Запорізький\nдержавний\nмедичний університет icon

Запорізький державний медичний університет


НазваниеЗапорізький державний медичний університет
страница3/20
Размер0.89 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

ІV. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

(або під час засвоєння теми)

Вивчити та засвоїти:

  • етіологію, патогенез та класифікацію епілепсії, хвороби Паркінсона, ДЦП, синдрому спастичності, нейропатичних больових синдромів;

  • основні клінічні прояви тих форм хвороби Паркінсона, ДЦП, епілепсії, синдрому спастичності та нейропатичних больових синдромів, що потребують нейрохірургічного лікування;

  • алгоритми діагностики основних видів неврологічної патології, що потребують відновних та функціональних втручань: травма периферійних нервів, епілепсія, синдром паркінсонізму та хвороба Паркінсона, дитячий церебральний параліч, синдром спастичності, нейропатичний больовий синдром;

  • шкали оцінки важкості стану хворого та глибини неврологічного дефіциту при епілепсії, хворобі Паркінсона, ДЦП, синдромі спастичності, нейропатичних больових синдромах та травмі периферійних нервів;

  • алгоритми надання нейрохірургічної допомоги хворим означених груп;

  • покази до надання нейрохірургічної допомоги при означених видах патології;

  • принципи надання невідкладної медичної допомоги при епілептичному статусі;

  • принципи відновної та функціональної нейрохірургії, а також методу стереотаксичної нейрохірургії;

  • техніку проведення основних видів стереотаксичних втручань на глибинних структурах головного мозку, консервативних та розширених хірургічних методів лікування епілепсії, оперативних втручань при ДЦП, консервативних та хірургчних методів лікування синдрому спастичності різної етіології, методів стереотаксичного лікування паркінсонізму, методів відновного лікування наслідків травматичного ураження периферичних нервів та спинного мозку;

  • принципи консервативного лікування та медико-соціальної реабілітації хворих вказаних груп;

  • принципи лікарсько-трудової експертизи хворих із означеними видами патології.


^ Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент під час підготовки


Термін

Визначення

Епілепсія


Хронічне захворювання головного мозку різної етіології, що характеризується повторними епілептичними нападами, котрі виникають внаслідок надмірних нейронних розрядів і супроводжуються різноманітними клінічними та параклінічними синдромами (ВООЗ, 1975 р.)

Ідіопатична генералізована епілепсія


Варіант епілепсії, що виникає через ряд генетично обумовлених причин, котрі знаходять реалізацію під дією незавжди чітко встановлених негативних зовнішніх факторів і характеризується наявністю генералізованих нападів (із залученням двох півкуль).

^ Епілептичний статус

Фіксований епілептичний стан, що виникає внаслідок тривалого епілептичного нападу чи нападів, котрі повторюються з которкими інтервалами.

Паркінсонізм

Стан, що клінічно нагадує хворобу Паркінсона, особливо в наявністю акінезії чи гіпокінезії, м’язової ригідності і статичного тремора.

^ Дитячий церебральний параліч

Збірне поняття, що включає прогресуючі наслідки пошкодження головного мозку, котрі виникають в допологовому, пологовому чи ранньому післяпологовому періоді і спричиняють порушення розвитку чи ушкодження мозкових структур. Проявляється головним чином порушенням рухових функцій та интелектуального розвитку.

Спастичність

Руховий розлад, для якого характерне підвищення м’язових міотатичних рефлексів розтягу, що визначають м’язовий тонус на фоні підвищення сухожилкових рефлексів.

^ Функціональна нейрохірургія

Сукупність методів хірургічної дії на структури нервової системи, що мають на меті змінити патогенез патологічних процесів в ЦНС для отримання позитивного функціонального ефекту (по Е.І. Канделю). Іншими словами, це сукупність нейрохірургічних методів впливу на структури нервової системи, що мають на меті корекцію функціональних розладів ЦНС без відновлення морфологічного субстрату її нормального функціонування.

Стереотаксис

Сукупність прийомів і розрахунків, що дозволяють за допомогою спеціальних приладів і методів рентгенологічного та функціонального контролю з високою точністю ввести інструмент впливу на нейрональні структури в заздалегідь визначену ділянку головного чи спинного мозку для дії на неї з лікувальною метою.

^ Відновна нейрохірургія

Сукупність методів відновлення функції нервової системи, шляхом відновлення її морфологічної структури (субстрату функції).

^ Перелік теоретичних питань, на основі засвоєння яких можливе виконання цільових видів діяльності

  • Що таке функціональна нейрохірургія?

  • Що таке стереотаксис і у чому суть методу стереотаксичної нейрохірургії?

  • Які варіанти неврологічної патології можна лікувати методом функціональної нейрохірургії?

  • Що таке нейродеструктивні та нейростимуляційні методи функціональної нейрохірургії і які області їх викоритсання?

  • В чому полягають основні принципи техніки стереотаксичних втручань на глибинних структурах головного мозку?

  • Що таке відновна нейрохірургія?

  • Які два головні підходи у відновній нейрохірургії Ви знаєте?

  • Які основні методи сучасної відновної нейрохірургії та принципи позитивного впливу відновних нейрохірургічних втручань, що використовуються в сучапсній нейрохірургічній практиці?

  • Що таке нейротрансплантація та відновна тканинна нейроінженерія?

  • Що таке нейростимуляція і яка роль цього методу у відновленні втрачених функцій нервової системи?

  • Що таке епілепсія і які клінічні форми епілепсії ви знаєте?

  • Які основні моменти патогенезу епілепсії?

  • Класифікація клінічних варіантів епілепсії.

  • Які точки прикладання хірургічного методу у лікуванні епілепсії?

  • Які клінічні покази для використання нейрохірургічного методу лікування епілепсії?

  • Які види нейрохірургічних втручань з приводу лікування епілепсії Ви знаєте?

  • Що таке паркінсонізм і у чому суть патогенетичного механізму розвитку основних проявів хвоороби Паркінсона?

  • Класифікація паркінсонічних синдромів і основні критерії клінічних форм паркінсонізму.

  • Які покази для використання нейрохіургічного методу у лікуванні паркінсонізму і у чому суть стереотаксичних втручань при хворобі Паркінсона?

  • Що таке дитячий церебральний параліч (ДЦП) і у чому полягають основні моменти патогенезу станів, котрі включені до цього поняття?

  • Класифікація ДЦП.

  • Покази до проведення нейрохірургічних втручань при ДЦП, їх принципи та технічні особливості.

  • Що таке спастичність і які захворювання можуть бути причиною цього клінічного стану?

  • Сучасні уявлення про патогенез спастичності і їх значення у виборі тактики лікування хворих із таким діагнозом.

  • Підходи до консервативного та хірургічного лікування спастичності.

  • Покази до хірургічних втручань при спастичності.

  • Варіанти функціональних нейрохірургічних втручань при синдромі спастичності різної етіології.

  • Причини та патогенез винекнення нейропатичного больового синдрому, його морфологічний субстрат, як основа для вибору адекватного методу лікування.

  • Покази до використання хірургічних методів лікування нейропатичного больового синдрому.

  • Варіанти функціональних нейрохірургічних втручань у лікуванні нейропатичного больового синдрому.

  • Алгоритми діагностики епілепсії, синдрому паркінсонізму та хвороби Паркінсона, дитячого церебрального параліча, синдрому спастичності, нейропатичного больового синдрому;

  • Які шкали оцінки важкості стану хворого та глибини неврологічного дефіциту при епілепсії, хворобі Паркінсона, ДЦП, синдромі спастичності Ви знаєте?

  • Що таке епілептичний статус і у чому полягає невідкладна медична допомога при цьому патологічному стані?

  • Які принципи консервативного реабілітаційного лікування хворих, що перенесли травму спинного мозку чи периферійних нервів, а також хворих із ДЦП?

  • Принципи соціальної реабілітації хворих із епілепсією та хворобою Паркінсона.

  • Принципи лікарсько-трудової експертизи хворих із епілепсією, хворобою Паркінсона, ДЦП, синдромом спастичності та нейропатичними больовими синдромами.


^ V. Зміст теми

В загальному можна стверджувати, що вся патологія нервової системі виникає через дефіцит морфологічних її складових: загибель нейронів і руйнування зв’язків між ними. В процесі розвитку захворювання виникає певна компенсація функції втрачених елементів. У більшості випадків „прагнення” ушкодженої нервової системи до компенсації при значному первинному руйнівному впливі (або при значному персистуючому негативному чиннику) не призводить до значних результатів. Однак воно стає причиною розвитку патологічного викревлення функції різних частин ЦНС, що проявляєтся появою не стільки недостатності функції, скільки патологічної, викривленої, активно продукованої функції. Останнє значно ускладнює життя хворого і часто може привести до його смерті.

Лікування будь-якої патології може бути етіотропним, патогенетичним і симптоматичним. Якщо первинний патологічний чинник втратив дію на нервову систему, то етіотропне лікування неможливе. Так буває у великій кількості випадків неврологічної патології. Однак, первинне ушкодження може спричинити початок тривалого патологічного процессу, у якому можна завжди виділити певну кількість чинників, що є факторами тривалого підтримання цього патологічного процесу. Усунення таких чинників можна вважати псевдо етіотропним лікуванням, котре насправді є патогенетичним. Значна частина втручань може бути направлена на ланки розвитку патологічного процесу. Таке лікування можна назвати патогенетичним. Нарешті, при відсутності можливості здійснити відчутний лікувальний вплив на двох попередніх рівнях розвитку захворювання, єдиним варіантом лікування може вважатися симптоматична корекція стану хворого.

Наразі не будемо вдаватися до розгляду спірних сторін цієї класифікації та варіантів можливого подвійного трактування тих чи інших методів лікування.

У відповідності до цієї схеми можна виділити кілька варіантів лікування патології нервової системи. Серед них, слід означити методи, що відновлюють морфофункціональну струтуру нервової системи. В загальному ці варіанти лікувальних втручань отримали назву відновної нейрохірургії. В цій назві прикментик „відновна” означає відновлення функції, але через відновлення морфологічного її субстрату. Метод відновної нейрохірургії може бути віднесений до патогенетичного, оскільки він не впливає на первинний негативний чинник. Однак, якщо зауважити, что відновні втручання в ідеалі покликані виключати „вторинну” причину розвитку захворювання – морфофункціональний дефіцит, то у випадку патологій, які спричиняются нетривалою у часі дією первинного патологічного чинника (наприклад, травми) вона може вважатися засобом етіотропного лікування.

Відновлення може здійснюванись або протезуванням функціональної системи, або стимуляцією аутогенного відновлення. Аутогенне відновлення у бвльшості випадків означає використання пластичності нервової системи, а також стосується звязків між нейронами. Хоча у деяких випадках (відновлення гіпокампу) можливе і менш-більш повноцінне аутогенне відновлення нейрональних популяцій. Класичним варіантом першого напрямку – є протезування з використанням біологічного матеріалу, наприклад, вставок периферичних нервів для протезування пошкодженого нервових стовбурів. Класичним варіантом стимуляції аутогенного відновного процесу є електростимуляція, в першу чергу спинного мозку та периферійних нервів.

Крім відновного лікування в клініці нервових захворювань значна кількість лікувальних методів зводиться до патогенетичних втручань, покликаних перервати той чи інший ланцюг патологічних реакцій. Патогенетичними є переважна більшість сучасних терапевтичних і нейрохірургічних методів лікування патології нервової системи.

Одним із варіантів патогенетичного лікування є функціональна нейрохірургія: сукупність нейрохірургічних методів впливу на структури нервової системи, що мають на меті корекцію функціональних розладів ЦНС без відновлення морфологічного субстрату її нормального функціонування.

Функціональна нейрохірургія сформувалася як окремий напрямок нейрохірургії у 80-х роках минулого століття. ЇЇ об’єктом є патологічна функція або (рідше) ізольована відсутність нормальної функції. У більшості випадків, можна стверждувати, що наявність патологічної функції нервової системи вцілому є причиною відсутності або ослаблення нормальної функції окремих уражених структур ЦНС. Ця нормальна функція у такому варіанті розгляду полягає у гальмівному впливі на інші структури. Її дефіцит може бути спричинений або ушкодженням гальмівних нейронів, або руйнуванням збуджувальних нейронів, що активують гальмівні. Можуть також зустрічатися і випадки прояву патологічної функції при ізоляції тієї чи іншої структури від будь-яких (гальмівних чи збуджувальних) впливів. Прикладом цієї патологічної ситуації є розгальмування мотонейронів спинного мозку після пошкодження низхідних шляхів.

Виходячи із цього, корекція функції в плані пригнічення її патологічного варіанту може досягатися або патогенетично більш обгрунтованою штучною стимуляцією гальмівних нейронів або ж руйнуванням надмірно збуджених нейронів чи нейронів, через котрі ці розгальмовані клітини передають збудження на подальші ланки функціональної осі, а також аксонів вказаних клітин. Це є основою двох груп методів функціональної нейрохірургії: стимуляційних і деструктивні.

Методи нейродеструкції включають: кріодеструкцію, радіочастотну термокоагуляцію, анодний електроліз, сфокусоване, високоінтенсивне гамма-опромінення (радіохірургія), хімічна деструкція (медіаторна деструкція, виокористовується поки що лише в умовах експерименту). Останніми роками деструктивні методи використовуються рідше.

Існує також методика хімічної дії на різні глибинні структури з метою впливу на функцію (хімічна функціональна нейрохірургія) та з метою стимуляції власних регенераційних процесів. Якщо не враховувати методи тривалого введення баклофену (протисудомний препарат) або препаратів морфінового ряду у субарахноідальний простір, цей метод дії на структури нервової системи перебуває на стадії експериментальної розробки.


Відновна і функціональна нейрохірургія в їх рафіновановому виді не вичерпують всього об’єму можливих втручань такого роду. На стику цих двох напрямків виник новий: протезування втрачених функцій нервової системи. Методично – це метод функціональної нейрохірургії, оскільки використовує як головний засіб нейростимуляцію. Однак ідейно – це метод відновлення втраченої функції, а не корекція функціональної сфери. Окрім того, нейропротезування потребує створення не лише засобів передачі впливу на нейрони, але й засобів отримання впливу, часто від інших елементів мозку.

На даний час найбільш широкого клінчного використання набули такі сегменти відновної та функціональної нейрохірургії: електростимуляційні методи підсилення регенерації нервових закінчень у периферичних нервах, епідуральна електрична стимуляція нейропластичного процесу у автономізованих через ушкодження провідникового апарату спинного мозку ділянках (центру сечовипускання); електростимуляційні методи боротьби із хронічним больовим синдромом, стуляція глибинних структур головного мозку при різноманітних неврологічних захворюваннях, електростмуляція блукаючого нерва; найрізноманітніші варіанти деструктивних втручань без викоритсання стереотаксичного методу і з викоритсанням останнього.

У основі стереотаксичної нейрохірургії лежить метод стереотаксису (від грецьк. stereos – просторовий, taxis – рух): сукупність прийомів і розрахунків, що дозволяють за допомогою спеціальних приладів і методів рентгенологічного та функціонального контролю з високою точністю ввести інструмент впливу на нейрональні структури в заздалегідь визначену ділянку головного чи спинного мозку для дії на неї з лікувальною метою. Основним методичним прийомом стереотаксису є зіставлення умовної координатної системи мозку з координатною системою стереотаксичного приладу.

Перша стереотаксична операція на підкіркових структурах людини була виконана у 1947 році неврологами Шпігелем та Уайсизом. Вони створили перший стереотаксичний атлас мозку людини і оригінальний стереотаксичний апарат, що дозволяє з високою точністю (до 1 мм) потрапляти у підкіркові структури.

Сьогодні у світі найбільш широко використовуються три моделі стереотаксичних апаратів: шведська (Лекселовська; фірма «Електа»), німецька (в основі лежить апарат Ріхерта-Мундінгера) і американська (фірма «Радіонікс»).

За 60 років з моменту першого стереотаксичного втручання накопичений величезний досвід клінічного викоритсання методу в багатьох клініках світу. Стереотаксичні операції на даний час успішно використовуються для лікування гіперкінезів (паркінсонізму, торзійної дистонії, гемібалізму, хореї), дитячого церебрального параліча, невгамовних больових синдромів. Також метод може використовуватися для пункції внутрішньомозкових кіст і абсцесів, біопсії і деструкції глибинних пухлин, хірургічного лікування епілепсії і ряду стійких психічних порушень, які не піддаються консервативному лікуванню; для кліпування або тромбування аневризм церебральних судин, кріодеструкції артеріо-венозних мальформацій, видалення внутрішньомозкових гематом тощо. Значна частина із перерахованих варіантів використання стереотаксичного методу мають історичне значення.

При зіставленні умовної координатної системи мозку з тривимірною координатною системою стереотаксичного апарату важливе значення має визначення внутрішньомозкових орієнтирів. З цією метою в наш час використовуються дані комп'ютерної або магнітно-резонансної томографія. Головними мішенями стереотаксичних втручань є ядра таламуса, субталамічний ядерний комплекс, бліда куля.

Стереотаксична операція включає наступні етапи: 1) фіксацію рами апарату на голові пацієнта або фіксація голови в апараті; 2) проведення комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії з визначенням внутрішньомозкових координат мішені; 3) зіставлення координат мішені з координатною системою апарату, проведення розрахунків і перенесення отриманих даних на направляючі пристрої апарату; 4) накладення фрезевого отвору в зоні, віддаленій від функціонально значущих ділянок кори; 5) введення пристрою для деструкції або електроду для стимуляції в намічену область; 6) рентгенологічний або електрофізіологічний контроль точності попадання; 7) проведення деструкції або встановлення електроду для тривалої глибинної стмуляції; 8) загальнохірургічні завершальні маніпуляції. Більшість операцій проводяться під місцевим знеболенням.

^ VI. Навчальний алгоритм для формування практичних навичок та вмінь дослідження (або обстеження)


^ Основні завдання

Вказівки

Примітки

Вивчити класифікації епіле-псії, паркінсонізму та ДЦП.

Звернути увагу на важкі форми цих захворювань, що не підлягають терапевтичному лікуванню.




Вивчити клінічні особливо-сті тих форм епілепсії, пар-кінсонізму, ДЦП, синдрому спастичності, нейропатич-ного больового синдрому, що становлять об’єкт вико-ристання методу функціо-нальної нейрохірургії.

Назвати особливості клінічного перебігу вказаних варіантів патології. Необхідно освоїти методику проведення неврологічного огляду хворих такої категорії, методологію постановки попереднього діагнозу, оформлення медичної документації, призначення допоміжних методів обстеження, постановки клінчного діагнозу, формулювання показів до проведення хірургічного лікування.




Знати допоміжні методи об-стеження, які застосовують-ся при уточнені діагнозу, формуванні показань до проведення функціональних та відновних нейрохірургіч-них втручань та їх тактики.

Вказати на допоміжні методи обстеження, які є найбільш інформативними в діагностиці епілепсії, паркінсонізму, ДЦП, синдрому спастичності, нейропатичного больового синдрому. Знати принцип їх проведення і діагностичну вагу. Вміти оцінити результати обстеження.




Вивчити особливості надан-ня невідкладної допомоги при генералізованому то-ніко-клонічному епілептич-ному нападі (grand mal), а також при епілептичному статусі.

Вміти: надавати невідкладну допомогу хворим при генералізованому тоніко-клонічному епілеп-тичному нападі (grand mal), а також при епілеп-тичному статусі.




^ VII. Клінічні задачі для самоконтролю

Задача 1.

Хворого 22 років на протязі останніх 6 років турбують пілептичні напади, які спочатку повторювались раз в півроку, а останні два роки повторюються раз в місяць. Після нападу залишається слабкість у правих кінцівках, яка з часом проходить. Протягом останнього року хворий два рази лікувався у відділенні інтенсивної терапії з приводу довготривалої втрати свідомості та судом. При обстеженні: М-Ехо не зміщене. На очному дні – ознаки ангіопатії сітківки. На МРТ – вогнище підсилення щільності в задніх відділах лобної долі розміром 33 см з дрібними обвапненнями.

^ Який діагноз найбільш ймовірний?

Визначте план дообстеження і лікування хворого.

Задача 2.

У дитини протягом 8 років спостерігаються епілептичні напади. В анамнезі – пологова черепно-мозкова травма. Епілептичні напади з'явились у 2 роки. Незважаючи на інтенсивне консервативне лікування частота нападів невпинно зростає. Потягом останнього року частота нападів зросла до 4–6 разів на добу. Відстає в інтелектуальному розвитку.

^ Які методи дослідження необхідно застосувати для уточнення діагнозу?

Яке лікування можна порекомендувати у даному клінічному випадку?

Задача 3.

Хворий, віком 64 років, протягом 6-ти років страждає на паркінсонізм. Незважаючи на інтенсивне консервативне лікування, захворювання прогресує. Через тремор і скованість хворий втратив можливість обслуговувати себе.

^ Визначте план обстеження і лікування хворого.

Задача 4.

Дівчинка, віком 9 років хворіє на ДЦП, що виник внаслідок пологової асфіксії. М'язовий тонус підвищений, виражені гіперкінези.

Які допоміжні методи необхідно застосовувати для уточнення діагнозу?

Які сучасні методи хірургічного лікування показані у цьому випадку?

  1. Рекомендована література

  1. Атлас топической диагностики заболеваний нервной системы / А.П. Ромоданов, Н.М. Мосийчук, Д.И. Холопченко. — К.: Вища школа, 1987. —231с.

  2. Атлас операций на головном мозге / А. П. Ромоданов., Ю.А. Зозуля , Н.М. Мосийчук, Г.С. Чушкан. — М.: Медицина, 1986. – 384 с.

  3. Григорович К.А. Хирургическое лечение повреждений нервов. – Л.: Медицина, 1981. — 302 с.

  4. Гусев Е.И., Бурд Г.С., Никифоров А.С. Неврологические симптомы, синдромы, симптомокомплексы и болезни. – М.: Медицина, 1999. – 880 с.

  5. Гусев Е.И., Коновалов А.Н. и др. Неврология и нейрохирургия. – Учебник.— М.: Медицина, 2000.— 656 с.

  6. Кандель Э.И. Основы стереотаксической и функциональной нейрохирургии. — М.: Медицина, 1981. – 368 с.

  7. Лившиц А.В. Хирургия спинного мозга. — М: Медицина, 1990. – 352 с.

  8. Неврология / Под ред. М. Самуэльса. – М.: Практика, 1997. – 640 с.

  9. Нейрохирургия: учебник / В.И. Цымбалюк, Б.Н. Лузан, И.П. Дмитерко и др.; под ред. проф. В.И. Цымбалюка.— К.: Медицина, 2008.— 160 с.

  10. Олешкевич Ф.В., Олешкевич А.Ф. Нейрохирургия: Операции на головном мозге. – Минск: Вышэйшая школа, 1993. – 294 с.

  11. Пастор Э. Основы нейрохирургии. Пособие для врачей и студентов медицинских вузов. Перевод с венгерского. — Будапешт: Изд-во АН Венгрии, — 1985. — 278с.

  12. Шрамка М., Чхенкели С.А. Эпилепсия и ее хирургическое лечение. – Братислава, 1993. – 290 с.

  13. Шабалов В.А., Степаненко А.Ю., Коновалов А.Н. и др. Функциональная нейрохирургия / Клиническая неврология (в трех томах), Т.ІІІ, Ч.ІІ. – под ред. акад. А.Н. Коновалова. – М.: Медицина, 2004. – 445 с.

  14. Color atlas of neuroscience: neuroanatomy and neurophysiology / ed. B. Greenstein, A. Greenstein. – Thieme, New York, 2000.

  15. Critical care in neurology and neurosurgery / ed. J.I. Suarez. – Humana Press, Totowa, New Jersey, 2004.

  16. Engel J.Jr. Surgical Treatment of the Epilepsies (2nd ed.). – Raven Press, New York, 1993.

  17. Gamma knife brain surgery / ed. L.D. Lunsford, D. Kondziolka, J.C. Flickinger, A.G. Karger. – Basel, 1998.

  18. Handbook of stereotactic and functional neurosurgery / ed. M. Schulder, M. Dekker, New York–Вasel, 2003.

  19. Chang J.W., Katayama Y., Yamamoto T. Advances in functional and reparative neurosurgery // Acta Neurochirurgica,. – Sup. 99. – 2006.

  20. Kaye A.H., Black P.McL. Operative Neurosurgery. – Churchill Livingstone, London, New York, Edinburgh, 2000.



Черепно-мозкова травма (ЧМТ)


І.Актуальність теми

Черепно-мозкова травма – одне із найбільш частих і масових уражень людей. Ця прблема за останні дисятиліття набула, окрім медичного, ще і соціального значення,так як травматизм продовжує неухильно зростати як по своїй частоті, так і по тяжкості. За даними епідеміологічних досліджень, показник частоти черепно-мозкової травми в Україні досягає в середньому 4 – 4,2 на 1000 населення. За питомою вагою в інвалідизації і смертності черепно-мозкова травма переважає серед травм людини інших локалізацій, а серед причин смерті в молодому і середньому віці вона займає перше місце, випереджаючи в цьому онкологічні і судинні захворювання в мирний час, і є основною причиною смерті на час війни. На результатах лікування, в значній мірі відображається, правильно надана перша медична допомога на догоспітальному етапі, своєчасна діагностика тяжкої черепно-мозкової травми і патогенетичне обгрунтування лікування хворих, а також загальний проміжок часу від моменту отримання травми до оперативного втручання у випадку його невідкладності.

Враховуючи високу частоту смертності та інвалідизації, а через це величезні економічні втрати, стає очивидною актуальність і важливість цієї теми в мирний час, а також необхідність підготовки майбутніх лікарів до роботи у військово-польових умовах на випадок військових дій, чи надзвичайних ситуацій. Оволодіння методами надання невідкладної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою, вивчення ключових питань сучасної діагностики і лікування даної патології є надзвичайно важливим і обгрунтованим.


ІІ. Головна мета навчання

Студенти повинні засвоїти сучасну класифікацію черепно-мозкової травми і її обгрунтування, вивчити і знати етіопатогенез та принципи діагностики з застосуванням сучасних допоміжних методів обстеження хворих, основні методи хірургічного і схеми консервативного лікування, можливі ранні та пізні ускладнення та необхідні методи боротьби з ними, принципи реабілітації хворих, що перенесли черепно-мозкову травму.

Студенти повинні вміти: Провести клінічний огляд хворого, визначити вид травми, надати першу допомогу на місці пригоди, попередити гіпоксію, асфіксію, забезпечити адекватне дихання, зупинити кровотечу, відновити серцеву діяльність, накласти пов’язку, забезпечити правильне транспортування, особливо на випадок політравми, в спеціалізовний лікувальний заклад. Студенти повинні володіти комплексом реанімаційних заходів, що застосовуються при закритій та відкритій черепно-мозковій травмі, уміти застосувати та оцінити отримані дані допоміжних методів діагностики, визначити спосіб лікування, провести хірургічну обробку рани, при необхідності - провести накладання пошукових фрезових отворів, асистувати при проведенні кістковопластичної та резекційної трепанації черепа, визначити об’єм консервативного лікування хворих з легкою та тяжкою черепно-мозковою травмою, а також лікування в післяопераційний період, уміти попередити і лікувати ускладнення черепно-мозкової травми, своєчасно і уміло застосовувати методи реабілітації і соціальної реадаптації хворих, оформляти медичну документацію, проводити санітарно-просвітницьку роботу та вести диспансерний облік хворих, котрі перенесли ЧМТ.


1. Ознайомитися з:

  • основними видами черепно- мозкової травми;

  • принципами організації нейрохірургічної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою;

  • методологією постановки діагнозу, сучасними об’єктивними методами дослідження із застосуванням діагностичного обладнання;

  • невідкладними станами при тяжкій черепно-мозковій травмі, які потребують термінової лікарської допомоги;

  • принципами трудової та судової експертизи хворих, які перенесли черепно-мозкову травму;

  • принципами медико-соціальної реабілітації хворих після перенесеної черепно-мозкової травми.

2.Знати:

  • методи обстеження хворих з різними видами черепно-мозкової травми;

  • класифікацію черепно-мозкової травми;

  • алгоритми надання невідкладної медичної допомоги при черепно-мозковій травмі;

  • клініку, сучасні методи діагностики та хірургічного лікування хворих з черепно-мозковою травмою;

3.Вміти:

  • Провести клінічний огляд хворого, який отримав черепно- мозкову травму та оцінити його загальний стан, визначити план обстеження.

  • Оцінити дані допоміжних методів обстеження (рентгенографія черепа, хребта, огляд окуліста, ЕХО, комп'ютерна томографія, МРТ, ангіографія та ін.).

  • Надати кваліфіковану допомогу хворим з черепно-мозковою травмою..

  • Провести люмбальну пункцію, оцінити отримані дані.

Конкретні цілі заняття:

  • визначити етіологію, патогенез, класифікацію, клінічну картину черепно-мозкової травми;

  • визначити методи клінічної та інструментальної діагностики в залежності від виду черепно-мозкової травми;

  • оцінювати результати лабораторного та інструментального дослідження хворих з черепно-мозковою травмою;

  • провести попередню оцінку важкості стану хворих з черепно-мозковою травмою;

  • диференціювати різні види черепно-мозкової травми;

  • визначити алгоритми невідкладної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою;

  • визначити алгоритми консервативного та хірургічного лікування в залежності від виду черепно-мозкової травми;

  • визначити покази до невідкладних оперативних втручань при тяжкій черепно-мозковій травмі та пояснити основні принципи цих втручань;

  • визначити прогноз після перенесеної черепно-мозкової травми, пояснити розвиток основних ускладнень та можливих наслідків черепно-мозкової травми;

  • пояснити принципи післяопераційного лікування та реабілітації хворих з черепно-мозковою травмою;

  • продемонструвати вміння надавати невідкладну медичну допомогу при невідкладних станах у хворих з патологією судин головного та спинного мозку


ІІІ. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна

Необхідні знання

Необхідні вміння

Анатомія людини

Будова черепа, нормальна анатомія

головного мозку, особливості кровопо-

стачання м‘яких тканин голови і голов-

ного мозку, шляхи ліквороцеркуля-

ції, топографічна анатомія черепно

-мозкових нервів.




Фізіологія людини

Особливості фізіології нервової системи

в нормі. Поняття про гемато-енцефаліч-

ний бар’єр, склад ліквору в нормі.




Гістологія

Гістологічна будова кісток черепа, обо-

лонок головного мозку, нейронів, глії.




Патологічна

анатомія

Патоморфологічні особливості головно-

го мозку при струсі, забитті, стисненні,

дифузному аксональному ураженні.




Патологічна фізіологія

Основні види порушень функції центра-

льної нервової системи (рухової, чутли-

вої, трофічної тощо).




Оперативна

Хірургія та та топографічна анатомія

Топографічна анатомія голови. Основні

доступи до структур головного мозку (схема Кронлейна).

Поняття про трепанацію черепа. Основ-

ні інструменти, що застосовуються в

нейрохірургії.

Уміти

провести

первинну хірур-

гічну обробку

м’яких тканин

голови: накласти

пошукові фрезові

отвори.

Ендокринологія

Поняття про єдину гіпоталамо-гіпофі-

зарно-надниркову систему.




Офтальмологія

Будова зорового аналізатора. Роль офта-

льмологічних методів обстеження хво-

рих з черепно-мозковою травмою. Фун-

кція ІІ, ІІІ, ІV, VІ черепних нервів.

Уміти оцінити дані

дослідження го-

строти зору, полів

зору, очного дна.

Неврологія

Основні симптоми та синдроми уражен-

ня структур головного мозку.

Уміти проводити

неврологічний ог-

ляд хворих з

черепно-мозковою травмою.

Оторинолярин-

гологія

Топогріфічна анатомія та функція

І і VІІІ пари черепних нервів. Значення

оторинолярингологічного дослідження

в діагностиці черепно-мозкової травми.




Психіатрія

Особливості основних емоційно-вольо-

вих та когнітивних порушень при

черепно-мозковій травмі.




Щелепно-лицева хірургія

Особливості краніофаціальної травми

ускладненої назальною ліквореєю.

Уміти провести та-

мпонаду носових х шляхів у випадках

вираженої носової

кровотечі при

краніофаціальній травмі.


Імунологія

Особливості порушень імунного статусу

пацієнтів з черепно-мозковою травмою.

Оцінити дані

імунограми в нор-

мі та при патології.

Рентгенологія

Особливості нейрорентген анатомії

головного мозку. Основні принципи, та методика проведення рентгенографії че-

репа, комп’ютерної та магнітно-резонан-

сної томографії головного мозку.

Оцінити дані рент-

генографії черепа,

комп’ютерної та та магнітно резонан-

сної томографії

головного мозку.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Похожие:

Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗапорізький державний медичний університет
Рецензент: професор кафедри госпітальної хірургії здму, доктор мед наук, О. В. Губка
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗапорізький національний технічний університет Форма № у 09

Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconДвнз «Івано-Франківський національний медичний університет» курс офтальмології
Куратор
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconКиївський державний університет проректорові

Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconДніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconІнформація для учасників з україни шановні викладачі, аспіранти, студенти! Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Нформують Вас, що з 29-30 вересня 2013 р проводиться XV міжнародна науково-практична інтернет-конференція ««Проблеми та перспективи...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы