Розділ Розселення Мережі і системи розселення icon

Розділ Розселення Мережі і системи розселення


Скачать 41.06 Kb.
НазваниеРозділ Розселення Мережі і системи розселення
Размер41.06 Kb.
ТипДокументы

Розділ 2. Розселення


2.1. Мережі і системи розселення


Розселення означає процес заселення території в ході її господарського освоєння - розселення є результатом заселення.


Розселення є складною структурою, що складається з двох взаємно пов’язаних між собою видів: міського і сільського розселення та форм : автономної і групової.

Мережею розселення або мережею поселень називається вся сукупність поселень в межах визначеної території.


Мережа охоплює всі поселення визначеної території - міські і сільські поселення.


Системою розселення або системою поселень слід називати територіальне поєднання поселень. між якими існує визначений розподіл функцій ( взаємний обмін функціями) та виробничі і соціальні зв’язки. Система не охоплює окремих автономних поселень.

Між поняттями “мережа розселення” та “система розселення” існує принципова різниця. Мережа – це головним чином проста сукупність поселень, вона інертна і консервативна, досить повільно змінюється в часі.

Система розселення означає взаємну залежність і підпорядкованість поселень різної величини та значення (ієрархію поселень), в її склад входить мережа розселення.


^ 2.1.1. Системи розселення в Україні


Всі поселення України (міські та сільські) об’єднані в єдину систему розселення, її центром є столиця України - Київ, головний адміністративно-політичний та культурний центр, великий промисловий і транспортний вузол.


В Україні виділяють регіональні (міжобласні та обласні) системи розселення. Міжобласні системи формуються звичайно навколо значного міста-центру, значення якого виходить за межі одної адміністративної області.

Найбільша з них Центральна міжобласна система розселення. У її склад входять Київська, Вінницька, Житомирська, Черкаська, Чернігівська області, центральним містом є Київ.

Другою за величиною території і кількістю населення є Західна міжобласна система розселення, тобто Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Хмельницька, Чернівецька області. Центр - Львів.

Східна міжобласна система розселення, тобто Донецька і Луганська області, , її центром є Донецьк. Найбільша середня щільністю населення (до 155 люд./км), частка міського населення /89%/. Найбільш густа в Україні мережа міських поселень, що складається з великих, середніх, малих міст і селищ міського типу.

Північно-Східна міжобласна система розселення, тобто Харківська, Сумська, Полтавська області Головний центр - Харків.

Південно-Східна міжобласна система розселення складається з Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської областей.. Центром системи є Дніпропетровськ.

Південна міжобласна система розселення займає південну частину території України, тобто Одеську, Миколаївську, Херсонську області і Республіку Крим. Центральне місто – Одеса.


Обласна система розселення - це сукупність міських і сільських поселень, об’єднаних навколо обласного центру. У склад обласних систем вхо­дять міжрайонні, районні, кущові та елементарні системи розселення - їх ще називають локальними.


В Україні - 24 обласні системи розселення.


^ 2.2. Види і форми розселення


Сьогодні в Україні можна визначити два основні види розселення :


Міське - обумовлене виникненням і розвитком міст та селищ міського типу;

Сільське – обумовлене розвитком різного роду сільських поселень (сіл, селищ, хуторів тощо).


В Україні у міських поселеннях у 2009 р. проживало 31,6 млн. чол. (68,5%), у сільських – 14,5 млн. чол. (31,5%)


В Україні прийнято розрізняти дві основні форми розселення:


- автономну, яка формується при значних віддалях між поселеннями і слабкому розвитку транспортної мережі. При цьому окремі поселення розвиваються майже ізольовано, без стійких

функціональних зв’язків між ними.


- групову, яка формується при наявності стійких пов’язань між сусідніми поселеннями у сфері виробництва, праці, побуту і відпочинку..


^ 2.3. Агломерації, конурбації, мегаполіси


2.3.1. Агломерації


Міською агломерацією ( лат. agglomero – нагромаджувати, приєднувати) називають компактне скупчення поселень, переважно міст і селищ міського типу, що місцями територіально злилися, об’єднаних у складну динамічну систему інтенсивними виробничими, транспортними та культурними зв’язками.


Агломерації - моноцентричні (сформовані навколо одного великого або найзначнішого міста-центру, наприклад Берлінська, Московська, Київська чи Львівська),

- поліцентричні (що мають декілька міст-центрів, наприклад, міжнародна „агломерація двох столиць” Відня (Австрія) і Братислави (Словаччина), агломерації Рурського, Верхньосілезького чи Донецького регіонів.


Межі агломерацій в Україні - згідно наступних критеріїв (за І. Фоміним, М. Кушніренко):

  • чисельність міського населення понад 110 тис. осіб, при мінімальному розмірі центрального ядра 100 тис. осіб;

  • витрати часу на регулярну доступність центру головного міста (до вокзалів – 2 год.);

  • індекс агломеративності (частка населення міських поселень зовнішньої зони в загальній кількості міського населення агломерації) – 10 %;

  • кількість поселень у зовнішній зоні агломерації (мінімум – 3);

Агломерації - найважливіші елементи сучасного розселення, один з закономірних етапів урбанізації - якісно нове явище. Сучасна урбанізація характерна зростаючою просторовою мобільністю населення, яка є вагомим чинником способу життя і сприяє зростанню можливості вибору місця праці, житла, відпочинку і т.п.


Агломерації належать до нових форм розселення. - протиріччя між концентрацією населення та його діяльності, з одного боку, і просторовим „розповзанням” урбанізованих територій – з іншого.


^ 2.3.2. Конурбації і мегаполіси


Конурбаціями називаються складні і великі за територією і кількістю населення системи розселення, які складаються з кількох агломерацій, розташованих по сусідству.

Конурбації називають також поліцентричними агломераціями, процеси їх формування характерні для розвинутих країн.

Дальше зростання агломерацій та конурбацій все частіше приводить до утворення гігантських систем розселення, які мають назву суперагломерацій або мегаполісів ( грецьке – величезне місто).

В європейських агломераціях транспортна доступність до центрального ядра визначається в межах 45 хв їзди. Цей показник належить до найважливіших при визначення меж окремої агломерації.


У Японії налічується 13 конурбацій. Найбільші - Токійська, Осакська і Нагойська.

На базі цих трьох конурбацій вздовж тихоокеанського узбережжя Японії у ХХ ст. сформувався

урбанізований пояс довжиною 800 км - мегаполіс Токайдо - 33 агломерації від Токіо до Хіросіми. Спорудження швидкісної залізничної магістралі Сенкансен з швидкістю руху понад 200 км/год, що дозволяє подолати шлях від Токіо до Осаки (550 км) майже за три години.

У США найбільший мегаполіс на північному сході країни -Бостваш (в нього входять Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор, Вашингтон), довжина урбанізованої смуги становить майже 650 км, тут проживає біля 25 млн, осіб. Більшість міст у цій смузі сформувалися у ХУІІІ- ХІХ ст. і за американськими поняттями є пам’ятками містобудування, однак ХХ ст. перетворило їх у щось зовсім особливе – мега - місто, метрополіс або метрополію.


Саме у цьому мегаполісі сталася подія, яку прийнято вважати пунктом переходу від “економіки виробництва” до “економіки обслуговування”, тобто від індустріального до постіндустріального суспільства. Тут у 1975 р. вперше площа новозбудованих поза середмістями (тобто у передмістях, т.зв. “субурбіях”) конторських приміщень (офісів) перевищила площу аналогічних приміщень, побудованих у середмістях (тобто центральних частинах) міст.

^ 2.3.3. Агломерації в Україні


В Україні моноцентричні агломерації формуються на базі значних регіональних центрів обробної промисловості, науки, культури, освіти та транспортних вузлів (Київ, Харків, Одеса, Львів).

Біцентричні агломерації в Україні сформувалися переважно в Донбасі, - Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська.


Поліцентричні агломерації сформувалися у Придніпров’ї, до них належать Запорізька , Криворізька та Дніпропетровсько-Дніпродзержинська. Вони сформувалися на базі скупчень шахтарських, рудникових та заводських селищ, які виникли ще наприкінці ХІХ ст. і протягом тривалого часу розвивалися без планового регулювання.


Львівська агломерація - домінування головного міста-центру. Частка населення Львова у населенні області складала: 1959 р. - 50,0%, 1979 р. –26,7%, 1989 р. – 28,7%, 2001 р. – 29,3%.


Початок 1990-х років у зв‘язку з переходом економіки на ринковий шлях розвитку обсяг маятникової міграції до Львова зменшився майже вдесятеро.


^ 2.4. Опорний каркас розселення


2.4.1. Складові елементи

Опорний каркас розселення - просторо­ва підсистема -базується на територіальній структурі народного господарства і являє собою сукупність центрів (вузлів) і транспортних магістралей (економічних осей).

Опорний каркас розселення є результатом географічного розподілу праці, він як би виражає у чіткій просторовій формі особливості народногосподарського освоєння території.


Опорний каркас розселення в цілому складається

з вузлових та лінійних елементів.


Вузлові елементи представлені великими містами і міськими агломераціями і формуються об’єктивно в залежності від потреб сус­пільства, тобто розвитку його продуктивних сил.

Вузлові елементи - дві великі групи:

- центральні місця,

- спеціалізовані центри

Центральні місця очолюють райони різного ієрархічного рівня, мають широкий набір функцій, служать центрами комплексного розвитку. Прикладами можуть служити Київ, Львів, Одеса, Харків в Україні, Варшава, Краків, Гданьск, Вроцлав у Польщі, Берлін, Мюнхен, Гамбург, Франкфурт у Німеччині.

Спеціалізовані центри - виразно домінує ведуча галузь, яка звичайно виступає головною функцією у становленні і розвитку міста, ця риса яскраво проявляється у центрах важкої промисловості та у містах-курортах.

Промислові центри - Запоріжжя, Донецьк, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Харків в Україні, Брно, Пльзень, Острава у Чехії, Глівіце, Катовіце, Забже у Польщі, Дортмунд, Ессен, Дуйсбург у Німеччині,

Міста-курорти - Трускавкць, Алушта, Ялта в Україні, Карлові Вари і Маріанске Лазнє в Чехії, Криніца і Закопане в Польщі, Баден-Баден і Гарміш-Партенкірхен у Німеччині.


Лінійні елементи - “коридори розвитку”, “осі розвитку” - напрямки потоків, якими відбувається обмін різного роду продуктами та переміщення мас людей.


В межах країни її територіальні частини об'єднуються в єдину систему економічними осями. Кожна з них це своєрідна лінія (напрямок), вздовж якої відбувається концентрація економічної діяльності.

Економічні осі в Україні - загальнодержавні, регіональні та локальні (місцеві).


Загальнодержавні осі (за О. Шаблієм, 1994):

І) Львів - Тернопіль - Хмельницький - Вінниця - Київ - Полтава - Харків, вісь пов’язує Лісостепову економічну зону з її найбільшими економічними центрами, включаючи столицю країни;

2) Луганськ - Донецьк - Дніпропетровськ - Запоріжжя - Херсон - Миколаїв - Одеса, вісь об’єднує Степову економічну зону;

З/ Чернігів - Київ - Черкаси - Дніпропетровськ - Запоріжжя - Симферополь, вісь поєднує в центральній частині всі три економічні зони.


Регіональні економічні осі:

1) Рівне - Львів - Ужгород, вісь об’єднує західні райони всіх трьох зон і дає вихід Україні у Центральну і Східну Європу;

2) Луцьк - Рівне - Житомир - Київ - Конотоп, вісь пов’язує центри Поліської зони;

З) Харків - Донецьк - Маріуполь, вісь об’єднує східні райони Лісостепової і Степової зон;

4) Харків - Дніпропетровськ - Миколаїв, вісь має подібне міжзональне значення.


Загальнодержавні і регіональні осі разом з важливими центрами-вузлами, розташованими на них і на їх перетинах, утворюють економічний каркас просторової організації народногосподарського комплексу України.

Економічний каркас - основа формування каркасу мережі розселення на території України.


У західноукраїнському регіоні можна виділити локальні економічні осі, пов’язані головним чином з прикордонним положенням території і розвитком транскордонних зв’язків.


У Львівській області локальні осі:

І) Рава-Руська - Жовква – Куликів - Львів;

2) Яворів – Новояворівськ – Івано Франкове - Львів;

З) Мостиська – Судова Вишня - Городок - Львів.

4) Хирів – Старий Самбір – Самбір – Великий Любіть – Львів.


У Волинській області локальні осі:

І) Любомль - Ковель - Луцьк;

2) Устилуг - Володимир-Волинський - Луцьк.


У Закарпатській області локальні осі:

І) Ужгород - Мукачеве - Свалява;

2) Ужгород – Перечин – Великий Березний;

3) Чоп - Берегове - Виноградів – Хуст – Тячів – Рахів.


Транспортна магістраль проявляє себе економічною віссю, лінійним елементом каркасу території тим сильніше, чим чіткіше виражена географічна основа, що визначила саме таке її трасування. Загалом природні рубежі поділяють території з різними ресурсами і різними процесами господарювання. Натомість лінійні елементи (каркасні лінії, економічні осі) економічно поєднують господарсько різнохарактерні території.


Наприклад, у західноукраїнському регіоні гірський масив Карпат поділяє територію (Прикарпаття і Закарпаття), а траси залізниць та автошляхів поєднують її згідно потреб народного господарства. Слід зауважити, що ці траси в цілому повторюють історичні торгові шляхи, прокладені через Карпати ще у Х – ХІІ ст. в часи Київської Держави, тобто в середньовіччі. Це шляхи з Перемишля та Львова до Ужгорода через Ужоцький та Верецький перевали, з Галича до Хуста через Вишківський перевал, з Галича до Рахова через Яблоницький перевал.


Річкова Дніпровська лінія в Україні - це серединна економічна вісь нашої країни. Саме береги Дніпра стали місцем економічно ефективної зустрічі вугілля Донбасу з залізною рудою Криворіжжя, інші важливі вузли визначило спорудження гідроелектростанцій і транспортних переходів (мостів і гребель).


^ 2.5. Міське населення


Міське населення в Україні - переважна більшість - 68,5 %

(на початок 2009 р.) загальної кількості населення.

Трудові ресурси міста тобто та частина населення, яка зайнята суспільно-корисною працею, поділяються на дві групи:


  • містоутворюючу - трудящі підприємств, установ і організацій, які формують народногосподарську основу розвитку міста (промислове виробництво, будівництво, зовнішній транспорт, управління, наука, фінансова діяльність, вища освіта, лікування і відпочинок тощо);



  • Місто обслуговуючу - трудящі підприємств, установ і закладів сфери обслуговування (торгівля, громадське харчування, фінансове і юридичне обслуговування, народна освіта, охорона здоров’я, культура, житлово-комунальне обслуговування).



Несамодіяльна група населення - пенсіонери, діти дошкільного віку і школярі, студенти стаціонарних відділень середніх спеціальних і вищих учбових закладів.

Постійна чисельність населення працездатної вікової групи у загальному складі населення міста забезпечує його стабільний “трудовий баланс”.


Постіндустріальна тенденція -

У найбільших містах Західної Європи протягом 1980-х рр. частка (від загального числа працюючих) прийнятих на роботу у секторі обслуговування складала: у Лондоні – 81 %, у Парижі – 80 %, у Брюсселі – 83%, у Франкфурті – 76%.


Міське населення Львівської області за період 1998- 2005 рр. зменшилося з 1671,1 до 1550,3 тис. осіб, тобто на 7,3 %, в тому населення Львова скоротилося з 822,2 до 752,5 тис. осіб або на 8,6 %.





^ 2.6. Класифікації поселень в Україні


У країні у 2002 р. налічувалося 1363 міських поселення, з яких 436 міст (30,2 млн. осіб, або 86,5%) і 927 селищ міського типу (4,7 млн. осіб, або 14,5%).


2002 р. - п’ять міст з населенням понад 1 млн. мешканців: Київ – 2616 тис. осіб, Харків – 1618 тис. осіб, Дніпропетровськ – 1187 тис. осіб, Донецьк – 1117 тис. осіб, Одеса – 1062 тис. осіб.,

2006 рік - три міста-мільйонери : Київ – 2693 тис. осіб, Харків – 1463 тис. осіб, Дніпропетровськ – 1047 тис. осіб.


Львівська область (2006 р.) - 43 міста і 35 селищ міського типу, разом - 78 міських поселень.


Згідно кількості мешканців міські поселення в Україні відносяться до п’яти груп :

  • найзначніші міста (понад 1000 тис. осіб);

  • значніші міста (500-1000 тис. осіб),

  • великі міста (250-500 тис.осіб),

  • середні міста (100-250 тис.осіб, 50-100 тис.осіб),

  • малі міста (10-50 тис.осіб., та до 10 тис.осіб).

  • До групи малих міст входять селища міського типу.


Найзначніші міста - важливі центри розвитку виробництва, транспорту, будівництва, сфери обслуговування, науки і культури. Високий ступінь концентрації, інтеграції та спеціалізації усіх видів міської діяльності – в цьому проявляється т.зв. синергічний ефект дуже великого міста, т.зв. метрополії.

Проблеми: - забезпечення житлом,

- транспортне обслуговування населення,

- охорона довкілля від забруднення та деградації.

Більшість міст України належить до категорії малих і середніх, причому малих міст налічується понад 330, а середніх – 54 міста.

Малі міста в Україні розташовані нерівномірно, біля третини їх знаходиться в чотирьох областях – Львівській (39), Донецькій (32), Луганській (24), Київській (20).

Середні міста в Україні також розташовані нерівномірно, оскільки четверта їх частина (16 міст) знаходиться у Донбасі.


У Львівській області - три міста середньої величини, до них належать Дрогобич (79,1тис.чол), Червоноград (70,5 тис.чол), Стрий (62,5 тис.чол).


Багато малих міст і селищ міського типу є осередками обслуговування туристів та людей, що відпочивають і лікуються. До них відносяться, наприклад, Моршин, Немирів, Трускавець, Східниця, Славське, Шкло у Львівській області, Воловець, Невицьке, Рахів, Свалява, Шаян, Ясиня у Закарпатській області, Алупка, Алушта, Євпаторія, Коктебель, Судак, Саки, Феодосія, Ялта у Республіці Крим.


Великих міст в Україні налічується сорок, з них 16 розташовано у Донбасі і у Республіці Крим. До цієї категорії належать Горлівка. Єнакієво, Константинівка, Краматорськ, Луганськ, Макіївка, Слав’янськ, Комунарськ, Красний Луч, Лисичанськ, Північнодонецьк, Стаханов, Севастополь, Симферополь, Керч. Великих міст немає у Львівській, Миколаївській, Одеській і Херсонській областях.


До міських поселень належать також селища міського типу. Це поселення з населенням менше 10 тис. чол., в яких більше 85 % населення зайнято у сільському господарстві. Такого типу селищ в Україні у 2002 р. налічувалося 927.

Найбільше їх у Донбасі та Придніпров’ї, Харківській та Львівській областях і у Республіці Крим.

У Львівській області - 35 селищ міського типу, наприклад Гірник, Красне, Куликів, Лопатин, Олесько, Славське, Східниця , Шкло.


Згідно характеру основних функцій в Україні визначають наступні типи міст :

1/ столиця держави – головний адміністративно-політичний, індустріальний, науковий, культурний центр – Київ;

2/ багатофункційні міста – центри адміністративних областей і Республіки Крим – таких міст 25;

3/ багатогалузеві промислові осередки, наприклад, Донецьк, Запоріжжя, Кривий Ріг;

4/ одногалузеві промислові осередки, де базовою є одна галузь промисловості, наприклад: гірничо-добувна (Горлівка, Червоно град, Марганець), металургійна (Дніпродзержинськ, Маріуполь, Нікополь), хімічна (Лисичанськ, Сіверськодонецьк), машинобудівна ( Дніпропетровськ, Харків, Кременчук, Краматорськ, Миколаїв);

5/ транспортні вузли, наприклад Здолбунів, Жмеринка, Фастів, Шепетівка, Чоп, Ясинувата;

6/ міста-осередки локального (місцевого) значення, наприклад Косів, Коломия, Кременець, Стрий, Ніжин, Славута, Скадовськ;

7/ міста-курорти і осередки відпочинку , наприклад, Алушта, Великий Любінь, Воловець, Ворохта, Євпаторія, Моршин, Миргород, Немирів, Трускавець, Хмельник, Яремче, Ясиня, Ялта;

8) міста туризму, обумовленого багатством історико-архітектурної спадщини, наприклад, Алупка, Білгород-Дністровський, Бахчисарай, Жовква, Кам’янець-Подільський, Новгород-Сіверський, Олесько, Почаїв, Судак, Хотин. Функція туризму відіграє значну роль у життєдіяльності столиці України Києва, а також Львова, Луцька, Керчі, Севастополя (Херсонес), Одеси, Чернігова, Ужгорода.


Класифікації міст Європи згідно їх міжнародного значення.

Згідно однієї з таких класифікацій (1995 р.) найзначніші, значніші і великі міста Європи поділяються на вісім категорій :

  1. Париж, Лондон, в перспективі – Берлін,

  2. Мілан, в перспективі – Москва,

  3. Рим, Мадрид, Барселона, Франкфурт, Мюнхен, Брюссель, Роттердам,

  4. Копенгаген, Гамбург, Штутгарт, Цюріх, Афіни, Турін, Ліон, Санкт-Петербург,

  5. Відень, Женева, Тулуза, Неаполь, Дортмунд, Антверпен, Київ, Прага, Будапешт, Варшава,

  6. Ганновер, Нюрнберг, Лейпціг, Мінськ, Братислава, Краків,

  7. Дрезден, Брно, Острава, Вільнюс, Вроцлав, Львів, Люблін, Каунас,

  8. Кошице, Калінінград, Гродно, Брест, Росток, Ряшів(Жешув), Франкфурт на Одері.

Характерною рисою даної класифікації є значна кількість міст Німеччини у всіх категоріях, разом їх 11.






Похожие:

Розділ Розселення Мережі і системи розселення iconРозділ Розселення Мережі і системи розселення
Розселення означає процес заселення території в ході її господарського освоєння розселення є результатом заселення
Розділ Розселення Мережі і системи розселення iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Електричні машини" Розділ "Трансформатори"
Електричні машини”. Розділ “Трансформатори” (для студентів спеціальностей 090601 “Електричні станції”, 090602 “ Електричні системи...
Розділ Розселення Мережі і системи розселення iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Електричні машини" розділ "Асинхронні машини"
Електричні машини”. Розділ “Асинхронні машини” (для студентів спеціальностей 090601 “Електричні станції”, 090602 “Електричні системи...
Розділ Розселення Мережі і системи розселення iconСередина III тис до н е. розселення племен трипільської культури на території України; V vii ст. Велике розселення слов'ян. Поняття та терміни: «історичні джерела»
Поняття та терміни: «історичні джерела», «археологічна культура», «палеоліт», «мезоліт», «неоліт», «бронзовий вік», «ранній залізний...
Розділ Розселення Мережі і системи розселення iconСтародавня історія України. 1 млн років тому
Розселення кіммерійців між Дністром і Доном та на Кримському і Таманському півостровах
Розділ Розселення Мережі і системи розселення iconХронологія історії України
Розселення слов'ян. Утворення слов'янських родо-племінних союзів, перших державних утворень
Розділ Розселення Мережі і системи розселення iconПочаток грецької колонізації Причорномор'я
Розселення слов'ян. Утворення слов'янських родо-племінних союзів, перших державних утворень
Розділ Розселення Мережі і системи розселення iconIv середина III тис до н е. розселення племен трипільської культури на території України
Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р. Наукового товариства ім. Т. Шевченка)
Розділ Розселення Мережі і системи розселення icon1. Предмет і завдання курсу «Історія українського суспільства». Його роль у підготовці фахівців економічного і юридичного профілю
Предметом навчального курсу "Історія України" є наука про появу людей на території сучасної України, їх розселення і спосіб життя,...
Розділ Розселення Мережі і системи розселення icon№ від Ректору нтуу «кпі»
Тов «Кийавтотранс» просить Вас направити для роботи за фахом на нашому підприємстві після захисту диплома випускника 20 року факультету...
Розділ Розселення Мережі і системи розселення iconРозділ Методологія системи управління персоналом
Разом з економічним розвитком і появою великих організацій управління персоналом перетворилося на особливу функцію управління, що...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы