Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів icon

Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів


НазваниеМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
страница7/13
Размер0.57 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13
Тема 6. „Мистецтво доби Відродження”

Зміст

6.1. Головні суспільно-політичні зміни, що відбуваються під час переходу від Середніх віків до доби Відродження.

6.2.Сутність гуманістичного вчення та гуманістичний ідеал людини доби Відродження

    1. Три періоди Відродження в Італії

    2. Північне Відродження

    3. Відродження в країнах Східної Європи

    4. Традиції Відродження в українській культурі та в українському мистецтві.

Ключові слова: гуманістичне вчення; ідеал людини; Італійське Відродження; Північне Відродження; криза ренесансного гуманізму; традиції Відродження в українському та світовому мистецтві

^ Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяє Вам:

  • одержати знання щодо суспільно-історичних подій, повۥязаних переходом від доби християнського Середньовіччя до доби Відродження в Європі, і на цьому тлі сформувати уявлення щодо виникнення нового розуміння мистецтва, його цілей і завдань ;

  • ознайомитися з видами і жанрами мистецтва європейських країн доби Відродження (ХІУ-ХУП ст.), з творчістю видатних діячів культури і мистецтва Відродження;

  • володіти ключовими поняттями гуманістичне вчення; ідеал людини; традиції мистецтва, оновлення мови мистецтва

^ Методичні рекомендації до вивчення теми 6. При вивченні теми шість слід звернути особливу увагу на процеси переходу від культури Середніх віків до культури Відродження, виявити їх суспільно-політичну та культурну основу, пояснити сутність змін, що відбувалися в культурному та мистецькому житті західноєвропейських та східноєвропейських країн. Слід вміти звۥязувати процеси трансформації суспільної ідеології доби Відродження зі змінами в структурах художнього мислення, в художній творчості провідних діячів даного часу.

Вивчаючи пункт 6.1 проаналізуйте головні подіями, що відбувалися в культурі доби Відродження та сприяли оновленню форм суспільного та культурного життя. Зверніть увагу на розширення астрономічних знань щодо будови Космосу, оцініть значення географічних відкрить, що призвели до корінної зміни уявлень щодо будови Землі, акцентуйте значення низки наукових відкрить, соціальних реформ тощо. Для опрацювання цих та інших питань культурно-історичного спрямування зверність до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.;

Вивчаючи пункт 6.2 проаналізуйте витоки гуманістичного вчення, оцініть значення творчої діяльності діячів Платонівськох академії у Флоренції. Чи можна розцінити зміст гуманістичного вчення, особливо погляди гуманістів на ідеал людини як копіювання настанов християнської етики? Для належного опрацювання цих та інших питань зверніться до роботи А. Ф. Лосева «Эстетика Возрождения». – М. : Искусство, 1986. – Розд. 1

Під час вивчення пункту 6.3 проаналізуйте діяльність мистецьких шкіл Італії, зробіть висновок щодо оновлення сюжетів та мови мистецтва. Вивчаючи пункт 6.4. проаналізуйте нові жанри мистецтва країн Північої Європи. Оцініть вплив релігійної течії Реформації на формування ідеалу мистецтва. Вивчаючи пункт 6.5. проаналізуйте вплив гуманістичних та просвітницьких ідеалів Відродження на мистецтво країн Східної Європи. Для опанування даними проблемами зверніться до видань: 1. Античное наследие в эпоху Возрождения. Отв ред. Рутенбург В.И. – М., 1984. 2. Барг М.А. Шекспир и история – М., 1979. 3. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение: проблемы и люди. – М. 1995. 4. Бибихин В.В. Новый Ренессанс. – М., 1996.

Вивчаючи пункт 6.6. зверніть увагу на поєднання гуманістичних ідеалів мистецтва доби європейського Відродження з традиціями українського мистецтва. Для належного розвۥязання даної проблеми зверніться до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.;

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Зверніть особливу увагу на духовні перетворення, притаманні добі Відродження

Для розвинутих країн Європи епоха Відродження (ХІV – ХVІ століття) була часом зародження капіталістичних відносин, формування абсолютних монархій і перших буржуазних республік. Це був час, коли вперше намітилась криза релігійної свідомості й виникли нові уявлення про велич і гармонію світу, про красу людини. Особливо варто підкреслити, що Відродження було не просто реставрацією античності, але поворотом в оцінці світу й людини. Філософію Відродження відрізняє яскраво виражена гуманістична спрямованість. У цей час переглядаються питання про положення людини у світі, про достоїнство особистості. Ціннісно-моральний акцент філософії підтверджується наявністю таких творів, як «Про перевагу й вищість людини» (Фаціо), «про достоїнство» (Манетті), «Про істинне й хибне благо» (Лоренцо Валла).

Духовні перетворення кардинально впливають на всі сфери життя – на виробництво, спілкування, політику, повсякденний побут. Особисті роздуми філософів позначені ідейним протиборством з середньовіччям, що уходить (Марсіліо Фічино, Піко делла Мірандола).

Розвиток наукового знання також пов’язаний з рішучим переглядом основ науки. Великі географічні відкриття призвели до змін традиційних уявлень про будову світу, а ХVI століття було позначене «коперніканською революцією» – створенням нової космології. Учені Відродження (математики, будівники, медики, астрономи, архітектори) прагнули до вивчення фактів, до узагальнення даних на основі спостережень і експериментів.

Характерною рисою культурного життя було виникнення нових наукових і філософських ідей поза традиційними офіційними навчальними закладами, «у стороні» від схоластики. Носіями нової ідеології були відомі вчені, політики, дипломати, художники, багаті меценати – знавці й покровителі мистецтва. Часто (і це також було прикметою часу) більшість цих якостей об’єднувались в одній людині (можна навести приклади життя й діяльності Лоренцо Медичі, Марсіліо Фічино, Джованні Піко делла Мірандоли, Леонардо да Вінчі, Миколи Коперніка, Джордано Бруно, Мікеланджело Буонаротті).

Прочитайте наступний текст. Випишіть імена діячів культури доби Відродження, засновників гуманістичного учення. Зверніть увагу на зміст гуманістичного ідеалу, формування якого відбувається в контексті гуманістичного доробку діячів Відродження.

У процесі еволюції основних наукових і філософських уявлень, на хвилі духовної опозиції церкви виникає гуманістичне учення, суть якого допомагає зрозуміти художні ідеї й естетичні устремління найвизначніших майстрів мистецтва того часу.

Основа філософії гуманізму була закладена у творчості Данте Аліґ’єрі, Франческо Петрарки, ідеях Флорентійської Платонівської академії («вільному об’єднанні» вчених, письменників, філософів і художників).

Найвеличніша постать ^ Данте Аліґ’єрі (1265 – 1321) стояла у витоків художньої культури Відродження. Світогляд Данте знайшов відображення як у наукових формулюваннях його трактатів, так і в образній системі основного твору його життя – «Божественній комедії». Благородство людини, за Данте, полягає в її діянні; користуючись даною їй свободою, людина здатна виконати своє земне призначення, до здійснення подвигу.

Початок гуманізму пов’язаний також із творчістю італійського поета ^ Франческо Петрарки (1304 – 1374). Петрарка був засновником нової європейської лірики, автором всесвітньо відомих сонетів, «Книги пісень» рідною мовою – італійською. Зверненість до себе, до своїх внутрішніх прагнень складає головний зміст різноманітної творчості поета. Проте увага автора зосереджувалась на проблемі людського достоїнства, думок і переживань людини «нового», з усіма її земними пристрастями.

Проблема людського достоїнства – центральна у творчості філософів-гуманістів. Згідно з гуманістичним ученням, достоїнство полягає в діяльності, у творчості. Працюючи над собою, займаючись науками, піднімаючись до багатств світової культури, земна людина піднімається до божественого рівня, стає універсальною людиною, людиною-титаном. Таким чином, гуманістичний ідеал людини – ідеал героїчний, який «увібрав» у себе кращі духовно-моральні цілі Відродження.

^ Прочитайте й законспектуйте наступний текст. Складіть схему видів і жанрім мистецтва доби Відродження в Італії, доби Північного Відродження.

Говорячи про мистецтво Відродження, перш за все, треба відзначити, що ця епоха відрізняється невиданим злетом художньої майстерності, аналог якій може бути знайдений тільки в античності. Але види мистецтв Відродження розвиваються не паралельно. У кожній країні, в силу різних причин, домінував певний вид мистецтва. Різноманітність видів художньої творчості породила цілий ряд нових жанрів, які зберігають своє значення й у наш час (новела, сонет, портрет, натюрморт, опера, ораторія, мадригал і багато-багато інших). Реалістична природа мистецтва Відродження прагне перебороти релігійний канон середньовічного мистецтва й вільно використовувати народно-світські традиції. Але якщо в мистецтві італійського Відродження досягали найвищих висот живопис, скульптура, архітектура й література, в інших європейських країнах не менш стрімко розвивались музика, графіка, мистецтво театру.

Так, звертаючись до мистецтва Нідерландів ХV – ХVI століть, можна відзначити творчість композиторів нідерландської школи поліфоністів, художників братів ван Ейк, Пітера Брейгеля старшого, Ієроніма Босха, на прикладах із творчості Дюрера, Грюнвальда, Лукаса Кранаха можна простежити особливості мистецтва живопису, графіки й гравюри Германії.

До найбільш пізніх процесів Відродження відносяться культури Іспанії й Англії періоду ХVІ – ХVІІ століть. Іспанське Відродження позначене глибоким зв’язком з народно-демократичними традиціями. Саме в іспанському театрі було виведено на сцену героя, у якому виражався гуманістичний ренесансний ідеал (творчість Лопе де Вега, героїчна драма «Фуенте Овехуна»), пропагувалась ідея соціальної рівності людей (комедія «Собака на сіні»).

Своєрідність розвитку англійського мистецтва не дозволяє виділити в ньому період, рівнозначний епосі Відродження в Італії, Франції, Германії та інших країнах Західної Європи. Але епоха, пов’язана з пізнім Відродженням, вивела в англійській літературі гігантську фігуру В.Шекспіра, творця національного театру, автора всесвітньо відомих трагедій, Говорячи про творчість В.Шекспіра, потрібно дещо виділити. Англійський театр епохи В.Шекспіра посідав одне з провідних місць у художній культурі країни. Театр був «провідником» нової ідеології, втілював у живому дійстві гуманістичний ідеал Відродження. У той же час пізнє Відродження надає образу людини-титану трагічних рис. Епоха поступово усвідомлювала, що людська обдарованість і талант, благородство й великий потенціал творчих сил не є гарантією захисту від соціальних потрясінь, загибелі окремих людей і цілих країн. Таким чином мистецтво пізнього Відродження доходить до основного духовного протиріччя свого часу – діалектиці титанічного й трагічного. Зрілий англійський театр узагальнив і втілив у живому дійстві образи героїв Відродження, конкретизував характерні риси, їх трагічну долю (трагедії В.Шекспіра «Гамлет», «Отелло», «Король Лір»).

Законспектуйте наступний текст. Зверніть увагу на своєрідність форм культурного життя в Україні ХІУ – ХУІ століть. Проаналізуйте вплив гуманістичних ідей Відродження на українське мистецтво ХУІ – початку ХУП століть.

У ХІУ – ХУІ століттях (період «середньої доби» за І. Крипۥякевичем) культурний центр України перемістився на захід, до Галицько-Волинського князівства. Значного розвитку на той час досягла архітектура, зокрема споруди оборонного значення – замки, вежі, укріплені садиби, монастири з високими мурами. Спорудження величних замків оборонного значення є однією із характерних рис культури ХІУ-ХУ століть. В Україні більшість цих споруд були деревۥяними і тому не зберігліся до наших днів. У деревۥяних спорудах поєдналися традиції архітектури Київської Русі й традиції більш ранніх часів. Найстарішою камۥяною фортецею в Україні є Верхній замок у Луцьку, споруджений у ХІУ ст. Здобутками українськой архітектури тих часів є також камۥяні замки в містах Камۥянці-Подільському, Меджибожі, Хотині, Олеську, Мукачевому. До наших часів зберіглася Покровська церква-фортеця в селі Сутківцях на Поділлі (ХУ ст.).

У період ХVІ – початку ХVП в українській культурі поширилися ідеї Відродження. Даний період розвитку української культури отримав назву «раннього гуманізму». Провідну роль у розвитку мистецтва ХV-початку ХVП ст. зіграла діяльність провідних учених цього часу, вихідців з українських земель. Їх творча праця була відмічена новим, «ренесансним» розумінням людини, стійким інтересом до природничих наук, пропагуванням ідей справедливості й толерантності. Головними центрами культурного та наукового життя тих часів були міста Львів, Острог, Київ, Перемишль, Замостя. Саме тут зароджувався й міцнів український гуманістичний рух, тут творили представники європейської ренесансної культури, з’являлися наукові осередки, культурно-освітні центри зі школами, друкарнями, об’єднаннями учених.

Провідну роль в розвитку мистецтва ХVІ – початку ХVП відігравав Львів. У цьому місті відбулася зустріч традицій Сходу і Заходу, українські митці працювали тут поруч із майстрами, вихідцями з Німеччини, Голандії, Польщі та інших європейських країн. Нові мистецькі віяння українські майстри вміло поєднували із національними традиціями.

У Львові зберіглося багато архітектурних споруд періоду ХVІ – початку ХVП ст. Після спустошливої пожежі 1527 року в місті почали будувати так звані камۥянці, муровані житлові будинки. На площі Ринок у Львові зведена найбільша камۥяниця, будинок купця Корнякта. Архітектурне обличчя Львова формувалося під впливом католицьких традицій, що було наслідком тривалого політичного та культурного панування Польщі на землях Західної України. Тим не менш під впливом традицій православۥя, на замовленні Львівського братства був зведений архітектурний ансамбль, до складу якого увійшли Успенська церква, Вежа Корнякта і каплиця Трьох святителів.

За часів Відродження скульптура відігравала важливу роль у оздобленні споруд. Визначними памۥятниками мистецтва скульптурі у Львові є каплиці Боїмів та Кампіанів.

Основним видом образотворчого мистецтва на той час був монументальний живопис та іконопис. У монументальному живопису традиції Київської Русі співіснували з новими віяннями, що приходили із заходу. Прикладом такого мистецького синтезу є фрески церкві-ротонди в селі Горяни (теперішнє передмістя м. Ужгорода). У духовному житті України ХІУ –ХУ ст. зросло значення ікони. Справа полягала в тому, що техніка стародавніх мозаїк на той час відійшла в минуле, а фрескові розписи були доступні не всім церквам. Відтак на зміну мозаїкам і фрескам як художнім складовим внутрішнього оздоблення храмів прийшов іконостас. Науковці зауважують, що, всупереч складним історичним умовам, саме мистецтво іконопису стало стверджуватися як суто національне явище, не подібне до аналогічного мистецтва інших країн східного обряду. Усі ікони періоду ХІУ –ХУ ст. походять із Галицько-Волинських земель. Саме там процвітали численні мистецькі осередки, в яких іконопис розвивався вільно, поза жорстким контролем з боку офіційної церкви. Значним памۥятником іконопису є чудотворна ікона Волинської Богоматері, написана в другій половині ХШ ст. Шанованими в Україна є ікони «Юрій Змієборець». Святий Юрій або Георгій є одним із найпопулярніших образів не тільки українського, а й всього європейського мистецтва. У цьому образі мистецькими засобами втілений етико-естетичний ідеал Середньовіччя, образ лицаря-героя, визволителя й святого зі зброєю в руках.

Питання для самоконтролю:

  1. У чому полягав вплив античної культури на мистецтво Відродження?

  2. Розкрийте зміст поняття «ренесансний гуманізм»

  3. Складіть розповідь про мистецтво італійського Відродження

  4. Назвіть імена відомих діячів доби Відродження

  5. У чому полягала своєріднясть українського мистецтва ХІУ – ХУІ та початку ХУП століть ?

Висновкі по темі 6. Здійснений у ході викладення матеріалу теми аналіз дозволив виявити суттєві зміни, що відбувалися впродовж ХІУ – ХУІ століть. Зазначені зміни були зумовлені особливостями переходу європейської культури від Середніх віків до Нового часу. У звۥязку із цим більшість дослідників розцінює добу Відродження на теренах Європи як перехідну добу, під час якої суспільство поступово змінювалося в напрямку від феодальної культури до культури нового типу, буржуазної. На цьому тлі упродовж двох віків можна було спостерігати поступове зникнення такої важливої соціальної групи середньовіччя, як лицарство, реформу християнської церкви, здійснення наукової революції, географічні відкриття, книгодрукарство і безліч інших змін. Ми зупинилися на виникненні нової ідеології, котра зумовила формування комплексу нових підходів до людини, виникнення ідеалу людини-титана, обдарованої особистості із притаманною їй гармонією фізичних та духовних сил. Зазначена ідеологія отримала назву гуманістичного учення. Ми показали, що зміст гуманістичного учення формувався в роботах різних авторів, у творах поетів, письменників, філософів, філологів, перекладачів, суспільних діячів, політиків. Формуванню гуманістичного учення сприяли: (а) - криза християнської церкви, рух Реформації; (б) – посилення інтересу до античної спадщини, звернення до перекладів робіт античних авторів, зокрема Платона. Образ людини-титана обумовив розквіт живопису, зокрема жанр портретного живопису.

Трансформації в галузі суспільного життя. «розхитування» авторитету християнської церкви, посилення ролі міст та міського населення, боротьба городян за екномічні та політичні права – все це обумовило розквіт різноманітних форм духовного життя, в тому числі й мистецтва. Відродження спонукало до виникнення численних мистецьких шкіл в містах Італії, Іспанії, Німеччини, в країнах Східної Європи. Значний вплив на розквіт видів і жанрів мистецтв здійснили видатні діячі, талановиті особистості, серед яких слід вказати поета, письменника, політичного діяча Данте Алігьєрі, художника, архітектора, винахідника Леонардо да Вінчі, художника і скульптора Мікельанджело (Італія), драматурга В. Шекспіра (Англія), композитора Орландо Лассо (Нідерланди) і багатьох інших митців.

Розгляд українського мистецтва періоду ХІУ-ХУІ та початку ХУП століть дозволив нам прослідкувати розвиток видів і жанрів мистецтва, проаналізувати роль Гальцько-Волинського князівства як культурного центру тих часів. Ми звернули увагу на подальший розвиток традицій українського мистецтва, з одного боку, і на вплив ренесансних традицій західних країн, з іншого. Ми вказали на значення таких видів мистецтва, як архітектура і скульптура, монументальний живопис і іконопис. Ми наголосили, що український іконопис періоду ХІУ –ХУ стверджувався як суто національне мистецьке явище.


Тема 7. „Мистецтво Нового часу”


Зміст

7.1. Головні суспільно-політичні події Нового часу.

7.2. Стилі мистецтва ХУП століття – бароко, маньєризм і класицизм.

7.3. Рух Просвітництва як рушійна ідеологічна сила ХУШ століття.

7.4. Види і жанри класицистичного мистецтва ХУШ століття

7.5. Українське мистецтво ХУП-ХУШ століть.


Ключові слова: стиль мистецтва; стиль барокко; стиль класицизму; художньо-естетична програма стилю; Просвіта; літературна революція в Німеччині; творчість Г. С. Сковороди

^ Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяє Вам:

  • одержати знання стосовно процесів оновлення жанрів і видів мистецтва доби Нового часу;

  • ознайомитися з процесами утворення стилів мистецтва, з ідейно-естетичними настановами різних стилей мистецтва ХУП – ХУШ століть;

  • володіти ключовими поняттями мистецтво християнської церкви, світське мистецтво, карнавальна культура

^ Методичні рекомендації до вивчення теми 7. При вивченні сьомої теми слід звернути увагу на подальший розвиток основних гуманістичних ідей доби Відродження, їх трансформацію в нових історичних умовах. Вивчаючи пункт 7.1. проаналізуйте сутність суспільних змін, що відбувалися в Новий час, зверніть увагу на існування держав з різним політичним устроєм, на формування суспільних рухів, націлених на кардинальні зміни суспільного ладу, способу життя. Визначте вплив науки та філософської думки на формування мистецьких стилів, на пошуки «істинного» художнього методу. Для належного опрацювання цих питань зверніться до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с..

Вивчаючи пункт 7.2. зۥясуйте перш за все сутність поняття «стиль мистецтва», для чого опрацюйте відповідний розділ підручника Ю. Борева «Естетика». Для опанування питаннями походження стилів мистецтва та проблемою мистецьких відмінностей між стилями барокко, манєризму і класицизму зверніться до монографії: Д. С. Наливайко «Искусство: течения, направления, стили». – К., 1981.

Вивчаючи пункт 7.3. проаналізуйте сутність ідеології Просвітництва як провідного руху ХУШ століття. Зверніть увагу на діяльність французських учених-енциклопедистів, оцініть значення творчості Вольтера, Дідро, Даламбера для поширення ідей Просвітництва в країнах Європи. Для розвۥязання комплексу зазначених питань зверніться до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.

Вивчаючи пункт 7.4. ознайомтесь з провідними видами і жанрами класицистичного мистецтва ХУШ століття, зверніть увагу на спорідненість класицистичних творів різних авторів. Вивчаючи пункт 7.5. проаналізуйте види і жанри українського мистецтва, зверніть увагу на втілення художніх ідей класицизму в творчості українських майстрів. Для розгляду даних питань зверніться до таких видань: Білецький П. О. Українське мистецтво другої пол. ХУП-ХУШ ст. – К.: Мистецтво, 1981. – 159 с. ; Овсійчук В. Класицизм і романтизм в українському мистецтві. – Львів, 2001. – 445 с., с іл.

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Зверніть особливу увагу на пояснення змісту опорних понять

Перемога капіталістичних відносин і загибель феодального устрою в ряді країн визначили специфіку культурного життя, духовні пріоритети суспільства. ХУП століття це час, коли можна говорити про становлення єдиної європейської культури, але єдність ця ускладнювалась цілим рядом протиріч релігійно-політичного характеру. Криза ренесансного світовідчуття, руйнування наївної віри у вроджену доброту й благородство людини зміцнили релігійне відчуття в масі простих людей. Це посилювало кипіння пристрастей навколо двох течій релігійної думки в Європі – католицької й протестантської У зіткненні ідейних протиріч народився рух Контрреформації, посилилась боротьба за відновлення феодальних порядків у ряді країн Європи (Франція, Італія). У північних країнах набирав силу рух за національну незалежність, назрівали буржуазні революції.

Одночасно ускладнювався й диференціювався суспільно-політичний устрій світу. Відкриття нових земель (Північна Америка), освоєння нових морських шляхів позначало пожвавлення торгівлі й появу нових країн-лідерів (Англія, Голландія, Португалія, Франція) з одночасним занепадом традиційних центрів світової торгівлі (Венеціанська республіка). Налагоджувались торговельно-економічні зв’язки з Росією й рядом східнослов’янських країн (Україна, Польща, Чехія). Торговельний обмін стимулював зростання культурних зв’язків, збагачував уявлення європейців про далекі країни. У цей час з’являються нові географічні карти, описи побуту й звичаїв жителів «заморських» міст.

Особливості філософської думки багато в чому визначались розвитком природознавства. У цьому випадку варто згадати про творення мікроскопа, хвильову теорію світла, розробку основних положень класичної фізики (І.Ньютон).

Філософська думка й наукове знання ХУП століття переживали інтелектуальну революцію, прийшовши до думки про пріоритетне значення розуму у всіх видах духовної діяльності, у тому числі й у художній творчості. Відповідно, учені-філософи ХУП століття (Р.Декарт, Ф.Бекон, Б.Спіноза) займались пошуком специфічних законів мислення, «виведенням» критеріїв достовірності наукового методу. У контексті філософських робіт виникала думка, що „дійсне” мистецтво формується на основі „дійсного” художнього методу. Пошук такого методу здійснювався зусиллями митців та філософів Нового часу.

^ Прочитайте наступний матеріал і випишіть позначення стилю мистецтва.

Говорячи далі про стан мистецтва ХУП століття, необхідно усвідомити поняття «стиль мистецтва». Стосовно аналізованого періоду складно говорити про загальні ідейно-естетичні основи художньої творчості навіть у мистецтві однієї країни. У художній культурі європейських країн ми спостерігаємо домінування не стільки виду мистецтва, скільки стилю мистецтва: у ХУП столітті це бароко, маньєризм, класицизм.

Поняття стилю мистецтва позначає певні стійкі ознаки, притаманні творчості різних авторів: естетичні принципи, особливості художньої мови, тематику творів.

Стилі барокко та класицизм вважаються „великими” епохальними з огляду на їх поширення та домінування в художній культурі європейських країн.

^ Уважно прочитайте та законспектуйте наступний матеріал:

„Великі” або епохальні стилі мистецтва були опосередкованим віддзеркаленням як сутнісних духовних практик, світоглядних течій, соціальних рухів, що виникали на тлі суспільного життя, так і предметно-практичних уподобань та художньо-естетичних смаків окремої історичної спільноти людей. Прикметою історичного розвитку мистецтва було також наступне. У так звані „синтетичні” епохи, що були відмічені перетинанням форм художнього мислення, різноманітністю мистецьких практик окремі види мистецтва тяжіли до об’єднання, по-перше, на підґрунті провідного виду мистецтва, а по-друге - на основі певних естетичних принципів Таким чином, можна сказати, що у такі епохи функції стильового об’єднання частково виконувала художньо-естетична програма стилю.

Розглянемо деякі суттєві риси художньо-естетичної програми. Як свідчить історія мистецтва, художньо-естетична програма стилю формувалася певною мірою об’єктивно-історично, а певною мірою - суб’єктивно. Програмні настанови стилю віддзеркалювали, з одного боку, динаміку розвитку форм художнього мислення у контексті історії та культури, а з іншого - формувалися зусиллями творчої спільноти, діяльністю теоретиків та практиків мистецтва. Не менш важливо, що окремі положення, настанови стильової програми стосовно суспільного призначення мистецтва часто „визрівали” стихійно, у духовній атмосфері епохи і були суголосними суспільно-політичним викликам часу. У цьому плані можна згадати програмні настанови класицистичного мистецтва, „розлиті” у численних філософсько-публіцистичних текстах ХУП-ХУШ століть, естетичні пошуки німецьких романтиків (ХУШ – початок ХІХ ст.).

Програма стилю складалася, з одного боку, на тлі суспільних змін, у ході активного переосмислення питань філософії мистецтва певного періоду. При цьому представники творчої спільноти, однодумці або члени творчого угруповання разом із оцінками щодо минулих етапів художньої культури окреслювали шляхи майбутнього розвитку художньої творчості у контексті суспільних завдань. З іншого боку програма стилю віддзеркалювала особистісне тяжіння творців „нового мистецтва” до практичного самовизначення у контексті обраного напрямку мистецької діяльності. Відповідно, програма проголошувала, наприклад, принципи наслідування певної стильової практики минулого, яку прихильники брали за зразок. У іншому випадку, під час особливо палких дискусій щодо „старого” та „нового” складалася дещо інша ситуація. Прихильники кардинального оновлення художньої творчості у своїх програмних вимогах наполягали на принципі свідомого відмежування „свого” мистецтва від інших стильових практик як застарілих або таких, що звужують творчу фантазію митця. У такому випадку, знову ж таки, частково об’єктивно, а частково суб’єктивно, окреслювався і особливий статус творчої особистості - статус обдарованого мистецькими талантами художника-творця, генія. Вважалося, що покликання генія полягає у збагаченні форм життя формами мистецтва, створеними за законами краси.

Події ХУІ - ХУП століть багато змінили у світосприйнятті людей того часу. Криза гуманістичного учення проклала шлях або до духовної капітуляції перед церквою, або до нового типу гуманізму – трагічного. Цей гуманізм виходив з розуміння невпорядкованості світу, неоднозначності й суперечливості людини, але, як і раніше, повний віри в людське достоїнство. У цих умовах виник новий напрямок у художній культурі, який визначив собою новий стиль і нову мову мистецтва – бароко.

Барокко ХУП століття вбирає різні ідеологічні відтінки: розрізняли аристократичне й католицьке, буржуазне й протестантське бароко. Стиль відображав і демократичні настрої, існувало «народне», «козацьке» бароко. Стиль бароко охоплював різні види мистецтв: літературу й живопис, музику й архітектуру. Прикладами цього є творчість Л.Берніні (Італія), П.Рубенса (Фландрія).

Барочній стихійності, динаміці, конфлікту емоцій і розуму в 17 столітті протистояв інший ідеал – врівноваженості й міри, панування розуму й морального відчуття. Мова йде про мистецтво класицизму, стиль якого склався пізніше, а поширення було меншим порівняно з бароко. Центральне положення програми класицизму – вимога розумності, нормативності, природного слідування законам реального світу. Класицистичне мистецтво прагнуло до наслідування античних зразків, до синтезу античної культури з національними традиціями.

Засновниками класицистичного стилю в мистецтві були відомі художники Франції Н.Пуссен («Смерть Германіка», «Спляча Венера») і П.Корнель, драматург, творець трагедії «Сид».

Прочитайте наступний матеріал. Зверніть увагу на сутність Просвіти як ідейної течії ХУШ ст., певного культурного етапу в житті європейських країн. Укажіть чинники, котрі зумовили ідеологію Просвіти.

ХУШ століття в історії Європи – переламна епоха, які позначена відмиранням багатьох усталених форм життя й народженням нових художньо-естетичних напрямів. Більшість соціально-політичних змін того часу пов’язані з висуненням нової політичної сили – «третього стану».

Просвіта була ідейною течією, необхідним етапом у житті європейських країн, які розлучались із феодальним минулим. У той же час просвіта не була принципово новим явищем, вона спиралась на усталену традицію європейської думки. Просвітителі (Вольтер, Дідро, Руссо, д’Аламбер) продовжили справу гуманістів Відродження: їм також стали властиві боротьба з духовною диктатурою церкви, віра в силу людського розуму, довіра до природи, історичний оптимізм.

Усі ці елементи ідеології наполегливо втілювались у життя, у практичний план. З цієї точки зору можна згадати колективну працю просвітителів, багатотомну «Енциклопедію», яка включала наукову інформацію з різних галузей знання. Спеціальні розділи енциклопедії були присвячені виробленню основ розвитку майбутнього суспільства.

^ Культ Розуму визначав ідеологію Просвітництва, диктував закони художньої творчості. Який же зміст включало в себе поняття «розум» у 18 столітті? Розум – це інтелект, функція людської свідомості, рівнозначна природі. Природа – розумна й блага сила, яка веде людство по шляху щастя й доброчесності. Ідеологія Просвітництва виразила себе в художній культурі через ряд напрямів, які не зводились до єдиної естетичної платформи, до єдиного стилю. Ці напрями мають різні історичні корені, взаємо перехрещуються і впливають один на одного.

^ Прочитайте наступний матеріал, випишіть основні художні школи мистецтва класицизму, порівянйте художні методи митців різних країн.

При всьому різноманітті художніх шкіл ХУШ століття панівна роль належить Франції, батьківщині Просвітництва й класицизму. Жодне європейське мистецтво не було так пов’язане з філософською думкою, як мистецтво Франції. Твори енциклопедистів заклали основи естетики класицизму. Н.Буало розробив основні положення класицистичного театру, які знайшли втілення в драматургії Корнеля й Расіна. Демократизм французького театрального мистецтва блискуче виявився у творчості Мольєра, чиї комедії невіддільні від музики й були прототипом французької опери.

Багатогранність образотворчого мистецтва Франції ХУШ століття виявляється у творчості різних за стилем художників (Пуссен, Ватто, Давид).

Досягнення французького класицизму в архітектурі настільки ж визначні, як і в літературі, живописі, музиці. Уявлення класицизму про прекрасне як розумне й гармонійне втілились в одному з архітектурних шедеврів Франції – ансамблі Версаля.

Найважливішою відмінністю італійського мистецтва 18 століття від сучасного йому мистецтва Франції є, з одного боку, зв’язок з мистецтвом Відродження, а з іншого боку, його глибока народність, що закликає до життя мотиви національного фольклору (наприклад, творче переосмислення традицій жанру комедії „дель арте” у п’єсі К.Гольдоні «Слуга двох панів»).

Своєрідно відбувався розвиток іспанського мистецтва. Суспільні процеси в Іспанії розвивались під знаком послаблення іспанської монархії й зростанню демократичних тенденцій. В образотворчому мистецтві кінець 18 століття позначився появою Франсиско Гойї, розквіт його творчості припадає на початок 19 століття й підводить підсумок «золотому віку» іспанського живопису».

Мистецтво Гойї, щ виникло на суто національному ґрунті, відображає події французької буржуазної революції й наполеонівських війн (серія офортів «Біди війни», «Розстріл повстанців»).

^ Англійське мистецтво ХУШ століття характеризується короткочасним підйомом образотворчого мистецтва (Хогард, Рейнолдс, Гейнсборо) і музики (творчість Перселла). Істинним осередком досягнень англійської культури в цей період була різноманітна за жанрами, злободенна за змістом англійська література (драматургія й проза Філдінга, поезія Мільтона, балади Бернса, сатиричні памфлети Світа).

ХУШ століття було особливим для мистецтва Германії. З іменем Г.Е.Лессінга пов’язана літературна революція, суть якої полягала у створенні нового жанру – «міщанської трагедії», присвяченої долям простих людей («Міс Сара Симпсон», «Мінна фон Барнхельм»).

Настрої тираноборства, протест проти пригнічення влади притаманні творчості групи молодих поетів, що об’єдналися в літературно-суспільний рух «Буря й натиск».

Соціально-політична спрямованість творчості «штюрмерів», ідеї переваги почуття над розумом дозволяють побачити в штюрмерській літературі прообрази майбутнього романтичного методу.

^ Прочитайте наступний текст, випишіть назви стилей, жанрів українського мистецтва ХУП – ХШ століть.

Період ХУП – ХУШ століть є яскравою сторінкою українського мистецтва козацько-гетьманської доби. На загальнокультурному розвитку даного періоду позначилися як традиції Київської Русі, так і зародження нових ідей, співзвучних західноєвропейським. У межах означеного періоду духовний розвиток українського народу відбувався за умов нових історичних реалій, спричинених національно-визвольною війною ХУП століття і своренням Козацької республіки. Потужний вплив козатцтва став визначальним чинником розвитку культури і мистецтва. Національний характер українського мистецтва формувався під впливом козацького лицарського ідеалу. Утвердження ідей національної самобутності позначилося на своєрідності стилю українського барокко. Період розквіту в українському мистецтві стилю барокко починається з другої половини ХVП століття. Як зазначають дослідники, «динаміка і рухливість літературного бароко виявилась у прагненні авторів до напруги, авантюри, антитез, мистецької гри, намаганні схвилювати, занепокоїти читача» (див.: Лекції з історії світової та вітчизняної культури. – Львів, 2005. – С. 455). Барокову літературну традицію представляли твори з релігійним забарвленням, церковні проповіді, дискусійно-полемічні твори (трактати, діалоги, диспути), жанр езопівської байки. Перлиною барокової української літератури другої половини ХVП століття була творчість Г. Сковороди («Басні харьковскія», поетична збірка «Сад божественних пісень»). До визначних українських архітектурних споруд у стилі барокко слід віднести Андріївську церкву та Маріїнський палац у Києві (архітектор Бартоломео Растреллі), Троїцький собор у м. Новомосковську Дніпропетровської області, Домініканський костел (архітектори Ян де Вітт та Мартин Урбаник), собор Святого Юра (архітектор Бернард Меретин) у Львові.

Наприкінці ХУШ століття в українському мистецтві спостерігаються ознаки нового мистецького стилю, класицизму, але повноцінного вияву даний стиль набув тільки в наступному столітті. Із падінням Гетьманщини розквіт української культури було перервано, руїна кінця ХУШ століття негативно вплинула на всі напрями духовного життя, спричинила занепад художньої творчості. Тим не менш друга половина ХУШ століття в українському мистецтві вважається «золотим віком української музики». У цей період блискучих вершин досягає творчість композитоів М. Березовського, А. Веделя і Д. Бортнянського. Завдяки творчості цих митців були опановані важливі музичні жанри опери, симфонії, концерту, сонати, пісні-романсу. У свою чергу вокально-хорова музика та інструментальна музика були невідۥємними складовими тогочасного театру, що розвивався у жанрах шкільної драми і вертепу.

На особливу увагу заслуговує народне мистецтво України ХУП-ХУШ століть, яскраво представлене в жанрах народних пісень. Епічні, історичні пісні складалися українцями упродовж тривалої боротьби за національне і соціальне визволення. За часів козацько-гетьманської доби ці пісні досягли свого розквіту. Героями епічних та історичних пісень ставали конкретні особи, гетьмани та казацькі ватажки, герої визвольних змагань. Складалися пісні про Дмитра Байду-Вишневецького, Багдана Хмельницького, Івана Мазепу, Петра Сагайдачного, Данила Нечая та багатьої інших історичних постатей. Соціально-побутовиі пісні, козацькі, кріпацькі, чумацькі не тільки відображали професійну спрямованість, але й містили мотиви соціальної нерівності, несправедливості, тяжкої долі бідняків. Родинно-побутові пісні є відзеркаленням морально-етичних ідеалів українського народу. Змістом цих пісень є непрості родинні взаємини, тяжке становище жінки, мотиви кохання та перешкоди на шляху до нього. Доба ХУП-ХУШ століть в українському народному мистецтві була добою розквіту ліричних пісень. Народнопісенна лірика зазвичай віддзеркалює багатства душі народу, концентрує емоційні скарби, показуючи широкий спектр душевних настроїв, від світлого суму через ліричні роздуми до високого драматизму. Шедевром української пісенної лірики є пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють». Жартівливі й танцювальні пісні відображають один з архетипів української ментальності, а саме оптимізм світосприйняття, гумор, життєрадісність, веселу вдачу. Прикладами даного типу пісень є широковідомі «Грицю, Грицю, до роботи», «Ой, джигуне, джигуне».

Професійна музика в Україні ХУШ століття представлена жанрами духовних пісень (канти, псальми), що створювалися культурними діячами, богословами й письменниками (Ф. Прокопович); у побутовому музикуванні набув популярності жанр пісні-романсу, що виконувався під акомпанемент бандури, а пізніше фортепіано або гітари. Розвиток пісні-романсу повۥязаний із творчістю багатьох композиторів, як професіоналів, так і аматорів. Провідне місце у цій царині музичної творчості належить Г. Сковороді (1722-1794). Чимало творів цього українського філософа-просвітителя набули такої популярності, що стали вважатися народними (пісня «Стоїть явір над водою»); сатиричний кант Г. Сковороди «Всякому городу нрав і права» використали в своїй творчості І. Котляревський та М. Лисенко. Цінною художньою памۥяткою ХУШ століття є перша в Україні друкована збірка духовних пісень «Почаївський «Богогласник». Збірка містить 248 віршів з нотами, поділених на чотири розділи за тематикою: пісні про Ісуса Христа, пісні про Богородицю, пісні про світих, моралізаторські пісні. Тексти написані переважно церковно-словۥянською і книжною українською мовою, використовується також польська й латинська мови. Збірку було надруковано в монастирській друкарні м. Почаєва на Волині. Більшість творів, що увійшли до збірки є анонімними, але дослідники вважають авторами деяких текстів Г. Кониського, Г. Сковороду, Д. Туптало.

У ХУШ столітті досягає свого апогею розвиток українського іконостасу. Він став органічною складовою синтезу мистецтв, видатним явищем мистецтва українського барокко. В іконостасі були представлені різні види мистецтва, живопис, декоративна скульптура, архітектура. Характерною ознакою українського іконостасу є поєднання яскравого живопису із вишуканим різьбленням, рухом архітектурних деталей. Визначною памۥяткою мистецтва є іконостас Преображенської церкви у с. Великі Сорочинці на Потавщині, резиденції гетьмана Данила Апостола.


Питання для самоконтролю:

  1. Які суспільно-політичні зміни характеризують добу Нового часу?

