Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) icon

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)


НазваниеМіністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)
страница8/11
Размер0.51 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

5. Робота медичного персоналу в операційній та виконання хірургічних маніпуляцій (діагностичних пункцій).

^ 5.1. Загальні поняття про операцію та дії медичного персоналу під час операційного періоду.

Хірургічна операція – це найважливіша складова частина лікувального процесу хірургічного хворого. Оперативне втручання в лікуванні хірургічного хворого займає центральну та провідну роль.. Операцією називають спосіб лікування чи діагностики, що включає механічну дію на органи і тканини та супроводжується їх роз’єднанням з метою оголення зони хвороби. Під час проведення таких агресивних засобів лікування або діагностики у хворого виникає рана тієї чи іншої локалізації. Саме в цей час пацієнт незахищений від завжди присутнього в зовнішньому середовищі (наприклад, в повітрі) інфекційного агенту. Чим більша тривалість операції або інвазивної діагностичної маніпуляції, тим більша буде і загроза інфікування хворого. На загальну тривалість операцій та діагностичних маніпуляцій суттєвий вплив має попередня підготовка до них відповідного обладнання і медичного персоналу, злагоджена, кваліфікована робота операційної бригади є вкрай важливою і повинна бути заснована на чіткому виконанні функціональних обов’язків. Від злагодженості роботи, чіткого знання її етапів виконання залежить результат лікування кожного хворого.

До операції готується вся операційна бригада, але попередня підготовка операційної зали, необхідного обладнання в основному полягає на середній та молодший медичний персонал під керівництвом старшої операційної сестри. Необхідно пам’ятати, що підтримання санітарно-гігієнічного режиму, зокрема дотримання правил асептики та антисептики під час оперативного втручання, також в основному знаходиться в межах відповідальності молодшого та середнього медичного персоналу, а керує цим процесом операційна сестра, що входить до складу операційної бригади.

Медичний персонал операційного блоку має бути заздалегідь попереджений про оперативне втручання, що відбудеться. Про планові оперативні втручання старша операційна сестра напередодні дізнається з відомостей планового операційного журналу, який зберігається в ординаторський, або у завідувача відділенням, щоб заздалегідь підготуватися до наступного робочого дня. Наприклад, підготувати до стерилізації спеціальні інструменти, матеріал та перевірити прилади. Попереднє прибирання в приміщеннях операційно-перев’язного блоку проводиться щоденно незалежно від наявності операцій, а генеральне у відповідності з графіком. Напередодні затверджується графік планових операцій на робочій день, з яким повинна ознайомитися старша операційна сестра та почати підготовку в операційній залі для планових оперативних втручань. В великих, як правило спеціалізованих клініках, графік планових оперативних втручань може затверджуватись, наприклад, на тиждень наперед, а роботою окремого операційного відділення керує завідувач ним, але такі особливості не є типовими для звичайних хірургічних відділень. Старша операційна сестра призначає операційну сестру та молодшу операційну сестру на кожне оперативне втручання та особисто перевіряє готовність операційної зали до проведення операції. Про екстрене оперативне втручання персонал операційного блоку попереджається ще з приймального відділення після встановлення хірургом показань до оперативного втручання. В деяких невідкладних ситуаціях хворого одразу ж транспортують до операційної зали, щоб якомога раніше почати операцію, тому операційна зала для екстрених втручань повинна бути в постійній готовності для роботи.

^ Основні обов’язки та дії молодшого медичного персоналу операційного блоку в підготовці до операції, під час оперативного втручання та після його завершення.

До операції:

- Доставити з централізованого стерилізаційного відділення стерилізовані бікси та спеціальні укладки з операційною білизною, інструментами;

- Перевірити чистоту операційної зали та обладнання;

- Перевірити наявність основного необхідного обладнання та його готовність до роботи. За наказом операційної сестри принести в операційну залу необхідне додаткове спеціальне обладнання (наприклад, додаткові освітлювачі, коагулятори, пристосування до операційного столу та інше);

- Прийняти перед входом до операційного блоку хворого та супроводити його (або транспортувати на призначених для цього засобах) до передопераційної та операційної зали;

- Допомогти роздягнутись хворому, надіти на нього бахіли;

- Укласти хворого на операційний стіл та зафіксувати його в положенні необхідному для втручання, що планується;

- Допомогти вдягтися в стерильну білизну операційній сестрі та хірургам із складу операційної бригади.

^ Під час операції:

- Проводити поточне прибирання, слідкувати за роботою медичного обладнання, переміщати його при необхідності по вказівці операційної сестри чи хірургів;

- Подавати додаткове обладнання, матеріал у стерильних біксах до операційної зали;

- Відкривати стерилізаційні шафи, стерильні камери, бікси в операційній залі для операційної сестри;

- Протирати обличчя, окуляри членів операційної бригади від забруднень чи поту;

- Рахувати використаний матеріал (серветки, кульки) під час операції та доповідати про його кількість операційній сестрі.

^ Після операції:

- Перекласти хворого на каталку після завершення операції та допомогти транспортувати до виходу з операційного блоку, зняти з хворого бахіли;

- Допомогти зняти використаний під час операції одяг членам операційної бригади;

- Провести поточне прибирання між операціями та заключне прибирання після останньої операції в операційній залі;

- Провести передстерилізаційну обробку хірургічного інструментарію та дезінфекцію обладнання, що було використано під час оперативного втручання;

- Провести сортування використаної під час операції білизни та одягу, комплектацію його для наступного прання та повторної стерилізації;

- Доставляти в патогістологічне відділення операційний чи біопсійний матеріал, що підлягає дослідженню.

Операційна сестра відповідає безпосередньо за підготовку операційного столу, необхідного обладнання та керує діями молодшої медичної сестри, що допомагає їй в цьому. Під час оперативного втручання слідкує за ходом операції, подає та приймає від хірургів необхідний інструментарій, рахує його кількість від початку до кінця операції, спостерігає за постійним підтриманням асептичного стану за операційним столом і в операційній залі в цілому. Після завершення оперативного втручання перевіряє обробку використаного інструментарію та обладнання, його цілість та збереження. Одразу після завершення операції (на початку зашивання післяопераційної рани) просить молодшу медичну сестру підрахувати кількість використаного матеріалу та співставляє отримані дані з своїми (перед початком операції обов’язково рахує кількість матеріалу взятого для втручання). Кульки та серветки комплектують у стандартній кількості, як правило по 10 штук у пачці, тому цей процес не займає багато часу але є дуже важливим для попередження можливих ускладнень, внаслідок випадкового залишення матеріалу в організмі людини. Якщо є розбіжності в кількості взятого для втручання та використаного матеріалу про це одразу повідомляється хірургам. Після контролю якості перед стерилізаційної очистки інструментарію особисто проводить його стерилізацію встановленими способами, або закладає для відправки та наступної обробки в централізованому стерилізаційному відділенні. Закладає чистий одяг та білизну в бікси для наступної стерилізації. Операційна сестра також проводить заповнення необхідної документації, що існує в операційному блоці, наприклад, журнали контролю роботи стерилізаційних шаф, журнал гістологічних та бактеріологічних досліджень та інше.

Виготовлення серветок та кульок найчастіше проводиться медичним персоналом в централізованому стерилізаційному відділенні на замовлення старшої операційної сестри операційно-перев’язувального блоку виходячи з потреб на наступний робочій день. Там же виготовлений матеріал укладається в бікси, стерилізується автоклавуванням, після чого відправляється в хірургічне відділення.


^ 5.2. Робота медичного персоналу під час виконання хірургічних маніпуляцій (діагностичних пункцій).

Від злагодженої роботи медичного персоналу під час оперативних втручань та хірургічних маніпуляцій залежить і якість і швидкість їх виконання, що відбивається на сприятливому наслідку лікування. Знання особливостей виконання найпростіших та найчастіших хірургічних маніпуляцій на прикладі плевральної та абдомінальної пункції сприяє формуванню загального уявлення про дії медичного персоналу в хірургічній практиці.

^ Пункція – прокол порожнини, органа, тканини.

Плевральна пункція – прокол плевральної порожнини з діагностичною і лікувальною метою.

Абдомінальна пункція (лапароцентез, парацентез) – прокол черевної порожнини з діагностичною і лікувальною метою.

Виконання плевральної пункції. У здорових людей у плевральній порожнині знаходиться до 50 мл рідини. При захворюванні плеври між її листками може накопичуватися значна кількість рідини, що обтяжує стан хворого і є показанням до пункції з діагностичною та лікувальною метою. Протипоказання до плевральної пункції пов’язані в першу чергу з можливістю виникнення кровотечі – при порушенні згортаючої системи крові, портальнйй гіпертензії (може супроводжуватись варикозним розширенням плевральних вен та їх пошкодженням під час пункції).

Необхідне оснащення для проведення плевральної пункції:

- антисептичний розчин для обробки зони маніпуляції та рук хірурга;

- стерильні рукавички для хірурга, рукавички для маніпуляцій для операційної сестри;

- стерильні серветки та кульки;

- розчин для анестезії (1 – 2 % лідокаїн чи новокаїн);

- шприци 20 мл – 2 шт;

- спеціальні голки для виконання плевральної пункції (мал. 5.2.1);

- катетер та провідник для нього (при необхідності);

- система для внутрішньовенної інфузії або гнучка трубка для з’єднання з голкою для евакуації випоту;

- бактерицидний або звичайний лейкопластир для закриття місця пункції;

- стерильні пробірки для збору випоту для дослідження;

- ємкість для збору видаленої рідини з плевральної порожнини;

- тонометр для контролю за артеріальним тиском та набір медикаментів у випадку виникнення ускладнень (розчин аміаку, кордіамін, мезатон).




Малюнок 5.2.1. Голка для плевральної пункції з мандреном.


Положення хворого під час пункції – хворий сидить на стільці, обличчям до спинки стільця. На ребро спинки кладуть подушку, на яку хворий спирається зігнутими в ліктях руками. Голову можна злегка нахилити вперед або опустити на руки. Тулуб трохи нахилений убік, на протилежний бік пункції. Іноді пропонують хворому схрестити руки на грудях або покласти руку з боку пункції на голову або на протилежне плече (мал.. 5.2.2).

Техніка виконання плевральної пункції:

- Після перкусії та визначення границь випоту та нижнього краю легеня на протилежному боці визначають точку для пункції. Найчастіше пункцію проводять між лопаткою і задньою пахвовою лініями на два-три ребра нижче вищого рівня рідини, але не нижче VIII міжребір’я, або на 2 ребра вище нижнього краю легеня на здоровій стороні. При цьому слід враховувати, що праворуч нижня границя легені розташована на 1 ребро вище ніж ліворуч, а також ту обставину, що нижній край лопатки при опущених донизу та прижатих до тулубу руках відповідає VII міжребір’ю. Можна помітити маркером точку пункції та лінію верхньої межі випоту;

- Проводять обробку шкіри антисептиком та інфільтрують зону пункції анестетиком, включаючи окістя ребра, голку повільно поглиблюють, а після введення останньої дози анестетику під окістя ребра занурюють у плевральну порожнину по верхньому краю ребра (по нижньому краю проходить судинно-нервовий пучок). Після отримання першої порції рідини, що знаходиться в плевральній порожнини, голку із шприцом витягають;

- Тим самим шляхом проводять голку для плевральної пункції, яку після попадання до плевральної порожнини з’єднують із системою для інфузії або іншою гнучкою трубкою та опускають кінець такої системи донизу в ємкість для збору плевральної рідини. В стандартні набори (мал. 5.2.3) окрім голки можуть входити ємкості для збору рідини. Через голку можна провести також провідник, а потім катетер у плевральну порожнину, щоб зменшити вірогідність травмування поверхні легенів під час пункції, а також в такому випадку хворого можна укласти на ліжко для полегшення його стану. Замість пасивного витікання рідини можна використати активну аспірацію, наприклад, за допомогою апарата Потена. Але слід пам’ятати, що прискорення виділення рідини підвищує ризик розвитку ускладнень, наприклад, падіння артеріального тиску, виникнення колапсу, пульмокоронарного патологічного рефлексу;

- За одну пункцію, щоб уникнути ускладнень, необхідно видаляти не більше 1,5 – 2,0 літрів рідини, а при погіршенні стану пункцію одразу припиняють. Місце пункції знову оброблюють антисептиком та закривають пов’язкою.

Виконання абдомінальної пункції. Лапароцентез (laparocentesis; від грецької lapara- живіт + kentēsis проколювання, прокол; синоніми: парацентез абдомінальний, пункція абдомінальна, пункція живота) – прокол черевної стінки за допомогою троакара для видалення патологічного вмісту з очеревинної порожнини з лікувальною та діагностичною метою. Показаннями для виконання лапароцентезу найчастіше стають: асцит, спонтанний бактеріальний перитоніт, канцероматоз очеревини, необхідність проведення відеолапароскопії. Протипоказання: порушення згортаючої системи крові, кишкова непрохідність, вагітність, запалення шкіри в зоні маніпуляції. Маніпуляція виконується під місцевою анестезією, а для відеолапароскопії доцільно проведення загального знеболювання (наркозу).




Малюнок 5.2.2. Положення хворого під час плевральної пункції та орієнтири для вибору місця пункції: 1 — лінія Дамуазо; 2 — трикутник Гарленда; 3 — трикутник Раухфуса—Гроко; 4 — нижня границя легенів.




Малюнок 5.2.3. Стандартний набір для виконання плевральної пункції.


Необхідне оснащення для проведення абдомінальної пункції:

- антисептичний розчин для обробки зони маніпуляції та рук хірурга;

- стерильні рукавички для хірурга та для операційної сестри;

- стерильні серветки та кульки;

- розчин для анестезії (1 – 2 % лідокаїн чи новокаїн);

- шприци 20 мл – 2 шт;

- скальпель;

- троакар для виконання абдомінальної пункції звичайний, або з каналом для подачі газу для відеолапароскопії (мал. 5.2.4, 5.2.5);

- трубка поліхлорвінілова для проведення в черевну порожнину через троакар (при необхідності);

- голкотримач, голка та шовний матеріал для ушивання місця проколу;

- бактерицидний або звичайний лейкопластир для закриття місця пункції;

- стерильні пробірки для забору рідини з черевної порожнини для загального лабораторного та бактеріологічного дослідження;

- ємкість для збору рідини з черевної порожнини;

- тонометр для контролю за артеріальним тиском та набір медикаментів у випадку виникнення ускладнень (розчин аміаку, кордіамін, мезатон).




А Б

Малюнок 5.2.4. Троакари звичайні: А – в розібраному вигляді; Б – в зібраному вигляді із введеним в трубку стилетом.




Малюнок 5.2.5. Троакар з каналом для подачі газу відеолапароскопічний (без вставленого стилету).


Положення хворого під час пункції – сидячи на стільці або ліжку, лежачи на спині. Перед початком пункції проводять перкусію та обирають місце проведення пункції в одній із типових точок (мал.. 5.2.6), щоб переконатися в наявності рідини в черевній порожнині та відсутності прилягання кишки до обраної точки проколу.

Техніка виконання абдомінальної пункції:

- Після обробки антисептиком місця проколу його обкладають стерильними серветками;

- Виконують анестезію зони пункції на товщу всіх шарів черевної стінки до очеревини, в середньому необхідний об’єм анестезуючого розчину становить 15 – 20 мл;

- Скальпелем виконують розтин шкіри 0,5 – 0,7 см (найчастіше для абдомінальної пункції використовують троакар діаметром 0,5 см, а точку для пункції обирають по середній лінії живота на 3 – 5 см нижче пупка);

- В положенні лежачи одразу над розтином шкіри до апоневрозу проколюється однозубий гачок (або цапки) і черевна стінка підтягується догори (мал. 5.2.5). Потім через розтин обертальними рухами троакар проводиться під кутом 45 - 60° до горизонтальної площини до відчуття «провалу». Троакар під час введення тримають за ручку стилету, виставляючи вперед на трубку II палець для обмеження і контролю глибини проникнення у черевну порожнину, щоб запобігти пораненню внутрішніх органів;





Малюнок 5.2.6. Типові точки для проведення абдомінальної пункції: 1) над переднім краєм гребеня клубової кістки ; 2) по краю прямого м'яза живота; 3) під пупком.


- Після попадання в черевну порожнину стилет витягають із трубки троакару та починають випускання рідини. Випускання краще проводити повільно, щоб уникнути ускладнень – колапсу та інших. У разі прилягання сальника до трубки і припинення виділення рідині доцільно ввести через трубку поліхловініловий дренаж, направляючи його в нижні відділи живота (у малий таз при положенні хворого сидячи). В деяких випадках, наприклад необхідності повільного тривалого виведення рідини, трубку троакару можна видалити, залишаючи проведений поліхловініловий дренаж в черевній порожнині на необхідний час. Під час видалення рідини набирають 20 – 30 мл випоту для лабораторного (визначають кількість білку, наявність клітин крові, питому вагу рідини), бактеріологічного (наявність чи відсутність мікроорганізмів) та цитологічного (для встановлення наявності пухлинних клітин, специфічних мікроорганізмів, наприклад, туберкульозу та ін.) дослідження в 2-3 стерильні пробірки;

- Якщо абдомінальна пункція проводиться з метою лапароскопії, то перед введенням троакару в черевну порожнину через розтин спочатку вводиться спеціальна голка (голка Вереша) для введення газу та роздування черевної порожнини для кращого огляду і запобігання ушкодження внутрішніх органів. Після заповнення газом черевної порожнини в середньому до тиску 15 – 20 мм рт ст., голка видаляється та вводиться спеціальний троакар, до якого приєднується трубка для подання газу, а потім вводиться камера для відеолапароскопії. На відміну від звичайної абдомінальної пункції, для лапароскопії, особливо під час оперативних втручань на верхніх поверхах черевної порожнини, пункцію та розтин виконують найчастіше над пупком;

- Після видалення трубки троакару ушивають рану 1 – 2 швами, а якщо залишають поліхловініловий дренаж, його також фіксують швами до шкіри;

- Ушита рану після проколу обробляють антисептиком та закривають стерильною пов’язкою.

^ Дії медичної сестри під час пункції – допомагає хірургу та подає необхідні інструменти, шприци, розчини, стежить за шкірними покривами пацієнта, пульсом і загальним станом, місце проколу змазує антисептиком і заклеює лейкопластирною чи іншою клейовою пов’язкою після закінчення процедури, заповнює направлення для лабораторного (бактеріологічного, бактеріоскопічного, загального) дослідження рідини. Молодша медична сестра в момент проколу притримує хворого, фіксуючи його в необхідному положенні, допомагає хворому змінити положення під час маніпуляції, після пункції транспортує хворого в палату на каталці сидячи чи лежачи і укладає в ліжко, де він повинен знаходитися не менше 2-х годин. Під час пункції своєчасно замінює заповнені рідиною ємкості та вимірює її загальну кількість, доставляє рідину в стерильній пробірці з належним чином оформленим направленням до лабораторії. Проводить прибирання під час виконання та після маніпуляцій.



А

Б

В

Малюнок 5.2.7. Етапи виконання абдомінальної пункції в положенні лежачи: А – введення гачку 1 та відтягування черевної стінки; Б – введення троакару 2; В – після видалення стилету в трубку проведений дренаж 3, що з’єднаний із шприцом.


^ Питання для контролю вивчення матеріалу.

  1. Що таке операція, етапи підготовки медичного персоналу до її виконання?

  2. Як необхідно інформувати медичний персонал операційної про наступне оперативне втручання у планових та екстрених випадках?

  3. Які основні обов'язки молодшого медичного персоналу на різних етапах оперативного втручання (до операції, під час операції та після її виконання)?

  4. Як виконується плевральна та абдомінальна пункція та які дії виконує при цьому молодший та середній медичний персонал?



^ Тестові завдання для контролю вивчення матеріалу.

1) Хворого з екстреною хірургічною патологією госпіталізують до хірургічного відділення для оперативного лікування. Як повідомити медичний персонал операційної про наступне оперативне втручання?

A. Спеціально заздалегідь повідомляти не треба, медичний персонал дізнається при надходженні хворого в операційну залу;

B. Доцільно повідомити ще з приймального відділення після встановлення хірургом показань до операції;

C. Повідомляє постова сестра про надходження хворого в хірургічне відділення та наступне втручання;

D. Хворий сам повідомить старшу сестру операційно-перев’язного блоку після надходження до стаціонару;

E. Медичний персонал дізнається про оперативне втручання з графіку операцій.


2) Молодша медична сестра по завершенні оперативного втручання починає проводити прибирання. Для чого, в першу чергу, одразу ж після закінчення порожнинної операції молодша медична сестра повинна підрахувати кількість використаного перев’язувального матеріалу?

A. Для звіту про використаний матеріал перед старшою операційною сестрою;

B. Для подальшого планування кількості необхідного матеріалу;

C. Для попередження ятрогенних ускладнень (залишення матеріалу в організмі хворого);

D. Для визначення кількості дезінфікуючого розчину, необхідного для утилізації матеріалу;

E. Молодша медична сестра може не підраховувати кількість використаного матеріалу.


3) У хворого з панкреатитом виявлено накопичення ексудату в плевральній порожнині. Загальний стан хворого дозволяє знаходитись в будь-якому положенні. В якому положенні хворого краще проводити плевральну пункцію?

A. Лежачи на спині;

B. Лежачи на здоровому боці;

C. Стоячи з пристосуванням для упору;

D. Сидячи з відведенням плеча на боці пункції;

E. Лежачи на животі.


4) Хворій проведена діагностична пункція черевної порожнини. Що з перерахованого не входить до обов’язків молодшого медичного персоналу під час проведення діагностичних пункцій (лапароцентез, плевральна пункція та ін.), а є компетенцією медичної сестри?

A. Транспортування хворого;

B. Своєчасна заміна ємкостей для вилученого пунктату;

C. Поточне прибирання;

D. Оформлення направлення для лабораторного дослідження пунктату;

E. Доставка проб вмісту до лабораторії.


  1. В спеку, під час важкої операції, на обличчі хірурга з’явився піт. Які дії молодшої медичної сестри можна вважати вірними?

A. Дати хірургу рушник для витирання поту;

B. Зауважити хірургові про необхідність витирання поту;

C. Взяти зі столу операційної сестри стерильну серветку та витерти обличчя;

D. Отримати від сестри стерильну серветку та витерти обличчя;

E. Передати асистентам хірурга стерильний рушник для витирання поту.


Еталони відповідей до тестових завдань: 1 – B, 2 – с, 3 – D, 4 – D, 5 – D.

^ 6. Основні принципи догляду за хворими в післяопераційному періоді. Профілактика ускладнень, основи догляду за хворими у вкрай важкому та в непритомному станах.

^ 6.1. Загальні питання організації догляду в післяопераційному періоді.

Післяопераційний період починається з моменту завершення оперативного втручання та закінчується одужуванням хворого або набуттям їм стійкої втрати працездатності. Не всі хворі повністю одужують після оперативного втручання, наприклад, є операції, що супроводжуються видаленням органу цілком або його частини (ампутації, екзартикуляції кінцівок, видалення молочної залози, шлунку чи кишечнику та інші) і це супроводжується зміною функції організму в цілому. В таких випадках про закінчення післяопераційного періоду можна казати після стабілізації функціонування організму в нових умовах.

Післяопераційний період можна умовно розділити на 3 основних етапи:

- ранній – триває на протязі 3 – 5 діб;

- пізній – триває на протязі від 5 доби до 3-х тижнів;

- віддалений – триває від 3 тижня до 2 – 3 місяців.

Тривалість основних етапів післяопераційного періоду наведена вельми умовно для більшості загальнохірургічних втручань, але для деякої категорії хворих, наприклад після судинних чи кардіохірургічних, нейрохірургічних втручань, ці інтервали можуть суттєво відрізнятися, особливо пізній та віддалений етапи. Найважливішу роль у догляді за хірургічним хворим має саме ранній післяопераційний період, коли ще зберігається вплив знеболювання, операційної травми та вимушеного положення, що потребує спеціальних дій і велика роль в цьому відводиться саме молодшому та середньому медичному персоналу.

В звязку з тим, що деякі хворі в післяопераційному періоді потребують максимальної уваги, постійного динамічного спостереження та догляду, своєчасної корекції лікування, то часто їх після операції напраляють в відділення анестезіології та реанімації (ВАР), або в відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ) у великих багатопрофільних клініках. У звичайних хірургічних відділеннях післяопераційних хворих у важкому стані розміщують в палати інтенсивної терапії (ПІТ). ПІТ розміщуються в хірургічному відділенні поруч з постом медсестри, або маніпуляційною. Іноді організується індивідуальний пост в ПІТ. ПІТ обладнуються системою для централізованого подання кисню, апаратами для штучної вентиляції легень, наркозним апаратом, контролюючою та іншою спеціальною апаратурою.

Спостереження за пацієнтами в ВАР, ВРІТ та ПІТ характеризується безперервністю та цілеспрямованістю і може бути: візуальним, лабораторним, моніторінговим і змішаним.

На кожного хворого в ПІТ заводять карту погодинного спостереження і картку лікарських призначень, куди на протязі доби через 1 –3 години заносять показники дихання, кровообігу, температуру тіла, діурез, кількість виділень через катетери та дренажі, обсяг введеної та виведеної рідини.

Найпростішим і найдоступнішим є візуальне спостереження (звертають увагу на стан свідомості, поведінку, колір шкіри, температуру тіла, пульс, частоту та глибину дихання, наявність кашлю, характер мокроти).

Моніторінгове спостереження проводиться за допомогою спеціальної апаратури – проводять контроль і реєстрацію показників гемодинаміки (пульс, центральний венозний тиск, артеріальний тиск, електрокардіографія), функції органів дихання (частота дихання, дихальний об’єм, мінутний об’єм дихання, вміст СО2, оксигенація крові), центральної нервової системи (електроенцефалографія), терморегуляції (температура тіла).

Проводяться також необхідні лабораторні дослідження (кількість в крові еритроцитів, лейкоцитів, рівень гематокриту, коагулограма тощо). Найчастіше наведені методи спостереження проводяться в сукупності.

Спостереження за пацієнтами в ВАР, ВРІТ проводиться спеціальною бригадою. За штатними нормативами на 6 хворих повинен бути 1 лікар реаніматолог і 2 медсестри. В ПІТ постійне спостереження ведеться черговою медсестрою, або медсестрою індивідуального поста, до повного пробудження після операції, а потім хворий часто відвідується лікуючим або черговим лікарем. На 3 – 4 день пацієнти переводяться в палати загального профілю.

Основні функціональні обов’язки молодшої медичної сестри під час роботи в ВАР, ВРІТ та ПІТ:

- підтримувати санітарно-гігієнічний режим, проводити прибирання приміщення за встановленим розпорядком;

- проводити зміну натільної та постільної білизни хворим;

- підтримувати гігієну тіла у хворих (миття волосся, очей, вух, обробка носа та рота, підмивання, обтирання тіла);

- збирати та вимірювати кількість виділень у хворих – з дренажів, катетерів, випорожнень, блювотних мас та інше;

- допомагати транспортувати хворих;

- проводити розтирання, перекладати хворих з метою профілактики пролежнів;

- доставляти біологічний матеріал в діагностичні лабораторії лікарні;

- слідкувати за виконанням порядку передавань та відвідувань.

Такі навички як зміна натільної та постільної білизни з першого погляду здаються нескладними, але насправді вони виконуються просто лише у хворих в задовільному стані, але потребують певних умінь і знань у хворих, що знаходяться у вкрай важкому чи непритомному станах.

^ Зміна натільної білизни у тяжкохворого.

Знімання натільної білизни:

- хворого підводять над подушкою, ззаду і знизу піднімають сорочку до пахвових ямок;

- підіймають притримуючи руки сорочку до потилиці і знімають її через голову;

- по черзі звільняють рукава, повністю знімаючи сорочку;

- при хворій одній руці, знімають рукав сорочки спочатку з здорової руки, а потім з хворої (Мал. 6.1.1).

^ При одяганні сорочки поступають навпаки:

- спочатку по черзі втягають руки в рукава, а потім одягають сорочку через голову і розпрямляють вниз по тулубу;

- при хворій одній руці одягають рукав раніше на хвору руку, а потім на здорову.

Для зручності зняття та одягання тяжкохворим рекомендується одягати сорочки типу дитячих сорочечок.




Малюнок 6.1.1. Знімання сорочки з важкохворого.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Похожие:

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник)
Колектив авторів: В. В.Іващенко, Є. Р. Балацький, В. С. Ковальчук, О.І. Ніколаєв, Ю.І. Журавльова, А. В.Іващенко, М. А. Койко
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіки І торгівлі

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний унівеpситет»

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни міністерство освіти І науки автономної республіки крим республіканський вищий навчальний заклад „кримський гуманітарний університет” (М. Ялта) інститут філології, історії та мистецтв
Курсові та випускні кваліфікаційні роботи (квкр) необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України, яким є наступний...
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconО. В. Мельников технологія плоского офсетного друку
Міністерство освіти І науки україни науково-методичний центр вищої освіти поліграфічний технікум української академії друкарства
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «донецький національний технічний унівеpситет» Інститут інформатики І штучного інтелекту

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет
Кафедра теорії І методики технологічної освіти, креслення та комп’ютерної графіки
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «юридична академія україни імені ярослава мудрого»

Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки України Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Програму розглянуто і обговорено на засіданні кафедри маркетингу та комерційної справи ( протокол від " " 2009р. )
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Затверджено радою факультету природничої і фізико-математичної освіти протокол № від 2012 р
Міністерство освіти і науки України Міністерство охорони здоров ׳ я України Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Догляд за хірургічними хворими (навчальний посібник) iconМіністерство освіти і науки, молоді на спорту України Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы