Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет icon

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет


Скачать 162.44 Kb.
НазваниеМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет
страница1/2
Размер162.44 Kb.
ТипДокументы
  1   2

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

Кафедра менеджменту та адміністрування

Для всіх спеціальностей та форм навчання

Дисципліна «Логістичний менеджмент»


Модульний білет № 28 (Ліля)


1.Тести

1.1.Прикладні дослідження спрямовані на:

а) уричевлення знань які застосовуються в різних технологіях, в результаті котрих створюються нові машини, обладнання, системи;

b) отримання нових знань про розвиток природи і суспільства;

с) отримання нових знань про різноманітні нововведення;

1.2.Види рішень у сфері інноваційних технологій бувають

а) врівноважені та неврівноважені;

b) врівноважені, імпульсивні та ризикові;

с) врівноважені, імпульсивні, ризикові, обережні та інертні;

1.3.За інноваційним потенціалом і ступенем новизни інновації бувають:

а) радикальні, комбінаторні, локальні;

b) системні, удосконалюючі, радикальні;

с) радикальні, комбінаторні, удосконалюючі;

2.Дайте визначення

2.1.Дифузія – пропозиції по використанню вже раніше обґрунтованої та впровадженої ідеї інновацій.

2.2.Інноваційний процес – послідовний ланцюг подій в ході котрих інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується в господарській практиці і суспільній діяльності.

^ 3.Дайте повну відповідь

3.1. Характеристика інноваційної інфраструктури

До інноваційного процесу залучена велика кількість учасни-ків. Це спеціалізовані наукові установи, дослідні лабораторії іпроектно-конструкторські бюро, великі корпорації і малі венчур-ні фірми,окремі винахідники й раціоналізатори, їх діяльністьспрямована на те, щоб ідея знайшла своє матеріальне втілення унових товарах, технологіях, матеріалах тощо.

Нова ідея виникає на базі нових знань, які є теоретичноюосновою матеріального виробництва. У сучасних умовах новізнання, як правило, є результатом копіткої праці багатьох фахів-ців — вчених-теоретиків,працівників науково-дослідних лабора-торій, експериментально-конструкторських бюро тощо.60

Організаційну, правову та економічну підтримку інновацій-ної діяльності на різних рівнях і в різних формах забезпечує інно-ваційна інфраструктура.

Інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, організа-цій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, щонадають послуги із забезпечення інноваційної діяльності(консал-тингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні,освітні тощо).

Сфера інноваційної діяльності — сфера взаємодії інноваторів, ін-весторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції черезрозвинуту інноваційну інфраструктуру.

Ринок новацій. Його формують наукові організації, вищінавчальні заклади, тимчасові творчі колективи, окремі винахід-ники та ін. Основним товаром на цьому ринку є науковий і нау-ково-технічний результат — продукт інтелектуальної діяльності.

Інтелектуальний продукт — результат творчих зусиль окремої осо-бистості або наукового колективу.

На нього поширюються авторські права,оформлені відпо-відно до чинного законодавства, тобто він є інтелектуальною вла-сністю.

Інтелектуальна власність — сукупність авторських та інших правна продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законо-давчими актами держави.

Правовий захист продуктів інтелектуальної діяльності вУкраїні здійснюється на основі Цивільного кодексу, у якому трак-туються права інтелектуальної власності та вказані особливості за-хисту усіх об'єктів інтелектуальної власності.

ГЛ Право інтелектуальної власності — право особи на результат інте-лектуальної, творчої діяльності.

До об'єктів права інтелектуальної власності належать: літе-ратурні та художні твори; комп'ютерні програми; бази даних;фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення; науковівідкриття;винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компо-нування інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції;сорти рослин, породи тварин;комерційні (фірмові) найменуван-ня, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні за-значення; комерційні таємниці.


3.2. Інноваційні можливості організації: сутність і основні види

Управління інноваційним процесом — невід'ємна складова діяльності сучасного підприємства, що охоплює планування, організацію та стимулювання інноваційної діяльності, реалізацію інноваційних процесів,розрахованих на здобуття конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства.

Інноваційні завдання передбачають:

зниження витрат;

поліпшення якості продукції або послуг;

виведення на ринок нового товару;

формування нової стратегії збуту, яка сприяє підвищенню інтересу споживачів до нового товару тощо.

Залучення чи створення інновацій повинно відбуватися цілеспрямовано, з метою формування конкурентних переваг на тому сегменті ринку, де працює фірма. Важливо не лише своєчасно визначити перспективність певної ідеї та оцінити її комерційну вигідність, а й створити умови для оперативного впровадження новації на підприємстві.

Тому управління нововведеннями охоплює різноманітні функції, кожна з яких спрямована на вирішення специфічних питань щодо взаємодії між підрозділами фірми, які здійснюють конкретні види інноваційної діяльності.

Залучення інновацій у практику роботи підприємства чи їх створення власними силами реалізується через систему інноваційного менеджменту.

Інноваційний менеджмент — підсистема менеджменту, метою якої є управління інноваційними процесами на підприємстві.Функціонально інноваційний менеджмент являє собою сукупність економічних,мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю конкретного об'єкта управління з метою одержання найоптимальнішим способом економічних результатів цієї діяльності.

Система менеджменту організацій, які використовують підприємницький, інноваційний підхід до свого функціонування і розвитку, покликана вирішувати низку завдань, інколи суперечливих і навіть таких, що виключають одне одного:

постійне оновлення асортименту продукції,послуг;

оновлення і створення нових виробничих систем;

підвищення ефективності виробничо-збутової діяльності передусім через підвищення продуктивності праці персоналу і зниження всіх видів витрат;

розроблення і реалізація стратегії і тактики боротьби за лідерство на основі концентрації зусиль і ресурсів на найперспективніших напрямах розвитку техніки, технології, потреб тощо;

підпорядкування діяльності всіх підрозділів виробничих систем режиму складного відтворювального конвеєра нововведень;

поєднання гнучкості та адаптивності дрібносерійного виробництва з високою ефективністю, низькими витратами і високою продуктивністю масового виробництва.

Узгоджене вирішення цих завдань забезпечує поступальний, пропорційний, ефективний розвиток підприємства, його економічну стійкість.

Інноваційна діяльність підприємства — це не тільки розв'язання технічних завдань зі створення нового продукту, нової технології чи удосконалення наявних, а й відбір перспективних науково-технологічних досягнень, своєчасне патентування винаходів, просування наукомістких товарів на ринок. Провідна роль у реалізації цих завдань належить менеджерам. Саме тому, за статистикою, у провідних країнах світу на одного вченого припадає десять менеджерів.

Організація та управління інноваційною діяльність здійснюється фахівцями різних функціональних служб і рівнів управління.

Так, менеджери вищої ланки, маючи добре розвинуту інтуїцію, всебічні знання у галузях економіки, інноватори, володіючи сучасними інформаційними і комунікаційними технологіями, визначають перспективні напрями розвитку бізнесу, ставлять стратегічні цілі, окреслюють коло інновацій, що можуть бути використані для реалізації поставленої мети.

Менеджери середньої ланки керують втіленням у життя інноваційних рішень керівництва, що передбачає вміння консолідувати персонал для досягнення цілей, здатність створити відповідний психологічний клімат у колективі, сформувати відповідні мотиваційні преференції, організувати і координувати роботу виконавців відповідно до визначених завдань.

Важливою складовою інноваційної діяльності є праця висококваліфікованих технологів, конструкторів, маркетологів, економістів,фінансистів, які виконують специфічні функції з технологічного проектування і конструювання новацій, забезпечення фінансами науково- дослідних і проектно-пошукових робіт, калькулювання витрат ресурсів, цінового проектування,просування на ринок тощо.


Укладач В.Л. Тодосійчук


Модульний білет № 2,15(Іра)

  1. Тести

    1. За ступенем розповсюдження інновації класифікуються на:

а) Одиничні, дифузійні;

1.2. Використання в певній сфері суспільної діяльності результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на вдосконалення соціально-економічної діяльності – це:

c)Інновація;

1.3. До складових інноваційної інфраструктури не відноситься ринок:

c) Монополії;

^ 2. Дайте визначення

2.1. Інновація - використання в певній сфері суспільної діяльності результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на вдосконалення соціально-економічної діяльності.

^ 2.2. Інноваційна діяльність – діяльність спрямована на пошук можливостей, котрі забезпечують практичне використання наукового, науково-технічного результату та інтелектуального потенціалу з метою одержання покращеного продукту, задоволення суспільних потреб у конкурентоздатності товару і послуги.

^ 3. Дайте повну відповідь

3.1. Основні теорії управління ризиками

Управління ризиками виходить з припущення, що при реалі-зації інноваційних проектів втрати (далеко не завжди економічні) все-таки виникають. Вони неминучі, але їх величину можна об-межити.

Застосування методів управління ризиками призводить до того, що розмір втрат стає зіставним з тим виграшем, який прине-се інновація. Тому одним з основних питань при управлінні ризи-ками є зіставлення і оцінка корисності і міри ризику при реаліза-ції інновації.

Основи теорії управління ризиками

Інноваційна діяльність без ризику не буває, але він обов'язково повинен максимально прораховуватися. Управління ризиком — дуже широке поняття, яке охоплює різноманітні проблеми, пов'язані практично з усіма напрямами й аспектами управлінні.

Як економічна категорія ризик є подією, яка може відбутися або не відбутися. У разі здійснення такої події можливі три результати: негативний (програш, збиток, втрати); нульовий; позитивний (виграш, вигода, прибуток). Звичайно, можна уникнути ризику, тобто просто уникати заходу, пов'язаного з ризиком. Проте для підприємця уникнення ризику означає здебільшого відмову від можливого прибутку. Основні завдання ризик-менеджера: виявити сферу підвищеного ризику, оцінити його ступінь, розробити і вжити заходів для попередження ризикових ситуацій, а у разі, коли збиток уже с — вжити заходів для його мінімізації.

. Основне в ризик-менеджменті — правильна постановка цілі, яка відповідає економічним інтересам об'єкта управління.

Перш ніж прийняти рішення щодо ризикованого викладення капіталу, менеджер повинен:

— визначити максимально можливий обсяг збитків такого ризику;

— співставити його з обсягом капіталу, який вкладається;

— співставити його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи така втрата капіталу не призведе до банкрутства інвестора.

Обсяг збитків від вкладеного капіталу може дорівнювати обсягу цього капіталу, бути меншим або більшим. Проте з урахуванням купівельної спроможності грошей в умовах інфляції обсяг втрат може бути більшим, ніж сума можливих грошових збитків.

^ 3.2. Зміст поняття «інновація»

Інновація – це використання в той чи іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних відношеннях, науці, культурі, утворенні і т.д.) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, що спрямовані на удосконалювання соціально-економічної діяльності.

Існують такі характерні ознаки інновацій:

1. якісна новизна;

2. цілеспрямованість;

3. успішність;

4. темп поширення;

5. ризикованість і невизначеність;

6. забезпечення різкого скачку в місце поступального руху.

Різні вчені, в основному закордонні (Н.Мончєв, І.Перлакі, В.Д.Хартман, Е.Менсфілд, Р.Фостер, Б.Твисс, Й.Шумпетер, Е.Роджерс та інші), трактують це поняття в залежності від об’єкта й предмету свого дослідження.

Наприклад, Б.Твисс визначає інновацію як процес, у якому винахід чи ідея здобуває економічний зміст. Ф.Никсон вважає, що інновація - це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і поліпшених промислових процесів і устаткування.

Сучасна економічна теорія розрізняє такі основні типи:

§ виробництво нового виду продукції (товарна інновація);

§ розробка нового методу виробництва (технологічна інновація};

§ створення нового ринку товарів чи послуг (ринкова інновація);

§ освоєння нового джерела поставки сировини чи напівфабрикатів (маркетингова інновація);

§ введення нового методу виробництва (технологічна інновація};

§ створення нового ринку чи товарів послуг (ринкова інновація);

§ освоєння нового джерела постачання сировини чи напівфабрикатів (маркетингова інновація);

§ реорганізація структури управління (управлінська інновація).


Модульний білет №18,5 (Катя)


1. Тести

1.1. Об’єктами інноваційної діяльності є: c) інтелектуальний продукт.

1.2. Інвенція це: a) ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання можуть вилитися в інновацію;

^ 2. Дайте визначення

2.1. Фундаментальні дослідження – спрямовані на отримання нових знань про розвиток природи і суспільства незалежно від їх конкретного використання.

2.2. Інноваційний процес – послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується в господарській практиці і суспільній діяльності.

^ 3. Дайте повну відповідь

3.1. Інвестиційний ринок та його інфраструктура

Інвестиційний ринок — це економічна категорія, що являє собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвестиційний ринок формує суб’єкт — інвестор, тобто господарюючий суб’єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами інвестиційний попит і пропозиція збалансовані через механізм ціноутворення на базі зрівноважених цін на інвестиції та інвестиційні товари. Система зрівноважених цін формується мікроекономічними пропорціями у процесі виробництва та збуту, головною з яких є співвідношення “інвестиції — приріст інвестиційних товарів (капітального майна)”. При цьому ринок характеризується випереджаючим розвитком інвестиційної пропозиції та відносно стабільним попитом.

Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання.

Інвестиційний ринок — це система, що включає:

- суб’єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.);

- об’єктів (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, ноу-хау та ін.);

- інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, інженерно-консультаційні фірми, суд, арбітраж та ін.);

- ринковий механізм;

- контроль з боку держави за дією ринкового механізму.

^ 3.2. Сутність і основні методи інноваційної політики держави

Створення умов для оптимального розвитку науково-технічного потенціалу національної економіки стає одним з найважливіших принципів формування системи і механізму управління інноваційної політики. При всій різноманітності національних підходів до економіки всі країни прагнуть до розробки і реалізації державної інноваційної політики.

Сучасне високорозвинуте суспільство стимулює розвиток технологій, що грунтуються на новітніх досягненнях науки. Найважливішим завданням є вироблення стратегії, яка забезпечує можливість гнучкої зміни пропорцій між темпами розвитку наукового, технічного і виробничого потенціалів. Створення такої системи взаємодії всіх учасників циклу, що забезпечує науково-технічний прогрес, є головним завданням інноваційної політики держави.

Інноваційна політика держави спрямована на господарське використання науково-технічного потенціалу, на зміцнення внутрішніх зв'язків у науково-технічному комплексі. Формування інноваційної політики пов'язане насамперед з переорієнтацією системи державного регулювання на всебічне заохочення підприємництва, приватної ініціативи.

Набір методів і засобів державної інноваційної політики досить широкий. Це різні державні заходи, які стимулюють інноваційну активність бізнесу; коригування податкового, патентно-ліцензійного законодавства; амортизаційних відрахувань; регулювання передавання технології; система контрактних взаємовідносин; зняття ряду обмежень щодо охорони навколишнього середовища, антитрестівського законодавства; різні форми підтримки міжорганізаційної кооперації та малого інноваційного бізнесу.


Модульний білет №9,22 (Аня)


Дайте відповіді на тестові завдання:

  1. За результативністю інновації бувають:

а)високі, низькі, стабільні, нестабільні.

  1. Зособом реалізації стратегії є:

а) тактичний і оперативний плани;

Завдання 2.

Розкрийте визначення:

Інноваційний менеджмент-сукупність принципів, методів і форм управління інноваційним процесом, а також зайняттям цією діяльністю, організаційними структурами та їх персоналом.

Інноваційна інфраструктура- сукупність взаємопов\язаних та взаємодіючих організацій, систем, необхідних і достатніх для ефективного здійснення інноваційної діяльності та реалізації нововведень.

Завдання 3.

  1. Зміст і поняття «інноваційна діяльність».

Основним фундаментальним принципом економічного процвітан­ня будь-якого виробничого підприємства і країни в цілому є постійне здійснення інноваційної діяльності і створення об'єктів промислової власності — основи випуску нової конкурентноздатної продукції, впро­вадження нової конкурентноздатної технології, що забезпечують одер­жання надприбутку.

Згідно зі ст. 325 ГК України, інноваційною діяльністю у сфері господа­рювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійс­нюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності ви­трат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Особливість інноваційної діяльності полягає в тому, що вона є діяльністю підвищеного ризику порівняно зі звичайним підприєм­ництвом (що також здійснюється на власний ризик). Цей підвищений ризик зумовлений новизною, творчим характером науково-технічної роботи, можливістю одержання як позитивного, так і негативного ре­зультату. Саме тому інноваційна діяльність (інноваційне підприєм­ництво) в розвинутих країнах має більш точну назву — вінчурний (ри-зиковий) бізнес. Таким чином, інноваційна діяльність спрямована на вкладення інвестицій у створення і використання промислової, інтелек­туальної власності, науково-технічної продукції з метою одержання прибутку чи соціального ефекту, що відрізняється підвищеним ризиком у досягненні її результатів і реалізується в таких формах:

державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарю­вання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфе­ри та інших невиробничих сфер;

іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями (ст. 326 ГК України).

Відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяль­ності, регулюються такими нормативними актами: ГК і ЦК України, законами України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу» та ін.

Інноваційна діяльність, згідно зі ст. З Закону України «Про інвес­тиційну діяльність», — це одна із форм інвестиційної діяльності, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного про­гресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на ство­рення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

розробку, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

технічне переозброєння, реконструкцію, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Інвестування відтворення основних фондів і приросту матеріально-виробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення (ст. 327 ГК України).


Інноваційний процес та інноваційна діяльність.

Інноваційна діяльність — процес, спрямований па реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у повий або вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, а також супутні наукові дослідження і розробки. Інноваційна діяльність розпочинається з виникнення науково-технічної ідеї і завершується розповсюдженням продукту.

Суть інноваційної діяльності полягає в її напрямах:

— управління процесами створення нових знань;

— управління творчим потенціалом тих, хто створює нові знання;

— управління освоєнням та розповсюдженням (дифузією) нововведень;

— управління соціальними та психологічними аспектами нововведень.

Інноваційна діяльність як система має такі властивості: взаємозв'язок і взаємодія всіх елементів, цілісність, узгодженість і синхронність у часі, узгодженість із завданнями і цілями організації, адаптивність, гнучкість до змін середовища, автономність управлінської структури, функцій управління, багатофункціональність і багатоаспектність, оновлюваність.

Інноваційний процес — цілеспрямована діяльність щодо перетворення наукового знання в інновацію та дифузію останньої, тобто свідомий послідовний ланцюг подій, спрямований на отримання інноватором визначеного виду ефекту за допомогою задоволення існуючих або нових потреб. Це не просто відтворення новинок, а свідома, планомірна діяльність для ефективного втілення знань.

Інноваційний процес можна уявляти по-різному. У найширшому контексті початковою стадією здійснення інноваційного процесу можна вважати проміжок часу від визначення (усвідомлення) необхідності реалізації інновації до створення робочої версії інноваційного проекту. Середня стадія триває від розробки кінцевого варіанта технічного обґрунтування й бізнес-плану інноваційного проекту до його практичної реалізації па підприємстві як експериментального зразка. Завершальна стадія — це реалізація трансферу інновацій та їх подальше поширення в економіці країни й поза її межами. На рис. 2.2 представлено 10 етапів — від ухвалення рішень щодо нового засобу задоволення суспільної потреби до реалізації інноваційного проекту.

У спрощеному варіанті інвестиційний процес складається з таких основних етапів:

— зародження ідеї інновації;

— обґрунтування необхідності інноваційної зміни;

— оцінка ефективності інновації;

— розробка та технічна реалізація інноваційної ідеї;

— реалізація інновації в системі;

— просування інновації на ринку.

Організаційно-матеріальним підґрунтям інвестиційного процесу с організаційно-виробнича, науково-дослідна і дослідно-конструкторська структури, спрямовані па реалізацію інноваційної діяльності.


Модульний білет №21,8 (Леся)

  1   2

Похожие:

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет
Дифузія – пропозиції по використанню вже раніше обґрунтованої та впровадженої ідеї інновацій
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет (КНТЕУ)
Мета фестивалю полягає в інтегруванні новітніх психологічних технологій навчання у практичну діяльність науково-педагогічних працівників,...
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти і науки, молоді на спорту України Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «юридична академія україни імені ярослава мудрого»

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Затверджено радою факультету природничої і фізико-математичної освіти протокол № від 2012 р
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
Організаційно-правові засади управління у сферах підприємництва та захисту економічної конкуренції
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Тези доповідей будуть розміщені на сайті університету не пізніше 24 вересня 2013 року
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни глухівський національний педагогічний університет
Шифр дисципліни г с е01. Б49. 115*Конституційне та сімейне право (4 кр. 1; 0; 1) V – VІ семестри
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Представництво ООН в Україні за підтримки Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України проводить конкурс, присвячений важливій...
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти І науки україни національний технічний університет україни «київський політехнічний інститут»
Секція №1. Національна правова система в умовах формування європейського правового простору
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет iconМіністерство освіти і науки молоді та спорту України Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Економічний факультет Спеціальність: Економіка підприємства Індивідуальна робота
Для прикладу: жителі Нью-Йорка щорічно відправляють у сміттєпровід стільки сміття, що воно могло б вкрити Центральний парк міста...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы