Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” icon

Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право”


Скачать 386.16 Kb.
НазваниеМіністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право”
страница7/8
Размер386.16 Kb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8
^

ТЕМИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

ІЗ МЕТОДИЧНИМИ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ


з дисципліни “Міжнародне право”



галузь знань

“Право” (6.0304)


напрям підготовки

“Правознавство” (6.030402)





освітньо-кваліфікаційний рівень


“бакалавр”

форма навчання


заочна форма навчання



Харків 2007

ЗАТВЕРДЖЕНО Рекомендовано до використання

Постанова Вченої ради в навчальному процесі

Харківського національного Методичною радою

університету внутрішніх справ Харківського національного

„26” жовтня 2007 року університету внутрішніх справ

Протокол № 12 „26” вересня 2007 року

Протокол № 3


Рецензенти: нач. каф. адміністративної діяльності ОВС, професор, д.ю.н., О.П. Рябченко; доц. каф. державно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, к.ю.н., А.О. Червяцова.


Теми контрольних робіт із методичними рекомендаціями з дисципліни „Міжнародне право” / Укладач: Сироїд Т.Л. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2007.


© Харківський національний університет внутрішніх справ

^

Загальні методичні рекомендації


Метою написання контрольної роботи є забезпечення більш глибокого ознайомлення з монографічною літературою, нормативно-правовим матеріалом та вироблення навичок самостійного опрацювання наукової літератури. Основне завдання написання контрольної роботи – це формування власної думки слухачів і студентів з теоретичних та практичних питань, які розглядаються та вироблення ними пропозицій щодо їх вирішення.

До написання контрольної роботи слухач повинен детально ознайомитися із методичними рекомендаціями по її виконанню, планом представленої теми роботи й списком рекомендованої літератури.

Слухачі, у яких прізвища починаються з букви А до Д, повинні виконувати варіант № 1; букви Є - К – варіант № 2; букви Л -О - варіант № 3; букви П – У – варіант № 4, букви Ф – Я – варіант № 5.

Зміст контрольної роботи повинен повністю відповідати обраній темі та складеному плану. Робота повинна мати таку структуру: а) план; б) вступ, в якому обґрунтовується актуальність та значення теми, і проблеми, які передбачається розглянути в роботі; в) основний текст, що складається з розділів, поділених на підрозділи, або лише з розділів; г) висновки, що випливають із змісту розглянутої теми; д) список використаної літератури. До роботи можуть прикладатись додатки у вигляді схем, таблиць та ін.

Написання контрольної роботи – це систематизований та такий, що відповідає плану, грамотний та самостійний виклад слухачем та студентом основних положень обраної теми, що відображає його розуміння певних наукових проблем міжнародного права.

При використанні літературних і нормативно-правових матеріалів необхідно давати відповідні посилання на ці джерела у відповідності до встановлених вимог (стандартів).

Орієнтований обсяг роботи становить 14-16 аркушів шкільного зошита. Сторінки роботи обов’язково нумеруються. На титульному листі вказуються найменування учбового закладу, найменування кафедри, повне та точне найменування теми контрольної роботи, прізвище, ім’я та по батькові, навчальна група та курс виконавця, домашня адреса, телефон, на наступній сторінці – план дослідження. Контрольна робота повинна підписується автором на останній сторінці після списку використаної літератури, а також вказується дата (число, місяць та рік фактичної здачі роботи для реєстрації).

Робота представляється та здається слухачами та студентами викладачу-методисту факультету не пізніше місяця до початку екзаменаційної сесії.

Контрольна робота, що надійшла до деканату, реєструється та передається на рецензування викладачеві, який знайомиться з роботою, визначає її науковий рівень, дотримання вимог методичних рекомендацій, дає письмовий відгук на контрольну роботу.

У випадку повернення роботи, слухач або студент повинен з урахуванням рекомендацій, вказаних у рецензії на контрольну роботу, доопрацювати її та усунути недоліки.


^ ТЕМА № 1 ДЕРЖАВА - ОСНОВНИЙ СУБЄКТ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

1. Міжнародна правосуб’єктність держав.

2. Види і форми міжнародно-правового визнання.

3. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва держав.


^ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Серед суб’єктів міжнародного права найбільш вагому роль у міжнародних відносинах відіграють держави. В силу властивого їм суверенітету над ними відсутня будь-яка організація політичної влади, і вони на рівних юридичних підставах вступають у взаємовідносини один з одним. Саме держави в переважній більшості випадків є правотворцями, і гарантами норм міжнародного права, що регулюють ці відносини. Можливість вступати у міждержавні відносини визначається наявністю у держав міжнародної правосуб’єктності. Відповідно до цього, будь-яка держава у міжнародному спілкуванні володіє однаковим рівнем юридичної самостійності і незалежності. При виконанні контрольної роботи, насамперед, необхідно розкрити зміст міжнародної правосуб’єктності держав і вказати на її характерні ознаки, що є відмінними від ознак інших суб’єктів міжнародного права. Слід звернути увагу на те, що у сфері міждержавного спілкування в якості міжнародно-правової категорії має велике значення поняття “державного суверенітету”.

Виникнення або припинення міжнародної правосуб’єктності держав тісно пов’язані з питанням міжнародно-правового визнання, під яким розуміється акт вже існуючої держави, в якому вона виражає свою волю встановити певні відносини з новою державою як суб’єктом міжнародного права. Визнання в міжнародному праві поділяється на види і форми. Під видами визнання необхідно вказати визнання держав; урядів; народів, що реалізують право на самовизначення; організацій; руху опору; воюючої сторони та інші. В контрольній роботі необхідно розкрити три форми визнання: de jure (де-юре), de facto (де-факто), ad hoc (ад хок), які відрізняються за об’ємом правових наслідків.

У зв’язку з появою нових держав, які в міжнародних відносинах замінюють старі, виникають питання правонаступництва. Відносини правонаступництва врегульовані двома конвенціями: Віденською конвенцією про правонаступництво держав відносно міжнародних договорів від 28 серпня 1978 року і Віденською конвенцією про правонаступництво держав відносно державної власності, державних архівів і державних боргів від 8 квітня 1983 року. Аналізуючи конвенції в роботі необхідно дати визначення “правонаступництво держав”, “держава-попередник”, “держава-спадкоємець”. У роботі потрібно вказати, що доктрина міжнародного права розрізняє повне та часткове правонаступництво. Заслуговує на увагу і розгляд питання стосовно правонаступництва Україною прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР. При цьому слід застосовувати Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року.


^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Конвенция о правопреемстве государств относительно государственной собственности, государственных архивов и государственных долгов от 8 апреля 1983 года. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – С. 457 – 474.

  2. Венская конвенция о правопреемстве государств относительно договоров от 28 августа 1978 року. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – С. 433 – 457.

  3. Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 46. – Ст. 617.

  4. Аваков М.М. Правопреемство освободившихся государств. – М., 1983.

  5. Курс международного права в 7-ми томах. – М., 1990. – Т. 3.

  6. Клапас Илиас. Правопреемство и континуитет в международном прав // Московский журнал международного права. – 1992. - № 4.

  7. Клименко Б.М. Проблемы правопреемства территории бывшего Союза ССР // Московский журнал международного права. – 1992. № 1.

  8. Пустогаров В.В. Члены федерации как субъекты международного права // Советское государство и право. – 1992. - № 1. – С. 43 – 53.

  9. Черниченко С.В. Международное право: современные теоретические проблемы. – М., 1993.

  10. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – М.: БЕК, 1997.

  11. Суверенітет України і міжнародне право / Відп. ред. В.Н. Денисов, В.І.Євінтов. - К., 1995.

  12. Международное право / Под ред. Ю.М. Колосова, В.И. Кузнецова. – М.: Международные отношения, 1998.

  13. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Университет внутренних дел, 1999.

  14. Тимченко Л.Д. Правопреемство государств: опыт конца ХХ века: Учебное пособие. – Харьков: Университет внутренних дел, 1999.

  15. Тункин Г.И. Международная правосубъектность (некоторые вопросы теории). М., 1971.

  16. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х томах: Современные теоретические проблемы. – М.: Издательство «НИМП», 1999.

  17. Сироїд Т.Л. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ «Прометей-Прес». – 2005.



^ ТЕМА № 2 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ НАСЕЛЕННЯ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

1. Міжнародно-правові питання громадянства (набуття і втрата громадянства, подвійне громадянство).

2. Режим іноземців.

3. Право притулку.


^ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Правове положення населення держави врегульовують, перш за все, норми національного законодавства. Разом з тим існує чимало проблем, пов’язаних з населенням, які здавна регламентують і норми міжнародного права (статус іноземців, апатридів, біпатридів та ін.), а саме: Конвенцією, що регулює деякі питання, пов’язані з колізією законів про громадянство від 12 квітня 1930 року; Європейською конвенцією про громадянство від 6 листопада 1997 року; Конвенцією про скорочення випадків безгромадянства від 30 серпня 1961 року; Конвенцією про статус апатридів від 28 грудня 1954 року та ін. Окрім цих документів потрібно дати характеристику національному законодавству про громадянство: Конституцію України, Закон України “Про громадянство” від 18 січня 2001 року.

Національне законодавство держав і міжнародне право визнають два основні способи набуття громадянства: за народженням (філіацією) і за натуралізацією (прийняття в громадянство). Ці способи набуття громадянства характерні майже для всіх держав і є звичними. В контрольній роботі також необхідно розкрити і такі способи набуття громадянства, які не суперечать нормам міжнародного права: 1) оптація, або вибір громадянства; 2) реінтеграція, або відновлення в громадянстві; 3) зміна громадянства; 4) колективна натуралізація, або групове надання громадянства, чи трансферт; 5) вшанування громадянством (надання громадянства за особливі заслуги перед державою). У законодавчому закріпленні набуття громадянства за народженням можна виділити два основні принципи: дотримання права крові (jus sanguinis) і застосування права ґрунту (jus soli).

В контрольній роботі необхідно вказати, що на законодавчому рівні по-різному вирішується питання втрати громадянства: при виході з громадянства за добровільним рішенням; при натуралізації; при позбавленні громадянства. Окремої уваги заслуговує розкриття проблеми подвійного громадянства (у осіб, які є громадянами двох і більше держав), що є, як правило, результатом розбіжностей у національно-правовій регламентації питань набуття і втрати громадянства.

Питання режиму іноземців передбачає розмежування іноземних громадян за їх статусом на три категорії: 1) ті, що користуються національним режимом (надання права, які в сукупності суттєво наближені до прав власних громадян); 2) ті, яким надано режим найбільшого сприяння (надання прав і встановлення обов’язків, які закріплені для громадян третьої держави, що мають на території даної держави найсприятливіший статус); 3) іноземні громадяни зі спеціальним статусом перебування (надання прав і встановлення обов’язків, які відрізняються від тих, що передбачені для власних громадян чи для іноземців за режимом найбільшого сприяння).

Розкриваючи питання відносно права притулку, необхідно ознайомитися з наступними міжнародно-правовими документами: Декларацією ООН “Про територіальний притулок” від 14 грудня 1967 року; Декларацією Ради Європи “Про територіальний притулок” від 1 січня 1977 року. Стосовно національного законодавства слід відзначити ч. 2 ст. 26 Конституції України і ст. 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 6 лютого 2003 року (передбачає можливість надання притулку іноземцям і особам без громадянства).


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Конвенция, регулирующая некоторые вопросы, связанные с коллизией законов о гражданстве от 12 апреля 1930 года. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – С. 223 - 230.

  2. Конвенция о статусе апатридов от 28 декабря 1954 года. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – С. 230 - 243.

  3. Конвенция о сокращении безгражданства от 30 августа 1961 года. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – С. 247 - 255.

  4. Декларация Совета Европы «О территориальном убежище» от 1 января 1977 года. Международное публичное право. Сборник документов. Т. 1. – М.: БЕК, 1996. – С. 546 – 547.

  5. Європейська конвенція про громадянство від 6 листопада 1997 року // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. – К.: Парламентське видавництво. – 2000. – С. 483 – 498.

  6. Закон України “Про громадянство” від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 13. – Ст. 65.

  7. Декларация ООН «О территориальном убежище» от 14 декабря 1967 года. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – С. 338 - 342.

  8. Закон України “Про правовий режим іноземців та осіб без громадянства” від 6 лютого 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 16. – Ст. 117.

  9. Боярс Ю. Р. Вопросы гражданства в международном праве. – М., 1986.

  10. Галенская Л.Н. Право убежища (международно-правовые вопросы). – М.: Международные отношения, 1982.

  11. Курс международного права в 7-ми томах. – М., 1990. – Т. 3.

  12. Микитаев А.К., Рыжонков Д.И. О концепции двойного гражданства //Актуальные проблемы двойного гражданства. – М.: 1995.

  13. Конституція України // Голос України. - 1996. - № 138 (1388) 27 липня. - С. 5 - 11.

  14. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Международные отношения, 1996.

  15. Международная защита прав и свобод человека. Сб. документов / Сост. Г.М. Мелков. - М.: 1990.

  16. Микульшин А.О. О понятии и видах режимов иностранцев // Советский ежегодник международного права, 1972. – М.: Наука, 1974.

  17. Сироїд Т.Л. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ «Прометей-Прес». – 2005.

  18. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Университет внутренних дел, 1999.

  19. Тодыка Ю.Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. – Х.: 2002


^ ТЕМА № 3 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

1. Передумови створення Європейського Союзу.

2. Структура Європейського Союзу (Європейський парламент, Європейська Рада, Європейська Комісія, Європейський Суд, Рахункова палата).

3. Україна і Європейський Союз.


^ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Особливе місце серед міжнародних організацій посідає Європейський Союз (ЄС), який є найбільш потужним і розвиненим об’єднанням європейських держав. ЄС досяг високого рівня політичної інтеграції, правової уніфікації, економічного співробітництва, соціального і культурного розвитку.

В процесі інтеграції Європейський Союз пройшов ряд еволюційних етапів, які необхідно визначити у контрольній роботі. Створення Європейського Союзу було зумовлено розвитком економічної, політичної інтеграції на континенті. Лише в другій половині 40-х років ХХ ст. виникли необхідні передумови для здійснення організованої інтеграції у сфері економіки, політики, права тощо. Саме тоді керівники провідних європейських держав почали висувати ідеї заснування міждержавних інтеграційних угруповань в Європі.

Особливості договірного процесу інтеграції дістали відображення в характерних рисах інституційного механізму ЄС. Інституційний механізм Європейського Союзу має складну будову, яка відбиває поступовий характер розвитку інтеграції. Основу його організаційної структури становлять Європейський парламент, Європейська Рада, Європейська Комісія, Європейський Суд і Рахункова палата. Їх повноваження, які закріплені в установчих договорах та актах про внесення змін та доповнень до них (ст. 5 Договору про Євросоюз) необхідно розкрити у контрольній роботі.

Дедалі більшого розвитку набуває практика укладання Європейським Союзом із третіми країнами широкомасштабних договорів, які охоплюють різноманітні напрями співпраці. Завданням контрольної роботи є також розкриття природи сучасних стосунків України з Європейським Союзом, правовою основою яких є Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами-членами, підписана 14 червня 1994 року і ратифікована 10 листопада 1994 року Верховною Радою України. Європейський Союз надалі продовжує розвивати і посилювати політичні і економічні відносини з Україною, про що свідчать прийняті ним документи, а саме: про визнання Європейським Союзом за Україною статусу країни з перехідною економікою (червень 1996 рік); рішення Ради Міністрів Європейського Союзу стосовно Плану дій щодо України (грудень 1996 рік). Необхідно зазначити, що крім позитивних процесів на сьогоднішній день між Україною та Європейським Союзом існує ряд серйозних проблем, які впливають на двосторонні стосунки між Україною і ЄС і на здійсненні стратегії Україною щодо європейської інтеграції.


^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

    1. Угода про партнерство та співробітництво. – Київ, Делегація Європейської Комісії в Україні. – 1996.

    2. Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейським Співтовариством (Європейським Союзом) // Урядовий кур’єр. – 21 березня. – 1998. – С. 4.

    3. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу // Урядовий кур’єр. – 18 червня. – 1998. – С. 5.

    4. Березовська І.А. Правове регулювання відносин з ЄС в світлі перспективи створення асоціації // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 30. Ч. ІІ. – Київ: Видавництво Київського Національного університету, 2001.

    5. Гнатовський М. Деякі проблеми імплементації Угод про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та новими незалежними державами // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 15. – Київ: Видавництво Київського Національного університету, 1999.

    6. Європейський Союз: консолідовані договори. – Київ., 1999.

    7. Європейська інтеграція та Україна. – Київ: Видавництво К. Дуйсберг і Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, 2002.

    8. Кучма Л.Д. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки. – Київ: Преса України, 2002.

    9. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.Ф. Право Європейського Союзу. Загальна частина. – Київ, 2002.

    10. Петров Р.А., Опейда З.Й. Вступ до права Європейського Союзу: Навчальний посібник. – Донецьк, 2001.

    11. Рудняков П. Європейський Союз – Україна: Еволюція підходів // Політична думка. - № 1. – 2002.

    12. Політика “відкритих дверей” ЄС має тривати // Урядовий кур’єр. 2 жовтня. – 2003. – С. 3.

    13. Тамм А.Є., Ріяка В.О., Коломієць Ю.М. Європейський Союз в міжнародно-правових відносинах: Навчальний посібник. – Харків, Штріх, 2003.

    14. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник. – Київ, 1998.

    15. Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – Київ: Либідь, 2004.


^ ТЕМА № 4 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧАСНИКІВ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

1. Міжнародно-правовий статус комбатантів.

2. Міжнародно-правовий статус некомбатантів.


^ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У збройних конфліктах міжнародного характеру воюючі сторони представлені своїми збройними силами, до складу яких входять організовані збройні групи і підрозділи. Належність учасника збройного конфлікту до тієї чи іншої групи визначає його правовий статус, що надає йому певні права й обов'язки. Коло осіб, що мають право брати участь у збройних діях окреслені в Гаазькій конвенції про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року і поділяються на дві категорії: комбатанти і некомбатанти. Згідно цього розмежування, комбатантами є особи, що входять до складу збройних сил воюючої держави і мають право брати участь у військових діях. Некомбатантами є особи, що безпосередньо не беруть участь у військових діях. Посилаючись на положення Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року необхідно розкрити правовий статус комбатантів і некомбатантів і вказати коло осіб, які до них відносяться.

При написанні контрольної роботи потрібно розкрити правовий статус найманців і добровольців, визначити їх відмінні риси. За міжнародним правом статус комбатанта на найманця не поширюється. При цьому, найманець, який бере безпосередню участь у військових або спільних насильницьких діях, вчиняє злочин. На відміну від найманця доброволець входить до особового складу збройних сил, у результаті чого набуває статусу комбатанта.

Певну увагу в контрольній роботі слід приділити правовому статусу парламентарів, військових шпигунів і розвідників. Посилаючись на Гаазьку конвенцію про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року необхідно визначити статус військових шпигунів і розвідників, вказуючи на їх відмінні риси у способах діяльності.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

    1. Гаагская конвенция о законах и обычаях войны от 1907 года. // Международное право. Ведение боевых действий. Сборник Гаагских конвенций и других соглашений. – М., - 1955.
1   2   3   4   5   6   7   8

Похожие:

Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМіністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право”
Овс харківського національного університету внутрішніх справ, професор, д ю н., О. П. Рябченко
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та масових комунікацій кафедра
Навчально-методичні матеріали до семінарських занять з дисципліни «Аграрне право» для студентів за напрямом підготовки (спеціальністю)...
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін
Розробники: Юшкевич О. Г., Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2013
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ факультет з підготовки фахівців міліції громадської безпеки Кафедра адміністративної діяльності органів внутрішніх справ
Програма навчальної практики та методичні рекомендації для курсантів 3 курсів Харківського національного університету внутрішніх...
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМвс україни харківський національний університет внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та масових комунікації Кафедра адміністративного, фінансового та інформаційного права
Робоча навчальна програма з дисципліни «Нотаріат України» для денної та заочної форм навчання. Харків: Харківський національний університет...
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін навчально-методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни
Україні для студентів та слухачів факультету права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ...
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін навчально-методичні матеріали до семінарських занять з дисципліни
Сікорський О. П. старший викладач кафедри Правознавства Гуманітарного інституту Національного університету кораблебудування ім адмірала...
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Навчально-науковий інститут підготовки фахівців кримінальної міліції
Рекомендовано Методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № від )
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМвс україни харківський національний університет внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та масових комунікації Кафедра адміністративного, фінансового та інформаційного права робоча навчальна програма з дисципліни адвокатура україни галузь знань
Робоча навчальна програма з дисципліни «Адвокатура України» для денної та заочної форм навчання. Харків: Харківський національний...
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconХарківський національний університет внутрішніх справ Навчально-науковий інститут права і масових комунікацій
Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять з дисципліни „Нотаріат України” для студентів денної форми навчання....
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право” iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін з навчальної дисципліни
Сікорський О. П. старший викладач кафедри Правознавства Гуманітарного інституту Національного університету кораблебудування ім адмірала...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы