Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую icon

Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую


Скачать 78.33 Kb.
НазваниеМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую
Размер78.33 Kb.
ТипДокументы

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ


Харківський національний університет внутрішніх справ


Факультет права та масових комунікацій


Кафедра кримінально-правових дисциплін


ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-

правових дисциплін ФПМК

______________ В. Б. Харченко

(підпис)

___________________________

(дата, місяць, рік)


лекція


з дисципліни

ЕКОНОМІЧНІ ЗЛОЧИНИ


Тема: Кримінально-правова характеристика злочинів в сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб’єктів.


Галузь знань 0304 ПРАВО

Напрям підготовки (спеціальність) 6.030401 ПРАВОЗНАВСТВО

Спеціалізація КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА

Освітньо-кваліфікаційний рівень БАКАЛАВР

Форма навчання ДЕННА, ЗАОЧНА


Розробив


доцент кафедри, к.е.н., __________ М.М.Дудін

Харків, 2013

Тема: Кримінально-правова характеристика злочинів в сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб’єктів.


Навчальні та виховні цілі: сформувати цілісне уявлення про злочини в сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб’єктів., а також сформувати у студентів вміння здійснювати кваліфікацію зазначених злочинів та відмежувати їх від інших складів злочинів.

Час 2 години

Навчальні питання (згідно навчального плану):

  1. Кримінально-правова характеристика фіктивного підприємництва (ст. 205 КК).

  2. Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК).

  3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним ШЛЯХОМ (ст. 209КК).

  4. Розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 КК)

Література:

1. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. Навчальний посібник. К., 2001.

2. Ежов В.И. Преступление в сфере предпринимательства: Учеб. пособие.- М.,2001.

3. Стодкін О. Кримінальна відповідальність за умисне відхилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Економіка, фінанси, право. - 2001.- №11 - С. 27 – 30.

4. Андрушко П. Коментар до ст. 202 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України. – 2001. - № 20. – (Інфррм.-прав. Банк). - С. 27-32.

5. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1.06.2000 // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 36.- Ст.299.

6. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 611 від 09.08.93. // Зібрання постанов Уряду України. – 1993.- №12.- Ст. 269. Митний кодекс України від 28 листопада 2002 р.// Офіційний Вісник України. - 2002.-N 52.- Ст. 2351

7. Про захист економічної конкуренції: Закон України від11.01.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64

^
Текст лекції




  1. Кримінально-правова характеристика фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України ).


Суспільна небезпека даного злочину полягає в тому, що воно заподіює матеріальну шкоду юридичним і фізичним особам, державі, збільшує масштаби недобросовісної конкуренції, сприяє незаконній конвертації безготівкових засобів в готівку і легалізації засобів отриманих злочинним дорогою, створенню умов для ухилення від сплати податків, захованню фактів заняття забороненими видами господарською діяльністю. Викликаючи у суб'єктів страхи і побоювання відносно вступу до правовідносин з іншими суб'єктами, порушує стабільність господарського звороту.

^ Об'єктом фіктивного підприємництва виступають суспільні стосунки, що складаються в процесі здійснення підприємницької діяльності. В результаті скоєння даного злочину збиток може бути причинний податковим стосункам, стосункам по використанню засобів бюджетів і державних цільових фондів, а також стосункам, що забезпечують захист прав і законних інтересів суб'єктів господарської діяльності.

Основний безпосередній об’єкт злочину – встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Додатковими об’єктами можуть бути встановлений порядок оподаткування й отримання кредитних ресурсів, добросовісна конкуренція, право власності.

^ Об'єктивна сторона злочину виражається в одній із двох дій:

  1. створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми – суб’єкта підприємницької діяльності;

  2. придбання такої юридичної особи.

Стаття 205 встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особі, які стоять за створеним або придбаним суб’єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше – прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою характеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно відображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприємницької діяльності конкретним незаконним цілям. Особи, які скоюють фіктивне підприємництво, можуть:

  1. повністю відмовлятись від здійснення тієї офіційної діяльності, котра фіксується в установчих документах юридичної особи (наприклад, замість надання масажних послуг особи фактично утримують місце розпусти;

  2. вести її у мінімальному обсязі, що дозволяє вважати комерційну структуру такою, що насправді функціонує, тобто імітувати підприємницьку діяльність;

  3. вести більш-менш повноцінну підприємницьку діяльність з отриманням прибутку для того, щоб приховати паралельно здійснювану незаконну діяльність (скажімо, контрабанда здійснюється під прикриттям створеного з цією метою підприємства, яке офіційно займається зовнішньою торгівлею).

Отже, спостерігається певна неузгодженість між назвою ст.205 КК і статтю описаного у ній злочинного діяння, позаяк особи, які з метою прикриття створюють та (або) придбавають суб’єкт підприємницької діяльності, можуть з використанням останнього здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність, у т.ч. приховану від оподаткування.

Створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) полягає в його державній реєстрації. Дії винного мають зовні цілком законний вигляд: подаються документи на державну реєстрацію, іноді і на ліцензування; з дотриманням необхідної процедури приймається рішення про реєстрацію (та ліцензування). Однак ще до офіційного створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) винний знає, що підприємство створюється ним для прикриття незаконної чи забороненої діяльності.

^ Суб'єкти підприємницької діяльності – це юридичні особи всіх форм власності, а також об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції. Вказані юридичні особи повинні здійснювати систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою здобуття доходу і бути зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.

До юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності належать підприємства різних форм власності, їх об'єднання, господарські суспільства, виробничі кооперативи, колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства. Положення даної статті не поширюється на добродійні фонди, громадські організації, кредитні союзи і ін.

Придбання суб'єкта підприємницької діяльності означає придбання права власності на вже зареєстроване юридичне обличчя або права власності на окрему частину юридичного лиця, що дозволяє здійснювати контроль за його діяльністю.

Створення або придбання суб'єктів господарської діяльності, що не мають на меті здобуття доходу, а також державна реєстрація фізичної особи, – суб'єкта підприємницької діяльності складом злочину, передбаченого ст.205 УК України, не охоплюється, оскільки вказані особи не можуть бути віднесені до суб'єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб.

^ Момент закінчення злочину, передбаченого ч.1 ст.205 УК України, є момент державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або придбання права власності на нього незалежно від того, чи удалося винним досягти поставленої мети – прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, відносно яких є заборона.

Під придбанням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) слід розуміти отримання будь-яким способом права

власності на цю юридичну особу як в цілому, так і на визначену його частину, що дозволить здійснювати контроль над ним, наприклад, шляхом купівлі контрольного пакету акцій в акціонерному товаристві, заміни власника або складу учасників правління, придбання одним або кількома учасниками господарського товариства частки в його статутному фонді інших учасників тощо.

Створення або придбання фіктивної організації, що не є суб'єктом підприємницької діяльності (релігійної, громадської тощо), не тягне відповідальності за ст. 205.

Під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти будь-яку підприємницьку діяльність юридичної особи, що не відповідає установчим документам. Заборонена діяльність — це діяльність, що прямо заборонена законом (наприклад, виробництво і збут наркотичних засобів, зброї, радіоактивних матеріалів і вибухових речовин, вибухових пристроїв тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) неза­лежно від того, чи досяг винний поставленої мети.

^ Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що поєднаний із спеціальною метою — прикриття незаконної або забороненої підприємницької діяльності.

Суб'єктом злочину може бути:

  1. Осудна особа, яка досягла 16-річного віку і виступає як засновник або набувач суб’єкта підприємництва – юридичної особи або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє (придбаває) такий суб’єкт;

  2. Службова особа підприємства або організації, яка прийняла рішення про створення чи придбання іншої юридичної особи;

  3. Власник (засновник) юридичної особи, який прийняв таке ж рішення.

Дії особи, на ім’я якої за її згодою було зареєстровано фіктивний суб’єкт підприємництва, можуть кваліфікуватися за статтями 27 і 205 як пособництво фіктивному підприємництву. Якщо така особа брала безпосередню участь у державній реєстрації суб’єкта підприємництва (підписувала чи подавала для нотаріального посвідчення установчі документи, її призначено на посаду керівника підприємства тощо), її дії за наявності всіх ознак складу злочину потрібно розцінювати як дії виконавця і кваліфікувати за ст.205 без посилання на ст.27.

У разі, коли особа, будучі формальним (номінальним) керівником фіктивного підприємства і виконуючи вказівку фактичного адміністратора, підписує фінансово-господарські документи і при цьому не усвідомлює справжнього змісту і характеру вчинюваних нею дій, вона за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 367, може притягуватись до відповідальності за службову недбалість. У подібних випадках не виключається оцінка вчиненого як казусу. Дії осіб, які офіційно не причетні до складання і подання податкової звітності або пакета документів для отримання банківського кредиту, не володіють правом підпису фінансово-господарських документів, але фактично діють від імені підприємства і спонукають формального керівника підписати відповідні документи, мають розглядатись як «посереднє виконання» злочинів і кваліфікуватись, наприклад, за статтями 190, 212 або 222.

Якщо фактичні керівники здійснюють фінансово-господарську діяльність, поєднану з несплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), безпосередньо із використанням установчих та інших документів, штампів і печаток спеціально створених (придбаних) для цього юридичних осіб – суб’єктів підприємництва, і без вказівок підставним керівникам, їх дії треба кваліфікувати не за ст. 212 (через відсутність належного суб’єкта злочину), а за відповідною частиною ст. 205 як фіктивне підприємництво. У такому випадку документи податкової звітності взагалі не складаються і до контролюючих органів не надходять або ж заповнюються фахівцями, спроможними це робити, які однак офіційно жодних посад на підприємствах не обіймають. Притягнення до відповідальності підставних керівників суб’єктів підприємницької діяльності за ст.205 можливе лише у тому разі, коли такі особи не лише створили чи придбали суб’єкт підприємницької діяльності або сприяли його створенню чи придбанню, а й усвідомлювали, що ці дії мають на меті прикриття незаконної діяльності або здійснення забороненої законом діяльності.

Службова особа уповноваженого органу, яка за незаконну винагороду реєструє створюваний суб’єкт підприємництва, усвідомлюючи його фіктивний характер, повинна притягуватись до відповідальності за ст. 368 та пособництво фіктивному підприємництву (ч.5 ст.27, ст. 205), а за наявності до цього підстав – і за ст. 364.

У частині 2 ст. 205 встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним осо­бам або громадянам.

Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. примітку до ст. 205).

^ Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони даного злочину є мета його здійснення: прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, відносно яких є заборона. Дана мета може бути як єдиною метою створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), так і існувати поряд з іншими, у тому числі і не протизаконними цілями (наприклад, здобуття доходу від законної підприємницької діяльності).

Під незаконною діяльністю, про яку говориться в ст.205 УК України, слід розуміти такі види діяльності, які особи або не має права здійснювати взагалі, або ж маючи права на це за певних умов або з дотриманням певного порядку, здійснює їх з порушенням (п. 17 Постанов Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003г. «Про практику вживання судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»).

Про наявність наміру на створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, відносно яких є заборона, може свідчити створення юридичної особи для проведення в короткий термін однієї або декількох господарських операцій з подальшою його ліквідацією вступ на розрахунковий рахунок знов створеного суб'єкта грошових коштів, що значно перевищують об'єми господарської діяльності, використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених або таких, що належали померлим громадянам паспортів, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім'я, і ін.

Використання при цьому підроблених документів або їх підробка повинні додатково кваліфікуватися по ст. 358 або ст. 366 УК України (п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003г. «Про практику вживання судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»).


Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво відповідно до ст. 205 УК настає лише за умови, що особа, здійснюючи створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності, має мету прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, у відношення яких є заборона. Використання у вказаних цілях раннє створених або придбаних суб'єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб складом даного злочину не охоплюється, якщо їх створення не здійснювалося з даною метою.

^ Кваліфікуючими ознаками фіктивного підприємництва відповідно до ч.2 ст. 205 УК є: 1) здійснення таких дій повторно; 2) спричинення крупного матеріального збитку державі, банку, кредитною установою, іншим юридичним особам або громадянам. Здійсненням фіктивного підприємництва повторно визнається здійснення його обличчям, ранній таким, що зробив злочин, передбачений ст. 205 УК України (якою-небудь частиною), за умови, що за ранній досконалий злочин особа не була звільнена від кримінальної відповідальності по підставах, встановленим законом, або судимість за цей злочин не була погашена або знята.


Спричинення крупного матеріального збитку державі, банку, кредитною установою, іншим юридичним особам або громадянам відповідно до примітки до ст. 205 УК України має місце у випадках спричинення матеріального збитку фізичним особам, якщо він в двісті і більше разів перевищує не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян, а також його спричинення державі або юридичним особам, якщо він в тисячу і більше разів перевищує не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян.

Спричинення крупного матеріального збитку вказаним особам повинне знаходитися в причинному зв'язку із створенням (придбанням) суб'єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб. Такий збиток може утворитися в результаті ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, неповернення кредитів, незаконного заволодіння майном інших суб'єктів господарської діяльності або громадян і ін.

У разі, коли створений або придбаний суб'єкт підприємницької діяльності почав незаконну діяльність, що містить ознаки ще і іншого злочину, дії винної особи слід кваліфікувати по сукупності злочинів – по ст. 205 УК України і тією статтею України, яка передбачає відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

Якщо при створенні або придбанні такого суб'єкта винна особа мала мету не лише прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, відносно яких є заборона, а і незаконного здобуття кредитів і привласнення отриманих коштів або їх використання не за цільовим призначенням, його дії слід додатково кваліфікувати і як приготування до скоєння злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 190 або ст.222 УК України.

Якщо такі дії сполучені з подальшим фіктивним банкротством або доведенням до банкротства, їх також необхідно кваліфікувати по сукупності злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 205 УК і ст. 218 або ст. 219 УК (п. 20 Постанов Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003г. «Про практику вживання судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»).


  1. ^ Протидія законній господарській діяльності

(ст. 206 КК України).


Об'єктом злочину є суспільні стосунки, що забезпечують свободу господарської діяльності, недопущення монополізму і недобросовісної конкуренції. Додатковим безпосереднім об'єктом можуть виступати особа потерпілого або близьких йому осіб, а також право власності.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у протиправній вимозі припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднаній з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодженні чи знищенні їхнього майна за відсутності ознак вимагання. Протиправна вимога, як ознака об'єктивної сторони злочину, являє собою викладену у рішучій формі пропозицію про припинення зайняття господарською діяльністю або здійснення іншої дії (бездіяльності), зазначеної вище. Ця вимога має бути поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи зни­щення їхнього майна. Погроза насильством полягає у погрозі негайно чи у майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Наприклад, це погроза нанесенням побоїв, катуванням, заподіянням тілесних ушкоджень, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має Місце погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 206.

^ Вимога як ознака складу злочину, передбаченого ст.206 УК України, означає викладена в рішучій формі пропозиція винного до потерпілого про припинення займатися господарською діяльністю або обмеження її, або укладення договору або невиконання укладеної угоди, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальний збиток або обмежити його законні права або інтереси.

Протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю може бути звернене лише до осіб, яке здійснює таку діяльність на законних підставах. При цьому під господарською діяльністю відповідно до ст. 1 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-ІІІ від 1 червня 2000г. слід розуміти яку-небудь діяльність, у тому числі підприємницьку, юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язану з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Одним з видів господарської діяльності є підприємництво, визначуване як безпосередня самостійна систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою здобуття доходу, здійснювана фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.

Необхідною умовою здійснення законної підприємницької діяльності є державна реєстрація, як суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, – здобуття ліцензії на заняття певними видами господарської діяльності.

Вимога припинити займатися господарською діяльністю, звернене до особи, що здійснює її незаконному (наприклад, що займається діяльністю, що має ознаки підприємницькою, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності), не може кваліфікуватися по ст. 206 УК України.

За наявності необхідних підстав такі дії слід розглядати як злочин проти особи або злочин проти власності.

Вмістом вимоги припинити займатися господарською діяльністю може бути вимога до особи, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, засновника, власника або посадової особи суб'єкта господарської діяльності про фактичне припинення займатися господарською діяльністю, юридичну ліквідацію такого суб'єкта або відмову від права власності на майно юридичної особи або частину, що належить потерпілому (наприклад, вимога продати контрольний пакет акцій, що належить потерпілому) і ін.

^ Протиправна вимога обмежити господарську діяльність полягає в пред'явленні особі, що здійснює законну господарську діяльність, вимоги припинити займатися окремими видами господарської діяльності скоротити об'єми господарської діяльності, відмовитися від виробництва окремих видів товарів або надання певних видів послуг, скоротити ринки збуту і тому подібне

^ Вимога укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальний збиток або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю, може полягати у вимозі укладення цивільно-правового договору (договір купівлі – продажі, дарування. міни, оренда, перевезення, договори на виконання робіт або надання послуг і ін.), трудового договору або іншої угоди, виконання якої, на думку потерпілого, є економічно невигідним для нього, пов'язано з певними ризиками або по інших причинах небажано.

Вимога не виконувати укладену угоду, невиконання якої може заподіяти матеріальний збиток або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю, полягає у вимозі до потерпілого відмовитися всупереч його волі від виконання угоди (цивільно-правового, трудового або ін.).Фактичне спричинення матеріального збитку або обмеження законних прав, або інтересів того, хто займається господарською діяльністю, в результаті виконання (невиконання) такої угоди, не впливає на кваліфікацію протидії законній господарській діяльності, проте може бути враховане при призначенні покарання.

Загроза насильства над потерпілим або близьким йому особами, пошкодження або знищення їх майна має бути дійсною і реальною. При визначенні реальності загрози слід виходити з суб'єктивного відношення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. Така загроза може відноситися як до того, що самому потерпіло, так і до близьких йому осіб. До таких осіб слід відносити близьких родичів, вказаних в ст. 32 УПК (батьків, одного з подружжя, дітей, рідних братів і сестер, діда, бабу, внуків), а також інших осіб, доля яких має істотне значення для потерпілого.

Диспозиція ст.206 УК України передбачає два види погроз: 1) загроза насильством; 2) загроза пошкодженням або знищенням майна. Ці погрози можуть застосовуватися альтернативно або в поєднанні. Під загрозою насильством слід розуміти загрозу негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб – близьких родичів або інших осіб, доля яких має істотне значення для потерпілого. Якщо винен загрожував потерпілому або близьким йому особам позбавленням життя або спричиненням тяжкого тілесного ушкодження, його дії за відсутності інших кваліфікуючих ознак слід кваліфікувати по ч.2 ст.206 УК України.

Загроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в якій-небудь формі (словами, жестами, демонстрацією зброї і ін.), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що невиконання пред'явленої йому вимоги спричинить реалізацію загрози, а у потерпілого дійсне таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винен загрожує вживанням предметів, які свідомо для нього не можуть бути використані реалізації погроз (непридатної зброї або макету і ін.), якщо потерпілий сприймає ці предмети як що представляють небезпеку для життя і здоров'я (див. п. 13 Постанов Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992г. № 12 «Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності»).

^ Загроза пошкодження або знищення майна потерпілого або близьких йому осіб має місце у випадках, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві власності (у тому числі і майна що знаходить в колективній або спільній власності, за умови, що його частина належить потерпілому або близьким йому особам).

Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, поєднаної із зазначеною у законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Якщо особа вчиняє дії, зазначені в ст. 206, з метою отримання майна від підприємця, права на його Майно, або домагається здійснення дій майнового характеру, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Частина 2 ст. 206 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства Чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна.

Кваліфікуючими ознаками протидії законній господарській діяльності є: відповідно до ч.2 ст.206 УК України:

- скоєння цього злочину повторно;

- за попередньою змовою групою осіб;

- із загрозою вбивства або спричинення тяжких тілесних ушкоджень;

сполучене з насильством, не небезпечним для життя і здоров'я;

- сполучене з пошкодженням або знищенням майна;

відповідно до ч.3 ст.206 УК України:

- скоєння цього злочину організованою групою;

- посадовою особою з використанням службового положення;

- сполучене з насильством, небезпечним для життя або здоров'я;

- спричинення крупного збитку;

- спричинення інших тяжких наслідків.

Протидія законній господарській діяльності признається відповідно до ст. 32 УК України досконалим повторно, якщо ці дії здійснені особою, що раніше скоїла злочин, передбачений ст. 206 УК України (якою-небудь частиною), за умови, що за раніше здійснений злочин особа не була звільнена від кримінальної відповідальності по підставах, встановленим законом, або судимість за цей злочин не була погашена або знята.

Скоєнням даного злочину за попередньою змовою групою осіб слідує відповідно до ч. 2 ст.28 УК України рахувати здійснення його спільно декількома особами (двома або більш), які заздалегідь, тобто до початку злочину домовилися про спільне його здійснення. Такі особи можуть виступати як співвиконавцями, так і брати участь в скоєнні злочину поряд з виконавцем як організатори, підбурювачі або посібники.

^ Загроза вбивства або спричинення тяжких тілесних ушкоджень має місце у випадках, коли винен висловлює загрозу спричинення потерпілому або близьким йому особам смерті або тяжких тілесних ушкоджень. Поняття тяжких тілесних ушкоджень міститься в ст.121 УК України, а також Правилах судово-медичного визначення міри тягаря тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України (Міністерством охорони здоров'я України) від 17 січня 1995 р. № 6 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 р. № 255. До таких пошкоджень відносяться тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент спричинення або що викликають втрату якого-небудь органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, зв'язаний із стійкою втратою працездатності не менше, чим на одну третину, або переривання вагітності або незгладиме спотворення особи.

^ Під насильством, не небезпечним для життя і здоров'я, слід розуміти спричинення легкого тілесного ушкодження, що не викликає короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також здійснення інших насильницьких дій (завдання ударів, побоїв, обмеження або незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечні для життя або здоров'я у момент спричинення (см.п.9 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності»).


^ Пошкодження майна передбачає протиправне погіршення якості, цінності речі і приведення речі в часткову непридатність, коли майно лише частково не може використовуватися за цільовим призначенням.

^ Знищення майна виражається в протиправному приведенні майна в повну непридатність відносно його цільового призначення. В результаті знищення майна останнє перестає існувати і повністю втрачає свою цінність. Так, в поняття знищення майна входять такі дії, як спалені речі, викидання вантажу в морі, випуск газу з балона і тому подібне.

Протидія законній господарській діяльності визнається досконалою відповідно до ч.3 ст.28 УК України організованою групою, коли в його приготуванні або здійсненні брало участь декілька осіб ( три і більш), які заздалегідь сорганізовались в стійке об'єднання для здійснення цього і іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, направлених на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Скоєння даного злочину посадовою особою з використанням службового положення має місце у випадках його здійснення особою, постійно або що тимчасово здійснює функції представника влади, або що займає постійно або тимчасово на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язків, або що виконує такі обов'язки по спеціальному повноваженню (ч.1 Примітки до ст.364 УК України).

Насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, має місце, якщо заподіяні побої чи легке тілесне ушкодження. Пошкодження чи знищення майна має місце у разі, якщо майно знищене чи вимагає серйозного ремонту.

Частина 3 ст. 206 передбачає відповідальність за протидію законній господарській діяльності, вчинену організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або по­єднану з насильством, небезпечним для Життя чи здоров'я, або таку, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки.

Насильство, небезпечне для життя чи здоров'я — це, наприклад, заподіяння середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. примітку до ст. 206).

Під насильством, небезпечним для життя або здоров'я, слід розуміти спричинення легкого тілесного ушкодження, що викликає короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середнього тягаря або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не привели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя або здоров'я у момент спричинення.

До останніх, зокрема, слід відносити насильство, яке привело до втрати свідомості або носило характер катування, удавлення шиї, скидання з висоти, вживання електроструму, зброї, спеціальних засобів і ін. (п.10 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992г. № 12 «Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності»).

^ Спричинення крупного збитку відповідно до примітки до ст. 206 УК України має місце у випадках, коли такий збиток в п'ятсот і більше разів перевищує не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян.

Протидія законної господарської діяльності, що заподіяла інші тяжкі наслідки, може мати місце у випадках спричинення смерті потерпілому, близьким йому особам або іншим особам (наприклад, постраждалим в результаті знищення або пошкодження майна загально небезпечним способом), спричинення іншим особам тяжких або середньому тягарю тілесних ушкоджень, самогубства потерпілого, припинення роботи підприємства, установи або організації, банкротства і ін.

Умисне вбивство потерпілого або близьких йому осіб слід додатково кваліфікувати по ст. 115 УК України (частини 1і 2), а вбивство по необережності – по відповідній частині ст. 119 УК України.


Спричинення в ході протидії законної господарської діяльності умисного тяжкого тілесного ушкодження, що викликає смерть потерпілого, необхідно кваліфікувати по ч.3 ст.206 і ч.2 ст. 121 УК України.

Умисне знищення майна, здійснене при протидії законній господарській діяльності загально небезпечним способом, або що заподіяло майновий збиток у особливо великих розмірах, або що викликає загибель людей або інші тяжкі наслідки, підлягає кваліфікації по сукупності злочинів, передбачених ч.3 ст. 206 УК України ч.2 ст. 194 УК України.


  1. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним ШЛЯХОМ (ст. 209КК України).

Статтю включено в Кримінальний кодекс на виконання міжнародних зобов'язань України, передбачених, зокрема, Конвенцією про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, прийнятою 8 листопада 1990 р. державами-членами Ради Європи.

Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері заняття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Предмет злочину - грошові кошти та інше майно, одержані злочинним шляхом, права на такі грошові кошти чи майно.

Грошові кошти — це готівка і безготівкові гроші в національній або іноземній валюті. До іншого майна належать цінні папери, рухоме і нерухоме майно (будівлі, автотранспорт, сировина, матеріали, товари, земельні ділянки тощо).

Грошові кошти та інше майно є предметом легалізації за умови, що вони раніше були одержані (здобуті) шляхом вчинення первинного злочину. Згідно з приміткою до ст. 209 КК таким злочином може бути, по-перше, обумовлене КК України діяння (крім статей 207 та 212), за яке обумовлене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох і більше років; по-друге, суспільно небезпечне діяння, яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, за умови, що за таке саме діяння передбачена відповідальність за КК України. Обмежень щодо первинних злочинів, вчинених в іншій державі, за розміром покарання чи за видами злочинів закон не передбачає.

Об'єктивна сторона злочину полягає в легалізації (відмиванні) грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом, або прав на такі грошові кошти чи майно. Вона може виражатися в таких діях: 1) набуття, володіння чи використання грошових коштів або іншого майна, що були одержані внаслідок вчинення зазначеного в примітці до ст. 209 злочину, а також вчинення фінансової операції чи укладення угоди з такими предметами; 2) вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження зазначених вище грошових коштів чи майна або володіння ними, а також прав на такі грошові кошти чи майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення.

Набуття грошових коштів чи іншого майна, одержаних злочинним шляхом, — це здійснення сплатних чи безоплатних дій (купівля, одержання в дарунок, в обмін, у рахунок боргу, у порядку відшкодування збитків тощо), що забезпечують можливість розпоряджатися такими грошима чи майном як своїм власним, тобто володіти ним, відчужувати або особисто використовувати його.

Володіння - це фактичне володіння предметом цього злочину, який може перебувати в будь-якому визначеному винним місці.

Використання грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом, може здійснюватись будь-яким способом і в різних видах діяльності, наприклад, внесення коштів у статутний фонд підприємства. Як окремі види такого використання у ст. 209 визначено вчинення фінансової операції та укладення угоди.

До фінансових належать операції з переміщення капіталу: зарахування грошових коштів на рахунок, розосередження їх у різних банках, переведення в іншу валюту, придбання на злочинно здобуті гроші цінних паперів, переказ грошових коштів за кордон на рахунки в банках із наступним їх поверненням звідти тощо.

Угоди, за допомогою яких відбувається легалізація, - це будь - які угоди, наприклад, купівля-продаж, застава, оренда, обмін, дарування. В багатьох випадках вчинюються кілька угод і операцій, внаслідок яких губляться сліди походження отриманих коштів, наприклад, купівля нерухомості, потім її продаж, переказ грошей на рахунки в закордонних банках тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої дії, передбаченої в ст. 209.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, який характеризується усвідомленням винним злочинного походження предмета легалізації. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета легалізації — надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, зазначеними в ст. 209, або приховання чи маскування їх злочинного походження, володіння ними, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення. Такий висновок випливає зі статті 209 та визначення легалізації, передбаченого у ст. 1 Закону України «Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 р.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частинах 2 і З ст. 209 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені: повторно (ч. 2); за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); у великому розмірі (ч. 2); організованою групою (ч. 3); в особливо великому розмірі (ч. 3).

При вчиненні дій у великому розмірі сума коштів або іншого майна, що є предметом злочину, більше шести тисяч, а при особливо великому розмірі - більше вісімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою дост.209).

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, при відсутності ознак легалізації (відмивання) таких доходів кваліфікується за ст. 198.

Легалізація коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, кваліфікується за ст. 396, яка передбачає спеціальну норму.


  1. ^ Розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 КК)


Безпосеред­ній об'єкт цього злочину — сфера охорони комерційної таємниці.

Предмет злочину — комерційна таємниця. Це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоду його інтересам. Об'єм інформації, що становить комерційну таємницю, порядок її захисту встановлюється керівником підприємства (ст. ЗО Закону України «Про підприємства в Україні»1). Разом з тим, існує перелік відомостей, які не можуть складати комерційну таємницю. Ними, наприклад, не можуть бути установчі документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами, інформація за всіма встановленими формами державної звітності, дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів тощо. Водночас законом визначене коло органів, які мають доступ до комерційної таємниці. Це суди, господарський суд, органи прокуратури, слідства, служби безпеки, податкова служба, аудиторські організації тощо.

^ Об'єктивна сторона злочину виражається у розголошенні комерційної таємниці без згоди її власника, якщо це завдало істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності. Під розголошенням відомостей слід розуміти передачу їх, без згоди власника, хоча б одній особі, яка не володіла такою таємницею. Злочин вважається закінченим з моменту завдання істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності.

Суб'єктивна сторона цього злочину — щодо діяння — прямий умисел, поєднаний з корисливими чи іншими особистими мотивами, щодо наслідків у вигляді істотної шкоди — може бути умисел або необережність.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку, якій у зв'язку з професійною або службовою діяльністю стали відомі відо­мості, що становлять комерційну таємницю. Це, наприклад, керівники і службовці комерційних організацій, банкіри, працівники податкових, правоохоронних, митних та інших органів.

Похожие:

Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую
Тема: Кримінально-правова характеристика злочинів в у сфері банкрутства та обслуговування споживачів
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую
Тема: Кримінально-правова характеристика злочинів в сфері кредитно-фінансової, банківської та бюджетної систем України
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую
Тема: Кримінально-правова характеристика злочинів в сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих...
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую
Тема: Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів та приватизації державного та комунального майна
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін затверджую
Україні для студентів та слухачів факультету права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ...
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін
Розробники: Юшкевич О. Г., Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2013
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую
Навчальні та виховні цілі: сформувати цілісне уявлення економічних злочинів, а також сформувати у студентів вміння здійснювати кваліфікацію...
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни
Україні для студентів та слухачів факультету права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ...
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій Кафедра кримінального,
Харченко В. Б. доцент кафедри кримінально правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені...
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін з навчальної дисципліни
Сікорський О. П. старший викладач кафедри Правознавства Гуманітарного інституту Національного університету кораблебудування ім адмірала...
Міністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін навчально-методичні матеріали до семінарських занять з дисципліни
Сікорський О. П. старший викладач кафедри Правознавства Гуманітарного інституту Національного університету кораблебудування ім адмірала...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы