків. Було надруковано статтю В. Іздебського «Новий живопис», де він намагався охарактеризувати тодішній стан справ у мистецтві. Другий одеський «Салон», що відкрився у лютому 1911 р., свідомо підкреслив модерністське спрямування вибраних полотен. В.Іздебський прагнув реалізувати ідею синтезу мистецтв: каталог цієї виставки включав статті В. Кандинського, переклад статті А. Шенберга, котрий займався пошуками зіставлення звуку й кольору, та декларації самого Іздебського, які було висловлено у «Прийдешньому місті». На жаль, заплановане друге турне містами України та Росії здійснити не вдалося. Виставка «Салон» припинила своє існування, але значення цих мистецький заходів було великим – так вдалося зруйнувати неприступну стіну між авангардним мистецтвом та глядачем й визначити шлях новаторських пошуків українських митців.

Попри тривалу історію розвитку авангардного мистецтва в Україні, поняття «український авангард» як самостійне було застосоване значно пізніше. До цього поняття одним із перших звернувся французський мистецтвознавець А. Наков. У 1973 році в Лондоні проходила виставка під назвою «Tatlin's dream». Тоді Захід уперше побачив праці світового рівня безвісних на той час авангардистів України Василя Єрмилова і Олександра Богомазова. І це змусило науковців та мистецтвознавців згадати про відомих у всьому світі майстрів, за походженням, вихованням, самосвідомістю і національними традиціями пов'язаних з Києвом, Харковом, Львовом, Одессою. Йшлося про одного із лідерів футуристичного руху Давида Бурлюка, фундатора «супрематизму» Казимира Малевича, засновницю української школи конструктивістської сценографії Олександру Екстер. Йшлося також про феномен Олександра Архипенка, митця, що був «просякнутим» художніми враженнімя української землі. У творах майстра знайшли відображення і магія трипільської культури, й архаїка половецьких статуй, мозаїки Софії Київської, рельєфи Михайлівського Золотоверхого собору, кольори селянської кераміки..


Питання для самоконтролю:

  1. Назвіть напрямки та стилі мистецтва, що існували на зламі 19 – 20 століть.

  2. Назвіть відомих Вам митців, представників мистецтва кінця 19 – початку 20 століть.

  3. Назвіть провідні твори мистецтва, що були створені на зламі 19 – 20 століть.

  4. Які суспільно-політичні події спонукали щодо кардинальних змін в мистецтві, обумовили оновлення художньої мови мистецтва, виникнення нових напрямків художньої творчості?

  5. Яку функцію виконало свого часу мистецтво авангарду?


Висновки. У ході викладення матеріалу девۥятої теми ми розглянули один із найскладніших і спірних періодів в історії мистецтва, період зламу ХІХ – ХХ століть. Даний період був відмічений багатьма змінами в усіх сферах суспільно-політичного й культурного життя багатьох країн світу. Кардинальні зміни позначилися також і у мистецькому житті. Ми показали, що на початку ХХ століття в мистецтві співіснували жанри класичного мистецтва із жанрами мистецтва некласичного, що формувалося на той час. Основне протиріччя, що виникало на той час у структурах мистецького життя можна позначити як протиріччя між формами класичного та некласичного мистецтва. Твори некласичного мистецтва, з огляду на їх незвичність, викликали палке заперечення з боку прихільників класики. Поширення форм некласичного мистецтва розцінювалося багатьма тогочасними фахівцями, цінителями й аматорами мистецтва як загальний занепад культури, симптом неминучої загибелі художньої творчості.

Ми відмітили, що на процеси формування некласичного мистецтва значний вплив здійснили авангардні рухи, що ставили на меті рішуче оновлення всіх мистецьких форм, висували нечувані раніше мистецькі завдання. Авангардними рухами були охоплені жанри літератури, образотворчого мистецтва, архітектри, скульптури й музики. Митці-авангардисти не обмежували себе певним видом художньої творчості, а прагнули втілити власні задуми у різних видах мистецтва, сміливо обۥєднували в одному творі елементи художньої мови різних видів мистецтв. Чи не головним прагненням тогочасних авангардних митців було прагнення щодо подолання статичності просторових мистецтв, зокрема образотворчого мистецтва і мистецтва скульптури. Статичні, нерухомі образи просторових мистецтв вважалися застарілими, такими, що не відповідають тогочасній бурхливій порі суцільних змін, порі безперервного руху в різних галузях життя. Тяжіння щодо втілення руху, загальної динаміки спонукало багатьох тогочасних митців, з одного боку, відмовитися від настанов клисичного мистецтва, а з іншого, з метою втілення власних творчих задумів звернутися до нового на той час мистецтва кінематографу. Кінематограф на той час був чи не єдиним видом мистецтва, здатним до образного втілення самих різноманітних рухів. Відтак, відходячи від певних видів мистецтва, до мистецтва кіно зверталися О. Довженко (Україна), І. Кавалеридзе (Україна), О. Курбас (Україна). Для певної кількості тогочасних митців звернення до мистецтва кіно виявилося тимчасовим, інші, подібно до О. Довженка, набули світової слави.

Значну увагу ми приділили митцям українського авангарду. Ми наголосили на тому, що, за обۥєктивних причин мистецтво українського авангарду є маловивченим. Ми навели хронолічну таблицю, котра, на нашу думку, має сприяти формуванню цілісного погляду на історію європейського авангарду, допоможе визначити творчий доробок українських митців в історичній ретроспективі. З метою більш детального засвоєння питань українського авангарду ми звернулися до викладення фактів із мистецького життя крупних українських міст початку ХХ століття, в яких відбувалися виставки авангардного мистецтва. Ми наголосили на заходах, котрі вживалися організаторами й авторами для популяризції нового мистецтва. Ми дійшли висновку про поєднання в роботах українських авангардистів традицій українського національного образотворчого мистецтва із кращими здобутками європейської та світової художньої культури як стильову ознаку українського авангарду Подібний синтез надав українським митцям-авангардистам початку ХХ століття О. Архипенку, О. Богомазову, М. Бойчуку, В. Єрмілову, К. Малевичу, І. Падалці, В. Пальмову, А. Петрицькому, О. Екстер та багатьом іншим статусу класиків світового образотворчого мистецтва ХХ століття.


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Похожие:

Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Англійська мова і література»; 020303 «Українська мова і література»; 010102 «Початкова освіта» напрямів підготовки 0203 «Філологія»...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Культурологія», 020203 «Кіно-, телемистецтво», 020204 «Музичне мистецтво», 020200 «Музичне мистецтво* (Художня культура)» напрямів...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації організації самостійної роботи студентів, критерії оцінювання. Призначено для студентів спеціальності «Правознавство» окр «Бакалавр»
Гринюк Р. Ф., Щебетун І. С., Нікітенко Л. О., Нікольська О. В., Багрій О.І. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Комунальне...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні матеріали з написання курсової роботи з дисципліни «Політична економія»
Курсова робота – одна із найважливіших форм самостійної роботи студентів по оволодінню нормативним курсом “Політична економія”, яку...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації до проведення практичних занять та індивідуальної роботи з дисципліни
Методичні вказівки до проведення практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “Бухгалтерський облік” для студентів спеціальності...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни " хімічний захист рослин" для студентів окр «Бакалавр»
Викладено методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи студентами окр «Бакалавр» напряму підготовки 09010501 «Захист рослин»...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки щодо виконання самостійної роботи курсантів мета самостійної роботи курсантів: Подальше розширення та поглиблення знань, отриманих на аудиторних заняттях
Формування навичок та вмінь в організації самостійного вчення нового матеріалу, з яким курсанти не знайомились у ході аудиторних...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconКафедра загальноправових дисциплін навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Адміністративний процес»
Навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Адміністративний процес» для студентів за напрямом підготовки (спеціальністю)...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМ. П. Драгоманова Кафедра культурології " затверджую " Проректор з навчально-методичної роботи " " 20 р. Робоча програма
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за Галуззю знань 0201, напрямом підготовки 020105 «Документознавство та інформаційна...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи з дисципліни «екологічна безпека» для курсантів І студентів напряму підготовки
Екологічна безпека. Методичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи для курсантів і студентів напряму підготовки...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств» для студентів напряму «Економіка І підприємництво»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств та фінанси» 050104 «Фінанси» усіх форм навчання...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы