Запорізький\nдержавний\nмедичний університет icon

Запорізький державний медичний університет


НазваниеЗапорізький державний медичний університет
страница4/20
Размер0.89 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


ІV. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття (або під час засвоєння теми)

  1. Вивчити

  • етіологію, патогенез та епідеміологію черепно-мозкової травми;

  • класифікацію черепно-мозкової травми;

  • основні клінічні прояви різних видів тяжкості черепно-мозкової травми;

  • шкалу оцінки глибини порушення свідомості (Glasgow)

  • алгоритм діагностики різних видів черепно-мозкової травми;

  • алгоритм надання допомоги хворим з черепно-мозковою травмою

  • покази до нейрохірургічного лікування хворих з черепно-мозковою травмою;

  1. Засвоїти

  • принципи організації нейрохірургічної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою в Україні;

  • методологію постановки діагнозу, сучасні об’єктивні методи дослідження із застосуванням діагностичної апаратури;

  • принципи термінової лікарської допомоги хворим з невідкладними станами при черепно-мозковій травмі;

  • базисну терапію хворих з легкою черепно-мозковою травмою;

  • основні принципи нейрохірургічних втручань при черепно-мозковій травмі;

  • принципи трудової та судової експертизи хворих з черепно-мозковою травмою;м

  • принципи медико-соціальної реабілітації хворих, які перенесли черепно-мозкову травму.

^ Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент під час підготовки


Термін

Визначення

^

Детрит мозковий


Розчавлена мозкова тканина у вигляді каші,в якій містяться частинки сірої і білої речовини мозку, кісткові фрагменти, а також дрібні сторонні тіла (обривки тканин головного убору, волосся, тощо)

Дислокаційний синдром

Вогнищеві симптомокомплекси, виникаючі в результаті порушення функції ділянки головного мозку, яка знаходиться на певній відстані, інколи значній, від первинного патологічного вогнища, що пов’язано з дислокацією (зміщенням) головного мозку внаслідок різниці тиску в різних порожнинах краніовертебрального простору, і процесом його вирівнювання.


Краніопластика


^ Оперативне втручання, метою якого є відновлення цілісності черепної коробки після травматичних та хірургічних дефектів кісток черепа.

Набряк головного мозку

Збільшення вмісту води в тканинах мозку, що виникає внаслідок підвищення судинної проникності гемато-енцефалічного бар’єру і супроводжується виходом плазми та її компонентів в міжклітинний простір від вогнища ураження, де тканинний тиск вищий, в підлягаючу білу речовину.

Набубнявіння головного мозку

^ Збільшення об’єму мозку за рахунок підвищення його кровопостачання в гострому періоді черепно-мозкової травми


Фризовий отвір

Метод хірургічного діагностування травматичних внутрішньочерепних гематом, початковий етап трепанації черепа. Застосовується у випадках неможливості доопераційної верифікації причин передбачуваного стиснення головного мозку з допомогою сучасних методів діагностики (КТ, МРТ, каротидна ангіографія та ін.)

^ Перелік теоретичних питань, на основі засвоєння яких можливе виконання цільових видів діяльності:

1.Назвати оболонки головного мозку в топографічному порядку та вказати анатомічні особливості кожної з них.

2.Які основні патогенетичні механізми черепно-мозкової травми? .

3.Які є методи клінічної та інструментальної діагностики черепно-мозкової травми?

4.Які дані додаткових методів обстеження свідчать про наявність дислокації головного мозку при черепно-мозковій травмі?

5.Які шкали застосовуються при оцінці тяжкості стану хворих з черепно-мозковою травмою?

6.Які критерії використовують для диференційної діагностики видів черепно-мозкової травми?

7.Що включає поняття базової терапії та невідкладного лікування хворих з черепно-мозковою травмою?

8.Які покази до невідкладних оперативних втручань при черепно-мозковій травмі?

9.Який прогноз при відкритій черепно-мозковій травмі, пояснити розвиток основних ускладнень та наслідків відкритої черепно-мозкової травми?

10.Принципи післяопераційного лікування та реабілітації хворих після перенесеної черепно-мозкової травми.

^ V. Зміст теми

Черепно-мозкова травма – вид травми голови, при якій механічною енергією пошкоджуються м’які тканини голови, череп і внутрішньочерепний вміст (головний мозок, мозкові оболонки, судини, черепні нерви). Черепно-мозкова травма відіграє домінуючу роль у захворюванні і смертності населення економічно розвинутих країн, це глобальна проблема не тільки нейрохірургії, це є мультидисциплінарна проблема медицини взагалі і всієї соціальної сфери.

Щороку статистика фіксує черепно-мозкову травму в межах 200 випадків на 10000 населення. Вона є основною причиною смертності та інвалідизації хворих у віці до 45 років. Із 4-х летальних випадків внаслідок травм всіх локалізацій - один є результатом черепно-мозкової травми.

^ Черепно-мозкову травму поділяють на:

І.

а). ізольовану – коли є ураження головного мозку з пошкодженям тільки мозкової ділянки голови;

б). поєднану – пошкодження двох або більше органів та частин тіла топографічно різних областей чи різних систем (краніофаціальна, краніоторакоабдомінальна та ін.) при одному механізмі враження;

в). комбіновну - коли ушкодження виникають внаслідок дії на організм різних травмуючих факторів (механічних, хімічних, термічних, тощо), але не менше двох одночасно.

З врахуванням загрози інфікування мозкової речовини, черепно-мозкову травму поділяють на закриту (70-75%) - первинно не інфіковану та відкриту – первинно інфіковану з наявністю відкритих шляхів для проникнення інфекції у черепну коробку.

ІІ.

З врахуванням загрози інфікування мозкової речовини, черепно-мозкову травму поділяють на закриту (70-75%)-первинно не інфіковану та відкриту – первинно інфіковану з наявністю відкритих шляхів для проникнення інфекції у черепну коробку.

^ Закрита черепно-мозкова травма – відсутні порушення цілості м’яких тканин голови, або є останні але без порушення цілості апоневроза чи ушкодження кісток черепа в області повітроносних пазух або основи черепа.

^ Відкрита черепно-мозкова травма – це травма при якій є:

1) пошкодження всіх шарів м’яких тканин голови і підлеглої кістки (переломи лінійні, уламчасті, дирчаті);

2) перелом кісток черепа в ділянці повітроносних пазух чи переломи основи черепа;

3) рани м’яких тканин голови з пошкодженням апоневроза.

Відкрита черепно-мозкова травма буває проникаючою (пошкоджена тверда мозкова оболонка) і не проникаючою (без пошкодження твердої мозкової оболонки).

^ Варіанти відкритих черепно-мозкових травм

  1. Невогнепальні.

  2. Вогнепальні: І. сліпі (38,5%)

а) прості

б) сегментарні

в) радіальні

г) діаметральні

ІІ. Наскрізні (4,5%)

а) сегментарні

б) діаметральні

ІІІ. Дотичні (45,9%)

ІV. Рекошетуючі (11,1%)


Клінічні форми пошкодження головного мозку

1. Струс.

2. Забиття (І - легкого, ІІ - середнього, ІІІ - тяжкого ступенів).

3. Стиснення головного мозу (І - з забиттям, ІІ - без забиття):

а) гематомами,

б) втиснутим (зміщеним) переломом,

в) вогнищем розчавлення (забиття) мозку,

г) гідромою,

д) пневмоцефалією

е) стороннім предметом.

4. Дифузне аксональне ушкодження.

Ступені тяжкості черепно-мозкової травми

  1. Легкого ступеня тяжкості (струс, забиття легкого ступеня).

  2. Середнього ступеня тяжкості (забиття середнього ступеня).

  3. Тяжкого ступеня тяжкості (забиття тяжкого ступеня, стиснення головного мозу, дифузне аксональне ушкодження).

Види переломів кісток черепа

  1. Неповний (ушкодження лише зовнішньої чи внутрішньої пластин кістки).

  2. Лінійний (ушкодження захоплює всі шари кістки).

  3. Уламковий (без зміщення уламків кістки із зміщенням уламків).

  4. Втиснутий.

  5. Роздроблений.

  6. Дірчастий.


Ускладнення закритої черепно-мозкової травми

  1. Пізні внутрішньочерепні крововиливи.

  2. Пахіменінгіти.

  3. Гідроцефалія.

  4. Епілепсія.

  5. Менінгоенцефаліт.

  6. Гнійний лептоменінгіт.

  7. Тромбофлебіт.

  8. Абсцес мозку.


Ускладнення відкритої черепно-мозкової травми

І. Ранні:

1.Кровотечі.

2. Внутрішньочерепні гематоми.

3.Лікворея.

4.Витікання, пролабування мозку.

5 Шок.

ІІ. Пізні:

  1. Менінгіти.

  2. Менінгоенцефаліти.

  3. Лікворні нориці.

  4. Остеомієліти.

  5. Гранульоми.

  6. Рубцьово-злукові процеси.

  7. Пізні пролабування мозку.

  8. Абсцеси.

  9. Гідроцефалія.


Клініка черепно-мозкової травми

  1. Загальномозкові симптоми (втрата свідомості, головний біль, нудота, блювання, амнезії)

  2. Вегетатвний синдром (коливання пульсу та артеріального тиску, гіпергідроз, блідість, акроціаноз, субфебрилітет)

  3. Вогнищеві симптоми (швидкоминучі, стійкі)

  4. Дислокаційний синдром.


Струс головного мозку:

  • короткочасна втрата свідомості (від декількох секунд до декількох хвилин);

  • (можлива) амнезія: кон-, ретро-, антероградна;

  • (часто) нудота, блювання;

  • (після відновлення свідомості типовово) головний біль, головокружіння, слабкість, шум у вухах, припливи крові до обличчя, пітливість, інші вегетативні яваища і порушення сну;

  • відмічаються болі при рухах очима, двоїння при спробі читання, вестибулярні порушення;

  • життєвоважливі функції без виражених особливостей;

  • в неврологічному статусі можуть виявлятись лабільність, негруба асиметрія сухожилкових і шкірних рефлексів, короткочасний дрібнорозмашистий ністагм, незначні оболонкові симптоми, зникаючі на протязі перших 3-7 діб.



^ Забиття головного мозку (легкого ступеня):

- втрата свідомості (від декількох хвилин до десятків хвилин);

- (після відновлення свідомості типово) головний біль, головокружіння, слабкість, шум у вухах, приливи крові до обличчя, пітливість, інші вегетатаивні явища і порушення сну;

- (як правило) амнезія: кон-, ретро-, антероградна;

- (часто) нудота, блювання;

- (інколи) повторні блювання;

- (за звичай) життєвоважливі функції без виражених особливостей;

- (можливі) помірні брадикардія або тахікардія;

  • дихання і температура без виражених особливостей;

  • неврологічна симптоматика за звичай м’ягка (клонічний ністагм, незначна анізокорія, ознаки пірамідної недостатності, менінгіальні симптоми та ін.), переважно регресує на 2-3-му тиждні після ЧМТ;


Забиття головного мозку (середнього ступеня):

  • втрата свідомості до декількох хвилин – годин;

  • виражена амнезія: кон-, ретро-, антероградна;

  • (нерідко) виражений головний біль;

  • (можлива) багаторазова блювота;

  • (зустрічається) порушення психіки;

  • (можливі) преходящі порушення життєво важливих функцій (браді-, тахікардія, підвищення АТ, тахіпное без порушення ритму дихання і прохідності трахіобронхіального дерева, субфібрілітет);

  • (часто) виражені менінгіальні симптоми;

  • (інколи) стовбурові симптоми (ністагм, дисоціація менінгіальних симптомів, м’язевого тонуса і сухожилкових рефлексів по осі тіла, двобічні патологічні знаки та ін.);

  • чітка вогнищева симптоматика, визначувана локалізацією забиття (зіничні і окорухові порушення, парез кінцівок, розлади чутливості, мови та ін.), що поступово зникають на протязі 2-5 тижнів.


Забиття головного мозку (тяжкого ступеня):

  • втрата свідомості від декількох годин до декількох тижнів;

  • (часто) рухові збудження;

  • тяжка, часто загрожуюча життєвим функціям неврологічна симптоматика;

  • часто домінують стовбурові симптоми (плаваючі рухи очних яблук, парез погляду, порушення ковтання, гормеотонія, двобічні патологічні стопні знаки та ін.);

  • (можливі) парези, паралічі, підкіркові порушення м’язевого тонуса, рефлекси орального автоматизму і т.д.;

  • (інколи) генералізовані або фокальні епінапади;

  • вогнищеві симптоми регресують повільно;

  • часті грубі залишкові явища, перш за все з боку рухової і психічної сфер.


Дифузне аксональне ураженн головного мозку:

  • характерний тривалий коматозний стан;

  • (часто) кома супроводжується симетричною або асиметричною децеребрацією чи декортикацією, як спонтанними так і легко спровокованими больовими і іншими подразненнями, при цьому спостерігається надзвичайна варіабільність змін м’язевого тонуса – від дифузної м’язевої гіпотонії до гормеотонії;

  • виражені стовбурові симптоми –парез погляду вгору, зниження і випадіння корнеальних рефлексів, двобічне пригнічення або випадіння окулоцефалічного рефлекса та інші;

  • (часто) спостерігається менінгіальний синдром;

  • типові двобічні рухові тетрасиндроми пірамідно-єкстрапірамідного харатеру, часто з асиметрією парезів кінцівок;

  • (часто) розлади дихання, які потребують ШВЛ;

  • добре виражені вегетативні розлади – гіпертермія , гіпергідроз, гіперсалівація;

  • тривалий коматозний стан переходить у стійкий або такий, що минає вегетативний стан;

  • вегетативний стан триває від кількох діб до кількох місяців,

останній характеризується симптомами функціонального та (або) анатомічного роз’єднання великих півкуль і стовбура мозку;

  • після виходу з вегетативного стану неврологічні симптоми роз’єднання змінюються переважно симптомами випадання, це (частіше) екстрапірамідальний синдром – скутість, гіпомімія, брадикінезія, гіперкінези, дискоординація в поєднанняі з порушеннями психічного статусу – неохайність, акінезія, недоумство, агресивність, дратівливість.


^ Стиснення головного мозку.

Стиснення головного мозку - прогресуючий внутрішньочерепний патологічний процес, виникаючий в результаті травми (втиснений перелом, сторонні предмети) або розвивається через певний період (гематома, гідрома, пневмоцефалія, агресивний набряк).

За часом виникнення загрозливих клінічних ознак після ЧМТ розрізняють стиснення мозку: гостре, підгостре, хронічне.

Як правило (часто) стиснення мозку пов’язане з забиттям. Основною відміною в клініці стиснення головного мозку від забиття є світлий проміжок (розгорнутий, стертий) - період повного або часткового відновлення свідомості між первинною і вторинною його втратою.

Стиснення з забиттям (більш часто) супроводжується стертим світлим проміжком, а стиснення без забиття (більш часто) супроводжується розгорнутим свілим проміжком (залежить від ступеня забиття та характеру крововиливу).


Діагностика черепно-мозкової травми

  1. Загальний огляд хворого

  2. Анамнез захворювання (інформація про механізм травми)

  3. Неврологічне обстеження

  4. Рентгенографія черепа

  5. Ехоенцефалографія

  6. Комп’ютерна томографія (КТ) або Магнітно-резонансна томографія (МРТ), або каротидна ангіографія.

  7. Люмбальна пункція.

  8. Діагностичні пошукофі фрезові (трефінаційні) отвори.


Додаткові методи обстеження

І. Лабораторні: - загальний аналіз крові та сечі;

  • біохімічний аналіз крові;

  • анліз ліквора.

ІІ. Огляд суміжних спеціалістів: - офтальмолога;

-отоларинголога;

- (при необхідності) інших спеціалістів.


^ Експрес-діагностика внутрішньочерепних гематом.


Метод

обстеження


Ознаки захворювання

Диагнос-

тичний

коефіцієнт

у балах (умовні одиниці 25=100%)

Клініко-неврологіч-

ний огляд


Ехоенцефалографія


Краніографія


Каротидна

ангіографія

Порушення свдомості:

кома

“світлий проміжок”

Брадикардія (пульс 60 за 1 хвилину і рідший)

Розлади дихання

Анізокорія (різниця ібльше 2 мм)

Афатичні розлади

Парези кінцівок

Парез окорухового нерва

Симптом Бабінского з двох боків

Екстензорні судоми в кінцівках

Епілептичні напади


Зміщення М-еха, мм:

1-3

3-5

більше 5


Втиснений перелом кісток склепіння черепа

Зміщення шишкоподібного тіла

Лінійний перелом в проекції середньої оболонкової артерії


Зміщення гілок внутрішньої сонної артерії

Зміщення сільвієвої точки

Безсудинна зона


5

10

8

8

9

7

9

5

8

6

9


5

10

20


25

20


5


21

13

25

^ Лікування черепно-мозкової травми


І. Консеративне:

- струс, забиття, дифузне аксональне ушкодження головного мозку.

ІІ. Хірургічне:

- рани м’яких тканин голови;

- стиснення та вогнепальні пораненення головного мозку; - -- -втиснуті, уламкові, роздроблені та дирчасті переломи кісток черепа;

- наявність сторонніх предметів в черепній коробці.

^ VI. Навчальний алгоритм для формування практичних навичок та вмінь дослідження (або обстеження)

Завдання

Вказівки

Примітки

Знати будову кісток черепа, топографо-анатомічну особливість оболонок головного мозку

Назвати кістки черепа, оболонки мозку в топографічному порядку , синуси твердої мозкової оболонки




Знати утворення , що відносяться до серединних структур головного мозку.

Вміти пояснити основний принцип ЕХОЕГ обстеження.




Вивчити класифікацію черепно-мозкової травми.

Знати клініку легкої черепно-мозкової травми, вміти проводити диференційний діагноз гострим порушенням мозкового кровоточу.

Вміти зібрати анамнез захворювання, оцінити стан хворого, визначити основні загальномозкові, вогнищеві та менінгеальні симптоми.




Знати основні діагностичні методи черепно-мозкової травми.

Вміти скласти план обстеження, оцінити комплекс отриманих результатів




Вивчити тактику ведення хворих з черепно-мозковою травмою.

Визначити послідовність надання медичної допомоги, знати основні покази до нейрохірургічного лікування та орієнтуватися у виборі методу хірургічного втручання





^ VIІ. Задачі для самостійного контролю

Задача 1.

Хлопчик 10 років, упав з велосипеда, свідомість не втрачав, механізм травми пригадує не чітко, скаржиться на незначний головний біль, нудоту, загальну слабкість. Об’єктивно – стан середньої тяжкості, дитина в’яла, в лобно-тім’яній ділянці праворуч незначний набряк м’ких ткани, відмічається спонтанний горизонтальний ністагм, тремор рук, вологі долоні, інших змін з боку неврологічного і соматичного статусу не виявлено. Які додаткові методи обстеження необхідно застосувати з метою уточнення діагнозу

  1. загальний аналіз крові;

  2. визначення вмісту гормонів в крові;

  3. електроенцефалографія;

  4. краніографія;

  5. консультація окуліста;

Задача 2.

Пацієнт 26 років, внаслідок нападу групи незнайомих людей отримав травму голови, на момент травми втрачав свідомість, до дому повернувся самостійно, турбував незначний головний біль, нудота загальна слабкість. За медичною допомого звернувся через дві доби у зв’язку з тим, що не дивлячись на постільний режим посилився головний біль, появилось блювання, двоїння в очах, наросла загальна слабкість. Який попередній діагноз можно передбачити у хворого?

  1. Дифузне аксональне ушкодження;

  2. Струс головного мозку;

  3. Епідуральна гематома;

  4. Субдуральна гематома;

  5. Забиття головного мозку.

Задача 3.

У клініку бригадою швидкої допомоги доставлено невідомого хворого, що був знайдений непритомним на вулиці з стороннім придметом в передньо-скроневій ділянці голови ліворуч. На час огляду свідомість порушена, відмічаються незначні вогнищеві симптоми ураження лівої півкулі головного мозку. В лівій скроневій ділянці на поверхні шкірми відмічається металевий предмет, у вигляді шапочки гвіздка, розміром до 7 мм в діаметрі, щільно фіксований з підлеглими тканинами. Життєфі функції збережені. Яка невідкладна лікувальна тактика повинна бути застосована в даному випадку?

  1. Розсікти м’які тканини і витягнути гвіздок з кістки;

  2. Не розсікати м’ких тканин і витягнути гвіздок;

  3. Не видаляти гвіздок до покращеня стану хворого;

  4. Видалити гвіздок шляхом резекції ділянки підлеглої кістки;

  5. Видалити гвіздок шляхом кістково-пластичної трепанції.

Задача 4.

Потерпілу на будівництві доставлено у нейрохірургічну клініку, оскільки відмічалась травма голови тупим твердим придметом. На час огляду скарги на незначний головний біль, нудоту, загальну слабкість, вогнищевих симтомів немає. В правій тім’яній ділянці набряк та синюшність м’яких тканин. На краніографії відмічено лінійни перелом правої тім’яної кістки. Який діагноз необхідно поставити хворій?

  1. Струс головного мозку;

  2. Забиття м‘яких тканин правої тім’яної ділянки;

  3. Забиття головного мозку;

  4. Підшкірна гематома правої тім’яної ділянки.

  5. Лінійний перелом правої тім’яної кістки;

Задача 5.

Хвора 28 років, після дорожно-транспортної пригоди, з ознаками черепно-мозкової травми поступила в нейрохірургічну клініку. Під час огляду хворої відмічено виражену лікворею з носа. Які дії необхідно застосувати з метою зупинки ліквореї?

  1. Передню тампонаду носових ходів;

  2. Люмбальну пункцію;

  3. Задню тампонаду носових ходів;

  4. Гемостатичну терапію;

  5. Вентрікулопункцію

Задача 6.

Дитина 5 років, поступила в нейрохірурргічну клініку з черепно-мозковою травмою. Під час огляду виявлено неглибоку рану, без ушкодження апоневрозу, в потиличній ділянці. На краніографії відмічено лінійни перлом потиличної кістки. До якого виду виду відноситься дана черепно-мозкова травма?

  1. Відкрита;

  2. Закрита;

  3. Відкрита проникаюча;

  4. Відкрита непроникаюча;

  5. Поєднана.

Задача 7.

Хлопчика 12 років, кінь ударив копитом в живіт, при падінні дитина ударилась головою об дерево, втрати свідомості не було. На час огляду в приймальному віддяленні загальний стан тяжкий, свідомість порушена, відмічається виражена блідість шкірних покривів, гіпергідроз. Пульс – 110\1хв., АТ 70\0 мм рт. ст., температура тіла в N. В потиличній ділянці садна і незначний набряк м’яких тканин. Неврологічна симптоматика не виражена.

На даних КТ обстеження голови без паталогічнгих змін. Які ще обстеження вданому випадку слід застосувати?

  1. Електроенцефалографію;

  2. Загальний аналіз крові;

  3. Люмбальну пункцію;

  4. Доплрографію;

  5. Ангіографію.

Задача 8.

Хворий 32 роки, доставлений в нейрохірургічне відділення швидкою допомогою через 2 години від моменту падіння з висоти 5 метрів. Стан хворого поступово погіршується. Шляхом КТ обстеження голови виявлено масивну субдуральну гематому в ділянці задньої черепної ямки. Якою повинна бути подальша тактика?

  1. Люмбальна пункція;

  2. Консервативне лікування;

  3. Динамічне спостереження;

  4. Хірургічне лікування;

  5. Субокципітальна пункція.

Задача 9.

Новонародженій дитині, з підозрою на пологову черепно-мозкову травму було проведено люмбальну пункцію і отримано кров’янистий ліквор. Який паталогія має місце в даному випадку?

  1. Струс головного мозку;

  2. Забиття головного мозку;

  3. Кефалогематома;

  4. Епідуральна гематома;

  5. Гідрома.

Задача 10.

Під час сварки Хвора 34 років отримала удар сокирою по голові, свідомість не втрачала, блювання не було. На час огляду відмічається обширна скальпована кровоточаща рана м’яких тканин лівої тім’яно-скроневої ділянки. Загальномозкової та вогнищевої симптоматики не виявлено. Яке обстеження в дангому випадку необхідно провести в першу чергу?

  1. Комп’ютерну томографію;

  2. Ліквородинамічні проби;

  3. Ехоенцефалографію;

  4. Краніографію;

  5. Ангіографію.

^ VIІ. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

  1. Земская А.Г., Педаченко Г.А., Рябуха Н.П., Орлов Ю.П. Особености клиники, диагностики и лечения ЗЧМТ у лиц пожилого и старческого возроста.: Лен. ГИДУВ, 1987 – 16 с.

  2. Коновалов А.Н., Лихтерман Л.Б., Потапов А.А., и др.: Клиническое руководство по черепно- мозговой травме. - М.: Антидор, 1998 - Т.1. – 550 с.

  3. Коновалов А.Н., Лихтерман Л.Б., Потапов А.А., и др.: Клиническое руководство по черепно- мозговой травме. - М.: Антидор, 2001 - Т.2. – 675 с.

  4. Коновалов А.Н., Лихтерман Л.Б., Потапов А.А., и др.: Клиническое руководство по черепно- мозговой травме. - М.: Антидор, 2002 - Т.1. – 631 с.

  5. Лебедев В.В. , Біковников Л.Д. Руководство по неотложной нейрохирургии.- М.: Медицина, 1987.- 336с.

  6. Педаченко Г.А. Курс избранных лекций по нейрохирургии: Сотрясение головного мозга. – К.: Мариам, 1993. – 28 с.




  1. Педаченко Г.А. Курс избранных лекций по нейрохирургии: Травматические внутричерепные кровоизлияния. – К.: Мариам, 1994. – 44 с.

  2. Педаченко Е.Г., Федирко В.О. Дифферинцированое лечение при очаговых травматических внутричерепных повреждениях . – Киев: ООО «ЗАДРУГА», 1997. – 146 с.

  3. Полищук Н.Е., Старча В.И. Огнестрельные ранения головы. - Киев: Изд – ТОВ “Тон”, 1996. – 72 с.

  4. Потапов А.А., Лихтерман Л.Б., Зельман В.Л., Корниенко В.Н., Кравчук А.Д. Доказательная нейротравматология. – Москва: 2003. – 517 с.

  5. Ромоданов А.П., Бродский Ю.С. Родовая черепно- мозговая травма уноворожденных. – Киев “Здоров’я”, 1981. – 199 с.

  6. Ромоданов А.П., Мосійчук М.М., Цимбалюк В.І. Нейрохірургія. – Київ “Спалах” , 1998 . – 252 с.

  7. Ромоданов А.П., Педаченко Г.А., Полищук Н.Е. Черепно-мозговая травма при алкогольной интоксикации.– Киев “Здоров’я”,1982.–183 с.


Додаткова:

  1. Иргер И.М. Нейрохирургия. – Москва “Медицина”, 1982. – 431 с.

  2. Цимбалюк В., Хонда О, Третяк І., Авад М. Нейрохірургія (курс лекцій). Київ, 1998. – 206 с.



Травма хребта та периферичних нервів


І. Актуальність теми

Лікування потерпілих із хребетно-спинномозковою травмою (ХСМТ) та ушкодженнями периферичних нервів є надзвичайно актуальною проблемою сучасної медицини. ХСМТ відносять до найбільш складних травм людського організму, оскільки ця патологія дає велику летальність і призводить до тяжкої інвалідизації серед потерпілих. Щороку в Україні ХСМТ отримують близько 2000 чоловік (Поліщук М.Є. та співавт., 1999), причому це здебільшого особи молодого працездатного віку, які стають інвалідами І-ї (80%) та ІІ-ї груп. У США щорічно реєструється 8000-10000 випадків цього виду травми (Villanueva, 1998). Дана проблема є не тільки медичною, а й соціальною. Наприклад, витрати на лікування та утримання одного постраждалого із травмою хребта та спинного мозку (СМ) в США оцінюють до 2 млн. доларів. Травматичні ушкодження нервів кінцівок трапляються переважно у пацієнтів молодого та середнього віку, і хоча цей вид ураження не становить загрози для життя хворого, проте у хворого виникає тривала втрата працездатності та стійка інвалідність. Тому проблема пошуку нових та удосконалення існуючих методів хірургічного лікування, створення умов для відновлення функцій спинного мозку та периферичних нервів у післятравматичний період спонукає науковців та практикуючих лікарів до пошуку шляхів її вирішення. Актуальним є розробка питань збереження та захисту спинного мозку від наростаючого стиснення та гіпоксії, вироблення тактики хірургічного та медикаментозного лікування в різні періоди післятравматичного періоду. Сучасна діагностика, правильна хірургічна тактика на етапах надання медичної допомоги, застосування мікрохірургічної техніки, комплексна відновна терапія дозволяють поліпшити наслідки лікування хворих з ХСМТ та ушкодженнями периферичних нервів.


ІІ. Головна мета навчання

Для засвоєння теми студенти повинні мати достатні знання з анатомії хребта, спинного мозку та периферичної нервової системи (ПНС), знати особливості будови хребта, СМ і ПНС залежно від вікового аспекту; вивчити питання етіопатогенезу, структурні та функціональні зміни, що розвиваються у післятравматичний період; знати особливості клінічної симптоматики в залежності від виду та рівня ураження СМ і ПНС, класифікацію, методи надання невідкладної допомоги хворим із ХСМТ і ушкоджденнями периферичних нервів на різних етапах лікування. В процесі розгляду теми студент повинен оволодіти методами діагностики ХСМТ і травматичними ушкодженнями периферичних нервів, що складаються із ретельного неврологічного та загальнохірургічного обстеження хворого, пальпації ділянки травматичного ураження, виявлення деформації хребта, локальної болючості, рухових і чутливих розладів, а також порушень функції тазових органів, які дозволяють запідозрити пошкодження хребта й спинного мозку, визначити особливості транспортування, іммобілізації та надання допомоги цій категорії потерпілих на догоспітальному етапі. Також студенти повинні засвоїти принципи медико-соціальної реабілітації постраждалих із ХСМТ та ушкодженнями ПНС.

В результаті вивчення теми студенти повинні

1. Ознайомитися з:

  • основними видами ушкоджень хребта та спинного мозку;

  • основними видами ушкоджень периферичних нервів;

  • принципами організації нейрохірургічної допомоги постраждалим із хребетно-спинномозковою травмою та ушкодженнями периферичних нервів;

  • алгоритмом діагностики ушкоджень хребта, спинного мозку та периферичних нервів із застосуванням допоміжних методів обстеження;

  • невідкладними станами при хребетно-спинномозковій травмі та ушкодженнях ПНС, які потребують невідкладної лікарської допомоги;

  • принципами лікарсько-трудової експертизи потерпілих із травмою хребта та спинного мозку, периферичних нервів;

  • принципами медико-соціальної реабілітації хворих.


2.Знати:

  • методи обстеження хворих із хребетно-спинномозковою травмою та ушкодженнями периферичних нервів, послідовність їх застосування;

  • класифікацію ушкоджень хребта та спинного мозку із урахуванням біомеханічних особливостей;

  • класифікацію ушкоджень периферичних нервів із урахуванням рівня та характеру ушкодження;

  • алгоритми надання невідкладної медичної допомоги із хребетно-спинномозковою травмою та ушкодженнями ПНС;

  • клініку, сучасні методи консервативного та хірургічного лікування хворих із травмою хребта, спинного мозку та периферичних нервів.


3.Вміти:

    • надавати невідкладну допомогу потерпілим з травматичними ураженнями хребта, спинного мозку та периферичних нервів;

    • провести реанімаційні та протишокові заходи, забезпечити стабілізацію життєво важливих функцій постраждалого (дихання, гемодинаміки);

    • провести іммобілізацію на догоспітальному етапі;

    • визначити вид та рівень ушкодження;

    • призначити допоміжні методи обстеження, оцінити отриману інформацію для уточнення діагнозу;

    • визначити покази до хірургічного лікування та лікувальну тактику;

    • провести первинну хірургічну обробку рани;

    • застосовувати на практиці методи профілактики пролежнів, уросепсису, пневмонії та інших ускладнень післятравматичного періоду.

Конкретні цілі заняття:

  • визначити етіологію, патогенез, біомеханіку, класифікацію, клінічну картину хребетно-спинномозкових ушкоджень;

  • встановити етіологію та патогенез, визначити класифікацію, рівень і характер ушкодження, оцінити ступінь втрати функції периферичних нервів і нервових сплетень;

  • визначити методи клінічної та інструментальної діагностики в залежності від виду травматичних уражень хребта, спинного мозку та периферичних нервів;

  • вміти оцінити результати лабораторних та інструментальних методів дослідження постраждалих із травмою хребта, спинного мозку та периферичних нервів;

  • провести попередню оцінку тяжкості стану постраждалих із хребетно-спинномозковою травмою із використанням шкали ASIA;

  • оцінити ступінь порушення функції периферичних нервів із використанням стандартизованих шкал оцінки розладів чутливості, рухових функцій, больового синдрому;

  • проводити диференційну діагностику різних видів ушкоджень хребта, спинного мозку та периферичних нервів;

  • визначити алгоритм невідкладної допомоги постраждалим із травмою хребта, спинного мозку та периферичних нервів;

  • визначити алгоритм консервативного та хірургічного лікування ушкоджень хребта, спинного мозку та периферичних нервів;

  • визначити покази до невідкладних оперативних втручань при спінальній травмі та визначити основні принципи цих втручань;

  • обгрунтувати покази до невідкладних і відстрочених оперативних втручань при травмі периферичних нервів залежно від виду та ступеня ушкодження;

  • визначити прогноз, пояснити розвиток основних ускладнень та наслідків травми хребта, спинного мозку та периферичних нервів;

  • пояснити принципи післяопераційного лікування та реабілітації потерпілих із ХСМТ і травмою ПНС;

  • продемонструвати володіння методами відновного лікування хворих із ушкодженнями хребта, спинного мозку та периферичних нервів;

  • продемонструвати вміння надавати невідкладну медичну допомогу та проводити транспортну іммобілізацію при ушкодженнях хребта, спинного мозку та периферичних нервів.

ІІІ. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна

Знати

Вміти

Анатомія

Особливості будови хребта й спинного мозку та периферичних нервів




Гістологія

Мікроскопічну будову спинного мозку та периферичних нервів




Патологічна

анатомія


Знати патогенез травматичних ушкоджень хребта й спинного мозку; морфологічні зміни, що розвиваються у спинному мозку і периферичних нервах при травматичному ушкодженні




Нервові хвороби

Знання топічної діагностики, особливостей клінічної симптоматики при ушкодженні спинного мозку та периферичних нервів залежно від виду та рівня ураження.

Об’єктивно оглянути хворого, оцінити симптоматику ураження в залежності від виду та рівня ураження, провести аналіз результатів допоміжних методів обстеження в діагностиці травматичних ушкоджень хребта й спинного мозку та периферичних нервів.

Рентгенологія

Рентгенологічні зміни на спондилограмах при травматичних ушкодженнях хребта й спинного мозку.




Оперативна хірургія і топографічна анатомія

Особливості хірургічної анатомії хребта, спинного мозку, периферичних нервів і сплетень.

Види і принципи оперативних втручань на хребті, спинному мозку та периферичних нервах.


Провести люмбальну пункцію
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Похожие:

Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗапорізький державний медичний університет
Рецензент: професор кафедри госпітальної хірургії здму, доктор мед наук, О. В. Губка
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconЗапорізький національний технічний університет Форма № у 09

Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconДвнз «Івано-Франківський національний медичний університет» курс офтальмології
Куратор
Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconКиївський державний університет проректорові

Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconДніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Запорізький\nдержавний\nмедичний університет iconІнформація для учасників з україни шановні викладачі, аспіранти, студенти! Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Нформують Вас, що з 29-30 вересня 2013 р проводиться XV міжнародна науково-практична інтернет-конференція ««Проблеми та перспективи...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы