України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ icon

України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ


Скачать 145.65 Kb.
НазваниеУкраїни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
страница3/4
Размер145.65 Kb.
ТипЛекція
1   2   3   4

Особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення


Загальні риси правового режиму земель лісогосподарського призначення

1. Насамперед, основною рисою земель лісогосподарського призначення, що випливає із назви даної категорії земель, є призначення цих земель для ведення лісового господарства. Зміст ведення лісового господарства визначений ст. 63 ЛКУ:

"Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів."

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЗКУ,

"1. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства."

2. ^ Законодавство передбачає можливість перебування земель лісогосподарського призначення у будь-якій формі власності (ч. 1 ст. 56 ЗКУ), проте встановлює обмеження на передачу земельних ділянок лісогосподарського призначення із комунальної та державної власності у приватну: така передача заборонена (п. "г" ч. З ст. 83, п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗКУ), крім "замкнених" земельних ділянок лісогосподарського призначення "загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств" (ч. 2 ст. 56 ЗКУ).

На сьогодні можливість використання земельних ділянок лісогосподарського призначення на праві приватної власності залишається здебільшого теоретичною, практично всі землі лісогосподарського призначення в Україні перебувають у власності держави.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства."

На сьогодні згадані в законі "спеціалізовані підприємства" існують у формі держлісгоспів (державних лісогосподарських підприємств) та держлісомисгоспів (державних лісомисливських господарств).

Як видається, чинна редакція ч. 1 ст. 57 ЗКУ сконструйована таким чином, щоб виключити надання в оренду земель лісогосподарського призначення державної та комунальної власності. Разом із тим, теоретично існує можливість оренди земель лісогосподарського призначення, що перебувають у приватній власності.


ЛКУ Стаття 18: Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.

3. На наш погляд, однією із основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок
їх використання із лісокористуванням.
У деяких випадках дозвіл на лісокористування фактично є дозволом і на землекористування, і навпаки.

Відносини із здійснення лісокористування регламентують, окрім положень ЛКУ, такі акти:

  • ЗУ "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" від 10.02.2000;

  • ПКМ "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" від 27.07.1995 № 555;

  • ПКМ "Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України" від 27.07.1995 № 559;

  • ПКМ "Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України" від 09.02.1996 № 185;

  • ПКМ "Про затвердження Правил відтворення лісів" від 01.03.2007 №303;

  • ПКМ "Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів" від 12.05.2007 № 724.


4. Іншою характерною рисою правового режиму земель лісогосподарського призначення є багатофункціональне призначення лісів, тобто можливість одночасного використання лісу різними особами для різних потреб. Наприклад, тимчасове користування лісами для
заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб здійснюється без вилучення земельних ділянок
у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального
дозволу (ч. 6 ст. 18 ЛКУ).

5. Істотними особливостями характеризується управління у відно-
синах щодо використання, охорони та відтворення земель лісогосподар-
ського призначення. Деякі функції управління існують паралельно
або поглинаються аналогічними функціями, що стосуються лісів.


Так, планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає "складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням" (п. 13 ст. 46ЛКУ).

Функція контролю за використанням земель лісогосподарського призначення тісно поєднана із аналогічною функцією щодо лісів. Наряду із іншими контролюючими органами, створена державна лісова охорона, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління; " (ч. 1 ст. 89 ЛКУ.)


Спеціально уповноваженим органом у сфері лісового господарства є Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ, діє відповідно до Положення, затвердженого ПКМ від 27.06.2007 № 883.

Важлива роль належить також держлісгоспам (див. нижче), що виконують низку функції управління ни землях лісогосподарського призначення (планування, контроль та ін.).


Особливості правового режиму лісових земель

Законодавство встановлює особливий порядок переведення лісових земель у нелісові. Ч. З ст. 57 ЛКУ встановлює для випадків зміни цільового призначення земельних лісових ділянок необхідність додаткового погодження - з "органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища". Ця вимога також відтворена у ч. 4 ст. 20 ЗКУ.

Більш того, відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗКУ, вилучення для нелісогосподарських потреб земельних ділянок лісів площею понад 1 га здійснює КМУ.


Особливості правового режиму земель водного фонду


Згідно із ч. 1 ст. 58 ЗКУ, поняття земель водного фонду визначається через їх склад:

"І. До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними
об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;


б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів. "


Землями водного фонду повинні визнаватися лише земельні ділянки, на яких водні об'єкти знаходяться постійно або більшу частину року, на відміну від земельних ділянок, що заливаються водою під час, наприклад, весняного паводку.


Ідентичні положення, крім винятків, що стосуються лісів (п.п. "а", "б" ч. 1 ст. 58 ЗКУ), вміщені до ст. 4 ВКУ та п. 2 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого ПКМ від 13.05.1996 № 502 (загалом, практично увесь зміст постанови складає відтворення положень законів).


Правовий режим окремих різновидів земель водного фонду

Щодо всіх земель водного фонду передбачений дозвільний порядок виконання на них будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій. Порядок видачі дозволу встановлений на підставі п. 7 ст. 14 ВКУ ПКМ "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 № 557. Порядок, згідно із п. 2, не поширюється лише "... на випадки проведення робіт, пов'язаних з:

  • природоохоронною та протипаводковою діяльністю, яку провадять органи Держводгоспу;

  • безпекою судноплавства на внутрішніх водних шляхах України;

  • будівництвом і реконструкцією водних об'єктів у лісах для протипожежних цілей."

За змістом процитованої статті, для інших потреб, крім перерахованих у ній, земельні ділянки дна водойм використовуватися не можуть. Між тим, часто це положення ігнорується - див., наприклад, рішення Київської міської ради "Про передачу релігійній громаді УПЦ парафії на честь Святого Святителя і Чудотворця Миколая у Подільському районі м. Києва земельних ділянок для будівництва та обслуговування храмової споруди на вул. Набережно-Хрещатицькій, 8водній акваторії Дніпро) у Подільському районі м. Києва" № 461/621 від 29.05.2003, "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 10.07.2003 № 638-26/798 (передбачає надання ділянки безпосередньо у акваторії річки Дніпро) тощо.

Іншим прикладом порушення ст. 86 ВКУ є т.зв. "розчистка" несудноплавних річок, під виглядом якої фактично здійснюється незаконне видобування піску, гальки гравію тощо або намивання нових територій з метою подальшої забудови або "відсування" межі прибережної захисної смуги. Слід наголосити, що ст. 86 ВКУ дозволяє лише днопоглиблювальні роботи на судноплавних річках, при цьому вони повинні відбуватися відповідно до положень ч. 2 ст. 86 ВКУ та законодавства про надра (якщо передбачається видобування корисних копалин). При здійсненні відповідних робіт слід керуватися положеннями ПКМ "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 № 557, ВБН В.2.4.-33-2.3.03.-2000 "Регулювання русел річок. Норми проектування", затвердженими наказом Дсржводгоспу України від 29.12.2000 № 207.

Істотною специфікою правового режиму характеризується континентальний шельф, який, в принципі, також є об'єктом земельного права і мас режим земельних ділянок під водоймами. Щоправда, ні законодавство, ні правова доктрина поки що континентальний шельф під таким кутом зору здебільшого не розглядають.


Прибережні захисні смуги

Прибережним захисним смугам присвячено ст. 60 ЗКУ та ст. 88 ВКУ (аналогічно):

"І. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та
навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:


а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як З гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.


3. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та
навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації."



Правовий режим прибережних захисних смуг встановлений ст.ст. 61, 62 ЗКУ, ст.ст. 89 90 ВКУ. Наводимо зміст ч. 2 ст. 61 ЗКУ:

"2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки."


У Криму існує практика забудови узбережжя в межах прибережних захисних смуг т.з. "елінгами" - приміщеннями для збереження маломірних суден, які в дійсності є житловими помешканнями з усіма комунальними зручностями. При цьому не тільки порушується навколишній ландшафт, а й забруднюється навколишнє середовище, знищуються об'єкти рослинного світу, у тому числі унікальні.

Землі смуг відведення

ст. 63 ЗКУ (ст. 91 ВКУ): "1. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.

2, Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і
затверджуються в установленому порядку.


3. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо."


Берегові смуги водних шляхів

ст. 64 ЗКУ (ст. 92 ВКУ): "І. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються берегові смуги.

  1. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

  2. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України. "


Перелік судноплавних водних шляхів на підставі ч. 2 ст. 67 ВКУ визначається ПКМ "Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних" від 12.06.1996 № 640. Порядок встановлення та використання берегових смут водних шляхів визначений ПКМ від 14.04.1997 № 347 "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними".

Водоохоронні зони

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЗКУ,

"2. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та Інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. "

За буквальним змістом закону, лише частина (в межах прибережних захисних смуг) водоохоронних зон входить до складу земель водного фонду. Між тим, поза сумнівом, включення земельної ділянки до прибережної захисної смуги означає спільність її режиму із землями водного фонду.

Правовий режим водоохоронних зон визначається ст. 87 ВКУ, зокрема, її ч.ч. 2-4:

"Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. На території водоохоронних зон забороняється:

  1. використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

  2. влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

  3. скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами."


Існує практичний досвід встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг вздовж великих і малих річок, навколо водосховищ, озер, ставків та інших водойм за межами населених пунктів та в межах сільських населених пунктів. Такі роботи виконувалися Інститутом землеустрою УААН, Інститутом "Водпроект", іншими проектними організаціями. Практичного досвіду робіт по встановленню водоохороппих зон уздовж морів, зокрема, натериторії міст і селищ ще Сіамом на 2001 р. не було. Одним із перших прикладів таких робіт с роботи, виконані на замовлення Одеської міської ради Інститутом землеустрою УААН в рамках експериментального проекту із встановлення прибережних водоохоронних захисних смуг вздовж Чорного моря на території Одеського заводу сільськогосподарського машинобудування ВАТ "Одессільмаш»

Відповідно до п. 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого ПКМ від 08.05.1996 № 486, замовниками проектів повинні бути органи водного господарства та "інші спеціально уповноважені органи". На практиці через брак бюджетного фінансування замовниками відповідних проектів все частіше виступають інші суб'єкти, насамперед, органи місцевого самоврядування або суб'єкти господарювання, які планують здійснювати якусь діяльність поблизу водних об'єктів та побоюються, що за відсутності встановленої водоохоронної зони відповідна проектна документація не буде погоджена. На наш погляд, така практика закону не суперечить і сама по собі не впливає на відповідність розробленої документації закону.


Зони санітарної охорони джерел водопостачання


1   2   3   4

Похожие:

України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconДніпропетровський державний університет внутрішніх справ

України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconУкраїни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
...
України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconПрограма навчальної дисципліни історія україни
України. Програма навчальної дисципліни / Укладач: заруба в. М. доктор історичних наук, професор. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський...
України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ факультет з підготовки фахівців міліції громадської безпеки Кафедра адміністративної діяльності органів внутрішніх справ
Програма навчальної практики та методичні рекомендації для курсантів 3 курсів Харківського національного університету внутрішніх...
України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство освіти І науки україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені е. О. Дідоренка затверджую
Розробник: Є. О. Несвіт, старший викладач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності лдувс ім. Е. О. Дідоренка,...
України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра загальноправових дисциплін
Розробники: Юшкевич О. Г., Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2013
України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Навчально-науковий інститут підготовки фахівців кримінальної міліції
Рекомендовано Методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № від )
України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ Кафедра конституційного та міжнародного права навчально-методичний комплекс з дисципліни “Міжнародне право”
Овс харківського національного університету внутрішніх справ, професор, д ю н., О. П. Рябченко
України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені е. О. Дідоренка кафедра кримінального процесу та правосуддя
Робоча програма навчальної дисципліни «Кримінальний процес» для студентів, курсантів, слухачів за напрямом підготовки/спеціальністю...
України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМвс україни харківський національний університет внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та масових комунікації Кафедра адміністративного, фінансового та інформаційного права
Робоча навчальна програма з дисципліни «Нотаріат України» для денної та заочної форм навчання. Харків: Харківський національний університет...
України дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни харківський національний університет внутрішніх справ Факультет права та масових комунікацій Кафедра кримінально-правових дисциплін затверджую
Тема: Кримінально-правова характеристика злочинів в сфері кредитно-фінансової, банківської та бюджетної систем України
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы