Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" icon

Навчальний посібник з дисципліни " економіка І організація інноваційної діяльності " для студентів спеціальності „Економіка підприємства"


НазваниеНавчальний посібник з дисципліни " економіка І організація інноваційної діяльності " для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
страница1/16
Размер1.08 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Українська державна академія залізничного транспорту

Факультет економіки транспорту

Кафедра економіки, організації і управління підприємством




ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

з дисципліни


" ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

для студентів спеціальності „Економіка підприємства”

освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

усіх форм навчання




Харків 2010


УДК

ББК


Рекомендовано до друку вченою радою Української державної академії залізничного транспорту (протокол №. ….від…….. 2010 року)

Рецензенти:

…………., д.е.н., професор………………………..

…………., д.е.н., професор………………………..


За редакцією професора, доктора економічних наук, академіка Транспортної академії України В.Л. Диканя.


Назаренко І.Л., Уткіна Ю.М. Економіка і організація інноваційної діяльності на залізничному транспорті: Навчальний посібник. / Під ред. В.Л. Диканя. – Харків:……….., 2010. - ……..с.


ISBN……………

ISBN………………..


У посібнику розглядаються теоретичні і практичні основи економіки, і організації інноваційної діяльності на залізничному транспорті


……


Посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей, особливо ВНЗ залізничного транспорту, аспірантів, викладачів, фахівців-практиків з економіки залізничного транспорту, а також усіх, хто цікавиться проблемами розробки і розповсюдження інновацій


ББК…………..


ISBN……………

ISBN………………..


З М І С Т


Вступ 4
^

МОДУЛЬ 1. Інноваційний процес на підприємстві і державне регулювання 6


Тема 1 Інновації у ринковій економіці 6

Тема 2 Інноваційний процес на підприємстві 24

Тема 3 Державне регулювання інноваційної діяльності 42

Тема 4 Формування системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва та залізничного транспорту 70
^

МОДУЛЬ 2. Інноваційні стратегії та ефективність 95


Тема 5 Інноваційні стратегії 95

Тема 6 Організаційні форми інноваційної діяльності 120

Тема 7 Оцінка ефективності та ризику інновацій 149

Тема 8 Персональний менеджмент у сфері інноваційної діяльності 171

Тема 9 Правове регулювання інноваційної діяльності 190


Використана і рекомендована література 217


Вступ


Світова фінансово-економічна криза спричинила скорочення обсягів виробництва і реалізації продукції та банкрутства підприємств в усьому світі, її вплив на економіку України також є вельми значним. Зокрема падіння обсягів виробництва позначилося на залізничному транспорті, спричинивши у 2009 р. порівняно з 2007 р. скорочення обсягів тарифного вантажообігу на 25,3%, пасажирообігу - на 9%, приведеного вантажообігу – на 20,9%.

Тому залізниці вимушені, як і багато інших підприємств різних галузей, реалізовувати стратегію скорочення: скорочення кількості пар поїздів, штату працівників, експлуатаційних витрат тощо. Але просте скорочення не є стратегією розвитку, воно не передбачає зростання масштабів впровадження інновацій.

В цій ситуації джерелом виживання і розвитку підприємств може бути тільки інноваційна діяльність, спрямована на підвищення їх конкурентоспроможності на ринку.

Крім того, на думку провідних українських учених, єдиним джерелом конкурентних переваг української економіки є формування економіки знань, під якою розуміється нова ера суспільного розвитку, що прийшла на зміну аграрній і індустріальній епохам. Під «економікою знань», або «економікою, заснованою на знаннях», стали розуміти такий тип економіки, в якому знання грають вирішальну роль. У такому значенні термін популяризував Пітер Друкер, один з найвпливовіших теоретиків менеджменту 20 століття. Зараз цей термін, разом з терміном "економіка, що базується на знаннях", використовується для визначення типу економіки, в якій знання грають вирішальну роль, а виробництво знань є джерелом зростання.

Цей новий тип економіки відрізняється від передуючих йому аграрного й індустріального тим, що, хоча природно-матеріальні ресурси продовжують виступати основою для створення економічних благ, зростання і розвиток всієї господарської системи забезпечуються відтепер вже не стільки зовнішніми, скільки внутрішніми, нематеріальними чинниками, найважливішими з яких виступають знання і людський капітал.

Людський, а особливо інтелектуальний капітал залізничного транспорту повинні грати вирішальну роль в зростання його конкурентоздатності та ефективності. Тому так важливо навчити майбутніх бакалаврів та магістрів з економіки інноваційному мисленню, націленості на створення інновацій або хоча б на своєчасне реагування на нове, обгрунтовуючи необхідність і доцільність його впровадження у всі сфери діяльності транспорту.

Цей навчальний посібник – спроба окреслити принципи та напрямки інноваційної діяльності на залізничному транспорті та її організації й оцінки ефективності.
Його мета – допомогти студентам оволодіти сучасними теоретичними основами і практичними навичками організації та управління інноваційними процесами та оцінювання їх ефективності на залізничному транспорті, у промисловості, в економіці в цілому.

В навчальному посібнику використана статистична інформація Держкомстату та Державного департаменту інтелектуальної власності, українських бізнес-інкубаторів та технопарків, а також матеріали з інноваційної діяльності Укрзалізниці та ВАТ «Російські залізниці» (ОАО «РЖД»), за допомогою яких окреслені основні напрямки інноваційної діяльності в Україні та зокрема на залізничному транспорті.

Основний зміст навчальної дисципліни розкривається у 9 темах, кожна з яких викладена в окремому розділі і супроводжується тестовими завданнями.

В першому розділі розглядається становлення теорії інноватики та її сучасні концепції, сутність інновацій, їх класифікація та особливості на залізничному транспорті.

В другому розділі – організація інноваційного процесу на підприємстві, зокрема життєвий цикл інноваційної продукції та етапи проведення НДДКР.

Третій розділ присвячено державному регулюванню інноваційної діяльності в Україні та інших країнах світу, характеристиці стану інноваційної діяльності та напрямкам науково-технічного розвитку виробничої сфери в Україні.

В четвертому розділі розглядається формування системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва та залізничного транспорту, зокрема використання лізингу як методу довгострокового фінансування інновацій.

В п’ятому розділі розкриті інноваційні стратегії різних видів фірм (у сфері масового, спеціалізованого виробництва, малих інноваційних та малих неспеціалізованих фірм), а також їх роль в економіці та інноваційному процесі. Окреслені інноваційні стратегії залізничного транспорту.

Шостий розділ присвячений організаційним формам реалізації інноваційних стратегій. Розкриті різні організаційні форми – від внутрішньофірмових до технополісів, наведені основні організаційні форми інноваційної діяльності на залізничному транспорті.

В сьомому розділі наведені методики оцінки ефективності та ризику інноваційних проектів, а також показники інноваційної діяльності організації.

Восьмий розділ «Персональний менеджмент у сфері інноваційної діяльності» містить поняття наукових кадрів, принципи організації, нормування і оплати їх праці, особливості і принципи управління та мотивації персоналу в інноваційній організації та сутність кадрової політики в цій сфері на залізничному транспорті.

У дев’ятому розділі розкриті основи правового забезпечення інноваційної діяльності підприємств в Україні, зокрема державну систему правової охорони інтелектуальної власності, процедуру патентування, ліцензування та методики оцінювання вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Внаслідок вивчення курсу “Економіка і організація інноваційної діяльності” студент повинен вміти:

- застосовувати набуті теоретичних знань у процесі аналізу інноваційної діяльності різних підприємстів,

- застосовувати різні методи аналізу у процесі прийняття рішень щодо впровадження інновацій,

- оцінювати ефективність та ризик інноваційних проектів та обирати найкращій з декількох.

Саме в економіці, яка базується на основі ефективного використання нових знань – шанс, ресурс і перспектива розвитку України.

Модуль 1

Інноваційний процес на підприємстві і державне регулювання


Тема 1 Інновації у ринковій економіці


1 Становлення теорії інноватики та її сучасні концепції

2 Сутність і класифікація інновацій.

3 Взаємозв’язок розвитку інновацій, науки і техніки

4 Особливості інновацій на залізничному транспорті


1 Становлення теорії інноватики та її сучасні концепції


Відомий американський футуролог А. Тоффлер відзначив, що жодна з проблем, з якими стикається бізнес, не є більш важливою і складною, ніж проблема нововведень. Конкуренція змушує поліпшувати якість продукції, розширювати її асортимент, знижувати витрати виробництва.

Ефективність сучасного підприємства, темпи розвитку визначені інноваційною активністю і виробництвом «товарів ринкової новизни», що або задовольняють сучасну нову потребу, або істотно розширюють коло споживачів (обсяг продажів ).

Інновація (англ. innovation), нововведення – кінцевий результат інноваційної діяльності, що має реалізацію у вигляді нового чи удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності.

Світовий досвід говорить про те, що стійкий розвиток виробництва в довгостроковому періоді залежить не тільки від інноваційного характеру підприємництва в цій сфері.

Сьогодні це здається дивним, але аж до кінця Другої Світової Війни економічна наука не піднімала питання про вирішальний вплив інноваційних процесів на довгостроковий ріст. Коли ж минув час необмежених ресурсів, скрізь виникли проблеми їхнього ефективного використання, яке стало не можливим без залучення в суспільне виробництво нових знань.

Залучений у виробництво капітал і праця змінюють свою якість і продуктивність на базі нових інтелектуальних продуктів. Більш того, системне поліпшення якості продуктивних факторів, доповнене новим їхнім сполученням, призводить до різкого зросту економічної ефективності.

Отже, як інструмент розвитку інновація стала об’єктом вивчення і управління у всіх країнах. Склалася ціла галузь науки – інноватики.

Появу теорії інноватики обумовлено історичним розвитком суспільного виробництва, особливо в період індустріалізації. Циклічно змінюються фази пожвавлення виробництва, потім його бурхливого підйому, кризи надвиробництва, що переходить у стадію депресії, стали сприйматися як деякі закономірності функціонування капіталу і деяка властивість, притаманна економіці машинного виробництва. Дослідивши великий статистичний матеріал, пов’язаний з циклічністю чергування цих фаз, економіст Н. Д. Кондратьєв опублікував у 1925 році теорію хвильових коливань у суспільному виробництві.

У хвильовій теорії Кондратьєва австрійський економіст И. Шумпетер побачив можливість подолання криз і спадів у суспільному виробництві за рахунок інноваційного відновлення капіталу через технічні, організаційні, економічні і управлінські нововведення. У його фундаментальній роботі „Ділові цикли” (1939 рік) була представлена теорія мультициклічності хвильових коливань, ефективної конкуренції замість цінової, розроблена концепція ефективної монополії. У теорії і методології інноватики наведені Шумпетером ділові цикли в даний час прийнято зв’язувати зі зміною технологічних укладів у суспільному виробництві. У кожному технологічному укладі є свої ключові фактори, що впливають на створення нового продукту, використання нової технології й організації виробництва, поява нових ринків збуту і джерел сировини.

Економіст М. Д. Кондратьєв виявив і обґрунтував короткі цикли (тривалістю 3-3,5 року), торгово-промислові (середні) цикли (тривалістю 7-11 років), великі цикли (тривалістю 48-55 років). Концепція великих циклів М. Д. Кондратьєв складається з наступних основних частин: емпіричний доказ «великої моделі циклу», деякі емпірично встановлені закономірності, що супроводжують тривалі коливання кон'юнктури, їхнє теоретичне пояснення, або теорія великих циклів кон’юнктури.

Для обґрунтування великих циклів М. Д. Кондратьєв проаналізував значний фактичний матеріал. Були проаналізовані статистичні дані по чотирьох ведучих капіталістичних країнах – Англії, Франції, Німеччини і США. Була досліджена динаміка цін, відсотка на капітал, заробітної плати, обсягів зовнішньої торгівлі, а також виробництва основних видів продукції промисловості. Динаміка виробництва вугілля і чавуна враховувалася М. Д. Кондратьєвим по індексах загальносвітового виробництва.

Проведені дослідження виявили наявність циклічних хвиль тривалістю 48-55 років. Аналіз був проведений за даними, що охоплює період у 140 років.

По оцінці М. Д. Кондратьєва, періоди великих циклів з кінця XVIII століття виявилися наступні:

І. 1 Підвищуюча хвиля з кінця 80-х - початку 90-х років до 1810-1817 років

^ Зміни в ткацькій, хімічній і металургійній промисловості

2 Понижуюча хвиля з 1810-1817 років до 1844-1851 років

II. 1 Підвищуюча хвиля з 1844-1851 років до 1870-1875 років

^ Будівництво залізниць, розвиток морського транспорту, паровий двигун; Максвелл – теорія магнітного поля, Фарадей – електромагнітна індукція

2 Понижуюча хвиля з 1870-1875 років до 1890-1896 років

III. 1 Підвищуюча хвиля з 1890-1896 років до 1914-1920 років

^ Винахід електродвигуна Доливо-Добровольським, теорія термічної обробки сталі Чернова

2 Ймовірна понижуюча хвиля з 1914-1920 років до 1945-1950 років

У продовження теорії Н. Д. Кондратьєва був виявлений четвертий цикл:

IV. 1 Понижуюча хвиля з 1945-1950 років до 1970-1975 років

^ Авіакосмічна, атомоенергетична, електронна і телекомунікаційна галузі; ключовий фактор – мікроелектронні компоненти (мікропроцесори)

2 Підвищуюча хвиля з 1970-1975 років. до кінця 20 ст.

М.Д. Кондратьєв виявив емпіричні закономірності, що супроводжують тривалі коливання економічної кон’юнктури. Він вважав, що перед початком і на початку підвищуючої хвилі кожного великого циклу відбуваються глибокі зміни в економічному житті суспільства, що виражаються в значних змінах техніки (їм передують технічні відкриття і винаходи). Головну роль він відводив науково-технічним новаціям. У розвитку першої підвищуючої хвилі (кінець XVIII століття) вирішальну роль зіграли винаходи і зрушення в текстильній промисловості і виробництві чавуна. Ріст у період другої хвилі (середина XIX століття) був обумовлений насамперед будівництвом залізниць, розвитком морського транспорту. Третя підвищуючая хвиля (кінець XIX – початок XX століть) була пов’язана з винаходами в сфері електротехніки і масовим впровадженням електрики, радіо й інших нововведень.

Інновації переводять господарську кон’юнктуру з понижуючої на підвищуючу тенденцію, викликаючи хвилевиникнення.

М.Д. Кондратьєв показав, що нововведення розподіляються за часом нерівномірно, з’являючись групами.

До сучасних концепцій інноваційного розвитку слід віднести теорію інтелектуальної технології Ф. Хайєка та теорію інноваційної економіки і підприємницького суспільства П. Друкера.

Теорія інтелектуальної технології виникла як результат дослідження австрійським економістом Фрідріхом Хайєком (1899-1992) проблем інформаційної економіки і технології; була обґрунтована у теорії ринку як глобальної інформаційної системи. Сутність теорії визначена в інформаційній концепції „порядку, що розширюється” як основи цивілізації. Ринок – це гігантська інформаційна „машина”, що містить величезне „неявне, розсіяне знання” про потреби і виробничі можливості людей, інформацію, яка переважає ті знання, якими може володіти не лише окрема людина, а й багато людей. розширення інформації, яку використовують у повсякденній діяльності сучасні підприємці, стало поштовхом до розроблення інформаційних та інтелектуальних технологій, що дали змогу швидко і системно опрацьовувати величезні масиви інформації. Врахування інформації, яку надає ринок, і дії відповідно до неї подовжують „ланцюжки” людей, які працюють одне для одного (підприємців і споживачів), і дають можливість експериментувати, ризикувати, домагатися максимальних результатів за найменших витрат. Сукупність дій підприємців і споживачів, заснованих на недостатньому володінні знаннями, і створює ринок.

На думку Хайєка, дотримання звичаїв, традицій і правил виробничої та інших видів діяльності, напрацьованих у процесі розвитку цивілізації, дає змогу забезпечувати поступальний розвиток суспільства. Правила, звичаї і традиції – це теж знання, але приховане, оскільки люди переважно не розуміють закладеного в них глибинного змісту і механізму його дії. Звідси прагнення «поправити», переконструювати закони ринку, підпорядкувати їх плану, тобто зламати ринок. Хайєк був рішучим противником будь-якого втручання у ринкові процеси. Він наголошував, що прагнення підприємців максимізувати прибуток спонукає їх (без усякого примусу з боку держави) відбирати із існуючого масиву знань ті, що дають їм змогу по-новому осмислити відносини із споживачами, запропонувати кращий спосіб задоволення їхніх потреб. Отже, на думку Хайєка, слід дати можливість ринковим процесам розвиватися спонтанно, і це само собою сприятиме економічному розвитку.

Дослідження Ф. Хайєка відповідали новим реаліям підприємницької економіки. Вони пояснили, яким чином знання стають основою підприємницької ідеї і дають імпульс розробленню інновацій; чому економіка одних країн є сприйнятливою до інновацій, а інших – ні. Хайєк довів, що вирішальну роль у цьому відіграють інституційні основи суспільства – як формальні (сформовані державою закони, що регламентують економічну діяльність), так і неформальні (усталені правила, звичаї, традиції, норми поведінки, мораль). У 1974 р. Ф. Хайєк став лауреатом Нобелівської премії у галузі економіки.

Теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільства. Сформульована американським ученим П. Друкером у працях „Інновація та підприємництво” (1985) та „Посткапіталістичне суспільство” (1993).

П. Друкер зазначає, що економіка 90-х років XX ст. принципово відрізняється від економіки 60-70-х років, яка була зорієнтована на виробництво, внаслідок чого підприємства зосереджували основні зусилля на його вдосконаленні. Найкраще це могли робити великі компанії, що домінували на ринку. Головною рисою економіки 90-х років стало напрацювання ідей, які заперечують колишні рішення, товари, послуги і виробництва. З огляду на це її можна назвати інноваційною. До того ж Друкер розглядає менеджмент як „технологію управління підприемницько-інноваційною діяльністю”.

Інноваційна економіка (за П. Друкером) має такі характеристики:

- головною продукцією і головною „начинкою” усіх товарів і послуг є нові рішення; саме зростання економіки є безпосереднім результатом безперервних інноваційних змін;

- провідна роль в економіці належить мільйонам малих і середніх підприємств, очолюваних підприємцями, що діють на свій страх і ризик;

- динаміка економіки і суспільства визначається не наукою і науковцями, а мільйонами людей, що самостійно приймають рішення, часто інтуїтивні й творчі;

- порівняно невеликі капіталовкладення у кожне робоче місце завдяки некапіталомісткій технології багатьох мільйонів інноваційних виробництв;

- знання є основним, пануючим фактором продуктивності й у масовому виробництві; тепер вони стають головним предметом і головним результатом праці, що зумовлює реорганізацію галузей навколо створення знань і реструктуризацію всієї економіки країни навколо сфери накопичення інформації;

- інтелектуалізація праці є основним процесом розвитку виробництва, а витрати на нього і поширення знань – головною формою інвестицій; завдання науки – сприяння інноваціям, що зароджуються, системне, організоване застосування знань у створенні самих знань, що робить їх продуктивними (чого не може зробити держава чи ринок);

- головна форма власності – це інтелектуальна власність, що структурує суспільство і визначає його розвиток;

- метою оподатковування має стати підтримання усього необхідного для довгострокових інвестицій, а головною рисою податків, важливою для всієї інноваційної економіки, – їх точна передбачуваність;

- для розуміння найважливіших економічних процесів, крім мікро- і макроекономіки, необхідна метаекономіка, що враховує вплив таких могутніх неекономічних факторів, як демографія, освіта, нові технології, екологія, тип психології людей, рівень культури тощо.

Водночас і у взаємодії з інноваційною економікою формується підприємницьке суспільство (чи „суспільство знань”, „інформаційне суспільство”), яке характеризується тим, що інновації та підприємництво охоплюють значну частину суспільства, стають щоденною практикою. Це дає змогу працювати навіть жінкам, що мають маленьких дітей, зміцнює віру людей у себе.

Отже, сучасні теорії інноваційного розвитку змістили акценти у поведінці людей, сформували у них прагнення до накопичення знань. Стало очевидним, що економічне зростання країн великою мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати у своїй діяльності новітні технології, творчо підходити до визначення способів задоволення потреб споживачів, на основі чого вдосконалювати та оновлювати продукцію, отримуючи більші доходи і зміцнюючи свої ринкові позиції.


2 Сутність і класифікація інновацій


Слово „інновація” є синонімом нововведення і може використовуватися поряд з ними. У літературі зустрічаються кілька підходів до визначення сутності інновації. Найбільш поширені дві точки зору:

- нововведення представляється як результат творчого процесу у вигляді нової продукції, техніки, технології, методу;

- нововведення представляється як процес введення нових виробів, елементів, підходів, принципів замість діючих.

Сутність інновації можна визначити як результат творчого процесу у вигляді створених (або впроваджених) нових споживчих вартостей, застосування яких бажано особами, що їх використовують, або організацій зміни звичних стереотипів діяльності і навичок. При цьому найважливішою ознакою інновацій в умовах ринкового господарювання повинна виступати новизна його споживчих властивостей. Технічна ж новизна відіграє другорядну роль. Таким чином, поняття інновації поширюється на новий продукт чи послугу, спосіб їхнього виробництва, нововведення в організаційній, фінансовій, науково-дослідній і іншій сферах, будь-яке удосконалення, що забезпечує економію витрат чи створює умови для такої економії.

Інновація виникає як наслідок використання результатів наукових досліджень і розробок, спрямованих на удосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових і соціальних відносин в галузі науки, культури, освіти, в інших сферах діяльності суспільства. Цей термін може мати різні значення в різних контекстах, їхній вибір залежить від конкретних цілей виміру чи аналізу.

^ Закон України „Про інноваційну діяльність” від 2002 року визначає правові, економічні і організаційні положення державного регулювання інноваційної діяльності на Україні, установлює форми стимулювання державних інноваційних процесів і напрямків на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

Відповідно до цього закону державну підтримку можуть одержати суб’єкти господарювання усіх форм власності, що реалізують на Україні інноваційні проекти, і підприємства усіх форм власності, що мають статус інноваційних.

У цьому Законі приведені нижче терміни вживаються в наступному значенні:

- інновації – новостворені (застосовані) і (або) удосконалені конкурентноздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок і обумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг;

- інноваційний продукт – результат науково-дослідної і (або) дослідницько-проектної розробки, що відповідає вимогам, установленим цим Законом;

- інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) по створенню і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;

- пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямків інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;

- інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор) – підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційний продукт і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу продукції і (або) послуг;

- інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, асоціацій, якої-небудь форми власності, що надають послуги по забезпеченню інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікаційні, юридичні, освітні);

- інноваційна продукція - нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом, а саме:

а) вона є результатом виконання інноваційного проекту;

б) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

До об’єктів інноваційної діяльності відносяться:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання й інтелектуальні продукти;

- виробниче устаткування і процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, способи їхнього видобутку і переробки;

- товарна продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб’єктами інноваційної діяльності є:

- фізичні і (або) юридичні особи України;

- фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав,

- особи без громадянства,

- об'єднання цих осіб, що здійснюють на Україні інноваційну діяльність і (чи) залучають майнові й інтелектуальні цінності, вкладають власні чи притягнуті засоби в реалізацію на Україні інноваційних проектів.

Комплексний характер інновацій, їхня багатосторонність і розмаїтість галузей застосування і способів використання вимагають розробки їхньої класифікації.

У таблиці 1.1 наведена класифікація інновацій, використання якої дозволить оцінити їх конкретніше, повніше, об’єктивніше, комплексно визначити їх результативність і напрямки інноваційного процесу, що вимагають коректування і підтримки, а також виявляти неоднорідність інновацій і підбирати методи управління кожної з них, адекватні особливостям кожного інноваційного процесу.


Таблиця 1.1 – Класифікація інновацій


Класифікаційна ознака

Класифікаційні угруповання інновацій

1 Галузі застосування інновацій

Управлінські, організаційні, соціальні, промислові і т.д.

2 Етапи НТП, результатом яких стали інновації

Наукові, технічні, технологічні, конструкторські, виробничі, інформаційні

3 Ступінь інтенсивності інновацій

«Бум», рівномірна, слабка, масова

4 Темпи здійснення інновацій

Швидкі, уповільнені, загасаючі, наростаючі, рівномірні, стрибкоподібні

5 Масштаби інновацій

Трансконтинентальні, транснаціональні, регіональні, великі, середні, дрібні

6 Результативність інновацій

Висока, низька, стабільна

7 Ефективність інновацій

Економічна, соціальна, екологічна, інтегральна


Види інновацій, що розрізняються по галузях застосування і етапам НТП:

- технічні з’являються звичайно у виробництві продуктів з новими чи поліпшеними властивостями;

- технологічні виникають при застосуванні поліпшених, більш досконалих способів виготовлення продукції;

- організаційно-управлінські пов’язані, насамперед, із процесами оптимальної організації виробництва, транспорту, збуту і постачання;

- інформаційні вирішують задачі організації раціональних інформаційних потоків у сфері науково-технічної й інноваційної діяльності, підвищення вірогідності й оперативності одержання інформації;

- соціальні спрямовані на поліпшення умов праці, вирішення проблем охорони здоров’я, освіти, культури.

Різні види інновацій перебувають в тісному взаємозв’язку і висувають специфічні вимоги до інноваційного механізму. Так, технічні і технологічні інновації, впливаючи на зміст виробничих процесів, одночасно створюють умови для управлінських інновацій, оскільки вносять зміни в організацію виробництва.

Ця класифікація свідчить про те, що процеси нововведень різноманітні і різні за своїм характером. Отже, форми організації нововведень, масштаби і способи впливу на економіку, а також методи оцінки їхньої ефективності теж повинні відрізнятися багатообразністю використовуючи відомі підходи до класифікації інновацій, можна побудувати класифікатор, що має практичне значення для створення системи управлінських інновацій (див. таблицю 1.2).

Даний класифікатор дозволяє групувати інновації за тими чи іншими ознакам у залежності від потреб користувача банку даних. Наприклад, галузева інновація визначає адресність управлінських впливів. Ступінь радикальності інновацій визначає параметри цих впливів. Те, що інновація має джерелом ідеї винахід, дозволяє оцінити можливість її комерційної реалізації. Масштаб поширення інновації залежить від виду нововведення.

Таблиця 1.2 – Класифікатор інновацій


Ознаки класифікацій

Значення ознак

Широта впливу і масштабність

Глобальні

Галузеві

Локальні

Ступінь радикальності інновацій

Базисна

Поліпшуюча

Псевдоінновація

Джерело ідеї

Відкриття

Винахід

Раціоналізаторська пропозиція

Інші

Вид нововведення

Конструкція і пристрій

Технологія

Матеріал, речовина

Живі організми

Спосіб заміщення існуючих аналогів

Вільне заміщення

Системне заміщення


Таким чином, комплексний характер інновацій, багатосторонність і розмаїтість галузей і способів використання вимагають розробки їхньої класифікації, що враховує особливості інноваційних процесів, які необхідні при проектуванні організаційно-економічного механізму і випливають з переважного типу інновацій, що утворюють дані процеси. У цілому система інновацій може бути представлена основними групами, показаними на рисунку 1.1.

Інновації прийнято класифікувати по ряду ознак.

За ступенем радикальності, їхньої значущості в економічному розвитку (1) інновації можна розділити на:

- базисні (галузеформуючі, що проникають в інші галузі, основні) – інновації, що відносяться до принципово нових продуктів;

- поліпшуючі (істотне поліпшення базисних) – інновації, що стосуються значного удосконалення існуючих продуктів, а також інновації, пов'язані з впровадженням нових або в значній мірі удосконалених методів виробництва;

- псевдоінновації (незначні зміни базисних) – несуттєві видозміни продуктів і технологічних процесів, що припускають естетичні (у кольорі, декорі), а також незначні технічні чи зовнішні зміни в продукті, що залишають незмінним його конструктивне виконання і не роблять достатньо помітного впливу на параметри, властивості, вартість будь-якого виробу і вхідних у нього матеріалів і компонентів; розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва уже відомих на ринку продуктів що не випускалися раніше з метою задоволення поточного попиту і збільшення доходів інноваційного підприємства.

За цим поділом стоять два різних інноваційних процеси: піонерський процес і процес, що доганяє. Піонерський тип означає лінію на досягнення світової першості (наприклад, США). Тип, що доганяє, дешевше і може дати швидкий результат (наприклад, Японія). На цьому шляху створюються поліпшуючі (так названі прирісні) інновації, пов’язані з поліпшенням властивостей існуючих процесів виробництва і продуктів.

За спрямованості впливу на процес виробництва (2) інновації підрозділяють на:

- розширюючі – націлені на більш глибоке проникнення в різні галузі і ринки наявних базисних інновацій (комп'ютеризація від обмеженого використання великих ЕОМ до масового застосування персональних комп'ютерів);

- раціоналізуючі – по своїй суті близькі до поліпшуючих;




Рисунок 1.1 – Класифікація системи інновацій


- заміщюючі – призначені для заміни одних (старих) іншими (новими), заснованими на виконанні тих же функцій (заміна газових світильників на електричні).

За галузевою структурою впровадження (3) інновації розподіляються на:

- інновації у галузі виникнення;

- інновації у галузі впровадження;

- інновації у галузі споживання.

За глибиною змін (4) класифікація торкається багатьох з розглянутих ознак, але, проте, її наявність дозволяє послідовно простежити переходи від інновацій більш низького рівня до інновацій більш високого рівня, якоюсь мірою розвивати класифікацію по інших ознаках:

- інновації нульового порядку – регенерування первісних властивостей системи, збереження і відновлення її існуючих функцій;

- інновації першого порядку – зміна кількісних властивостей системи;

- інновації другого порядку – перегрупування складових частин системи з метою поліпшення її функціонування;

- інновації третього порядку – адаптивні зміни елементів виробничої системи з метою пристосування друг до друга;

- інновації четвертого порядку – новий варіант, найпростіша якісна зміна, що виходить за рамки простих адаптивних змін; первісні ознаки системи не змінюються – відбувається деяке поліпшення їхніх корисних властивостей (оснащення існуючого електровоза новим двигуном);

- інновації п’ятого порядку – нове покоління; змінюються всі чи більшість властивостей системи, але структурна базова концепція зберігається (перехід від електродвигунів серії «А» до електродвигунів серії «АИ»);

- інновації шостого порядку – новий вид, якісна зміна первісних властивостей системи, первісної концепції без зміни функціонального принципу (виникнення безчовникового ткацького верстата);

- інновації сьомого порядку – новий рід, вища зміна у функціональних властивостях системи і її частини, що змінює її функціональний принцип (перехід до напівпровідників і транзисторів, заміна класичного повітряного транспорту транспортом на «повітряній подушці»).

За відношенням до розробки (5) інновації класифікуються на:

- інновації, що розроблено силами даного підприємства;

- інновації, що розроблено зовнішніми силами.

За масштабами розповсюдження (6) можуть бути виділені інновації, що стали основою для нової галузі, що робить однорідний продукт, і інновації, що знаходять застосування у всіх галузях і сферах народного господарства. Часто ці два типи інновацій за часом ідуть один за одним. Наприклад, електротехнічна промисловість і електрифікація народного господарства, автомобілебудування й автомобілізація, виробництво ЕОМ і комп’ютеризація.

За роллю в процесі виробництва (7) можна виділити:

- основні продуктові інновації (створюють нові ринки і лежать в основі нових галузей);

- доповнюючі продуктові інновації (розширюють ринок у відповідних галузях);

- основні технологічні інновації (складають базис великих технологічних систем);

- доповнюючі технологічні інновації (розвивають наявні базисні технології).

За характером потреб, що задовольняються (8), інновації можуть бути:

- орієнтовані на існуючі потреби;

- створюючі нові потреби.

Класифікація інновацій за ступенем новизни (9) – розподіл сукупності інновацій на однорідні за рівнем новизни групи (на основі нового відкриття чи на основі нового способу застосування явищ, що давно відкриті) з метою оцінки їхньої значимості. Поняття новизни інновації може відноситися до продукту чи технологічного процесу в цілому у випадку його абсолютної новизни або тільки до деяких його елементів, що змінюють функції і характеристики існуючого продукту чи процесу.

Класифікація інновацій по ступеню новизни здійснюється як по технологічних параметрах, так і з ринкових позицій. З погляду технологічних параметрів інновації розділяються на:

- продуктові – застосування нових матеріалів і напівфабрикатів, а також комплектуючих, одержання принципово нових функцій (принципово нові продукти)

- процесні – нова технологія виробництва, більш високий рівень автоматизації, нові методи організації виробництва (стосовно до нових технологій).

За типом новизни для ринку в складі інновацій виділяються:

- нові вироби для галузі у світі;

- нові вироби для галузі в країні;

- нові вироби для даного інноваційного підприємства (їхніх груп).

За часом виходу на ринок (10) інновації слід розділяти на інновації-лідери та інновації-послідовники.

За причинами виникнення (11) інновації можна розділити на:

- реактивні – інновації, що забезпечують виживання фірми як реакція на нововведення, здійснені конкурентами, тобто таку інновацію фірма змушена зробити слідом за конкурентом, щоб мати змогу вести боротьбу на ринку;

- стратегічні – інновації, упровадження яких носить характер, що випереджає, з метою одержання конкурентних переваг у перспективі.

За предметом і сферою використання (12) пропонується розподіл інновацій на:

- продукти (нові продукти і нові матеріали);

- ринки (відкриваючі нові сфери застосування продукту, що дозволяють реалізувати продукт на нових ринках);

- процеси (технологія, організація процесу виробництва й управлінських процесів).

Типізація інновацій по розглянутих вище ознаках дозволить:

- здійснювати „прив’язку” до типу інновацій тієї чи іншої стратегії (іншими словами, тип інноваційної стратегії будь-якого рівня залежить від переважного типу інновацій);

- конструювати економічні механізми й організаційні форми управління в залежності від типу інновацій (організаційно-економічний механізм є підсистемою інноваційної стратегії);

- визначати положення, форми реалізації і просування на ринку, що також будуть неоднакові для різних типів інновацій.


3 Взаємозв’язок розвитку інновацій, науки і техніки


Взаємозв’язок і розвиток інновацій, науки і техніки випливає з розгляду основи інноваційного процесу, а саме процесу створення й освоєння нової техніки (технологій). Інноваційний процес включає стадії:


^ НАУКА – ТЕХНІКА – ВИРОБНИЦТВО – СПОЖИВАННЯ.

Початок інноваційного процесу звичайно зв'язують із проведенням наукових досліджень фундаментального і пошукового характеру, тобто чисто теоретичної орієнтації. Результатом подібних досліджень може служити і служить відкриття приватних і загальних законів і закономірностей природи, а також відкриття (у результаті теоретичних розрахунків) нових матеріальних об'єктів чи речовин у природі.

На основі попередніх результатів проводять роботи чи дослідження прикладного характеру, що традиційно прийнято називати в сукупності розробками. Сюди входять спеціальні дослідження прикладного призначення, результатом яких поряд з відкриттям вузьких (локальних) закономірностей найчастіше виступає те чи інше технічне рішення майбутнього штучно відтвореного матеріального об’єкта, що одержує своє вираження, як правило, у формі винаходу. Надалі на основі винаходу здійснюються роботи проектно-конструкторського характеру (проектно-технологічні і дослідно-конструкторські розробки).

Результатом цих видів робіт може бути або дослідний (головний) зразок нового технічного об'єкта (машини, прибору, апарата чи іншого устаткування), або новий (прогресивний) технологічний процес. Далі до розробок прикладного характеру включаються роботи з освоєння нової техніки в тиражованому масштабі. Сюди можна віднести і роботи, звичайно іменовані підготовкою виробництва продукції серійного і масового характеру споживання. Вони можуть здійснюватися як у вигляді позазаводської підготовки виробництва, так і у вигляді внутрішньозаводської підготовки виробництва нової продукції.

У багатьох сферах промислове виробництво не обмежується тільки створенням одиничних зразків тієї чи іншої споживчої вартості, його продовжує освоєння промислових партій нової продукції. В останньому випадку інноваційний процес вторгається в галузь серійного і масового виробництва нової продукції через сферу діяльності, іменовану безпосередньо підготовкою виробництва цієї продукції.

Розвинуті закордонні країни в останні роки все більше уваги приділяють останній, четвертій стадії інноваційного процесу, правомірно вважаючи, що одних зусиль по нарощуванню науково-дослідних робіт недостатньо для успішної виробничої діяльності. Необхідним є комплексний розвиток усіх підрозділів, що забезпечують комерціалізацію результатів науково-дослідних робіт. У цьому особливо важливу роль відіграють організаційні й управлінські аспекти корпоративної стратегії.


4 Особливості інновацій на залізничному транспорті


Інноваційна діяльність на залізничному транспорті – це комплексний процес створення нових або удосконалення існуючих транспортних послуг (товарів) на основі розробки, впровадження прогресивних техніко-технологічних, організаційно-економічних та управлінських рішень, комерціалізації сучасних споживчих форм; охоплює етапи життєвого циклу товару (послуг) від зародження ідеї і до впровадження інновацій у виробництво.

Удосконалення засобів та методів пошуку, аналізу та збереження інформації, розвиток інноваційної інфраструктури створюють підґрунтя для становлення та формування інноваційних утворень. Інновація характеризується, насамперед, результативністю, яка визначається економічним ефектом від покращання (підвищення) експлуатаційно-економічних показників нової техніки та прогресивної технології. Ефект може бути одержаний за рахунок як розширення асортименту та підвищення якості продукції (послуг), економії матеріальних ресурсів, скорочення трудових витрат, підвищення продуктивності праці, так і зниження шкідливих викидів в навколишнє середовище та ін.

В останні роки на залізничному транспорті інноваційна діяльність спрямовується на впровадження інформаційних технологій, логістичних принципів організації перевезень, нових видів сервісного обслуговування з наданням комплексу супутніх робіт, що має на меті створення транспортних послуг високої якості та нових споживчих характеристик.

Критеріями оцінки ефективності інноваційних процесів виступають техніко-економічні показники, які порівнюють витрати на таку діяльність з доходами від реалізації інновацій на практиці. В зв'язку з тим, що інноваційна діяльність забезпечує сталий економічний розвиток та постійне зростання прибутку на підприємствах, то дохідність виступає не як мета інноваційної діяльності, а як важлива умова підвищення рівня та якості транспортних послуг, статусу залізниць та їх ролі в економіці країни та її регіонів.

Інноваційна діяльність залізниць визначається економічною політикою галузі, складовою частиною якої є інноваційна, що передбачає: формування стратегії; розробку інноваційних проектів та програм; удосконалення структури управління; впровадження енергозберігаючих та екологічно безпечних технологій тощо; орієнтація на потреби споживачів кінцевої транспортної продукції.

Планування інновацій повинно враховувати обґрунтоване формуванні основних напрямків інноваційній діяльності відповідно до встановленої мети розвитку залізниць, можливостей ресурсного забезпечення та попиту на залізничні перевезення. Планування інновацій забезпечує деталізацію цілей інноваційного процесу, доведення їх до окремих підрозділів та виконавців, розподіл завдань між учасниками інноваційних проектів, визначення складу необхідних ресурсів, узгодження термінів реалізації окремих робіт.

Планування необхідне, в першу чергу, для забезпечення результативності та підвищення ефективності інноваційних процесів і покликано вирішувати наступні завдання: активізація діяльності, конкретизація цілей та доведення їх до окремих виконавців; постановка наукових, технічних та виробничих задач, вирішення яких забезпечує досягнення мети; взаємозв'язок між виконавцями інноваційного проекту та координація їх діяльності; розрахунок обсягів фінансових, матеріальних та інших видів ресурсів, необхідних для реалізації проектів; контроль виконання термінів їх реалізації.

Слід зазначити, що планування інновацій повинно враховувати специфіку складових залізничного транспорту – рухомого складу та інфраструктури, масштабність робіт та їх результативність, а також терміни реалізації інноваційних проектів.

Основні напрямки інновацій на залізничному транспорті наведені на рис.1.2.

Прискорений розвиток залізничного транспорту як необхідна умова функціонування потребує подальшого наукового обґрунтування ефективного інвестування інновацій та їх впровадження в процес перевезень. Відповідно до Концепції розвитку залізничного транспорту передбачається технічне та технологічне переозброєння галузі, впровадження нових транспортних засобів, збільшення потужності рухомого складу, комфортабельності пасажирських вагонів, а також оптимізація транспортної мережі та створення міжнародних транспортних коридорів.




Рисунок 1.2 – Основні напрями інновацій на залізничному транспорті

На залізничний транспорт припадає більше половини всього вантажообігу, тому з розвитком залізниць пов'язані інші галузі економіки. Крім того, залізничний транспорт є досить матеріаломістка та енерговитратна галузь, де впровадження інновацій з метою економії витрат може дати значний ефект, перш за все, в масштабі країни.

Інноваційні проекти мають бути зорієнтовані на проблеми формування та ефективного функціонування залізнично-транспортного комплексу, удосконалення тарифної політики, обґрунтування перспективних параметрів перевізного процесу та його технічних засобів, створення прогресивних технологій, вибір раціональної структури транспортної мережі, формування транспортних коридорів, розробку принципово нових систем управління. Найбільш вагомим напрямком в розробці проектів є впровадження інформаційних технологій з метою створення єдиної системи комунікацій залізничного транспорту, яка буде інтегруватися в світову інформаційну мережу.

Основні інноваційні напрямки розвитку залізничного транспорту визначаються Урядовою програмою "Україна-2010", де викладені основні положення щодо реформування транспортного сектора, Концепцією та програмою реструктуризації на залізничному транспорті України, Концепцією реформування транспортного сектора України та іншими нормативними документами, які визначають перспективи розвитку галузі.

Крім того, стратегічним завданням інноваційної політики є створення конкурентоспроможних транспортних послуг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; для цього необхідна розробка та реалізація інноваційних продуктів. Успіх реалізації інновацій гарантується при дотриманні інтересів всіх учасників процесу, в тому числі й інвесторів, які забезпечують фінансову підтримку проектів.

Найбільш вагомими напрямками інноваційних розробок є наступні:

- модернізація ліній, які лімітують пропускну спроможність;

- приведення технічних засобів і транспортної мережі у відповідність міжнародним стандартам;

- забезпечення швидкого та безпечного руху поїздів;

- прискорення виконання всіх операцій з обробки вагонів на сортувальних станціях;

- створення умов для здійснення інтермодальних перевезень;

- вдосконалення організації вантажопотоків на початкових та кінцевих стадіях;

- модернізація та створення нових зразків рухомого складу (потужних та економічних локомотивів, вантажних вагонів великої місткості та пасажирських вагонів підвищеної комфортності);

- впровадження в перевізний процес інформаційних технологій та логістичних принципів транспортування;

- посилення ремонтної бази рухомого складу та розвиток колійного господарства;

- електрифікація залізничних колій;

- удосконалення засобів сигналізації, централізації, блокування та зв'язку і т. ін.

Інноваційна діяльність має супроводжуватись експертизою економічної ефективності проектів, щоб визначити ті з них, де мають бути зосереджені всі види ресурсів для гарантованої реалізації пріоритетних ідей. Для їх генерації необхідно проводити дослідження процесів функціонування та розвитку залізничного транспорту як головної ланки транспортної системи. Провідна роль відводиться інформатизації процесу перевезень, створенню єдиної системи комунікацій на транспорті. Значна увага приділяється включенню ряду вітчизняних комунікацій в міжнародні транспортні коридори.

Об'єктом впровадження інновацій є комбіновані перевезення, що можуть взаємодіяти з аналогічними мережами іноземних країн.

Інвестиційна діяльність залізниць повинна підтримуватись і з боку держави шляхом прямого фінансування інновацій з державного та місцевих бюджетів. Джерелами розробки інновацій поряд з традиційними можуть виступати також нетрадиційні: інвестиційна підтримка фінансово-промислових груп, податкове кредитування і т. ін. Перспективним джерелом коштів може бути взаємне інвестування за участю широких верств населення, а також інвестиції зарубіжних партнерів, для чого слід розвивати на залізничному транспорті мережу спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, належну інфраструктуру ринку цінних паперів та інші заходи з метою створення привабливого клімату для реального та фінансового інвестування.


^ Тестові завдання до теми 1


1 М. Кондратьєв є автором:

а) теорії технократичного детермінізму

б) теорії довгих хвиль

в) теорії сталого розвитку

^ 2 Автором теорії інтелектуальної технології є:

а) К. Маркс

б) Х. Кларк

в) Й. Шумпетер

г) М. Туган-Барановський

д) Ф. Хайек

3 Автором теорії інноваційної економіки і підприємницького суспільства є:

а) К. Маркс

б) Х. Кларк

в) Й. Шумпетер

г) М. Туган-Барановський

д) П. Друкер

^ 4 Відповідно до Закону України „Про інноваційну діяльність” інновація – це:

а) знову створені (застосовані) і (або) удосконалені конкурентноздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери

б) нововведення представляється як результат творчого процесу у вигляді нової продукції, техніки, технології, методу

в) нововведення представляється як процес введення нових виробів, елементів, підходів, принципів замість діючих

^ 5 Зміна дизайну виробу – це:

а) базова інновація;

б) поліпшуюча інновація;

в) псевдоінновація.

6 За галуззю застосування інновацій класифікуються на:

а) управлінські, організаційні, соціальні, промислові і т.д.

б) швидкі, уповільнені, загасаючі, наростаючі, рівномірні, стрибкоподібні

в) трансконтинентальні, транснаціональні, регіональні, великі, середні, дрібні

г) наукові, технічні, технологічні, конструкторські, виробничі, інформаційні

^ 7 Чи вважаються псевдоінновації згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» інноваціями?

А) так;

Б) ні;

В) в різних випадках – по-різному.

^ 8 За темпами здійснення інновацій класифікуються на:

а) управлінські, організаційні, соціальні, промислові і т.д.

б) швидкі, уповільнені, загасаючі, наростаючі, рівномірні, стрибкоподібні

в) трансконтинентальні, транснаціональні, регіональні, великі, середні, дрібні

г) наукові, технічні, технологічні, конструкторські, виробничі, інформаційні

^ 9 За масштабами інновацій класифікуються на:

а) управлінські, організаційні, соціальні, промислові і т.д.

б) швидкі, уповільнені, загасаючі, наростаючі, рівномірні, стрибкоподібні

в) трансконтинентальні, транснаціональні, регіональні, великі, середні, дрібні

г) наукові, технічні, технологічні, конструкторські, виробничі, інформаційні

^ 10 За етапами НПТ інновації класифікуються на:

а) управлінські, організаційні, соціальні, промислові і т.д.

б) швидкі, уповільнені, загасаючі, наростаючі, рівномірні, стрибкоподібні

в) трансконтинентальні, транснаціональні, регіональні, великі, середні, дрібні

г) наукові, технічні, технологічні, конструкторські, виробничі, інформаційні

^ 11 До об’єктів інноваційної діяльності відносяться:

а) фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, що здійснюють на Україні інноваційну діяльність і (чи) залучають майнові й інтелектуальні цінності, вкладають власні чи притягнуті засоби в реалізацію на Україні інноваційних проектів

б) сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, асоціацій, якої-небудь форми власності, що надають послуги по забезпеченню інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікаційні, юридичні, освітні)

в) інноваційні програми і проекти; нові знання й інтелектуальні продукти; виробниче устаткування і процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери; сировинні ресурси, способи їхнього видобутку і переробки; товарна продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції

^ 12 До суб’єктів інноваційної діяльності відносяться:

а) фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, що здійснюють на Україні інноваційну діяльність і (чи) залучають майнові й інтелектуальні цінності, вкладають власні чи притягнуті засоби в реалізацію на Україні інноваційних проектів

б) сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, асоціацій, якої-небудь форми власності, що надають послуги по забезпеченню інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікаційні, юридичні, освітні)

в) інноваційні програми і проекти; нові знання й інтелектуальні продукти; виробниче устаткування і процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери; сировинні ресурси, способи їхнього видобутку і переробки; товарна продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції

^ 13 Пріоритетний інноваційний проект – це:

а) інноваційний проект з найбільшим економічним ефектом;

б) інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямків інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;

в) найкращий з інноваційних проектів, які реалізуються на конкретному підприємстві

^ 14 Інноваційне підприємство – це

а) підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційний продукт і (або) продукцію чи послуги;

б) підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційний продукт і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 80 % його загального обсягу продукції і (або) послуг;

в) підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційний продукт і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу продукції і (або) послуг.

^ 15 Інноваційна інфраструктура – це:

а) сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, асоціацій, якої-небудь форми власності, що надають послуги по забезпеченню інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікаційні, юридичні, освітні);

б) всі підприємства, які займаються реалізацією інноваційних проектів;

в) консалтингові та юридичні фірми, які сприяють реалізації інноваційних проектів через надання відповідних послуг.


Література


Закони: 1 - 4

Основна: 1 – 3, 5, 7

Додаткова: 1 – 14, 19, 20, 26, 27, 28


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Похожие:

Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconНавчальний посібник з дисципліни " економіка І організація інноваційної діяльності " для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Рекомендовано до друку вченою радою Української державної академії залізничного транспорту (протокол №. від року)
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до контрольної роботи з дисципліни „Економіка І організація інноваційної діяльності. Х.: Укрдазт, 2004. 28 с
Навчально-методичного забезпечення дисципліни Економіка і організація інноваційної діяльності
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconПрограма курсу І завдання до самостійної роботи з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Програму та завдання розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Методичні вказівки розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до контрольної роботи з дісципліни " Економіка І організація інноваційної діяльності" для студентів напрямку
Методичні вказівки розглянуті та рекомендовані до друку на засіданні кафедри «Економіка, організація і управління підприємством»...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до контрольної роботи з дісципліни " Економіка І організація інноваційної діяльності" для студентів напрямку
Методичні вказівки розглянуті та рекомендовані до друку на засіданні кафедри «Економіка, організація і управління підприємством»...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconПротокол №1 Рекомендуються для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" спеціальності "Економіка підприємства" всіх форм навчання
Методичні вказівки розглянуті та рекомендовані до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до підготовки І проведення комплексного державного іспиту за фахом „Економіка підприємства
Економіка підприємства” (для студентів 4 курсу денної форми навчання бакалаврів за напрямом 050100 „Економіка І підприємництво”,...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы