Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) icon

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)


НазваниеМіністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)
страница3/11
Размер0.51 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

^ Стандартне обладнання перев’язувальної кімнати повинно включати:

  • операційний (перев’язувальний) стіл;

  • операційну лампу стаціонарну та, можливо, додаткову пересувну лампу;

  • бактерицидні лампи для дезінфекції;

  • наркозний апарат та апарат штучної вентиляції легенів (ШВЛ) з підведеним киснем (для «гнійної» перев’язувальної кімнати);

  • стіл інструментальний стаціонарний;

  • стіл інструментальний пересувний;

  • шафу медичну;

  • ємкість для збирання використаного матеріалу;

  • підставку «східці» до операційного столу;

  • умивальник;

  • ємкості для дезінфекції та замочування використаного інструментарію;

  • ємкості для дезінфекції лотків;

  • шафу стерилізаційну сухожарову;

  • стілець.

«Гнійна» перев’язувальна кімната може використовуватись для виконання оперативних втручань з приводу гнійно-запальних вогнищ. Тому обладнання такої кімнати включає наркозний апарат та апарат штучної вентиляції легенів (для роботи анестезіологічної бригади).


1.2.3. Організація роботи та санітарно-гігієнічний режим палат і допоміжних приміщень.

Всі палати хірургічного відділення, а також допоміжні приміщення для обслуговування хворих в цих палатах, розподілені на дві групи в залежності від стану інфікування хворих: 1) для хворих без гнійно-запальних захворювань чи ускладнень; 2) для хворих з гнійно-запальними захворюваннями чи ускладненнями. Необхідність такого розподілу зумовлена в першу чергу необхідністю профілактики можливого шпитального (лікарняного) інфікування в межах лікувального закладу. Окремо в складі хірургічного відділення виділяється палата інтенсивної терапії (при відсутності реанімаційного післяопераційного відділення) для догляду за важкими та післяопераційними хворими. Чоловіки та жінки завжди розміщуються окремо, виняток може становити лише палата інтенсивної терапії, але в ній різностатеві хворі обмежуються спеціальними ширмами. Гігієнічна норма об’єму палати становить 27,0 – 30,0 м3 на кожного хворого. Найоптимальнішими в хірургічному відділенні є палати на 2 – 4 хворих, що дозволяє краще спостерігати за оперованими хворими, а також спостерігати хворим за станом здоров’я одне одного.

Після виписування кожного хворого ліжко, тумбочку протирають дезінфікуючим розчином, змінюють та застеляють білизну, проводять дезінфекцію всіх індивідуальних предметів догляду, що використовувались в процесі лікування.

В палатах для хворих з гнійно-запальними захворюваннями та післяопераційними гнійними ускладненнями медичний персонал працює в спеціальних халатах, шапочках та масках. Після завершення роботи проводиться заміна одягу, дезінфекція рук. В цих палатах обов’язково встановлюють бактерицидні ультрафіолетові лампи зачиненого типу для опромінення повітря. Пересування хворих із палати в палату та вихід в інше відділення категорично заборонено без дозволу медичного персоналу, або без іншої необхідності, що пов’язана з лікувально-діагностичним процесом. Під час госпіталізації хворих з гнійно-запальними захворюваннями проводиться бесіда з ними про необхідність обмеженого їх пересування та використання для цього тільки спеціально відведених санітарних кімнат у складі відділення.

Зміна натільної та постільної білизни проводиться за необхідністю у випадках його забруднення, але не рідше ніж один раз на тиждень. Забруднену білизну збирають в контейнери чи мішки, сортування проводять в спеціальному допоміжному приміщенні.

Прибирання в палатах та допоміжних приміщеннях проводять не рідше ніж 2 рази на добу вологим способом з використанням мильно-содового розчину. Дезінфікуючи розчини в палатах для хворих без гнійно-запальних захворювань чи ускладнень використовують після заміни білизни та в випадках виникнення шпитальної інфекції. В палатах для хворих з гнійно-запальними захворюваннями чи ускладненнями, в санітарних кімнатах щоденне дворазове прибирання завжди проводять з використанням дезінфікуючих розчинів.

^ 1.3. Функціональні обов’язки медичного персоналу хірургічного відділення.

Нижче наведені виписки із посадових інструкцій лікаря, палатної медсестри, та молодшої медсестри–прибиральниці стосовно обсягу роботи з догляду за хворими.

^ Функціональні обов’язки ординатора хірургічного відділення (виписка із посадової інструкції):

Забезпечує:

  1. Належний рівень обстеження та лікування хворих в відповідності до сучасних досягнень медичної науки і техніки;

  2. Необхідний догляд за хворими на основі принципів лікувального-охоронного режиму і дотримання правил медичної деонтології, а також виконання хворими встановленого лікарняного режиму;

  3. Систематичне проведення заходів з підвищення кваліфікації і виховання середнього та молодшого медичного персоналу, вимагає від них точного та своєчасного виконання своїх обов’язків. Чутливе та уважне відношення до хворих, збереження медичної таємниці, акуратне відношення до медикаментів, інструментарію, білизни, та іншого майна;

  4. Необхідне дієтичне харчування.


Функціональні обов’язки палатної медсестри (виписка із посадової інструкції):

  1. Проводить догляд та спостереження за хворими на основі принципів медичної деонтології;

  2. Своєчасно і точно виконує призначення лікуючого лікаря. У випадку невиконання призначень, незалежно від причини, негайно доповідає про це лікуючому лікарю;

  3. Організовує своєчасне обстеження хворих в діагностичних кабінетах, у лікарів-консультантів та в лабораторії;

  4. Спостерігає за станом хворого, фізіологічними відправленнями, сном. При виявленні змін доповідає лікуючому лікарю;

  5. Негайно доповідає лікуючому лікарю, а при його відсутності завідуючому відділенням або черговому лікарю про раптове погіршення стану хворого;

  6. Проводить санітарно-гігієнічне обслуговування ослаблених фізично і важкохворих (вмиває, годує, поїть, промиває, у випадку необхідності, рот, очі, вуха, тощо);

  7. Приймає, розміщує в палаті та перевіряє якість санітарної обробки хворих, які поступили до відділення;

  8. Перевіряє передачі хворим з метою недопущення прийому неякісної їжі та напоїв;

  9. Ізолює хворих в агональному стані, констатує смерть хворого і викликає лікаря для остаточної констатації смерті, підготовлює трупи померлих для передачі їх в морг;

  10. Контролює виконання хворими та їх родичами режиму відділення. Про випадки порушення режиму доповідає старшій медсестрі;

  11. Керує роботою молодшого медичного персоналу та контролює виконання правил робочого розпорядку;

  12. За призначенням лікаря проводить підрахунок пульсу, дихання, виміряє добову кількість сечі, мокротиння та інше, записує ці дані в історію хвороби;

  13. Слідкує за санітарним станом палат, та особистою гігієною хворих (догляд за шкірою, ротом, станом волосся та нігтів), за своєчасним прийомом гігієнічної ванни, заміною натільної та постільної білизни;

  14. Турбується про своєчасне забезпечення хворих всім необхідним для лікування та догляду;

  15. Слідкує, щоб хворі отримували їжу згідно призначеної дієти;

  16. Дотримується санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму на своєму робочому місці.

Функціональні обов’язки молодшої палатної медсестри-прибиральниці хірургічного відділення (виписка із посадової інструкції):

  1. Проводить прибирання приміщень в відповідності із встановленими правилами;

  2. Отримує у сестри-господині та забезпечує правильне зберігання та використання постільної та натільної білизни, господарського інвентарю та миючих засобів;

  3. Доповідає медсестрі відділення всі зміни в стані хворих, про їх скарги, про порушення хворими режиму відділення;

  4. Прибирає приліжкові столики у лежачих хворих після кожного годування;

  5. Слідкує за дотриманням хворими правил особистої гігієни: умиває, підмиває, розчісує та стриже нігті хворим, які не можуть цього зробити за своїм фізичним станом.



^ 1.4. Деонтологія догляду

Студент II курсу вперше переступає поріг клініки, де починається його спілкування з хворим і при цьому закладаються основи практичної деонтології – «науки про належне». Деонтологія – невід’ємна частина курації хворого, що направлена на створення сприятливого морально-психологічного клімату в процесі діагностики, лікування, профілактики і спостереження за хворими людьми шляхом формування адекватних взаємовідносин між всіма учасниками лікувально-діагностичного процесу з метою найшвидшого одужання хворого. Тому медичний персонал повинен зрозуміти основний сенс всієї його медичної діяльності – «все для хворого», щирого духовного сприймання страждань хворого, розуміння і співпереживання з ним його проблем і притяганню його до участі в лікувальному процесі. Дотримання деонтологічних норм відносин між медичним персоналом та хворими має особливе значення для хірургічної діяльності, оскільки процес лікування в більшості випадків потребує оперативного втручання, що найбільше викликає хвилювань у пацієнта. Саме дії молодшого та середнього медичного персоналу під час надходження хворих до відділення та перебування в ньому в процесі лікування можуть займати більшість часу взаємного спілкування і відіграють важливу роль у формуванні психосоматичного стану хворого.

Найважливішими рисами лікаря, сестри, молодшої сестри повинні бути безкорисливість і самовідданість. А.П.Чехов писав: «Професія лікаря – подвиг. Вона вимагає самовідданості, чистоти душі і чистоти помислів». Абсолютна більшість медичних робітників, що працюють в теперішній час, були виховані на моральних принципах, які були відображені в так званому «моральному кодексі будівника комунізму», що був покріплений яскравою демонстрацією соціалістичного гуманізму – безкоштовністю і загальною доступністю медичної допомоги, з якої витікає гуманне відношення і взаємоповага між людьми: людина людині друг, товариш и брат; чесність і правдивість, моральна чистота, простота і скромність в особистому та суспільному житті, високе визнання суспільного обов’язку, сумлінна праця на блага суспільства.

Сьогоденна економічна ситуація в охороні здоров’я далеко неоднозначна у зв’язку з доволі обмеженими фінансовими можливостями лікувальних закладів і відсутністю повноцінного державного бюджетного фінансового забезпечення комунальних лікувальних установ внаслідок економічних реформ, що проводяться в теперішній час. Тенденція до багатоукладності розвитку охорони здоров’я викликає помітний дисонанс між високими моральними вимогами суспільства до медичного працівника, що звично склалися, і конкретними можливостями, в першу чергу матеріальними, медичного персоналу в виконанні своїх безпосередніх службових зобов’язань. Тим не менше медичні працівники повинні розуміти, що, не дивлячись на іноді навіть суперечливі процеси в економіці, суттєве реформування медицини неминуче – попереду розвиток страхової медицини, приватної, укріплення державної медицини, але головне медичні працівники повинні розуміти, що цей період носить короткочасний характер і в своїй конкретній професійній діяльності необхідно завжди прагнути до виконання свого службового обов’язку в повному обсязі, не дивлячись на труднощі, які можуть іноді виникати за різних обставин і надавати допомогу на основі клятви Гіпократа.

Клятва Гіппократа (Hippocratic Oath) – присяга професійної поведінки, яку дають лікарі, розпочинаючи медичну діяльність; приписується Гіппократу із Коса. Наводиться за: Англо-Українським ілюстрованим медичним словником Дорланда. У двох томах. – Lviv: «Nautilus Publishing House», 2002. – т. 1. – С. 1071.

«І присягаюся лікарями Аполлоном, Асклепієм, Гігеєю та Панацеєю і беру за свідків усіх богів та богинь, аби дотримуватися відповідно до моїх здібностей та мого розуміння такої клятви: шанувати нарівні з моїми батьками того, хто навчив мене цього вміння; жити спільно з ним і при потребі ділитися з ним своїми достатками; дивитися на його дітей, як на своїх братів, при бажанні вчити їх цього вміння безкорисливо і без письмової домовленості; передавати правила і настанови моїм синам і синам мого вчителя, а також учням, які пов’язалися зобов’язаннями і погодилися з правилами професії, але тільки їм і нікому більше. Я приписуватиму режим для своїх пацієнтів відповідно до моїх здібностей та мого розуміння і ніколи на шкоду кому-небудь. Ні на чиє прохання я не пропишу смертельний лік і не даватиму порад, які можуть спричинити смерть. Також не дам я жінці пессарію для того, щоб викликати аборт. Але я збережу чистоту мого життя і мого вміння. Я не зроблю розтину при кам’яній хворобі навіть у пацієнтів з явною хворобою; я залишу виконання такої операції спеціалісту практику цієї справи. У кожній дім, в який я зайду, я входитиму лише заради добра моїх пацієнтів, стримуючи себе від усіляких поганих вчинків і спокус, зокрема від утіх кохання із жінками чи чоловіками, байдуже вільними чи рабами. Все, що я можу дізнатися при виконанні своєї професії, поза її межами чи в повсякденному спілкуванні з людьми, що не можна розголошувати, я триматиму в таємниці й ніколи не викажу. Якщо я чесно дотримуватимуся цієї присяги, то нехай я насолоджуватимуся своїм життям, умінням, нехай мене поважають усі люди на всі часи; але я коли я відвернуся від неї чи порушу її, то нехай моя доля стане для мене супротивною».

Питання деонтології нерозривно пов’язані з особистістю медичного працівника. Для досягнення взаємного порозуміння з пацієнтом він повинен володіти низкою якостей: завжди бути акуратним і підтягнутим, милосердним, бути доброзичливим і привітливим, вміти володіти собою, бути терплячим, спостережливим, рішучим та самовідданим (С.В.Петров, 2002). Вирішальну роль в вихованні такого працівника відіграє морально-психологічний клімат хірургічного відділення, особистість керівника відділення, науково-виробничі досягнення колективу, його відомість і популярність в медичному середовищі і у населення міста.

Про значення зовнішнього вигляду медичного працівника знову говорив батько медицини Гіпократ: «Лікареві додає авторитет, якщо він хорошого кольору і добре угодований, відповідно своїй природі, бо ті, які самі не мають хорошого вигляду в своєму тілі, у натовпу вважаються не могутніми мати правильну турботу про інших. Потім, йому пристойно тримати себе чисто, мати хороший одяг, втиратися запашними мазями, бо все це звичайно приємно для хворих».


^ Питання для контролю вивчення матеріалу.

  1. Який принцип покладений в основу розташування хірургічного відділення у складі лікарні?

  2. Які основні функціональні приміщення входять до складу звичайного хірургічного відділення?

  3. Які існують вимоги до устрою, основні функції та структура приймального відділення?

  4. Яка основна документація заповнюється в приймальному відділенні?

  5. Як проводиться санітарно-гігієнічна обробка хворих при виявленні педикульозу та корости?

  6. Які загальні правила розміщення та розмежування зон стерильності в операційно-перев’язувальному блоці?

  7. Обладнання операційної зали і принципи його обробки.

  8. Який порядок відвідування операційно-перев’язувального блоку?

  9. Які основні принципи організації роботи в палатах та допоміжних приміщеннях?

  10. Як розподіляються основні функціональні обов’язки між медичним персоналом хірургічного відділення?

  11. Які основні риси відображають деонтологію відносин між медичним персоналом та хворими в лікувальному процесі?



^ Тестові завдання для контролю вивчення матеріалу.

1. В структурі багатопрофільної обласної лікарні є чотири окремих лікувально-діагностичних корпуси. Чим зумовлено розміщення в одному з корпусів таких відділень як загальнохірургічне, судинне, урологічне, онкологічне, а в іншому корпусі – терапевтичного, кардіологічного, гастроентерологічного, нефрологічного і так далі?

A. Cпецифікою планування відділень;

B. Специфікою фінансування;

C. Особливостями передопераційного обстеження хворих;

D. Уникненням змішування хворих з різною флорою;

E. Особливостями санобробки операційних.

2. Старша медична сестра відділення отримала нове обладнання. В якому з перелічених приміщень хірургічного відділення доцільно долучити для оснащення новий пересувний інструментальний стіл?

A. Перев’язувальна кімната;

B. Маніпуляційна кімната;

C. Палата інтенсивної терапії;

D. Передати в приймальне відділення;

E. Ванна кімната.


3. В структурі кожного хірургічного відділення та хірургічної служби взагалі завжди існує розподіл потоків хворих без гнійних ускладнень та з гнійними ускладненнями чи запальними процесами. Чим в першу чергу зумовлений розподіл хірургічного відділення на «чисту» та «гнійну» половини?

A. Зручністю обслуговування хворих;

B. Профілактикою накопиченості пацієнтів;

C. Попередженням виникнення шпитальної інфекції;

D. Інтересами спеціалізації медичного персоналу;

E. Різними умовами перебування хворих в палатах.


  1. Викладач попередив студентів, що для наступного заняття обов’язково необхідно всім мати повний комплект медичного хірургічного одягу для відвідування приміщень першої зони стерильності. Які приміщення хірургічного відділення відносять до першої зони стерильності?

A. Перев’язувальні кімнати;

B. Маніпуляційні кімнати;

C. Операційні зали;

D. Санітарні кімнати;

E. Палати для хворих.


5. В приймальному відділенні під час огляду у вагітної жінки з підозрою на гострий апендицит медичною сестрою виявлені ознаки педикульозу. Який спосіб обробки доцільно вибрати перед госпіталізацією пацієнтки?

A. Вологий;

B. Сухий;

C. 0,15% водну емульсію карбофосу;

D. Лосьйон «Ниттіфор»;

E. 10% водно-гасову емульсію.


6. Хворому проведено оперативне втручання дві доби тому, рана загоюється первинно, без ускладнень. Чи потрібно оглядати такого хворого, проводити бесіду з ним під час обходу?

A. Немає сенсу проводити огляд та бесіду;

B. Обов’язково необхідно для підтримання гарного психологічного фону;

C. Такі хворі не потребують огляду, якщо процес загоєння йде добре;

D. Якщо немає необхідності проводити перев’язку, то проводити бесіду недоцільно;

E. Можна проводити бесіду, якщо хворий у сприятливому настрої для спілкування.


7. Молодша медична сестра операційно-перев’язувального блоку під час генерального прибирання в перев’язувальній кімнаті для хворих з гнійними захворюваннями провела обробку наркозного та апарату штучної вентиляції легенів, що знаходились в цій кімнаті. Для чого в цій кімнаті була розміщена така апаратура?

A. Така апаратура зберігається тільки в перев’язувальній кімнаті;

B. Входить до складу кімнати та використовується під час виконання операцій;

C. Спеціально для генеральної обробки повинна доставлятися з операційної;

D. В перев’язувальній кімнаті не повинно бути такої апаратури;

E. Апаратура розміщується навпаки в «чистій» перев’язувальній кімнаті.


Еталони відповідей до тестових завдань: 1 – A, 2 – C, 3 – C, 4 – C, 5 – B, 6 – B, 7 - B.


2. Хірургічна інфекція. Основи асептики, антисептики та інфекційного контролю в хірургії. Підтримання санітарно-гігієнічного режиму в операційній, види її прибирання. Організація роботи чистої та гнійної перев’язувальної, особливості догляду за хворими з гнійною патологією. Утилізація перев’язувального матеріалу.

^ 2.1. Хірургічна інфекція. Основи асептики, антисептики та інфекційного контролю в хірургії.

2.1.1. Хірургічна інфекція.

Під інфекцією в широкому понятті цього слова розуміють проникнення та розмноження в організмі людини (макроорганізм) патогенних мікробів (мікроорганізмів) з утворенням складного комплексу взаємовідносин – від носіїв збудників до виникнення хвороби. Термін «хірургічна інфекція» охоплює дві категорії інфекційних процесів (цит. за С.В.Петровим, 1999):

  • Інфекційний процес, для лікування якого хірургічне втручання має вирішальне значення.

  • Інфекційні ускладнення, що виникли в післяопераційному періоді (інфекції області хірургічного втручання).

Саме остання категорія інфекційних процесів залежить від виконання правил санітарно-гігієнічного режиму в лікувальному закладі хірургічного профілю.

Під гнійною інфекцією розуміють проникнення та розмноження в організмі патогенних піогенних мікробів з утворенням гною. Однак, для виникнення гнійної інфекції лише проникнення патогенного мікроорганізму та його розмноження є недостатнім. Для цього необхідно з одного боку подолання захисних сил організму, а з другого – наявність чутливості та реакції організму на укорінений агент. Як біологічне явище, гнійна інфекція широко розповсюджена в тваринному світі.

Гнійна інфекція серед хірургічних інфекцій по розповсюдженості й значенню займає перше місце. При гнійному процесі вступають в протиборство збудник гнійної інфекції та макроорганізм. Збудники гнійної інфекції входять в групу гноєрідних мікроорганізмів. До основних збудників, що відіграють переважну роль у виникненні хірургічної інфекції на сучасному етапі, відносять:

Стафілококи (Staphylococcus pyogenes, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis);

Стрептококи (Streptococcus pyogenes);

Ентерококи (Enterococсus feacalis, Enterococсus faecium);

Escherichia coli;

Pseudomonas aeruginosa;

Proteus vulgaris, Proteus mirabilis;

Enterobacter spp.;

Klebsiella spp.

Кишкова паличка, протей та стрептококи є збудниками не тільки піогенної, але й гнильної інфекції. У вогнищах запалення при бактеріологічному дослідженні можуть виявлятися як один із збудників (моноінфекції), так і асоціації різних збудників (поліінфекції).

На відміну від класичних інфекційних хвороб, при хірургічній інфекції воротами для проникнення і сприятливими умовами для її розвитку іноді являються неминучі та необхідні для пацієнту хірургічні втручання. Для розуміння механізмів виникнення хірургічних інфекційних захворювань необхідно знати шляхи розповсюдження інфекції в зовнішньому середовищі та в організмі людини.

Шляхи розповсюдження інфекції

^ 1. Екзогенна інфекція – яка попадає до організму з зовнішнього середовища різними шляхами: а) повітряним; б) крапельним; в) контактним; г) імплантаційним.

2. Ендогенна інфекція – яка знаходиться в середині організму, або на його покровах. Розповсюдження – по продовженню, гематогенно, лімфогенно. Основні джерела ендогенної інфекції: запальні процеси шкіри й слизових оболонок, інфекції шлунково-кишкового тракту, інфекції дихальних шляхів, урогенітального тракту та джерела криптогенної (невідомої локалізації) інфекції.

Перенесення мікроорганізмів від хворого до хворого називається перехресною інфекцією. Як вже було наведено вище, окремо виділяється термін внутрішньолікарняна інфекція – це інфекція що виникла в стаціонарі, та яка була відсутня у хворого на момент госпіталізації в маніфестній формі чи інкубаційному періоді.

Якщо попередження розповсюдження інфекції з ендогенного вогнища не завжди можливо в хірургічній практиці, наприклад, у хворих, що оперуються за екстреними показаннями, то екзогенне проникнення мікроорганізмів через зону оперативного втручання завжди можна попередити необхідними заходами. Останнім часом серед внутрішньолікарняної інфекції навіть відокремлюються та підлягають особистому обліку так звані інфекції області хірургічного втручання – гнійно-запальні інфекції, які виникли протягом 30 діб після операції у разі відсутності імплантату, трансплантату та протезного пристрою, або протягом 1 року при встановленні імплантату, трансплантату та протезного пристрою. Доцільно знати фактори ризику виникнення інфекцій області хірургічного втручання, які умовно можна розділити на п’ять групп:

1) Стан пацієнта – характер основного захворювання (чим важче клінічний стан хірургічного хворого, тим більше вірогідність розвитку інфекції); супутні захворювання, що обтяжують загальний стан та знижують резистентність до інфекції (цукровий діабет, ожиріння, хронічні інфекційні захворювання, онкохвороби тощо); вік пацієнта (новонароджені, старечого та похилого віку);

2) Передопераційні фактори – тривале передопераційне перебування в стаціонарі, наприклад, для повного обстеження в умовах стаціонару; неадекватна передопераційна антибіотикопрофілактика, неадекватна обробка шкіри операційного поля антисептиками;

3) Операційні фактори – ступінь забрудненості операційної рани; техніка хірурга щодо проведення операції та дотримання асептики; тривалість операції; стан операційної рани після завершення хірургічного втручання (погана васкулярізація, наявність гематом, некротичних тканин, чужорідних тіл); наявність дренажів, які з одного боку необхідні для виведення ексудату чи випоту з рани, а з іншого боку сприяють міграції мікроорганізмів з шкіри та самі є чужорідними тілами; надмірне застосування коагуляції в рані;

4) Фактори внутрішнього середовища – тіснота і велика кількість спостерігачів (студентів) в операційній; наявність серед членів бригади носіїв метицилин резистентних штамів St. aureus (MRSA); необмежене недоцільне пересування членів операційної бригади; неадекватне одягання персоналу; неадекватна вентиляція; неадекватна стерилізація інструментарію, білизни та матеріалу; неадекватна дезінфекція устаткування та елементів операційної зали;

5) Післяопераційні фактори – техніка перев’язок та дотримання правил асептики під час заміни пов’язок; неадекватна стерилізація та дезінфекція в перев’язувальній кімнаті; здійснення «чистих» та «гнійних» перев’язок в одному приміщенні; наявність серед персоналу стійкіх носіїв MRSA.

В абсолютній більшості випадків інфекції області хірургічного втручання виникають при екзогенному шляху розповсюдження інфекції та частота їх виникнення цілком залежить від виконання правил асептики та антисептики.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Похожие:

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)
Колектив авторів: В. В.Іващенко, Є. Р. Балацький, В. С. Ковальчук, О.І. Ніколаєв, Ю.І. Журавльова, А. В.Іващенко, М. А. Койко
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіки І торгівлі

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний унівеpситет»

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни міністерство освіти І науки автономної республіки крим республіканський вищий навчальний заклад „кримський гуманітарний університет” (М. Ялта) інститут філології, історії та мистецтв
Курсові та випускні кваліфікаційні роботи (квкр) необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України, яким є наступний...
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconО. В. Мельников технологія плоского офсетного друку
Міністерство освіти І науки україни науково-методичний центр вищої освіти поліграфічний технікум української академії друкарства
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний унівеpситет» Інститут інформатики І штучного інтелекту

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет
Кафедра теорії І методики технологічної освіти, креслення та комп’ютерної графіки
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «юридична академія україни імені ярослава мудрого»

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки України Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Програму розглянуто і обговорено на засіданні кафедри маркетингу та комерційної справи ( протокол від " " 2009р. )
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Затверджено радою факультету природничої і фізико-математичної освіти протокол № від 2012 р
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки, молоді на спорту України Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы