Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» icon

Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін»


Скачать 114.36 Kb.
НазваниеПрограма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін»
страница1/2
Размер114.36 Kb.
ТипПрограма
  1   2


ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН»

Вступ

Реформування вищої школи і вимоги до випускників вищих навчальних закладів України докорінно змінюють навчальні методики викладання фахових дисциплін, дисциплін психолого-педагогічного циклу. Сьогодні відбувається перехід від авторитарної педагогіки до гуманістичного розвитку особистості. Від накопичення знань – до вміння оперувати знаннями, від поточної форми організації навчання – до індивідуальної.

Підготовка магістрів в Україні відбувається в умовах перебудови змісту освіти, удосконалення програм, підготовки нових курсів та спецкурсів, які б відповідали рівню кваліфікації випускника, сприяли би формуванню головних професійних компетенцій. Оскільки зміст вищої освіти – це система знань, умінь та навичок у вигляді компетенцій, що обумовлена цілями та потребами, перспективами розвитку нашого суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва, вищу освіту потрібно розглядати як результат підготовки магістра за конкретним напрямом.

Сучасний етап розвитку освіти вимагає радикальних змін у навчально-виховному процесі ВНЗ, використання в інноваційній діяльності викладача таких технологій, методів, засобів, які сприяли б реалізації інтелектуально-духовного потенціалу студентів.

З цією метою розроблено робочу навчальну програму з методики викладання фахових дисциплін, яка призначена для магістрантів. У процесі лекційного курсу, проведення практично-семінарських занять магістранти з допомогою викладачів оволодіють методами наукового пізнання, ознайомляться з логікою навчального процесу, здобудуть досвід аналізувати цей процес й передбачати його подальший розвиток.

Магістр має засвоїти не лише основні закони, категорії, принципи, методи, засоби навчально-виховного процесу, але й уміти на практиці провести лекіційне та семінарське заняття, доцільно обрати та поєднати методи та прийоми. Курс передбачає ознайомлення магістрантів з інтерактивними методиками, що дасть можливість досягти досконалого рівня майстерності та наблизитися до формування свого стилю викладання у вищій школі.

Загальні положення методики викладання фахових дисциплін опираються на знання студентами філософії як методологічної основи, психології як теоретичної бази, педагогіки вищої школи і стають основою оволодіння курсу для подальшої практичної діяльності.


^ 2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: навчити студентів застосовувати сучасні технології навчання у вищій школі, основні методи та форми міжособистісної взаємодії

Завдання:

1. Навчити організовувати навчальний процес у вищій школі, налагоджувати взаємодію на засадах глибокої поваги до студентів.

2. Щзнайомити студентів з сучасними технологіями, методами, формами та засобами з метою навчити впроваджувати їх на заняттях під час педагогічної практики та у подальшій діяльності.

............................

В результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати:

  • сутність, структуру та особливості процесу навчання у вищій школі;

  • сучасні моделі, організаційно-методичні форми навчання студентів;

  • методи науково-педагогічних досліджень у вищій школі;

  • культуру, техніку, риторичні аспекти педагогічного мовлення;

  • розвиток позитивних міжособистісних стосунків у студентській групі;

  • технологію тренінгу спілкування, сенситивності, розвитку креативності;



вміти:

- організовувати спілкування зі студентами;

- застосовувати методи науково-педагогічного дослідження;

  • розвивати мотивацію студентів до змісту навчального матеріалу;

  • сприймати та розуміти поведінку студентів;

  • застосовувати позитивні рівні спілкування;

  • застосовувати інтерактивні методи, тренінгові технології, форми навчально-пізнавальної діяльності студентів (мозкової атаки, дискусії, діалогу, “кейс”- методу, рольової гри, методу проектів, групової взаємодії тощо).



^
Змістовий модуль 1. Основні проблеми дидактики вищої школи.


Тема 1. Дидактика вищої школи як наука. Її завдання, основні категорії та принципи. Навчальний процес у вищій школі як система організаційних і дидактичних заходів (2 год.).

Поняття про дидактику у класичній спадщині та сучасності. Категорії дидактики вищої школи. Принципи навчання як орієнтир у викладацькій роботі. Основні дидактичні концепції становлення сучасної дидактичної системи. Основні проблеми дидактики вищої школи на сучасному етапі. Поняття про процес навчання як діяльнісний, пізнавальний й комуніка-тивний. Структура навчального процесу. Соціальні функції навчання. Зовнішня і внутрішня структура навчального процесу. Філософські, методологічні і психологічні основи навчання, його рушійні сили.

Тема 2. Поняття про методи та прийоми навчання. Форми організації навчання у вищих навчальних закладах (1 год.).

Різні підходи до класифікації методів навчання у вищому закладі освіти. Словесні, наочні та практичні методи навчання. Методи навчання за ступенем керування навчальною діяльністю: під керівництвом викладача, самостійна робота студентів ( з книгою, курсова робота, дипломна робота, виконання трудових завдань).

Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності: ділові та рольові ігри. дискусії , диспути, студентські наукові конференції, створення ситуації емоційно-моральних переживань, створення ситуації пізнавальної новизни та зацікавленості тощо.

Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності: методи усного контролю, методи письмового контролю, методи лабораторно0практичного контролю, методи самоконтролю.

Активні, інтерактивні методи, інноваційні методи: кейс-метод, “мозковий штурм”, метод проектів, метод портфоліо тощо.

Дискусія як метод навчання у вищій школі. Види дискусій: “круглий стіл”, дебати, “техніка акваріуму”, експертна група. “Технології” дискусії: прийом “зливи ідей”, прийом “оживлення”, прийом “вулик”, прийом дискусії з розподіленими ролями.

Тема 3. Особливості проведення різних типів лекцій, практичних, семінарських у ВНЗ (1 год.).

Лекція як форма організації навчання у вищій школі, її структура, особливості, методична концепція. Типи лекційних занять: вступна, тематична, оглядова, заключна. Методика підготовки до лекції. Семінарські заняття у вищій школі як форма організації навчання. Види і методика проведення семінарських занять: семінар запитань і відповідей, семінар – розгорнута бесіда, семінар – коментоване читання, семінар, що передбачає усні відповіді студентів, семінар-дискусія, семінар, що передбачає обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку (захист проектів), семінар-конференція, семінар-вирішення проблемних завдань, семінар-заняття на виробництві, семінар-прес-конференція, семінар -“мозковий шторм”, спецсемінари, наукові студентські семінари за спеціалізацією.

Лабораторні заняття, їх функції, завдання, структура. Особливості проведення лабораторних занять на факультеті журналістики. Шляхи підготовки до занять викладачів.

^ Змістовий модуль 2. Теорія організації педагогічної взаємодії з вихованцями

Тема 4. Особливості діяльності, педагогічна культура викладача вищої школи ( 2год.).

Педагогічна діяльність викладача, вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу. Структура педагогічної майстерності, рівні майстерності. Формування педагогічних компетенцій викладача вищої школи. Особливості педагогічного спілкування викладача вищої школи. Гуманізація навчання як основа педагогічного спілкування. Етапи налагодження взаємодії зі студентами, стилі та позиції у спілкуванні. Бар’єри у спілкуванні, прийоми та засоби їх подолання. Техніка контактної взаємодії (за Л.Філоновим). Техніка спілкування та комунікативні уміння педагога (уміння слухати, бути уважним, спостерігати, схвалювати, застерігати, переконувати, застосовувати “перифраз-повідомлення”, тощо). Засоби невербального спілкування педагога: характеристика та значення у взаємодії з вихованцями (жести, міміка, віддаль, паузи, інтонація, пози, візуальний контакт).

Засоби невербального контакту педагога: психофізична готовність (мускульна мобілізація); емоційна готовність (“важка вага”, “легка вага”, “усе з гідністю”).

Педагогічна культура викладача вищої школи, її складові. Поняття про культуру мови педагога. Основні вимоги до культури мови викладача вищої школи.

^ Тема 5. Конфлікти у процесі педагогічної діяльності та шляхи їх розв’язання (2 год).

Поняття про конфлікти у педагогічних ситуаціях, особливості, причини, етапи ескалації; типи, рівні. Структура та аналіз конфлікту.

Способи поведінки педагога у конфліктних ситуаціях, шляхи розв’язання конфлікту. Процедури розв’язання конфліктів, можливості їх застосування у конфліктних ситуаціях.

Організація переговорів, медіації, фасилітації для розв’язання педагогічних конфліктів.

^ 4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

Усього

у тому числі

Усьо-го

у тому числі

л

П

Лаб

Інд

ср

л

П

лаб

інд

Ср

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Основні засади педагогіки вищої школи.

Тема 1.

Дидактика вищої школи як наука.

Навчальний процес у вищій школі як система організаційних та дидактичних засобів.


8


2


2







2




2



















Тема 2. Поняття про методи та прийоми навчання. Форми організації навчання у вищих навчальних закладах.




8



1



1






3



1



















Тема 3. Особливості проведення різних типів лекцій, семінарських. практичних, та лабораторних га заняттх у ВНЗ


8


1


1





5


1



















Разом – зм. модуль1

24

4

4




10

4



















^ Змістовий модуль 2. Теорія організації педагогічної взаємодії з вихованцями.

Тема 4. Особливості діяльності, педагогічна культура викладача вищої школи


7


2








2






















Тема 5. Конфлікти у процесі педагогічної діяльності та шляхи їх розв’язання




2



2




2






4



2




















Разом – зм. модуль 2




4

2




6

4


















^

Усього годин


36


8

6





16

6




















^ 6. Теми практично-семінарських занять



з/п

Назва теми

Кількість

Годин

1.

Особливості впровадження сучасних технологій навчання на заняттях у вищій школі

2

2.

Основи педагогічного спілкування

2

3.

Шляхи розв’язання конфліктних ситуацій на заняттях

2

Разом




6



^ 8. Самостійна робота




з/п

Назва теми

Кількість

годин

1.

Сучасні технології навчання у вищій школі

2

2.

Основи педагогічного спілкування

2

3.

Шляхи розв’язання конфліктних ситуацій на заняттях

2

Разом




6



^ 9. Індивідуальне навчально - дослідне завдання (16 годин)

Навчальний проект - портфоліо

(індивідуальне навчально-дослідне завдання студентів факультету журналістики)

Навчальний проект уміщує різні види індивідуальної роботи студентів і представляє портфоліо майбутніх викладачів вищої школи: 2 плани-конспекти лекційного та практичного заняття за темою, що обирається згідно навчальних планів студентів факультету журналістики; аналіз конфліктної педагогічної ситуації.

Мета: розкрити особистісне бачення діяльності викладача через ознайомлення зі специфікою викладання навчальних курсів; підготовки до проведення занять різних видів та написання конспектів; з особливостями соціалізації студентів – суб’єктів взаємодії та вирішення конфліктних ситуацій у процесі спілкування.

1. ^ Магістранти повинні зібрати матеріал та оформити конспекти до лекційного заняття.

Важливо знати особливості лекційних занять, як форм навчання у вищій школі, та вимоги до до їх проведення :

1). Потрібно створити психологічно-комфортну атмосферу взаємодії зі студентами, атмосферу співробітництва та спільного міркування.

2). Лектор повинен дотримуватися педагогічного такту, виявляти уважне, позитивне ставлення до студентів.

3). Він повинен дот римуватися принципів науковості та інформативності у викладанні, застосуванні сучасних наукових підходів.

4). Виклад основних положень має бути доказовим та аргументованим.

5). Лекція передбачає логічність, послідовність, системність висвітлення змісту навчальної інформації.

6). Пояснення, інтерпретація наукових положень мають бути доступними, ясними, чіткіми.

7). До матеріалу лекції потрібно включати актуальні соціальні, моральні проблеми, інформацію, значущу для професійної діяльності, особистісного розвитку студентів.

8). Необхідно активізувати мислення студентів, спиратися на їхній життєвий досвід;

9). Навчальний матеріал лекції потрібно викладати емоційно.

10). Якість проведення лекції залежить і від застосування аудіовізуальних засобів та дидактичних матеріалів.

^ Звергніть увагу на чітку структуру лекції. Процес організації лекцій складається з трьох частин: вступна, основна, заключна.

У вступній частині викладач:

  • встановлює контакт з аудиторією: вибір пластичної пози, доброзичливої міміки, жестів відкритості до аудиторії, середнього рівня мускульної мобілізації; позбуття просторових, термінологічних бар’єрів; показ особистого позитивного психо-емоційного стану і готовності до взаємодії; встановлення позиції “Ми”;

  • налагоджує зв’язок з пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією, визначає її місце у системі тем, розділів навчального курсу; прогнозує її подальший розгляд;

  • повідомляє тему лекції, створює у студентів позитивну установку на її вивчення;

  • визначає основні питання, що будуть розглядатися під час лекції; повідомляє і дає коротку характеристику основної рекомендованої літератури;

  • захоплює увагу студентів шляхом творчого поєднання різноманітних методичних прийомів: коротка емоційна розповідь про реальні події, історії з власного життя, цікаві факти тощо; виявлення новизни навчальної інформації (показ таких сторін, що перевищує очікування студентів); демонструє власний інтерес до теми, переживань, думок.

Вступна частина не повинна займати багато часу, лише 5-6- хв. Але від початку залежить подальший хід лекції. Головне завдання викладача на цьому етапі – залучення студентів до лекції, психологічна підготовка їх до сприймання основного навчального матеріалу. Зазначені етапи вступної частини є взаємопов’язані; дотримуватися їх варто в довільній формі; деякі з них діють одночасно.

Основна частина лекції тісно поєднана з вступною. Перехід до неї іноді є непомітним для студентів. Для організації активного сприймання ними нової навчальної інформації викладач може:

  • поставити питання на яке немає готової відповіді, але яке загострює увагу;

  • запросити студентів до повідомлення своїх міркувань щодо конкретних ідей;

  • зробити екскурс в історію розвитку явищ, понять, що розглядаються на лекції;

  • шляхом методу “мозкової атаки” стимулювати студентів до обміну, ідеями щодо визначеної викладачем проблеми.

^ Основна частина лекції є важливою частиною та тривалішою у часі. В цій частині викладач висвітлює зазначені на початку лекції питання, обґрунтовує необхідні теоретичні положення. Відповідно до сутності кожного питання викладач обирає доцільні методи, прийоми у єдності з необхідною формою викладу.

Впродовж основної частини викладач використовує такі ідеї:

  • у процесі організації сприймання студентів спрямовує розвиток їхніх уявлень на виокремлення суттєвих (критеріальних) ознак явища, поняття;

  • постійно дбає про адекватне розуміння слухачами навчальної інформації шляхом пояснення, інтерпретації суттєвих ознак явища, розгляду їх у різних виявах, поєднуючи методи, прийоми формування мислительних дій студентів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, порівняння, розрізнення, узагальнення тощо);

  • постійно контролює рівень розуміння, осмислення студентами навчального матеріалу шляхом візуального контакту з аудиторією, постановки питань: “Ваша думка?”, “А чому…?”, “Що краще…?”;

  • у процесі висвітлення кожного питання розмірковує разом зі студентами про його об’єктивну і суб’єктивну значущість, зв’язок з професійною і практичною діяльністю;

  • визначає різні альтернативні підходи, теорії розгляду понять, явищ, спонукає студентів до самостійної оцінки, вибору цих підходів;

  • слідкує за логікою власного викладу, обґрунтування положень, міркування, мовлення; застосовує різні методи логічної побудови змісту навчальної інформації (індукції, дедукції), проте дбає про системність, послідовність, наступність у висвітленні; кожне положення аргументує, підтверджує;

  • стимулює активне слухання та участь студентів в оволодінні знаннями, залучає їх до обговорення теоретичних положень, ідей, актуалізації власного життєвого досвіду;

  • постійно підтримує психологічно-комфортну атмосферу під час лекції, контакт зі студентами: уникає жорсткого контролю, проте підтримує порядок; відгукується на висловлення студентів, їхні питання; показує розуміння внутрішнього стану студентів;

  • постійно підтримує і розвиває інтерес студентів до навчального матеріалу, позитивну мотивацію процесу пізнання, пошуку.

У заключній частині викладач робить висновки до заняття, мотивує студентів питаннями, які допомагають з’ясувати, чи всім зрозуміла тема заняття

^ Емоційність викладу залежить саме від культури мовлення педагога. Воно повинно бути образним (наявність метафор, порівнянь, фразеологізмів, синонімів тощо), літературним, позбавлених русизмів, побутових слів. Через інтонацію викладач може виокремлювати важливі положення, думку, яку хоче донести студентам.

^ Дикція педагога повинна бути виразною, чіткою, зрозумілою. Говорити доцільно голосно, періодично змінюючи його тембр для концентрації уваги студентів, виокремлення необхідних ідей, показу педагогом власного ставлення до змісту його емоцій, коли це необхідно.

Важливою є постановка проблемних питань, які потрібні для залучення студентів до співпраці з викладачем з метою розгляду, висвітлення наукових положень. Необдумані питання для дискусій, діалогу зі студентами, стимулювання їхньої активності можуть бути шкідливими.

Варто використовувати імпровізацію під час лекції, але це не означає – говорити що-небудь без сенсу і мети. Імпровізація необхідна для розвитку міркування студентів, опори на їхню думку та розгортання цієї думки у напрямі завдань лекції.

Від темпу лекції, який слід цілеспрямовано регулювати, значною мірою залежить увага сприймання, розуміння, активність, поведінка студентів. Повільний темп викладу застосовується для запису студентами інформації, її осмислення, акцентування викладачем уваги слухачів на суттєві, критеріальні ознаки явищ, значущі положення. Для першокурсників темп лекції також повинен бути дещо повільним, менше ніж 50-60 слів в хвилину. Для старших курсів швидкість мовлення повинна зростати. Загалом варто обирати середній темп, лекцію не можна перетворювати у диктування змісту.

Ефективність лекції значною мірою залежить від емоційного стану викладача, психічної готовності до її проведення. Незалежно від настрою педагог приходить в аудиторію привітним, радісним, орієнтованим на працю. Навіть, якщо у Вас негативне самопочуття, відсутнє бажання взаємодіяти зі студентами, саморегуляція свого стану перед тим, як відкрити двері аудиторії, є обов’язковою. Створення позитивної установки на ефективне проведення лекції є важливим засобом успіху.

Майстерність лектора визначається його умінням демонструє педагогічний такт, повагу до студентів, толерантність. Без контролю імпульсивності емоцій неможливо досягнути цілеспрямованого керівництва процесом. Педагог не має права виявляти гнів, бурхливе роздратування, вдаватися до криків. Проте він повинен бути щирим по відношенню до студентів, здійснювати контроль за порядком, дисципліною під час лекції.

Педагог не стане авторитетним для студентів, якщо він ігнорує їхню поведінку, дисципліну під час лекції. Замість критики, пригнічення особистості таких студентів доцільно ненав’язливо залучати їх до участі в обговоренні питань, повідомленні власних міркувань, тобто не давати їм можливості бути відсутнім під час лекції.

Важливо пам’ятати, що сучасний студент прагне спілкуватися з таким педагогом, який володіє культурою поведінки, поважає студентів, розуміє їхні самопочуття, є відкритим до їхніх думок. Водночас він повинен бути справжнім вченим, розумним співбесідником, компетентним фахівцем, впевненим у своїх силах, вимогливим до себе і до студентів.

Магістрант має можливістю користуватися вимогами до написання конспектів, які є на сайті кафедри: http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/indexukr.htm


Оцінюються конспекти до 10 балів.

^ 2. Готуючись до семінарського заняття, яке є одним із основних видів практичних занять у сучасному ВНЗ, студнти повинні ознайомитися з його особливостями. Слово «семінар» походить від латинського seminarіum — розсадник. переносно – “школа”) – це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо. Застосування цього слова для назви заняття ймовірно пов'язане з функціями знань, які передаються («засіваються») викладачем своїм студентам. Семінар призначається для поглибленого вивчення тієї чи іншої дисципліни і оволодіння її методологією. Його основна мета — забезпечення студентам можливостей оволодіти навичками і вміннями використання отриманих на лекціях теоретичних знань в межах обраної спеціальності.

^ Основними дидактичними цілями їх проведення є:

забезпечити педагогічні умови для поглиблення і закріплення знань студентів з основ даного курсу, набутих під час лекцій та у процесі вивчення навчальної інформації, що виноситься на самостійного опрацювання;

спонукати студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізація їх до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування у них навичок самоосвіти;

оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.

Семінарські заняття виконують такі основні функції:

  • навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);

  • розвивальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

  • виховну (патріотичне виховання, виховання економічної, екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо);

  • діагностично-корекційну (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєнні та їх подолання) та ін.

Отож, визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що:

1) під час вивчення різних дисципліни студенти повинні засвоїти їх провідні ідеї (зміст понять, положень, законів, теорій та ін.); знати галузі їх використання; вміти застосовувати набуті знання, вміння й навички під час вивчення фахових дисциплін, у майбутній практичній діяльності тощо;

2) до семінарських занять ставляться загально дидактичні вимоги (науковість, доступність, єдність форми і змісту, забезпечення зворотного зв’язку, проблемність та ін.);

  1. у методиці проведення семінарських занять є певні особливості, зумовлені логікою викладання конкретної дисципліни;

  2. необхідно забезпечити високий рівень мотивації (вивчення теми слід розпочинати із з’ясування її значення для засвоєння даної чи інших дисциплін, у майбутній професійній діяльності тощо);

  3. дотримання принципу професійної спрямованості та здійснення різнорівневих міжпредметних зв’язків з іншими дисциплінами, практичним навчанням забезпечує формування єдиної системи знань умінь та навичок студентів;

  4. важливим є також формування професійної культури і мислення;

  5. у процесі проведення семінарського заняття необхідно забезпечувати органічну єдність теоретичного і дослідницько-експериментального пізнання;

  6. семінарські заняття мають гармонійно поєднуватися з лекційними, практичними і лабораторними заняттями та самостійної роботою студентів.

^ Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є: активна участь самих студентів у з’ясуванні сутності проблем, питань, що були винесені на розгляд; викладач надає студентам можливість вільно висловлюватися під час розгляду питань, що винесені на обговорення, допомагає їм вірно будувати свої міркування; така навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття; якщо студенти непідготовлені до заняття, то семінарське заняття перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питання, студенти відповідають на них).

Існує багато різновидностей семінарських занять, які відрізняються як за змістом, так і за формою організації роботи. У процесі проходження практики під час викладання тої чи іншої дисципліни рекомендується використовувати види семінарських занять, які проводяться в різних формах: розгорнута бесіда за повідомленим планом; невеличкі доповіді студентів з теми семінару з наступним обговоренням; повідомлення студентів з теми; заслуховування рефератів тощо. Студенти, що виступають по черзі, демонструють свої знання. Недоліком такого заняття є імовірність недостатньої активності частини студентів.

Інтелектуальній активності студентів сприяє організація семінару у вигляді «круглого столу». За такої форми занять учасники семінару діють ближче до реальних умов сучасного професійного спілкування на виробництві, привчаються до колективного висловлювання і прийняття рішень.

Іншою формою організації семінарського заняття, яка є адекватною моделлю спілкування людей у колективі, є семінар-дискусія. Під час такого заняття через діалогічне спілкування обговорюються і розв'язуються теоретичні і практичні проблеми курсу. Беручи участь у дискусії, студенти вчаться виражати свої думки, відстоювати свої погляди, аргументовано спростовувати хибну, з їхньої точки зору, позицію.

Семінар на старших курсах поступово готує студентів до спец-семінару, який має за мету формувати дослідницький підхід до навчального матеріалу стосовно окремих проблем науки. Спецсемінар, яким керує авторитетний спеціаліст, набуває змісту наукової школи. Ця форма роботи привчає студентів до колективного мислення і творчості, розкриває для них перспективи і можливості участі в дослідженні наукових проблем.

Семінари-бесіди – найпростіша форма семінару, побудована на основі евристичної бесіди (студенти дають відповіді на запитання, що мають проблемний характер і вимагають творчого, продуктивного мислення, як-от: “Чому ...?”, “Як Ви вважаєте...?”, “Чим можна пояснити... ?” тощо); на основі дискусії (від лат. розгляд, дослідження) є вищим рівнем евристичної бесіди; найбільш поширеними і ефективними є: “круглий стіл”, форум, дебати, симпозіум.

Семінари-симпозіуми базуються на обміні думками між усіма учасниками, що привчає студентів самостійно мислити, сприяє роз­витку аналітичних навичок, розвиває здатність до ви­важеної аргументації, обстоювання власної точки зору, адекватно оцінювати себе та поважати думки інших) Семінар може проводитися також шляхом розгляду питань у вигляді невеликих доповідей студентів та подальшого обговорення учасниками семінару.

Семінари з використанням ігрових ситуацій проводяться у формі пізнавальної гри за типом телевізійних ігор (наприклад: “Що, де, коли?”, “Брейн-ринг”, “КВК” та ін.); ефективним різновидом є рольові ігри, що проводяться у формі наукових конференцій (на них студенти-доповідачі виступають у ролі експертів з того чи іншого питання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою рецензентів – до 3-х чоловік); студенти, які незгідні з деякими положеннями, висвітленими у доповідях експертів, виступають у ролі опонентів; веде конференцію студент-головуючий, який надає слово усім учасникам гри, підводить підсумки після кожної доповіді, організовує обговорення тощо). Різновидом рольових ігор є прес-конференції (студент, який виконує роль прес-секретаря веде конференцію; студенти-журналісти ставлять запитання експертам з проблем, що винесені на розгляд семінару)

^ Наукові семінари характеризуються високим рівнем узагальнення знань, умінь, навичок; дидактичні цілі і завдання цього заняття реалізуються шляхом заслуховування і широкого аналізу звітів студентів про проведену науково-пошукову роботу. Часто вони проводяться у формі наукових конференцій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висвітлюють результати виконаної ними науково-пошукової роботи, підготовки до студентських наукових конференцій тощо

Міжпредметні семінари проводяться одним або різними викладачами; на них обговорюється навчальна інформація, яка є предметом вивчення декількох дисциплін.

Магістрант має можливістю користуватися вимогами до написання конспектів, які є на сайті кафедри: http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/indexukr.htm

Оцінюються конспекти до 10 балів.

2.Аналіз конфліктної педагогічної ситуації.

Конфлікт можна визначити як суперечність, розбіжність, неузгодженість, боротьбу між думками, інтересами, бажаннями, позиціями людей тощо. Його протилежністю є злагода, єдність, згуртованість, мир.

За природою конфлікт – це соціальне явище. Суспільство не може існувати і розвиватися без конфліктів. Взаємодія особистостей завжди передбачає виникнення конфліктів як вияв суперечностей, розбіжності між соціальними групами, класами, ролями, державами тощо. У цьому значенні конфлікт є чинник соціального розвитку як позитивний (конструктивний), так і негативний (деконструктивний) і виявляє соціальні протиріччя, цінності, інтереси, потреби, рівень розвитку суспільства.

З психологічної точки зору конфліктце загострення міжособистісних стосунків, внутрішньо особистісних суперечностей, зіткнення особистісних вірувань, позицій, потреб різних індивідів, їхніх амбіцій.


Основні особливості конфлікту

  • конфлікт створюють люди (сторони і учасники);

  • у конфлікті важлива не сама проблема, а хто і як дивиться на неї, оскільки люди по-різному дивляться на одну і ту саму ситуацію;

  • конфлікт – це завжди протилежність цілей, позицій, думок, інтересів, що спричинили відповідні наслідки.



Схематична карта конфлікту

С
Позиція

вимоги

побоювання

очікування


Предмет


Позиція

вимоги

побоювання

очікування
торона А Сторона В

Причини








Проблема

Наслідки для

В

Інтереси, потреби, цінності


Шляхи і способи розв’язання

Наслідки для

А





Потрібно описати і проаналізувати конфлікт у педагогічній ситуації, свідками якої ви були. Проаналізуйте ситуацію з точки зору її особливостей, причин виникнення конфлікту, етапів ескалації тощо. Опишіть структуру за поданою схемою. Проаналізуйте конфлікт, знайдіть шляхи його розв’язання, пригадав процедури розв’язання конфліктів та можливості їх застосування у конкретній конфліктній ситуації, виділив одну з п’яти тактик поведінки у конфлікті: співробітництво, протиборство, поступливість, уникнення, компроміс.

Опишіть, яким чином потрібно організовувати переговори, медіацію, фасілітацію для розв’язання педагогічного конфлікту, способи поведінки педагога у конфлікті, діяльність викладача і студентів у відповідній ситуації. Дій за схемою розв’язання конфлікту. Об’єм роботи – до 3 арк. (А-4). Оцінюється робота на 15 балів.

Загальна сума балів за проект - портфоліо – 55 балів, якщо повністю виконані всі вимоги до написання проекту.

^ 10. Методи контролю

Поточне оцінювання магістра на занятті, оцінка за індивідуальне навчально-дослідне завдання; тести (модульні зрізи).

Магістрант має змогу отримати:

15 балів за роботу на практично-семінарських заняттях (3x5 = 15 балів);

10 балів – за модульні зрізи – тести проміжного контролю (5x2 = 15 балів);

55 балів – за індивідуальне-дослідне завдання;

20 балів – за підсумковий тест.


^ 11. Розподіл балів, що присвоюється студентам


Приклад розподілу балів, які отримують студенти (для екзамену)

Поточне тестування та самостійна робота

Індивіду-альний проект


Підсум-ковий тест

Сума

Змісто-

вий модуль

1

Змісто-

вий модуль

2

Змісто-

вий модуль

3




Т4

К/З

Т7

К/З

К/З


50


20


100

5

5

5

5

10


^ Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів і заліків).

  • максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;

  • при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.

^ Шкала оцінювання: університету, національна та ECTS


Оцінка ECTS

Оцінка в балах

За національною шкалою

Екзаменаційна оцінка, оцінка з диференційованого заліку


Залік

А

90 – 100

5

Відмінно




Зараховано


В

81-89

4

Дуже добре

С

71-80

Добре

D

61-70

3

Задовільно

Е

51-60

Достатньо


^ 12. Методичне забезпечення

1. П’ятакова Г.П. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі.: Навч.-метод. посібник. – Львів, 2008.

2. П ’ятакова Г., Заячківська Н. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі: Навч.-метод. посібник. – Львів, 2003.

3. П ’ятакова Г. Рольові, імітаційні ігри та їх застосування у навчальному процесі вищої школи: Навч.-метод. посібник. – Львів, 2005.

4. П’ятакова Г. Практикум з курсу «Основи педагогічної майстерності»: Навч.-метод. посібник. – Львів, 2005.

5. Методичні рекомендації до вивчення курсу «Педагогіка вищої школи» для магістрантів факультету журналістики. Львів, 2012.

6. Електронний варіант програми “Сучасні педагогічні технології навчання”.

^ 13. Рекомендована література

Базова

  1. Закон України "Про вищу освіту" // Держава і право. – 2002. – № 43.

  2. Закон України "Про освіту" // Голос України. – 1996. – 25 квітня.

  3. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – 23 квітня.

  4. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи. Історія. Теорія. Курс лекцій: модульне навчання. – К., 1993.

  5. Бойко А.М., Бардінова В.Д., Гриньова М.В., Пащенко В.О. та ін. Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги: Підручник/ За заг. Ред. А.М. Бойко. – К., 2004.

  6. Васянович Г.П. Педагогіка вищої школи. Навч.- метод. посібн. – Львів, 2000.

  7. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки і психології вищої школи.– К., 1995.

  8. Кузьмінський А.І. Підагогіка вищої школи.: Навч. посіб. – К., 2005.

  9. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник. – Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2002.

  10. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К., 2006.

  11. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – К., 2006.

Допоміжна

  1. Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти на ру­бежі століть //Вища освіта України. – 2001. – № 1. – С 11–17.

  2. Безпалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М., 1989.

  3. Белухин Д.А. Основы личностно ориентированной педагогики. – М.- Воронеж, 1996.

  4. Вишневський О. Теоретичні основи педагогіки. – Дрогобич, 2001.

  5. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник. – Дрогобич, 2003.

  6. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори. – Л., 1997.

  7. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1993.

  8. Ващенко Г. Загальні методи навчання. – К., 1997.

  9. Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. – Додаток 3, том V(12). – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – К., 2008.

  10. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К., 1995.

  11. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире.– М.,1999.

  12. Корсак К. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів.– К., 1997.

  13. Кошманова Т.С. Розвиток педагогічної освіти у США (1960-1998 рр). – Львів, 2000.

  14. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. – М., 1972.

  15. Кремінь В.Г. Вища освіта і наука – преорітетні сфер розвитку суспільства у ХХІ столітті // Вища школа. – 2002. – № 4-5. – С.3-33.

  16. Кремень В.Г. Філософія освіти XXI століття // Освіта Украї­ни. – 2002. – 28 грудня

  17. Куржуев А. Начинающему аспиранту. Избранные фрагменты методологии и истории педагогики. – М., 1999.

  18. Левитес Д.Г. Практика обучения. Современные образовательные технологии. – М., 1998.

  19. Лозинська Н.Б. Адаптація студентів до навчання в університету та випускників до педагогічної діяльності. – Львів, 2008.

  20. Мещанінов О.П. Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні. Монографія. – Миколаїв, 2005.

  21. Педагогика и психология высшей школы. – Ростов- на - Дону, 1998.

  22. Педагогіка для громадянського суспільства // під ред. Кошманової Т.С., Брайнс .– Львів, 2005.

  23. Попков В., Куржуев А. Избранные проблемы педагогического исследования. – М., 1999.

  24. Психологія педагогічної діяльності та управління. – Рівне, 2001.

  25. Пєхота О.М. Освітні технології. – К., 2001.

  26. П’ятакова Г.П. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі. Навчально - метод. посібник. – Львів, 2008.

  27. П’ятакова Г.П., Глотов О.Л. Інтерактивні методики та специфіка їх застосування у вищій школі. – Тернопіль, 2002.

  28. П’ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі. – Львів, 2003.

  29. Столяренко Л.Д., Самыгин П.К. Психология и педагогика в вопросах и ответах. – М.,1999.

  30. Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи: Методол. семінар, 22 листопада 2000 р. Зб. наук. праць. Вип. 3 / За заг. ред. В. Андрущенка. – К.: Знання, 2000. – 520 с.

  31. Черниченко В.И. Дидактика высшей школы. – М, 2002.

14. Інформаційні ресурси


1. Необхідну інформацію магістранти мають змогу знайти на сайті кафедри загальної та соціальної педагогіки : http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/indexukr.htm


^ ТЕМИ ПРАКТИЧНО-СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


1. ТЕМА: СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

(2 ГОД.)

мета: навчити магістрантів застосовувати інтерактивні методи на заняттях, організовувати форми міжособистісної взаємодії(“снігова куля”, групова взаємодія, “кооперативне навчання”);


метод: дискусія;

тип: рольова гра;


1-а половина заняття:

метод: дискусія

Питання для обговорення:

  1. Традиційні технології навчання та їхнє місце у сучасній вищій школі.

  2. Інноваційні технології навчання: пошуки, проблеми, перспективи, структурні складові технології навчання в контексті взаємодії викладача і студента на заняттях з економічних дисциплін.

  3. Інтерактивна технологія навчання. Особливості методики застосування форм міжособистісної взаємодії на заняттях у ВНЗ.

  4. Навчання як систематичне дослідження, “синектика”, дискусії, рольові ігри як моделі навчання.

  5. Методи проектів, портфоліо, “кейс”-метод, “снігова куля”.

  6. Типи практично-семінарських занять за інтерактивною методикою.



^ 2-а половина заняття:

метод: рольова гра

Презентація проекту: проведення фрагменту навчального заняття, розробленого магістрантами самостійно, із застосуванням інтерактивних методів (“мікровикладання”).
^

Завдання для cамостійної роботи




Магістранти повинні визначитися з темою практичного заняття (за фахом магістранта) та підготувати фрагмент заняття із застосуванням в умовах аудиторіїї інтерактивних методик (за вибором студента).
^

Індивідуально-дослідне завдання


Магістрантам потрібно зібрати матеріал та підготувати розгорнуті конспекти лекційного та практичного заняття на визначену тему (за вибором студента).

Уважно ознайомтеся з особливостями лекційних та семінарських занять у вищій школі, їхніми функціями, структурою, описаних у вимогах до виконання дослідження.


Магістрант має можливістю користуватися вимогами до написання конспектів, які є на сайті кафедри: http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/indexukr.htm
Література:

  • Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. – К., 1998 .

  • Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник. – Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2002.

  • Пєхота О.М. Освітні технології. – К., 2001.

  • П’ятакова Г.П. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі. Навчально - метод. посібник. – Львів, 2008.

  • П’ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі. – Львів, 2003.

  • Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Пос. – К., 2006.
  1   2

Похожие:

Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconПрограма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін»
Сьогодні відбувається перехід від авторитарної педагогіки до гуманістичного розвитку особистості. Від накопичення знань – до вміння...
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconПрограма навчальної дисципліни історія україни
України. Програма навчальної дисципліни / Укладач: заруба в. М. доктор історичних наук, професор. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський...
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» icon«Методика викладання української мови»
Теоретичні засади методики навчання української мови в початковій школі як науки і навчальної дисципліни
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconРобоча програма нормативної навчальної дисципліни пп. 06 Теорія та методика навчання історії для студентів ІІІ курсу спеціальності: 020302. Історія 34-і групи
Робоча програма складена на основі опп підготовки бакалаврів галузевого стандарту вищої освіти мон
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconПрограма безвідривної навчально-методичної практики студентів ІІІ курсу Навчально-наукового інституту гуманітарної освіти
...
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconМ. П. Драгоманова Кафедра культурології " затверджую " Проректор з навчально-методичної роботи " " 20 р. Робоча програма
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за Галуззю знань 0201, напрямом підготовки 020105 «Документознавство та інформаційна...
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconПсихологія вищої школи робоча навчальна програма дисципліни
Перелік видів навчальної діяльності магістрантів (лекції, семінари, лабораторні тощо) та розподіл годин
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін з навчальної дисципліни
Сікорський О. П. старший викладач кафедри Правознавства Гуманітарного інституту Національного університету кораблебудування ім адмірала...
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconМетодика викладання курсу «Фізична географія України» План лекції Мета і завдання курсу „Фізична географія України”
Курс фгу є завершальним в системі фізико-географічної підготовки школярів. Тому під час його викладання, крім вивчення нових понять...
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconРобоча програма навчальної дисципліни текст І комунікація напряму підготовки 0302 «журналістика» для спеціальностей 030201 І 030201 «журналістика»
Науки про текст. Семіотика, риторика, герменевтика, теорія дискурсу, когнітивна лінгвістика
Програма навчальної дисципліни «методика викладання фахових дисциплін» iconІнструктивно-методичні матеріали
Психологія організацій. Інструктивно-методичні матеріали до практичних І лабораторних занять, тематика самостійної та індивідуальної...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы