Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) icon

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)


НазваниеМіністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)
страница6/11
Размер0.51 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

^ 3.2. Гігієна тіла та виділень хірургічного хворого.

Особливості підтримання гігієни тіла хворого в першу чергу залежать від загального стану, постільного режиму та положення хворого в ліжку. Загальний стан хворого може бути:

- задовільним;

- середньої тяжкості;

- тяжким;

- вкрай тяжким.

^ Постільний режим може бути вільним (пересування без обмежень), напівліжковим (вставання з ліжка за рекомендованим режимом), ліжковим (не можна вставати з ліжка, але можна сидіти, рухатися в межах ліжка), строгим ліжковим (строго обмежене перегортання за допомогою медичного персоналу).

^ Положення хворого в ліжку може бути:

- активним – хворий самостійно приймає будь-яке положення, без сторонньої допомоги встає, ходить;

- пасивним – хворий не може самостійно прийняти положення, як правило, це обумовлено важкістю стану чи непритомним станом хворого;

- вимушеним – хворий самостійно займає певне положення в ліжку, внаслідок особливостей його хвороби чи травми, що полегшує його стан (активне вимушене), або хворий займає таке положення, що рекомендоване лікарем з лікувальною метою (пасивне вимушене).

Оцінка стану хворого та призначення постільного режиму проводиться з урахуванням характеру хвороби, важкості травми та належить до компетенції лікаря.

Хворі в задовільному та, іноді, в середньої тяжкості стані, що знаходяться не на строгому ліжковому режимі, як правило, обслуговують себе та виконують гігієнічні процедури без сторонньої допомоги. Хворі у тяжкому стані, із строгим ліжковим режимом потребують сторонньої допомоги для догляду за тілом та виконання гігієнічних процедур. В першу чергу ці обов’язки покладаються на молодший медичний персонал.

^ Основні загальні гігієнічні процедури догляду за тілом хворого:

Догляд за порожниною рота. Хворі, що можуть обслуговувати себе самостійно, щоденно вранці та ввечері, а також після прийому їжі, чистять зуби щіткою та зубною пастою. Можна після прийому їжі ополіскувати ротову порожнину підсоленою водою (1/4 чайної ложки солі на стакан води), або розчином калію перманганату. Важкохворим, що не можуть самостійно чистити зуби, молодша медична сестра або медична сестра протирає язик та зуби після кожного прийому їжі ватним тампоном змоченим 5 % водним розчином борної кислоти, 2 % розчином натрію гідрокарбонату, розчином калію перманганату чи звичайною теплою кип’яченою водою. Після цього хворий ретельно ополіскує рот.

^ Догляд за волоссям. У хворих, що тривалий час знаходяться в ліжку, необхідний постійний догляд за волоссям. Чоловікам роблять коротку зачіску, жінкам із довгим волоссям щоденно розчісують їх індивідуальним гребінцем. Раз на тиждень всім хворим миють волосся. Миття волосся в ліжку важкохворим проводять найчастіше підкладаючи щось під шию та тулуб, закидаючи при цьому голову назад. Під голову ставлять таз з теплою водою та проводять миття з шампунем. Зручно використовувати для миття волосся в ліжку автономні пересувні душові пристрої та пневматичні раковини для голови (мал. 3.2.1).

^ Догляд за очами. Догляд за очами потребує особливої уваги та здійснюється медичною сестрою. Очі промивають при накопиченні виділень, що склеюють повіки. Використовують стерильні марлеві тампони змочені в теплому 2 % водному розчині борної кислоти. При захворюванні очей використовують краплі та мазі для очей за призначенням лікаря.

^ Догляд за носом. Якщо хворий не може самостійно випорожнити носа медична сестра щоденно проводить очищення носових ходів від скоринок. Для цього в кожний носовий хід вводять ватну турунду змочену вазеліновою олією, гліцерином або іншим олійним розчином, закидуючи трохи при цьому голову хворого назад. Через 2 – 3 хвилини обертаючими рухами сухою ватною турундою обережно видаляють скоринки.




А Б

Малюнок 3.2.1. Миття волосся в ліжку: А – за допомогою автономного пересувного душу; Б – пневматична раковина для миття голови.


Догляд за вухами. Зазвичай хворі миють вуха під час ранкового туалету. Хворим, що самостійно не обслуговують себе, чистить вуха медична сестра сухою ватною турундою. При утворенні у зовнішніх слухових ходах сірчаних пробок проводять їх видалення промиванням.

^ Догляд за шкірою. Не рідше ніж двічі на 10 днів хворі приймають гігієнічний душ чи ванну. У тяжких лежачих хворих щодня протирають шкіру спеціальними вологими гігієнічними серветками, або рушником змоченим розчином оцту (1 столова ложка на склянку води). Важкохворих підмивають після кожного випорожнення слабким розчином перманганату калію, фурациліном (1:5000) чи іншим антисептиком для шкіри. Під хворого підкладають гумову чи поліетиленову (або з іншого непромокального матеріалу) пелюшку, під таз встановлюють судно, поливають антисептиком на промежину та водночас протирають її стерильними ватними тампонами (за допомогою корнцангу). Хворі щоденно вранці та ввечері повинні вмиватися, мити руки перед кожним прийомом їжі.

Найважливіший компонент догляду за шкірою важкохворих – це профілактика пролежнів.

Пролежень (лат. Decubitus) – це патологічні зміни тканин дистрофічного або виразково-некротичного характеру, що виникають у лежачих ослаблених хворих на місцях систематичного механічного тиснення. Типові місця виникнення пролежнів наведені на малюнку 3.2.2, найчастіше вони знаходяться над кістковими структурами, що близько прилягають до шкіри. Знання цих місць необхідне для виконання комплексу профілактичних заходів.




Малюнок 3.2.2. Типові місця утворення пролежнів на тілі хворого.

а – вигляд спереду, б – вигляд ззаду. Цифрами позначені: 1 – край реберної дуги; 2 – передньо-верхня ость клубової кістки; 3 – надколінник; 4 – передня поверхня великогомілкової кістки; 5 – зовнішній потиличний виступ; 6 – лопатка; 7 – ліктьовий відросток; 8 – крижа та куприк; 9 – горбистість кістки п'яти; 10 – остисті відростки грудних хребців.

Пролежні можуть бути екзогенного чи ендогенного походження. У виникненні екзогенних пролежнів переважне значення має саме фактор тривалого та інтенсивного тиску на м’які тканини. Ендогенні пролежні виникають переважно при порушенні трофіки в зоні їх виникнення, навіть при нетривалому та малої інтенсивності тиску, наприклад, при цукровому діабеті, ішемічних порушеннях кровообігу, нейротрофічних ураженнях (спинномозкова травма, ушкодження нервових стовбурів, нервові пухлини та інше).

У розвитку пролежнів розрізняють три стадії:

I стадія – циркуляторних розладів, характеризується зблідненням шкіри, що змінюється на ціаноз без чіткої межі; тканини стають набряклими, холодними на дотик. При ендогенних пролежнях наприкінці I стадії виникають пухирі з відшаровуванням епідермісу. Хворі в цю стадію рідко відчувають біль, найчастіше виникає оніміння. Слід враховувати, що в хірургічній практиці це найчастіше післяопераційні хворі, що отримують знеболювальні засоби, включаючи наркотичні, тому відчуття болю може бути зовсім відсутнім. У хворих з ендогенними пролежнями, особливо при ушкодженні спинного мозку, перехід в другу стадію може відбутися дуже швидко, за 20 – 24 години, при відсутності профілактичних заходів. В I стадію пролежнів, на відміну від наступних стадій, некробіотичні зміни ще можуть бути зворотними,.

II стадія – некротичних змін та гнійних ускладнень. При екзогенних пролежнях некротичні зміни переважно розвиваються за сухим типом, відторгнення проходить за участю сапрофітної мікрофлори. При ендогенних пролежнях частіше виникає гнійне запалення з патогенною мікрофлорою. При сухому типі розвитку пролежнів загальний стан хворих може не змінюватись і через кілька тижнів починається відторгнення зони некрозу та епітелізація. При виникненні гнійного запалення виникає тенденція до поширення некрозу, зростає набряк, починається виділення зловонної мутної рідини. Розпад тканин може продовжуватись навіть до підлеглих кісткових структур з оголенням останніх в рані. Гнійний процес в зоні пролежнів значно обтяжує стан хворих, виникають ознаки інтоксикації (підвищення температури тіла, прискорюється дихання, виникає тахікардія, знижується артеріальний тиск, приглушуються серцеві тони та інше). Виникнення поширених пролежнів з гнійним глибоким розпадом називається декубітальною гангреною.

III стадія – загоєння зони некрозу з розвиненням репаративних процесів в рані.

Профілактичні заходи для попередження виникнення пролежнів:

- Слід стежити за станом ліжка хворого – воно повинне бути зручним, постіль повинна бути завжди суха (для цього часто використовують спеціальні підкладні пелюшки та простирадла з шаром, що всмоктує вологу, на зразок дитячих, білизна повинна бути без складок). У хворих, що тривалий час знаходяться в непритомному стані, у всіх важких хворих доцільно використовувати спеціальні протипролежневі ліжка чи матраци, що автоматично змінюють за заданою програмою точки тиску з поверхнею тіла хворого, рівномірно розподіляючи їх з заданою частотою (мал. 3.2.3). Для особливої категорії хворих з поширеними рановими дефектами тулубу та кінцівок, переважно опікового походження, розроблені спеціальні ліжка «Клінітрон», в яких хворий знаходиться у потоках повітря над синтетичними кульками, що рівномірно розподіляють тиск. Завдяки потоку повітря здійснюється аерація та мікромасаж поверхні тіла в зонах дотику;

- Використання підкладних пристроїв в зонах можливого утворення пролежнів – підкладні надувні гумові чи ватно-марлеві кола, мішки з синтетичними кульками (поліефірні, гумові та інше) (мал. 3.2.4);

- Часта зміна положення тіла хворого, виконання легкого масажу зон можливого утворення пролежнів. Під час виконання масажу доцільно використовувати засоби з легким подразнюючим ефектом для стимуляції трофіки, окрім механічного масажного подразнення. Для цієї мети можна використовувати масажні креми та мазі, камфорний чи етиловий спирт, ялицеву олію та інше.

З появою перших ознак пролежнів (I стадія) шкіра в цій зоні часто оброблюється антисептиками, виключається подальший тиск на цю ділянку тіла, використовується ультрафіолетове опромінення зони пролежня, виконується обережний масаж. При відсутності зворотних змін та розвиненні сухого типу некрозу цю зону в подальшому особливо оберігають від контакту з постіллю, часто оброблюють антисептиками (найчастіше з групи фарбників – фукорцин, анілін, брил’янтовий зелений). Виникнення гнійних ускладнень потребує спеціальних лікарських хірургічних заходів лікування.




Малюнок 3.2.3. Матрац протипролежневий з пристроєм для автоматичного регулювання та розподілу тиску.




А Б

Малюнок 3.2.4. Гумове коло надувне протипролежневе (А) та гумове надувне підкладне судно (Б) для лежачих хворих.


Для збору виділень кожному хворому видається індивідуальне судно, ємкості для збирання сечі, мокроти, шлункового та кишкового вмісту. Часто у хірургічних хворих для збирання гнійних ранових виділень до дренажів прикріплюються спеціальні контейнери або інші пристрої для ізоляції виділень від зовнішнього середовища. Більшість приладів для збирання виділень (сечоприймачі, ємкості для мокроти, шлункового та кишкового вмісту, для гнійних ранових виділень) повинні бути одноразового використання. Після використання засобів для збирання виділень їх разом із виділеннями дезінфікують рекомендованим для цієї мети антисептичним засобом, наприклад, розчином дезактину чи лізоформіну. Одноразові прилади підлягають подальшій утилізації.


^ Питання для контролю вивчення матеріалу.

  1. Які існують загальні вимоги до зовнішнього вигляду медичного персоналу хірургічного відділення?

  2. Яка мікрофлора може бути на руках та які існують рівні обробки рук медичного персоналу?

  3. Назвіть етапи хірургічної дезінфекції рук та основні антисептичні засоби, що використовують для цього?

  4. Основні види медичних рукавичок і з якою метою їх використовують?

  5. Від яких факторів залежать особливості догляду за хірургічним хворим?

  6. Як виконуються основні гігієнічні засоби догляду за тілом хворого (обробка шкіри хворого, підмивання, миття волосся, обробка ротової порожнини, очей, вуха та носа)?

  7. Як розвиваються пролежні та які існують профілактичні заходи щодо їх виникнення?

  8. Гігієна виділень хворого?



^ Тестові завдання для контролю вивчення матеріалу.

1) Хворий після важкої операції лежить у ліжку, самостійно не може повернутися, підняти голову, руки, ноги. Як називається таке положення хворого?

A. Активне;

B. Пасивне;

С. Пасивне вимушене;

D. Активне вимушене;

E. Штучне.


2) Молодша медична сестра вибирає одяг для роботи в хірургічному відділенні. З якого матеріалу краще обрати медичну форму для використання в хірургічному відділенні?

A. Нейлон;

B. Бавовна;

C. Шовк;

D. Вовна;

E. Льон.


3) Під час планового бактеріологічного дослідження мікрофлори рук медичного персоналу у операційної медичної сестри до початку хірургічної дезінфекції виявлений на руках штам E. coli. У бактеріологічних пробах після обробки рук цей збудник не виявлений. Надайте характеристику мікрофлорі?

A. Нормальна резидентна мікрофлора рук, що знищена під час обробки;

B. Транзиторна мікрофлора рук, що знищена під час обробки;

C. Патологічна мікрофлора, не знищена під час обробки;

D. Нормальна мікрофлора рук, не знищена під час обробки;

E. Даний збудник неможливо знищити звичайною хірургічною дезінфекцією.


4) Старша медична сестра дає наказ молодшим медичним сестрам провести обробку взуття, що використовується для роботи в операційній. Який з перерахованих дезінфікуючих засобів доцільно використати для обробки шкіряного чи гумового взуття медичного персоналу?

A. Розчин хлораміну;

B. Розчин формаліну;

C. Розчин йоду;

D. Спирт етиловий;

E. Розчин брил’янтового зеленого.


5) Лікар під час обходу рекомендує провести загальний туалет для важкохворого. Як доцільніше доглядати за порожниною носа у важкохворих?

A. Промивати 3 % перекисом водню 2 рази на добу;

B. Закапувати за допомогою піпетки вазелінову олію 3 рази на добу;

C. Тонким зондом з ватою, змоченою в 2 % борній кислоті протирати один раз у 2 доби;

D. Не потрібно ніякого догляду;

E. Обробляти щодня ватною турундою, змоченої вазеліновою олією або гліцерином.


6) Хворий у важкому стані, не може самостійно очистити ротову порожнину. Який розчин з перерахованих можна застосовувати для обробки ротової порожнини важкого хворого?

A. 3 % розчин перекису водню;

B. 3 % спиртовий розчин йоду;

C. 2 % розчин натрію гідрокарбонату;

D. 0,5 % розчин хлораміну;

E. 0,2 % розчин дезактину.


7) Хвора похилого віку після перенесеного оперативного втручання на протязі кількох діб з-за важкого стану була непритомною. Лікуючий лікар постійно нагадує персоналу та родичам про необхідність профілактики та роз’яснює про ознаки пролежнів. Які перші ознаки виникнення пролежня?

A. Чорний струп;

B. Почервоніння шкіри і поява булл;

C. Збліднення шкіри;

D. Поява рани з гнійним виділенням;

E. Поява папіломатозних розростань на шкірі.


8) Медична сестра під час огляду поверхні тіла лежачого хворого помітила перші ознаки прояву пролежня над куприком. Яким з перерахованих засобів доцільно обробити шкіру в цій ділянці?

A. Маззю на основі вазелінової олії;

B. 0,5 % розчином хлораміну;

C. Розчином камфорного спирту;

D. 3 % розчином перекису водню;

E. Холодною водою.


9) У медсестри операційного блоку виникло гнійне захворювання пальця китиці. Потрібно вирішити питання про можливість прийняття участі медсестри в оперативному втручанні. Як поступити в такому випадку?

A. Можна прийняти участь в операції;

B. Не можна допустити до роботи в операційній взагалі;

C. Можна допустити до роботи в операційній після ретельної дезінфекції;

D. Не можна допустити до операції, але можна виконувати іншу роботу в операційно-перев’язувальному блоці;

E. Можна допустити до будь-якої роботи в операційній.


Еталони відповідей до тестових завдань: 1 – B, 2 – B, 3 – B, 4 – B, 5 – E, 6 – C, 7 – C, 8 – C, 9 - B.


^ 4. Правила транспортування хворих. Підготовка хворих до операцій, зокрема до ургентних та планових втручань.

4.1. Правила транспортування хворих.

Після огляду хворого, виконання діагностичних, лікувальних маніпуляцій в приймальному відділенні та встановлення показань до госпіталізації хворого виникає питання щодо транспортування його в хірургічний стаціонар. При цьому слід враховувати, як було вже сказано в попередньому розділі (розділ 3.2 про гігієну тіла), загальний стан хворого та особливості його захворювання. Транспортування відбувається як в межах хірургічного відділення, так і лікувального закладу в цілому. Наприклад, транспортування з приймального відділення до операційної і після виконання операції в палату, для виконання діагностичних та лікувальних маніпуляцій – до рентгенкабінету або інших діагностичних кабінетів або інших підрозділів багатоповерхового корпусу.

^ Види транспортування хворих:

  • Самостійно в супроводі чи без супроводу медичних працівників: 1) без допоміжних засобів для пересування; 2) з допоміжними засобами для пересування – милиці, ходунки, ролери, тростина;

  • В кріслі-каталці сидячи чи напівлежачи (в залежності від можливостей трансформації крісла-каталки та необхідного положення);

  • Лежачи на спеціальній медичній каталці;

  • Лежачи на ношах;

  • В імпровізованих пристосуваннях при деяких ушкодженнях під час надання невідкладної допомоги.

При задовільному стані хворий направляється до стаціонару та пересувається в межах відділення самостійно у супроводі медичної сестри або молодшої медичної сестри без допоміжних засобів для пересування чи з певними засобами. З допоміжних засобів для пересування хворих найчастіше використовують милиці, ходунки, тростину (мал. 4.1.1).



А Б В Г Д

Малюнок 4.1.1. Допоміжні засоби для самостійного пересування хворих:

А – милиці звичайні пахвові; Б – милиці ліктьові; В – тростина; Г, Д – ходунки пересувні з колесами (ролери) та без колеса.


Якщо стан хворого оцінюється як середньої тяжкості, то транспортування може відбуватися в кріслі-каталці сидячи чи напівлежачи та лежачи на медичній каталці. При неможливості хворого самостійно пересісти до крісла-каталки його спочатку усаджують в ліжко так, щоб ноги звисали до підлоги, потім з обох боків підтримують хворого, підкладаючи руки під сідниці та ззаду за спину, і перекладають до крісла. Краще таке перекладання робити удвох. Крісла-каталки можуть бути для звичайного пересування хворих без можливостей трансформації положення тулуба та з можливістю надання лежачого чи напівлежачого положення (можливість трансформації в каталку) як зображено на малюнку 4.1.2. Крісла-каталки можуть бути активні та пасивні. Активні крісла-каталки призначені для самостійного пересування хворих і можуть бути обладнані різноманітними пристроями для руху – електричним двигуном чи ручним або ножним приводом. Пасивні крісла-каталки призначені лише для транспортування хворих із сторонньою допомогою.

Хворих в тяжкому стані завжди транспортують лежачи на медичній каталці чи ношах.



А Б

Малюнок 4.1.2. Крісла-каталки для транспортування хворих: А – активне крісло-каталка з ручним приводом для пересування; Б – пасивне крісло-каталка з можливістю трансформації положення в каталку.


Сучасні медичні каталки у більшості побудовані як розбірні з регулюванням по висоті, тобто носилки можуть зніматися з колісної бази та можна обирати рівень висоти частини нош каталки (мал. 4.1.3). Існують спеціальні каталки для транспортування хворих в операційну та після виконання операції, в яких частина нош відкріплюється від каталки та прикріплюється до станини операційного столу разом з хворим. Після закінчення оперативного втручання частина нош знову прикріплюється до колісної бази каталки та хворий транспортується до палати. Це можливо при виконанні оперативних втручань, коли немає необхідності надання спеціального положення операційного столу, наприклад, при виконанні невеликих оперативних втручань та маніпуляцій.

Існують певні правила перекладання хворого з каталки до операційного столу або ліжка та навпаки. Найкраще виконувати перекладання хворого втрьох. Один з тих, що перекладають хворого, підкладає руки та підтримує голову та плечовий пояс, другий – підтримує тулуб та тазовий пояс, третій – підтримує стегна та гомілки. Хворого піднімають та переносять водночас за командою. Каталка при цьому може розміщуватись паралельно впритул до ліжка (операційного столу, медичної кушетки) або перпендикулярно ножним кінцем каталки до головного кінця ліжка. Висота каталки встановлюється нарівень з ліжком (операційним столом, медичною кушеткою). При пересуванні каталки по відділенню та приміщенням слід транспортувати хворого головним кінцем вперед. Перед перекладанням слід орієнтуватися та враховувати для зручності пересування місце знаходження головного кінця ліжка (операційного столу, медичної кушетки).



Б

В

А


Малюнок 4.1.3. Каталка медична для транспортування хворих: А – в зібраному вигляді; Б – зняті ноші з основи каталки; В – в складаному вигляді з мінімально низьким рівнем висоти.


Ноші часто використовують в медичній практиці (мал. 4.1.4). В умовах обмеженого пересування транспортних засобів на колесах, наприклад, на сходах чи сходових прольотах, може відбуватися транспортування лежачи на ношах чи в імпровізованих пристосуваннях. Найчастіше такий спосіб транспортування використовується в необладнаних ліфтом житлових будинках в практиці робітників швидкої допомоги, але може виникнути така необхідність і в межах стаціонару при деяких випадках. При транспортуванні на ношах слід дотримуватись максимальної обережності в рухах, бо втрата рівноваги чи різкі обертання можуть привести до падіння хворого. Під час пересування по сходинах слід максимально наближувати рівень нош до горизонтального, тому основне фізичне навантаження перепадає на того, хто знаходиться на нижчому рівні сходин. Цей факт слід враховувати при розподіленні фізичного навантаження серед носіїв.




Малюнок 4.1.4. Ноші медичні для транспортування хворих в розібраному та в складеному вигляді.


З імпровізованих засобів для транспортування хворих можуть використовуватись стільці, простирадла, ковдри, хворого можна перенести на руках. При деяких ушкодженнях, наприклад, при переломах кісток тазового поясу, навіть доцільно проводити транспортування сидячи на простирадлі чи ковдрі з розведеними ногами. Але, коли немає спеціальних показань та є можливість вибору транспортного засобу, доцільно використовувати стандартні медичні вироби для транспортування хворих.

^ 4.2. Підготовка хворих до операцій, зокрема до ургентних та планових втручань.

Необхідно чітко розрізняти дві категорії хворих, що потребують оперативного втручання:

  1. Хворі, що потребують екстреного оперативного втручання;

  2. Хворі, в яких оперативне втручання може виконуватися в плановому порядку.

Екстрені операції виконуються при невідкладних станах, а часом і за життєвими показаннями (тобто коли зволікання з операцією може привести до значного погіршення стану хворого, а то й до його загибелі). Їх проводять одразу, або через декілька годин після надходження до стаціонару. Тому підготовка до операції в цих випадках зводиться до визначення функціонального стану основних органів і систем (дихальної, серцево-судинної, видільної) та їх корекції при необхідності і гігієнічної обробки. При компенсованому стані основних органів і систем проводять санітарну обробку шкіри, голять волосся на місці операційного поля, пропонують хворому спорожнити сечовий міхур, або випускають сечу катетером, дренують шлунок, а при необхідності промивають його і транспортують хворого для проведення необхідного оперативного втручання в операційну. При декомпенсації органів проводять короткочасну (до 2 годин) підготовку, наприклад, підвищують рівень артеріального тиску, відновлюють кислотно-лужну рівновагу, знижують рівень глікемії, а потім виконують операцію.

При виконанні планових операцій (операції, що можуть бути відстрочені на певний час без шкоди для хворого) проводять повноцінне обстеження всіх органів та систем і поступово проводять загальну та спеціальну підготовку хворих до оперативного втручання. Передопераційний період в таких випадках продовжується в середньому 7 – 10 діб, починаючи з встановлення показань до оперативного втручання.

До загальної підготовки хворих входить психологічна підготовка та загальна соматична.

Психологічна підготовка має за мету впевнити хворого про необхідність оперативного втручання, заспокоїти його перед операцією, створити атмосферу повної довіри і впевненості в позитивний результат лікування.

Завданням загальної соматичної підготовки є досягання компенсації порушених функцій органів та систем, які були виявлені в процесі обстеження і створити резерв для їх функціонування. Наприклад, при обстеженні хворого перед операцією була виявлена гіпертонічна хвороба з високими цифрами артеріального тиску. Перед операцією необхідно провести корекцію підвищеного артеріального тиску і лише потім провести оперативне втручання.

Спеціальна підготовка проводиться також при виконанні певних операцій. Наприклад, при звуженні стравоходу над місцем звуження накопичуються залишки їжі, створюються сприятливі умови для розвитку інфекції. Тому перед операцією виконується санація стравоходу – за 5-6 днів до втручань промивається стравохід 0,1 % теплим розчином перманганату калію або розчином фурациліну. Сануються каріозні зуби. Рекомендують споживання подрібненої висококалорійної їжі, а іноді накладають штучне зовнішнє з'єднання з шлунком (гастростому) і згодом виконують основний етап операції.

Інший приклад – при стенозі вихідного відділу шлунка у хворих виникає блювота. З блювотними масами втрачаються білки, електроліти, наступає зневоднення організму. Перед операцією проводиться корекція виявлених змін, щоденно (на протязі 6-8 днів) промивають шлунок на ніч за допомогою зонду для скорочення його стінок, зменшення запальних змін, що має певне значення для відновлення моторної функції шлунку в наступному після операції періоді.

Спеціальна підготовка хворих з захворюваннями товстої кишки полягає в механічному очищенні кишки та боротьбі з вірулентною флорою. Для очищення кишки призначають вазелінову олію по 20 мл 3 рази на добу, 10% розчин сульфату магнію по 5-6 ложок на добу. За 2 дні до операції вечорами ставлять очисні клізми, останню клізму ставлять за 2 –3 год до операції. З метою профілактики вірулентної інфекції за 2 дні до операції призначають метронідазол по 0,5 г тричі на день, або безпосередньо перед операцією вводять внутрішньовенно 100 мл метронідазолу та антибіотик, чутливий до кишкової мікрофлори.

У хворих з жовчнокам´яною хворобою і механічною жовтяницею проводять інфузійну, дезінтоксикаційну терапію, іноді проводять попереднє оперативне втручання – ендоскопічну папіллосфінктеротомію. Після зниження жовтяниці поводять основний етап операції. Необхідно пам´ятати, що хворих, в яких немає ефекту від проведення консервативного лікування, необхідно оперувати якомога раніше.

Пацієнтів з великими післяопераційними грижами перед операцією вчать правильно (через ніс) дихати, тренують м´язи передньої черевної стінки, примушують носити бандажі. Між бандажем і черевною стінкою поступово роздувають спеціальні гумові вироби для адаптації органів до підвищеного тиску в животі, що, як правило, констатують після операції.

Одним із важливих завдань передопераційної підготовки у хворих з захворюваннями легень є навчання пацієнтів періодичному глибокому диханню, особливо повному видиху, вмінню відкашляти мокроту. Для цього призначається курс лікувальної фізкультури. Проводять також санацію трахеобронхіального дерева шляхом призначення антибіотиків, їх ендобронхіальну інстиляцію, надають тулубу постуральне (таке положення тіла, при якому найкраще виділяється мокрота) положення.

Безпосередня підготовка хворих до всіх операцій включає наступне:

1) попередня підготовка операційного поля;

2) спорожнення шлунку;

3) спорожнення кишечнику;

4) спорожнення сечового міхура;

5) виконання премедикації.

^ Попередня підготовка операційного поля при планових втручаннях передбачає гігієнічну ванну напередодні, зміну натільної та постільної білизни, сухе гоління операційного поля за 1-2 години до операції, а при екстрених оперативних втручаннях гігієнічна обробка та гоління проводяться під час госпіталізації в приймальному відділенні.

^ Порожній шлунок – напередодні операції пацієнт приймає легку вечерю о 17-18 годині, після 19 години прийом їжі заборонений, можна лише пити воду. В день операції забороняється прийом їжі і рідини. В екстрених випадках проводиться промивання шлунку.

^ Порожній кишечник – напередодні ввечері хворому ставлять очисну клізму і другу клізму ставлять наступним ранком. Або, замість очисних клізм, напередодні, приблизно о 15 годині, рекомендують фортранс – 1 пакет розчиняють в 1,0 літрі води і випивають її по склянці через кожних 10 хвилин. До вечора наступає очищення тонкої і товстої кишки. Цей метод не рекомендують хворим з проявами часткової кишкової непрохідності. В екстрених випадках примусове випорожнення кишечнику не використовується.

^ Порожній сечовий міхур – кожному хворому перед операцією пропонують спорожнити сечовий міхур. При тривалих операціях, або операціях на органах малого тазу та інших ситуаціях, за показаннями, проводять катетеризацію сечового міхура

Премедикація – передбачає введення медичних препаратів безпосередньо перед операцією з метою профілактики психологічного навантаження і ускладнень, що пов´язані з дією наркозних препаратів.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Похожие:

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)
Колектив авторів: В. В.Іващенко, Є. Р. Балацький, В. С. Ковальчук, О.І. Ніколаєв, Ю.І. Журавльова, А. В.Іващенко, М. А. Койко
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіки І торгівлі

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний унівеpситет»

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни міністерство освіти І науки автономної республіки крим республіканський вищий навчальний заклад „кримський гуманітарний університет” (М. Ялта) інститут філології, історії та мистецтв
Курсові та випускні кваліфікаційні роботи (квкр) необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України, яким є наступний...
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconО. В. Мельников технологія плоского офсетного друку
Міністерство освіти І науки україни науково-методичний центр вищої освіти поліграфічний технікум української академії друкарства
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний унівеpситет» Інститут інформатики І штучного інтелекту

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет
Кафедра теорії І методики технологічної освіти, креслення та комп’ютерної графіки
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «юридична академія україни імені ярослава мудрого»

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки України Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Програму розглянуто і обговорено на засіданні кафедри маркетингу та комерційної справи ( протокол від " " 2009р. )
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Затверджено радою факультету природничої і фізико-математичної освіти протокол № від 2012 р
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки, молоді на спорту України Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы