Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України icon

Закон України "Про цивільну оборону України", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України


Скачать 62.16 Kb.
НазваниеЗакон України "Про цивільну оборону України", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України
Размер62.16 Kb.
ТипЗакон


ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ


Програмна анотація


  1. Організація цивільної оборони на Україні в сучасних умовах

  2. Організація цивільної оборони на господарських об’єктах


3 лютого 1993 року Верховна Рада ухвалила Закон України "Про цивільну оборону України", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України, а 7 липня 1995 року схвалив концепцію створення єдиної державної системи щодо запобігання і рятування під час аварій, катастроф та інших надзви­чайних ситуацій.

Закон "Про цивільну оборону України" гарантує громадянам України право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха. Держава, як гарант цього права, створила систему цивільної оборони (ЦО), основною метою якої є захист населення від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути як у мирний так і у воєнний час.

^ Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створені для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзви­чайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.


^ Закон України "Про Цивільну оборону України"

При розробці Закону України "Про Цивільну оборону України" та "Положення про ЦО України" основна увага зверталася на досягнення наступних напрямків:

— Закон та Положення повинні враховувати світовий досвід побудови і здійснення заходів Цивільної оборони і повною мірою відповідати Женевській (1949 р.) Конвенції "Про захист жертв війни";

— відповідність системи захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій до умов, потреб і можливостей держави;

— відповідність організаційної структури створюваної системи до консти­туційної побудови державної виконавчої влади і прийнятого законодавства України з питань оборони, державної безпеки та надзвичайного стану;

— забезпечення високої реальної готовності органів управління, сил Цивільної оборони до дій за призначенням та високої ефективності цих дій.

^ Систему Цивільної оборони складають:

  • органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях

  • органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і підпорядкування;

  • сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

  • фонди фінансових, медичних, матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

  • системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

  • Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

  • курси та навчальні заклади підготовки та перепідготовки фахівців і насе­лення з питань ЦО;

  • служби Цивільної оборони.

У статті 2 Закону підкреслено, що заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом".

Закон, і особливо, Положення про Цивільну оборону, конкретніше розкривають сутність завдань ЦО.

^ Основними завданнями цивільної оборони України є:

— запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрату разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

— оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

— захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

— організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

— організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у ра­йонах лиха і осередках ураження;

—створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення та зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженнями, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзви­чайних ситуаціях мирного і воєнного часів; ситуаціях;

—готується науково обґрунтований прогноз наслідків можливих НС;

—здійснюється безпосереднє спостереження за станом потенційно-небезпечних об'єктів і навколишнього природного середовища;

—утримуються в готовності до негайного застосування засоби оповіщення та інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення місць зараження та локальні системи оповіщення;

— створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;

—проводиться забезпечення працівників об'єктів індивідуальними засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.

Завжди вагоме значення мало своєчасне оповіщення, яке сприяло уникненню значних людських жертв. До оповіщення залучаються відповідні фахівці установ державних і територіальних органів влади, мережі радіо та телебачення тощо.

Захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, пожеж і застосування засобів ураження здійснюється проведенням комплексу заходів, які повинні забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захисти, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.

^ Укриття населення в захисних спорудах досягається:

— завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання;

— комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення;

— обстеженням і обліком підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту населення;

—дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.

Потреба у захисних спорудах визначається, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацюючого населення за місцем проживання. Укриттям у сховищах повинна бути забезпечена найбільша працююча зміна підприємства, установи, організації, що продовжують свою виробничу діяльність у воєнний час, а також нетранспортабельні хворі у лікарнях, що розташовані в містах, віднесених до груп з Цивільної оборони. Норми площі захисної споруди на одну особу та інші критерії визначаються відповідно до будівельних норм і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.

^ Практичні заходи евакуації населення

як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини) планується на випадків.

—загальної аварії на АЕС;

— загрози катастрофічного затоплення місцевості;

— всіх видів аварій з викидом сильнодіючих, отруйних речовин (СДОР), внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, що проживають у зоні можливого ураження;

—масових лісових і торф'яних пожеж, що загрожують населеним пунктам;

—землетрусів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками.

Підставою для практичного здійснення евакозаходів є фактичні показники стану наявності обстановки в разі надзвичайної ситуації та відповідне рішення.

^ До комплексу заходів медичного захисту населення,

що полягає в запобіган­ні ураженню людей або зменшенні його масштабів, своєчасному поданні допомоги потерпілим і їх лікуванні, забезпеченні епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій, включається така робота:

— планування використання наявних сил і засобів охорони здоров'я неза­лежно від їхньої приналежності та форм власності;

— розгортання у надзвичайних ситуаціях (умовах) необхідної кількості лікувальних закладів;

—забезпечення своєчасного застосування профілактичних препаратів;

— контроль продуктів харчування і води;

—завчасне створення та підготовка сил екстреної медичної допомоги та медичного захисту;

—накопичення медичних засобів захисту, спеціального майна та техніки;

—підготовка медперсоналу та загальне медико-санітарне навчання населення;

—своєчасне виявлення загрози або факту біологічного зараження, його масштабів;

—комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спе­ціальних заходів.

У ході виконання заходів захисту від біологічних засобів зараження використовуються колективні та індивідуальні засоби захисту, запроваджується режим карантину або обсервації, проводиться знешкодження осередку ураження та екстрена профілактика.

^ Радіаційний та хімічний захист— це забезпечення людей засобами індивідуального захисту, організація і проведення спеціальної обробки, встановлення та дотримання типових режимів радіаційного захисту.

^ Радіаційний та хімічний захист досягається:

—завчасним застосуванням об'єктів комунально-побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей, а також спе­ціальної обробки одягу, майна і транспорту.

Вперше перед Цивільною обороною поставлене нове завдання організації життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій, яке спрямоване насамперед на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, що потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізація соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

^ Виконання цього завдання передбачає:

— тимчасове розселення громадян, що потерпіли, в безпечних районах;

—організацію харчування в районах лиха і тимчасового розселення;

—забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

—організацію надання фінансової допомоги потерпілим;

—забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення.

^ Організація проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

в районах лиха та осередках ураження передовсім потребує залучення необхідної кількості сил, засобів, а також матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.


У переліку завдань Цивільної оборони привертає увагу завдання зі створення системи аналізу та прогнозування обставин та завдання підготовки і перепідготовки керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях, це дуже актуальне і проблематичне завдання. Щодо населення, то в основі його підготовки повинно бути, насамперед, інформування. Кожний громадянин повинен чітко знати порядок дій у разі виникнення аварії, катастрофи або стихійного лиха. Дуже важливо, щоб населення своєчасно отримувало необхідну інформацію про надзвичайні ситуації, які можливі або скоїлися, кожен повинен знати яким чином діяти за сигналами оповіщення. Це можливо лише при широкому залученні для навчання населення засобів масової інформації, особливо радіо та телебачення.


^ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Об'єкт господарської діяльності — це підприємства (державні і приватні), установи і організації, навчальні заклади та інші. На всіх об'єктах Цивільна оборона організовується з метою завчасної підготовки їх до захисту від наслідків надзви­чайних ситуацій, зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи об'єктів та своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР).

Відповідальність за організацію та стан Цивільної оборони, за постійну готовність її сил і засобів до проведення РІНР несе начальник цивільної оборони (НЦО) об'єкта — керівник підприємства, установи та організації.

Начальник ЦО об'єкта підпорядковується відповідним посадовим особам міністерства (відомства), у підпорядкуванні якого знаходиться об'єкт, а також начальнику ЦО міста (району), на території якого розташований об'єкт. На допо­могу начальнику ЦО об'єкта призначається заступник, або декілька. Як правило, призначаються заступники з: інженерно-технічної частини, евакуації, матеріально-технічного постачання.

Заступник начальника ЦО з евакуаційних заходів керує розробленням плану евакуації на кожну можливу надзвичайну ситуацію, організовує підготовку місць для розміщення евакуйованих; керує службою охорони громадського порядку і організовує перевезення робітників та службовців в райони розселення і до місця праці (на об'єкті).









Формування цивільної оборони за призначенням поділяють на формування загального призначення, рятувальні та формування служб ЦО, які здійснюють спостереження, виконують спеціальні заходи при виконанні аварійно-рятувальних робіт.

Заступник начальника ЦО з інженерно-технічної частини — головний інженер об'єкта — керує розробленням плану переведення підприємства на особливий режим роботи, здійснює заходи щодо підвищення стійкості роботи підприємства в умовах надзвичайних ситуацій, керує аварійно-технічною, протипожежною службами та службою сховищ і укриттів. Він же здійснює технічне керівництво рятувальними та невідкладними аварійно-відновлювальннми роботами в районі лиха, аварії, в осередку ураження.

Заступник начальника ЦО з матеріально-технічного постачання — заступник або помічник,директора з постачання — забезпечує накопичення та збереження спеціального майна, техніки, інструментів, засобів захисту і транспорту. На нього покладається матеріально-технічне забезпечення: будівництва (пристосування) укриттів, евакозаходів, проведення РІНР та інші заходи.

В склад керівництва Цивільної оборони об'єкта входять також керівники громадських організацій.

При начальникові ЦО об'єкта створюється штаб ЦО — орган управління начальника Цивільної оборони. Склад штабу залежить від значення підприємства. Штаб ЦО комплектується як штатними працівниками ЦО, так і за рахунок посадових осіб, не звільнених від виконання основних обов'язків, та складається із начальників пЗИрабу, його заступників (помічників) з оперативно-розвідувальної роботи, бойової підЦтовки, а також інших спеціалістів (виходячи із специфіки виробництва чи обстановки).

Робота штабу організовується на підставі наказів, розпоряджень та вказівок начальника ЦО об'єкта, старшого штабу та рішень місцевої державної адміністрації (органу виконавчої влади). Начальник штабу є першим заступником начальника ЦО об'єкта. Йому надається право від імені начальника ЦО віддавати накази та розпорядження з питань Цивільної оборони на об'єкті.

Штаб Цивільної оборони здійснює заходи щодо захисту робітників і службовців та забезпечує своєчасне оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій. Організовує і забезпечує безперервне управління Цивільної оборони. Розробляє план дій органів управління і сил ЦО об'єкта з запобігання та ліквідації НС, періодично коригує та організовує його виконання. Організовує та контролює навчання робітників, службовців з Цивільної оборони та підготовки невоєнізованих формувань об'єкта.

На об'єкті залежно від характеру його виробничої діяльності створюються служби ЦО: оповіщення і зв'язку; медична; радіаційного та хімічного захисту; охорони громадського порядку; протипожежна; енергопостачання та світломаскування; аварійно-технічна; сховищі укриттів; транспортна; матеріально-технічного постачання та інші. На них покладаються виконання спеціальних заходів і забезпечення дій формувань при проведенні РІНР.

Керівництво службами здійснюють їх начальники, які призначаються наказом начальника ЦО об'єкта, з числа начальників відділів, цехів, на базі яких вони створені. Начальники служб зобов'язані підтримувати в постійній готовності сили та засоби служби, знати політичні, моральні і ділові якості підлеглих і проводити з ними виховну роботу, заняття та навчання. Начальники служб беруть участь у роз­робленні плану дій органів упраління і сил із запобігання і ліквідації НС та самос­тійно розробляють необхідні документи служб. На них покладається своєчасне забезпечення підлеглих формувань спеціальним майном і технікою.

^ Служба оповіщення та зв'язку створюється на базі вузла зв'язку об'єкта (диспетчерського зв'язку, електроцеху). На службу покладається: організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників та службовців, населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій; організація зв'язку та підтримування її у постійній готовності. Крім того, служба усуває аварії на мережах і спорудах зв'язку, що знаходяться в осередках ураження, районах лиха.

^ Медична служба організовується на базі медсанчастини (поліклініки) об'єкта. Начальник служби — головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання і підтримування в готовності медичних формувань; накопичення запасів медичного майна та медичних засобів індивідуального захисту; медичну розвідку і санітарно-епідемічне спостереження.

Надає медичну допомогу ураженим та евакуйовує їх у лікарняні установи, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців і членів їх сімей у місцях розміщення евакуйованих.

^ Служба радіаційного і хімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продуктів від дії, радіоактивних та отруйних речовин: створює і навчає формування і установи радіаційного та хімічного захисту; здійснює

контроль за станом засобів індивідуального захисту, приладів і спеціальної техніки. Веде радіаційну та хімічну розвідку, здійснює контроль за опроміненням та зараженням особового складу, проводить заходи щодо ліквідації радіоактивного і хімічного зараження.

^ Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів охорони та народних дружин. Вона забезпечує надійну охорону об'єкта; підтримування громадського порядку в районах лиха та під час проведення РІНР; сприяє своєчасному укриттю працюючих за сигналами ЦО; контролює дотримання режиму світломаскування.

^ Служба енергопостачання та світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Начальник служби — головний енергетик об'єкта. Служба розробляє заходи щодо забезпечення безперебійного постачання газу, тепла, електроенергії на об'єкт. Здійснює оснащення уразливих ділянок енергетичних мереж різного роду системами та засобами захисту. Планує проведення заходів зі світломаскування та підготовчі заходи першочергових відновлюваних робіт. Проводить невідкладні аварійно-відновлювальні роботи на енергомережах.

^ Аварійно-технічна служба організовується на базі виробничого, технічного відділів або відділу головного механіка розробляє і здійснює заходи щодо захисту унікального обладнання, підвищення стійкості основних споруд, спеціальних інженерних мереж і комунікацій; проводить невідкладні роботи по розбиранню завалів, локалізацій і ліквідації аварій на комунікаціях та спорудах об'єкта.

^ Служба сховищ і укриттів створюється на базі відділу капітального будів­ництва, житлово-комунального відділу, будівельних бригад (цехів). Вона займається: відпрацюванням розрахунків укриття робітників, службовців, населення; забезпеченням готовності сховищ і укриттів та контролем за правильністю їх експлуатації; організацією будівництва захисних споруд. На її особовий склад покладається забезпечення своєчасного заповнення сховищ і укриттів за сигналами оповіщення ЦО. Крім того, служба бере участь у рятувальних роботах при розкритті завалених сховищ і укриттів.

^ Транспортна служба створюється на базі транспортного цеху (гаража). Вона розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення перевезень евакуйованих; організовує перевезення сил і засобів до осередку ураження (в районах лиха); готує транспорт для перевезення людей, евакуації уражених і для інших цілей ЦО; проводить роботи щодо знезараження транспорту.

^ Служба матеріально-технічного постачання створюється на базі відділу матеріально-технічного постачання об'єкта. Вона розробляє план матеріально-технічного постачання; своєчасно забезпечує формування усіма видами оснащення і продовольства; організовує ремонт техніки і різного майна, підвезення його до ділянок (місць) робіт, зберігання та облік; забезпечує продуктами та предметами першої необхідності персоналу як на об'єкті так і в місцях розселення (евакуації).

На невеличких об'єктах господарської діяльності служби ЦО не створюються, їх функції при проведенні необхідних заходів виконують структурні органи управління цих об'єктів.

^ Сили та засоби Цивільної оборони

Сили Цивільної оборони створюються для захисту населення і територій, попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Силами Цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Правові основи створення і діяльності сил Цивільної оборони складають: Конституція України, Закон і Положення про Цивільну оборону України, інші Закони та нормативно правові акти України.

^ Війська Цивільної оборони. Спеціалізовані військові формування, призначені для захисту населення і території у разі виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, великою пожежею, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків та виконання інших поставлених завдань згідно з законодавством.

Війська ЦО України утворюються відповідно до Закону України "Про війська Цивільної оборони" і складають ядро найбільш підготовлених і мобільних сил. Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначається з урахуванням потреб і особливостей району призначення.

Війська ЦО підпорядковуються керівникові центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

До 1992 року військові частини ЦО входили до складу Збройних Сил і під­порядковувались Міністру Оборони. 28 січня 1992 року Постановою Кабінету Міністрів України "Про війська ЦО" частини ЦО були підпорядковані Штабу ЦО України.

^ У склад військ ЦО України входять:

—чотири окремі мобільні механізовані бригади, одна з них навчальна;

— чотири окремі мобільні механізовані полки;

— дев'ять окремих аварійно-рятувальних батальйони;

— об'єднаний загін оперативного рятування;

— регіональний рятувально-координаційний центр;

— два вузли зв'язку МНС України.

Військові частини мають свої зони відповідальності і дислокуються у великих містах та промислових центрах — у містах Київ, Донецьк, Кіровоград, Вінниця, Хмельницький, АР Крим, Київська, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Одеська, Луганська, Львівська, Сумська та Рівненська області.

Згідно з Законом "Про цивільну оборону України" на війська ЦО покладено завдання щодо організації та проведення РІНР в районах лиха та осередках ураження. Маючи на оснащенні сучасну техніку і володіючи високою маневреністю, вони здатні швидко проводити рятувальні роботи у будь-який час року і доби та будь-якій погоді. Свої завдання військові частини ЦО виконують; ж правило, при взаємодії з форму­ваннями ЦО, а також з відомчими спеціальними формуваннями, що залучаються до проведення заходів по ліквідації наслідків НС чи самостійно.

^ Основними завданнями військ ЦО є:

здійснення заходів щодо підтримання органів управління, сил і засобів військ ЦО в стані постійної готовності до виконання поставлених завдань.

До територіальних спеціалізованих формувань відносяться зведені рятувальні підрозділи, призначені для проведення специфічних робіт, пов'язаних з аваріями технологічного і природного характеру, а також для аварійно-відновлювальних робіт на об'єктах господарської діяльності.

Об'єктові спеціалізовані формування створюються на об'єкті господарювання і складаються із спеціалізованих підрозділів, які виконують завдання щодо ліквідації аварій та виконують аварійно-відновлювальні роботи у випадку надзвичайних ситуацій безпосередньо за профілем даного підприємства.

До спеціалізованих формувань та аварійних служб міністерств та відомств відносяться:

  1. пошуково-рятувальні формування (гірничорятувальні, газорятувальні спеціалізовані буксири-рятувальники, водолазно-рятувальні та ін.);

  2. аварійно-відновлювальні формування (відновлювальні поїзди Укрзалізниці)

  3. державний аварійно-технічний центр Державного департаменту з питань атомної енергетики, аварійно-відновлювальні бригади у складі підприємств з обслуговуванні автошляхів, об'єктів електрозв’язку, електроенергетики, трубопровідного транспорту комунального та водного господарств;

  4. формування та служба протипожежної охорони (державне протипожежні формування, позаштатні протипожежні формування;

  5. служба охорони громадського порядку

  6. установи МВС України;

  7. державна служба медицини катастроф

(ДСМК).

Основне призначення медичної служби:

— надання громадянам безоплатної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру;

— організовування і проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах НС;

— координування роботи, спрямованої на забезпечення готовності лікувальних закладів, системи зв'язку та оповіщення, медичних та спеціалізованих формувань і закладів ДСМК до дій в екстремальних ситуаціях;

— здійснювати збір, аналіз, облік і надання інформації про медико-санітарні наслідки НС;

—забезпечувати збереження здоров'я персоналу, який бере участь у ліквідації наслідків НС;

— забезпечувати створення та раціональне використання резервів матеріально-технічних ресурсів для проведення заходів ДСМК;

—брати участь у підготовці медичних і немедичних працівників, на яких відповідно до законодавства покладено надання медичної допомоги у разі виникнення НС;

— проводити науково-дослідну роботу, пов'язану з удосконаленням форм та методів організації надання екстреної медичної допомоги постраждалим у НС.

^ Для виконання цих завдань передбачається створити ДСМК на двох рівнях:

на державному та територіальному.

Сили і засоби державного рівня функціонально підлягають МОЗ і беруть участь у ліквідації наслідків НС, при яких можливості територіальних (областей, Автономної республіки Крим) органів та закладів охорони здоров'я не відповідають потребам і вимагають залучення додаткових сил та засобів.

^ Сили та засоби територіального рівня функціонально підпорядковані органам управління охорони здоров'я даної адміністративної території і самостійно ліквідують наслідки НС, які здатні ліквідувати своїми силами.

^ Невоєнізовані формування

Невоєнізоване формування — це група робітників і службовців об'єкта, які об'єднані в окремий підрозділ і оснащені спеціальною технікою та майном, без звільнення їх від основної роботи і призначені для ведення РІНР під час виникнення надзвичайних ситуацій.

Невоєнізовані формування ІДО створюються в областях, районах, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та під­порядкування, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До невоєнізованих формувань ЦО зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Невоєнізовані формування ЦО — складова частина сил Цивільної оборони. Загальна кількість формувань та їх чисельність визначаються на підставі "Методики розрахунків щодо потреби невоєнізованих формувань ЦО" з урахуванням характеру та обсягів завдань ЦО у воєнний час, наявності людських ресурсів, необхідних фахівців, техніки, матеріальних засобів. Базою створення невоєнізованих формувань є підприємства, установи і організації, їх робітники, матеріальні і технічні засоби.

За призначенням формування можуть бути загального призначення та забезпечення, за підпорядкованістю — територіальні та об'єктові.

^ Невоєнізовані формування загального призначення є основними підрозділами НФ ЦО. Вони створюються в адміністративно-територіальних одиницях, на об"єктах господарської діяльності і призначені для пошуку та рятування потерпілих у районах лиха, надання їм долікарської медичної допомоги, проведення невідкладних робіт, що сприяють рятуванню людей, захисту їхнього життя і здо­ров'я. Організаційно це можуть бути зведені загони, команди, групи.

^ Невоєнізовані формування забезпечення створюються в адміністративно-територіальних одиницях, на ОГД і призначені для вирішення спеціальних завдань і всебічного забезпечення РІНР у районах стихійного лиха та осередках ураження.

Організаційно це можуть бути загони, команди, колони, бригади, дружини, групи, відділення, ланки, пости, які здатні виконувати такі завдання:

—ведення розвідки;

—забезпечення зв’язком;

—ведення медичної розвідки, надання медичної допомоги, проведення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів;

—локалізація та гасіння пожеж;

—ведення інженерної розвідки, рятувальних та невідкладних робіт, відновлення та ремонту доріг, дорожних споруд, підривних робіт;

— ведення аварійно-технічних робіт на мережах і спорудах комунально-енергетичного господарства;

—проведення санітарної та спеціальної обробки людей, техніки, майна , а також територій;

—перевезення людей і матеріальних цінностей;

—підтримування громадського порядку, несення комендантської служби;

—забезпечення гарячим харчуванням, водою, продовольством, одягом, взуттям та іншими видами забезпечення.

^ Територіальні невоенізовані формування (НФ) 110 створюються в АР Крим, областях, містах, міських та сільських районах для ведення РІНР на відповідних територіях і поділяються на формування загального призначення і забезпечення (служб ЦО).

Територіальні НФ ЦО загального призначення створюються на базі підприємств та організацій обласного, районного, міського підпорядкування і під­порядковуються начальникам Цивільної оборони відповідних територій і вико­ристовуються за їх рішеннями.

Територіальні НФ забезпечення (ЦО) створюються на базі підприємств, організацій, установ відповідного профілю, за наявності необхідних фахівців, матеріальних і технічних засобів, які підпорядковуються начальникам ЦО цих адміністративно-територіальних одиниць. Об'єкти, на базі яких створюються територіальні НФ ЦО, визначаються органами з питань НС (управліннями або відділами) і затверджуються державними адміністраціями, органами виконавчої влади на місцях.

У випадку, коли НФ ЦО створюються на базі кількох об'єктів, то рішенням органів влади визначається основний (головний) формувач.

^ Об'єктові НФ ЦО. Вони створюються на об'єктах господарської діяльності, підпорядковуються начальнику ЦО об'єкта і використовуються в інтересах даного об'єкта, але за рішенням місцевих органів влади можуть залучатися для про­ведення рятувальних робіт на інших об'єктах.

Об'єктові НФ ЦО поділяються на формування загального призначення (зведені загони, команди, групи) і формування забезпечення (служб ЦО).

Формування загального призначення створюються на базі допоміжних обслуго­вуючих цехів (виробничих дільниць), робота яких суттєво не впливає на виробництво.

Формування забезпечення (служб ЦО) створюються на базі служб або структурних підрозділів, виробнича діяльність яких найбільш відповідає характеру завдань цих формувань.

На об'єктах з чисельністю працюючих до 100 осіб, школах – невоєнізовані формування загального призначення не створюються.





Похожие:

Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconЗакон України "Про цивільну оборону України", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України
України "Про цивільну оборону України", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України,...
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconЗакон України «Про Цивільну оборону України» (1999р.) Повноваження органів виконавчої влади з питань захисту населення. Закон України «Про правові засади цивільного захисту»
Евакуація та розосередження. Визначення понять. Порядок проведення. Організація медичного забезпечення населення
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconЗакон України "Про Цивільну оборону України", який було прийнято остаточно лише з лютого 1993 р. З надрукуванням його в періодичних виданнях 6 березня 1993 року Закон вступив у дію
Певною мірою вдалося досягти того, що Цивільна оборона України відповідає умовам, які витікають з аналізу можливих надзвичайних ситуацій...
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconЗакон україни про забезпечення прав І свобод громадян на тимчасово окупованій території України
України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною...
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconПро затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти Відповідно до статті 31 Закону України " " Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Державний стандарт початкової загальної освіти, що додається.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про загальну середню освіту" Кабінет Міністрів України постановляє
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconЗакон україни про Дисциплінарний статут Збройних Сил України Верховна Рада України постановляє: Затвердити Дисциплінарний статут Збройних Сил України (додається)
Статтю 3 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав І основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів...
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconПро внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України Відповідно до статей 21, 22 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) та з метою підвищення ефективності функціонування психологічної служби системи освіти України н а к а з у ю
Унести зміни до Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 03....
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconПро затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України “Про адміністративні послуги” Кабінет Міністрів України постановляє
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconДержавний стандарт початкової загальної освіти (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. №462 ) кабінет міністрів україни постанова №462 від 20 квітня 2011 року Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти Відповідно до статті 31 Закону України "П
Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого цією постановою. Прем’єр-міністр України М. Азаров
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconЗакон україни "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій І статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
У кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради урср, 1984 р., додаток до №51, ст. 1122)
Закон України \"Про цивільну оборону України\", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України iconЗакон україни "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій І статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
У кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради урср, 1984 р., додаток до №51, ст. 1122)
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы