Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) icon

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)


НазваниеМіністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)
страница2/11
Размер0.51 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

1.2. Організація роботи приймального відділення, операційно-перев’язувального блоку, палат і допоміжних приміщень.

^ 1.2.1. Організація роботи приймального відділення хірургічного стаціонару. Особливості санітарної обробки хворих з хірургічною патологією.

Приймальні відділення у складі багатопрофільного лікарського закладу можуть бути створені за централізованим, або децентралізованим принципом. Централізоване приймальне відділення проводить прийом всіх хворих, що надходять до лікарського закладу за направленням лікарів амбулаторно-поліклінічної служби, доставляються бригадами швидкої допомоги чи звертаються самостійно.

При децентралізованому принципі створення приймальні відділення розташовують окремо у кожному лікувальному корпусі, або для кількох корпусів одночасно, для обслуговування хворих, що надходять для надання допомоги за профілем відділень даного корпусу. Наприклад, у складі лікарні є три лікувальних корпуси: хірургічний (із загальнохірургічним, травматологічним, урологічним, реанімаційним відділеннями), акушерсько-гінекологічний (із пологовим, гінекологічним, післяпологовим, патології новонароджених відділеннями), терапевтичний (із терапевтичним, гастроентерологічним, неврологічним, кардіологічним відділеннями). При децентралізованому принципі утворення у кожному корпусі на перших поверхах буде розташоване окреме приймальне відділення. При цьому обов’язки чергових лікарів приймального відділення можуть виконуватися по черзі лікарями відділень, що знаходяться в даному лікувальному корпусі.

Функції приймального відділення:

  • Реєстрація хворих, що звернулися, або доставлені для надання допомоги;

  • Проведення первинного огляду та діагностичних заходів;

  • Сортування хворих в залежності від профілю відділень та необхідності надання допомоги (планові та невідкладні захворювання);

  • Проведення санітарної обробки хворих;

  • Первинне обстеження хворих з використанням лабораторних та інструментальних засобів, організація консультативних оглядів спеціалістів відділень лікарні;

  • Надання термінової допомоги та проведення реанімаційних заходів у разі виникнення невідкладних станів;

  • Транспортування хворих у відділення;

  • Оформлення облікової медичної документації;

  • Повідомлення в органи внутрішніх справ про суіцидні випадки, дорожно-транспортні та кримінальні травми, про доставлених мерців, а також про людей в непритомному стані без супроводження рідних або без документів;

  • Повідомлення станції швидкої медичної допомоги про випадки самостійного покидання хворим приймального відділення без надання медичної допомоги.

Первинний огляд, надання першої допомоги, сортування хворих проводить черговий лікар приймального відділення. Найчастіше у приймальному відділенні працюють лікарі загальної терапевтичної практики. Окрім чергових лікарів до штатного складу централізованого приймального відділення входять медичні сестри (або фельдшери) та молодші медичні сестри. Штат має бути укомплектованим для забезпечення надання безперервної цілодобової допомоги хворим.

Після первинного огляду, за необхідністю, у приймальне відділення викликаються спеціалісти з інших відділень лікарні (консультанти приймального відділення призначаються наказом по лікарні) для визначення подальшої тактики обстеження та лікування, вирішення питань необхідності стаціонарного лікування. Після огляду і вирішення лікувально-діагностичних питань лікарем та медичними сестрами заповнюється первинна медична документація (перелік включає 25 одиниць облікової документації). До основної первинної документації приймального відділення відносять: історію хвороби, якщо хворий надходить до стаціонару (у приймальному відділенні заповнюється титульний лист історії хвороби, відомості про ознайомлення з режимом медичного закладу, дані про перенесені інфекційні хвороби, результати огляду на педикульоз та коросту); журнал обліку прийому хворих в стаціонар (заносяться основні дані про всіх хворих, що зверталися за допомогою); журнал реєстрації амбулаторних хворих (заносяться дані про хворих, яким допомога була надана у приймальному відділенні, та які були відправлені для подальшого амбулаторно-поліклінічного лікування); журнал відмовлень у госпіталізації.

^ У складі приймального відділення мають бути наступні приміщення:

- регістратура (диспетчерський пост);

- кімнати для огляду хворих (в тому числі спеціалізовані – гінекологічні, травматологічні, хірургічні з відповідним обладнанням);

- санітарний пропускник з ванною, душовою кімнатою та туалетами;

- палати для перебування хворих на час проведення первинних лікувально-діагностичних маніпуляцій;

- бокси для ізоляції хворих з інфекційними висококонтагіозними захворюваннями;

- процедурна та перев’язувальна кімната;

- лабораторія;

- рентгенівський кабінет;

- допоміжні приміщення (кімнати чергового персоналу, комори, камери для зберігання речей).

Після первинного огляду та вирішення питання про необхідність госпіталізації хворого лікар встановлює обсяг санітарно-гігієнічної обробки. Хворі, що надходять для стаціонарного лікування у плановому порядку, як правило, приймають гігієнічний душ вдома вранці та в приймальному відділенні лише переодягаються, змінюючи одяг та взуття. Хворі, що надходять до стаціонару у невідкладному порядку підлягають санітарній обробці. При цьому виключення складають лише хворі у вкрай важкому та непритомному станах (гостра кровотеча, гострий інфаркт міокарду, коматозний стан, перфорація порожнистого органу черевної порожнини та інше) яким санітарно-гігієнічна обробка не проводиться. При тяжкому стані хворого проводиться обмивання мочалкою, змоченою мильним розчином, ополіскування чистою водою та обтирання чистим рушником. Температура води для миття та ополіскування 36,0 – 38,0° С. В задовільному стані хворий приймає гігієнічний душ під спостереженням медичного персоналу. Вкрай забруднені хворі при задовільному стані організму можуть приймати гігієнічну ванну з мильним розчином.

^ Під час первинного огляду медичною сестрою обов’язково проводиться огляд для можливого виявлення корости та педикульозу. Особливу увагу для виявлення корости та педикульозу слід приділяти при огляді осіб, що ведуть безладний та неосідлий спосіб життя, доставлених із місць позбавлення волі, військових частин, тобто з місць найімовірнішого розповсюдження цих захворювань. Для виявлення корости проводиться огляд тулуба та кінцівок з акцентуванням на місця типового знаходження ознак корости – міжпальцеві простори, зони ліктьових ямок, піхвових ділянок, бокових поверхонь тулуба. Сліди корости виглядають як наявність подвійних (на відстані 1-2 мм одне від одної) дуже сверблячих червоних цяток, які є місцями входу та виходу збудника корости. При виявленні ознак корости діагноз затверджується оглядом дерматолога, який призначає відповідні додаткові діагностичні заходи та обирає спосіб обробки хворого.

Для виявлення педикульозу медичною сестрою проводиться огляд волосся, шкіри та білизни пацієнтів. Для ретельного огляду необхідно наступне обладнання: настільна лампа, лупа, густий гребінь, дезрозчин для змочування гребня.

На тілі людини паразитують три види вошей – платяні, головні та лобкові. Платяні і головні воші є носіями висипного тифу, волинської гарячки та зворотнього тифу. Ураження лобковими вошами називається – фтиріоз. Воші протягом свого життя перебувають на тілі людини і живляться її кров’ю, при своєму розвитку проходять 3 стадії: яйце («гнида»), личинка та статевозріла воша. Яйце має довгасту форму (1,0 – 1,5 мм довжини), жовтувато-білого кольору, міцно склеєне з волоссям. Личинка сірувато-коричневого кольору. Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після кровосмоктання темніші, пересуваються за допомогою 3 пар лапок з кігтиками. Воші мають довжину 2,1 – 4,75 мм. Платяна воша живе та відкладає яйця в білизні купками по 6 – 14 штук, для смоктання крові виходить на шкіру. Головна воша відкладає яйця на волосся голови біля коріння. Лобкова воша (площиця) живе на волоссі лобка, бровах та інших волосистих частинах тіла. Укуси воші виглядають як невеличкі капсулоподібні папули.

При виявленні осіб з педикульозом (наявність живих вошей, гнід та подряпин на місцях укусів від кровосмоктання) проводиться відповідна санітарна обробка в приймальному відділенні. Дезінсекцію проводять одночасно, знищуючи вошей безпосередньо на голові, тілі людини, білизні, одязі. Для обробки місць, уражених педикульозом (волосиста частина голови або лобок) використовують два способи: сухий і вологий (хімічний).

А) Сухий спосіб обробки:

1. Гоління волосся машинкою, або бритвою;

2. Обмивання теплою водою з милом (двічі);

3. Висушування;

5. Волосся збирають і спалюють.

Б) Вологий (хімічний) спосіб обробки голови:

1. На голову наносять один із педикулоцидних засобів: 0,15% водну емульсію карбофосу, 20 % водно-мильну суспензію бензилбензоату, мильно-сольвентова емульсія, лосьйон «Ниттіфор», 10% водно-гасову емульсію, шампунь «Брек», засіб «Локодин», «Лонцид», «Педикрин», «Опофос», «Перфолон», «Педикулін» та інші;

2. Голову покривають поліетиленовою косинкою або рушником. При використанні карбофосу, шампуню «Брек», засобів «Локодин», «Лонцид», бензилбензоату, мильно-сольвентової або водно-гасової емульсії час контакту 30 хвилин, при використанні лосьйону «Ниттіфор» – 40 хвилин;

3. Промивають голову шампунем;

4. Ополіскують волосся 5% розчином оцту;

5. Розчісують густим гребінцем.


Одяг пацієнтів з виявленим педикульозом збирають в поліетиленовий мішок, обробляють дустом, направляють в дезінсекційну камеру. Вологому способу обробки не підлягають діти до 5 років, вагітні жінки та матері, що годують грудним молоком і особи з пошкодженнями шкіри (мікротравми, дерматит, екземи), хворі у тяжкому стані. У даному випадку використовують сухий спосіб обробки, або обробляють волосся 5% борною маззю.

Перед процедурою слід обов’язково проінформувати пацієнта про наявність в нього педикульозу, про необхідність та спосіб обробки та отримати дозвіл на обробку. Медична сестра, що виконує обробку, проводить пацієнта до окремої кімнати з санітарним вузлом та доброю вентиляцією, одягає захисний одяг, а після проведення обробки дезінфікує приміщення. Про випадок виявлення педикульозу чи корости повідомляється в санітарно-епідеміологічну службу, що обслуговує даний район.

^ Послідовність праці та розподіл обов’язків співробітників приймального відділення:

1) реєстрація пацієнтів – проводиться медичною сестрою, або фельдшером у відповідних журналах. Якщо хворий доставлений бригадою швидкої медичної допомоги, вона залишає в приймальному відділенні супровідний лист, в якому внесені паспортні дані пацієнта та відомості про загальний стан, обсяг первинної допомоги. При відмові у госпіталізації лікарем приймального відділення, або лікарями профільних відділень, заповнюється як супровідний лист швидкої допомоги так і спеціальний журнал з аргументацією причин відмовлення та подальшими рекомендаціями;

2) ретельний огляд для виключення педикульозу або корости (виконує медична сестра, або фельдшер);

3) огляд та обстеження пацієнта лікарем приймального відділення (при необхідності і іншими лікарями профільних відділень) для встановлення попереднього діагнозу та вирішення питань щодо необхідності та профілю госпіталізації. В цей час, поряд з об’єктивним обстеженням пацієнта, виконуються необхідні лабораторні, інструментальні, рентгенологічні дослідження;

4) при встановленні показань до госпіталізації лікарем вирішується питання про необхідність та вид санітарної обробки, обирається спосіб транспортування хворих до відділення;

5) санітарна обробка, переодягання та транспортування пацієнта до відділення здійснюється медичною сестрою (фельдшером) за допомогою молодшої медичної сестри.

У випадках надання екстреної хірургічної допомоги, коли існує безпосередня загроза для життя пацієнта, вищезазначена послідовність праці може не тільки змінюватись, але й окремі елементи можуть взагалі не виконуватись (або здійснюються вже після госпіталізації хворого та надання йому допомоги). Всі заходи виконуються максимально швидко спільними зусиллями співробітників приймального відділення, працівників швидкої медичної допомоги та відділень лікарні.


^ 1.2.2. Організація роботи операційно-перев’язувального блоку

Операційно-перев’язувальний блок є основним підрозділом кожного хірургічного відділення. Від якості його роботи в першу чергу залежить позитивний результат оперативного лікування хворого. До складу операційно-перев’язувального блоку входять всі приміщення операційного блоку та, як мінімум, дві перев’язувальних кімнати.

Розміщення, устрій, обладнання та утримання цих приміщень повинні відповідати всім необхідним гігієнічним нормативам і забезпечувати можливість ефективного прибирання та максимальної територіальної ізоляції від інших приміщень хірургічного відділення. Для досягнення цих умов існують певні універсальні правила, виконання яких є обов’язковими вимогами для персоналу, які забезпечують ефективність та надійність роботи. Так, при проектуванні хірургічного відділення децентралізований операційний блок розміщують в окремому крилі поверху, наприклад, як показано на малюнку 1.1.2. При централізованій системі планування операційного блоку для кількох різних за профілем хірургічних відділень його розміщують на окремому, як правило, найвищому поверсі будівлі чи в окремому корпусі, що з’єднується з іншими відділеннями спеціальним переходом. При будь-якому плануванні найкраще орієнтувати розміщення вікон операційних на північ чи на захід, при цьому природне сонячне світло не викликає відблиску від інструментів та не нагріває повітря, змінюючи мікроклімат.

Для підтримання асептичного режиму в операційному блоці виділяють чотири зони стерильності з відповідним розподілом приміщень, що входять до складу кожної зони.

До першої зони стерильності відносять приміщення з найсуворішими вимогами до асептичного режиму, що в першу чергу зумовлює обмеженість їх відвідування та режими прибирання – це операційні зали та стерилізаційна (якщо відсутня централізована стерилізаційна в лікарні).

До другої зони стерильності відносять передопераційні, наркозну кімнату.

До третьої зони стерильності відносять приміщення для зберігання операційної апаратури, кімнати операційних сестер, матеріальну кімнату операційного блоку.

До четвертої зони стерильності відносять кімнати старшої медичної сестри, для зберігання забрудненої білизни, вентиляційну.

Прохід в приміщення операційного блоку здійснюється через один вхід. Повинен також ще існувати аварійний вихід. Всі приміщення операційного блоку з’єднуються єдиним коридором, вхід до операційних кімнат завжди проходить через передопераційну (іноді одна передопераційна може бути використана для двох операційних), у великих операційних може існувати окремий вихід для евакуації хворих після закінчення операції.

^ Призначення передопераційної кімнати: для роздягання хворого та переодягання його в операційну білизну; для підготовки хірурга до операції (одягання бахіл, маски, фартуху, попереднє миття рук проточною водою з милом), а також для зняття операційного одягу після закінчення операції; в ній проводиться миття, дезинфекція та висушування використаного інструментарію перед стерилізацією; тут здійснюється збирання та первинна дезінфекція використаного матеріалу з прилеглої операційної зали.

До операційного блоку хворий супроводжується постовими медичними сестрами, або постовими молодшими медичними сестрами. Після переодягання хворий у супроводі молодшої медичної операційної сестри потрапляє до операційної зали. Для постових медичних сестер вхід до операційної зали обмежений.

^ Кожна операційна зала повинна включати мінімальний необхідний комплект обладнання:

  • Операційний стіл;

  • Операційну лампу стаціонарну та додаткові пересувні лампи. Як мінімум одна з них повинна працювати від автономного джерела електричного струму (акумуляторна батарея) на випадок виключення струму;

  • Бактерицидні лампи для дезінфекції;

  • Кондиціонер окремий, або централізований для підтримання мікроклімату;

  • Наркозний апарат та апарат штучної вентиляції легенів (ШВЛ) з поданням кисню;

  • Стіл інструментальний стаціонарний (або ультрафіолетові камери для зберігання стерилізованого інструментарію та матеріалу)*;

  • Столи інструментальні пересувні;

  • Стіл пересувний маніпуляційний;

  • Шафа медична;

  • Тази для збирання використаного матеріалу;

  • Відсмоктувач електричний;

  • Негатоскоп;

  • Підставки для стерилізаційних коробів (біксів) з педалями для підіймання кришок;

  • Стільці.

*В Україні випускаються ультрафіолетові камери для зберігання заздалегідь простерилізованих виробів медичного призначення (інструментарію, матеріалу, дренажів та інше) «ПАНМЕД» у трьох модифікаціях («ПАНМЕД-1», «ПАНМЕД-1С», «ПАНМЕД-1М»), що відрізняються, в першу чергу, розміром.


На малюнку 1.2.2.1 наведений загальний вигляд операційної зали.

Для обробки стін, підлоги та стелі операційних та перев’язувальних кімнат використовують матеріали, що витримують багаторазові прибирання з використанням антисептичних хімічних розчинів та мають естетичний приємний вигляд. Найчастіше комбінують різноманітні матеріали для обробки. Наприклад, для оздоблення стін найчастіше використовують кахельну плитку, але можливо й використання масляної чи емалевої фарби. Для покриття полу також можливо використання кахельної плитки, але її крихка структура може завадити тривалій експлуатації та привести до передчасного зношення. Тому останнім часом частіше використовують промисловий лінолеум, поліхлорвінілові чи епоксидні наливні покриття, технічний пластик та інші сучасні матеріали, що витримують не тільки механічне навантаження (наприклад, вагу операційного столу, що разом із пацієнтом може сягати декілька сотень кілограмів), але й хімічну дезінфекційну обробку і мають гарні пластичні властивості.



1

2

2

3

4

5

6

7

8

9

10


Малюнок 1.2.2.1. Загальний вигляд операційної зали. Цифрами позначені деякі елементи обладнання.

1 – стіл операційний багатофункціональний; 2 – сухожарові шафи; 3 – лампа операційна стаціонарна; 4 – бактерицидна ультрафіолетова стаціонарна лампа для дезінфекції потоку повітря в закритому контурі; 5 – бактерицидна ультрафіолетова пересувна відкрита лампа; 6 – апарат для наркозу та ШВЛ; 7 – стіл інструментальний пересувний; 8 – стіл маніпуляційний пересувний; 9 – тази; 10 – підставка для стерилізаційних коробів із вставленим закритим біксом.


Поверхня полу має бути рівною та безшовною, щоб не допускати накопичення пилу та бруду. Для обробки стелі доцільно використовувати масляну фарбу. Щодо вибору кольору матеріалів для оздоблення, тут не існує певних суворих вказівок, аби тільки колір сприяв ефективній роботі та спокійному настрою персоналу і хворого. Стелю найчастіше фарбують у білий колір. Раніше й стіни фарбували білим кольором, можливо тому, що вважали ніби він уособлює собою колір медицини (білий одяг, білий стяг із медичним хрестом та інше), але пізніше встановили, що він втомлює зір. Найчастіше для стін обирають відтінки зеленуватого чи блакитного кольору, що більш сприятливі для зору та нівелюють світлові відблиски. Але існували й існують операційні, що фарбовані в різноманітні кольори, наприклад, у чорний колір. Саме такий колір операційної був найулюбленішим у видатних хірургів минулого сторіччя – В.А. Оппеля (СРСР) та Нобелевського лауреата Carrel (США), останній навіть ввів чорний колір для операційної білизни (цитується за Г.Н. Акжигітовим, 1979).

Операційні зали іноді обладнують теле- чи web-камерами для запису операцій та для спостереження за ходом роботи, наприклад, з метою учбового процесу.

Виконання правил порядку відвідування операційного блоку також має суттєве значення в попередженні розповсюдження інфекції. Загальний контроль за санітарно-гігієнічним режимом, в тому числі за порядком відвідування, у приміщеннях операційно-перев’язувального блоку проводиться завідувачем відділення. Безпосередній контроль здійснюється старшою операційною сестрою (чи завідувачем операційним блоком у великих централізованих блоках), а під час проведення операції в кожній конкретній залі – операційною сестрою, яка приймає участь в оперативному втручанні. Треба пам’ятати, що відвідування операційного блоку доцільно тільки для учасників процесу оперативного лікування, всі інші відвідувачі – лише підвищують ризик можливого інфікування. Вхід до операційної зали відокремлюється червоною смугою, перейти яку, якщо операція повинна незабаром початися (підготовлений інструментальний пересувний стіл, встановлені бікси на підставках) або під час операції, можливо лише переодягнувшись у операційний одяг, в масці та бахілах (виключення становиться тільки для хворого, що проходить в залу для оперативного втручання). Маска повинна повністю закривати рот і ніс. Волосся ретельно укладають під шапочку. Вхід до операційної зали в одягу з вовни та синтетичних матеріалів забороняється, тому що ці тканини можуть електризувати повітря, сприяючи накопиченню електростатичної енергії з наступним ефектом притягання пилу у повітрі до біологічних об’єктів (наприклад, операційної рани). Цей ефект може бути також вибухонебезпечним для газових сумішей, що використовуються в операційній. Не можна допускати до операційної медичних працівників з гнійними та гострими інфекційними захворюваннями, навіть за умови ретельної дезінфекції та надягання захисного одягу. Під час спостереження за ходом операції не можна наближатися до учасників операції, які одягнені у стерильний одяг (хірурги, операційна медична сестра) та до стерильних інструментальних столів ближче ніж на один метр. Не дозволяється без необхідності переміщуватись в операційній залі, шуміти, голосно розмовляти (а для спостерігачів взагалі тільки поводитись мовчки). Під час проведення операції не дозволяється переміщуватись, крім операційної сестри та молодшої операційної сестри, на боці розміщення операційного стаціонарного та пересувного інструментальних столів. Там же розміщують бікси з стерильним матеріалом та білизною (див. малюнок 1.2.2.2).

Організація роботи в перев’язувальних кімнатах будується також на принципі суворого розмежування двох категорій хворих – з гнійно-запальними захворюваннями чи ускладненнями та без гнійно-запальних захворювань чи ускладнень. Найчастіше у складі відділення існують дві перев’язувальних кімнати – для «чистих» та для «гнійних» перев’язок. Співробітники перев’язувальних кімнат (а також палат інтенсивного догляду, післяопераційних реанімаційних відділень) щоденно змінюють халати, шапочки, маски. Загальний вигляд перев’язувальної кімнати зображений на малюнку 1.2.2.3.






6

2


8


4


3

5


1

7

12


10





9


13


11

12

Малюнок 1.2.2.2. Умовна схема розташування основних елементів обладнання операційної зали. Червоною лінією показана зона обмеженого переміщення медичного персоналу та відвідувачів операційної зали (дозволено переміщення тільки операційної сестри та хірургів, що приймають участь в оперативному втручанні). Синім кольором виділені елементи обладнання для роботи анестезіологічної бригади. Чорним кольором виділені основні елементи для роботи та контролю операційної сестри.

1 – операційний стіл, 2 – стаціонарний інструментальний стіл, 3 – пересувний інструментальний стіл, 4 – підставки для стерилізаційних коробів, 5 – сухожарова шафа, 6 – маніпуляцій ний стіл, 7 – апарат штучної вентиляції легенів з наркозною приставкою, 8 – шафа для медикаментів, 9 – бактерицидна ультрафіолетова лампа, 10 – тази для збору використаного матеріалу, 11 – негатоскоп, 12 – стільці, 13 – відсмоктувач електричний.



1

2

3

4

4

5

6

7

8


Малюнок 1.2.2.3. Загальний вигляд перев’язувальної кімнати.

1 – стіл перев’язувальний; 2 – лампа операційна стаціонарна; 3 – ультрафіолетова камера для зберігання стерилізованого інструментарію та матеріалу; 4 – стіл інструментальний пересувний; 5 – ємкість для збирання використаного матеріалу; 6 – підставка до столу; 7 – ємкості для дезінфекції та замочування використаного інструментарію, лотків; 8 - стілець. Бактерицидна ультрафіолетова стаціонарна лампа для дезінфекції потоку повітря в закритому контурі та мийка розташовані на стіні біля входу.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Похожие:

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)
Колектив авторів: В. В.Іващенко, Є. Р. Балацький, В. С. Ковальчук, О.І. Ніколаєв, Ю.І. Журавльова, А. В.Іващенко, М. А. Койко
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіки І торгівлі

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний унівеpситет»

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни міністерство освіти І науки автономної республіки крим республіканський вищий навчальний заклад „кримський гуманітарний університет” (М. Ялта) інститут філології, історії та мистецтв
Курсові та випускні кваліфікаційні роботи (квкр) необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України, яким є наступний...
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconО. В. Мельников технологія плоского офсетного друку
Міністерство освіти І науки україни науково-методичний центр вищої освіти поліграфічний технікум української академії друкарства
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний унівеpситет» Інститут інформатики І штучного інтелекту

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет
Кафедра теорії І методики технологічної освіти, креслення та комп’ютерної графіки
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «юридична академія україни імені ярослава мудрого»

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки України Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Програму розглянуто і обговорено на засіданні кафедри маркетингу та комерційної справи ( протокол від " " 2009р. )
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Затверджено радою факультету природничої і фізико-математичної освіти протокол № від 2012 р
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки, молоді на спорту України Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы