Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" icon

Навчальний посібник з дисципліни " економіка І організація інноваційної діяльності " для студентів спеціальності „Економіка підприємства"


НазваниеНавчальний посібник з дисципліни " економіка І організація інноваційної діяльності " для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
страница14/16
Размер1.08 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
^

7. Кадрова політика в сфері інноваційної діяльності на залізничному транспорті

Як свідчить світовий досвід, для інноваційної діяльності потрібні спеціалісти, які мають особливу підготовку і володіють специфічними знаннями, вміннями та компетенціями, забезпечуючими ефективність інноваційного процеса.

Україні необхідні широко освічені спеціалісти інноваційної сфери, як елемент стабільності і надійності національної економіки, спроможні об’єднати інтелектуальні і технологічні ресурси країни і забезпечити комерціалізацію нововведень на внутрішньому і глобальному ринках.

На залізничному транспорті, як і в інших галузях економіки, повинна розроблятися і реалізовуватися спеціальна кадрова політика в сфері інноваційної діяльності, спрямована на підготовку молодих інноваційних кадрів, стимулювання творчої активності інноваторів, підвищення результативності інновацій тощо.

На залізничному транспорті України, як вже відмічалося, інноваційна діяльність здійснюється відповідними галузевими главками (на рівні Укрзалізниці) та службами (на рівні залізниць) без утворення окремої структури управління. Важливу роль в інноваційній діяльності відіграють кадри, але спеціальні методики для роботи з ними на залізничному транспорті не застосовуються.

Підготовці кадрів на залізничному транспорті приділяється велика увага. Діє системи підвищення кваліфікації кадрів, згідно з якою працівники залізничного транспорту підвищують свою кваліфікацію на відповідних курсах. Фахівці та професіонали 1 раз на 4 роки проходять курси підвищення кваліфікації здебільшого в Українській державній академії залізничного транспорту, за відповідними спеціальностями. Але необхідно відмітити, що спеціальних курсів саме для підготовки спеціалістів-інноваторів поки що не проводиться.

На залізницях Російської Федерації в структурі ВАТ «РЖД» існує Центр підвищення кваліфікації в сфері наукомістких технологій (http://www.v-biznes.ru/03.html). Цілі його існування:


1) ознайомлення працівників «РЖД» з новими досягненнями в області залізничного транспорту, які направлені на поліпшення якості та безпеки перевезень;

2) підвищення кваліфікації і навчання фахівці «РЖД» сучасним методам впровадження і експлуатації передової техніки і технологій;

3) організація виставок, семінарів, конференцій, які проводяться Центром з метою розробок систем і обговорення проблем по впровадженню розробок і технологій в діяльність «РЖД».

Як вже було сказано вище (див. тему 6), в структурі ВАТ «РЖД» створений Центр інноваційного розвитку компанії та Об'єднана вчена рада. Необхідно відмітити, що одним із завдань Центру є робота з молодими кадрами. Причому участь в науково-дослідних роботах зможуть приймати студенти не тільки галузевих вузів. Наприклад, вже тепер в центрі працюють студенти Вищої школи економіки

Основними завданнями об'єднаної вченої ради ВАТ "РЖД" зокрема є:

- участь у формуванні (відновленні) наукових шкіл в області техніки, технологій, економіки і управління на залізничному транспорті, сприяючих підвищенню авторитету галузевої науки;

- підготовка пропозицій по залученню висококваліфікованих кадрів і використанню наукової бази для вирішення завдань інноваційного розвитку ВАТ "РЖД", зокрема в рамках кооперації з провідними російськими і зарубіжними науковими організаціями;

- підготовка пропозицій по розвитку кадрового потенціалу науково-технічного комплексу ВАТ "РЖД".

Як відзначає старший віце-президент ВАТ «РЖД» В.А. Гапанович, в сучасній економіці найважливішим критерієм успішності будь-якої компанії є інтелектуальний капітал. Головний інноваційний ресурс - це не тільки сучасна техніка, але і талановиті, творчі і енергійні люди. Вони є частиною діючої у ВАТ «РЖД» системи інноваційного менеджменту, що забезпечує повний цикл впровадження науково-технічних проектів: від визначення стратегічних напрямів і цільових параметрів розвитку до отримання нових продуктів і оцінки їх результативності.

Необхідно відмітити, що у 2009 р. в структурі ВАТ «РЖД» створений Корпоративний університет. Його місією є створення ефективної системи додаткової корпоративної освіти на рівні кращих світових практик для формування у керівного складу нового рівня знань, компетенцій і культури, необхідних для реалізації стратегії компанії.

Створення університета – це інвестиції в розвиток керівного складу, від управлінської ефективності якого залежать результати роботи всього холдинга «РЖД». В корпоративному університеті буде проводитися навчання керівників навикам ефективного управління.

Відмітимо також, що в теперішній час у Московському державному університеті шляхів сполучення (який очолює Асоціацію вузів транспорту), єдиному серед транспортних університетів РФ, проводиться освітня діяльність по підготовці інженерів-менеджерів за спеціальністю «Управління інноваціями» з 2003/2004 навч. року, і сумісно з МАДІ – за спеціальністю «Менеджмент високих технологій» - з 2005/2006 навч. року. Створена спеціальна кафедра «Інноваційні технології». Це свідчить про увагу керівництва як ВАТ «РЖД», так і вузу до підготовки інноваційних кадрів.


У другій половині ХХ століття стало ясно: оснащеність інженера науковими знаннями – це лише необхідна умова його професійної діяльності. В наш час воно вимагає відповідної надбудови у вигляді специфічного відношення до знань.

Стандарти ХХI століття вимагають від кваліфікованого інженера, разом з необхідною оснащеністю знаннями, уміння активного, швидкого і результативного пошуку знань. Перебудова мислення інженера неминуча, і повинен переважати акцент не тільки на суму знань, а й на необхідність навчатися все життя.

В науковій літературі новий склад інженерного мислення називається інноваційним. Інноваційність – поняття синтетичне, яке містить різні сторони активного мислення інженера. Ядром його змісту є націленість свідомості на нові знання, психологічну потребу в них та інтелектуальну готовність їх сприйняття.

Сила – не в знаннях взагалі. Силу мають тільки новітні та глибокі знання. Інноваційність мислення залишає вибір для творчої особистості – або навчитися створювати нове самому, або своєчасно реагувати на нове, обгрунтовуючи необхідність і доцільність впровадження новацій у виробництво.

Таким чином, протягом навчання у вузі студент повинен розвивати в собі творче мислення, професіоналізм, самостійність суджень по всьому спектру професійної діяльності. А це можливо лише за умови наполегливої праці, ефективної організації свого часу, а головне – наявності бажання досягти успіхів у своїй професії.

Навчання не завершується захистом диплома; навпаки, нинішній диплом – це лише сертифікат на право зробити його отримувача інженером. Затребуваними виявляться інженери, які спроможні своєчасно реагувати навіть не на нові, а на найновіші знання.


^ Тестові завдання до теми 8


1. Кадри інноваційного підприємства – це:

а) керівники вищої, середньої ланки та наукові робітники;

б) управлінський персонал, наукові та інженерні працівники, робітники дослідного виробництва;

в) наукові та інженерні працівники.

^ 2. Наукові кадри, які беруть участь в інноваційному процесі - це:

а) доктори та кандидати наук;

б) доктори та кандидати наук, а також аспіранти, які працюють над відповідними проблемами;

в) всі працівники інноваційної організації.

^ 3. Перерахуйте показники кваліфікації наукових працівників:

а) вчені ступені та звання;

б) кількість публікацій, вчені ступені та звання;

в) вчені ступені та звання, кількість публікацій, наукові премії, гранти та наукові дослідження.

^ 4. Назвіть особливості праці в процесі фундаментальних досліджень (два варіанти):

а) вірогідність досягнень намічених результатів незначна;

б) значний ступень новизни та оригінальності поставлених завдань;

в) для оцінки результатів діяльності використовується система економічних показників;

г) режим роботи працівників суворо регламентований; інтенсивне використання техніки та обладнання;

^ 5. Згідно з особливостями праці в сфері його нормування можуть використовуватися наступні методи:

а) експертний;

б) експертний, дослідно-статистичний;

в) розрахунково-аналітичний, експертний;

г) експертний, розрахунково-аналітичний, сумарний.

^ 6. Чи є прийнятними загальноприйняті методи нормування праці для нормування праці дослідників, конструкторів, технологів?

а) так;

б) ні;

в) свій варіант відповіді.

7. Який метод нормування праці наукових працівників передбачає використання елементів математичної статистики і теорії імовірності при визначенні трудомісткості як функції основних технічних параметрів розроблювальних виробів?

А) експертний;

Б) сумарний (методу аналогій);

В) розрахунково-аналітичний.

^ 8. Назвіть особливості експертного метода нормування праці, який використовуються в сфері прикладних досліджень і розробок (два варіанти):

а) використовується для дослідно-конструкторських робіт;

б) потребує наявність групи експертів; має місце фактор суб’єктивності при встановленні трудових затрат;

в) великий об’єм підготовчих робіт; висока ступінь точності результатів;

г) виконується порівняння трудомісткості майбутніх робіт із раніше виконуваними.

^ 9. До представника якого типу темпераменту психологічний підхід повинен базуватися на принципі "Ні хвилини спокою".?

а) до меланхоліка;

б) до холерика;

в) до сангвініка;

г) до флегматика.

^ 10. До представника якого типу темпераменту психологічний підхід повинен базуватися на принципі "Довіряй, але перевіряй"?

а) до меланхоліка;

б) до холерика;

в) до сангвініка;

г) до флегматика.

11. "Не квап". Таким повинен бути підхід до …

а) меланхоліка;

б) холерика;

в) сангвініка;

г) флегматика.

^ 12. Методи стимулювання творчої активності поділяються на групи:

а) методи прямого стимулювання і методи негативного стимулювання;

б) методи прямого стимулювання; непрямі (опосередковані); методи негативного стимулювання

в) методи прямого стимулювання і непрямі (опосередковані).

^ 13. Право самостійності у виборі наукової тематики досліджень відноситься до…

а) методів прямого стимулювання;

б) непрямих методів стимулювання;

в) не є методом стимулювання творчої діяльності вченого.

^ 14. До типу мотивації вченого під назвою „самореалізація” відносяться:

а) цікава робота; робота за здібностями; гарні колеги по роботі; можливість ініціативи; відсутність тиску;

б) можливість просування по роботі; високий заробіток; цікава робота; гарні колеги по роботі;

в) високий заробіток; відсутність тиску; цікава робота; зручний час роботи; гарні колеги по роботі; тривала відпустка; надійне місце роботи.

^ 15. Весь спектр можливостей наукової праці можна згрупувати в такі основні категорії:

а) професійні; матеріальні; статусні;

б) професійні; матеріальні; статусні; особистісні;

в) матеріальні і моральні.


Література


Закони: 12, 14

Основна: 3, 6, 29 - 34

Додаткова: 2 – 13, 31, 32, 33


^ Тема 9 Правове регулювання інноваційної діяльності


1 Поняття інтелектуальної власності і законодавство України в цій сфері

2 Державна система правової охорони інтелектуальної власності

3 Патенти на винаходи і корисні моделі; патенти на промислові зразки

4 Ліцензування

5 Оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності

6 Діяльність державної системи правової охорони інтелектуальної власності України за 2000-2009 роки


1 Поняття інтелектуальної власності і законодавство України в цій сфері


Здійснення інноваційної діяльності неможливе без конкретного правового забезпечення і регулювання.

Нормативно-правова база інноваційної діяльності підприємств містить в собі нормативні акти трьох рівнів:

1) законодавчі (які мають вищу юридичну силу конституційні закони, укази Президента України);

2) підзаконні (які вміщують урядові постанови і відомчі акти-прикази і постанови міністрів і відомств України);

3) локальні (система актів індивідуального характеру, яка має у собі різні громадянсько-правові договори і адміністративні акти учасників інноваційної діяльності).

Головне місце в правовому регулюванні інноваційної діяльності займають правові аспекти охорони інтелектуальної власності, під якою розуміється сукупність авторських і інших прав на результат цієї діяльності, які охороняються законодавчими актами держави.

Важливою передумовою ефективного функціонування під­приємства на ринку є здатність не тільки розробляти інновації, але й забезпечити правову охорону, комерціалізацію та захист прав на створену інновацію. При цьому не останнє місце займає вміння оцінити вартість нововведення, оскільки оцінка потрібна на всіх етапах життєвого циклу інновації. З прийняттям у 2001 р. Закону України „Про оцінку майна і професійну оціночну діяльність в Україні" закладено фундамент для оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності. В рамках товарної інновацій­ної політики менеджери повинні вміти здійснювати весь комп­лекс робіт по оцінці прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Матеріально-речову основу інтелектуальної власності складає інтелектуальний продукт як результат творчих зусиль його творців (окремої особистості або наукового колективу), виступаючий в різних формах (див. рис. 9.1).

Класифікація об'єктів інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки - це виключне право юридичної чи фізичної особи на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридич­ної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних чи робіт послуг. Об'єкти інтелектуальної власності (далі ОІВ) можна умовно розбити на три групи: об'єкти промислової власності, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, об'єкти ав­торського права і суміжних прав (рис. 9.1).





Рисунок 9.1 - Класифікація основних ОІВ як об'єктів оцінки


На схемі представлені, насамперед, ті ОІВ, права на які охороняються законом згідно з вітчизняним чинним законо­давством.

У більш широкому плані до ОІВ, що підлягають оцінці, можна віднести:

- не запатентовані винаходи, формули, рецепти, склади, розрахунки, досвідчені зразки, результати випробувань і дослідів;

- системи організації виробництва, маркетинг; управлін­ня якістю продукції і послуг, системи управління кад­рами, фінансами, політикою капіталовкладень;

- виробничий досвід і навчання персоналу,

- інші результати науково-дослідних, конструкторських, проектних і виробничих робіт;

- будь-які ОІВ, які охороняються ліцензійними, авторсь­кими чи іншими договорами на придбання права ОІВ, підписаними в порядку, установленому законодавством. Умовою виникнення вартості є юридична можливість пе­редачі прав власності. Якщо об'єкт не можна передати в обмін на який-небудь еквівалент, поняття вартості не реалізується. Іншими словами, щоб стати товаром, ОІВ повинен бути від­дільним від підприємства чи індивідуума.

За принципом "віддільності" права інтелектуальної влас­ності можна розбити на три групи:

а) права, віддільні від чи підприємства від індивідуума (права на винахід, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, секретні рецепти і технології, майнові права авторів; права на відео-, аудіограми; спис­ки клієнтів і ін.);

б) права, невіддільні від підприємства (права на наявність навченого персоналу, системи і методи функціонування, розроблені як скла­дову частину діючого підприємства; переваги територіального розташування, близькість промислової інфраструктури, транспортних шляхів; наявність замовників продукції, що випускається, і по­стійної клієнтури; досягнення в області маркетингу і реклами власної про­дукції; гудвіл);

в) права невіддільні від індивідуума (права на особисту репутацію працівників чи власників під­приємства серед громадськості, клієнтів, інших праців­ників, власників, банкірів; особисті професійні якості працівників (включаючи ноу-хау), комерційні здібності, талант в області реклами чи менеджменту у фінансовій сфері; загальну кваліфікацію, ерудицію, інтелект і лабільні якос­ті працівників та керівників у таких областях, як органі зація робіт з кадрами, взаємодія з клієнтами, уміння ула­годжувати конфлікти в колективі й ін.).

Властивість віддільності чи невіддільності має важливе зна­чення, тому що тільки у випадку віддільності від підприємства чи індивідуума (автора) ОІВ, права можуть виступати як товар. Якщо ж права невіддільні від підприємства чи індивідуума, то вони можуть продаватися (пе­редаватися) тільки разом з підприємством чи індивідуумом. На­приклад, не можна передати видатні організаторські здібності директора одного підприємства директору іншого підприємст­ва, але можна переманити талановитого директора на інше підприємство, запропонувавши йому більш вигідні умови праці, тобто "купити" його разом із властивими йому якостями.

За терміном служби ОІВ поділяються на дві групи:

  • ОІВ із установленим терміном служби;

  • ОІВ з невстановленим тер­міном служби.

Ця обставина має важливі наслідки при визна­ченні вартості ОІВ яктовару, чи при встановленні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив.

Розрізняють юридичний і економічний термін служби. Деякі ОІВ можуть не мати встановленого терміну служби. Наприклад, відповідно до Закону України " Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" юридичний термін дії (служби) патенту з експертизою, зазвичай, дорівнює 20 рокам. Однак, цілком можливо, що за цей час патент може морально застарі­ти, тому що не виключена ймовірність, що з'являться нові ана­логічні, але більш ефективні винаходи. Тому, при економіч­них розрахунках для патентів установлюється більш короткий термін, так званий економічний, котрий зазвичай приймаєть­ся рівним 10—12 рокам. Установлений термін служби характерний для більшості прав на ОІВ, віддільних від індивідуума і підприємства, але не для усіх. Зокрема, знаки для товарів і послуг не мають уста­новленого терміну служби, оскільки після 10 років з моменту їхньої реєстрації, права на них можуть продовжуватися на 10 ро­ків і т.д. Не мають такого терміну більшість прав на ОІВ, не­віддільних від підприємства чи індивідуума, наприклад гудвіл. Крім того, права на ті самі ОІВ можуть мати як визначений, так і невизначений термін служби.

^ Мета правового регулювання інтелектуальної власності полягає в охороні та стимулюванні розвитку інтелектуального потенціалу країни.

Враховуючи різноманітність об’єктів інтелектуальної власності та вимог по їх охороні, правове регулювання включає ряд самостійних функціональних сфер:

- авторське право;

- патентне право;

- засекречування.

Законодавство України у сфері інтелектуальної власності включає:

А) Документи загального визначення

    • Конституція України (ст. 41 і 54), 28.06.1996;

    • Кодекс законів про працю України (ст. 42, 91, 126), 1.06.1971;

    • Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст.51-2, 164-3), 1.06.1985;

    • Кримінальний кодекс України (ст. 176, 177, 229), 5.04.2001;

    • Господарський кодекс України, 16 січня 2003 року (Глава 16 "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності", ст.154-162, стаття 32 "Недобросовісна конкуренція");

    • Цивільний кодекс України (Книга четверта "Право інтелектуальної власності", ст.418-508, ст.1107-1114), 16.01.2003;

    • Цивільний процесуальний кодекс України (ст. 126, 218, 422), 1.01.1964;

    • Митний кодекс України (Глава 45 "Особливості переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності"), 11.07.2002;

    • Закон України „Про власність” (ст.13-2,40, 41, 42), 7.02.1991;

    • Закон України „Про Антимонопольний комітет України”, 26.11.1993;

    • Закон України „Про інноваційну діяльність”, 04.07.2002;

    • Декрет Кабінету Міністрів України „Про державне мито” (ст.2-12, 3-6у), 21.01.1993;

    • Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власностіі”, №1716, 23.12.2004;

Б) Авторське право (на твори літератури, науки та мистецтва, комп’ютерні програми, бази даних)

В) Патентне право (на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин, породи тварин)

Г) Право на комерційні позначення (комерційні найменування, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів)

Д) Право на науково-технічну інформацію (наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, науково-технічна інформація, нерозкрита інформація):

Ж) Міжнародні договори, учасницею яких є Україна

    • Конвенція, якою заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності (14.07.1967), 19.09.1968;

    • Всесвітня конвенція про авторське право (06.09.1952), 23 12.1993;

    • Мадридська Угода про міжнародну реєстрацію знаків(14.04.1891), 25.12.1991 та інші.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Похожие:

Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconНавчальний посібник з дисципліни " економіка І організація інноваційної діяльності " для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Рекомендовано до друку вченою радою Української державної академії залізничного транспорту (протокол №. від року)
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до контрольної роботи з дисципліни „Економіка І організація інноваційної діяльності. Х.: Укрдазт, 2004. 28 с
Навчально-методичного забезпечення дисципліни Економіка і організація інноваційної діяльності
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconПрограма курсу І завдання до самостійної роботи з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Програму та завдання розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconКонспект лекцій з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Конспект лекцій розглянутий та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством” вересня...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства" для студентів спеціальності „Економіка підприємства"
Методичні вказівки розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до контрольної роботи з дісципліни " Економіка І організація інноваційної діяльності" для студентів напрямку
Методичні вказівки розглянуті та рекомендовані до друку на засіданні кафедри «Економіка, організація і управління підприємством»...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до контрольної роботи з дісципліни " Економіка І організація інноваційної діяльності" для студентів напрямку
Методичні вказівки розглянуті та рекомендовані до друку на засіданні кафедри «Економіка, організація і управління підприємством»...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconПротокол №1 Рекомендуються для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" спеціальності "Економіка підприємства" всіх форм навчання
Методичні вказівки розглянуті та рекомендовані до друку на засіданні кафедри “Економіка, організація і управління підприємством”...
Навчальний посібник з дисципліни \" економіка І організація інноваційної діяльності \" для студентів спеціальності „Економіка підприємства\" iconМетодичні вказівки до підготовки І проведення комплексного державного іспиту за фахом „Економіка підприємства
Економіка підприємства” (для студентів 4 курсу денної форми навчання бакалаврів за напрямом 050100 „Економіка І підприємництво”,...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы