Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План icon

Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План


Скачать 29.84 Kb.
НазваниеТема 1 Предмет і завдання загальної психології План
Размер29.84 Kb.
ТипДокументы

Тема 1.1 Предмет і завдання загальної психології

План

1. Визначення психології як науки

2. Етапи розвитку психології

3. Місце психології в системі наук

4. Роль психології у підготовці педагогів

Ключові поняття: психологія, предмет загальної психології, донаукова психологія, наукова психологія, біхевіоризм, фрейдизм, педагог.

Питання для актуалізації знань:

  1. Які науки про людину ви знаєте?

  2. Чим вони різняться одна від одної?

  3. Чим відокремлюються життєві знання від наукових?

Навчальна мета: визначити поняття психології як науки, зрозуміти сутність її предмету та об’єкту, виділити етапи розвитку психології та визначити її місце в системі наук і роль цієї науки в підготовці педагогів.

1. Психологія належить до наук про людину. Людина – з одного боку істота біологічна з другого – соціальна. Вона має свої психологічні особливості, які відокремлюються від інших живих істот на Землі.

Слово „психологія” в перекладі з давньогрецької означає „наука (логос) про душу (психе)”. В науковому вживанні термін „психологія” з’явився вперше у ХVІ в. Отож, психологія – це наука, яка вивчає психіку і психічні явища.

Виникає питання: Чим будуть відокремлюватися життєві психологічні знання від наукових? Відповідь на нього можна отримати з наступної схеми.



Вивчення будь-якої наукової дисципліни починається з відповіді на питання: що вона буде вивчати? На які предметні галузі й об’єкти феноменального світу спрямована наукова думка і дослідницька активність вчених? У зв’язку з цим у кожній науці прийнято визначати предмет та об’єкт пізнання.

Тож предметом загальної психології є людська психіка з її психічними функціями, процесами, станами, явищами і властивостями. Тобто, предмет загальної психології складає зміст внутрішнього життя людини, що безпосередньо надається їй у відчуттях, образах, думках, почуттях. Об’єктом вивчення психології є поведінка людини, яку ми можемо спостерігати як результат внутрішніх психічних процесів.

Наукова психологія переходить від опису психічного явища до його пояснення і розкриває закони за якими відбуваються психічні явища.

Психологія це специфічна наука, яка нараховує близько 150 років від моменту її виникнення. Розглянемо етапи її розвитку.

2. В розвитку психології можна відокремити чотири етапи.

І етап – психологія як наука про душу. На цьому етапі намагались пояснити усі незрозумілі явища в житті людини. Це етап донаукової психології.

Античними психологами вважалось, що душа первинна по відношенню до тіла людини і є безсмертною. При цьому вона розміщувалась, як щось живе, що існує в різних органах. Так, наприклад, Аристотель, вважав, що центром душі є серце, тому що воно чутливо реагує на душевні стани людини (хвилювання, радість, жах).

Серед античних філософів були і ті, що вважали первинною матерію, а душу вторинною (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен, Геракліт). До того ж пояснюють єдність душі та тіла. Прояви психіки пояснюються як перетворення вогню і вологості.

Демокрит пояснює душу, як матеріальну речовину, яка складається з атомів вогню, кулеподібних, легких і дуже рухливих. Усі душевні явища Демокрит намагався пояснити фізичними і, навіть, механічними причинами. Так, за його думкою, відчуття людини виникають, тому, що атоми повітря, які відходять потоком від предмету приводять до руху атоми душі.

У поглядах Аристотеля душа – це доцільно працююча органічна система, яка є сутністю живого тіла, так само, як зір – сутність ока як органу зору. Тож, сутність душі – реалізація біологічного існування організму.

Платон і Сократ про душу зробили етичні виводи: душа – саме високе, що є у людини, тому людина повинна турбуватися про стан її здоров’я значно більше, ніж про здоров’я тіла і коли людина помре, то в залежності від її образу життя душа буде блукати коло землі обважена земними елементами або ж відлетить від неї до ідеального світу.

ІІ етап – психологія як наука про свідомість. На цьому етапі відбувається зародження наукової психології. На цьому етапі здібність відчувати і мислити назвали свідомістю. Основний метод для таких висновків – самоспостереження. Початок цього етапу пов’язаний з іменем французького філософа Рене Декарта. Згідно з його уявленнями, знання повинні будуватися на безпосередніх очевидних даних, на безпосередній інтуїції. Це його ідея, що для отримання істинних знань необхідно все підвергнути сумніву, тому що це є шлях до мислення. Він сказав: „Мислю, значить існую”. Його уявлення про душу і тіло носили подвійний характер, він вважав, що психічне не є функцією і продуктом мозку, а як би існує само по собі, поза мозком, і не як не залежить від нього. Тобто, фізичне та психічне існує паралельно: не залежно одне від одного, але сумісно.

На цьому етапі розвитку психології у 1879 році була відкрита у Лейпцизі перша психологічна лабораторія під керівництвом В Вундта. Це був початок наукової психології. В лабораторії застосовували для вивчення свідомості людини структурний метод. Згідно з думкою Вундта свідомість принципово відрізняється від усього зовнішнього і матеріального.

ІІІ етап – психологія як наука про поведінку. Завдання психології на цьому етапі – спостереження за тим, що можна безпосередньо побачити: поведінку, поступки, реакцію людини.

Основними дослідниками поведінки людини стали „біхевіористи” (з англ.. „біхевіор” – „поведінка”). Цей напрям в психології очолив Дж. Вотсон. Він оголосив девізом біхевіоризму діаду „стимул-реакція”. Поведінка основана на секреторних та м’язових реакціях, що детерміновані зовнішніми стимулами.

З 30-х по 70-ті роки ХХ ст. виникли і інші напрямки біхевіоризму. Так Скіннер довів, що наша поведінка обумовлена наслідками, а Бандура – що наша поведінка, це наслідування поведінки інших людей.

ІV етап – сучасний етап розвитку психології. Вивчення фактів, закономірностей і механізмів психіки.

Психоаналіз – одне з напрямків психології. Його заснував З. Фрейд. В основі фрейдизму лежить концепція несвідомого. Згідно теорії Фрейда, у психіці людини існує три сфери: свідоме, перед свідоме і несвідоме. Становлення поглядів Фрейда проходило в два етапи. І – була розроблена динамічна модель психіки, що включає три її сфери. ІІ – психоаналіз перетворюється в учіння про особистість де виділяється три структури: ВОНО – Я – НАД-Я. Воно – це тварині несвідомі інстинкти, що підкоряються принципу несвідомого. Я – підпорядковується нормам і вимогам дійсності хоча таємно бажає задовольнити тваринні інстинкти. НАД-Я – сукупність моральних норм суспільства, які виконують роль „цензора”.

Послідовником фрейдизму стає А. Адлер. Він створює свій варіант психоаналізу – індивідуальну психологію, в якій центральне місце відводиться проблемам цільової детермінації поведінки людини, смислу життя, умовам виникнення у особистості комплексу неповноцінності і засобів компенсації (надкомпенсації) істинних і уявних недоліків.

Е. Еріксон на великому емпіричному матеріалі доводив соціокультурну обумовленість психіки людини у протипоставлення класичному психоаналізу, де людина і суспільство протиставлялись.

К. Г. Юнг, один з учнів З.Фрейда, створив свій варіант психоаналізу – аналітичну психологію. Аналізуючи сни людини, шизофренічні розлади, а також дослідження міфологічних творів він прийшов до виводу, що крім несвідомого особистого існує ще й несвідоме колективне, які існують вже при народженні у вигляді архетипів, що дісталися у спадок від нащадків.

Крім того, К.Г. Юнг виділив два типи людей: екстраверти – ті, що у поведінці орієнтуються на зовнішнє соціальне середовище і прагнуть до спілкування та інтроверти – ті, що у поведінці орієнтуються на власні думки, почуття і мовчазні.

Гуманістичний напрям у сучасний психології очолили такі психологи як А. Маслоу, В. Франкл, Ш. Блер, Р. Мей, Ф. Беррон та інші.

А. Маслоу відомий своєю ієрархічною моделлю мотивації. Згідно його концепції, у людини від народження послідовно появляються і супроводжують його соціалізацію сім класів потреб від низьких до високих (потреби нужди і потреби розвитку).

Становлення вітчизняної психології нерозривно пов’язано з розвитком радянської школи. В основі психологічних положень лежить принцип детермінізму, єдність свідомості і діяльності, розвитку психіки діяльності. У формулюванні цих принципів велику роль відіграли такі психологи, як П.П. Булонський, М.О. Бернштейн, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін..

За принципом детермінізму психіка визначається способом життя і змінюється зі зміною способу життя. Психіка свідомість людини детерміновані суспільним буттям, рівнем розвитку виробництва, матеріальних умов життя та культури.

За принципом єдності свідомості та діяльності свідомість становить внутрішній план діяльності, модель дійсності, за допомогою яких регулюється взаємодія людини з навколишнім світом.

Відповідно до принципу розвитку психіки в діяльності психіка людини розглядається як результат діяльності людини. Розвиток психіки на різних вікових етапах залежить від здійснюваних видів діяльності – гри, навчання, спілкування, праці, творчості.

В 50-ті роки минулого століття вітчизняна психологія повертається до проблем особистості. Особистість усе помітніше виступає як центральна категорія, навколо якої концентруються дослідження актуальних проблем становлення та функціонування психіки. Виходячи з діалектико-матеріалістичних позицій вітчизняні психологи досліджували закономірності функціонування та розвитку особистості як цілісної системи психічних властивостей з певною психологічною структурою (Л.С. Виготський, Б.Г. Ананьєв, К.К. Платонов, Г.С. Костюк), а також різні аспекти особистості – її мотиви та настанови (Д.М. Узнадзе), предметну діяльність (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), мислення та розумові дії (П.Я. Гальперін, А.В. Брушлінський, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, О.М. Матюшкін), характер (Н.Д. Левітов), самосвідомість (П.Р. Чамата), вміння та навички (Є.О. Мірелян), пам’ять (А.А. Смирнов, П.І. Зінченко, Г.С. Середа), увага (Н.Ф. Добринін), сприймання (О.В. Запорожець, В.П. Зінченко), здібності та темперамент (Б.М. Теплов, В.Д. Небеліцін, М.Ю. Малков, В.С. Мерлін, Є. О. Климов) тощо.

Вітчизняні психологи сформулювали проблеми вивчення особистості як цілісного системного психічного утворення в її багатопланових соціальних і природних зв’язках та в процесі розвитку.

Таким чином вітчизняна психологія сформулювала досить ґрунтовну наукову картину психіки.

3. Зі сказаного вище ми бачимо, що психологія являється самостійно, але вона виникла у тісному зв’язку з іншими науками. Згідно класифікації, запропонованої Б.М. Кедровим (1903-1985) відокремлюються три групи наукових дисциплін: природні, соціальні і філософські, на основі яких не тільки виникла психологія, але й завдяки науковим положенням розробленим в психології засновницькі науки отримали подальший розвиток. Місце психології визначається на перетині їх дослідницьких інтересів. Розглянемо малюнок.

Філософія




Пси-

Природні хологія Соціальні

науки науки


Психологія є у центрі трикутника наук. Таке вдале її розташування сприяє постійному удосконаленню наукового інструментарію психології.

Психологічна наука не є тільки „реципієнтом”, що запозичує поняття, концептуальні моделі і дослідницькі стратегії у „сусідніх” наук; вона вносить власний унікальний внесок в у сучасну систему наукових знань про людину. На думку видатного швейцарського психолога Ж.Пиаже (1896-1980), „психологія займає центральне місце не тільки як продукт усіх інших наук, але й як можливе джерело пояснення їх формування і розвитку”. Це пов’язано, з тими обставинами, що психологія розкриває закономірності інтелекту і розумової діяльності, що визначає характер як наукового, так і будь-якого іншого пізнання.

З точки зору вітчизняного психолога Б.Г. Ананьєва (1907-1972), психологія призвана привести до синтезу, інтегрувати дані і досягнення суміжних з нею наук на рівні конкретно-наукового знання. Ураховуючи цю, закладену в неї можливість, Б.Ф. Ломов назвав психологію „інтегрантом” усіх наукових дисциплін, предметом дослідження яких є людина.

^ Сучасна наукова психологія являє собою досить розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологи у процесі перетворення психіки виділяють три великі групи галузей:

  • теоретична;

  • науково-прикладна;

  • практична психологія.

  1. До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна, диференціальна, психофізіологія та ін.

  2. До науково-прикладної психології слід віднести ряд галузей, для яких характерні дослідження і практичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльності людей. Напрями науково-прикладної психології розрізняються за певними ознаками:

а) За видом діяльності і поведінки людини:

- психологія праці;

- інженерна психологія;

- психологія творчості;

- психологія управління та менеджменту;

- психологія спорту та ін.

б) За психологічними питаннями розвитку людини виділяються такі напрями:

- вікова психологія;

- педагогічна психологія;

- психологія розвитку та ін.

в) За відношеннями до нормальної або хворої психіки виділяються такі дисципліни:

- психологія здоров’я;

- медична психологія.

г) За відношенням до права виділяється:

- юридична психологія.

  1. Практична психологія функціонує і розвивається як система спеціальних служб, спрямована на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної психології – створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини у всіх сферах життя – від сімейних стосунків до управління державою, надати дієву допомогу у розвитку та захисті її психічного здоров’я. Існує в освіті такий напрям прикладної психології – психологічна служба системи освіти.

Між галузями психологічної науки існують тісні зв’язки. Так, теоретична психологія напрацьовує систему психологічних знань, що виступає фундаментом науково-прикладної та практичної психології. Факти, що розкриваються у науково-прикладній та практичній психології, узагальнюються засобами теоретичної психології, що сприяє постійному оновленню системи понять, категорій, принципів психологічної науки. А це створює умови для глибшого пізнання психіки й надання більш ефективної допомоги у розвитку особистості та в творчій діяльності.

4. Розглянемо питання ролі загальної психології у підготовці педагогів. Педагог – це людина соціально-гуманітарної професії, яка займається розвитком підростаючої особистості в загальному або певному напрямку. Щоб успішно займатися педагогічною діяльністю педагог повинен знати особливості людської психіки і закономірності її розвитку. Педагог не тільки організує пізнавальну діяльність учнів, але й впливає на почуття особистості, формує її вольові якості, тобто спрямовує процес соціалізації учня, підсилюючи ефект впливу на особистість природнім шляхом.. Із сказаного очевидно важливе призначення і високу відповідальність педагога перед суспільством, а щоб виправдати це призначення педагог на науковій основі повинен організувати свою професійну діяльність. Таку наукову основу і створює психологія.

^ Питання для самоперевірки знань:

  1. Дати визначення психології як науки.

  2. Пояснити, чим будуть відрізнятися життєві знання з психології від наукових. Які знання психології може використати педагог у своїй професійній діяльності?

  3. Визначити, що є предметом та об’єктом загальної психології?

  4. Назвати основні етапи у розвитку психології. Що є визначальною ознакою для визначення цих етапів?

  5. Довести, чому на першому етапі розвитку психології це ще не є наукова дисципліна.

  6. Довести, що психологія виникла з філософії на основі природних та соціальних наук.

  7. Пояснити, чому психології зараз притаманний процес диференціації? Які галузі цієї науки вам відомі?

  8. Пояснити, яку роль відіграють знання з психології у підготовці педагогів професійної школи?

Похожие:

Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconТема 1 Предмет і завдання загальної психології План
...
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconТема 1 вступна лекція: основи знань про мову І мовознавство план
Мета і завдання курсу “Вступ до мовознавства”. Об’єкт і предмет мовознавчої науки. Проблематика мовознавства
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План icon1. Предмет, методологічні основи і структура сучасної юридичної психології
Психологія допиту неповнолітніх. Врахування підліткової і юнацької психології при допиті
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconТема 4 Методи сучасної психології План
Значення психолого-педагогічних досліджень в діяльності педагога професійної школи
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconПредмет І завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу. Базисні поняття ( визначення ) Патфізіологія
Патфізіологія ( загальна ) – вчення про загальні закономірності патологічних процесів, які лежать в основі будь-якої хвороби, її...
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconПлан Зміст і обсяг курсу "Медіакритика". Система лекцій і практичних занять. Посібники. Обов’язкова та додаткова література. Характеристика поняття медіакритика. Предмет і завдання медіакритики
Змі. Вона одночасно є І своєрідним способом рефлексії, самопізнання сучасної друкованої та електронної преси, І суспільним дзеркалом,...
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconТема Нагляд за додержанням і застосування
Сутність, предмет та завдання прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconПитання на іспит з історії історичної науки
Предмет, мета і завдання історії історичної науки Предмет і завдання історіографічного дослідження
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconТема Предмет і завдання етики
Етика епохи відродження (Франческо Петрарка, Лоренцо Валла, Джованні Піко делла Мірандола, Ніколо Макіавеллі, Френсіс Бекон, Мішель-Ейкем...
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconТема I. Предмет истории социологии и ее периодизация. Предпосылки возникновения социологии как науки План
Тема I. Предмет истории социологии и ее периодизация. Предпосылки возникновения социологии как науки
Тема 1 Предмет і завдання загальної психології План iconТема предмет, зміст та завдання дисципліни “організаційна поведінка”
Організаційна поведінка як наука полягає у вивченні поведінки людей (індивідів і груп) в організаціях і практичному використанні...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы