Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право icon

Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право


НазваниеЗатверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право
страница1/27
Размер1.66 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ


ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ імені Е.О. ДІДОРЕНКА


ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор з навчальної

та методичної роботи

професор


Е.В. Віленська


Кримінальне право


Р о б о ч а н а в ч а л ь н а п р о г р а м а


Луганськ

2010



Р о з р о б н и к и:

т.в.о. начальника кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук Письменський Є.О.;

доцент кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук, доцент Звіряка В.А.;

доцент кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук, доцент Дробот В.П.;

старший викладач кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук Старовойтова Ю.Г.;

викладач кафедри кримінального права Стачук В.І.


Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (протокол № 1 від 30 серпня 2010 року).

^ СТРУКТУРА РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ

навчальноЇ ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО»

(за вимогами ECTS)


Предмет навчальної дисципліни: Загальнотеоретичні засади Загальної та Особливої частин кримінального права України та методичні засади застосування цих положень при кваліфікації злочинів





^ Навчальний курс

Напрям, спеціальність,

освітньо-кваліфікаційний

рівень

Характеристика

навчальної дисципліни

Кількість кредитів ECTS: 9


Модулів: ^ 9


Змістових модулів: 9


Загальна кількість годин: 432



Назва напряму:

0304 Право


Назва спеціальності:

6.030402 Правознавство


Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр



Нормативна


Організаційні форми

навчання:

Лекції

(теоретична підготовка):

70 год.

Семінари:

76 год.

Практичні заняття:

70 год.

Самостійна робота:

216 год.


Вид контролю: екзамен


Мета:

- оволодіти й засвоїти загальну та особливу частини кримінального законодавства, ознайомитись з пріоритетами кримінальної політики держави, значенням науки кримінального права для правозастосовчої діяльності правоохоронних та інших органів;

- вміти використовувати отримані знання в процесі застосування норм кримінального права, виробити навички правильного використання норм і інститутів Загальної та Особливої частин кримінального права при кваліфікації злочинів;

- формувати в осіб, які навчаються поважного ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань.


ПЕРЕДМОВА


Професійна підготовка юриста забезпечується вивченням, перш за все, комплексу навчальних дисциплін, у тому числі кримінального права (частин Загальної та Особливої), засвоєння якого утворює фундамент для успішної професійної діяльності, як співробітників більшості служб і підрозділів органів внутрішніх справ (насамперед слідчих і співробітників оперативних апаратів) так і фахівців-юристів. Вимога найсуворішого дотримання законності і забезпечення правопорядку, що набуває особливої актуальності у зв'язку з будівництвом у незалежній Україні правової держави, передбачає оволодіння на професійному рівні теорією кримінального права, знанням чинного кримінального законодавства і практики його застосування.

Метою вивчення навчальної дисципліни “Кримінальне право” є підготовка висококваліфікованих і конкурентноздатних фахівців, які відповідають світовим стандартам і спроможні ефективно виконувати сучасні завдання, покладені на правозастосовчі органи, демонструючи глибокі знання кримінального права України та вміння правильно використовувати її положення у подальшій своїй практичної діяльності.

Завдання вивчення курсу складається, насамперед, у оволодінні особами, які навчаються, поняттям про кримінальне право, злочин, склад злочину, його елементи та ознаки, співучасть, повторність, сукупність, рецидив, кримінальну відповідальність і покарання, навичками наукового та практичного застосування норм та інститутів Особливої частин при розгляді конкретних ситуацій, аналізу складу злочину, тощо. Викладання кримінального права передбачає розкриття соціальної суті та юридичного змісту кримінального закону, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування.

Вивчення дисципліни «Кримінальне право» передбачає досягнення такого кваліфікаційного рівня підготовки, за якого, курсант, студент або слухач повинен:

  • ознайомитись з особливостями Загальної та Особливої частин кримінального права України;

  • виробити навички застосування кримінально-правових норм у практичній діяльності;

  • засвоїти положення, що стосуються кримінальної відповідальності; злочину; складу злочину; обставин, що виключають злочинність діяння;

  • вивчити питання, що стосуються звільнення від кримінальної відповідальності, судимості, покарання, а також примусових заходів медичного та виховного характеру;

  • з’ясувати особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх;

  • опрацювати основні положення кримінального права іноземних держав.

  • засвоїти характеристику окремих складів злочинів, основи кваліфікації злочинів.

Під час засвоєння дисципліни “Кримінальне право” передбачається широке вивчення законодавчих і підзаконних актів, різного роду державних програм, спрямованих на боротьбу зі злочинністю.

Невід’ємною складовою самостійної роботи осіб, які навчаються є виконання індивідуальних завдань навчально-дослідного характеру з дисципліни «Кримінальне право». Індивідуальні завдання сприяють більш поглибленому вивченню курсантами, студентами та слухачами теоретичного матеріалу, закріпленню і узагальненню отриманих знань, формуванню вмінь використання знань для комплексного вирішення відповідних професійних завдань. Індивідуальні завдання виконуються тими, хто навчається самостійно із забезпеченням необхідних консультацій з боку викладача.

Поточний контроль пропонується здійснювати за допомогою усного опитування курсантів, студентів і слухачів на семінарських заняттях, розв’язання ними на практичних заняттях ситуацій із судово-слідчої практики, крім цього пропонується тестування за основними темами дисципліни і виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань.

По закінченню вивчення дисципліни особи, які навчаються повинні знати загальну та особливу частини кримінального законодавства, пріоритети кримінальної політики держави, значення науки кримінального права для правозастосовчої діяльності правоохоронних та інших органів; вміти використовувати отримані знання в процесі застосування норм кримінального права, виробити навички правильного використання норм і інститутів кримінального права при кваліфікації злочинів; формувати в осіб, які навчаються ставлення до кримінального права, що виховує громадян у дусі відданості Батьківщині, точного і неухильного виконання законів України, дотримання дисципліни праці, чесного ставлення державного і громадського обов’язку, поваги до прав, честі й гідності людини.

Ця програма враховує структурне реформування вищої освіти України, в тому числі юридичної, з урахуванням положень Болонської декларації, а також сучасних тенденцій інтеграції системи вищої освіти української держави до європейського освітнього простору. Вона побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджена з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).

Програма зазначеної навчальної дисципліни розроблена відповідно до Законів України «Про освіту» від 23 травня 1991 р., «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р., «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р., Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 р., рішення колегії Міністерства освіти та науки України від 24 квітня 2003 р. «Про впровадження педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації», наказу МВС України № 263 від 15 березня 2006 р. «Про реформування галузевої системи освіти та забезпечення ступеневої підготовки фахівців для органів внутрішніх справ», інших нормативних актів Міністерства освіти та науки України та Міністерства внутрішніх справ України.

Під час розробки програми враховані міжпредметні зв’язки із різними навчальними дисциплінами (в тому числі, спеціальними), наприклад: теорією держави та права, логікою, історією держави та права України, адміністративним правом, конституційним правом, кримінологією, кримінальним процесом тощо. Засвоївши основні положення Загальної частини кримінального права, курсанти і студенти мають можливість краще сприймати й засвоювати матеріал інших галузевих правничих дисциплін.

«Кримінальне право» є нормативною навчальною дисципліною, складається з дев’яти кредитів відповідних ECTS і передбачає дев’ять змістових модулів.


З М І С Т О В И Й М О Д У Л Ь 1

^ ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ.

ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ЗЛОЧИНУ


ТЕМА 1. Поняття, завдання та система кримінального права України.

ТЕМА 2. Принципи кримінального права України.

ТЕМА 3. Закон про кримінальну відповідальність.

ТЕМА 4. Поняття злочину, його ознаки та класифікація.

ТЕМА 5. Кримінальна відповідальність та її підстави.

ТЕМА 6. Склад злочину.


До змістового модулю 1


Лекція 1: Кримінальне право як галузь законодавства. Предмет і метод кримінально-правового реґулювання. Кримінальне право в системі юридичних наук

  1. Поняття кримінального права, його предмет.

  2. Завдання кримінального права.

  3. Система кримінального права

  4. Наука кримінального права. Зв’язок кримінального права з іншими юридичними науками.


Поняття кримінального права вживається в трьох значеннях:

а) галузь права;

б) наука;

в) навчальна дисципліна.

Як галузь права кримінальне право є сукупністю юри­дичних норм (законів), прийнятих Верховною Радою України або на всеукраїнському референдумі, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і яке покарання застосовувати до осіб, що їх вчинили. Завдання кримінального права безпосередньо закріплені в ч. 1 ст. 1 КК України.

Слід пам’ятати, що кримінальне право має свої, властиві лише цій галузі права завдання та свій особливий предмет реґулювання, який складають кримінально-правові відносини.

Основна функція кримінального права полягає в охороні суспільних відносин. До інших функцій можна віднести реґулятивну, виховну, попереджувальну (превентивну).

Усі норми кримінального права поділяються на дві частини – Загальну й Особливу. У Загальній частині містяться норми, які визначають загальні положення кримінального права, а саме: завдання, принципи, дію кримінального закону, поняття злочину, покарання, звільнення від кримінальної відповідальності тощо. В Особливій частині описуються конкретні види злочинів. Усього в Загальній частині КК України міститься 15 розділів, а в Особливій – 20 розділів. Норми Загальної й Особливої частин перебувають у нерозривному зв’язку. Зумовлена ця єдність спільністю завдань, а також тією обставиною, що в реальному житті норми Загаль­ної й Особливої частин існують тільки спільно. Наприклад, для кваліфікації замаху на вбивство використовується положення Загальної частини, яке реґламентує загальні моменти щодо замаху, і норма Особливої частини, яка передбачає відповідальність за злочин проти життя особи.

Кримінально-правова наука є сукупністю (системою) домінуючих у суспільстві на певному етапі поглядів на кримінальне право, шляхи та засоби боротьби зі злочинністю. Наука кримінального права має тісний взаємозв’язок із такими суміжними науками: кримінально-процесуальним, адміністративним, кримінально-виконавчим, міжнародним правом тощо.

Методи науки кримінального права поділяються на основні та допоміжні. До основних методів науки кримінального права відносяться: філософський, або діалектичний; юридичний, або догматичний; соціологічний; системного аналізу; метод порівняльного правознавства, або компаративістський; історичний, або генетичний. Допоміжні: методи математичного моделювання, екстраполяції, психоло­гічного аналізу, експертних оцінок тощо.


Лекція 2: Поняття закону про кримінальну відповідальність. Історико-правовий огляд вітчизняного кримінального законодавства

  1. Поняття закону про кримінальну відповідальність.

  2. Структура кримінального кодексу.

  3. Історія розвитку кримінального законодавства України.


Закон про кримінальну відповідальність – це прийнятий в особливому порядку нормативно-правовий акт вищого органу законодавчої влади (Верховної Ради України), що реґулює охорону особи, суспільства та держави від суспільно небезпечних посягань шляхом визнання їх злочинними та санкціонування на цій основі норм кримінально відповідальної поведінки.

Слід зазначити, що Кримінальний кодекс України діє в часі, просторі та поширюється на фізичних осіб, які скоїли злочин (злочини) на території України, а також за її межами. Під час підготовки до заняття рекомендується зосередити увагу на основних положеннях застосування КК Ук­раїни в зазначених випадках.

Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час скоєння цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України). Чинним вважається закон, який набрав сили.

У зв’язку з цим принципове значення мають питання щодо часу прийняття, оприлюднення, набрання чинності та часу припинення дії закону про кримінальну відпові­дальність. Ці питання мають велике значення для вирішення питань, які можуть виникнути за наявності колізій між законами у зв’язку з їх застосуванням стосовно конкрет­ного суспільно небезпечного діяння, коли, наприклад, під час скоєння такого діяння був чинним один закон про кримінальну відповідальність, а під час розгляду справи в суді діє вже інший закон.

Оприлюднення закону – самостійна стадія набрання законом чинності, яка полягає у доведенні до відома громадян і державних органів від імені Президента України повного й точного тексту закону (державною мовою) шляхом його розміщення в офіційному друкованому виданні.

Положення про час набрання кримінальним законом чинності передбачено у ч. 1 ст. 4 КК України. Воно відповідає вимогам ч. 5 ст. 94 Конституції України. На підставі зазначеного можна виділити три терміни набрання чинності новим кримінальним законом:

а) через десять днів з дня його офіційного оприлюднення;

б) з дня його опублікування в офіційному виданні;

в) з того терміну, який у ньому вказаний.

Розглядаючи питання про чинність кримінального закону в часі, курсанти повинні самостійно вивчити рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6 і 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 року.

Курсанти під час вивчення лекції, матеріалів підручників та іншої літератури з цієї теми мають звернути увагу на поняття джерела кримінального права, аналогію права й аналогію закону, визначити їх співвідношення з аналогією в кримінальному законі.

КК України складається із Загальної та Особливої частин, які, у свою чергу, складаються з розділів, а розділи – зі статей. Необхідно розкрити зміст і основні положення структурних елементів кримінального закону та з’ясувати їх взаємозв’язок.

Під видачею особи, яка вчинила злочин, – екстрадицією – розуміють передачу такої особи однією державою, на території юрисдикції якої ця особа вчинила злочин або громадянином якої вона є, іншій державі.

Кримінально-правова норма – це юридично обов’язкове правило, установлене й санкціоноване державою у відповідних правових актах, що реґулюють визначені суспільні відносини, невиконання (порушення) якого спричиняє настання кримінальної відповідальності. Кримінально-правові норми специфічні, мають свою класифікацію та структуру, які підлягають засвоєнню під час готування до семінарського заняття. Так, кримінально-правові норми Особливої частини КК України складаються з диспозиції та санкції. Виняток становлять кілька статей, у яких дається поняття злочинів пев­ного виду або розкривається зміст окремих термінів чи називаються підстави звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею (наприклад ч. 2 ст. 111, ст. 401 КК України).

^ Диспозиція – це частина кримінально-правової норми, у якій визначається злочинне діяння.

За технікою побудови й способом опису ознак конк­ретного виду злочину в чинному законі про кримінальну відповідальність розрізняють такі види диспозицій:

а) просту (ч. 1 ст. 369 КК України);

б) описову (ч. 1 ст. 201 КК України);

в) бланкетну (ст. 236 КК України);

г) відсильну (ч. 1 ст. 122 КК України).

^ Санкція – це частина кримінально-правової норми, яка визначає вид і розмір покарання за вчинення злочину, передбаченого диспозицією.

Чинний закон про кримінальну відповідальність використовує два види санкцій: відносно визначену (ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 232 КК України) й альтернативну (ч. 1 ст. 212 КК України).


Лекції 3: Поняття та соціальна сутність злочину в теорії кримінального права

  1. Поняття злочину та його ознаки.

  2. Значення ч. 2 ст. 11 КК України для поняття злочину.

  3. Відмінність злочину від інших правопорушень.

  4. Класифікація злочинів.


Поняття злочину в теорії кримінального права є універсальною та фундаментальною категорією. Існує, принаймні, три визначення цього поняття залежно від того, чому більше приділяється уваги (соціальній чи правовій сутності):

формальне визначення (відбиває юридичну природу та юридичні ознаки злочину) – злочином визнається діяння, яке передбачене законом як кримінально каране;

матеріальне визначення (підкреслює лише соціальну сутність злочину) – злочином є суспільно небезпечне діяння;

формально-матеріальне визначення (поєднує соціальну та правову характеристику, є найбільш повним визначенням) – злочином визнається суспільно небезпечне і передбачене кримінальним законом діяння.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (формально-матеріальне визначення).

Вирізняються чотири основні ознаки злочину:

а) суспільна небезпечність – діяння заподіює шкоду відносинам, що охороняються кримінальним законом, або міс-тить реальну можливість заподіяти таку шкоду;

б) винність – відповідальність за вчинення діяння настає тільки за наявності вини;

в) протиправність – скоєння відповідного діяння повин­не бути заборонено чинним КК України (втілення принципу nullum crimen, nulla poena sine lege – немає злочину, немає покарання, якщо немає відповідного закону);

г) караність – реальна чи потенційна загроза застосування покарання за вчинення злочину.

Частина 2 статті 11 КК України дає визначення малозначного діяння, яке не є злочином, тому що в нього відсут­ня така ознака, як суспільна небезпечність.

Під класифікацією злочинів треба розуміти поділ їх на групи за певними критеріями. КК України в ст. 12 передбачає класифікацію злочинів залежно від ступеня їх тяжкості та розподіляє їх на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Така класифікація має значення насамперед для індивідуалізації кримінальної відповідальності та призначення покарання.

Необхідно зазначити, що вирізняють й інші критерії класифікації злочинів, наприклад, залежно від:

а) родового об’єкта посягання (злочини проти життя та здоров’я особи, злочини проти власності, злочини проти правосуддя);

б) характеру суспільно небезпечних наслідків (наслідки матеріального та нематеріального характеру);

в) форми вини (умисні, необережні, зі змішаною формою вини й злочини, які можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності);

г) суб’єкта злочину (злочини з загальним і спеціальним суб’єктами);

ґ) наявності предмета злочину (предметні та безпредметні злочини);

д) наявності потерпілого;

е) територіальної поширеності та країни, на території якої вчинено злочин;

є) міжнародного визнання діяння саме як злочину;

ж) кримінологічної характеристики злочину.

Основними критеріями відмежування злочину як різновиду правопорушень від інших правопорушень є характер суспільної небезпечності, суб’єкт правопорушення, караність тощо.

^ Малозначне діяння – це таке формально передбачене КК України винне діяння суб’єкта злочину, яке через малозначність заподіяної шкоди не є суспільно небезпечним. Малозначне діяння слід відрізняти від діяння, що не містить складу злочину.


Лекція 4: Поняття та підстави кримінальної відповідальності

  1. Поняття та види кримінальної відповідальності.

  2. Підстави кримінальної відповідальності.

  3. Кримінальна відповідальність в механізмі кримінально-правового регулювання.


У КК України в деяких випадках говориться про кримінальну відповідальність (наприклад ст. 2 називається "Підстава кримінальної відповідальності", розділ II – "Закон про кримінальну відповідальність", розділ IX – "Звіль­нення від кримінальної відповідальності"). При цьому закон ніде не розкриває поняття "кримінальна відпові­дальність", хоча й відрізняє її від покарання (наприклад розділи X, XI і XII Загальної частини КК України відпо­відно називаються "Покарання та його види", "Призначення покарання", "Звільнення від покарання та його відбування").

Визначаючи кримінальну відповідальність, необхідно виходити з того, що вона є одним із видів юридичної відповідальності. Остання в правознавстві розуміється по-різ­ному, проте у вузькому значенні тлумачиться як відповідна реакція держави на вчинене в минулому правопорушення. З цього погляду юридичну відповідальність можна визначити як вид і міру зазнавання особою, що вчинила правопорушення, певних обмежень прав і свобод, передбачених законом.

Кримінальна відповідальність – це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених законом обмежень особистого, майнового чи іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду та покладаються на винного спеціальними органами держави.

Слід зазначити, що кримінальна відповідальність безпосередньо пов’язана з кримінально-правовими відносинами і є, по суті, їх важливою складовою частиною. Поняття кримінальної відповідальності відображає факт реальної взаємодії особи, яка вчинила злочин, і спеціальних органів держави. Така взаємодія врегульована нормами кри­мінального права і тому відбувається в межах певних (кримінально-правових) правовідносин. Деякі автори вважають, що ці правовідносини виникають з моменту вчинення злочину. На думку інших, – з моменту або порушення кримінальної справи, або притягнення особи як обвинуваченого, або навіть з моменту постановлення обвину­вального вироку чи набрання ним законної сили. Відповідь на це та інші питання залежить від розуміння того, що являють собою ці правовідносини, яким є зміст їх структурних елементів, у чому виражається їх взаємодія, як співвідносяться кримінальна відповідальність та аналізовані правовідносини тощо.

Крім того, слід пам’ятати, що кримінально-правові відносини виникають між державою та особою, що скоїла злочин, і пов’язані із застосуванням кримінально-правових норм. Тому кримінально-правова норма, правовідносини, кримінальна відповідальність, кримінальне покарання, судимість є найважливішими складовими елементами в механізмі кримінально-правового реґулювання.

У ході підготовки до заняття рекомендується самостійно вивчити та проаналізувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відпові­дальності є вчинення особою суспільно небезпечного діян­ня, яке містить склад злочину, передбаченого кримі­нальним законом. У цьому поло­женні закону міститься відповідь на питання, за що і на якій підставі особа підлягає кримінальній відповідальності. Очевидно, за вчинення такого суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки певного складу злочину, передбаченого КК Украї­ни. Тому єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину.


Лекція 5: Поняття та види складів злочину. Склад злочину та кваліфікація злочину

  1. Поняття і значення складу злочину.

  2. Елементи і ознаки злочину.

  3. Види складу злочинів.

  4. Кваліфікація злочинів.


Склад злочину – це сукупність установлених законом про кримінальну відповідальність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують певне суспільне діяння як злочин.

Поняття "злочин" і "склад злочину" не є тотожними. Злочин і склад злочину співвідносяться як явище і юридичне поняття про нього.

Склад злочину утворюють його елементи (однорідні групи юридичних ознак, що характеризують злочинне діяння з якогось одного боку): об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Кожен із зазначених елементів складу злочину характеризують певні ознаки:

а) до об’єкта злочину, крім суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, відноситься предмет злочину;

б) до об’єктивної сторони належать діяння (дія чи бездіяльність), причинний зв’язок між діянням і наслідками злочину, наслідки злочину, місце, час, спосіб, обстановка, засоби та знаряддя вчинення злочину;

в) до суб’єкта злочину відносяться фізична особа, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність, служ­бове становище тощо;

г) до суб’єктивної сторони відносяться вина, мотив, мета й емоційний стан.

Слід зазначити, що обов’язковими ознаками складу злочину є:

а) суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом (об’єкт злочину);

б) діяння (дія чи бездіяльність);

в) ознаки загального суб’єкта злочину (фізична особа, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність);

г) вина (умисел або необережність).

Усі інші вищезазначені ознаки складу злочину відносяться до факультативних.

Курсанти повинні запам’ятати, що склад злочину виконує такі функції:

а) фундаментальну – згідно з ч. 1 ст. 2 КК України діяння, яке містить склад злочину, є підставою кримінальної відповідальності;

б) процесуальну – головною метою досудового слідства є встановлення складу злочину;

в) розмежувальну – за допомогою складу злочину відмежовується злочин від правопорушень, а також один склад злочину від іншого;

г) ґарантійну – установлення складу злочину є ґаран­тією забезпечення законності.

Можливими є нижченаведені класифікації складів злочину:

^ 1) за ступенем суспільної небезпечності:

а) основний (простий) склад злочину – склад злочину певного виду без обтяжуючих чи пом’якшуючих ознак (ч. 1 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 185 КК України);

б) кваліфікований (з обтяжуючими ознаками) склад злочину (ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України);

в) особливо кваліфікований склад злочину – склад злочину, якому притаманні особливо обтяжуючі ознаки (ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 152 КК України);

г) привілейований (з пом’якшуючими ознаками) склад злочину (ст. 118 КК України, ст. 123 КК України);

^ 2) за способом опису ознак складу злочину в кримінальному законі:

а) простий склад злочину – описує одну дію (бездіяльність), яка посягає на один об’єкт, характеризується однією формою вини (ч. 1 ст. 186 КК України);

б) складний склад злочину – за наявності:

- двох і більше об’єктів (ч. 1 ст. 187 КК України);

- двох і більше дій або способів їх вчинення (ч. 3 ст.  185, ч. 1 ст. 209 КК України);

- двох форм вини (ч. 2 ст. 121 КК України);

^ 3) залежно від конструкції об’єктивної сторони:

а) злочин з матеріальним складом – це злочин, у якому суспільно небезпечні наслідки є обов’язковою ознакою об’єк­тивної сторони. Злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечного наслідку (ст. 115 КК України, ст. 185 КК України);

б) злочин з формальним складом – це злочин, у якому суспільно небезпечні наслідки не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначеного в законі діяння (ст. 129 КК України, ст. 368 КК України);

в) злочин з усіченим складом – момент закінчення злочину перенесено законом на стадію приготування до злочину або стадію замаху (ст. 187 КК України, ст. 257 КК України).


Теми і плани семінарських занять:

Семінарське заняття 1. Поняття й суть принципів кримінального права, їх класифікація

1. Поняття принципів кримінального права, їх значення для правотворчої та правозастосовчої діяльності.

2. Класифікація принципів кримінального права та її критерії.

3. Законність, справедливість і гуманізм, як принципи кримінального права.

4. Інші принципи кримінального права.

Семінарське заняття 2. Поняття, значення та структура кримінального закону. Кримінально-правова норма

  1. Закон про кримінальну відповідальність: поняття й структура. Зворотна сила кримінального закону.

  2. Чинність кримінального закону у часі.

  3. Чинність кримінального закону у просторі.

  4. Структура кримінально-правової норми.

Семінарське заняття 3. Злочин: поняття, ознаки та види. Малозначне діяння

  1. Поняття, соціальна сутність і основні ознаки злочину.

  2. Види злочинів.

  3. Малозначне діяння.

  4. Критерії відмежування злочинів від інших правопорушень.

Семінарське заняття 4. Кримінально-правові відносини

1. Поняття кримінально-правових відносин.

2. Структура кримінально-правових відносин.

Семінарське заняття 5. Поняття та значення складу злочину

  1. Поняття та елементи складу злочину.

  2. Співвідношення понять злочин і склад злочину.

  3. Види складів злочину.



Теми практичних занять:

Практичне заняття 1: Тлумачення закону про кримінальну відповідальність

Хід заняття:

І. Розглянути такі теоретичні питання:

1. Тлумачення кримінального закону: поняття та значення.

2. Види тлумачення кримінального закону.

ІІ. Розв’язати задачі за темою:

Кримінальний закон та інші джерела кримінального права України. Кримінальне право України. Завдання до семінарських та практичних занять / За ред. П.С. Матишевського та С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 2002. – С. 149 – 155.


Практичне заняття 2. Суспільна небезпечність як невід’ємна ознака злочину

Хід заняття:

І. Розглянути такі теоретичні питання:

1. Сутність суспільної небезпечності.

2. Криміналізація та декриміналізація суспільно небезпечних діянь.

ІІ. Розв’язати задачі за темою:

Поняття злочину. Кримінальне право України. Завдання до семінарських та практичних занять / За ред. П.С. Матишевсь­кого та С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 2002. – С. 156 – 165.


^ Основні поняття до теми 1: кримінальне право, функції та завдання кримінального права, кримінальна політика, система кримінального права, наука кримінального права, предмет кримінально-правового регулювання, методи кримінально-правового регулювання.

^ Основні поняття до теми 2: принципи кримінального права, загальні та спеціальні принципи кримінального права, конституційні принципи кримінального права, принципи кримінального права, текстуально закріплені нормами загальної частини КК України, принцип гуманізму, принцип рівності, принцип законності, принцип вини, принцип справедливості, принцип персональної кримінальної відповідальності.

^ Основні поняття до теми 3: закон про кримінальну відповідальність, зворотна сила закону про кримінальну відповідальність, дія закону про кримінальну відповідальність у просторі, дія закону про кримінальну відповідальність у часі, екстрадиція, диспозиція кримінально-правової норми, санкція кримінально-правової норми, тлумачення кримінального закону.

^ Основні поняття до теми 4: злочин, суспільна небезпечність, протиправність, винність, караність, класифікація злочинів, злочин невеликої тяжкості, злочин середньої тяжкості, тяжкий злочин, особливо тяжкий злочин, малозначність діяння, характер і ступінь суспільної небезпечності, криміналізація діянь, декриміналізація діянь.

^ Основні поняття до теми 5: кримінальна відповідальності, кримінально-правові відносини, підстави кримінальної відповідальності.

Основні поняття до теми 6: склад злочину, елементи складу злочину, ознаки елементів складу злочину, об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єкт злочину, суб'єктивна сторона злочину, класифікація складів злочину, кваліфікація злочину, формула кваліфікації, види кваліфікації злочинів, стадії кваліфікації злочину.


^ Методичні рекомендації до вивчення модулю 1


Курсантам та студентам требі звернути увагу на такі питання:

Тема 1: Кримінальне право як самостійна галузь права, законодавства, науки та навчальної дисципліни.

Кримінальне право як галузь права. Ознаки кримінального права. Соціальна обумовленість кримінального права. Предмет і метод кримінального права України. Завдання та головні функції кримінального права та їх реалізація в діяльності органів внутрішніх справ. Вираження в кримінальному праві України напрямку державної політики в галузі боротьби зі злочинністю. Поняття та зміст кримінальної політики України, її тенденції.

Кримінальне право в системі права України. Кримінальне право та суміжні галузі права (кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право, адміністративне право).

Система кримінального права. Загальна й Особлива частини. Поняття та система Загальної частини.

Наука кримінального права. Розвиток науки кримінального права. Вплив науки кримінального права на законодавчу і правозастосовчу діяльність, на формування юридичного мислення і правової свідомості населення.

Предмет і завдання науки кримінального права. Зв’язок науки кримінального права із суміжними науками. Основні й допоміжні методи науки кримінального права. Роль науки кримінального права в розробленні кримінального законодавства України.

Учення про кримінальний закон; про злочин; про покарання; кримінальне право зарубіжних держав. Література з курсу, її використання з урахуванням суспільних пріоритетів.


Тема 2: Принципи кримінального права, їх поняття та система. Значення принципів у здійсненні кримінальної політики держави.

Принцип законності, його визначення, особливості застосування та значення. Пріоритет міжнародного кримінального права, Конституції України. Принцип законності й аналогія в кримінальному праві. Криміналізація діяння та реалізація принципу законності.

Принцип винної відповідальності, умови його застосування. Значення психологічних підстав діючого суб’єкта. Невинно заподіяна шкода. Зв’язок винної відповідальності з принципом презумпції невинності.

Принцип презумпції невинності, його поняття, умови застосування та значення.

Принцип справедливості. Поняття та значення. Підстави для застосування цього принципу та його аспекти. Справедливість кримінального закону та справедливість покарання, призначеного судом за злочин.

Принцип гуманізму. Поняття і значення. Вимоги для застосування цього принципу. Особливість його використання стосовно неповнолітніх.

Принцип пріоритету міжнародного кримінального права, його поняття та значення. Вплив міжнародно-правових джерел на закони України про кримінальну відповідальність.


Тема 3: Поняття та значення кримінального закону України. Становлення й розвиток кримінального законодавства України. Діюче кримінальне законодавство та шляхи його вдосконалення в умовах правової реформи. Кримінальний закон як єдине джерело кримінального права. Загально превентивна роль кримінального закону. Види, система та структура кримінальних законів. Поняття кримінально-правової норми. Види диспозицій і санкцій.

Дія кримінального закону в часі. Порядок вступу кримінального закону в силу та втрата ним сили. Принципи дії кримінального закону в часі. Поняття часу скоєння злочину.

Зворотна сила кримінального закону. Поняття більш м’якого (більш суворого) кримінального закону. Чинність проміжного кримінального закону. Межі зворотної сили кримінального закону.

Принципи дії кримінального закону в просторі, які закріплені в КК України: територіальний, громадянства та універсальний. Поняття території України. Поняття місця вчинення злочину. Відповідальність іноземних громадян та осіб без громадянства. Кримінальна відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших осіб, не підсудних у кримінальних справах судам України.

Поняття, види та прийоми тлумачення кримінального закону. Значення постанов Пленуму Верховного Суду України в тлумаченні кримінальних законів. Аналогія в кримінальному праві.


Тема 4: Злочин як вид соціально негативного відхилення поведінки. Залежність поняття злочину від соціально-економічних відносин, що існують у суспільстві на тому чи іншому етапі розвитку. Історично мінливий характер поняття злочину.

Криміналізація та декриміналізація суспільно небезпечних діянь. Поняття злочину в чинному КК України. Визначення поняття злочину: 1) формальне; 2) матеріальне; 3) формально-матеріальне; їх суть. Ознаки злочину. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочину. Протиправність як формальна ознака злочину. Співвідношення суспільної небезпеки і протиправності. Вина як ознака злочину; зміст, значення. Караність як невід’ємна ознака злочину. Органічна єдність ознак злочину.

Проблема вдосконалення поняття злочину в кримінальному праві. Місце злочину в системі правопорушень. Критерії відмежування злочинів від інших правопорушень. Питання про відмежування злочинів та інших правопорушень в науці кримінального права.

Класифікація злочинів залежно від їх тяжкості та її значення. Критерії класифікації. Проблема вдосконалення класифікації злочинів у чинному законодавстві.

Малозначність діяння. Умови застосування.


Тема 5: Детермiнiзм як вiдповiдальнiсть. Кримiнальна вiдповiдальнiсть як вид юридичної вiдповiдальностi.

Поняття кримінальної вiдповiдальностi. Кримiнальна вiдповiдальнiсть та кримінально-правові вiдносини, її підстави. Питання про кримiнальну вiдповiдальнiсть у науцi кримiнального права. Суб’єкти та змiст кримiнально-правових вiдносин. Кримiнальна вiдповiдальнiсть, покарання та судимiсть.

Фiлософське обгрунтування кримiнальної вiдповiдальностi особи, яка вчинила злочин.

Форми кримінальної відповідальності. Підстави виділення окремих форм кримінальної відповідальності.

Питання про юридичнi пiдстави кримiнальної вiдповiдальностi в науцi й законодавствi.


Тема 6: Поняття складу злочину та його значення. Співвідношення злочину та його складу. Ознаки складу злочину, що характеризують об’єкт та об’єктивну сторону, суб’єкт і суб’єктивну сторону злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину, значення такого поділу: 1) як конститутивних ознак; 2) як кваліфікуючих ознак; 3) як обставин, що обтяжують відповідальність при призначенні покарання. Види складів злочинів. Підстави для класифікації складів (ступінь суспільної небезпеки діяння, характер способу, особливості його конструкції та ін.).

Склад злочину і кваліфікація злочину. Значення правильної кваліфікації в діяльності органів внутрішніх справ.


З М І С Т О В И Й М О Д У Л Ь 2

^ СКЛАД ЗЛОЧИНУ. СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ.

СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ.


ТЕМА 7. Об’єкт злочину.

ТЕМА 8. Об’єктивна сторона злочину.

ТЕМА 9. Суб’єкт злочину.

ТЕМА 10. Суб’єктивна сторона злочину.

ТЕМА 11. Стадії вчинення злочину.

ТЕМА 12. Співучасть у злочині.


До змістового модулю 2


Лекція 6: Поняття та види об'єктів злочинів. Предмет злочину та його кримінально-правове значення

  1. Поняття об’єкта злочину.

  2. Предмет злочину.

  3. Види об’єктів злочинів.


У ст. 1 КК України наводиться перелік основних об’єктів, що охороняються кримінальним правом.

Необхідно з’ясувати, що об’єктом злочину є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу завдання такої шкоди.

^ Суспільні відносини – це відносини між людьми, які існують у суспільстві та реґулюються соціальними нормами. Суспільні відносини існують об’єктивно й незалежно від людської свідомості.

^ Структура суспільних відносин:

а) суб’єкти (носії, учасники) суспільних відносин – держава, об’єднання громадян, фізичні та юридичні особи;

б) предмет суспільних відносин – це те, з приводу чого або у зв’язку із чим існують суспільні відносини (матері­альні чи нематеріальні блага);

в) соціальний зв’язок (зміст суспільних відносин) – взає­модія суб’єктів відносин з приводу предмета відносин.

Зазначеної теорії "об’єкт злочину – суспільні відносини" додержуються такі вчені, як В.І. Борисов, Я.М. Брайнін, Л.Д. Гаухман, В.К. Глістін, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Б.С. Нікіфоров, А.А. Піонтковський, В.В. Сташис, В.Я. Таций.

Поряд із теорією "об’єкт злочину – суспільні відносини" існують інші теорії визначення об’єкта злочину, серед яких:

а) теорія цінностей як об’єкта злочину (П.С. Матишевський, Є.В. Фесенко, С.С. Яценко): об’єкт злочину – цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямований злочин і яким воно може заподіяти або заподіює шкоду. Цінності – це різноманітні об’єкти матеріального світу, у тому числі й людина, які мають істотне позитивне значення для окремих осіб і суспіль­ства в цілому. До структури цінностей входять потерпілі, їх права та інтереси, соціальні зв’язки та блага, що належать потерпілим;

б) теорія суб’єктивного права як об’єкта злочину (А. Фей­єрбах, В.Д. Спасович): "злочином є діяння, яке стоїть під загрозою кримінального закону і яке суперечить праву іншого" (А. Фейєрбах);

в) теорія правоохоронюваного інтересу як об’єкта злочину (Ф. Ліст, А.В. Наумов, М.С. Таганцев): життя людей створює певні інтереси, які право ставить під свою охорону та підносить їх до ступеня правових благ. Таке правове благо – об’єкт злочину;

г) теорія правовідносин як об’єкта злочину (С.Я. Лихова): уреґульовані правом суспільні відносини, які поставлені під охорону кримінальним законом;

ґ) антропологічна теорія об’єкта злочину (Г.П. Новосьолов): об’єктом злочину як порушення того чи іншого певного права та певного обов’язку може бути тільки людина.

У науці кримінального права виділяють класифікацію об’єктів злочину "за вертикаллю" та "за горизонталлю".

"За вертикаллю" об’єкти злочину поділяються на за­гальний, родовий, видовий і безпосередній об’єкти (так звана чотириступенева класифікація), але законодавець у побудові Особливої частини КК України використав триступеневу класифікацію:

а) загальний об’єкт – уся сукупність суспільних відносин, що перебуває під охороною кримінального закону;

б) родовий об’єкт – частина загального об’єкта, яка являє собою окрему групу однорідних або тотожних суспільних відносин, що утворюють певну сферу суспільного існування;

в) безпосередній об’єкт – суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він завдає шкоди.

"За горизонталлю" об’єкти злочину поділяються на основний безпосередній і додатковий безпосередній об’єкти злочину:

а) основний безпосередній об’єкт – суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він завдає шкоди;

б) додатковий безпосередній об’єкт – суспільні відносини, яким, поряд з основним об’єктом, завдається шкода або виникає загроза її завдання:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Похожие:

Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право iconЗатверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право
Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (протокол...
Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право icon“Затверджую” Перший проректор з нор професор А. Ф. Крижановський

Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право iconМ. П. Драгоманова Кафедра культурології " затверджую " Проректор з навчально-методичної роботи " " 20 р. Робоча програма
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за Галуззю знань 0201, напрямом підготовки 020105 «Документознавство та інформаційна...
Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право icon"затверджую" Перший проректор Донецького національного медичного університету ім. М. Горького професор О. М. Талалаєнко " " 2012 р

Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право iconЗатверджую” Перший проректор з науково-педагогічної роботи, д мед н., професор В. В. Сімрок моз україни дз «Луганський державний медичний університет» Кафедра внутрішньої медицини Дисципліна – внутрішні хвороби
Факультет післядипломної освіти, спеціальність «внутрішні хвороби», інтернатура
Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право iconЗатверджую проректор з навчальної роботи 2014 р. Розклад занять для студентів денного відділення історичного факультету

Затверджую перший проректор з навчальної та методичної роботи професор Е. В. Віленська Кримінальне право iconЗатверджую проректор з навчальної роботи 2014 р. Розклад занять для студентів денного відділення історичного факультету

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы