Самостійна робота icon

Самостійна робота


Скачать 50.39 Kb.
НазваниеСамостійна робота
Размер50.39 Kb.
ТипДокументы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА»


Кафедра міжнародної економіки


САМОСТІЙНА РОБОТА

за курсом

«Міжнародна економічна діяльність України»

на тему:

«Міжнародні комерційні операції»


Роботу виконала:

студентка гр. МЕ-41-07

Кушнерьова А.В.

Роботу перевірила:

Ларіна О.Г.


Сімферополь, 2011

ТЕМА 7 Міжнародні комерційні операції


Завдання 1. Відповісти на питання.

Обґрунтуйте роль і місце окремих регіонів України у транскордонній торгівлі України з країнами-сусідами, окресліть перспективи їхнього впливу на зовнішньоекономічні процеси в державі та дію останніх на соціально-економічний розвиток самих регіонів.

^ Завдання 2. Розробити схему «Класифікаційна структура ризиків зовнішньоекономічних контрактів» (принципи класифікації, класифікація, механізми нівелювання та пом’якшення ризиків)


Завдання 1.

Геостратегічне розташування України дозволяє їй бути вигідним мостом для транзитних перевезень товарів і пасажирів між державами Європи, Азії й Близького Сходу. Виходячи із цього, транспортна система одна зі складових успіху й неодмінних атрибутів сучасної держави, до якої повинні висуватися високі вимоги відносно якості, регулярності й надійності транспортних зв'язків, збереження вантажів і безпеки перевезення пасажирів, строків і вартості доставки.

Транзитне положення України одна з рис привабливості національного ринку України для закордонних інвесторів і виробників, оскільки західноєвропейські країни не можуть не зважати на такий великий (по розмірах і населенню) країною, розташованої на перехресті торговельних шляхів.

Оскільки у вартості продукту важливу роль грає транспортна складова, природно, вигідніше налагоджувати зв'язки із сусідами, зменшуючи тим самим транспортні витрати й збільшуючи прибуток. У цьому випадку Україна має переважаюче положення через численність країн-сусідів – це величезний резерв. При інтеграції в європейську й світову економіку потреба у високорозвиненій транспортній системі усе більше підсилюється, вона стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й заняття в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави.

Україна є державою з високою питомою вагою прикордонних територій. 19 із 25 областей України межують із сусідніми державами, протяжність кордонів з Росією становить 2295,4 км, а з країнами Центральної Європи, Білоруссю та Молдовою — 4698,6 км. Необхідність вирішення спільних проблем, які виникають у прикордонних регіонах (територіальне та просторове облаштування, розбудова транскордонної інфраструктури, спільне використання водних та інших ресурсів тощо), розширює сфери державної регіональної політики до міжнародного рівня, визначаючи неодмінність врахування стратегій соціально-економічного розвитку суміжних прикордонних територій сусідніх держав. Важливим чинником економічного розвитку цих регіонів єтранскордонне співробітництво (ТКС), яке в останні роки активізується не лише на західних кордонах України, а й на кордонах з Білоруссю, Росією та Молдовою.

Сучасні умови, в яких відбувається транскордонне співробітництво регіонів України, можна охарактеризувати таким чином:

- співробітництво розвивається переважно в межах єврорегіонів;

- змінилася геополітична ситуація в Європі;сусідні країни ЦСЄ стали членами ЄС;

- розширення ЄС привело до того, що об”єктами його регіональної політики стали західні області України;

- Україна проголосила курс на європейську інтеграцію.

Регіональна політика у сфері транскордонного співробітництва має бути інтегральною частиною соціально-економічної політики, засобом свідомого впливу влади на його розвиток. Вважається, що політика регіонального розвитку транскордонного співробітництва передбачає два виміри — регіональну політику держави в цій сфері, що є фрагментом макроекономічної політики, та регіональну політику транскордонного співробітництва, яку проводять органи місцевого самоврядування.

У Законі України "Про транскордонне співробітництво" зазначається, що метою державної політики у сфері транскордонного співробітництва є створення умов для підтримки й заохочення участі у цих процесах суб'єктів господарювання, розвиток взаємовигідних зв'язків, підвищення соціально-економічного розвитку регіонів та якості життя населення.

Регіональна політика розвитку транскордонного співробітництва відповідно до закону ґрунтуєтья на принципах:

- конституційності, законності;

- чіткого розподілу завдань, повноважень і відповідальності між суб'єктами транскордонного співробітництва;

- гармонізації загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;

- забезпечення рівних можливостей для регіонів України щодо співпраці з територіальними громадами або органами влади сусідніх держав у межах транскордонного співробітництва;

- розмежування відповідальності та повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади з метою найбільш ефективного вирішення проблем і завдань;

- забезпечення здатності суб'єктів транскордонного співробітництва в межах, визначених законодавством, самостійно вирішувати питання розвитку територій та створення ефективних механізмів забезпечення їхньої участі у транскордонному співробітництві;

- підвищення ролі та відповідальності суб'єктів і учасників транскордонного співробітництва.

Доцільно розглянути об'єкти політики у сфері транскордонного співробітництва, маючи на увазі те, що така співпраця сприяє вільному руху людей, товарів, послуг, капіталів, а також розширює можливості отримання благ за рахунок діяльності транскордонних ринків, прискорює формування інститутів громадянського суспільства і таким чином загалом сприяє підвищенню якості життя мешканців прикордоння.

Тому одним з основних об'єктів політики у сфері транскордонного співробітництва має бути визначений кордон і, отже, система забезпечення доступу до прикордонного регіону та порядок функціонування прикордонних пропускних пунктів. Для цього необхідно:

- розвиток шляхів, які перетинають кордон, придорожної інфраструктури;

- розвиток залізничних шляхів і галузі послуг залізниць між країнами, що беруть участь у транскордонному співробітництві;

- підвищення рівня технічного облаштування пунктів перетину кордону для забезпечення необхідної пропускної здатності;

- розвиток сервісної інфраструктури (страхові фірми, перевізники, складські приміщення тощо).

Специфіка розвитку прикордонних територій зумовлюється їхньою тран-зитністю, що вимагає особливих підходів до розбудови інфраструктурних елементів, а саме: щодо збільшеної пропускної здатності прикордонної інфраструктури, комунікацій, можливості обслуговування значно більших потоків людей, товарів, вантажів.

Таким чином, формування сектора послуг у прикордонних регіонах повинно бути пріорітетним у соціально-економічному розвитку. Для цього дуже важливим є узгоджена діяльність сторін транскордонного регіону. В Україні, передусім у прикордонних регіонах, які обслуговують значні транзитні потоки, в межах транскордонних кордонів (Одеська, Чернівецька, Закарпатська, Львівська, Волинська, Харківські області) вже простежуються тенденції до переважного розвитку сектора послуг.Таким чином, об’єктами регіональної політики у сфері транскордонного співробітництва є транскордонна територія, її просторове облаштування та просторова економіка.

Транскордонне співробітництво зумовлюється наявністю спільних природних ресурсів, зокрема водних, використання яких має бути раціональним для усіх сторін та екологічно безпечним. При цьому жодна зі сторін не може своїми діями сприяти зниженню рівня екологічної безпеки іншої сторони та втілювати власні господарські інтереси без урахування інтересів сусідів. Отже, спільні природні ресурси мають бути визначальним об'єктом регіональної політики транскордонного співробітництва.

Важливе місце у сфері транскордонного співробітництва повинна займати прикордонна торгівля. Це явище присутнє в усіх без винятку транскордонних регіонах незалежно від рівня розвитку країн. Транскордонну торгівлю потрібно досліджувати як явище соціально-економічного життя населення прикордонних територій, прогнозувати тенденції її розвитку й на цьому підґрунті формувати політику, яка б відповідала інтересам населення та держави.

Усі названі проблеми та специфіка прикордонних територій знайшли відображення у діяльності єврорегіонів. Тому наступним об'єктом політики транскордонного співробітництва є єврорегіони.

Розвиток транскордонної співпраці у формі єврорегіонів у багатьох країнах Європи спричинився до того, що периметри кордонів країн повністю охоплені єврорегіонами і вони водночас як органи управління транскордонного співробітництва є суб'єктами політики регіонального розвитку такої співпраці. До таких суб'єктів належать регіональні органи державної влади, місцевого самоврядування, асоціації, громадські організації та інші установи, у функції яких входить, зокрема, сприяння розвитку транскордонного співробітництва.

Таким чином, регіональна політика у сфері транскордонного співробітництва (і насамперед – організаційно-економічний механізм державного регулювання транскордонної співпраці) охоплює сукупність правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних форм, методів, прийомів, інструментів і важелів впливу на суб'єкти економіки регіону з метою якнайширшого їх залучення до співробітництва та використання ними потенціалу транскордонного регіону для забезпечення успішної реалізації системи завдань.

Зауважимо, політика майже всіх країн сучасного світу характеризується подвійним спрямуванням: зберегти політичну незалежність і знайти надійних партнерів для економічної інтеграції.

Європейський вибір України є природним наслідком здобуття нашою країною державної незалежності. Найбільш привабливим у цьому для України є те, що відносини між європейськими країнами будуються за принципами максимальної гармонізації глобальних і національних інтересів. Базовий принцип ЄЄ — збереження в інтеграційному процесі національної ідентичності та розмаїття культур — має велике значення й для України, викристалізовується з усієї історії українського народу, традицій та особливостей його менталітету.

Не менш важливою є транскордонна співпраця на кордонах з Росією, Білоруссю та Молдовою. Поява кордону на територіях, де населення проживало однією громадою, створило нові труднощі для життєдіяльності мешканців тепер прикордонних регіонів. З'явилося багато нових обмежень і умов, які ускладнюють ведення економічної, культурної та іншої діяльності, й, цілком природно, це викликає незадоволення населення. Для таких територій має бути розроблена особлива стратегія соціально-економічного розвитку.


Дослідження зовнішніх зв'яків України показало, що найбільш значними партнерами в зовнішньоекономічній сфері є країни СНД, в основному Росія, країни ЄС, ОЧЕС і ГУАМ. Цілком очевидно, що для реалізації морського потенціалу, що є в України, потрібен новий морський проект, що у сьогоднішніх реаліях багатополярного світу дозволив би забезпечити національні інтереси України.

Україна має найбільшу кількість морських портів серед всіх країн Чорноморсько-азовського басейну – 19 морських торговельних і велика кількість різних терміналів. Потужності морських торговельних портів України, транспортних послуг Чорноморського басейну, які займають на ринку 3-і місце після РФ і Румунії, дозволяють переробляти 163,7 млн. тонн вантажів у рік. Також наша країна має у своєму розпорядженні найвищий коефіцієнт транзитності; однак, незважаючи на це, реалізація таких переваг транзитного товарообміну поки перебуває в досить незадовільному стані.

ОЧЕС є одним з регіонів миру, що розвивається найбільше динамічно. По оцінках експертів загальна місткість ринку даного регіонального об'єднання становить 1,6 трлн. дол., торгівлі – 300 млрд. дол. ОЧЕС поєднує країни, які відрізняються розміром, економічним розвитком і військовою силою. Регіональним лідером прагнуть стати Росія, Україна, Туреччина й Румунія. Країнам ОЧЕС необхідно визначити єдиний підхід у розвитку політичних, економічних і пріоритетних напрямків регіону. Зважаючи нате , що деякі країни одночасно є членами інших економічних співтовариств, Україні надається унікальна можливість подальшої інтеграції у світове господарство на взаємовигідній основі.

До складу Українського Причорномор'я по географічних, адміністративних, історичних і інших ознаках входять ^ Одеська, Миколаївська, Херсонська області й Автономна Республіка Крим (разом з м. Севастополь).

Регіон займає 18,8% загальної площі території України й 15,2% – по населенню. По природно-ресурсному потенціалі регіон відрізняється тим, що в ньому, фактично, відсутні значні родовища найбільш важливих корисних копалин, які дають можливість сформувати економіку з певним галузевим напрямком. У той же час у цьому регіоні є значний земельний фонд і рекреаційні ресурси, які визначають розвиток відповідних галузей економіки.

Взаємини в рамках ОЧЕС є важливим чинником, що буде сприяти європейським інтеграційним прагненням України. Це обумовлено тим, що після приєднання Болгарії й Румунії до Євросоюзу, ця міжнародна організація спочатку проводити активну політику в Чорноморському регіоні. У сучасних умовах Україна має можливість захистити національні інтереси й зміцнити свій статус на міжнародній арені за рахунок участі в різноманітних європейських ініціативах. Найбільш перспективними в цьому плані є проекти, пов'язані з підтримкою регіональної стабільності, підвищенням добробуту населення, установленням енергетичної безпеки й боротьбі із кліматичними змінами. Таким чином, можна стверджувати, що Україна повинна активізувати свою діяльність у рамках ОЧЕС, що у свою чергу приведе до поступової інтенсифікації взаємин між Україною і ЄС у рамках європейського економічного співробітництва.

Для України в її зовнішньоторговельних зв'язках значну роль грають країни-сусіди. Так, у сукупному експорті нашої країни їхня частка становить 36%, а в загальному імпорті – 34%, тобто, третя частина всіх торговельних операцій доводиться саме на сусідні країни. Торговельні відносини України більшою мірою залежать від зв'язків із країнами СНД, зокрема з Росією. Їхня частка серед країн-сусідів займає близько 77%, відповідно на країни ЄС доводиться 23%.

Прикордонні регіони мають найбільший товарообіг з регіонами тих країн, які граничать із ними. Так, найбільшим торговельним партнером західних регіонів є Польща, східних – Росія. Серед територій України, які входять у транскордонні об'єднання, найбільші обсяги експорту й імпорту доводяться на "Карпатський Єврорегіон".

Тісне співробітництво українських регіонів і регіонів країн ЄС у рамках єврорегіонов може прискорити інтеграцію в європейські структури. Зміцнюючи трансграничне співробітництво із країнами-членами ЄС, Україна може одержати наступні позитивні переваги: лобіювання інтересів України в Європейському Союзі; вільне пересування капіталу, товарів, послуг; стабільність і передбачуваність двосторонніх економічних відносин; вирівнювання економічного рівня розвитку відсталих і лідируючих регіонів України; трансфер технологій; розширення ринку збуту; поступовий перехід від торговельно-збутових до виробничо-інвестиційних міждержавних зв'язків; розвиток інфраструктури й т.п.

Україні не слід робити "вибір" між східним або західним векторами розвитку, досвід щільної й плідної взаємодії в рамках ОЧЕС із країнами інтегрованими в ЄС, так і із країнами тільки обрали шлях європейської інтеграції, показує, що максимально щільне співробітництво із сусідніми країнами лише сприяє зміцненню європейських зв'язків. Крім того, Україна має унікальну можливість виробити в рамках ЧЕС шлях від прийняття в кандидати на вступ у Європейський Союз до вступу в Євросоюз, при цьому Україна може перейняти досвід цих країн і отримати корисні уроки, щоб не допустити можливих помилок, зокрема у формуванні валютної системи, що відповідає вимогам ЄС.

Окремої уваги вимагають проекти, пов'язані з високотехнологічними розробками. Україна ставиться до числа країн, що випускають устаткування для атомної енергетики. У країні є наукові кадри, проектні інститути, машинобудівні заводи. При цьому країна буквально випустила з рук проект по розвитку атомної енергетики в Ірані. Для української економіки й регіонального розвитку це був би гарний шанс. Особливо це стає помітно на тлі світової економічної кризи.

Реалізація цього й іншого проектів Україні самостійно не під силу по певних причинах. Основна причина – політична. США бачать в Ірані потенційну загрозу своїм національним інтересам. У зв'язку із цим для України небажано розвивати серйозні відносини із цією арабською республікою. Рішення даного аспекту може лежати в політичній площині. Саме реалізація багатосторонніх угод (при участі ОЧЕС) у значній мірі сприяла б зняттю гостроти й позитивному ефекту для всіх сторін.

ОЧЕС з часів заснування користувалася підтримкою країн Західної Європи. Цей фактор також певною мірою міг би сприяти реалізації України своїх національних інтересів і переваг. Втім, не так багато країн за роки існування даної регіональної організації стали членами ЄС.

Не менш важливої є проблема екологічної безпеки України. Однієї з найбільш важливих регіональних екологічних проблем є проблема Південно-Східного регіону, на території якого перебуває значна частина підприємств вугільної промисловості, чорної металургії й важкого машинобудування України. Висока концентрація промисловості й сільського господарства, транспортної інфраструктури, більша щільність населення створили величезне навантаження на біосферу – найбільше в Україні й у Європі.

Не зайвим буде звернути увагу на фактор стабільності, що забезпечується на регіональному рівні. У даному контексті ОЧЕС може відігравати важливу роль як стабілізатор ситуації в чорноморському регіоні й сусідніх з ним регіонах. Україна займає важливе геополітичне положення й цей фактор необхідно використати дуже тонко в інтересах зміцнення миру, стабільності в регіоні й підвищення міжнародного авторитету країни.

Основними перевагами для України від поглиблення інтеграції в рамках ОЧЕС є:

- одержання країною статусу учасника міжнародної організації;

- доступ до нових технологій;

- необхідність переходу до стандартизації продукції;

- створення позитивного іміджу України;

- політична й військова стабільність;

- одержання додаткових надходжень у бюджети всіх рівнів за рахунок використання переваг міжнародного подолу праці;

- можливість залучення засобів закордонних інвесторів;

- раціональне використання ресурсів;

- нові можливості використання транспортних коридорів, які проходять через територію України;

- демократизація суспільства;

- обмеження монополізації ринку.

До перспективного напрямку діяльності України в рамках ОЧЭС можна віднести співробітництво в таких областях, як захист навколишнього середовища, торгівля, транспорт, туризм, енергетика, телекомунікації, наука й технології, боротьба з тероризмом і всіма формами організованої злочинності.

Динамічний розвиток транскордонної торгівлі уповільнюється складністю митних процедур, значною кількістю регуляторних вимог і необхідної документації для здійснення зовнішньоторговельних операцій, активізацією контрабандних потоків.


Отже, за сучасної динаміки розвитку інтеграційних процесів України транскордонне співробітництво відіграє роль своєрідного каталізатора щодо процесів вирівнювання якості життя населення прикордонних територій до середньоєвропейського, сприяючи вільному руху товарів, людей і капіталів через кордон. Воно також сприяє мобілізації місцевих ресурсів та підвищенню ефективності їх використання, робить можливим об'єднання зусиль різних держав для розв'язання певних питань функціонування транскордонного простору.

Транскордонне співробітництво відіграє важливу роль у випробовуванні та адаптації європейського законодавства й інструментарію підвищення ролі регіонів, а також механізмів фінансової підтримки щодо вітчизняних регіональних пріоритетів і принципів регіональної політики.

Транскордонна торгівля відіграє вагому роль у соціально-економічному розвитку прикордонних регіонів, а саме: збільшує доходи осіб, що беруть у ній участь, водночас активізуючи місцеве виробництво та стимулюючи надання послуг (наприклад, складських, транспортних, допоміжних послуг на місцевих ринках); забезпечує доходи особам, які працюють на ринках, а також тим, що інвестують у створення ринків; знижує ціни на імпортні товари, які доступні споживачам у прикордонних зонах.


Завдання 2.

Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов´язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД.

Таблиця

^ Класифікаційна структура ризиків зовнішньоекономічних контрактів

Принципи класифікації

Класифікація

Механізми нівелювання та пом’якшення ризиків

Політичні ризики

1) ризик націоналізації та експропріації;
2) ризик трансферту, пов´язаний з можливими обмеженнями конвертування національної валюти;
3) ризик розриву контракту через діяльність влади тієї країни, де знаходиться підприємство-контрагент;
4) ризик військових дій та громадських заворушень.

Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування. Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності. Якщо підприємство задовольняє потенційний партнер, то перед ним стоїть питання укладення зовнішньоекономічної угоди з мінімізацією можливих ризиків, використовуючи всі можливі застереження.

Так, ризику невиконання партнером зобов´язань за контрактом можна уникнути за рахунок:
— укладення договору про наміри, де оговорюється строк, протягом якого сторони можуть внести зміни;
— відображення в договорі намірів щодо матеріальної відповідальності за відмову від підписання контракту;
— відображення умови про розгляд можливих суперечок через арбітражний суд;
— відображення в контракті умови про штрафні санкції за невиконання будь-якого зобов´язання за контрактом;
— відображення в контракті умови про виникнення можливих форс-мажорних обставин.

Маркетингові ризики

інформаційні,

інноваційні,

кон´юнктурні ризики.

Для проведення успішної збутової діяльності на зовнішніх ринках потрібно проводити їх ретельний ситуаційний аналіз, який ґрунтується на розробці таких експертних чи маркетингових систем, які дають змогу враховувати невизначеність інформації про ринок.
Запобігти виникненню інноваційного ризику можливо тільки шляхом проведення ретельних маркетингових досліджень, спрямованих на виявлення потреб споживачів на тому ринку, де функціонує підприємство.
При запобіганні кон´юнктурному ризику слід врахувати діяльність підприємства в цій галузі, а також суміжних галузях за певний період часу; сталість функціонування цієї галузі порівняно з економічним станом у країні в цілому; результати діяльності різних підприємств у межах однієї й тієї ж галузі. Оцінка маркетингової групи ризиків ґрунтується на визначенні ступеня можливості виникнення маркетингових ризиків, тобто на їх імовірності. Маркетингові ризики багатономенклатурні, їх зумовлюють як внутрішні, так і зовнішні фактори, дію яких досить важко скерувати в потрібному напрямку.

Транспортні ризики

За "Інкотермс-2010":

Група Е (Відвантаження)

Група F (Основне перевезення не оплачене продавцем)

Група С (Основне перевезення оплачено продавцем)

Група D (Доставка)

Якщо ж ушкодження не обумовлене транспортним ризиком, то покупець має право не тільки ухилитися від оплати товару, але і вважати продавця відповідальним за порушення умов договору.

З огляду на можливість впливу підприємства на ризик 

1) залежні від діяльності підприємства, або внутрішні:

— невиконання виробничих завдань у визначені терміни;
— недотримання вимог якості;
— страйки, недобросовісність працівників;
— аварії, пожежі;
— крадіжки.


2) незалежні від діяльності підприємства, або зовнішні:

— політичні ризики;
— військові ризики;
— ризики, пов´язані з діяльністю органів державної влади;
— стихійні лиха;
— ризики, пов´язані з діяльністю третіх осіб;
— валютні ризики;
— ризики зміни ціни;
— ризик падіння попиту;
— ризик зростання конкуренції;
— ризики неплатежів, банкрутства;
— ризик непоставки товару і невиконання договірних зобов´язань.

Принципова відмінність між цими двома групами ризиків полягає в тому, що на першу групу підприємство має змогу вплинути, тобто вжити заходів, що усувають їх джерела. На другу групу ризиків підприємство вплинути не може, тому що їх настання практично не залежить від зусиль учасника ЗЕД. Відповідно для управління цими різними за своїм походженням ризиками мають застосовуватися різні методи.
Для боротьби з внутрішніми ризиками застосовуються відомі методи управління. Наприклад, для усунення ризиків аварій, пожеж застосовуються заходи безпечного ведення виробництва, протипожежні заходи. Для зменшення ризиків невиконання виробничих завдань за об´ємом і якістю продукції, що випускається, розробляються відповідні організаційно-технологічні заходи, що включають поточне й оперативно-календарне планування, систему управління якістю та Інші аналогічні заходи, що мають за мету створення на підприємстві системи, що виключає невиконання планових завдань у термін і випуск неякісної продукції. Для зниження інших внутрішніх ризиків також розробляються адекватні заходи, головним критерієм яких є їх ефективність, тобто співвідношення між результатом (зменшення збитків або приріст прибутку) і витратами на їх здійснення.
Головна проблема управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності підприємства полягає в управлінні тими ризиками, настання яких не залежить від зусиль підприємств. Можна виділити такі групи методів, спрямованих на зменшення можливих збитків, що викликані цими ризиками:
1. Страхування, тобто використання різних видів полісів, договорів страхування.
2. Хеджування як метод використання біржових ф´ючерс-них контрактів і опціонів.
3. Застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, що зводять до мінімуму ризик неплатежу за поставлені товари, або неотримання товарів проти їх сплати.
4. Аналіз і прогнозування кон´юнктури (попиту, пропозиції, ціни) на зовнішньому ринку, планування і своєчасна розробка заходів з метою уникнути можливих збитків, викликаних несприятливими кон´юнктурними змінами.
5. Інші методи.



Похожие:

Самостійна робота iconСамостійна робота
Джерела: базова №№1-4, 6-8, 10-11, 13; допоміжна №№2, 17, 18, 25, 27, 29, 32-34, 36-37
Самостійна робота iconСамостійна робота
Уявлення про хворобу, етіологію, патогенез, симптоми, синдроми, перебіг, діагноз, прогноз, лікування
Самостійна робота icon8. Самостійна робота
Принципи використання описового, порівняльного, експериментального і статистичного методів та моделювання у вивченні об’єктів живої...
Самостійна робота icon2 Самостійна робота студентів, її тематика та обсяг
Визначити сутність колоніальної політики європейських держав щодо автохтонного населення
Самостійна робота iconСамостійна робота з дисципліни «Фінанси зарубіжних корпорацій»
Обсяг 8-10 сторінок кожне питання, обов’язково висновки і список використаної літератури
Самостійна робота iconСамостійна робота студента з дисципліни «фінансовий облік»
Опрацювання змісту Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637
Самостійна робота iconЧастина теоретичні, методичні та практичні аспекти маркетингу
Самостійна робота у навчанні студентів іоф маркетингу
Самостійна робота iconСамостійна робота «Участь України на міжнародному ринку послуг»
Які види послуг в зовнішній торгівлі України можуть стати динамізуючим чинником соціально-економічного розвитку країни?
Самостійна робота iconПлан самостійної роботи студентів
Курс “Планування та організація діяльності підприємства” належить до числа нормативних дисциплін у підготовці економістів. Програма...
Самостійна робота iconСамостійна робота
Обґрунтуйте роль і місце окремих регіонів України у транскордонній торгівлі України з країнами-сусідами, окресліть перспективи їхнього...
Самостійна робота iconХерсонський державний університет кафедра мовної освіти самостійна робота студентів з курсу „культура наукової мови”
Складіть бібліографічний опис галузевих термінологічних словників за Вашим фахом (не менше 4 позицій), виданих українською чи російською...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы