Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики icon

Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики


НазваниеЗміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики
страница1/34
Размер2.11 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34



Зміст


ЧАСТИНА 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОПЧНІ ЗАСАДИ ТА ЗМІСТ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ


Розділ 1. Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики

§ 1. Українська дошкільна лінгводидактика та її поняття

§ 2. Міждисциплінарні зв'язки у викладанні української дошкільної

лінгводидактики

§ 3. Методологічні засади лінгводидактики

§ 4. Природничі засади лінгводидактики

§ 5. Психологічні засади лінгводидактики

§ 6. Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей

§ 7. Педагогічні засади лінгводидактики

§ 8. Методи наукового дослідження а дошкільній лінгводидактиці


Розділ 2. Навчально-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку


Розділ 3. Мовленнєве спілкування як діяльність

§ 1. Спілкування і комунікація: спільне І відмінне

§ 2. Спілкування як специфічний вид дитячої діяльності

§ 3 Становлення і розвиток мовленнєвого спілкування у дітей дошкільного віку

§ 4. Комунікативна спрямованість навчання дітей рідної мови

§ 5. Організація професійно-мовленнєвого спілкування вихователя з дітьми


Розділ 4. Історичний огляд становлення і розвитку дошкільної лїнгводидактики

§ 1. Лінгводидактична концепція К. Д. Ушинського

§ 2. Лінгводидактична спадщина І. І. Срезневського

§ 3. Лінгводидактична концепція Софії Русової

§ 4. «Рідномовні обов'язки»- І.Огієнка

§ 5. О. Ольжич: національне виховання українського дошкілля

§ 6. Лінгводидактична концепція В. О. Сухомлинського

§ 7. Сучасний етап розвитку лінгводидактики в Україні

§ 8. Становлення і розвиток дошкільної лінгводидактика в зарубіжних країнах


Розділ 5. Завдання, зміст, засоби, форми, методи і прийоми розвитку мовлення дітей

§ 1. Мета І завдання дошкільного закладу з розвитку мовлення і навчання дітей

рідної мови

§ 2. Засоби розвитку мовлення

§ 3. Програмне забезпечення навчання дітей рідної мови в дошкільних закладах

України

§ 4. Змістова характеристика видів мовленнєвої компетенції дошкільників

§ 5. Форми навчання дітей рідної мови

§ 6. Специфіка занять з рідної мови в різновікових групах

§ 7. Методи і прийоми навчання дітей рідної мови


Розділ 6. Становлення і розвиток мовлення дітей раннього віку

§ 1. Перший рік життя

§ 2. Другий рік життя

§ 3. Третій рік життя


Розділ 7. Розвиток мовлення дітей дошкільного віку

§ 1. Молодший і середній дошкільний вік

§ 2. Старший дошкільний вік


^ ЧАСТИНА 2. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ РІДНОЇ МОВИ


Розділ 8. Виховання звукової культури мовлення у дітей

§ 1. Поняття звукової культури мовлення

§ 2. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах

§ 3. Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей

§ 4. Методи і прийоми виховання звукової культури мовлення дітей

§ 5. Методика виховання звукової культури мовлення на заняттях

§ 6. Корекція мовлення у спеціальному дошкільному закладі


Розділ 9. Методика словникової роботи в дошкільному закладі

§ 1. Особливості засвоєння слова у дошкільному віці

§ 2. Завдання і зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного

закладу

§ 3. Методика розвитку словника дітей дошкільного віку


Розділ 10. Формування граматичної правильності мовлення у дітей

§ 1. Поняття граматичної будови мови

§ 2. Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку

§ 3. Типові граматичні помилки в мовленні дітей

§ 4. Дитяче словотворення

§ 5. Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей


Розділ 11. Методика розвитку зв'язного мовлення у дітей

§ 1. Поняття зв'язного мовлення

§ 2. Навчання дітей діалогічного мовлення

§ 3. Методика навчання дітей монологічного мовлення

§ 4. Характеристика методів і прийомів навчання дітей монологічного мовлення

§ 5. Навчання дітей розповіді за картинами

§ 6. Методика навчання дітей переказу літературних творів

§ 7. Методика навчання дітей розповіді з власного досвіду

§ 8. Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді


Розділ 12. Методика розвитку виразності мовлення

§ 1. Поняття виразності мовлення

§ 2. Специфіка засвоєння виразного мовлення на етапі дошкільного дитинства


Розділ 13. Методика формування оцінно-контрольних дій у навчально- мовленнєвій діяльності дітей

§ 1. Сутність і характеристика оцінної діяльності

§ 2. Формування оцінно-контрольних дій під час розвитку мовлення дітей


Розділ 14. Наступність і перспективність навчання дітей рідної мови в дошкільних закладах освіти та першому класі школи

§ 1. Сутність мовленнєвої підготовленості дітей до Інколи

§ 2. Змістовий аспект мовленнєвого розвитку дітей і учнів

§ 3. Наступність І перспективність мовленнєвого розвитку дітей

старшого дошкільного віку та учнів першого класу

§ 4. Усвідомлення дитиною мовлення

§ 5. Підготовка руки дитини до письма

§ 6. Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовленості

дітей до школи

§ 7. Формування підготовленості дошкільників Із загальним недорозвиненим мовленням до навчання у школі в умовах спеціального дошкільного закладу


Розділ 15. Організація роботи з розвитку мовлення

у дошкільних закладах та управліннях освіти

§ 1. Роль завідувача і старшого педагога в організації роботи

з розвитку мовлення в дошкільному закладі

§ 2. Планування роботи з розвитку мовлення

§ 3. Робота з розвитку мовлення в управліннях освіти


РОЗД1Л 1

Теоретико-методологічні засади дошкільної лінгводидактики


§ 1. Українська дошкільна лінгводидактика та її поняття.

Методика навчання дошкольников рщно! мови за роки незалежносто Украши зазнала серйозних змш. Багато було зроблено для переороента-цп мовних прюритет!в у вихованн! д!тей, поширення украшсько! мови на Схщ 1 Швдень краши. Завдяки мождисцишпнаршй штеграцп и активо-зацп наукових досл!джень отримано додатковий теоретичний та емпорич-ний матер!ал з проблем навчання дггей мови; конкретизовано завдання, предмет 1 об'ект дослодження методики навчання дошк1льник1в рщно! мови як науки. Виокремилися нов! галуз! з власною проблематикою (методика навчання родно! мови, методика ознайомлення з довюллям за допомогою засобов родно! мови, методика оргашзаци художньо-мов-ленневоо дояльносто д!тей) 1 специф!чними умоеами вивчення мови (ме­тодика навчання украшськоГ мови як родно! 1 як функционально друго'О, визначився такий напрям, як методика навчання дотей украшсько! мови як шоземжл; сформувалась 1 вдосконалюеться методика подготовки студент1в О вихователов) до навчання дошкольников родно! украшсько! мови як державно'1.

Методика - це прикладна пщсистема педагопки, що дае вцщовщъ на запитання: як досягти певного результату в практичнШ дояльносто1, ороентуючись на оснуючу систему цшностей. Зважаючи на розмагття визначень методик у довщковой литератур!, можна стверджувати, що це система взаемопов'язаних способ1В 1 прийом!в доцыьного виконання певноТ роботи 1 вчення про цю систему.

На думку академша С. Гончаренка, вживания одного термша в р!зних значениях призводить до плутанини, осюльки школи методику сприйма-ють як «наукову дисциплшу 1 як сукупн!сть методичних рекомендацщ».

У зв'язку з цим автор вдаеться до пошуку в1дпов!дноТ сучасноТ украш-сько! термшолога, яка б найзм1стовн!ше вщображала те, що в!дбуваеться в реальному навчальному процес!. С. Гончаренко також висв!тлюе мож-лив!сть 1 дощльшстъ використання терм!н1в «методика навчання», «ме­тодика викладання», «конкретна дидактика», «конкретнаметодика», «тех-нолопя навчання», анал!зуе переваги и недолши кожного з урахуванням точност! розкриття означуваного поняття. При цьому методику конкрет­ного навчального предмета вчений розглядае як «галузь педагопчно! науки, що дослщжуе зм!ст навчального предмета 1 характер навчального процесу, який сприяе засвоенню учнями необх!дного р!вня знань, ум!нь 1 навичок, розвитку мислення школяр!в, формуванню св!тогляду и вихован-ню якостей громадянина свое! краши. 1накше кажучи, предметом мето­дики е дослщження теоретичних основ навчання мови, математики, ф!зи-ки, х1мп, 1сторп та 1нших дисциплш у р1зних типах навчальних заклад!в.

До завдань методики належить дослщження зм!сту навчання, процесу викладання 1 процесу учения»1. Кр1м того, що вс! предметы! методики як галузь педагопки Грунтуються на теор!1 навчання, теорп виховання 1 мають сшлып риси, методи досл!дження и результати, кожна з них також т1сно пов'язана з в1дпов!дною наукою (наприклад, методика на­вчання мови — з мовознавством 1 лшгвютикою), що и становить особли-в!сть кожноУ конкретно! методики. Це, безперечно, знаходить вияв 1 в специф1ц! термшологп.

Удосконалення категор!ально-поняттевого апарату методики навчан­ня рцщоТ мови в!дбувалося впродовж усього часу 1снування ц1е'1 науки. Простежити це можна на приклад! розвитку самого поняття «методика навчання рщно'Г мови д!тей дошкольного вжу». У 70-х роках XX ст. ця методика була складовою дошюльно! педагопки 1 мала на мет! розробити едину систему навчально-виховно! роботи з розвитку мовлення та уза-гальнити передовий досв!д роботи дентального закладу 1 С1м'!. У середи-ш 80-х рок!в це вже окрема педагог!чна наука, що вивчае законом!рност! педагогично! д!яльност1, спрямовано! на формування мовлення у д!тей дошюльного в!ку. А на початку 90-х - через загальш 1нтеграц1йн! м!жна-уков! процеси коло питань розвитку рщно! мови д!тей дошк1льного вжу значно розширилось 1 вже охоплювало не лише специфшу педа-гопчно! д1яльност1, спрямовано! на формування мовленневих навичок, а и законом1рност1 розвитку мовлення д!тей на р!зних вжових етапах. У зв'язку з цим процес навчання д!тей рщно! мови був науково обгрунтова-ний на основ! досягнень таких наук, як ф!лософ!я, мовознавство, л1нгв!стика, психолопя, ф!зюлопя, 1нтереси яких перетинаються завдяки !снуванню спшьного об'екта дослщження - мовлення дггей дошкольного в!ку.

Наприк1нц1 XX ст. змши мовних пр1оритет!в, сустльно! и осв!тян-сько! парадигми у незалежшй держав! зумовили необх1дн!сть усеб!чно-го та грунтовного дослщження проблеми навчання державно! мови впхгромадян України (навіть тих, хто проживає за її межами). Відтак із методики розвитку рідної мови дітей дошкільного віку виокремився самостійний напрям - методика навчання української мови (як державної і як іноземної) дітей інших національностей.

Від початку 90-х років для методики розвитку рідної мови дітей дошкільного віку характерними стали дослідження з проблем розвитку різних аспектів мовлення, які вирізнялися точністю цілепокладання й конкретністю в розробленні способів досягнення мети, ґрунтовним тео­ретичним розробленням методичних питань. Завдяки цьому методика як наука наблизилася до технологічних наук, а розроблені науковцями методики дедалі частіше почали називати технологіями.

У широкому розумінні технологія - це сукупність знань і відомо­стей про послідовність окремих операцій у процесі виробництва. Тра­диції використання цього терміна запозичені вітчизняною педагогікою від Заходу дещо в іншому, метафоричному значенні, що відображало технологізацію не тільки виробничої, а й гуманітарної галузі знань. Сутність західної технології навчання полягала в тому, щоб, спираю­чись на постійний зворотний зв'язок, гарантувати досягнення чітко окрес­леної мети, тому й передбачала насамперед її визначення.

Як же співвідносяться між собою поняття «технологія» і «методи­ка» в сучасній педагогічній науці? На думку С. Гончаренка, термін «технологія», на відміну від терміна «методика», відображає не просто передавання інформації, а процес навчання, що має велике значення для характеристики сучасних тенденцій у педагогічних науках.

Отже, методика розвитку рідної мови дітей дошкільного віку як нау­ка зазнала істотних змін передусім за своєю сутністю, що й зумовило її назву - українська дошкільна лінгводидактика. Українська тому, що грунтується не на будь-якому абстрактному мовному матеріалі, вільно­му від мовотворчих традицій певного народу, а використовує мовну систему і мовленнєві традиції українського народу, які у своєму роз­витку безпосередньо пов'язані з його історією та культурою. Дошкіль­ною її названо тому, що суб'єктом педагогічного впливу є діти від на­родження до часу їхнього вступу до школи. Крім того, на сучасному етапі ця наука є складовою загальної теорії навчання мови — лінгводи-дактики.

Термін лінгводидактика ввів у науковий обіг у 1969 р. російський мовознавець М. Шанський для позначення нових напрямів і підходів, що сформувались у викладанні та вивченні мов унаслідок інтеграції двох наук - лінгвістики й дидактики. При цьому методика навчання мови і лінгводидактика не ототожнювалися М. Шанським, оскільки вони співвідносяться між собою як окреме й загальне. До того ж лінгво­дидактика - це теорія навчання мов, яка складається з трьох рівнів: загальної, конкретної та часткової лінгводидактики.

^ Загальна лінгводидактика охоплює закономірності процесу навчання, що не залежать від системи конкретної мови. Конкретна — ґрунтуєть-ся на виявлених закономірностях з урахуванням специфіки навчання конкретної мови. У свою чергу, навчання конкретної мови завжди здійснюється з урахуванням загальних, специфічних лінгводидактич-них закономірностей і тих часткових відмінностей, які зумовлені метою, змістом, формами навчання, віковими особливостями та соціальним, національним статусом певної аудиторії. Цей рівень навчання конкретної мови охоплює часткова лінгводидактика (дошкільна, шкільна, вищої школи), у межах якої виокремлюються методики навчання мови як рідної, так і іноземної. Розглядаючи усі рівні лінгводидактики у взаємо­зв'язку і діалектичній єдності, М. Шанський зауважував, що «самостій­ною наукою методика стає лише настільки, наскільки, будучи частковим щодо загального, вона певним чином входить до загальної й конкретної лінгводидактики і, виявляючи методичні закономірності, керується тео­рією навчання мов»1.

Отже, дошкільна лінгводидактика (методика навчання мови) - це педагогічна галузь науки, що вивчає закономірності розвитку мовлення дітей на різних вікових етапах; специфіку педагогічної діяльності, спря­мованої на формування мовленнєвих навичок у дітей; засоби, форми, методи і прийоми навчання дітей мови (рідної, іноземної), що відобра­жає і лінгвістичні, і педагогічні аспекти сучасного стану науки.

Сучасна українська дошкільна лінгводидактика - це цілком сфор­мована самостійна галузь педагогічної науки, яка ґрунтується на міцних наукових засадах, збагачена досвідом навчання дітей української мови, розвивається за загальними законами лінгводидактики і має особли­вості, що відрізняють її від шкільної (початкової, середньої і вищої ланки) лінгводидактики. Вона характеризується поліфункціональністю, що виявляється у різних напрямах її функціонування, нормативністю, що означає регламентованість провідних її положень, та варіативністю, що знаходить своє втілення у чинних програмних документах.

^ Об'єктом української дошкільної лінгводидактики є навчально-мовленнєва діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі, тобто організований, цілеспрямований процес використання мови для переда­вання і засвоєння суспільно-історичного досвіду, оволодіння суспіль­ними способами дій з мстою спілкування та планування діяльності.

^ Предмет української дошкільної лінгводидактики - це процес розвитку мовлення дітей та навчання їх рідної мови на різних етапах дошкільного дитинства.

Метою української дошкільної лінгводидактики є відтворення, все­бічне й глибоке пізнання предмета, вивчення його істотних і законо­мірних зв'язків. Відповідно до мети вирішуються основні завдання науки, до яких можна віднести не лише нагромадження наукових знань та їх продукування, а й передавання цих знань для забезпечення спад-коемності дослідницьких традицій. У розв'язанні цього завдання провід­на роль належить вищій школі, де існує багаторівнева система підго­товки фахівців до практичної і наукової діяльності (бакалавра!, спеціалізація, магістратура, аспірантура).

Навчальна дисципліна «Українська дошкільна лінгводидактика» -важлива складова загальної професійної підготовки педагога дошкіль­ного профілю, її мета - сформувати професійно-мовленневу готовність майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу до навчання дітей рідної мови.

^ Професійно-мовленнєва діяльність вихователя дошкільного закла­ду - це професійне спілкування з колегами та дітьми під час навчання їх мови з використанням засобів українського розмовного і літератур­ного мовлення у поєднанні з екстралінгвістичними засобами (мімікою, жестами, рухами, діями). Як і кожна діяльність, вона грунтується на знаннях і складається з умінь і навичок. Зміст і обсяг професійних функцій і трудових умінь визначено чинними програмами навчання дітей української мови, де окреслено виховну, розвивальну, навчальну діяльність педагога та зазначено, які вміння, навички та знання сприяти­муть втіленню програмових завдань у практичну діяльність.

Упродовж навчального курсу лінгводидактики (теорія і методика навчання рідної мови у дошкільному навчальному закладі) майбутні педагоги мають оволодіти знаннями, вміннями й навичками, на яких ґрунтується професійно-мовленнєва діяльність і які сприяють форму­ванню професійно-мовленнєвої готовності, а саме:

теоретико-методологічними: знання наукових філософських, пси­хологічних, природничих засад процесу навчання рідної мови у до­шкільному закладі;

лінгвістичними: знання одиниць мови та правил їх поєднання; знання про мову як систему; вміння здійснювати порівняльний аналіз мов­них одиниць на будь-якому рівні, що є обов'язковою умовою ефек­тивності розроблення навчальних технологій з кожног/о розділу мето­дики для організації мовленнєвої діяльності та спілкування дітей дошкільного віку;

комунікативними: вміння спілкуватись українською мовою у різно­манітних ситуаціях навчально-мовленнєвої діяльності з урахуван­ням соціальних норм поведінки;

когнітивними: вміння орієнтуватись у нормативних освітянських документах і керуватися провідними положеннями у професійній діяльності, зокрема Базовим компонентом дошкільної освіти, Ба­зовою й тематичними програмами та навчально-методичними посібни­ками з розвитку мовлення дітей на різних етапах дошкільного пе­ріоду;

технологічними: знання варіативних технологій розвитку мовлення і навчання рідної мови дітей (від народження до 6 років) і вміння організовувати ефективне навчання мови, налагоджувати зворотний зв'язок, конкретизувати навчальні цілі й на цій основі вдосконалю­вати процес навчання дітей мови; вміння застосовувати на практиці основні положення методичної науки про навчання дітей мови;

проєктно-прогностичними: знання, вміння і навички планування різних видів роботи з розвитку мовлення: у різних вікових групах, із дітьми різних категорій і за різних соціальних умов (обдаровані діти, діти з тимчасовими затримками мовленнєвого розвитку, з мов­леннєвими вадами, або ті, які виховуються у дошкільних закладах різного типу (спеціалізованих, профільних та інших) - у дитячих будинках та будинках для немовлят, у сім'ї);

корекційними: вміння й навички коригування відхилень і вад у мов­ленні дітей дошкільного віку;

аксеологічними: знання, вміння і навички оцінювання навчально-мовленнєвої діяльності дітей, професійно-мовленневої діяльності пе­дагогів, самооцінювання ефективності здійсненого процесу навчан­ня мови.

^ Професійно-мовленнєва готовність до навчання дітей рідної мови -це система сформованих професійно-мовленнєвих знань, умінь і навичок та комплекс особливих індивідуально-психологічних властивостей осо­бистості.

До індивідуальних психологічних властивостей належать такі компо­ненти мислення, які дають можливість на теоретичному рівні втілювати у навчально-виховний процес лінгводидактичні положення, здійснювати індивідуальний підхід та колективне навчання, самостійно регулювати емоційно-вольову сферу особистості, планувати спілкування, мовлення, комунікативний вплив тощо.


§ 2. Міждисциплінарні зв'язки у викладанні української дошкільної лінгводидактики

Українська дошкільна лінгводидактика як теоретична і практична навчальна дисципліна перебуває у тісному взаємозв'язку з дисциплінами, які також висвітлюють закономірності й механізми мови, мовлення, мовленнєвої діяльності, процесів розвитку мовлення, зокрема філосо­фією, психологією (особливо віковою, педагогічною, психолінгвістикою), анатомією і фізіологією, лінгвістичними й педагогічними циклами дисцип­лін. Кожна окрема навчальна дисципліна вивчає в означених явищах, які становлять спільний предмет дослідження різних наук, лише певну групу властивостей. Професійна підготовка потребує всебічного розгляду предмета чи явища комплексом дисциплін, що сприятиме ефективній підготовці майбутнього фахівця. Налагодження міждисциплінарних зв язків має велике значення для свідомого засвоєння знань про пред­мети та явища реального світу, формування світогляду майбутніх педа­гогів.

^ Міждисциплінарні зв'язки в українській дошкільній лінгводидак-тиці сприяють інтсмісифікації процесу навчання. У викладанні цих дисциплін особлива увага приділяється узгодженості дій: міжпредметно-му плануванню з урахуванням можливостей кожного курсу впливати на формування фахової готовності; усуненню дублювання та різночитан­ня у визначенні фактів, понять; створенню міжпредметних схем, таб­лиць, словників, що дасть змогу раціональніше організувати заняття. Запобігання дублюванню матеріалу сприятиме активізації й поглиб­ленню міждисциплінарних знань, а отже, формуванню інтегрованого фахового знання.

Інтеграція загальної і професійної освіти на рівні міждисциплінар­них зв'язків передбачає використання структурних елементів науко­вих знань з одного циклу дисциплін в іншому. Наприклад, знаннями, отриманими з курсів лінгвістичних дисциплін, артикуляція голосних і приголосних звуків, особливості відмінювання іменників і дієвідміню­вання дієслів, способи утворення прикметникових форм, поєднання слово­сполучень, речень активно послуговуються в таких спеціальних пред­метах, як методика навчання української мови та практикум з цього курсу. Передавання способів діяльності під час педагогічної практики ґрунтується на використанні вмінь, сформованих при вивченні курсів лінгвістичних і лінгводидактичних дисциплін, зокрема складання зраз­ка розповіді, створення штучної мовленнєвої ситуації, пояснення зна­чення слова, у разі виразного читання твору тощо.

Інтеграція загальної і професійної освіти на основі проблемного підхо­ду сприяє розв'язанню проблем, що виникають у межах навчального курсу за допомогою знань, здобутих при вивченні інших дисциплін. Наприклад, для розв'язання проблемної ситуації: «Як за допомогою наочних засобів та пояснення артикуляції звуків показати дошкільнятам відмінності у вимові українського ч і російського ч'?» використову­ють знання, здобуті під час вивчення теми «Приголосні звуки» мовних дисциплін. Ця пропедевтична ситуація може бути створена вже на пер­шому курсі під час опанування лінгвістичними дисциплінами, напри­клад: «Діти майже не відчувають відмінності у вимові звуків ч і ч'. Як за допомогою отриманих знань з артикуляції приголосних пояснити дітям цю відмінність і навчити правильно вимовляти звуки?». На дру­гому курсі, коли вивчається морфологія, проблеми ускладнюються, тож пропонуються такі ситуації: «Нині у розпорядженні дошкільних уста­нов є кілька альтернативних програм навчання дітей рідної мови. Якщо Ви розробили свою програму, то які граматичні особливості україн­ських іменників (прикметників, дієслів) запропонуєте для вивчення у дошкільних закладах? Чому?».

Отже, саме інтеграція знань є тією важливою ланкою, яка об'єднує загальну і професійну освіту в цілісну систему підготовки фахівців, слугує засобом подолання розриву між теорією і практикою у вищих навчальних закладах.

Міжнаукова інтеграція знань створює теоретичну основу для роз­витку лінгводидактики і забезпечує її відповідність сучасним вимогам. Окремі теорії та положення інших наук виконують роль світоглядних, методологічних орієнтирів і окреслюють шляхи подальшого розвитку лінгводидактичного знання, зокрема це стосується системи загальнофіло-софських принципів і методів наукового пізнання, тцо допомагають глиб­ше зрозуміти сутність предмета.

У сучасній науці методологічними орієнтирами є не лише філософські підходи, принципи, а й положення конкретно-наукової теорії, як до са­мої себе, так і до інших галузей наукового пізнання. Наприклад, в окре­мих працях з української дошкільної лінгводидактики методологічну функцію виконують теоретичні положення з психології (про мовлення і мовленнєву діяльність), фізіології (про механізми походження вислов­лювання), педагогіки (про пріоритетну роль рідної мови в духовному та інтелектуальному розвитку особистості), мовознавства (про мовлен­ня як знакову діяльність, розуміння мови як засобу комунікації), україн­ського народознавства (про використання духовних і національних цінностей українського народу в мовленнєвій практиці) тощо, Лінгво-дидактика як прикладна галузь педагогічної науки послуговується та­кож теоретичними положеннями, концепціями педагогіки, які висвітлю­ють сутність педагогічних, дидактичних явищ, закономірні зв'язки між ними. Педагогічні або дидактичні теорії можуть виконувати функціо­нально-методологічну функцію щодо лінгводидактики.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34

Похожие:

Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconЗміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики
Розділ Завдання, зміст, засоби, форми, методи і прийоми розвитку мовлення дітей
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики icon1. Теоретико – методологічні засади політології
Об'єктом політології, як І інших, соціально-гуманітарних дисциплін, є людське суспільство. У такому складному багатовимірному І різноманітному...
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconТема Теоретико-методологічні засади політології Визначення політології, етапи її становлення як науки і навчальної дисципліни. Зростання ролі і значення політології у сьогоденні
...
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconЗагальні засади мовностилістичної правки тексту
Поняття "літературна мова", "національна мова", "загальнонародна мова", "мовна норма", "культура мовлення". Писемна та усна форми...
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconЛекція 1 Зміст курсу "Методологічні проблеми перекладознавства"
Зміст курсу "Методологічні проблеми перекладознавства". Фундаментальні проблеми перекладознавства
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconВисновок на проект Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»
У законопроекті пропонується визначити організаційно-правові засади та механізми запобігання та протидії дискримінації
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconЗміст роботи психологічної служби школи на 2012 – 2013 навчальний рік
Зміст роботи з учнями (дітьми), педпрацівниками, батьками, адміністрацією навчального закладу
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconТеорія методики розвитку письмового мовлення учнів
Теорія актуального членування і можливості її використання у навчанні розвитку мовлення
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconПлан семінарських (практичних) занять з дисципліни «проектування підприємства» для студентів 4 курсу, денної форми навчання спеціальності 140103 «туризм» тема організаційні засади проектування готелів
Законодавча та нормативна база. Загальні положення. Організація проектування. Вихідні дані І завдання для проектування. Концептуальні...
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconТеми і зміст семінарських (практичних) занять
Джерела розвитку методики української літератури. Методи наукового дослідження. Стан сучасної методичної науки
Зміст частина теоретико-методолопчні засади та зміст розвитку мовлення дітей розділ Теоретико-методологІчнІ засади дошкільної лінгводидактики iconПлан роботи з обдарованими дітьми Зміст роботи Термін
Проведення нарад із вчителями, керівниками мо для ознайомлення з характеристиками класів, списками обдарованих та здібних дітей,...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Документы


При копировании материала укажите ссылку ©ignorik.ru 2015

контакты
Документы