  2. Дайте визначення поняття „стиль мистецтва”.

  3. Назвіть епохальні стилі мистецтва. Розкрийте значення поняття „епохальний стиль”.

  4. Назвіть види і жанри мистецтва європейських країн доби Нового часу.

  5. Назвіть види і жанри українського мистецтва 17-18 ст. Назвіть діячів української культури та мистецтва цього періоду.

Висновки. У ході вивчення матеріалу сьомої теми ми проаналізували сутність суспільних змін, характерних для доби Нового часу, вивчили ознаки мистецтва Новочасної доби, зۥясували зміст поняття «стиль мистецтва». Застосування даного поняття дозволило нам інтегрувати навчальних матеріал на якісно новому рівні, акцентувавши питання походження та еволюції стилів мистецтва у контексті тих історичних змін, котрі були притаманні культурі Нового часу. Ми показали, що мистецтво ХУП століття, з одного боку, продовжувало розвиток традицій доби Відродження, а з іншого, напрацьовувало якісно нові риси. Криза гуманістичного вчення спричилинила серйозні зміни світогляду, опосередкувалал формування одного з яскравих стилей європейського мистецтва ХУП століттяя, барокко. Далі ми підкреслили значущість Просвіти як суспільно-політичного руху ХУШ століття, проаналізували значення раціональних складових просвітницької філософії ХУШ століття. Вплив ідеології Просвіти на мистецькі виявився у пошуках «істинного методу» художньої творчості. Ідейні настанови течії Просвіти, увага до раціональних складових людської діяльності здійснювали вплив на художню культуру в цілому, але виявляли себе не прямо, реалізувалися через різні напрямки художньої творчості. Найбільш яскравим мистецьким явищем ХУШ століття був класицистичний стиль. Як епохальний стиль європейського мистецтва, класицистичний стиль обۥєднав ідейно-естетичною програмою білльшість видів і жанрів мистецтва ХУШ століття, поширився на культуру більшості тогочасних європейських країн. Вивчивши мистецькі памۥятники класицистичного стилю різних країн, ми показали наявність національних осередків класицистичного стилю в країнах Західної Європи. Ми дійшли висновку, що результатом оновлення більшості форм культурного життя Нового часу було оновлення видів і жанрів мистецтва, створення нових жанрів. Новими для художньої творчості тих часів були мотиви тираноборства, ствердження цінності людського життя, вираження протесту проти пригнічення людини.

Здійснений аналіз бароккового стилю в європейському мистецтві показав відмінності бароккового світогляду від ідейно-естетиичних настанов класицизму. На відміну від врівноваженості та гармонійності класицизму, лаконічності та виваженості мистецької форми барокковому стилю притаманна бурхливість, динамізм, закоплення декоративними прикрасами. На особливу увагу заслуговує розвиток бароккового стилю в українському мистецтві. Стиль барокко в українському мистецтві поширився на різні види мистецтва, на літератупу, архітектуру, живопис, літературу, музику. Ми наголосили на тому, що, попри складні історичні умови, у ХУШ столітті свого апогею досяг розвиток українського іконостасу як органічного компоненту мистецького синтезу, характерного для церковного мистецтва України. Особливу увагу ми приділили музичному мистецтву України ХУП-ХУШ століть, зупинившись на окремих жанрах народної й професійної музики. Ми проаналізували жанри народнопісенної творчості, наголосивши на жанровому розмаїтті народної музики. Ми також відмітили формування професійних музичних жанрів у ХУШ століття, пікреслили вклад філософа, просвітителя й педагога Г. Сковороди у становлення професійних музичних жанрів.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

Похожие:

Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Англійська мова і література»; 020303 «Українська мова і література»; 010102 «Початкова освіта» напрямів підготовки 0203 «Філологія»...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів
«Культурологія», 020203 «Кіно-, телемистецтво», 020204 «Музичне мистецтво», 020200 «Музичне мистецтво* (Художня культура)» напрямів...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації організації самостійної роботи студентів, критерії оцінювання. Призначено для студентів спеціальності «Правознавство» окр «Бакалавр»
Гринюк Р. Ф., Щебетун І. С., Нікітенко Л. О., Нікольська О. В., Багрій О.І. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Комунальне...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні матеріали з написання курсової роботи з дисципліни «Політична економія»
Курсова робота – одна із найважливіших форм самостійної роботи студентів по оволодінню нормативним курсом “Політична економія”, яку...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації до проведення практичних занять та індивідуальної роботи з дисципліни
Методичні вказівки до проведення практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “Бухгалтерський облік” для студентів спеціальності...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни " хімічний захист рослин" для студентів окр «Бакалавр»
Викладено методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи студентами окр «Бакалавр» напряму підготовки 09010501 «Захист рослин»...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки щодо виконання самостійної роботи курсантів мета самостійної роботи курсантів: Подальше розширення та поглиблення знань, отриманих на аудиторних заняттях
Формування навичок та вмінь в організації самостійного вчення нового матеріалу, з яким курсанти не знайомились у ході аудиторних...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconКафедра загальноправових дисциплін навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Адміністративний процес»
Навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Адміністративний процес» для студентів за напрямом підготовки (спеціальністю)...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМ. П. Драгоманова Кафедра культурології " затверджую " Проректор з навчально-методичної роботи " " 20 р. Робоча програма
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за Галуззю знань 0201, напрямом підготовки 020105 «Документознавство та інформаційна...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи з дисципліни «екологічна безпека» для курсантів І студентів напряму підготовки
Екологічна безпека. Методичні рекомендації до написання та оформлення курсової роботи для курсантів і студентів напряму підготовки...
Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Робоча навчальна програма курсу з потижневим плануванням самостійної роботи студентів iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств» для студентів напряму «Економіка І підприємництво»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Економіка підприємств та фінанси» 050104 «Фінанси» усіх форм навчання...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы